Ефективність використання інновацій
Якщо керуватися канонами теорії ринкової економіки, то напрошується висновок про необхідність виділення, принаймні, двох критеріїв ефективності. По-перше, це локальні критерії ефективності діяльності первинних суб’єктів, що господарюють, які у рамках заданих зовнішніх обмежень прагнуть до одержання найбільших вигод (прибутковості, прибутку) у довгостроковій перспективі. По-друге, це глобальні критерії ефективності діяльності всієї економічної системи, що повинен лежати в основі державної політики, спрямованої на забезпечення динамічного розвитку всього суспільства.
Не менш важлива значимість визначення економічного ефекту і для перехідної економіки. В залежності від результатів, що враховуються, і витрат розрізняють наступні види ефекту (табл. 1):
Таблиця 1
Види ефекту від реалізації інновацій
Види ефекту Фактори-показники
Економічні
Науково-технічний
Фінансовий
Ресурсний
Соціальний
ЕкологічнийПоказники враховують у вартісному вираженні усі види результатів і витрат, обумовлених реалізацією інновацій
Новизна, простота, корисність, естетичність, компактність
Розрахунок показників базується на фінансових показниках
Показники відображають вилив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсу
Показники враховують соціальні результати реалізації інновацій
Шум, електромагнітне поле, освітлення (зоровий комфорт), вібрація. Показники враховують інновацій на навколишнє середовище.
В залежності від тимчасового періоду обліку результатів і витрат розрізняють показники ефекту за розрахунковий період і показники річного ефекту.
Тривалість прийнятого тимчасового періоду залежить від наступних факторів:
•тривалості інноваційного періоду
•терміну служби об’єкта інновацій
•ступеня вірогідності інформації
•вимог інвесторів
Вище відзначено, що загальним принципом оцінки ефективності є зіставлення ефекту (результату) і витрат.
Відношення результат\витрати може бути виражений як у натуральних, так і в грошових величинах. Показник ефективності при цих способах вираження може виявитися різним для однієї і тієї ситуації. Але, головне, потрібно чітко зрозуміти: ефективність у виробництві – це завжди відношення.
У цілому проблема визначення економічного ефекту і вибору найбільш кращих варіантів реалізації інновацій вимагає, з одного боку, перевищення кінцевих результатів від їхнього використання над витратами на розробку, виготовлення і реалізацію, а з іншого боку – зіставлення отриманих при цьому результатів з результатами від застосування інших аналогічних за призначенням варіантів інновацій. Особливо гостро виникає необхідність швидкої оцінки і правильного вибору варіанту на фірмах, що застосовують прискорену амортизацію, при якій терміни заміни діючих машин і устаткування на нові істотно скорочуються.
Метод обчислення ефекту (доходу) інновацій, заснований на зіставленні результатів їхнього освоєння з витратами, дозволяє приймати рішення про доцільність використання нових розробок.
Для оцінки загальної ефективності інновацій може використовуватися система наступних показників:
1.інтегральний ефект
2.індекс рентабельності
3.норма рентабельності
4.період окупності
1. Інтегральний ефект Еінт – являє собою величину різниці результатів ат інноваційних витрат за розрахунковий період, доведених до одного, звичайно початкового року, тобто з обліком дисконтування результатів і витрат:
ТР
Эінт = Σ (Pt - Зt)at ,
t = 0
де Тр – розрахунковий рік
Pt – результат у t-й рік
Зt – інноваційні витрати в t-й рік
at – коефіцієнт дисконтування (дисконтний множник).
Інтегральним ефектом називають також чистий дисконтований дохід, чиста наведена чи чиста сучасна вартість, чистий наведений ефект.
Розглянутий вище метод дисконтування – метод порівняння різночасних витрат і доходів, допомагає вибрати напрямки вкладення засобів в інновації, коли цих засобів особливо мало. Даний метод корисний для організацій, що знаходяться на підлеглому становищі й одержують від вищестоящого керівництва вже жорстко зверстаний бюджет, у якому сумарна величина можливих інвестицій в інновації визначена однозначно. У таких ситуаціях рекомендується проводити ранжирування всіх наявних варіантів інновацій у порядку зменшувальної рентабельності.
Як показник рентабельності можна використовувати індекс рентабельності. Він має інші назви: індекс дохідності, індекс прибутковості.
2. Індекс рентабельності - являє собою відношення наведених доходів до наведених на цю ж дату витрат. Розрахунок індексу рентабельності Jr ведеться за формулою:
Tp
Σ Дj at
t=0
jr =--------------
Tp
Σ Kt at
t=0
де Дj – дохід у періоді j
Kt – розмір інвестицій в інновації в періоді t
У чисельнику цього виразу – величина доходів, наведених до моменту початку реалізації інновацій, а в знаменнику – величина інвестицій в інновації, дисконтова них до моменту початку процесу інвестування.Іншими словами, тут порівнюють дві частини потоку платежів: дохідна та інвестиційна.
Індекс рентабельності тісно пов’язаний з інтегральним ефектом. Якщо інтегральний ефект Еінт позитивний, то індекс рентабельності Jr>1, навпаки. При Jr>1 інноваційний проект вважається економічно ефективним. У протилежному випадку (Jr>1) – неефективним.
В умовах твердого дефіциту засобів перевага повинна віддаватися тим інноваційним рішенням, для яких найбільш високий рівень рентабельності.
3. Норма рентабельності Ер – являє собою ту норму дисконту, при якій величина дисконтова них доходів за певну кількість років стає рівною інноваційним вкладенням. У цьому випадку доходи і витрати інноваційного проекту визначаються шляхом доведення до розрахункового моменту:
Т Дt Kt
Д = Σ -------------- , K=Σ --------------
t=1 (1+Ep)t (1+Ep)t
Даний показник характеризує рівень прибутковості, що виражається дисконтною ставкою за якою майбутня вартість грошового потоку від інновацій доводиться до дійсної вартості інвестиційних засобів.
Показник норми рентабельності має інші назви: внутрішня норма прибутковості, внутрішня норма прибутку, норма проведення інвестицій.
За рубежем розрахунок норми рентабельності часто застосовують як перший крок кількісного аналізу інвестицій. Для подальшого аналізу відбирають ті інноваційні проекти, внутрішня норма прибутковості яких оцінюється величиною не нижче 15-20%.
Норма рентабельності визначається аналітично як таке граничне значення рентабельності, що забезпечує рівність нулю інтегрального ефекту, розрахованого за економічний термін життя інновацій.
Одержану розрахункову величину Ер порівнюють з необхідною інвестору нормою рентабельності. Питання про ухвалення інноваційного рішення може розглядатися, якщо значення Ер не менше необхідної інвестору величини.
Якщо інноваційний проект цілком фінансується за рахунок позички банку, то значення Е р вказує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого робить даний проект економічно неефективним.
У випадку, коли має місце фінансування з інших джерел, то нижня межа значення Ер відповідає ціні авансового капіталу, що може бути розрахована як середня арифметична зважена величина виплат за користування авансованим капіталом.
4. Період окупності То – є однією з найбільших розповсюджених показників оцінки ефективності інвестицій. На відміну від використовуваного у вітчизняній практиці показника «строк окупності капітальних вкладень» він також базується не на прибутку, а на грошовому потоці з доведенням інвестованих засобів в інновації і суми грошового потоку до дійсної вартості.
Інвестування в умовах ринку поєднане із значним ризиком, і цей ризик тим більший, чим триваліший термін окупності вкладень. Занадто істотно за цей час можуть змінитися і кон'юнктура ринку і ціни. Цей підхід незмінно актуальний і для галузей, у яких найбільш високі темп науково-технічного прогресу і де поява нових технологій чи виробів може швидко знецінити колишні інвестиції.
Нарешті, орієнтація на показник «період окупності» часто вибирається в тих випадках, коли немає впевненості, що інноваційний захід буде реалізовано, і тому власник засобів не ризикує довірити інвестиції на тривалий термін. Формула для розрахунку періоду окупності має вигляд:
К
То = ----
Д
де К – первісні інвестиції в інновації
Д – щорічні грошові доходи