Інтегральна ефективна діяльність

ПЛАН.

1.Поняття і види ефективності.

2.Вимірювання і методологічні визначення.

3.Чинники зростання.

1. Ефективність виробництва – це комплексне відбиття результатів використання засобів виробництва і робочої сили зав певний проміжок часу. Родовою ознакою ефективності може бути необхідність досягнення мети виробничо-госоподарської діяльності підприємства з найменшими витратами одинці праці або часу.

У кінцевому результаті тлумачення ефективності, яке економічної категорії визначається обєктивно діючим законом економії робочого часу.

Результативність виробництва, як найважливіший компонент для визначення його ефективності, не варто тлумачити однозначно.

Необхідно розрізняти:

• кінцевий результат процесу виробництва;

• кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як первинної автономної ланки економіки.

Перший відбиває матеріальний результат процесу виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах.

Другий включає не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживчу вартість.

Кінцевий результат процесу виробництва за живий період часу, а чиста продукція, тобто новостворена вартість, а кінцевим результатом комерційної діяльності – прибуток.

Види ефективності виробництва виокремлюють переважно на підставі одержуваних результатів господарської діяльності підприємства.

Економічну ефективність – відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи інші інтеграційні виробничій структурі. До таких показників належать:

•обсяг товарної, чистої або реалізованої відповіді

•величина одержаного прибутку

•рентабельність виробництва економія тих чи інших видів ресурсів

Соціальна ефективність – полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць (рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці, стану довкілля).

Локальна – визначає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства.

Абсолютна ефективність – характеризує загальну або питому ефективність діяльності підприємства за певний проміжок часу.

Первинна ефективність – це тимчасовий одноразовий ефект, що його здійснено в наслідок виробничо-господарської діяльності підприємства, запровадження прибуткових, технічних, організаційних або економічних заходів.

Деревинна ефективність – майже завжди примножується завдяки багатоспоживаному та багаторазовому використанню заходів не звільнена даному, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності.

Дифузійна ефективність – реалізується тоді, коли певне господарсько-управлінське рішення, нововведення економічного або соціального характеру поширюється на інші галузі.

Сенергічна ефективність – виражає вплив сукупності тих чи інших інновацій на фінансово-економічний стан суб’єктів господарювання, коли загальний ефект перевищує суму впливу на виробництво.

2. Процес вимірювання очікування чи досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства методологічно пов‘язаний передусім із визначенням належного критерію і формування відповідної системи показників.

Критерій – це головна відносна ознака і визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності продукції відповідно до якого здійснюється кількісна ознака рівня цієї особливості.

Суть проблеми підвищення ефективності виробництва полягає в тому, що на кожну одиницю ресурсів матеріальних, технічних і трудових – досягати максимального можливого збільшення обсягу виробництва.

Кількісна визначеність і зміст критерій відображається в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської діяльності суб‘єктів господарювання.

Формуючи систему показників ефективності діяльності суб‘єктів господарювання, необхідно дотримуватися певних вимог:

-забезпечення організації взаємозв‘язку критерії та системи конкретних показників ефективності діяльності

-відображення використання всіх видів застосування ресурсів

-можливість застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві

-використання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва

Система показників ефективності виробництва включає кілька груп:

1)узагальнюючі показники ефективності виробництва

2)показати ефективність використання праці

3)показники ефективності використання виробничих та оборотних фондів

4)показники використання фінансових показників.

Конкретні види ефективності можуть відокремлюватися не лише за різними результатами діяльності підприємства, а й залежно від того, які ресурси беруь для розрахунків.

Застосовані ресурси – це сукупність живої та уречевленої праці, а споживані – це поточні витрати на виробництво продукції.4.Рівень економічної та соціальної ефективності залежить від багатьох чинників. У зв‘язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх показників підвищення ефективної діяльності суб‘єктів господарювання.

Головним чинником зростання ефективності є:

-Технологія. Технологія нововведення, особливо сучасні норми автоматизації та інтерпретації технологій справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.

-Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвішеності ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяльності суб‘єктів господарювання.

-Матеріали та енергія та позитивно впливають на рівень ефективності в діяльності, якщо розв‘язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємної продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерел постачання.

-Працівники. Основними джерелами, визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники – керівники, менеджери, спеціалісти, робітники.

-Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства.

-Державна економічна політика з такими їїї елементами:

•Практична діяльність владних структур

•Різноманітні види законодавства

•Фінансові інструменти

•Економічні правила і корективи.