Прибуткове оподаткування підпри-ємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні

П л а н

ВСТУП2

РОЗДІЛ 2 ЗМІНИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ ЩОДО ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ6

2.1 Особливості обчислення валових витрат6

2.2 Врегулювання питань сумнівної та безнадійної

заборгованості7

2.3 Удосконалення системи нарахування амортизації8

2.3 Перенесення збитків на майбутні періоди - засіб

фінансового оздоровлення підприємств10

2.4 Недоліки Законодавства з оподаткування прибутку

підприємств10

РОЗДІЛ 3 ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ЯК ЗАСІБ ВПЛИВУ НА

ДІЛОВУ АКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМЦІВ12

ВИСНОВКИ178

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ20

Вступ

На початку формування на Україні власної податкової системи система оподаткування прибутку підприємств знаходилася під значним впливом догм та підходів до формування та оподаткування прибутку в Радянському Союзі . Довгий час концепція оподаткування прибутку не зазнавала суттєвих змін .Головні ідеї цієї концепції були наступними :

1.Високі прибутки підприємств сфери матеріального виробництва – це нормально , високі ж прибутки підприємств посередників та громадян є аморальними .

2.Основним доходом громадян має бути заробітна платня , яка є майже однаково невисокою для всіх галузей .

3.Амортизація є витратою а не зменшенням податкового зобов’язання

Така політика стала причиною формування ситуації коли :

1.Податок на доходи громадян займав незначне місце в формуванні дох одної час-тини бюджету держави , а основний тягар був перенесений на підприємства .

2.Громадяни не мали можливості розпочати власну справу ( власних доходів не ви-стачало , а держава не займалася кредитуванням приватних підприємців )

3.Амортизаційний фонд не є реальним джерелом інвестицій

Через це на певному етапі зневажання ролі посередницьких фірм та малих приватних підприємств призвело до того , що в умовах переходу до ринкової економіки більшість державних промислових підприємств не змогла самостійно ефективно займатися забезпеченням ресурсами власного виробництва та збутом продукції . Це призвело до зниження обсягів виробництва та ефективності діяльності підприємств , що в свою чергу стало причиною зменшення надходжень до бюджету від оподаткування прибутку підприємств.

Через те ж , що надходження від даного податку завжди займали друге місце за обся-гами в дохідної частини держбюджету таке зменшення вимусило державу перейти від опо-даткування прибутку підприємств до оподаткування їх доходів . Це ще більше посилило по-датковий тягар на підприємства через те , що тепер оподаткуванню підлягали не тільки при-буток , а й витрати виробництва . Бажаного ефекту зростання надходжень держава досягла лише на короткий період після чого знову відбулося зниження , що вимусило законодавців знову перейти до оподаткування прибутку.

Особливе місце в розвитку оподаткування прибутку підприємств на Україні займає надання пільг. Як правило такі пільги надавалися не за здійснення якоїсь суспільно необхід-ної діяльності , а окремим юридичним особам з метою “протекціонізму”. Досвід застосуван-ня таких пільг засвідчив , що будь яка пільга призводила до миттєвої реакції ринку та виникнення диспропорцій у розподілі ресурсів .

Так надання пільг окремим благодійним фондам ( низка указів Президента за 1994 – 1995 роки призвело до згортання ділової активності та монополізації деяких продуктів піда-кцизної групи . Надання пільг “ чорнобильцям “ ( 1991 рік ) зруйнувало легальну торгівлю автомобілями та тютюновими виробами .

Також викликає подив надання пільг або відстрочення податкових платежів для дер-жавних підприємств ( березень 1996 року ) через нестачу обігових коштів . Я вважаю , що нестача обігових коштів свідчить про неспроможність підприємства функціонувати , про його фактичне банкруцтво . В дійсності ж держава тягне на собі борги багатьох підприємств не визнаючи їх банкрутами . Без сумніву є підприємства без яких не можливе ефективне функціонування економіки , для них повинна існувати підтримка держави . Інші ж через механізм банкруцтва повинні або змінити власника , залишаючись єдиним комплексом , або бути розпроданими для виплати боргів .

Найбільш парадоксальним є також те що фактично при ставці податку 30 % фактично підприємства сплачують на 10 – 15 % більше . Таке переоподаткування витікало насамперед з наступних правил обліку фінансових результатів діяльності підприємства :

1.Не дозволялося переносити збитки отримані в поточному податковому періоді на майбутні періоди.

2.Не дозволялося відносити на витрати виробництва в поточному періоді видатки по придбанню матеріальних запасів , що будуть використовуватися в майбутніх періодах

3.Не дозволялося вести амортизацію основних фондів невведених в експлуатацію

4.Не дозволялося проводити самостійну індексацію вартості основних фондів на рі-вень інфляції та впроваджувати інший ніж лінійний метод амортизації .Досі діє правило , що забороняє продаж товарів за ціною нижчою за собівартість , не зважаючи на значне зростання товарних запасів ( зараз вони складають 40 % від ВВП )

Побудова в Україні економіки відкритого типу , розмаїття форм власності та джерел отримання доходів , постійна потреба держави в отриманні фінансових ресурсів і невідпові-дність існуючої податкової системи вимогам часу зумовили необхідність реформування по-даткового законодавства .

Слід зазначити , що в країнах з розвинутою ринковою системою основними джерела-ми поповнення дохідної частини бюджету є особистий податок з громадян та податок на до-дану вартість .Питома вага ж надходжень від податку на прибуток корпорацій дуже незначна .( від 2 до 15 % ) ( Схема №1). Він в цілому виконує функцію регулятора виробничо-господарських процесів . При цьому існує загальна тенденція до зниження питомої ваги цього податку в загальній сумі податкових надходжень .

В Україні спостерігається протилежна ситуація : питома вага надходжень в держбю-джеті коливалась в різні роки від 19 до 25 % . В 1996 р. основну частку зведеного бюджету України складав податок на додану вартість ( 21 % ) та податок з прибутку підприємств ( 19 % ) , питома ж вага податку на доходи громадян склала лише 9 %

Орієнтуючись на світові тенденції , які свідчать про зниження фіскальної функції по-датку на прибуток підприємств і підвищення його регулюючої ролі був прийнятий Закон України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ””( далі - Закон )

Схема № 1 Структура федерального бюджету США за 1994 фінансовий рік

Розділ 2 Зміни державної політики в Україні щодо оподаткування прибутку юридичних осіб

Принципіально новим в прийнятому Законі є визначення об’єкта оподаткування. У відповідності зі ст.6 оподатковуваний прибуток дорівнює валовим доходам за вирахуванням валових витрат та амортизаційних відрахувань. Це свідчить про перехід до нових стандартів обрахунку фінансових результатів діяльності підприємств на Україні . Це певною мірою викличе деякі складнощі в обліку , бо бухгалтерській облік використовує принцип , за яким ціна товару базується на собівартості і не може бути нижчою за неї . Але я вважаю що нові принципи обрахунку фін результатів це лише перший крок до зміни системи бухгалтерського обліку у відповідності зі світовими стандартами взагалі.

2.1 Особливості обчислення валових витрат

Кардинальних змін зазнав порядок формування та списання витрат виробництва . Тепер ці важливі процеси пов’язані з придбанням ресурсів , а не з їх включенням до ціни товару . Це дозволить підприємствам , які вимушені робити великі запаси для забезпечення безперервності процесу виробництва , підвищити мобільність своїх фінансових ресурсів .

Позитивним моментом у включенні видатків до складу валових витрат є наступне :

1.Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з науково-технічним за-безпеченням діяльності підприємства , раціоналізаторством та винахідництвом незалежно від того призвели такі заходи до збільшення валових доходів чи ні

2.Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з провадженням гаран-тійних ремонтів та замін проданих товарів , гарантійний термін по яких не завер-шився але не більше 10 % сукупної вартості реалізованих товарів

3.Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з проведенням реклам-них та передпродажних кампаній по товарах , які розповсюджує платник податку

4.Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з виплатою чи нараху-ванням відсотків за борговими зобов’язаннями на протязі звітного періоду , якщо такі виплати пов’язані з веденням господарської діяльності платника податку .

На мій погляд до витрат виробництва слід також було б включити витрати на впрова-дження прямих інвестицій . Якщо це не прийнятно для держави в повному обсязі то можна було б встановити певну пропорцію по віднесенню витрат на прямі інвестиції до валових витрат .

2.2 Врегулювання питань сумнівної та безнадійної заборгованості

Сумнівні та безнадійні борги підприємств , що давлять важким пресом на економіку України в цілому звернули на себе увагу і законодавця . Нарешті були зроблені логічні ви-сновки , що сумнівна та безнадійна заборгованість може вплинути на прибуток підприємст-ва не тільки з настанням термінів позовної давності , а й значно раніше. Таким чином відне-сення зазначеної заборгованості на фінансовий результат діяльності може бути здійснено не по настанню терміну позовної давності , як це було встановлено п. 62 Положенням про ор-ганізацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні , а раніше , але при дотриманні умов зазначених в статті 12 Закону . Розглянемо такі умови докладніше .

1.Затримка в оплаті здійснюється без погодження з платником податку

2.Затримка повинна перевищувати термін 30 діб з дати визначеної умовами угоди3.Платник податку має звернутися до суду з проханням провести утримання забор-гованості з боржника і подати до податкового органу повідомлення про зменшен-ня валового доходу та копію рішення суду про прийняття справи до розгляду

Розглядаючи ці три умови треба звернути увагу на деякі розбіжності Закону України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств “” та Арбітражно-процесуального Кодексу України . Справа в тому , що в більшості випадків дата звернення із заявою про стягнення заборгованості в суд та дата винесення визначення про початок розгляду справи можуть істотно відрізнятися , і , опиняючись в різних податкових періодах вплинути на правильне відображення платником в обліку валового доходу .

Виходячи з під пункту 12.1.4 Закону зменшення валового доходу платник податку може здійснити в тому податковому періоді , в якому він подав заяву до суду про стягнення заборгованості з боржника . Залишається сподіватися , що центральний орган державної по-даткової інспекції при розробці правил зменшення валового доходу прийме до уваги вказані вище неузгодженості

2.3 Удосконалення системи нарахування амортизації

Докорінних змін зазнала система нарахування амортизації .

Відповідно до нового порядку нарахування амортизації та ведення обліку основних засобів збільшення балансової вартості основних фондів , що підлягають амортизації , відбу-вається не після введення їх в експлуатацію , а відразу після їх придбання .

Принципіально новим є те, що нарахування амортизації відбувається не на первинну вартість . а фактично на залишкову. Відповідно до Статті 8 Закону суми амортизації визна-чаються шляхом застосування норм амортизацій до балансової вартості , яка визначається за формулою :

Б(а) = Б + П - В - А

Б(а) – балансова вартість на початок звітного періоду

Б - Балансова вартість на початок періоду попереднього за звітний

П - Сума видатків понесених на придбання , покращання , ремонту основних фон-дів на протязі періоду , що передував звітному

В - Вартість основних фондів виведених з експлуатації в попередньому періоді

А - Сума амортизаційних відрахувань нарахованих в попередньому періоді

Порівняно зі старим законодавством значно збільшені ставки амортизаційних відра-хувань . Для групи 1 до якої відносять будівлі та споруди ставка встановлена у розмірі 5 % на рік .Це пояснюється тим , що :

1.Амортизація відноситься на собівартість продукції

2.Вартість основних фондів даної групи як правило дуже велика

3.Велика ставка призвела б до значного зростання цін

Для групи 2 ( офісне обладнання , інструменти ,транспорт , ) ставка встановлена у ро-змірі 25 % . Це найбільш мобільна частина основних фондів тому для неї встановлена най-більш висока ставка амортизації , яка забезпечує відшкодування вартості основних фондів на 80 – 90 % за перші 3 –4 роки їх експлуатації

Для інших видів основних фондів встановлена ставка 15 % . Але платник податку може встановити прискорені норми амортизації

1рік експлуатації – 15 %

2рік експлуатації –30 %

3рік експлуатації – 20 %

4рік експлуатації – 15 %

5рік експлуатації – 10 %

6рік експлуатації – 5 %

7рік експлуатації – 5%

Для прискорених норм амортизації встановлене обмеження : її не можуть застосовувати платники податку які випускають продукцію на яку встановлені державні регульовані ціни.

Наступною істотною позитивною зміною є надання можливості платникам податку проводити щорічну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції за рік .

Не звертаючи на те , що процес нарахування амортизації зазнав значних змін залиши-лися певні недоліки . На мій погляд необхідно зробити амортизацію не видом витрат , а зме-ншенням податкових зобов’язань . Тобто на суму амортизаційних нарахувань зменшується сума податку на прибуток , що підлягає перерахуванню до бюджету.

Це надало б змогу встановити високі норми амортизації для всіх основних фондів не підвищуючи при цьому ціну товару .А встановлення високих норм амортизації призвело б до прискорення відшкодування витрат на придбання основних фондів , а значить підвищило б швидкість обертання грошей на підприємстві.

Взагалі така система нарахування амортизації дозволила б зменшити вартість вітчиз-няних товарів , що значно підвищило б їх конкурентноздатність

2.3 Перенесення збитків на майбутні періоди - засіб фінансового оздоров-лення підприємств

Дуже важливим положенням , яке спрямоване на фінансове оздоровлення підприємств є надана платникам податку у відповідності зі Ст. 6 Закону можливість віднесення збитків поточного періоду на зменшення валового доходу майбутніх періодів на протязі п’яти пода-ткових років . Цим самим була усунута ситуація , коли підприємство мало прострочену заборгованість минулих періодів , що значно перевищувала валові доходи звітного періоду , але податок на прибуток все одно нараховувався

2.4 Недоліки Законодавства з оподаткування прибутку підприємствХотілося б відзначити декілька основних недоліків які я вбачаю в сучасному законо-давстві .

По-перше - це хибна трактовка моменту отримання доходу.

Відповідно до пп. 11.3.1 Закону України “ Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”” датою отримання доходу є дата , що прихо-диться на податковий період , на протязі якого першою відбувається будь-яка з наступних подій .

1.Дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку в оплату за реалізовані товари ( роботи , послуги ) , а у випадку їх реалізації за готівку – день оприходування грошей в касі платника податку.

2.Дата відвантаження товарів , а для робіт ( послуг ) – дата фактичного надання платником податку цих робіт ( послуг).

Для підприємства все протікає нормально до тих пір поки оплата товарів та їх отримання чи постачання відбуваються синхронно , або по крайній мірі в один податковий період .

Тепер уявимо собі , що підприємство продало товар чи надало послугу в по-датковому періоді № 1, а отримало гроші в періоді № 2 . За Законом в періоді № 1 підприємство в податковому періоді № 1 отримало валовий дохід і повинно в цьому періоді сплатити податок на прибуток, але ж гроші будуть зараховані на розрахунковий рахунок підприємства лише в податковому періоді № 2 . Дуже добре якщо у підприємства є на момент сплати податку необхідні кошти , а якщо їх немає ?! У випадку прострочення платежу на суму недоїмки буде нараховано пеню в розмірі 120 % облікової ставки Національного банка України на повну суму недоїмки за весь термін прострочення .

На мій погляд необхідно встановити момент отримання доходу дату отримання кош-тів за проданий товар , надані роботи , послуги .

По-друге – це те , що зараз фактично і юридично діє два законодавчі акти , що регу-люють оподаткування прибутку підприємств на Україні. Це пояснюється тим, що Законом України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств “ була затверджена лише нова редакція раніш діючого Закону . Прошу звернути увагу , що затверджена нова редакція а не відмінений раніш діючий Закон .

По-третє , не зрозуміло для чого держава ввела оподаткування доходів отриманих від операцій з державними цінними паперами . Очевидно що це призведе до зменшення ділової активності на цьому ринку і як наслідок держава не зможе в необхідний час отримати кошти для покриття касового дифіциту.

По-четверте відміна пільг зарубіжним інвесторам , які були їм гарантовані Законом України “ Про оподаткування прибутку підприємств “ , я вважаю економічної користі дер-жаві не принесе , а от політичної шкоди завдасть .

Очевидно що законодавцям треба виправити ці недоліки щоб уникнути юридичних , економічних та політичних казусів.

Розділ 3 Податок на прибуток як засіб впливу на ділову активність підприємців

На даному етапі розвитку нашої держави склалася така ситуація , коли багато підпри-ємств функціонують на межі банкруцтва і формування прибутку є нерегулярним , а це , в свою чергу , приводить до нерегулярності надходжень прибуткового податку до бюджету держави . Отже можна зробити висновок , що в даній ситуації фіскальна функція податку на прибуток підприємств відходить на другорядний план . Цю функцію взяли на себе не-прямі податки ( ПДВ та акцизний збір ) , які є найбілішими джерелами надходжень до бю-джету країни .

Виходячи з вищесказаного , податку на прибуток має бути відведена роль регулятора економічних відносин в нашій країні . ( Схема № 1 )

Як видно зі схеми первинне послаблення податкового тиску приводить в кінцевому випадку до зростання обсягу надходжень коштів у бюджет не тільки від податку з прибутку підприємств . Це в свою чергу дасть можливість знизити податковий тиск за іншими податками і перейти від кількісного підходу при стягуванні податку до якісного .

Використання податку на прибуток корпорацій як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання чи порушення критерію його нейтральності щодо прийн-яття конкретних фінансово господарських рішень ( Схема 2 )

Дослідження нейтральності спирається на гіпотезу , що податок який справляє міні-мальний вплив на прийняття рішень на мікроекономічному рівні , може не впливати негати-вно на зростання макроекономічної ефективності . За цієї обставини нейтральність податку щодо прийняття мікроекономічних рішень розглядається як першооснова оподаткування .

Значний вплив на економічні процеси має нейтральність податку щодо розподілу прибутку .

Взагалі існує два основних види прибутку :

1.розподілюваний ( той що йде на виплат у дивідендів )

2.нерозподілюваний ( той що залишається в розпорядженні підприємства )

Прояв принципу нейтральності щодо розподілу прибутку полягає у встановленні державою різних або однакових ставок на різні види прибутку .

Схема № 2 Взаємозв’язок оподаткування прибутку підприємств та їх ділової

активності

Схема 3 Нейтральність оподаткуванняЦе залежить насамперед від макроекономічних цілей держави щодо джерел фінансу-вання діяльності підприємств . Якщо пріоритетом є спрямування на укрупнення

підприємств то держава встановлює найнижчу ставку податку на нерозподілюваний прибу-ток , а прибуток , який йде на виплату дивідендів оподатковується за найвищою ставкою ; крім того держава встановлює на досить високому рівні податок на дивіденди що виплачу-ються власникам корпоративних прав .

Якщо ж пріоритетом є кредитне фінансування то вся сума прибутку ( ро-зподілюваного і нерозподілюваного ) оподатковується за однаковою ставкою . Дана ситу-ація притаманна Україні .Але особливістю є те , що законодавством стимулюється направлення дивідендів на зростання капіталу фірми . Механізм такого стимулювання наступний : дивіденди , які спрямовані на виплату у вигляді акцій не підлягають оподаткуванню , якщо така виплата не змінює пропорцій участі всіх акціонерів .

Це зроблено для того , щоб менеджери компанії могли переконати акціонерів , що якщо вони вкладуть свої дивіденди в розвиток виробництва то фактично вони збільшать свої активи ( через збільшення активів компанії ) значно в більшій ступені ніж коли б вони отри-мали дивіденди грошами , бо коли вони отримають дивіденди грошами то повинні будуть сплатити 30 % податок на дивіденди .

Але якщо навіть акціонери будуть проти тезаврації прибутку компанія все одно не буде в програші : згідно з новим законодавством на внесену до бюджету суму податку на ди-віденди зменшується сума податку на прибуток підприємства, тобто воно отримує додаткові оборотні кошти

Інший аспект прояву регулюючої функції податку на прибуток підприємств розглядається у взаємозв’язку з існуючою конкуренцією між країнами світу за мобільні фактори виробництва та частину прибутку ( яка вилучається у вигляді податку ) від їх використання

Основним критерієм нейтральності податку на прибуток підприємств щодо мобільності факторів виробництва є нейтральність стосовно експорту та імпорту капіталу. В наслідок неврахування цього критерію виникають проблеми ухилення від сплати податку на прибуток шляхом переміщення діяльності або капіталів в тіньовий сектор або в інші країни з меншим рівнем оподаткування чи більш сприятливими нормами нарахування амортизації .

Ця проблема особливо актуальна для України , де спостерігається значний відтік капіталів та кваліфікованої робочої сили у тіньовий сектор та за кордон

На ці та інші аспекти функціонування податку на прибуток підприємств слід звернути увагу при реформуванні системи прибуткового оподаткування .

Одним з основних методів стимулювання ділової активності в країні через податок на прибуток є встановлення пільг малим підприємствам .

Як показав світовий досвід малі фірми це основні представники венчурного підприє-мництва , тобто підприємництва пов’язаного з ризиком , інноваціями , впровадженням не-традиційних технологій , а це в свою чергу є рушійною силою економіки будь якої країни .

При чому визначення малого підприємства повинно базуватися не на кількості пра-цюючих ( як це зроблено в нашій країні ) , а на прибутковості фірми .

Досвід такої класифікації існує в США . Основна федеральна ставка податку на при-буток корпорацій складає 34 %, але вноситься він ранжовано . За перші 50 000 дол. прибутку платиться 15 % , за наступні 25 000 дол. – 25 % і лише на решту суми вступає в дію основна ставка . Майже така ж схема працює і Великобританії , але в цій країні корпорації діляться на дві групи :

1. Дрібні ( з прибутками до 100 000 фунтів стерлінгів ) вони сплачують податок за ставкою 25 %

2.Великі ( з прибутками більше 100 000 фунтів стерлінгів ) вони сплачують податок за ставкою 33 %

До списку найдійовіших стимулів можна також віднести пільгове оподаткування ре-інвестованих прибутків , пільги на науково дослідні та конструкторські роботи .

Якщо знову звернутися до досвіду США то можна виявити ще один цікавий приклад стимулювання через податкові пільги НТП та одночасне сприяння поліпшенню екологічної ситуації . Підприємства в США мають податковий кредит при сплаті податку на доходи корпорацій в розмірі 50 % вартості обладнання , що використовує енергію сонця та вітру .

На мою думку можна було б впровадити також стимулювання виробництва у відста-ючих регіонах країни . Механізм цього процесу наступний в найменш розвинутих областях встановлюються знижена на 5-6 % ставка податку на прибуток. Це не принесло б значних втрат бюджету , а навпаки через заохочення підприємців до розвитку діяльності в саме цих регіонах поповнило його і призвело б до більш рівномірного розвитку регіонів .