Підприємницька діяльність суб’єктів господа¬рювання

План.

1.Сутність підприємництва, як особливого виду господарської діяльності. Основні характерні ознаки підприємництва.

2.Типологія підприємництва. Основні види, форми та сфери підприємницької діяльності.

3.Правове забезпечення підприємства Умови та основні різновиди угод у підприємництві.

1. У минулому відокремлювали

землю

працю

капітал

як ключові чинники виробництва нині до цього ще додають – підприємницький потенціал – це потенційна можливість максимально-ефективного використання сукупності кадрових, матеріальних і нематеріальних ресурсів. Формування і використання цього потенціалу – це і є суттєвим поняттям підприємництва, яке заведено вважати особливою сферою виробничо-господарської або іншої діяльності з метою одержання певного зиску.

Підприємництвом називають – ініціативно-самостійну, господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку.

Така діяльність здійснюється від свого імені, під свій ризик і під повну майнову відповідальність окремої фізичної особи – підприємця, або юридичної особи – підприємства.

Основними функціями підприємницької діяльності є:

1) творча – генерування і активне використання новаторських ідей і проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі.

2) ресурсна – формування і продуктивне використання власного капіталу, а також матеріальних, інформаційних і трудових ресурсів.

3) організаційно-супровідну – практична організація маркетингу, виробництва, продажу, реклами та інших господарських справ.

Підприємницька діяльність може здійснюватися без використання і з використанням найманої праці, без утворення або з утворенням юридичної особи.

Важливо усвідомити, що підприємництво завжди має здійснюватися за принципами:

1) вільний вибір бізнесової діяльності;

2) залучення на добровільних засадах ресурсів (грошових коштів і майна) індивідуальних підприємців та юридичних осіб для започаткування і розгортання діяльності.

3) самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників, ресурсів і споживачів продукції, установлення цін н товари і послуги, наймання працівників.

4) вільне розпорядження прибутками, що залишаються після сплати всіх платежів.

5) самостійне здійснення підприємцями зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємництво може функціонувати у будь-якому виді діяльності – виробничої, торговельної, надання послуг.

Слід поділити підприємницьку діяльність на:

індивідуальну – один

колективну – є декілька видів

Колективна:

а) малий бізнес – мале підприємство, що базується на власності або оренді майна.

б) спільне – засноване на колективній власності.

в) корпоративне – базується на акціонерній власності.

Моделі підприємства

1) класична модель підприємницької діяльності орієнтується на найефективнішому використанні наявних ресурсів. Підприємець направляє свої дії на аналітичну оцінку наявних ресурсів, виявлення реальних можливостей досягнення поставленої мети, використання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимальну віддачу фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів – отже в основі лежить реальність.

2) інноваційна модель підприємницької діяльності передбачає переважно інноваційно організаційно управлінські рішення. Тому вона спирається на такі дії:

а) науково обґрунтоване формування головної мети;

б) усебічна оцінка зовнішнього ринкового середовища. З погляду пошуку альтернативних можливостей запропонованої підприємницької ідеї;

в) неупереджена порівняльна оцінка власних матеріально-фінансових ресурсів і прогнозованих можливостей.

г) конструктивний пошук зовнішніх додаткових джерел відповідних видів ресурсів (за потреби).

д) ґрунтовний аналіз потенційних можливостей конкурентів у відповідній ніші ринку;

е) практична реалізація завдань інноваційного характеру згідно з прийнятою концепцією підприємницької діяльності.

Суть підприємницької діяльності – це визначення її значення для функціонування ефективної системи господарювання.

Значення полягає у тім, що підприємництво:

1) служить головним фактором структурних змін у системі господарювання.

2) створює живильне середовище для конкуренції і завдяки цьому стає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку країни в цілому.

3) сприяє найефективнішому використанню інвестиційних, матеріальних і нематеріальних ресурсів.

4) забезпечує належну мотивацію високопродуктивної праці.

2. Практика господарювання підтверджує можливість здійснення 2 основних видів підприємницької діяльності.

виробничої

посередницької

Виробнича діяльність вважається визначальною, оскільки вона найбільше впливає на ефективність системи господарювання та на якість суспільного життя.

Виробнича підприємницька діяльність ділиться на 2 підвиди.

1) підприємницька діяльність у сфері безпосереднього виробництва товарів за спрямованістю

а) традиційна (класична);

б) частково інноваційна;в) інноваційна.

Традиційна – звичне виробництво на рівні будь-якого виробництва.

Частково-інноваційна – виробництво традиційних видів продукції із застосуванням часткових інновацій – використання техніко-технологічних новацій, більш якісних характеристик продуктів праці, нових елементів організації виробничих процесів.

Інноваційна – коли виробництво базується на інноваціях, та з’являється продукт з принципово новими властивостями чи навіть сферами використання.

2) виробнича підприємницька діяльність за характером:

а) основний

б) допоміжний.

Основний – це такий вид підприємницької діяльності, який дає змогу випускати і реалізувати готові до кінцевого споживання вироби.

Допоміжними вважаються види, що мають не тільки уречевлений, а й не уречевлений характер – маркетингова, лізингова, проектувальна та інші.

Посередницька діяльність – це діяльність, яка репрезентує інтереси виробників або споживачів.

Ділиться така підприємницька діяльність на 4 види:

1) агентування – тобто така форма господарювання, за якої агент (посередник) діє від імені та на користь відповідно виробника або споживача (принцип???) підвиди:

а) агенти

виробників

уповноважені зі збуту

по закупках

б) брокери – одноразовий агент або посередник за укладання угоди, головним завданням якого є звести продавця з покупцем і допомогти в досягнення потрібної домовленості.

в) комісіонери – самостійно розпоряджаються товаром, приймаючи його на комісію від комітента.

г) консигнанти – реалізує товар із власного складу на підставі договору доручення.

2) Суб’єкти торгово-комерційної діяльності.

а) оптово-роздрібна фірми (база) безпосередня реалізація продукції виробничого і споживчого призначення з використанням традиційних форм продажу;

б) торговий дім – здійснення експортно-імпортних операцій, сюди включається реклама, виставки із застосуванням своїх представництв в інших країнах.

в) дистриб’ютор – придбання товарів безпосередньо у виробників та реалізація (розподіл) товарів своїм постійним клієнтам.

г) дилер – перепродаж товарів від свого імені та за власний рахунок.

д) комівояжер – продаж товарів із доставкою покупцям.

3) аукціонна торгівля – це торгівля у формі прилюдного торгу з попереднім оголошенням стартової ціни (початкова ціна з якої починається торг) і лоту (неподільна партія товару)

Лотом служать

а) об’єкти:

промислові товари

нерухомість

майнові сертифікати

б) форми

внутрішньодержавна

(промислові товари, нерухомість)

міжнародна (антикваріат, сировина, тютюн, чай ін).

4) біржове підприємництво – основою являються біржі – форма постійно діючого оптового ринку, що виконують спеціалізовані функції.

а) біржі

•фондові – купівля продаж цінних паперів;

•товарні – оптова торгівля масовими товарами зі стійкими якісними властивостями;

•валютні – купівля продаж золота та інших дорогоцінних металів, іноземної валюти;

•праці – облік попиту і пропозицій щодо робочої сили, сприяння працевлаштуванню (фонди зайнятості).

б) специфічні операції

•ф’ючерсні контракти – контракт на поставку обумовленої кількості повного товару за фіксованою ціною протягом зазначеного в договорі терміну.

•опціон – договірне зобов’язання купити або продати товар за наперед визначеною ціною в межах узгодженого періоду. Здійснення стосовно конкретних товарів.

Крім цих двох видів підприємницької діяльності існує це підприємництво фінансових інституцій.

Суб’єктами підприємницької діяльності цього виду є підприємства фінансового спрямування, з одного боку вони виступають як посередники з другого боку – надавачі послуг. Це є банки та інвестиційні компанії.

а) спеціалізовані державні та комерційні банки – вони акумулюють вільні кошти фізичних та юридичних осіб, надають кредити, стають посередниками у розрахунках і платежах між підприємствами та фізичними особами.

б) інвестиційні компанії та фонди здійснюють постійний кругообіг власного та позичкового капіталу у формі інвестування існуючого виробництва, нових технічних і організаційних проектів на галузевому чи регіональному рівнях.

Для того, щоб підприємництво формувалося, функціонувало потрібно, щоб було належне підприємницьке середовище.

Основні параметри бізнесового середовища:

1) стабільність національної кредитно-грошової системи;

2) пільгово-стимулююча система оподаткування;

3) державна фінансова і інфраструктурна підтримка (насамперед малого підприємництва);

4) ефективний правовий захист інтелектуальної та промислової власності;

5) науково обґрунтоване та ринково спрямоване ціноутворення;

6) сформованість колективних та індивідуальних матеріальних стимулів;

7) інтеграція підприємництва у світовий економічний простір.

8) достатня привабливість іміджу підприємницької діяльності.

В Україні необхідно активізувати підприємницьку діяльність, а саме

•створення економічних, правових і суспільних передумов, що забезпечили б розвиток ефективного бізнесу;•практична реалізація державної системи по підтримці всіх напрямків підприємництва.

3. Правове забезпечення підприємницької діяльності:

Закон України “Про підприємництво” ухвалений Верховною Радою в 1991 р.

Указ Президента “Про державну підтримку малого підприємництва” від 12 травня 1998 р. №456/98.

Програма підтримки малого підприємництва в 1999-2000 р. Кабінет Міністрів та Верховна рада.

Підприємницька діяльність базується на договірних засадах. Це єдина правова форма партнерських взаємовідносин.

Договори класифікуються за сферами діяльності.

І. Купівля продаж, оренда, лізинг

1. договір купівлі-продажу продукції підприємства;

2. договір купівлі-продажу на поставку товарів через посередника;

3. договір купівлі-продажу про:

- аукціонний продаж товарів;

- виготовлення продукції із сировини та матеріалів замовника;

4. договір купівлі-продажу майна іншим юридичним особам;

5. Державний контракт (державне замовлення) є письмовий документ, що передбачає забезпечення потреб споживачів, які фінансуються за рахунок державного бюджету, і поновлення державного резерву відповідними видами продукції.

6. Договір оренди майна.

7. Лізингова угода – між виробником і споживачем стосовно довгострокової оренди машин, устаткування, приладів та ін. технічних засобів праці.

ІІ. Підрядні послуги:

1. Договір про:

- консалтинг (інформаційне обслуговування);

- надання юридичних послуг;

- надання аудиторських послуг;

- надання брокерських послуг;

- рекламні послуги.

2. Договір на виконання науково-дослідних робіт.

ІІІ. Трудові відносини.

1. тарифна угода;

2. колективний договір;

3. Контракт (договір) про наймання:

- керівника;

- спеціаліста.

IV. Страхування.

1. Договір:

- особистого страхування від нещасних випадків;

- страхування майна підприємства і громадян;

- обов’язкове (медичне) страхування.

V. Розрахунки і кредитування.

1. Договір на розрахункове і касове обслуговування.

2. Договір позики під заставу майна.

3. Договір поручительства (між трьома особами – поручитель, кредитор, боржник).

4. Кредитний договір.

VI. Зовнішньо економічна діяльність.

1. Агентський договір;

2. Договір на:

- декларування товарів для митного контролю;

- транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньо-торгівельних зв’язків вантажів;

3. Договір консигнації.

4. Договір на закупівлю товарів за імпортом.

5. Договір а експортом.

6. Ліцензійний договір – між власником інновації і тим, хто бажає її використати за певну винагороду у вигляді пашуального платежу або роялті.

VII. Інші договори

1. Договір

- доручення

- комісії

- про спільну діяльність.

Вставка

Договір – це форма документального закріплення партнерських зв’язків.

Два види:

установчий

підприємницький

Установчий є письмовим документом, що засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб, щодо заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницької ідеї.

Підприємницький – згода сторін стосовно вибраної підприємницької діяльності в певній організаційно-правовій формі.

Перед укладанням договору завжди передують переговори в усній чи письмовій формі щодо встановлення договірних взаємин співпраці. Такий намір в письмовій формі називається офертою.

1) тверда – коли надсилають тільки одному партнеру.

2) вільна – декільком партнерам.

Оферту можна перетворити на реальний договір тільки тоді, коли:

1) оферту підписано;

2) оферту вислано (автору)

3) оферту отримав

термін чинності – один місяць.

Вільна може стати договором лише тоді, коли три умови виконані, а є ще одна, коли адресам отримав письмову оферту, то на протязі трьох днів має повідомити про це партнера.

Договір має преамбулу (вступ)

основну частину

заключну частину

Преамбула – назва договору, час, місце, дата, юридична назва.

Основна – специфічні і загальні умови.

Специфічні:

предмет

якість товару

ціна

умови поставки

форма оплати

термін поставки

маркування

порядок здачі – прийому

відповідальність

Загальні:

арбітражні приписи

перелік форс-мажорних обставин.

Заключна – додатки, адреси сторін, підпис.