МЕТА ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ВИРОБНИЧО-МАЙНОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Оцінка виробничо-майнового потенціалу завжди підпорядкована певній меті, вирішенню якого-небудь конкретного завдання. Оцінювач має добре знати це завдання, заради якого здійснюється оцінка, щоб правильно вибрати потрібний методичний інструментарій.

Потреби в оцінці вартості всього майнового комплексу підприємства виникають і випадках: куплі- продажу акцій підприємства на ринку цінних паперів; куплі –продажі частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю; продажі підприємства повністю на аукціоні або конкурсі при процедурі банкрутства або при приватизації державного підприємства; передачі всього підприємства в оренду; реорганізації або ліквідації підприємства; здійснення інвестиційного проекту підприємства; одержання кредиту під заклад всього майна підприємства.

Рис.1.1. Структурна схема формування вартості виробничо-майнового комплексу підприємства і його складових елементів.

р

Оцінка вартості нерухомого майна підприємства здійснюється з метою: продажу якої-небудь частини нерухомості підприємства; одержання кредиту під заклад якої-небудь частини нерухомості підприємства; страхування нерухомого майна підприємства; визначення бази оподаткування для нарахування податку на майно; переоцінки основних засобів; оформлення будь-якої частини нерухомості підприємства як внеску в статутний капітал іншого новостворюваного підприємства; оцінки вартості нерухомого майна підприємства при розробці бізнес – плану по реалізації якого-небудь інвестиційного проекту; оцінки вартості нерухомого майна підприємства як проміжного етапу в загальній оцінці вартості підприємства при використанні затратного підходу.

Оцінка вартості машин і обладнання проводиться при: продажу деяких машин, одиниць обладнання, приладів та остатків; оформленні закладу під частину рухомого майна для одержання кредиту; страхуванні рухомого майна підприємства; передачі машин і обладнання в оперативну оренду; організації лізингу машин і обладнання; визначенні бази оподаткування для основних засобів при нарахуванні податку на майно; оформленні яких-небудь машин і агрегатів об’єднання як вклад в статутний капітал іншого підприємства; при розробці бізнес-плану для реалізації якого-небудь інвестиційного проекту; проміжному етапі в загальній оцінці вартості підприємства.

Оцінка вартості нематеріальних активів необхідна: при їх придбанні іншою фірмою; при визначенні збитку, нанесеною діловою репутацією підприємства незаконними діями зі сторони інших підприємств; при використанні їх як внеску в статутний капітал новостворюваного товариства; при визначенні гудвіла для загальної оцінки вартості підприємства.

2

3.ОЦІНКА ВАРТОСТІ АКЦІЙ

Оцінка привілегійованих акцій

Привілегійовані акції мають переваги над звичайними акціями при виплаті дивідендів, а також при реорганізації або ліквідації фірми. При визначенні їх інвестиційної вартості необхідно враховувати такі змінні:

1)фіксовану норму дивідендів, яку власник акції повинен отримати в кінці кожного періоду ( кварталу чи року );

2)прийнята ставка дисконту або мінімальна норма прибутку, яка визначена для інвестора.

Загальна математична формула для визначення інвестиційної вартості акції має такий вигляд:

ІВ =  Др( 1+р )

Де ІВ – інвестиційна вартість привілегійованих акцій;

Др. – щорічні виплати дивідендів;

р – мінімальна ставка дисконту;

п – останній рік запланованого періоду.

Оскільки для привілегійованих акцій немає дати погашення і по них виплачується фіксована сума дивідендів протягом невизначеного періоду, то рівняння для визначення дійсної вартості акцій можна спростити:

ІВ = Др р

Приклад. В акціонерному товаристві “Дністер” встановлено, що на кожну привілейовану акцію виплачується в кінці року 10 грн. і кожна акція приносить 12-процентний доход. Виходячи з цього, інвестиційна ціна привілейованої акції становить 83,33 грн. (10:0,12).

Важливим показником оцінки є встановлення доходу по вкладах у привілейовані акції, який характеризується трьома показниками: очікуваним доходом, доходом дати викупу, реалізованим прибутком.

Очікуваний доход визначається за формулою:

і = Др.  Р ,

де і – очікуваний доход по привілейованій акції,

Др. – щорічна виплата дивіденду,

Р – існуюча ринкова ціна привілейованої акції.

Доход до дати викупу акції розраховується за формулою: І=Др+ [( Р Р )/ У]

( Р – Р ) 2

де І – доход до дати викупу,

Др – існуюча ринкова ціна привілейованої акції,

У – кількість років до дати викупу

Приклад: Передбачається, що акція буде викуплена за 5 років, дивіденди будуть виплачуватися щорічно і ціна викупу буде 100 доларів, існуюча ціна за акцію – 85 доларів. Тоді приблизний доход до дати викупу становитиме:

І = 15,38%

Реалізований прибуток – це середня щорічна норма прибутку по привілейованій акції між датою придбання і датою продажу. Цей прибуток розраховується за формулою:

Др + [( Р-Р )/Упр]

( Р + Р)/ 2де І – реалізований прибуток по привілейованій акції;

Р – виручка від реалізації;

Упр – кількість років володіння акцією;

Др – щорічна норма дивідендів;

Р – існуюча ринкова ціна привілейованої акції

Приклад : Припустимо. Що привілейована акція була придбана за 95 доларів, щорічно виплачували дивіденди – 10 доларів, володіння акцією - 4 роки, продали її за 99 доларів. Тоді реалізований прибуток становитиме:

І = 11, 34

Ризик інвестицій визначається несталістю, мінливістю або стандартним відхиленням норм прибутку за певний період часу.

Стандартне відхилення – це статистична оцінка, зручна для визначення відхилення окремих значень від середньої величини.

Наприклад, середнє значення прибутку по простих акціях протягом 1926 – 1984 рр. Було 9,5%, а ризик – 21,2%. Оскільки показник ризику (21%) залишився незмінним протягом багатьох років, то ця цифра використовується при прогнозуванні ризику в майбутньому.

Деякі акції мають більший сумарний ризик ніж стандартне відхилення з ряду причин: через більшу нестабільність збуту, цін на товари, доходів або більшу частину постійних витрат серед усіх можливих витрат. Відповідно акції з більшим ступенем ризику можуть мати більший доход через те, що вкладники неохоче йдуть на ризик, а тому вимагають і більшу премію за ризик.

Сумарний ризик, що визначається як стандартне відхилення очікуваної норми прибутку на протязі певного періоду часу (наприклад, 5 років) можна розділити на дві сладові: систематичний ризик і залишковий ризик.

Систематичний ризик – відображає співвідношення доходу по акції і доходу по індексу курсу на ринку в певний період часу. Для визначення цього співвідношення необхідно порівняти надприбуток по акції з надприбутком ринку. Систематичний ризик, помножений на ризик фондової біржі є сукупним ризиком фондової біржі.

2.ШІСТЬ ФУНКЦІЙ ГРОШОВОЇ ОДИНИЦІ ДЛЯ ОЦІНКИ.

Грошова одиниця в часі має різну вартість. При цьому певна сума грошей в даний момент має більшу цінність, ніж така ж сума в майбутньому.

Наприклад:

а) вкладник може поставити гроші в банк на депозит, чи купити облігацію і через певний період одержати на цю суму з певним прибутком. Чим більший вклад буде зроблено зараз, тим більший доход буде в майбутньому і навпаки;

б) деякі види активів зростають в ціні протягом часу, внаслідок зміни їх фізичних характеристик. Так, інвестор, вкладаючи кошти на закупку молодняка продуктивних тварин чи на закладку багаторічних насаджень може мати більшу їх вартість в майбутньому, ніж в даний момент. І чим більший первинний вклад, тим вищий майбутній доход;

в) гроші протягом часу мають схильність до зниження їх купівельної здатності внаслідок інфляції.

Для розрахунку вартості грошей в часі використовується шість функцій грошової одиниці, які розраховуються на основі складного процента.

Складний процент означає, що сума грошей, яка покладена на депозит, приносить проценти, включаючи проценти на проценти, які залишилися на рахунку. Наприклад, якщо інвестор поклав гроші на депозит в сумі 1000 гривень під 10% річних строком на 3 роки і протягом цього періоду не буде знімати процентів з депозиту, то після закінчення першого року сума вкладу становитиме 1000+(10000,1)=1100 гривень; після другого року вклад складе: 1100+(11000,1)=1210 гривень; після третього року загальна сума вкладу дорівнюватиме: 1331 гривень. Тобто, нарахування складного процента приносить доход інвестору в сумі 331 грн., тоді як нарахування простого процента ( при умові щорічного знімання з вкладу приросту доходу) приносить інвестору доход в сумі 300 грн.

Першою функцією грошової одиниці є майбутня вартість грошової одиниці, що покладена на депозит. Процент нараховується на суму початкового вкладу і раніше нарахованого проценту. Взаємозв’язок між нинішньою вартістю грошей майбутньою вартістю враховується з допомогою майбутньої вартості грошової одиниці за формулою:

МО = ( 1+к)

Де МО – майбутня вартість грошової одиниці;

п– кількість часових періодів;

к – ставка процента.

Майбутня вартість всієї поточної суми розраховується за формулою:

МС = ПС  ( 1 + К ) ,

де МС – майбутня вартість грошей;

ПС – поточна вартість грошей.

Таким чином, перша функція грошей використовується в оцінці для прогнозування майбутньої вартості об’єкта оцінки, виходячи з його поточної вартості ринкової вартості.

Процес , при якому гроші рухаються від даного моменту до майбутнього, визначається як нагромадження. Для його розрахунку потрібно мати вихідну суму і ставку процента.

Наступна Функція грошової одиниці – нагромадження грошової одиниці за період. Вона показує майбутню вартість одиниці регулярних платежів при визначеній ставці процента, дає можливість дати відповідь на питання про те, яка сума буде депонована за встановлений строк.Періодичні депозити, на які нагромаджується процент, можуть вноситися частіше, ніж раз в рік; відповідно частіше нагромаджується і виплачується процент. Для визначення фактора нагромадження при депонуванні 1 гривні за кожний період слід розділити ставку процента на кількість періодів в році і перемножити кількість років на частоту вкладу. Тобто, нагромадження грошової одиниці за період – це майбутня вартість одиниці періодичного депозиту при визначеній ставці порцента, яка визначається за формулою:

МО – 1,

К

Де МО – нагромадження грошової одиниці за період;

Якщо розглядається серія періодичних грошових надходжень, тобто ануїтет, його майбутня величина складає:

МСА = ПСВМО ,

Де МСА – майбутня вартість ануїтету;

ПСВ – платіж в серії виплат.

Третя функція грошової одиниці – фактор фондовідшкодування є величиною періодичного інвестування, що необхідна для нагромадження грошової одиниці, включаючи нагромаджені проценти, показує грошову суму, яку необхідно депонувати в кінці кожного періоду для того, щоб через задану кількість періодів залишок склав, наприклад, 1 гривню. Даний фактор приймає до уваги процент, який одержують по депозитах.

Сума факторів фонду відшкодування і періодичного проценту дорівнює внеску на амортизацію 1 гривні. Це співвідношення показує, що процент доход на інвестиції; другий – відшкодування капітальних затрат, повернення інвестиційних коштів. Тобто фактор фондовідшкодування дає можливість розрахувати суму, яка необхідна для нагромадження на депозиті грошової одиниці за період і визначається відповідно за формулою:

1

МО ,

Де ФВ – фактор фондовідшкодування.

При необхідності розрахунку величини періодичного інвестування з метою нагромадження потрібної суми використовується формула:

МСІ =МСН  ФВ,

Де МСІ – майбутня сума періодичного інвестування;

МСН – майбутня вартість, яка необхідна для нагромадження суми.

Таким чином, дана функція грошової одиниці використовується в оцінці для визначення щорічної суми, яка необхідна для відшкодування інвестицій в покупку.

Четверта функція грошової одиниці – поточна вартість грошової одиниці є величиною зворотною до майбутньої вартості грошової одиниці. Вона показує вартість грошової одиниці, яку передбачається одержати в майбутньому.

Процес, в якому гроші рухаються від майбутнього до даного моменту називається дисконтуванням. Для його розрахунку необхідно знати майбутню суму грошей і ставку дисконта.

Поточна вартість грошової одиниці визначається за формулою:

Де ПО – поточна вартість грошової одиниці всієї майбутньої суми розраховується за формулою:

ПС = МС * ПО

Таким чином, дана функція грошової одиниці використовується в оцінці для приведення майбутніх доходів від експлуатації об’єкта в нинішню вартість або для розрахунку поточної величини грошової суми, яка буде одержана в майбутньому від продажі об’єкта.

П’ята функція грошової одиниці – фактор поточної вартості аннуїтету. Аннуїтет – це серія рівних платежів, які вносять або одержують через однакові проміжки часу протягом певного періоду. Прикладом є серія платежів для погашення іпотечного боргу, який передбачає рівновеликі виплати. Аннуїтетний метод передбачає капіталізацію майбутніх потоків доходів від інвестицій, а також використання формул складного процента, в яких потоки доходів розглядаються як аннуїтетні, що забезпечують як повернення інвестованого капіталу, так і доход на нього.

Фактор поточної вартості ануїтету дає можливість визначити нинішню вартість періодично одержуваної грошової одиниці. Він розраховується за формулою:

Де А – фактор поточної вартості ануїтету;

п – кількість часових періодів ( п = 1,...П)

Для встановлення поточної вартості всієї суми ануїтету використовується формула:

ПСА = ПСВ* А

Де ПСА – поточна вартість ануїтету.

Якщо ж грошові надходження по роках різні за величиною, то дисконтується кожне грошове надходження окремо.

Шоста функція грошової одиниці – внесок на амортизацію грошової одиниці є показником регулярного платежу в рахунок погашення грошової одиниці кредиту і нарахування процентів.

Внесок на амортизацію одиниці – це регулярний періодичний платіж для погашення кредиту, який приносить процент. Він визначається як зворотна величина поточної вартості ануїтету.

Математично внесок на амортизацію кредиту визначається як відношення одного платежу до початкової основної суми кредиту. Внесок на амортизацію одиниці показує, яким буде обов’язковий періодичний платіж по кредиту, що включає процент і виплату частини основної суми і дає можливість погасити кредит протягом встановленого терміну.Чим вищою є процентна ставка або короткий термін амортизації кредиту, тим вищий повинен бути обов’язковий періодичний платіж. І навпаки, чим нижча ставка проценту і триваліший строк виплат, тим нижчий обов’язковий регулярний платіж. В цілому кожний рівновеликий платіж на амортизацію одиниці включає процент ( доход на інвестиції) і виплату частини початкової основної суми ( повернення інвестицій).

Багато кредитів передбачають щомісячні, поквартальні або піврічні платежі. Для того, щоб врахувати це, необхідно розділити номінальну річну ставку процента на частоту нагромадження ( наприклад, при щомісячному нагромадженні розділити на 12) і помножити кількість періодів в році на кількість років. Він визначається як зворотна величина до поточної вартості ануїтету:

ВА =

Де ВА – внесок на амортизацію грошової одиниці.

Таким чином, дана функція грошової одиниці використовується в оцінці при визначенні вартості об’єкта. Який придбаний за рахунок кредитних ресурсів.

Оскільки розрахунки по всіх шести функціях грошової одиниці дуже громіздкі, тому на практиці застосовуються спеціальні таблиці складних процентів, які наводяться у фінансових довідниках.

Порядок користування таблицями складних процентів передбачає таку послідовність:

1. Знаходимо сторінку з потрібною ставкою процента.

2.Знаходимо колонку необхідної функції грошової одиниці.

3.Знаходимо в колонці рік, який необхідний для розрахунків.

4.Перетин колонки потрібної функції грошової одиниці і ряду (рік) дає шуканий фактор грошової одиниці.

Всі шість функцій складного процента, які описані вище, можуть бути використані при проведенні оцінки об’єктів нерухомості. Так, нагромаджена сума одиниці дає можливість визначити за скільки можна продати власність. Виходячи з її сьогоднішньої ринкової вартості і очікуваного росту останньої за складним процентом. Нагромадження одиниці за період, в свою чергу, показує, як будуть рости регулярні депозити при складному проценті. Фактор фонду відшкодування показує, яку суму необхідно періодично депонувати для того. Щоб через певну кількість періодів при складному проценті нагромадити 1 гривню. Він показує, якою має бути щорічна норма, яка необхідна для відшкодування інвестицій в даний актив.

Поточна вартість одиниці показує сьогоднішню вартість грошової суми. Яка має бути одночасно одержана в майбутньому, наприклад від очікуваної продажі землі. Фактор ануїтету показує вартість потоку грошових коштів, наприклад, доходів, які одержують від власності. Що здається в оренду. Або платежів по іпотечному кредиту. Фактор внеску на амортизацію дає можливість визначити розмір періодичного платежу, який необхідний для амортизації кредиту, включаючи процент і виплати основної суми боргу.

В основу кожної з шести функцій покладено складний процент, який означає, що вся основна сума. Яка знаходиться на депозитному рахунку повинна приносити процент, включаючи процент. Який залишається на рахунку з попередніх періодів. При цьому, процент виплачується тільки на грошові кошти, які знаходяться на депозитному рахунку.