Розвиток лізингу в Україні, формування лізингового ринку
Вступ...........................................................................................................................3
1.Сутність поняття лізингу, його структура та види..............................................5
2.Організаційно-правові основи лізингових угод.................................................15
3.Методика оцінки ефективності застосування лізингу
в процесі оновлення технічної бази підприємства................................................21
4.Напрями розвитку лізингу в Україні...................................................................30
Заключна частина.....................................................................................................37
Список використаної літератури............................................................................40
Вступ
В останні роки спостерігається підвищений інтерес до широких можливостей лізингового бізнесу – цієї принципіально нової галузі діяльності на фінансовому ринку України. Кредитна система будь-якої країни представляє собою невід’ємну частину світової економіки, найскладніший механізм, що увібрав в себе велике різноманіття форм кредиту і кредитних інститутів, галузь тісних взаємозв’язків між фінансовим і промисловим капіталом.
Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери вироб-ництва та обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викли¬кають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних для господар¬ства нашої країни методів оновлення матеріально-технічної бази та мо¬дифікації основних фондів суб’єктів різноманітних форм власності. Одним із таких методів і є лізинг.
До початку 60-х років лізинг в зарубіжних країнах в основному тор-кався роздрібних компаній, які часто орендували свої приміщення. На про¬тязі останніх трьох десятиріч популярність лізингу стрімко зросла; замість того, щоб позичати гроші на купівлю комп’ютера, автомобіля, судна чи супутника, компанія може взяти його в лізинг.
Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім нестприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами тощо. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об’єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.
Перехід до ринкової економіки поставив перед промисловими підприємствами ряд проблем, головною з яких являється наступна: як за-твердитися в умовах зростаючої конкуренції, скорочення ринку збуту че¬рез невисокі ціни продукції та неплатоспроможність, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів.
В наш час більшість українських (та й не тільки українських) підприємств відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не можуть онов-лювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують різноманітні види кредиту¬вання: іпотечне, під заставу цінних паперів, під заставу партій товару, не¬рухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основ¬них фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання ос¬новних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п’яти років. Теперішня економічна ситуація в Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устатку¬вання, інша сторона — гарантію повернення кредиту, так як об’єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу.
Лізинг є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес оновлення виробництва і посприяти входженню еко¬номік країн Співдружності до структури світового ринку. Лізинг може дати по-тужний поштовх процесам приватизації, конверсії, оновлення тех¬но¬логічного парку існуючих підприємств і створення нових виробництв, оп¬тимізувати використання наявного машинного парку і на вигідних умо¬вах отримати найсучасніше вітчизняне та зарубіжне устаткування.
1. Сутність поняття лізингу, його структура та види
Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі багато в чому залежить від правильного розуміння його змісту та специфічних особливостей, їх адекватного відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях. Ще Декарт підкреслював, що чітке визначення слів зможе по¬збавити людство від половини його помилок.Тому передусім потрібно з’ясувати, в чому ж сутність лізингу, які його природа та потенціал, принципи та організаційні форми. Лише повне пізнання економічного механізму та переваг, закладених в лізинговій сис¬темі, дозволить широко використовувати його в практичній підприємницькій діяльності.
Згідно із Законом України “Про лізинг” лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізенгоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Об’єктом (предметом) лізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів (засобів) і яке не заборонене до вільного обігу на ринку, а також нематеріальні активи. З урахуванням цього можна виділити наступні групи об’єктів лізингу:
а) рухоме майно:
- обладнання промислового призначення ( верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);
- транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації ( судна, літаки, вертоліти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничі вагони, контейнери і таке інше);
- будівельна техніка;
- засоби телевізійного і дистанційного зв’язку;
- оргтехніка, конторське обладнання;
- ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми тощо;
б) нерухоме майно:
- будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально- побутового призначення;
- споруди ( нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).
На даному етапі в Україні оренда нерухомості набула великих розмірів. Однак її конкретні форми не мають повної тотожності ( за умовами угод, розподілу відповідальності між сторонами, обсягами здобутих ними прав та іншими параметрами ) з лізингом нерухомості, який отримав поширення за кордоном.
Суб’єктами лізингу можуть бути:
а) лізингодавець – власник майна, який надає його у використання на умовах лізингової угоди. В його особі можуть виступати:
- установа банку, в складі якого передбачений цей вид діяльності;
- фінансова лізингова компанія, що створюється спеціально для здійснення лізингових операцій, основою і фактично єдиною функцією якої є оплата майна, тобто фінансування угоди;
- спеціалізована лізингова компанія, яка в додаток до фінансового забезпечення угоди бере на себе комплекс послуг нефінансового характеру (утримання і ремонт майна, заміна зношених частин, консультації по його використанню );
- будь-яка фірма або підприємство, для яких лізинг непрофілююча, але і не заборонена статутом сфера діяльності і які мають фінансові джерела для проведення лізингових операцій.
б) лізингоодержувач – юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.
в) продавець лізингового майна ( постачальник) – підприємство-виробник, торгівельна організація або інші суб’єкти підприємницької діяльності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу.
Класифікація видів лізингу отримала достатньо серйозне обгрунтування як в закордонній, так і у вітчизняній теорії і практиці. При виділені видів лізингу виходять перш за все із ознак класифікації.
1.У залежності від складу учасників ( суб’єктів) угоди розрізняють:
- прямий лізинг ( двосторонній ), при якому власник майна ( виробник ) самостійно здає об’єкт в лізинг. Тим самим постачальник і лізингодавець поєднані в одній особі. В такому вигляді двосторонні лізингові угоди не знайшли широкого розповсюдження, оскільки при збільшенні лізингових операцій виробник, як правило, створює свою лізингову компанію. Різновидністю прямого лізингу є зворотній лізинг – майно здається в лізинг тій же особі, у якої воно було куплено. Підприємство ( майбутній лізингоодержувач) має обладнання, але йому не вистачає засобів для виробничої діяльності. Тоді воно знаходить лізингову компанію і продає їй своє майно, але остання, в свою чергу, здає його в лізинг цьому ж підприємству. Таким чином, у підприємства з’являються грошові засоби, які воно може направити на налагодження виробництва, на поповнення оборотних засобів.
- Непрямий лізинг – коли передача майна відбувається через посередників. У даному випадку можна говорити про класичну тристоронню угоду ( постачальник – лізингодавець – лізингоотримувач ) або про багатосторонню угоду з кількома учасниками і повним набором послуг. В якості посередників можуть виступати брокерські компанії, які займаються пошуком і зведенням суб’єктів лізингової угоди і безпосередньої участі в здійсненні угоди не беруть.
2.У залежності від типу майна розрізняють:- лізинг рухомого майна – лізинг транспортних засобів, що не мають жорсткої прив’язки до нерухомих об’єкиів ( автомобілів, тракторів, комбайнів, літаків тощо), і майна, що легко переміщується;
- лізинг нерухомості – лізинг будівель, споруд, залізничного транспорту та іншого майна, що має жорстку теріторіальну прив’язку;
- лізинг “секондхенд” – лізинг машин і обладнання, що уже були у використанні або морально застаріли за час зберігання. Лізинг обладнання, що вже було в експлуатації, на внутрішньому ринку країни може мати перспективу у зв’язку із скороченням платоспроможного попиту на певні товарно-матеріальні цінності, із розбалансованістю оптової торгівлі засобами виробництва, з відносно невеликими масштабами діяльності товарних бірж. У цьому випадку об’єкт лізингу передається у використання не по первісній, а по оціночній вартості. Підприємство – постачальник самостійно або через лізингову компанію надає в лізинг майно, що було в експлуатації і яке на даний час простоює. Таким чином воно компенсує свої збитки від вимушених простоїв. Передбачивши в договорі лізингу термін, коли може знадобитися майно, підприємство-постачальник отримує його назад і знову зможе використовувати. Користувача лізингу в даному випадку може приваблювати відносно невисока вартість майна.
- Груповий ( великомасштабний ) лізинг, або “біг-тікет-лізинг” застосовується при оренді майнових комплексів або дорогого майна ( заводів, бурових платформ, літаків, суден) і є різновидом лізингу нерухомості.
3. Відповідно до рівня окупності майна розрізняють фінансовий (капітальний) і оперативний лізинг. Це найбільш поширені види лізингу. На рівні закону вперше визначення фінансового та оперативного лізингу в Україні дано в законі “Про оподаткування прибутку підприємств”, де сказано, що фінансовий лізинг ( оренда) – господарча операція суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання з орендодавцем матеріальних цінностей за замовленням орендаря з наступною передачею орендарю права користування такими матеріальними цінностями на строк, не менший від строку їх повної амортизації ї обов’язковою наступною передачею права власності на такі матеріальні цінності орендарю.
Оперативний лізинг (оренда) – господарча операція суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу орендарю права користування матеріальними цінностями, які належать орендодавцю на строк, не більший строку їх повної амортизації з обов’язковим поверненням таких матеріальних цінностей орендодавцю.
В законі України “Про лізинг” такі визначення : фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.
Оперативний лізинг – це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
4.У залежності від обсягу майна, що передається в лізинг, розрізняють:
- чистий лізинг – це лізинг, при реалізації якого основні зобов’язання по обслуговуванню майна бере на себе лізингоодержувач. Передбачається, що він сплачує всі податки і збори, здійснює страхування і несе всі інші витрати, пов’язані з використанням обладнання. Лізингоодержувач зобов’язаний утримувати об’єкт лізингу в робочому стані, обслуговувати його і після закінчення строку лізингу повернути лізингодавцю в хорошому стані з урахуванням нормального зносу. Даний вид лізингу характерний для фінансового лізингу.
В Україні ще не склалася інфраструктура лізингових послуг і практично немає таких лізингових компаній, які могли б забезпечити належне технічне обслуговування об’єктів лізингу. Основні учасники лізингового бізнесу – банки – також неспроможні справитися з таким завданням. Відсутність можливості надати сервісні послуги за лізингом – одна з найслабших сторін вітчизняного лізингового підприємництва в порівнянні з практикою інших країн. Тому на етапі становлення лізингового бізнесу в нашій країні лізингоодержувачам пропонується в основному, чистий лізинг.
- “мокрий лізинг” – це лізинг з повним набором послуг, угоди за яким передбачають обов’язкове повне технічне обслуговування обладнання, його ремонт, страхування та інші операції, які бере на себе лізингодавець. Крім цього, можуть бути запропоновані послуги по підготовці кваліфікованого персоналу, по маркетингу і рекламі готової продукції, доставці сировини, необхідної для роботи обладнання.“Мокрий лізинг” притаманний в основному для оперативного лізингу. За вартістю це один з найдорожчих видів лізингу. В нашій країні технічна база для застосування “мокрого лізингу” практично повністю відсутня. В той же час у ряді випадків лізингодавці ( головним чином іноземні лізингові фірми) беруть на себе виконання окремих послуг. Це так званий лізинг з частковим набором послуг, коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування майна.
5.В залежності від сектора ринку, де здійснюються лізингові операції, розрізняють:
- внутрінаціональний лізинг, коли всі учасники угоди знаходяться в одній країні;
- зовнішній (міжнародний) лізинг, коли в лізинговій угоді хоча б одна із сторін одночасно належить різним країнам. Цей вид лізингу включає також угоди, що укладаються між лізингодавцем і лізингоодержувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін здійснює свою діяльність і має капітал спільно із зарубіжною фірмою ( є спільним підприємством). Міжнародний лізинг можна розділити на такі види:
- експортний лізинг, коли виробник майна або посередницька фірма продає його лізинговій компанії, а та, в свою чергу, укладає угоду з лізигоодержувачем майна, що знаходиться за кордоном;
- імпортний лізинг – це угоди, в яких лізингодавець купує об’єкт лізингу в іноземної фірми , а потім надає його вітчизняному лізингоодержувачеві;
- транзитний лізинг, при якому майно продається лізинговій компанії з іншої країни, а вона, в свою чергу,
- укладає угоду з орендарем, що знаходиться в третій країні;
- спеціальний лізинг, пов’язаний із здійсненням великого промислового будівництва.
6.За цільовим призначенням лізинг може бути:
- дійсний, якщо при проведенні угоди отримання податкових і амортизаційних пільг не є головною і визначальною метою. Цей вид лізингу називають ще нормативним лізингом;
- фіктивний (спекулятивний) лізинг полягає в тому, що угода переслідує мету одержати високий прибуток за рахунок отримання необгрунтованих податкових і амортизаційних пільг.
7.У залежності від способу фінансування розрізняють такі види лізингу:
- лізинг за рахунок власних коштів передбачає використання власного капіталу для фінансування лізингових програм. Слід вімітити, що придбати предмет лізингу на власні кошти можуть дозволити собі тільки банки, великі промислові або спеціалізовані лізингові компанії, що мають солідний капітал за умови економічної стабільності країни. Число таких компаній незначне.
Тому найбільш поширеною схемою фінансування є лізинг за рахунок залучених коштів. Це означає, що лізингові компанії для фінансування великих і дорогих лізингових проектів змушені вдаватися до позичок.
У країнах з розвиненою економікою при здійсненні угод такого лізингу лізингодавець, крім доходу у вигляді процентів і швидкого відшкодування капіталовкладень за рахунок звільнення від оподаткування амортизаційних відрахувань і процентних платежів у перші роки лізингу, отримує також винагороду за організацію фінансування.
- роздільний лізинг, або лізинг з частковим фінансуванням лізингодавцем. Це найскладніший різновид лізингу, оскільки пов’язаний із залученням різних каналів фінансування і використовується, як правило, для реалізації дорогих проектів. Особливістю цього лізингу є те, що лізингодавець, купуючи предмет лізингу, сплачує із своїх коштів не всю суму, а близько 75-80%. Решту суми він бере як позику в одного або кількох кредиторів, або дольову участь може мати постачальник. Виплачується борг по мірі отримання від кількох клієнтів лізингових платежів протягом усього строку лізингу.
На Заході понад 85% всіх лізингових угод побудовані на основі роздільного лізингу.* У зв’язку з тим, що в нашій країні лізинг робить лише перші кроки і лізингові компанії ще фінансово слабкі, є всі підстави для застосування роздільного лізингу. Крім того, тут можуть бути вигоди і для банків, оскільки можна скоротити базу оподаткування за рахунок віднесення відсотків за надану позику на витрати своєї діяльності.
8.За характером лізингових платежів розрізняють:
- лізинг з грошовим платежем, якщо всі платежі здійснюються в грошовій формі;
- лізинг із компенсаційним платежем, коли платежі здійснюються у вигляді поставки товарів, вироблених на лізингованому обладнанні або у вигляді надання зустрічних послуг;
- лізинг із змішаним платежем, коли поєднуються нерераховані в перших двох випадках форми сплати.
У нашій країні лізингіз компенсаційними платежами використовується в сільському господарстві.
9.У залежності від наміру учасників лізинг може бути терміновий (одноразовий, на один строк) і поновлювальний (револьверний) – продовжується по закінченні першого строку контракту.
Потреба в револьверному лізингу може виникнути тоді, коли лізингоодержувачеві за технологією послідовно необхідне різне обладнання. В таких випадках, відповідно до вимог лізингової угоди, лізингоодержувач по закінченні визначеного терміну отримує право обміняти орендоване майно на інший об’єкт лізингу.10.У залежності від тривалості розрізняють такі види лізингу:
- короткостроковий – до 1 року;
- середньостроковий – від 1 до 3 років;
- довгостроковий – більше 3 років.
Виділяють також внутрішній та міжнародний лізинг. Внутрішній лізинг за своєю сутністю і масштабом поширення буває внутрішньо- або загальнодержавним. Його суб'єктами є українські підприємства (організації) чи їхні інтеграційні утворення. Українські суб'єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми — зворотний та пайовий лізинг. Зворотний лізинг передбачає викуп лізингодавцем майна у власника (виробника) і передачу цього майна в лізинг тому самому власнику. За пайового лізингу оренда здійснюється за участю кількох суб'єктів лізингу із залученням одного чи кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.
Чинне законодавство України дозволяє здійснювати міжнародний лізинг. Останній реалізується суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або тоді, коли лізингове майно чи платежі перетинають державні кордони. Інакше кажучи, суб’єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати свою технічну базу за рахунок конкурентоспроможного устаткування, транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження.
Лізинг також класифікується як сервісний і зворотній. Сервісний лізинг зазвичай застосовується за умови придбання на лізингових засадах складної техніки або такої, що зазнає швидкого техніко-економічного старіння (наприклад, комп'ютерно-обчислювальна та розмножувальна техніка, транспортні засоби тощо). Суть зворотного лізингу було розглянуто вище. Відповідно до чинного законодавства (Закон України «Про лізинг») його було названо формою внутрішнього лізингу. Проте з наукового погляду ( за характером лізингових операцій) його коректніше буде вважати одним із видів лізингу.
На перший погляд, система лізингових операцій може здатися досить складною, але вона є відображенням сучасного лізингу, який спромігся за короткий період пройти від примітивних форм оренди обладнання до гігантської галузі світового господарства, без якої уже неможливе існування ринкової економіки.
2.Організаційно-правові основи лізингових угод
Організаційно-правові основи здійснення лізингових операцій базуються на чинному законодавстві ( Законі України “Про лізинг” та інших нормативно-правових актах України), а також на укладених відповідно до цих актів договорах про лізинг ( крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про аренду та приватизацію державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб’єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.
Договір лізингу – це угода про встановлення, зміну або припинення прав і обов’язків двох або декількох осіб. Він визначає найважливіші умови функціонування сіб’єктів лізингових угод, додержання ними діючих в країні законів і прийнятих на себе зобов’язань.
Лізингові договірні зв’язки можуть бути двох видів:
1)прості – коли укладається один договір між двома сторонами;
2)складні – якщо укладається декілька договорів при участі трьох і більше суб’єктів.
В залежності від конкретних умов лізингова угода може забезпечуватися цілим комплексом господарських взаємопов’язаних і взаємообумовлених договорів (рис. 2.1, додаток 1).
Лізингова угода, як і будь-який господарський договір, виконує ряд важливих функцій, які можна об’єднати в дві основні групи: загальні і специфічні. До загальних відносяться такі:
а) ініціативна; д) волевиявлення;
б) координаційна; е) критерії оцінки бізнесу;
в) гарантійна; є) інформаційна;
г) захисна; ж) забезпечення зобов’язень.
Серед специфічних функцій основними є :
а) реалізація лізингового проекту;
б) отримання податкових і амортизаційних пільг;
в) забезпечення свободи вибору сфери бізнесу;
г) узгодження інтересів і дій сторін;
д) закріплення відносин сторін в формі зобов’язань;
е) введення санкцій, що передбачені сторонами.
В загальному вигляді лізингові угоди можуть бути охарактеризовані за допомогою загальноприйнятої системи ознак (рис.2.2, додаток 2). Приймаючи до уваги необхідність створення однаково сприятливих умов для розповсюдження лізингових відносин в різних галузях виробництва, при розробці і заключені лізингових угод доцільно керуватися певними принципами:
1)рівноправність сторін;
2)автономія волі;
3)стабільність відносин;
4)добровільність, свобода договіру;
5)відповідність сутності лізингу;
6)зацікавленість сторін;
7)майнова відповідальність за невиконання;
8)обов’язковість виконання;
9)захист слабкої сторони.
В залежності від виду лізингу структура договіру може змінюватися, однак будь-який лізинговий контракт має включати в себе наступні пункти:
-преамбула;-предмет договіру;
-права і обов’язки сторін;
-умови поставки об’єкту використання і розрахунків;
-ризики, гарантії і відповідальність сторін;
-право власності і право використання майна;
-страхування майна;
-форс-мажорні обставини;
-загальні положення;
-строк дії договіру;
-реквізити сторін;
-підписи і місцезнаходження сторін;
-додатки.
Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання акту прийому обладнання як об’єкта угоди в експлуатацію і діє протягом встановленого в ньому строку. Після підписання акту прийняття обладнання в експлуатацію і отримання від постачальника лізингодавцем рахунків за поставлену продукцію, останній зобов’язується виконати одну із основних своїх функцій в лізингових відносинах – провести оплату загальної вартості поставки.
Якщо під час приймання обладнання виявлено дефекти, які можна усунути, то лізингоодержувач повинен їх перелічити в акті прийняття в експлуатацію. При цьому в акті вказується термін, не пізніше якого постачальник повинен усунути перелічені дефекти. Якщо він цього не зробить, то лізингодавець може вимагати заміни об’єкта лізингу. Невиконання постачальником вимог лізингодавця дає підставу рстанньому розірвати договір купівлі-продажу обладнання. У разі наявності дефектів, що не підлягають усуненню, лізингоодержувач має право відмовитися приймати обладнання і повинен у письмовій формі сповістити про це лізингодавця. Якщо лізингоодержувач незалежно від можливих чинників не прийняв у зазначені в договорі строки майно і не заявив, що відмовляється його прийняти через наявні недоліки, які не можна усунути, майно вважається прийнятим.
Таким чином, підписання акту є важливим моментом лізингової угоди, тому що з цього моменту розпочинається дія лізингового договору і на лізингоодержувача переходять деякі права і обов’язки, а саме:
- лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем за якість і придатність майна, за гарантійні зовов’язання постачальника, за втрати, що виникають в результаті використання майна;
- ризик випадкової втрати, псування, крадіжки майна тощо переходить на лізингоодержувача;
- всі права лізингодавця по відношенню до постачальника, що дають можливість прямо пред’явити претензії щодо якості майна, ремонту і його гарантійного обслуговування, переходять до лізингоодержувача.
У випадку, коли постачальник може запропонувати лізингоодержувачеві сервісні послуги, між ними окремо укладається договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна. Передача лізингоодержувачем своїх прав та обов’язків третій стороні дозволяється лише при згоді лізингодавця.
В лізинговому договорі вказуються умови доставки обладнання і порядок відшкодування витрат, пов’язаних із його транспортуванням до місця доставки, монтажем, пуском і налагодженням. Спеціальний розділ договору має бути присвячений лізинговим платежам. У ньому вказується загальна сума лізигових платежів, порядок сплати, строки, спосіб, санкції при затримці платежів.
У договорі лізингу має бути зазначено, що право власності на майно протягом дії договору належить лізингодавцеві. Лізингоодержувач має виключне право користувача об’єктом лізингу і доходи, отримані в результаті використання майна, належать йому.
Лізингова угода має обов’язково містити розділ ( чи підрозділ) про страхування. При цьому лізингоодержувач виступає як страхувальник, а власник ( лізингодавець) – як застрахований, або правонаступник. Контроль за виконанням умов як лізингової угоди, так і договору страхування, лізингодавець повинен здійснювати постійно разом із страхувальником. Це дає змогу аналізувати хід виконання лізингової угоди, вчасно вносити корективи у дії лізингоодержувача, допомагаючи йому за непередбачуваних обставин уникати суттєвого збільшення ризику.
Крім того, в договорі вказується характер лізингових ризиків, які можуть виникнути при експлуатації об’єкта лізингу, і дії сторін при відшкодуванні можливих втрат. Договором можуть бути передбачені також домовленості про подання лізингодавцеві фінансової звітності та іншої інформації, можливість інспекторських перевірок у будь-який слушний час і таке інше.
Усі суперечності між суб’єктами лізингової угоди, що не можуть бути розв’язані на основі взаємного погодження, розглядаються арбітражним судом.
Лізинговий договір вважається припиненням по закінченню строку його дії, тоді лізингоодержувач має право:
-повернути обладнання лізингодавцеві;
-поновити лізингову угоду на колишніх умовах;
-укласти нову лізингову угоду на інших умовах;
-придбати обладнання у власність.
Лізингоотримувач не може відмовитись від лізингу до закінчення строку угоди за виключенням тих випадків, коли при отриманні обладнання виявляються недоліки, які не підлягають усуненню. В інших випадках при скасуванні угоди за ініціативою лізингоодержувача він зобов’язаний надати лізингодавцеві компенсацію у розмірі всієї суми закриття угоди.Лізинговий договір складається у двох ідентичних примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу. Чим детальніше в договорі будуть сформульовані проблеми, що викликають сумнів на початковій стадії його укладання, тим з меншими проблемами доведеться зіткнутися під час його виконання.
Організацію лізингових операцій схематично зображено на рис.2.3, додаток 3. У цих операціях беруть участь, як пправило, п’ять суб’єктів: 1)виробник (постачальник, продавець); 2) лізингодавець; 3) лізингоодержувач; 4) банк; 5) страхова установа.
3. Методика оцінки ефективності застосування лізингу в процесі оновлення технічної бази підприємства
Лізинг як особлива форма господарювання здійснює комплексний вплив на основні складові елементи виробничого процесу: на засоби праці і на живу працю людини, на ступінь використання техніки і робочої сили.
На поверхні господарського життя ефект лізингу складається з об’єктивної переваги оперативного використання досягнень науково-технічного прогресу, збільшення масштабів діяльності, зниження питомих витрат та інтенсифікації всього виробничого процесу.
В найбільш загальному методологічному відношенні власний ефект лізингу має щонайменше три особливості.
Перша — мультиплікативність. Виникнувши в результаті застосування новітньої техніки та перетворення робітника в самостійного підприємця-власника в момент доцільної діяльності, ефект лізингу разповсюджується по ланцюгу на всі стадії виробництва, наростає та примножується по мірі переходу до розподілу, обміну та споживання.
Друга — емерджентність, якісна новизна ефекту лізингової діяльності, в силу чого величина його значно переважає арифметичну суму результату звичайної діяльності без залучення додаткових технічних засобів. Такий ефект є інтегративним ефектом і проявляється не лише локально, але і в масштабі всієї виробничої системи, збільшуючи її виробничу силу.
Третя — ефект, що отримується, проявляється не лише в процесі виробництва, але і в соціальній сфері життя і діяльності людей, тобто він має як економічні критерії, так і соціальні цінності, які виражаються в підвищенні змістовності праці, усвідомленні робітником своїх творчих можливостей, зростанні особистих доходів, незалежності тощо.
В сукупності всі перераховані особливості розкривають ефект лізингу як своєрідного економічного мультиплікатора, який надає імпульс розвитку всіх ланок підприємницької діяльності. Якщо перша особливість відображає динаміку ефекту лізингу, механізм його реалізації (шляхом помноження), а друга розкриває економічну сутність ефекту як виявлення нових емерджентних якостей лізингової форми підприємництва, то третя показує його соціальну спрямованість і тісний зв’язок із задоволенням особистих, колективних та суспільних інтересів. При цьому лізингову діяльність можна вважати ефективною: з точки зору особистих інтересів – якщо вона покращує можливості задоволення матеріальних і духовних потреб підприємців; з позиції колективних інтересів організації – якщо забезпечує умови для розширеного відтворення; з точки зору суспільства – якщо ринок насичується необхідними товарами і від збільшення масштабів виробництва товарів зростають надходження до бюджету.
Аналізуючи сильні і слабкі сторони лізингу, можна зазначити, що він, як форма інвестицій, дає можливість підприємцям швидше оновлювати матеріально-технічну базу, користуватися новою технікою та передовою технологією, випробувати нову техніку, покрити сезонні потреби в спеціальних технічних засобах на час фактичної їх експлуатації, вона не потребує і обов’язковому порядку негайного початку платежів за таку форму кредиту. При цьому лізингове майно не зараховується на баланс лізингоодержувача, тобто не збільшує його активів і, відповідно, податків. Воно також не включається у кредиторську заборгованість, тобто його можна вважати позабалансовим фінансуванням .
Усі витрати на утримання лізингового майна несуть лізингодавець (за оперативного лізингу) або лізингоодер¬жувач (за фінансового лізингу). Основні витрати лізингоодержувача складаються із лізингових платежів за користу¬вання об'єктом лізингу. Лізингові платежі включають:
• амортизаційні відрахування, тобто суму, яка відшкодовує під час кожного платежу частину вартості об'єкта лізингу, що аморти¬зується протягом строку, за котрий вноситься лізинговий платіж;
• плату за користування кредитними ресурсами (суму, що спла¬чується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу);
• комісійну винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг май¬но у відсотках від його балансової або середньорічної вартості;
• відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;
• інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. В операціях міжнародного лізингу сплачуються державне мито, податок на додану вартість та акцизний збір за ввезення об'єктів лізингу на митну територію України.У процесі підготовки та реалізації договору лізингу можуть за-стосовуватися (за згодою сторін) кілька методів обчислення абсо¬лютної величини лізингових платежів, а саме:
• метод фіксованої загальної суми, коли загальна сума лізин¬гових платежів нараховується однаковими частинами протягом усього строку дії договору;
• метод авансу, що передбачає попередню виплату авансової суми в погодженому зі всіма сторонами розмірі, і розподіл решти суми лізингових платежів (рівномірно або іншим способом) на весь термін чинності договору лізингу;
• метод мінімальних платежів, за застосування якого загальна сума лізингового платежу включає такі складові: амортизаційні нарахування від вартості об'єкта лізингу; плату за позикові кош¬ти; комісійну винагороду; плату за додаткові послуги лізингодав¬ця; вартість лізингового майна.
Дуже важливим є усвідомлення сутності та дії економічного механізму лізингових операцій. Ефективність лізингової діяльності для економіки краї¬ни виявляється на багатьох напрямках. У першу чергу це ефект розширення виробничих потужностей. Лізингове фінансування придбання машин і обладнання здійснюєть¬ся в рамках сукупного інвестиційного попиту, який, в свою чергу, визначається загальною господарською ситуацією. Але за інших рівних умов він створює додаткові стимули до накопичення, прискорює процес трансформації капіталу із позичкового у функціонуючий.
Другий напрямок — сприяння науково-технічному про¬гресу. Завдяки лізинговим операціям виробники отрима¬ли додатковий канал реалізації своєї продукції, ефективний засіб прискорення оновлення виробництва, що особли¬во важливо для розвитку наукоємних галузей. У той же час лізинг робить доступнішими багато які види дорогого обладнання. Розширюється коло їх споживачів за рахунок малого і середнього бізнесу. Досягнення науки і техніки швидше проникають у господарські структури.
Важливе значення має і підвищення ефективності інвес¬тицій. Як уже зазначалося, лізинг, сприяючи модернізації виробництва, забезпечує ріст продуктивності машин і облад¬нання, а тому відпадає необхідність у заморожуванні великих коштів. Підприємства можуть придбати обладнання, орієнту¬ючись на середню, а не максимальну потребу в ньому.
У зв'язку з тим, що інвестиції, які плануються і реалізу¬ються на основі лізингу, набувають форми лізингового про¬екту, його, як і будь-який інвестиційний проект, потрібно розробляти. Особливо важливо при цьому правильно оці¬нити його ефективність.
Для здійснення оцінки лізингового проекту в цілому, ви¬користовують таку нерівність:
Сліз < Чпі/ Кп ліз, (3;1)
де Сліз — вартість об'єкта лізингу;
Чпі — чистий прибуток 1-го періоду;
Кліз — лізинговий коефіцієнт;
п— строк лізингу;
і – періоди лізинового договору (і = 1,2, ........., п)
Чистий прибуток (ЧП) визначається на основі "Балансу грошових надходжень і витрат", який розробляється у бізнес-плані під час підготовки лізингового проекту.
Нерівність показує ефективність лізингового проекту. Якщо значення Кліз перетворює нерівність у рівність (гранична ефек¬тивність лізингового проекту), то в даному випадку необхідно враховувати ступінь ризику реалізації проекту, тобто уклада¬ти з лізингоодержувачем додатковий заставний договір.
Слід відзначити, що оцінка ефективності лізингового проекту лише на основі нерівності є недостатньою. Тому під час експертизи проекту доцільно також використовува¬ти показники, які застосовуються при оцінці ефективності інвестицій: чистий наведений доход; індекс доходності;
період окупності; внутрішня норма доходності.
Використання запропонованої системи показників оцін¬ки ефективності лізингового проекту в цілому дає змогу значно підвищити ефективність лізингових угод завдяки якісному відбору проектів. Однак слід зазначити, що вітчиз¬няного досвіду оцінки економічної ефективності лізинго¬вих операцій недостатньо. Тому необхідно приділити увагу вивченню зарубіжних методик, зокрема тих, що використо¬вуються учасниками лізингових операцій на ринку США.
Серед основних показників ефективності лізингових опе¬рацій виділяють:
— зіставлення вартості майна за умов його купівлі в кредит з його вартістю за умов лізингової угоди;
— розрахунок варіантів ставок фінансування угоди;
— зіставлення надходжень виручки від експлуатації об'єкта лізингу у власника даного майна з надходженнями від використання його за умов лізингу і деякі інші.
Порівняння вартості майна, що здається в лізинг, із його вартістю під час купівлі в кредит, дозволяє сторонам май¬бутньої угоди враховувати поряд з умовами надання кре¬диту і податкові пільги, які можуть бути отримані як лізин-годавцем, так і лізингоодержувачем. У цьому випадку роз¬рахунок можна провести за такими формулами:
Вкр= ВТ + Пп / Ппод. – Пкр.ам., (3;2)
Де Вкр. – вартість купівлі на умовах кредиту;
ВТ – вартість товару;
П п — платежі за процентами;
Ппод. — прибутковий податок;Пкр.ам.— податковий кредит на прискорену амортизацію.
Вліз= (Пл – (Пкр.ін.+ З)* Т / Ппод.) + ЗВ, (3;3)
де Вліз — вартість за лізингом;
Пл — щорічні платежі за лізинговою угодою;
Пкр.ін — податковий кредит на інвестиції;
З — знижки лізингоодержувача;
Т — строк дії лізингового договору;
Ппод. — прибутковий податок;
3В. — залишкова вартість об'єкта лізингу.
Розрахунок ставки фінансового лізингу здійснюється для порівняння умов, що пропонуються кредиторами, з умова¬ми лізингової пропозиції для визначення найвигіднішого варіанту.
У спрощеному вигляді розрахунок здійснюється за та¬кою формулою:
Сфл=А*Пл/1/2(ПВ+ЗВ), (3;4)
де Сфл — ставка фінансового лізингу;
Пл — щорічні лізингові платежі;
А — щорічна амортизація обладнання без урахування платежів за послуги лізингодавця нефінансового харак¬теру;
ПВ — первинна вартість майна;
3В — залишкова вартість.
Розрахунок очікуваної норми прибутку здійснюється з метою зіставлення його величини при використанні майна за лізингом та експлуатації на умовах купівлі.
При проведенні розрахунків з метою спрощення по-рівняльності результатів виконуються такі дії:
— здійснюється оцінковий розрахунок розміру вкладу капіталу для варіанту купівлі майбутнього об'єкта лізингу;
— розмір платежу за лізингом зменшується на величи¬ну оцінкової вартості виплати процентів за залученою для купівлі майна позикою;
— сукупні доходи від використання майна при купіавлі і при лізингу прирівнюються.
Лізингоодержувач визначає свій прибуток зменшенням валового доходу на суму лізингових платежів, що не вклю¬чають у себе виплату процентів, а лізингодавець зменшує свій прибуток на суму амортизації.
Норму прибутку можна розрахувати за такими форму¬лами.
При купівлі майна: Нп = ВД - Зек – Ар / ПВ, (3;5)
де Нп. – норма прибутку при володінні майном;
ВД — щорічний валовий доход;
Зек. — експлуатаційні витрати;
Ар. — середня амортизація за рік;
ПВ — первинна вартість майна.
При лізингу: Нп.ліз. = ВД – (Пл – С) / ½ (ПВ - ЗВ), (3;6)
де Нп.ліз. — норма прибутку при лізингу;
Пл — лізингові платежі;
С — сума процентів лізингодавцеві;
ПВ — первинна вартість;
3В — залишкова вартість.
Зіставлення отриманних результатів дозволяє зробити відповідну оцінку на користь того чи іншого варіанта. Також у зарубіжній практиці широко застосовується еквівалент купівельної ціни лізингу (ЕКЦ) — це ставки платежів та втрачених податкових знижок до купівельної ціни майна. Коли постає питання про вибір, що економніше — лізинг чи купівля, рекомендується крок за кроком з до¬помогою показника чистої теперішньої вартості робити по-рівняльний аналіз. Без цих аналітичних прийомів у вив¬ченні варіантів суб'єкти лізингових операцій можуть втра¬тити велику суму грошей.
Розвиток техніко-технологічної бази виробництва (діяльності), який за належних умов господа¬рюваання має супроводжуватися систематичним її оновленням, по¬требує значних інвестиційних ресурсів. Проте сучасний етап господарювання для переважної більшості його суб'єктів позначено різкким спадом або цілковитим припиненням інвестування виробництва (діяльності) за рахунок власних коштів. Ось чому в разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення й розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як лізинг (оренда на тривалий термін рухомого й нерухомого майна).
4. Напрями розвитку лізингу в Україні
Попри широку розповсюдженість лізингу у розвинутих країнах, в економічному середовищі України такий вид взаємовідносин ще дуже мало поширений через його порівняну новизну, брак досвіду і недосконалість законодавчої бази. Лише 16.12.1997 р. в Україні прийнято закон "Про лізинг", який, до речі, оцінюється спеціалістами досить критично. Якщо для вітчизняних лізингових компаній, котрі тільки-но почали виникати й розвиватися в Україні, відсутність спеціального законодавства до певної міри не була серйозною перешкодою, а в окремих випадках — навіть навпаки, якимось чином сприяла їх фінансовим успіхам, то великі лізингові компанії Заходу аж тепер, після прийняття згаданого закону, мають можливість серйозно працювати на ринку України.Як зазначають спеціалісти, хоч основні положення закону "Про лізинг" і відповідають основам теорії лізингу, однак можливості застосування цього документа нині в Україні досить обмежені й ті компанії, які ще в 1997 р. могли розвивати свою лізингову діяльність, сьогодні, після прийняття закону, стоять перед перспективою її згортання. У цьому плані Україна значно відстає від Росії та Білорусі, не кажучи вже про Польщу, де доля лізиногових операцій рухомого майна за підсумками 1995 р. досягла 401 млн. єкю. В Польщі, так само як і в нашій країні, лізингові операції здійснюються спеціалізованими компаніями, які підконтрольні банкам. Але їхня форма організації лізингу має ряд суттєвих переваг:
1. Лізингова фірма, що контролюється банком, отримує можливість залучати пільгові кредити для розширення своєї діяльності, по яким звичайно фінансується власна діяльність банку.
2. Банки мають у своєму розпорядженні великі можливості по встановленню справжньої платоспроможності лізингоодержувача. Це дозволяє даному типу лізингових компаній приймати рішення на підставі більш достовірної інформації.
3. Взаємодія лізингової компанії і банку дозволяє використовувати широкий спектр інструментів оптимізації комерційної діяльності. Одним із таких інструментів, широко практикуємих у Польщі, став форфейтинг. В даному випадку переуступка арендодателем прав по отриманню платежів від арендатора банку за поставлене раніше устаткування суттєво полегшує останньому розпорядження заставним майном арендатора.
За рівнем розвитку лізингових взаємовідносин ми перебуваємо десь на рівні 1990 р. названих країн. Втрачено багато часу. В країнах Прибалтики лізинг розвинувся вже так широко, що розповсюджується навіть на побутові товари широкого вжитку для населення.*
У законі "Про лізинг" зовсім не знайшла відображення проблема сублізингу, що стримує реалізацію міжнародних лізингових проектів. Світовий лізинговий бізнес не може ефективно впроваджуватися в Україні шляхом договорів з українськими лізинговими компаніями, які потім самі могли б виступати по лізингованих об’єктах лізингодавцями.
Така схема була поширена на початковому етапі розвитку лізингу в сусідніх країнах, наприклад, у Білорусі. І це правильна схема, оскільки лізингові компанії, що виникають на пострадянській території, нечисленні, малопотужні й не володіють достатньою мірою технікою лізингування. Вітчизняним лізинговим компаніям також потрібна операція сублізингу, оскільки при відсутності замовлень лізингоодержувач змушений сам вдаватися до сублізингу.
Впровадження лізингу завжди супроводжується багатьма труднощами. Однак без упровадження лізингових схем український споживач може залишитися взагалі без можливості придбати нову техніку — транпортну, сільськогосподарську чи будь-яку іншу.
Українські компанії до лізингу відносяться набагато холодніше, ніж їх західні колеги. Пов’язано це з тим, що Україна не надто пестить фінансові структури і промисловість сприятливими умовами для проведення таких угод, і з відсутністю у самих фінансових структур потрібної кваліфікації. Проте, не дивлячись на це, лізингом в Україні вже намагаються займатися. Це, зокрема, командитне товариство "Лізингова компанія "Укрінтерлізинг", страхова компанія "АСКА" (страхування лізингових угод), лізингова компанія "Оптимус", заснована на польському капіталі та деякі інші.
Тепер спробуємо перерахувати лише деякі виграшні для української економіки проекти, які можна було б здійснити за допомогою лізингу.
По-перше, лізинг виступає як комерційний кредит, тобто кредит в натуральній формі, що дає можливість купувати сучасніше устаткування та технології, а також нарощувати збут виготовленої продукції і ставати ефективним важелем маркетингу для виробників.
Потім, лізинг допоміг би здійснити необхідну структурну перебудову економіки України в бік енергозбереження, як це відбулося з економікою США після енергетичної кризи 1974-1975 рр.Україна за допомогою лізингу може підняти свою авіабудувальну промисловість, виходячи з того, що тепер повітряні вантажі — найприбутковіші і що держава володіє найкращим в світі вантажним літаком АН-225 "Мрія" і має зручне геополітичне становище, яке дозволяє контролювати перевезення по напрямках: Західна Європа — Близький Схід, Близький Схід — Північна Америка (через Північний полюс), Західна Європа — Далекий Схід. Потрібно додати, що АЕРОФЛОТ Росії взяв в лізинг 5 аеробусів "А-310", які дають йому 15% всіх валютних надходжень. Україна має в лізингу 2 аеробуси "Боінг 737", які повністю себе окуплюють, але це викликає невдоволення вітчизняних літакобудівників, оскільки валюта йде за кордон, тому нам потрібно брати не іноземні літаки, а власні. До речі, акціонерна російська міжнародна авіакомпанія АЕРОФЛОТ створила самостійний підвідділ, який займається вантажними перевезеннями, - АЕРОФЛОТ-карго; проте він використовує менші за потужностями літаки АН-124 Руслан та Ту-204С, тому Україна має поки що значні переваги в цьому секторі ринку повітряних транспортних перевезень.
Україна могла б брати в лізинг казеїнові, олійножирові, маргаринові, шкіропереробні та інші заводи під гарантії уряду. В Україні такою справою вже зайнялися приватні фірми, які пропонують казеїнові заводи на так званих компенсаційних умовах (угодах).
Ще потрібно зазначити, що за спостереженнями спеціалістів, фінансовий лізинг в Україні недієздатний. Ефективніший і перспективніший оперативний лізинг.
На думку більшості фахівців, сьогодні розвиток лізингових економічних взаємовідносин у нас блокується ще й відсутністю чіткої узгодженості в діях різних відомств і служб у плані регулювання цього процесу: різні законодавчі акти передбачають різні моменти лізингу, митна служба має при цьому свої інтереси, податкова — свої і т.д. Без досягнення такої узгодженості перспективи широкого розвитку лізингу в Україні досить сумнівні.
5 квітня 2001 року Верховна Рада України прийняла законопроект “О внесенні змін в Закон України “Про лізинг”, який, по суті, є новою редакцією цього Закону. Що ж пропонується і що конкретно змінюється?
Види і форми лізингу практично не змінюються (фінансовий, оперативний, зворотний, міжнародний, роздільний). Законопроект достатньо чітко допускає існування інших форм, прямо не заборонених законом (тільки не уточнює, яких саме). Треба відмітити, що присутність такої постановки питання значно розширить можливості учасників лізингових операцій.
На відміну від діючого Закону, в цьому законопроекті із числа об’єктів лізингу виключено державне майно. Якщо діючий Закон допускає таку можливість, згідно з умовою узгодження з органом, який здійснює управління цим майном в порядку, установленим Кабінетом Міністрів України, то в законопроекті існує заборона на передачу в лізинг державного і комунального майна. І якщо заборона відносно державного майна може просто подобатись або ні, то обгрунтованість такої заборони відносно комунального майна, в крайньому випадку, визиває сумніви, беручи до уваги постійні декларації, відносно створення умов для реального становлення місцевого самоуправління і надання реальних прав по управлінню комунальним майном комунальним органам.
Позитивним моментом законопроекту треба вважати принципіальну можливість здійснення і упорядоченння операцій сублізингу. Більш докладно виписані умови дострокового припинення договора лізингу і повернення предмета лізингу в безперечному порядку, зокрема, умови, при яких лізингоодержувач чи лізингодавець мають право розірвати договір лізингу в односторонньому порядку.
В законопроекті знято обмеження діючого Закону відносно права викупу об’єкта лізингу лізингоодержувачем не раніше строку, за який амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу, а також йдеться мова про порядок повернення лізингових платежів в випадку дострокового розірвання договора лізингу по провині лізингодавця.
Однак і запропонована нова редакція Закону “Про лізинг” не узгоджується з деякими пропозиціями о внесенні змін в Закон України “ Про оподаткування прибутку підприємств”. Так, в одному із представлених на
розгляд законопроектів пропонується чітко визначити умови, при яких лізингову операцію можна вважати операцією фінансового лізингу.
Такими умовами пропонується визначити:
- об’єкт лізингу передається на строк, складаючий більшу частину запланованого строку експлуатації основного фонду;
- лізингоодержувач повинен чи має право придбати об’єкт лізингу в свою власність після закінчення строку дії лізингового договору;
- спільна сума лізингових платежів дорівнює чи перебільшує звичайну ціну об’єкта лізингу на момент його передачі.
Крім цього, пропонується доповнити Закон окремим підпунктом , який визначає порядок оподаткування операцій лізингу. Зокрема, передбачається, що:
-при передачі майна в оперативний лізинг (оренду) лізингодавець збільшує суму валових доходів, а лізингоодержувач – суму валових витрат на суму начисленого лізингового платежу;-передача майна в фінансовий лізинг (оренду) з метою оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому лізингодавець збільшує валові доходи , зменшує відповідну групу основних фондів, а лізингоодержувач збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об’єкта фінансового лізингу. При нарахуванні лізингового платежу лізингодавець збільшує валові доходи, а лізингоодержувач - валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу. В випадку, якщо в майбутніх податкових періодах лізингоодержувач повертає об’єкт фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об’єкту в свою власність, така передача прирівнюється з метою оподаткування до зворотнього продажу лізингоодержувачем такого об’єкту лізингодавцеві по звиклій ціні.
На розгляді в Верховній Раді є і пропозиції регулювання окремих аспектів оподаткування на додану вартість операцій лізингу.
Зокрема, пропонується уточнити механізм оподаткування на додану вартість операцій фінансового лізингу, а точніше, передбачити, що не оподатковується не повна сума лізингових платежів по умовам фінансового лізингу , а тільки її частина в частині процентів, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу.
Чітко відокремлені:
-дата виникнення податкових зобов’язань при здійсненні операцій по наданню майна в фінансовий лізинг – дата передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоодержувачу;
-дата виникнення права лізингоодержувача на податковий кредит для операцій фінансової оренди (лізингу) – дата прибуткування об’єкта фінансового лізингу таким лізингоодержувачем.
Роблячи підсумки, можно сказати, що недосконале законодавство про лізинг потребує негайного урегулювання. В випадку прийняття рішення по цим питанням було б логічним погодити положення основного законопроекту про лізинг з законопроектами, які регулюють оподаткування таких операцій.
Заключна частина
Працюючи над темою було розглянуто ряд питань, зокрема : сутність поняття лізингу, його структура та види; організаційно-правові основи лізингових угод; методика оцінок ефективності застосування лізингу в процесі оновлення технічної бази підприємства та напрями його розвитку в Україні.
Аналізуючи ці питання можемо зробити такі висновки:
- Згідно із Законом України “Про лізинг” лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізенгоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
- Об’єктом (предметом) лізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів (засобів) і яке не заборонене до вільного обігу на ринку, а також нематеріальні активи.
- Суб’єктами лізингу можуть бути: лізингодавець, лізингоодержувач та продавець лізингового майна (постачальник).
- Лізинг класифікують за багатьма ознаками.
- Організаційно-правові основи здійснення лізингових операцій базуються на чинному законодавстві ( Законі України “Про лізинг” та інших нормативно-правових актах України), а також на укладених відповідно до цих актів договорах про лізинг ( крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про аренду та приватизацію державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб’єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.
- Договір лізингу – це угода про встановлення, зміну або припинення прав і обов’язків двох або декількох осіб. Він визначає найважливіші умови функціонування сіб’єктів лізингових угод, додержання ними діючих в країні законів і прийнятих на себе зобов’язань.
В найбільш загальному методологічному відношенні власний ефект лізингу має щонайменше три особливості: мультиплікативність, емерджентність та ефект, що отримується, проявляється не лише в процесі виробництва, але і в соціальній сфері життя і діяльності людей.
- Серед основних показників ефективності лізингових опе¬рацій виділяють:
зіставлення вартості майна за умов його купівлі в кредит з його вартістю за умов лізингової угоди; розрахунок варіантів ставок фінансування угоди;
зіставлення надходжень виручки від експлуатації об'єкта лізингу у власника даного майна з надходженнями від використання його за умов лізингу і деякі інші.
- Впровадження лізингу завжди супроводжується багатьма труднощами. Однак без упровадження лізингових схем український споживач може залишитися взагалі без можливості придбати нову техніку — транпортну, сільськогосподарську чи будь-яку іншу.- Деякі виграшні для української економіки проекти, які можна було б здійснити за допомогою лізингу: по-перше, лізинг виступає як комерційний кредит, тобто кредит в натуральній формі, що дає можливість купувати сучасніше устаткування та технології, а також нарощувати збут виготовленої продукції і ставати ефективним важелем маркетингу для виробників. Потім, лізинг допоміг би здійснити необхідну структурну перебудову економіки України в бік енергозбереження, як це відбулося з економікою США після енергетичної кризи 1974-1975 рр. Україна за допомогою лізингу може підняти свою авіабудувальну промисловість. Україна могла б брати в лізинг казеїнові, олійножирові, маргаринові, шкіропереробні та інші заводи під гарантії уряду. В Україні такою справою вже зайнялися приватні фірми, які пропонують казеїнові заводи на так званих компенсаційних умовах (угодах).
Рентабельність лізингових операцій і відповідна законодавча база можуть незабаром викликати бум на українському ринку надання лізингових послуг. Характерні особливості і переваги лізингового кредитування перед іншими формами кредитування витрат на придбання обладнання переконливо свідчать, що лізинг повинен знайти широке застосування у внутрішній економіці України.