Планування заходів щодо поліпшення використання транспортних засобів на ВАТ Коломиягаз
Зміст
Вступ..............................................................................................................ст.4-6
1. Загальна характеристика підприємства………………..…...ст.7-16
1.1 Особливості діяльності підприємства, умов його роботи, вироблювальної продукції та виконуваних робіт…………..………….….ст.7-9
1.2 Виробнича та організаційна структура ВАТ„Коломиягаз”…....ст.10-14
1.3 Матеріально-технічна база ВАТ „Коломиягаз”…….……..…….ст.15-16
2. Методичні основи виконання проекту ………..…………..ст.17-37
2.1 Загальна характеристика та умови використання різних видів транспорту..............................................................................................ст.17-18
2.2 Характеристика вантажопотоків і систем вантажоперевезень на підприємствах галузі..................................................................................ст.19-24
2.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності управління транспортним обслуговуванням…………..……….................................ст.25-29
2.4 Характеристика факторів, що впливають на ефективність
транспортного обслуговування ...............................................................ст.30-31
2.5 Методика аналізу ефективності використання транспортних засобів …………………........................……………..….ст.32-37
3. Аналіз ефективності транспортного обслуговування ....ст.38-57
3.1 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства...............................................................................................ст.38-41
3.2 Аналіз та оцінка основних вантажопотоків та систем вантажоперевезень на підприємстві….……..........................................ст.42-48
3.3 Аналіз рівня організації виробництва та праці в транспортному господарстві…………….............................................………….….....….ст.49-53
3.4. Застосування економіко-математичного методу для прогнозування…54
3.4 Кореляційно-регресійний аналіз…….…………..…….....…………...ст.55-59
3.5 Резерви підвищення ефективності транспортного обслуговування підприємства…………………………....................................………..….ст.60
4. Заходи по вдосконаленню організації та підвищення ефективності транспортного обслуговування……………….ст.61-66
Висновки і пропозиції…………………………………………...….ст.67-68
Список використаної літератури…………………………………...ст.69
Вступ
Транспортне господарство підприємства здійснює відповідно до вимог виробничого процесу переміщення основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, обладнання, інструментального оснащення, відходів. Транспортні операції забезпечують і обумовлюють ритмічний хід виробничого процесу.
Транспортні операції завжди пов'язані з підйомом і переміщенням вантажів, а тому відносяться до числа важких і трудоємких. Тому раціональна організація транспортного господарства повинна передбачати їх широку і послідовну механізацію.
Вся сукупність транспортних робіт на підприємстві здійснюється з допомогою трьох взаємозалежних видів транспорту: зовнішнього, міжцехового та внутрішньоцехового.
Зовнішній транспорт забезпечує зв'язок площадки підприємства, його базисних, ресурсних і паливних складів, а також складів готової продукції з станцією залізничної дороги, з пристанню, з місцевими підприємствами і складами контрагентів.
Міжцеховий транспорт служить для переміщення вантажів на території заводу між його окремими цехами, а також між ними і складами.
Внутрішньоцеховий (внутрішньоскладський) транспорт призначений для здійснення транспортних операцій в межах окремих цехів і складів. Внутрішньоцеховий транспорт, в свою чергу, може поділятися на загальноцеховий та міжопераційний. Загальноцеховий призначений для транспортування вантажів між внутрішньоцеховими складами, виробничими ділянками або лініями. Міжопераційний транспорт забезпечує транспортний зв'язок окремих робочих місць послідовно працюючих в технологічному процесі виготовлення виробу.
Управління зовнішнім і міжцеховим транспортом, як правило, концентрується в транспортному цеху (відділі) підприємства.
Управління внутрішньоцеховим транспортом є функцією керівників
відповідних цехів або дільниць і здійснюється через цехову диспетчерську
службу.
Основними завданнями транспортного господарства є:
•Забезпечення чіткого та безперебійного функціонування виробничих технологічних процесів;
•Своєчасна доставка на підприємства та в його підрозділи необхідних матеріальних ресурсів;
•Оптимальне використання всіх транспортних засобів відповідно до виробничих та природно-кліматичних умов;
•Виконаннянеобхідногокомплексунавантажувально-розвантажувальних робіт;
•Проведення необхідного комплексу робіт з ремонту та обслуговування транспортних засобів;
•Забезпечення підвищення економічної ефективності транспортного обслуговування.
Для ефективного вирішення названих завдань за транспортним господарством закріплюються такі функції:–Організація транспортних перевезень і навантажувально-розвантажувальних робіт;
–Керівництво експлуатацією транспортних засобів і спецтехніки;
–Планування транспортних перевезень і навантажувально-розвантажувальних робіт;
–Планування і організація ремонтного обслуговування транспортних засобів;
–Облік транспортних і навантажувально-розвантажувальних робіт;
–Звітність про виконані роботи та надані послуги;
–Аналіз результатів роботи з питань транспортного обслуговування.
Об'єктом аналізу є Коломийське УЕГГ, період дослідження – 2002-2004 роки
Метою курсового проекту є аналіз рівня планування та праці транспортного господарства підприємства, виявлення резервів та розробка заходів щодо його покращення.
1. Загальна характеристика підприємства
1.1 Особливості діяльності підприємства, умов його роботи. Характеристика вироблюваної продукції та виконуваних робіт
Предметом діяльності Коломийського УЕГГ є:
-постачання природного газу, транспортування природного газу розподільчими газопроводами. Постачання скрапленого газу споживачам;
-удосконалення і розвиток системи газопостачання, підвищення надійності, ефективності та безпеки її функціонування;
-виконання підрядних робіт по газифікації промислових, сільськогосподарських, комунально-побутових і приватних об’єктів;
-видача технічних умов на газопостачання об’єктів, погодження проектно-кошторисної документації;
-розробка і виготовлення проектно-кошторисної документації на газифікацію промислових, сільськогосподарських, комунально-побутових і приватних об’єктів та виконання робіт по ізоляції труб;
-виконання пуско-налагоджувальних робіт на газифікованих об’єктах;
-здійснення технічного нагляду за будівництвом та експлуатацією об’єктів газопостачання;
-виготовлення обладнання і запасних частин для газового господарства;
-установка і наладка газового обладнання на автомобілях, ремонт побутових газових балонів та ГБУ усіх форм власності;
-перевірка та ремонт контрольно - вимірювальних приладів газового господарства і газових лічильників;
-виробництво товарів народного споживання та промислового значення, а також роздрібна торгівля цими товарами;
-заправка автомобілів усіх форм власності (роздрібна торгівля) скрапленим газом, в тому числі пересувного автотранспорту;
-надання торгово-посередницьких, складських та транспортно-експедиційних послуг;
-здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів автотранспортом;
-проведення зовнішньоекономічної діяльності з питань експорту, імпорту товарів і послуг;
-закупівля та виробництво сільськогосподарської продукції, переробка плодів та фруктів, продуктів рослинництва та тваринництва, а також оптова та роздрібна торгівля продуктами рослинництва і тваринництва;
-організація громадського харчування через мережу їдалень, кафе, барів та інших закладів.
Коломийське УЕГГ є окремою юридичною особою і входить до складу ДК ”Газ України”. Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку зі своєю повною назвою, фірмовий знак (символіку), а також інші необхідні реквізити.
На підприємстві діють два підрозділи:
-дільниця природного газу;
-дільниця скрапленого газу.
Основним постачальником газу для споживачів району є ДК ”Газ України”. Транспортується газ магістральними мережами високого тиску “Прикарпаттрансгаз” до замірної дільниці ГРС (газорозподільча станція), де встановлені автоматизовані дублюючі засоби.
Підприємство веде контроль за будівництвом газопроводів і споруд на них, за герметизацію вводів, за очисткою димових і вентиляційних каналів, проводить експлуатацію газопроводів і споруд згідно вимог “Правил безпеки у газовому господарстві”. З 1996 року проводиться встановлення газових лічильників.
В процесі діяльності підприємство використовує наявний комплекс технологічного, енергетичного, транспортного та іншого обладнання, будівлі і споруди, передавальні пристрої. Проте значна частина основних фондів підприємства не відповідає вимогам сьогоднішнього часу і є, як морально, так і фізично застарілою. Коломийське УЕГГ виділяє кошти на придбання нових сучасних технічних засобів, проте їх розміру недостатньо для повного оновлення основних фондів.
Коломийське УЕГГ зобов’язане:
охороняти навколишнє середовище від забруднення та інших шкідливих впливів;
забезпечувати безпеку виробництва, дотримуватись санітарно-гігієнічних норм і вимог щодо захисту здоров’я його працівників, населення і споживачів продукції;
сплачувати штрафи місцевим органам влади у випадках передбачених законодавством.Отже, завданням Коломийське УЕГГ є виконання комплексу робіт з експлуатації систем газопостачання, проектування, будівництво і ремонт газових мереж, в тому числі на замовлення населення, а також одержання прибутку від усіх видів виробничої, торгової, фінансової та іншої діяльності дозволеної законодавчими актами України з метою задоволення соціальних та економічних інтересів трудового колективу.
1.2 Виробнича та організаційна структура
Коломийського УЕГГ
Під виробничою структурою розуміють сукупність виробничих підрозділів і служб даного підприємства, співвідношення і взаємозв'язок між ними. Іншими словами це склад усіх виробничих підрозділів (цехи, служби, дільниці, обслуговуючі господарства), форми їх побудови, розміщення виробничих зв'язків. Виробнича структура залежить від форм і методів організації виробничих процесів, на які можуть впливати такі чинники як характер виконуваних робіт, особливості і технологія їх виконання, масштаби виробництва, форми виробничих зв'язків з іншими підприємствами тощо.
Організаційна структура управління призначена для спільної діяльності працівників управління – керівників, фахівців, технічних виконавців. У сформованій системі управління між працівниками розподілено конкретні функції, обов’язки, відповідальність, повноваження, встановлено порядок ділових стосунків.
Основною структурною одиницею на підприємстві виступає служба – виробничий адміністративний підрозділ, в завдання якого входить виконання певного виду робіт.
Схема виробничої структури Коломийського УЕГГ показана на рисунку 1.2.1.
Рисунок 1.2.1 – Виробнича структура Коломийського УЕГГ
Як видно з даного рисунка, до структури ВАТ відносяться дві дільниці – дільниця природного та дільниця зрідженого газу, а також підприємство займається іншою діяльністю.
В свою чергу дільниці поділяються на служби. Так, до дільниці природного газу входять:
• аварійно-диспетчерська служба (АДС);
• внутрідомова служба (ВДС);
• служба підземних газопроводів (СПГ);
• служба катодного захисту газопроводів від корозії (СКЗ);
• служба обліку і реалізації природного газу;
• проектно-кошторисна група.
У функції дільниці природного газу входить облік обсягів поступлень та реалізації природного газу, облік витрат газу при транспортуванні, а також його витрат на власні потреби підприємства. У складі цієї дільниці СПГ займається роботами по газифікації, здійснює щоденний контроль за станом газопроводів, проводить оперативну ліквідацію витоків газу, перевірку загазованості газових колодців та ін.; ВДС проводить перевірку справності газових лічильників та їх опломбування з метою запобігання несанкціонованого і неконтрольованого втручання в їх механізм; АДС, яка створена з метою оперативного реагування на скарги споживачів при аваріях та нещасних випадках.
Інша діяльність Коломийського УЕГГ включає в себе газифікацію житлового та комунально-побутового фонду, установку газових лічильників, підсобне господарство, яке займається годівлею худоби та птиці, ковбасний цех, цех по виготовленню олії.
Дільниця зрідженого газу веде контроль за дотриманням вимог безпеки при транспортуванні газу, контроль за якістю зварних швів на балонах, а також займається обліком реалізації зрідженого газу.
Представлена вище виробнича структура, враховуючи характер виконуваних робіт, особливості і технологію їх виконання, форми виробничих зв'язків з іншими підприємствами та інші фактори, забезпечує даному підприємству нормальну роботу і виконання поставлених перед ним завдань. Можливі напрямки удосконалення виробничої структури ВАТ: правильний розподіл функцій служб та встановлення чітких взаємовідносин і спільної координації дій між ними.
Організаційна структура Коломийського УЕГГ зображена на рисунку 1.2.2.
Рисунок 1.2.2 – Організаційна структура Коломийського УЕГГ
Так, начальник управління має в своєму підпорядкуванні:
-головного інженера, якому в свою чергу підпорядковані інженер-метролог, інженер по проектуванню, механік, майстер СПГ, старший майстер служби зрідженого газу, старший майстер служби природного газу, інженер по охороні праці (ОП), техніці безпеки (ТБ), безпеки руху (БР), майстер СКЗ;
-головного економіста, який очолює планово-економічний відділ (ПЕВ);
-головного бухгалтера, який очолює бухгалтерію;
-начальника служби обліку і реалізації природного газу.
Начальник Коломийського УЕГГ самостійно вирішує усі питання поточної діяльності підприємства, використовує усе закріплене за ним майно відповідно до його виробничого призначення, видає накази та розпорядження, обов'язкові до виконання усіма підлеглими.
Планово-економічний відділ розробляє поточні і перспективні плани, координує усю планову роботу на підприємстві, забезпечує облік та контроль виконання планових завдань.Бухгалтерія здійснює облік грошових витрат підприємства, основних і оборотних засобів, заробітної плати; складає бухгалтерську документацію, здійснює планування, облік і аналіз фінансів; визначає доходи і витрати підприємства; здійснює оперативну фінансову роботу, розрахунки з постачальниками і споживачами, виконує прихідно-витратні операції через касу управління тощо.
Важливою умовою забезпечення ефективної роботи апарату управління підприємством є правильний розподіл і координація праці спеціалістів і службовців, забезпечення правильного підбору та використання управлінських кадрів на основі чіткого розподілу обов’язків, підвищення відповідальності виконавців, впровадження ефективної системи оплати праці на підприємстві. Ефективне управління підприємством неможливе без правильної розстановки, чіткого визначення обов’язків та відповідальності кожного виконавця. Організація праці працівників апарату управління регламентується нормативними документами: єдиною номенклатурою посад, положенням про структурні підрозділи, посадовими інструкціями та посадовими регламентами.
1.3 Матеріально-технічна база Коломийське УЕГГ
Матеріально-технічна база підприємства – це комплекс технічного, енергетичного, транспортного та інших видів обладнання, інструментів, приладів, будівель та споруд, а також матеріальних ресурсів, які необхідні для здійснення процесу виробництва. Специфіка матеріально-технічної бази підприємства в великій мірі залежить від його спеціалізації, виробничих процесів, рівня їх концентрації та розподілу праці, її кооперації, масштабів виробництва, глибини розподілу сукупного виробничого процесу підприємства.
Стан матеріально-технічної бази виробництва характеризується кількістю, строком служби, степенем механізації і автоматизації наявного обладнання.
На формування матеріально-технічної бази підприємства впливають галузеві особливості і масштаби виробництва, характер продукції, що виготовляється, методи організації виробництва, насамперед спеціалізація і кооперування.
В процесі діяльності підприємство використовує наявний комплекс технологічного, енергетичного, транспортного та іншого обладнання, будівлі і споруди, передавальні пристрої. Проте значна частина основних засобів підприємства не відповідає вимогам сьогодення і є, як морально так і фізично застарілою. Коломийське УЕГГ виділяє кошти на придбання нових сучасних технічних засобів, проте їх розміру не достатньо для повного відновлення основних засобів.
Дані про балансову вартість та коефіцієнт придатності основних засобів наведені в Додатку А.
Отже, як бачимо з наведених даних, технічний стан основних засобів на підприємстві є неоднаковим для кожного виду. Коефіцієнт придатності коливається в діапазоні 61-97%, тобто частина обладнання вже закінчує служити і потребує заміни новим, більш продуктивним обладнанням. Рух основних засобів тобто введення в дію нових і вибуття старих засобів характеризується коефіцієнтом оновлення та вибуття, які розраховуються відновленням вартості введених або вибутих ОЗ до початкової їх вартості відповідно на початок і кінець року. Наявність і рух ОЗ на 1.01.04р. представлено в Додатку Б.
Отже видно, що у 2003 році підприємство оновлює свої основні засоби. Вартість введених ОЗ склала 1185446 грн., а вибутих – 71708 грн.
Відповідно коефіцієнт оновлення та вибуття склали 18,2% і 13,2%. Найбільшу питому вагу у вартості введених ОЗ мала вартість споруд. Щодо вибутих ОЗ, то вони відносяться до двох груп: “транспортні засоби” та “машини і обладнання” оскільки ці ОЗ мають порівняно невеликий строк служби.
Доцільним є проведення аналізу технічного рівня підприємства, дані якого наведені в Додатку В. Технічний рівень виробництва – це рівень розвитку матеріальної бази, техніки і технології робіт та якості їх виконання. Дані свідчать про те, що середньорічна вартість ОЗ підприємства зросла з 5432040 грн. – 2002р. До 5980173 грн. – 2003р. Відповідно зросла і сума нарахованого зносу, а саме на 5,5%, що є негативним фактором. Слід відмітити зростання вибуття ОЗ та коефіцієнт оновлення. Зростання коефіцієнту оновлення відбулося за рахунок збільшення асигнувань на оновлення ОЗ.
2. Методичні основи виконання проекту
2.1 Загальна характеристика та умови використання різних видів транспорту
Транспортне обслуговування підприємств забезпечує, як доставку вантажів і працівників на виробничі об'єкти, так і виконання послуг виробничого характеру дорожно-будівельною і спецтехнікою, що бере безпосередню участь в різних технологічних операціях підприємств.
Різнотипність транспортних засобів і спецтехніки вимагає ретельного підходу до їх вибору в конкретних виробничих і природно-кліматичних умов. При цьому одним з найскладніших питань є правильний підбір техніки для вантажоперевезень.
Транспорт промислових підприємств підрозділяється на кілька видів по призначенню і місцеві дії, видам транспортних засобів, способу їхньої дії.За призначенням і місцем дії транспорт підрозділяється на зовнішній, міжцеховий і внутріцеховий.
За видами транспортних засобів промисловий транспорт підрозділяється на: а) залізничний, б) безрейковий, в) механічний.
За способом дії — на перериваний (автомобілі, електрокари, автотягачі, бруківки крани, рольганги й ін.) і безупинний (конвеєри, транспортери усіх видів).
Для ефективної роботи транспорту велике значення має правильний вибір транспортних засобів. При виборі останніх необхідно враховувати потужність вантажопотоків, відстані між їх початковими і кінцевими крапками, характер матеріали-габарити, що транспортується, фізико-механічні та інші властивості й особливості.
Характер транспортних засобів повинний цілком відповідати технічним і організаційним особливостям виробництва, що обслуговується. От чому на підприємствах масового виробництва найбільш прийнятним видом внутріцехового транспорту звичайно є конвеєри, а на підприємствах серійного виробництва — електрокари й інші види транспорту. Зі зміною обсягу виробництва, автоматизацією і механізацією основних процесів, як правило, міняються і транспортні засоби.
Вирішуючи питання про вибір транспортних засобів, необхідно враховувати їхній вплив на продуктивність праці. Продуктивність праці на промислових підприємствах багато в чому залежить не тільки від механізації і автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт на ділянках залізничного, автомобільного і водяного транспорту. Вона залежить також від механізації й автоматизації доставки матеріалів і напівфабрикатів на робочі місця, застосування піднімальних засобів на робочих місцях основного виробництва для переміщення і підйому ваг.
2.2 Характеристика вантажопотоків і систем вантажоперевезень на підприємствах галузі
Вантажопотік — це кількість вантажів, що переміщується між окремими пунктами за прийняту одиницю часу. На промислових підприємствах розробляються схеми вантажо¬потоків, які характеризують переміщення вантажів на під¬приємстві та за його межами і є основою раціональної організації транспортного господарства.
Схема вантажо¬потоків надзвичайно складна і її можна виділити в такі групи:
а)переважна більшість вантажів направляється на базу матеріально-технічного постачання відповідних підприємств і організацій, а також в організації матеріально-технічного постачання загального призначення (територіальні органи постачання);
б)другий вантажопотік — перевезення із центральних та територіальних баз на склади підприємств;
в)третій вантажопотік — перевезення із складів підприємств і організацій безпосередньо на робочі місця: в польові роз¬відувальні партії, на бурові, на дільниці будівельних робіт;
г)четвертий вантажопотік — перевезення вантажів місцевого значення та постачання: лісоматеріалів, будівельних матеріалів, глини, палива і мастил з районних підприємств нафто-постачання тощо.
Перевезення вантажів першої групи здійснюється, пере¬важно, транспортом загального користування; перевезення вантажів другого, третього та четвертого вантажопотоків найчастіше здійснюють транспортні під¬приємства відомчого підпорядкування: управліннями техноло¬гічного транспорту та спецтехніки, власним транспортом.
При доставці вантажів можуть використовуватись такі системи перевезень: маятникова, променева, кільцева.
Маятникова система перевезень використовується при перевезен¬нях вантажів між двома постійними пунктами: постачальник-споживач. Ними можуть бути: два сусідні робочі місця, склад – робоче місце, підприємство виробник і підприємство споживач і т.п.
Вона може бути односторонньою, коли транспорт рухається в одну сторону з вантажем, а назад порожняком:
Потреби в транспорті при цій системі вираховуються за формулою:
, (2.2.1)
де – плановий обсяг вантажів;
– час навантаження постачальника;
– час розвантаження споживача;
– час транспортування;
– коефіцієнт нерівномірності вантажопотоків;
– номінальна вантажопідйомність транспортного засобу;
– коефіцієнт використання вантажопідйомності;
– тривалість зміни.
Двохсторонньою, коли транспорт рухається туди і назад з вантажем:
При чому кількість транспортних засобів:
, (2.2.2)
Змішаною, коли транспорт рухається між пунктами без певної закономірності – з вантажем і без вантажу в ту чи іншу сторону:
При цій системі транспортні засоби використовуються по різному: найповніше використовується транспорт при двохсторонній системі, найгірше – при односторонній системі.
Променева система перевезень використовується в тих випадках, коли підприємство споживач одержує матеріальні ресурси з різних баз (складів), від кількох постачальників, або коли один постачальник (склад, база) забез¬печує ресурсами кількох споживачів (цехів). Така система дуже характерна для доставки вантажів із складів підприємства до певних об’єктів.В залежності від характеру руху транспортних засобів (з вантажем чи без вантажу) слід розрізняти променеву односторонню, променеву двохсторонню та променеву змішану системи.
В залежності від напрямку руху вантажів слід розрізняти променеву відцентрову систему, коли вантажі рухаються від одного постачальника до кількох споживачів, та променеву доцентрову, коли вантажі рухаються від кількох постачальників до одного споживача.
Променева відцентрова система перевезень
Променева доцентрова система перевезень
Розрахунок потреби в транспорті в променевій односторонній системі:
, (2.2.3)
де m – кількість постачальників чи споживачів.
Розрахунок потреби в транспорті в променевій двосторонній системі:
, (2.2.4)
В тих випадках, коли обслуговується кілька постійних пунктів, що зв’язані послідовною доставкою від одного до іншого та обов`язковим поверненням транспорту в вихідний пункт (склад) використовується кільцева система перевезень.
В залежності від напрямку руху вантажів розрізняють: кільцеву систему із згасаючим вантажопотоком та кільцеву систему із наростаючим вантажопотоком.
При кільцевій системі із згасаючим вантажопотоком доставка вантажів поступово зменшується, а на останньому перегоні транспорт рухається порожняком.
Кільцева система із згасаючим вантажопотоком:
Потреба в транспорті для даної системи обчислюється:
, (2.2.5)
де n – кількість споживачів.
При кільцевій системі з наростаючим вантажопотоком вантажі доставляються на центральний склад; перший перегон транспорт рухається порожняком, а дальше йде поступове наростання вантажу аж до моменту розвантаження на центральному складі.
Кільцева система із наростаючим вантажопотоком
Потреба в транспорті для даної системи обчислюється:
, (2.2.6)
Всі розглянуті системи можна об'єднати в одну групу – групу маршрутних перевезень, оскільки рух транспорту відбувається за заздалегідь встановленим твердим розкладом.
При виборі оптимальної системи перевезень за основний критерій можна прийняти коефіцієнт використання пробігу, що визначається за формулою:
Квп=Lв/(Lв+Lбв), де (2.2.7)
Lв – шлях пройдений транспортним засобом з вантажем, км.
Lбв – шлях пройдений транспортним засобом без вантажу, км.
Найбільше значення цей показник має при маятниковій або променевій двохсторонній системах (Квп=1), дещо знижується при кільцевій системі, а найнижче значення приймає при маятниковій і променевій односторонній системах (Квп = 0,5).
Крім маршрутних перевезень, на практиці можуть зустрічатись і разові перевезення, коли вони виконуються за окремими заявками і бувають випадковими як по напрямках, так і по кількості перевезених вантажів. Треба зазначити, що разові перевезення є до певної міри неминучими, зокрема в умовах одиничного та дрібносерійного виробництва.
На підприємстві виділяють два основні вантажопотоки – "склад підприємства - робоче місце" (використовується променева відцентрова двохстороння система вантажоперевезень), "склад підприємства постачальник" (використовується променева доцентрова одностороння система вантажоперевезень).
В даному випадку транспортний цех обслуговує конкретне підприємство. При такій організаційній формі вся відповідальність за технічний стан транспортних засобів лежить на підприємстві. Рівень використання транспортних засобів набагато нижчий ніж в попередньому випадку (це зумовлене наявністю спеціальних транспортних засобів, які призначенні для сезонного використання). Розрахунок здійснюється як включення послуг в собівартість виконуваних робіт.
2.3 Методика оцінки рівня планування та ефективності управління транспортним обслуговуванням
При оцінках рівня організації та ефективності управління транспортним обслуговуванням всі показники розбивають на дві групи: загальні та спеціальні.
До загальних показників відносять показники ритмічності, безперервності, надійності, пропорційності, паралельності виробничих процесів. Для характеристики рівня організації праці також можна використати такі загальні показники, як коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт використання робочого часу, коефіцієнт трудової дисципліни.
1. Коефіцієнт паралельності:
, (2.3.1)
де – тривалість виробничого циклу при паралельному виконанні робіт (при паралельній формі руху);
– фактична тривалість виробничого циклу за даних умов.
2. Коефіцієнт ритмічності:
, (2.3.2)
де – щоденне відхилення недоданої продукції в прийнятих одиницях;
t – тривалість аналізованого періоду;
– плановий випуск продукції.
В окремих випадках коефіцієнт ритмічності визначають так:, (2.3.3)
де – фактичний випуск продукції за відповідні періоди, але не вищий планового показника.
3. Коефіцієнт безперервності:
, (2.3.4)
де – тривалість технологічної основної частини виробничого циклу.
4. Коефіцієнт прямоточності:
, (2.3.5)
де – тривалість транспортних операцій.
5. Рівень пропорційності можна оцінити за допомогою показника середньоквадратичного відхилення:
, (2.3.6)
де – пропускна здатність відповідного етапу, процесу, цеху чи операції;
– обсяг виробництва за планом;
m – кількість етапів робіт, операцій, процесів.
6. Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією характеризує відповідність рівня кваліфікацій виконуваних робіт і визначається за формулою:
, (2.3.7)
де – середній кваліфікаційний розряд робітників;
– середній розряд виконуваних робіт.
7. Коефіцієнт використання робочого часу характеризує рівень використання максимально можливого робочого часу і визначається за формулою:
, (2.3.8)
де – ефективний, фактично відпрацьований час одним робітником або групою робітників за даний період часу;
– максимально можливий фонд робочого часу за даний період часу, людино-днів чи людино-годин.
Цей показник можна визначати за формулою:
, (2.3.9)
де – втрати робочого часу в процесі виконання роботи.
8. Коефіцієнт трудової дисципліни характеризує втрати часу, що мають місце при порушенні трудової дисципліни і визначається за формулою:
, (2.3.10)
де – внутрішньозмінні втрати часу;
– цілоденні втрати робочого часу;
– тривалість зміни, год;
– плановий фонд робочого часу одного робітника в даному періоді, год;
– кількість робітників, що допустили порушення трудової дисципліни;
– загальна кількість робітників.
До спеціальних показників, що характеризують рівень організації транспортного обслуговування відносять:
1. Коефіцієнт технічної готовності рухомого складу автотранспорту, який характеризує частку технічно справних автомобілів у загальному парку автомобілів, що знаходяться на підприємстві:
, (2.3.11)
де – кількість автомобіле-днів в автогосподарстві;
– кількість автомобіле-днів в ремонті;
– кількість автомобіле-днів в технічному обслуговуванні.
2. Коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію характеризує ступінь ефективного використання рухомого складу і визна¬чається за формулою:
, (2.3.12)
де – кількість втрачених автомобіле-днів через організаційно-технічні простої.
3. Коефіцієнт використання вантажопідйомності характе¬ризує кількість вантажу, що припадає в середньому на одиницю вантажопідйомності транспортного засобу. Розрізняють статичний та динамічний коефіцієнти вантажопідйомності.
Статичний коефіцієнт використання вантажопідйомності визначається за кількістю перевезених вантажів, а динамічний — за кількістю виконаної роботи.
, (2.3.13)
де – фактично перевезена кількість вантажів, т,
– номінальна вантажопідйомність транспортного засобу, т;
– фактично виконана робота з вантажоперевезень, т-км;
– номінальний обсяг роботи з вантажоперевезень, т-км.
4. Коефіцієнт нерівномірності перевезень характеризує повноту використання транспортних засобів і визначається за формулою:
, (2.3.15)
де – максимально можливий вантажопотік за даний період часу;
– середній вантажопотік за той же період часу.
5. Коефіцієнт використання пробігу характеризує ефективність використання рухового складу при перевезенні ван¬тажів і визначається за формулою (2.2.7).
6. Коефіцієнт централізації транспортного обслуговування
характеризує рівень використання централізованих транспортних засобів для транспортного обслуговування виробництва:
, (2.3.16)
де– обсяг транспортного обслуговування, виконаного в централізованій формі, у прийнятих одиницях вимірювання (т, т-км, грн.);
– загальний обсяг транспортного обслугову¬вання в прийнятих одиницях вимірювання.
Даний показник можна визначати в цілому або за окремими видами транспортного обслуговування.
Для оцінки ефективності використання транспортних засобів можна використати і загальноприйняті показники:
•продуктивність праці;
•собівартість перевезень та величину транспортних витрат, що приходиться на одиницю виконуваних робіт.
Аналіз названих показників дає можливість виявити резерви та накреслити напрямки можливого підвищення рівня органі¬зації та ефективності транспортного обслуговування вироб¬ництва.2.4 Характеристика факторів, що впливають на ефективність
транспортного обслуговування
Наявність залежності між досліджуваною функцією та виробничими факторами, які описуються певними економічними показниками, встановлюються в результаті логічного аналізу, який дозволяє виявити внутрішню сутність явища та причин, що його породжують.
На ефективність транспортного обслуговування підприємства впливає ряд факторів, які можна класифікувати за певними ознаками: природні, матеріально-технічні, технологічні, організаційні, соціально-економічні.
До природних факторів відносять: кліматично-географічні умови (середньорічна температура, вологість повітря); метеорологічні умови (кількість опадів, швидкість вітру).
Матеріально-технічні фактори класифікуються наступним чином: стан основних засобів (питома вага активної частини основних засобів, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт зношення, коефіцієнт придатності); технічна характеристика транспортних засобів (конструктивні особливості машин і обладнання, рівень пристосованості обладнання до виконання робіт); рівень використання транспортних засобів (коефіцієнти екстенсивного та інтенсивного використання обладнання).
Технологічні фактори: режим плановості роботи транспортних засобів (змінність роботи обладнання, коефіцієнт завантаження, коефіцієнт вантажопідйомності, коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію, коефіцієнт використання пробігу ); рівень прогресивності транспортних засобів (вікова характеристика обладнання); параметри, що характеризують технологічну дисципліну (кількість аварій через порушення правил технічної експлуатації обладнання).
Організаційні фактори: режим роботи транспортного господарства (коефіцієнти змінності, безперервності, ритмічності роботи); форма організації транспортного обслуговування; рівень автоматизації та механізації (кількість автоматизованих робочих місць).
Соціально-економічні фактори: рівень соціальної захищеності транспортних працівників (доля соціальних виплат та матеріальної допомоги працівникам у структурі фонду оплати праці транспортного персоналу); рівень економічного стимулювання транспортних працівників (доля преміальних виплат у структурі фонду оплати праці).
Для проведення кореляційно-регресійного аналізу оберемо узагальнюючий показник обсяг транспортних перевезень. На даний показник впливають фактори: продуктивність праці, коефіцієнт вантажопідйомності, затрати на 1 грн. продукції, коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію, коефіцієнт використання пробігу.
Коефіцієнт використання вантажопідйомності характеризує кількість вантажу, що припадає в середньому на одиницю вантажопідйомності транспортного засобу.
Коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію характеризує ступінь ефективного використання рухомого складу.
Коефіцієнт використання пробігу характеризує ефективність використання рухомого складу при перевезенні вантажів.
Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією характеризує відповідність рівня кваліфікації робітників кваліфікації виконуваних робіт.
2.5 Методика аналізу ефективності використання транспортних засобів
Суть поняття „методика" полягає в тому, що проведенню аналізу передує визначення його основних етапів, видів, методів і прийомів. Методика виконання роботи містить наступний перелік основних етапів:
визначення мети та завдань аналізу;
встановлення системи показників, їх економічної сутності та взаємозв'язків;
визначення періоду досліджень;
вибір видів економічного аналізу в залежності від його мети та завдань;
збір статистичних даних та їх первинна обробка;
вибір способів та прийомів економічного аналізу;
безпосередній аналіз системи показників;
узагальнення одержаних результатів та виявлення резервів;
розробка заходів щодо реалізації даних резервів;
розрахунок ефективності запропонованих заходів та їх впливу на
загальні результати діяльності.
Методом економічного аналізу є спосіб підходу до вивчення виробничо-господарської діяльності підприємства. Аналіз базується на використанні методів деталізації явищ і процесів, порівняння, взаємопов'язаного вивчення і визначення причинних звичок, математичного моделювання.
В процесі аналізу широко застосовують ряди динаміки, групування, середні величини, показники варіації, графічні методи.
Одним з найважливіших методів аналізу є використання рядів динаміки. За допомогою цього методу можна уникнути випадкових висновків. Для характеристики та аналізу динаміки процесу чи явища використовують показники абсолютного приросту y, темпів росту t, темпів приросту t, середньорічні темпи росту показника Tсер.
Абсолютний приріст визначається за формулами:
ул = уt – yt-1 (2.5.1)yб = yt – y0 (2.5.2)
Темпи росту:
(2.5.3)
(2.5.4)
Темпи приросту:
Тпрл =( Трл – 1)100 (2.5.5)
Тпрб = (Трб – 1)100 (2.5.6)
Середньорічний темп приросту:
(2.5.7)
Для визначення тенденції зміни показника за тривалий період при коливанні даних використовується вирівнювання на основі методу найменших квадратів.
При цьому на основі типу закономірності використовується рівняння прямої або параболи. Якщо в основі закономірності зміни лежить безперервний постійний приріст або спад абсолютного рівняння – застосовується рівняння прямої:
(2.5.8)
де – розмір початкового рівня;
– розмір середнього абсолютного рівня значення.
Параметри прямої визначаються вирішенням системи двох рівнянь:
, (2.5.9)
Якщо в основі закономірності зміни показників лежить прискорення, а не швидкість, і прискорення є постійною величиною, то вирівнювання проводиться по параболі. Рівняння параболи:
, (2.5.10)
У цьому випадку параметри кривої зміни показники визначаються рівняннями системи трьох рівнянь:
, (2.5.11)
Даний метод дає можливість оцінити в кількісному вираженні зміни досліджуваного показника.
Деталізація показників господарської діяльності – це метод вивчення предметів і явищ, за допомогою якого ціле розділяють на складові частини. Така деталізація забезпечує глибину і конкретність пізнання явищ, господарського процесу, дає можливість виявити причини, що зумовлюють кінцевий результат.
Метод порівняння. Порівняння є одним з основним методів економічного аналізу, оскільки дає великі можливості для всестороннього дослідження господарської діяльності, їх характеристики, виявлення резервів і факторів покращення техніко-економічних показників.
В залежності від мети дослідження фактичні результати порівнюють з планом, з показниками попередніх періодів тощо.
Порівняння фактичних результатів роботи з плановими показниками дає можливість визначити ступінь виконання плану, виявляти недоліки в роботі підприємства в плановому періоді, порушення планової дисципліни і планових пропорцій.
Порівняння фактичних результатів з даними за попередній період роботи, особливо за ряд років, дає можливість виявити тенденцію зміни, зрушення, охарактеризувати досягнення підприємства, визначити середні показники, темпи зміни.
Метод групування. Першочергове значення в економічному аналізі має метод групування, суть якого полягає в розчленуванні складних і багатообразних явищ на типові, однорідні групи за суттєвими ознаками.
Явища володіють як суттєвими, так і несуттєвими ознаками. Встановлення суттєвих ознак і групування за ними явищ, які розглядаються, сприяє виявленню закономірностей, визначенню причин і зв'язків, тенденцій зміни.
Графічний метод. Застосування цього методу в економічному аналізі обумовлене тим, що часові ряди і ряди розподілу зручніше розглядати і аналізувати при їх графічному зображенні. В аналізі застосовують графіки, діаграми часових рядів, діаграми порівняння, криві розподілу кореляційного поля тощо. Особливо широко використовуються діаграми для порівняння планових показників зі звітними, для характеристики зміни показників у часі, для показників структури того чи іншого явища.
Кореляційно-регресійний аналіз. Мета кореляційного аналізу – кількісне визначення випадкової складової (виявлення зв'язку між випадковими змінними та оцінка його тісноти). Задача регресійного аналізу включає встановлення форми зв'язку і кількісне визначення регулярної складової за допомогою рівняння регресії y=f(x), яке дістають шляхом застосування методу найменших квадратів. Якщо зв'язок між двома змінними лінійний, то рівняння регресії має вигляд:
, (2.5.12)
Коефіцієнт лінійної регресії b – це значення абсолютної зміни економічного показника (залежної змінної) y результаті зміни фактору виробництва (незалежної змінної) на одну одиницю.
Вибіркова дисперсія змінної х: (2.5.13)
Вибіркова дисперсія змінної у: (2.5.14)
Стандартне відхилення від лінії регресії. З наведених вище припущень випливає, що параметр а – це вибіркова характеристика сукупності. Довірчі межі для а:
(2.5.15)
Довірчі межі для b:
(2.5.16)
Значення на рівні значимості (наприклад 0,05), якщо число ступенів свободи n, шукаємо за таблицею t - розподілу Стьюдента.
Тісноту зв'язку між змінними залежного у і незалежного х характеризує коефіцієнт:
(2.5.17)Значення коефіцієнта кореляції – міра якості добору функції і є одним із критеріїв для розв'язування питання про те, чи слід продовжувати дослідження, щоб продовжувати дослідження щоб знайти кращий результат, чи можна задовольнитися знайденим результатом. Коефіцієнт кореляції дорівнює нулю, якщо зв'язок між х і у відсутній, і одиниці, якщо виконується однозначна лінійна функціональна залежність. Якщо величина невід'ємна, то із зростанням х значення у спадають.
Квадрат коефіцієнта кореляції R. (коефіцієнт детермінації) характеризує міру варіації значень у, яка зумовлюється змінами значень х. Якщо вибірки малі (n<30),то значення коефіцієнта детермінації обчислюють за формулою:
(2.5.18)
З економічних дослідженнях для врахування одночасного впливу на
економічний показник кількох факторів виробництва застосовується множинна регресія. Коли встановлено, що між залежною змінною і факторами існує лінійний зв'язок, а самі фактори можуть розглядатися як незалежні один щодо одного, то застосовується лінійне рівняння:
(2.5.19)
Часто доводиться порівнювати впливи на залежну змінну пояснювальних факторів (незалежних змінних), коли останні подаються різними одиницями вимірювання. У цьому разі використовуються стандартизовані коефіцієнти регресії а і коефіцієнти еластичності Е.
(2.5.20)
(2.5.21)
Коефіцієнт еластичності показує, наскільки відсотків (від середньої) зміниться в середньому у, якщо збільшується тільки х на 1 %.
3. Аналіз ефективності транспортного
обслуговування виробництва
3.1 Аналіз основних техніко-економічних показників
діяльності підприємства
При аналізі діяльності підприємства найбільш важливе значення має аналіз основних техніко-економічних показників. їх величина і зміна вказує на ефективність чи збитковість діяльності підприємства, дозволяє визначити основні причини росту чи падіння ефективності, а також характеризує загальний стан підприємства.
Динаміка основних техніко-економічних показників діяльності Коломийського УЕГГ розрахована в таблиці 3.1.1 і відображена на графіку 3.1.1. Таблиця 3.1.1 - Аналіз динаміки основних техніко-економічних показників діяльності підприємства
На основі даних таблиці 3.1.1 ми можемо зробити наступні висновки:
Товарна продукція. Даний показник в умовах ринкової економіки повинен характеризувати величину попиту на продукцію підприємства. Його величина повинна однією із перших характеризувати ефективність діяльності підприємства. Проте розглянувши реальний стан виробництва можна сказати, що величина даного показника не відповідає реальній ситуації на підприємстві. З отриманих даних можна відмітити значний спад обсягів виробництва. Для підприємства характерна збитковість на протязі останніх 8 років, що і спричиняє зменшення обсягів виробництва. В порівнянні з 2002 роком обсяги в 2003 році складали 52,4%, а в 2004 - 72,6%. Хоч в 2003 році в порівнянні з 2002 роком обсяги виробництва зросли на 38,4%, проте це не дозволило досягнути рівня 2003 року. Обсяги виробництва в 2004 році зросли за рахунок випуску нової продукції.
Витрати на 1 грн. товарної продукції. Даний показник характеризує рентабельність та прибутковість підприємства. Для прибуткового підприємства він повинний бути меншим від 1. З чисел 2,03; 1,95 та 1,66 ми робимо висновок про збитковість підприємства. Позитивним моментом є те, що величина показника з кожним роком спадає - в 2001- на 3,9%, а в 2002 - ще на 14,9%. Основними причинами зменшення витрат на 1 грн. товарної продукції є ефективніше використання наявних ресурсів. Проте темпи падіння витрат на 1 грн товарної продукції є надзвичайно низькими і якщо вони будуть на рівні попередніх то в найближчі 5 років підприємство буде збитковим. Спроба скоротити витрати на 1 грн товарної продукції за рахунок скорочення персоналу негативно вплине в майбутньому на можливості підприємства, оскільки підприємство покидають переважно висококваліфіковані працівники, а в зв’язку з специфікою підприємства висококваліфікованих працівників йому знайти буде важко. Щодо скорочення витрат на 1 грн товарної продукції за рахунок ефективнішого використання наявних ресурсів підприємства то це є надзвичайно позитивна тенденція.
Збитки від реалізації товарної продукції. Даний показник найбільш точно відображає ситуацію на підприємстві. Він тісно пов’язаний з витратами на 1 грн товарної продукції. Основними причинами зростання збитків від реалізації в 2003 році (на 40,5%) є відсутність попиту на товар підприємства. Зменшення збитковості в 2004 році зумовлене впровадженням у виробництво прибуткової продукції.Продуктивність праці. Помітне значне падіння продуктивності праці 1-го робітника в 2003 році, а в 2004 році продуктивність праці перевершила значення 2002 року. Падіння продуктивності праці в 2003 році зумовлене зменшенням обсягу випуску продукції, а також зменшенням загальної чисельності. В 2004 році продуктивність праці значно зросла за рахунок збільшення обсягів виробництва та скорочення чисельності працюючих. Продуктивність праці 1-го робітника є досить високою для даного підприємства в його становищі. Проте це не дозволяє підприємству бути прибутковим в зв’язку з відсутністю конкурентоспроможності продукції підприємства як на вітчизняному так і на зарубіжному ринках. Через відсутність замовлень для військово-промислового комплексу підприємство переключилось на виробництво товарів широкого вжитку, розробляє сучасні вимірювальні прилади для нафтогазової промисловості. Проте цей крок був зроблений досить пізно, в зв’язку з чим підприємство втратило значну кількість споживачів і неспроможне конкурувати з іншими підприємствами радіоелектронної галузі які працюють на ринку України.
Фондовіддача. Розраховується як відношення обсягу продукції до вартості основних виробничих фондів, які використовувалися у звітному періоді. Характеризує ефективність використання основних фондів Даний показник на підприємстві надзвичайно низький, тобто віддача основних виробничих фондів надзвичайно мала. При такій фондовіддачі виробництво не може бути рентабельним і прибутковим В 2003 році він знизився на 46,43% (з 0,028 тис.грн/тис.грн до 0,015 тис.грн/тис.грн), а в 2004 році зріс на 40% в порівнянні з 2003 роком (з 0,015 тис.грн/тис.грн до 0,021 тис.грн / тис.грн), проте склав 75% від його величини в 2002 році.
Загалом про роботу підприємства за розглянутий період можна сказати наступне:
–Обсяги виробництва значно коливаються, що пов'язано зі зміною кон’юнктури ринку, не конкурентноздатною продукцією, відсутністю ринків збуту.
–Витрати на 1грн товарної продукції значно перевищують 1 грн, що вказує на збитковість виробництва.
–Збитки від реалізації товарної продукції з кожним роком зростають.
–Продуктивність праці в 2004 році зросла під впливом скорочення чисельності працюючих на підприємстві і підвищення зайнятості наявної кількості працівників.
–Надзвичайно низький рівень фондовіддачі вказує на надзвичайно неефективне використання наявних основних фондів і є тією величиною, яка характеризує ефективність виробництва на підприємстві.
3.2 Аналіз забезпеченості і стану транспортних засобів
При аналізі вантажоперевезень на підприємстві можна виділити 2 основні вантажопотоки:
1.Вантажопотік "склад підприємства - робоче місце"
2.Вантажопотік "постачальник - склад підприємства"
Вантажопотік "склад підприємства - робоче місце".
Для аналізу даного вантажопотоку складаємо таблицю, в якій подано обсяг вантажоперевезень по схемі "склад підприємства - підрозділ підприємства". Дані вантажоперевезень по схемі "склад підприємства - підрозділ підприємства" подані в таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 - Вантажоперевезення по схемі "склад підприємства - підрозділ підприємства.
Згідно проведених розрахунків по вантажопотоку "склад підприємства - робоче місце" в 2002 році перевезено 110,7т вантажів, в 2003 - 106,3 т вантажів і в 2004 році 102,1 т вантажів.
Для аналізу динаміки вантажоперевезень проводимо аналіз ланцюгових темпів приросту вантажоперевезень, розрахунки якого подані в таблиці 3.3.
Таблиця 3.3 - Аналіз ланцюгових темпів приросту вантажоперевезень.
Згідно отриманих результатів можна сказати, що обсяг вантажоперевезень даного вантажопотоку скорочується. Найбільше скорочення вантажоперевезень відбувається в частині вантажопотоку "склад підприємства - корпус №3", де падіння вантажоперевезень склало в 2003 році - 12,3%, в 2004 році - 13,47%.
Для відображення структури вантажоперевезень по вантажопотоку "склад підприємства - робоче місце" в таблиці 3.4 розраховано частку обсягів вантажоперевезень між окремим підрозділом підприємства та складом підприємства.
Таблиця 3.4 - Частка обсягів вантажоперевезень між окремим підрозділом підприємства та складом підприємства.
З розрахунків можна зробити висновок, що найбільше вантажів перевезено між складом підприємства та корпусом №3 (в 2002 та 2003 роках) та цехом 120 (в 2004 році).При перевезенні вантажів за вантажопотоком "склад підприємства - робоче місце" використовується променева відцентрова двохстороння система вантажоперевезень.
Для аналізу даної системи вантажоперевезень проведемо розрахунок потреби в транспорті при даній системі вантажоперевезень за формулою (2.2.4). Розрахунки подані в таблиці 3.5.
Таблиця 3.5 - Розрахунок потреби в транспорті при променевій відцентровій двохсторонній системі вантажоперевезень для вантажопотоку 'склад підприємства-робоче місце'.
Продовження таблиці 3.5Розрахунки показали, що підприємству в 2002 році необхідно було 3,1 одиниць техніки для перевезення вантажів вантажопотоком "склад підприємства - робоче місце", в 2003 - 2,83 та в 2004 - 2,54. На підприємстві для обслуговування використовується 7 транспортних засобів, тобто підприємство повністю забезпечене автотранспортом для перевезення вантажів вантажопотоком "склад підприємства - робоче місце" Вантажопотік "постачальник - склад підприємства".
Для аналізу даного вантажопотоку складаємо таблицю, в якій подано обсяг вантажоперевезень по схемі "постачальник - склад підприємства". Дані вантажоперевезень по вантажопотоку "постачальник - склад підприємства" подані в таблиці 3.6.
Таблиця 3.6 - Вантажоперевезення по схемі "постачальник - склад підприємства"
На основі аналізу даної таблиці можна зробити висновок, що обсяг вантажоперевезень як в загальному по вантажопотоку так і по кожній його складовій скорочувався з 2002 по 2004 роки. Загалом по даному вантажопотоку в 2002 році було перевезено 218 т вантажу, в 2003 - 196,2 т, а в 2004 - 187 т. На скільки кожного року скорочувався обсяг вантажоперевезень по вантажопотоку щороку подано в таблиці 3.7
Таблиця 3.7 - Аналіз ланцюгових темпів приросту вантажоперевезень.
Проаналізувавши отримані дані зменшення обсягу вантажоперевезень по вантажопотоку можна сказати, що найбільший спад вантажоперевезень спостерігається в складовій вантажопотоку "Рівне - склад підприємства", де падіння обсягів вантажоперевезень спадає кожного року більш ніж на 27%.
Для того щоб визначити по яким складовим вантажопотоку найбільша частина вантажу розраховуємо структуру вантажопотоку, яка подана в таблиці 3.8.
Таблиця 3.8 — Частка обсягів вантажоперевезень між постачальником та складом підприємства.
Після проведених розрахунків можна сказати, що найбільший обсяг вантажів перевозиться по маршруту "Івано-Франківськ - склад підприємства" та по маршруту "Львів - склад підприємства".
При перевезенні вантажів за вантажопотоком "склад підприємства - робоче місце" використовується променева доцентрова одностороння система вантажоперевезень.
Для аналізу даної системи вантажоперевезень проведемо розрахунок потреби в транспорті при даній системі вантажоперевезень за формулою (2.2.3).
Розрахунки подані в таблиці 3.9.
Таблиця 3.9 - Розрахунок потреби в транспорті при променевій доцентровій односторонній системі вантажоперевезень для вантажопотоку "постачальник - склад підприємства"
Розрахунки показали, що підприємству в 2002 році необхідно було 10,5 одиниць техніки для перевезення вантажів вантажопотоком "постачальник -склад підприємства", в 2003 - 8,82 та в 2004 - 7,92. для перевезення вантажів вантажопотоком "постачальник - склад підприємства". На підприємстві є 37 автомобілів для обслуговування вантажопотоку, тобто підприємство повністю забезпечена транспортом для обслуговування даного вантажопотоку.
3.3 Аналіз рівня планування виробництва та праці в транспортному господарстві.
Оцінити рівень організації та ефективності транспортного господарства можна за допомогою двох груп показників: загальних та специфічних.
Для характеристики рівня організації виробництва та праці транспортного господарства проведемо розрахунок наступних показників - коефіцієнт ритмічності, використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт використання робочого часу, коефіцієнт трудової дисципліни, обчислення яких проведено в таблицях 3.10-3.13. Розрахунки проведені за формулами (2.13),(2.15),(2.16), (2.18).
Таблиця 3.10- Розрахунок коефіцієнту ритмічності.
Падіння показника ритмічності у транспортному відділі, як і в загальному по підприємству в 2003 році спричинено аналогічними причинами, проте тут величина падіння коефіцієнта не така значна як в загальному по підприємству., що вказує на те, що транспортне господарство більш ефективно використовує наявні в нього ресурси.
Для більш повного вивчення забезпеченості транспортного господарства ремонтниками необхідно даний аналіз доповнити визначенням відповідності рівня кваліфікації робітників розряду виконуваних робіт. Дані для такого аналізу наведені в таблиці 3.11.
Таблиця 3.11- Коефіцієнт відповідності кваліфікації робітників розряду виконуваних робіт.
Як бачимо, величина середнього тарифного розряду робітників-ремонтників транспортного господарства зростає протягом аналізованого періоду. У 2002 році він становив 4,53, в 2003 році - 4,54, в 2004 році - 4,61. Одночасно з цим спадає середній розряд робіт виконуваних робітникамитранспортного господарства підприємства з 5,15 до 5,1. Тому коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією постійно зростає з 0,879 у 2002 році до 0,903 у 2004 році. Те, що даний коефіцієнт є нижчий за 100%, що рівень виконуваних робіт не відповідає рівню кваліфікації робітників, тобто робітники з нижчим рівнем кваліфікації виконують роботи вищого розряду. Отже, підвищення кваліфікації робітників дасть змогу збільшити коефіцієнт відповідності кваліфікації робітників розряду виконуваних робіт, а значить, підвищити ефективність роботи транспортного господарства.
Таблиця 3.12- Розрахунок коефіцієнту використання робочого часу
Робочий час в транспортному господарстві використовується неефективно, що зумовлено недоліками організації праці в транспортному господарстві.
Коефіцієнт трудової дисципліни як і коефіцієнт використання робочого часу є низьким, що зумовлено внутрізмінними втратами робочого часу. В таблицях 3.13-3.17. проведено розрахунок специфічних показників організації виробництва у транспортному господарстві підприємства.
Таблиця 3.13 - Розрахунок коефіцієнтів технічної готовності рухомого складу автотранспорту та випуску рухомого складу на лінію
Коефіцієнт технічної готовності рухомого складу автотранспорту вказує на те, що значну частину річного часу автомобілі простоюють у ремонті, або на технічному обслуговуванні і тільки близько 6% з загальної кількості автомобілів готові до негайного використання, а величина коефіцієнту випуску рухомого складу на лінію вказує на те, що всі готові до використання автомобілі щодня виходять на лінію.
Таблиця 3.14 - Розрахунок статистичного та динамічного коефіцієнта використання вантажопідйомності.
Як бачимо з розрахунків використання вантажопідйомності транспортних
засобів як по перевезеннях так і по виконаній роботі по вантажоперевезеннях є
низьким, що свідчить про те, що підприємство неефективно використовує
вантажопідйомність транспортних засобів, що негативно відбивається на
собівартості продукції.
Таблиця 3.15- Розрахунок коефіцієнта використання пробігу
Низьке значення коефіцієнту використання пробігу також свідчить про ефективність використання транспортних засобів і воно також несе негативний вплив на собівартість продукції. Тому підприємству необхідно провести ряд заходів, щоб покращити використання пробігу транспортних засобів, та для підвищення використання їх вантажопідйомності.
Таблиця 3.16- Розрахунок коефіцієнта централізації транспортного обслуговування
Велична коефіцієнта централізації транспортного обслуговування вказує на те, що всі вантажоперевезення підприємство здійснює власним транспортом без залучення спеціальних транспортних організацій.
Загалом аналіз рівня організації виробництва та пращ в транспортному господарстві підприємства вказує на те, що існує ряд недоліків, які негативно впливають на собівартість продукції і їх усунення дозволить значно знизити величину показника собівартості продукції.
Для визначення ефективності функціонування транспортного господарства підприємства необхідно проаналізувати зміну обсягу транспортних перевезень, собівартості перевезень, та продуктивності праці робітників транспортного господарства.
Таблиця 3.17- Аналіз динаміки ОТЕП діяльності транспортного господарства
Як видно з розрахунків обсяг транспортних перевезень у 2003 році зменшився на 18,73% (24,32 тис.грн), також собівартість перевезень зменшилась на 48,21% (52,79 тис.грн). Така ситуація була спричинена розривом зв’язків з деякими постачальниками, що також призвело до зменшення обсягу товарної продукції. В 2004 році спостерігається незначне зростання обсягу транспортних перевезень на 1.63 тис.грн, проте збільшується собівартість перевезень. Це пояснюється різким зростанням цін на необхідні матеріали та комплектуючі вироби, а також високими податками, що не дало в повному обсязі закупити матеріали і комплектуючі вироби. Продуктивність праці зросла у 2004 році, що пов'язано із скороченням робітників транспортного господарства, але цей ріст є досить незначним. Це пов'язано з тим, що підприємство працює не повний робочий тиждень, внаслідок чого виникають цілоденні простої транспортних засобів. Внаслідок цього необхідно провести заходи щодо збільшення обсягів транспортних перевезень, зменшення собівартості перевезень та росту продуктивності праці робітників транспортного господарства підприємства.
3.4. Застосування економіко-математичного методу для прогнозування.
Для визначення загальної тенденції зміни показника використання пробігу
проведемо його вирівнювання за методом найменших квадратів. З цією
метою проведемо розрахунки рівняння прямої і параболи за формулами (2,33-
2.37)
Таблиця 3.18-Дані для вирівнювання показника використання пробігу
Параметри рівняння прямої:
а=53,95 b=0,085
Рівняння прямої має вигляд:
у=53,95+0,085t Параметри рівняння параболи: а=53,99;b=0,085;с=-0,065 Рівняння параболи має вигляд:
у=53,99+0,085t-0,065і2Для прогнозу використаємо дані з таблиці 3.20.
Таблиця 3.19-Прогнозне значення коефіцієнта використання пробігу
Як видно з розрахункової таблиці сума відхилень при вирівнюванні за прямою перевищує суму відхилень за параболою. Отже, прогноз будемо здійснювати по параболі. Коефіцієнт використання пробігу в 2005 році становитиме 53,9. Це є досить низьке значення. Отже, на під¬приємстві необхідно провести ряд заходів по покращенню використання транспортних засобів.
3.5 Кореляційно-регресійний аналіз
Для виявлення тісноти зв'язку між обсягом транспортних перевезень та
відібраних в результаті логічного аналізу незалежних змінних використовується
метод КРА.
Відібрані фактори:
X1 - продуктивність праці робітників транспортного господарства,
Х2- коефіцієнт вантажопідйомності;
Х3- витрати на 1 грн вантажоперевезень, грн;
Х4- коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією;
Х5- коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію;
Х6- коефіцієнт використання пробігу.
Вихідні дані результуючої ознаки та незалежних змінних приведено в таб.1 додатку А.
За допомогою програми "ЕХСЕL" на ЕОМ були розраховані всі параметри КРА. Для оцінки достовірності вибраної для аналізу інформації необхідно проаналізувати статистичні характеристики незалежних змінних, які наведені в таб 1. Як показують статистичні характеристики досліджуваних параметрів, найбільші відмінності в значеннях незалежних змінних спостерігається в показнику X1- продуктивність праці робітників транспортного господарства (розмах варіації становить 523,0).
Для оцінки тісноти зв'язку між обсягом транспортних перевезень і відібраними для дослідження факторами розглянемо коефіцієнти парної кореляції, чисельні значення яких подані в таб.2. Слід зауважити, що в наслідок логічного аналізу для дослідження були відібрані всі незалежні змінні, оскільки всі значення коефіцієнтів кореляції <0.8.Отже, можна сподіватися ,що в ЕММ ввійдуть усі незалежні змінні.
Для перевірки розрахованого коефіцієнта кореляції використаємо також коефіцієнт надійності, значення якого порівнюють з квантилем u нормального розподілу для рівня значущості а/2. В даному випадку це значення рівне 1,96.
Таким чином зв'язок між У та X1, У та Х2, У та Х5, У та Х6 є надійним. Інші коефіцієнти надійності є менші за и, проте це не означає відсутність зв'язку між вказаними факторами , просто зв'язок між ними може носити нелінійний характер.
Розрахуємо коефіцієнт часткової кореляції для того, щоб визначити зв'язок між У та Х1-Х6 . Він покаже пряму чи обернену залежність між змінною та результуючою ознакою без впливу на У інших детермінант. Результати розрахунків приведено в таб.2. Як показують значення коефіцієнта часткової кореляції найтісніший зв'язок з У має X1 (продуктивність праці робітників транспортного господарства) і він становить 0,99608. Знак - говорить про його прямопропорційність. Для того, щоб визначити чи є зв'язок між результуючою ознакою та незалежними змінними значним розрахуємо і-критерій Стюдента та критичне значення критерію Стюдента з рівнем значимості 0,05 та степенем свободи 20. Отримані результати приведемо в таб.2. Аналізуючи результати аналізу значимості впливу незалежних змінних на результуючу ознаку можна зробити висновок , що тіснота зв'язку між У та X1 (продуктивність праці робітників транспортного господарства ) є досить значною, оскільки розрахункове значення критерію Стюдента є більше за критичне. Тіснота зв'язку між У та решту X є менш значною, про що свідчить низьке значення розрахункового критерію Стюдента .Для визначення кількісної зміни обсягу транспортних перевезень під впливом детермінант Х1-Х6 розрахуємо коефіцієнти регресії, результати обчислень подані в таб.6. Аналізуючи ці коефіцієнти можна зробити такий висновок. При зміні Х1 (продуктивності праці робітників транспортного господарства) на 1, обсяг транспортних перевезень збільшиться на 68,71 грн, при збільшенні Х2(коефіцієнт вантажопідйомності) на 1, обсяг транспортних перевезень збільшиться на 27389,64 грн, при збільшенні ХЗ (витрати на 1 грн вантажоперевезень) на 1, обсяг транспортних перевезень збільшиться на 2431,28 грн, при збільшенні Х4 (коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією) на 1, обсяг транспортних перевезень збільшиться на 83909,82 грн, при збільшенні Х5 (коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію) на 1, обсяг транспортних перевезень зменшиться на 44188,63 грн, при
збільшенні Х6 (коефіцієнт використання пробігу) на 1, обсяг транспортних перевезень зменшиться на 7348,41 грн.
Отже, кінцева ЕММ матиме наступний вигляд:
У=-52292,299+68,712*Х1+27389,643*Х2+2431,276*ХЗ+83909,825*Х4-
44188,632*Х5-7348,408*Х6
Розрахуємо довірчі межі коефіцієнтів регресії, обчислені результати приведені в таб.6.
Коефіцієнт множинної регресії рівний 0,99736.Це вказує на те, що незалежні
змінні мають вагомий вплив на результуючу ознаку.
Наступним кроком є перевірка отриманої моделі на інформативність,адекватність, та значимість.
Для перевірки на інформативність порівняємо розрахункове значення
коефіцієнту Фішера, яке рівне 158,87 з критичним значенням критерію Фішера,
розрахованим з ймовірністю 0,05 та степенями свободи 12 та 8 відповідно.Дане
критичне значення є меншим за розрахункове, отже ЕММ є інформативною.
Для перевірки на адекватність порівняємо знайдене значення критерію Фішера ,
яке рівне 74984,59 з табличним. Розраховане значення є більше за табличне,
отже дана ЕММ вважається адекватною. Також рішення про адекватність
можна прийняти порівнявши розраховані за рівнянням значення У з вхідними
значеннями уі .Так як розраховані значення практично співпадають з вхідними значеннями з прийнятою точністю, то можна зробити висновок про адекватність отриманої моделі.
Для перевірки на значимість отриманої інформації порівняємо розрахункове
значення критерію Стюдента з критичним значенням, яке в даному випадку
становить 0,0639 .При порівнянні видно ,що розрахункові значення більші
критичного, тобто отримані коефіцієнти регресії є достовірні та значимі.
Для визначення резервів підвищення обсягу транспортних перевезень за рахунок факторів , які увійшли в модель, слід провести економічну інтерпретацію, причому за оптимальні слід прийняти останні значення .Числові значення економічної інтерпретації представлені в таб.8. Аналізуючи приведені розрахунки можна зробити наступний висновок. Якщо X1 - продуктивність праці робітників транспортного господарства досягне оптимального значення (955) , то У-обсяг транспортних перевезень збільшиться на 35,69% (21816,1 грн), Х2-коефіцієнт вантажопідйомності досягне оптимального значення (0,345), тоді У збільшиться на 0,67%
(410,84 грн), якщо ХЗ (витрати на 1 грн вантажоперевезень) досягне оптимального значення (1,3) , то У зменшиться на 0,79%(486,26 грн), якщо Х4-коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією досягне оптимального значення (0,502), то У збільшиться на 0,27°/о(1в7,82 грн), якщо Х5-коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію досягне оптимального значення (0,054), тоді Y збільшиться на 0,43%(265,13 грн), якщо Х5-коефщієнт використання пробігу досягне оптимального значення (0,609) тоді У зменшиться на 0,59%(360,07 грн). В загальному можна сказати , що якщо X1-Х6 досягнуть оптимального значення, то обсяг транспортних перевезень збільшиться на 35,68%(21813,57
3.6 Резерви підвищення ефективності транспортного обслуговування підприємства.
Резерви підвищення ефективності транспортного обслуговування підприємства можна поділити на дві групи: екстенсивні та інтенсивні. До першої групи можна віднести:
-усунення простоїв, що викликані різними причинами організаційного характеру;
-прискорення технічного і ремонтного обслуговування рухомого складу;
-зниження простоїв робітників і рухомого складу;
-удосконалення ремонтного обслуговування транспортних засобів та скорочення простоїв транспорту в ремонті;
-зниження витрат на транспортне обслуговування. До другої групи відносять:
-прискорення оновлення основних виробничих фондів з метою підвищення їх працездатності;
-ліквідація зайвих транспортних засобів;
-використання прогресивних видів транспорту;
застосування автоматизованих систем управління перевезеннями та роботою транспортних засобів;
-підвищення рівня комплексної механізації навантажувально -розвантажувальних робіт і всіх видів ремонтних робіт.
В процесі аналізу рівня організації та ефективності транспортного господарства Коломийського УЕГГ виявлено ряд напрямків і резервів підвищення його функціонування. До них відносяться: скорочення втрат часу при перевезеннях, ліквідація пробігу транспорту без вантажу за рахунок запровадження прогресивних систем перевезень, зниження витрат на транспортне обслуговування, детальне вивчення вантажопотоків, вибір найбільш раціональних режимів перевезень, що дає можливість скоротити до мінімуму втрати робочого часу, покращення організації перевезень, раціональне використання виробничих площ та обладнання, зниження простоїв робітників і рухомого складу4. Заходи щодо підвищення ефективності транспортного
обслуговування виробництва на Коломийському УЕГГ
Захід 1. Переобладнання автомобілів для роботи на зрідженому газі.
Більшість автомобілів на підприємстві використовують як паливо бензин або солярку. Пропонуємо переобладнати автомобілі для роботи на зрідженому газі. Покажемо як скорочення часу на заправку автомобілів вплине на коефіцієнт використання робочого часу транспортного господарства підприємства. Крім того, за рахунок зміни палива зменшаться витрати на заправку машин, що дозволить зменшити витрати на 1 грн товарної продукції. Переобладнання буде проведено на 7-ми автомобілях.В таблицях 4.1 та 4.2 подані вихідні дані та розрахунки економії робочого часу та коефіцієнта використання робочого часу. Розрахунок коефіцієнта робочого часу проводиться за формулою 2.16.
Таблиця 4.1 - Вихідні дані дня розрахунку.
Таблиця 4.3- Розрахунок коефіцієнта використання робочого часу.
Як бачимо впровадження даного заходу призвело до зростання коефіцієнта використання робочого часу на 0,25%.
При переобладнанні автомобіля ЗІЛ-431410 для роботи на зрідженому газі встановлюється 8 балонів. Вартість 1-го балону 150 грн, вартість установки балону- 100 грн. В загальному на 7 автомобілів необхідно встановити 56 балонів. Загальні виграти на закупівлю і встановлення газових балонів на автомобілі складуть 56*(150+100)=14000 грн.
За 2002 рік 7-ма автомобілями пройдено 39142,5 км з середнім розходом пального 35 л на 100 км. Загальні витрати палива склали 13700 л по ціні 1,65 грн/л. Витрати на паливо склали 1,65*13700=22605 грн.
Вартість однієї заправки 8-ми балонів зрідженим газом становить 50грн Одна заправка розрахована на 400 хм. Необхідна кількість заправок на рік становитиме 39142.,5км/400км=98.
Загальні витрати на зріджений газ : 50*98=4900 грн
Витрати на пальне до впровадження заходу 22605 грн.
При впровадженні заходу сумарні витрати складуть 14000+4900=18900грн.
При незмінній величині пройденого шляху очікується отримати економічний ефект в розмірі 22605-18900=3705 грн.
Впровадження даного заходу призведе до зміни собівартості продукції:
АСо/о=(Спз/Сда)*100-100,(4.1)
де Спз, Сдз - собівартість продукції після і до впровадження заходудз=3124,12 тис. грн
Спз=3124,12 тис.грн - 3,705 тис.грн=3120,415 тис.грн
∆С=(3120,415/3124,12)*І00-І00=-0,І2%
Отже, впровадження заходу призведе до зменшення собівартості продукції на
0,12%.
Захід 2. Підвищення кваліфікації ремонтників транспортного господарства.
Оскільки в транспортному господарстві Коломийське УЕГГ за аналізований період спостерігається невідповідність між середнім кваліфікаційним рівнем робітників та середнім розрядом виконуваних робіт ( розряд робітників є нижчим, ніж розряд виконуваних робіт). Коефіцієнт відповідності середнього тарифного розряду7 робітників та розряду виконуваних робіт становить 0,903. Отже, доцільно запропонувати захід по підвищенню кваліфікації ремонтників транспортного господарства. Підвищення кваліфікації робітників дозволить збільшити норми виробітки, продуктивності праці, одержати економію на заробітній платі та знизити собівартість робіт. Для визначення числа робітників, які повинні підвищити кваліфікацію, необхідно переглянути норми виконання робіт в транспортному господарстві. Результати аналізу подані в таблиці 4.4.
Таблиця 4.4 - Виконання норм ремонтниками у транспортному господарстві.
Розрахуємо підвищення рівня виконання норм виробітку для робітників, які раніше їх не виконували:
(4.2)
Рвн=Нпз-Ндз/Ндз*100
Нпз, Ндз - відповідно середній % виконання норм виробітку даною групою робітників до і після впровадження заходу, %.
Тоді, за формулою (4.2)
Рвн=100-90,3/90,3*100=10,74
Відносна економія чисельності робітників:
∆Ч=Чп*Рвн/100 (4.3)
де Чп - чисельність робітників, які підвищили рівень виконання норми виробітку за рахунок підвищення кваліфікації, осіб.
Тоді за формулою (4.3)
∆Ч=9*10,74/100=0,97=1 особа Визначимо річний економічний ефект:
(4.4)
де Зср- середньорічна зарплата робітника, грн; Нс-нарахування на соціальні потреби, %.
Отже, згідно формули (4.4)
Е=1(2580+39,2*2580/100)=3591,36 грн.
Покажемо вплив даного заходу на зміну собівартості продукції.
Сдз=3124,12 тис.грн
Спз=3124,12-3,59136=3120,529 тис.грн
∆С=(3120,529/3124,12)*100-100=-0,11%
Таким чином, впровадження даного заходу призведе до зменшення собівартості на 0,11%.
Вплив запропонованих заходів на техніко-економічні показники показано в таблиці 4.5.
Таблиця 4.5- Вплив заходів на ТЕП
ВисновкиВ загальному по підприємству можна сказати, що воно є збитковим, неефективно використовує наявні трудові, матеріальні ресурси. Собівартість продукції надзвичайно висока, в зв’язку з чим підприємство зазнає значних збитків. Щодо продуктивності праці то вона є низькою, а її коливання зумовленні зменшення обсягів виробництва продукції, скороченням персоналу. Підвищення продуктивності праці на нашому підприємстві не є вмотивоване величиною заробітної плати, величина якої є надзвичайно низькою. Підприємство неефективно використовує фонд робочого часу, кваліфікація робітників не відповідає кваліфікації виконуваних робіт, підприємство покидає висококваліфікований персонал. Матеріально-технічна база підприємства застаріла, основні фонди практично не оновлюються. Обладнання на підприємстві є морально застарілим і зношеним, енергомістким, а тому очікувати, що на ньому можна буде виготовити конкурентноздатну продукцію не варто. Тільки через те, що підприємство входить до військово-промислового комплексу до нього не була застосована процедура банкрутства, оскільки підприємство вже на протязі 8 років є збитковим і з кожним роком збитки значно зростають.
Щодо транспортного господарства то тут слід відмітити невисокий рівень використання робочого часу, невисоку величину показника трудової дисципліни.
Негативними показниками є невисокий рівень використання вантажопідйомності транспортних засобів та коефіцієнту використання транспортних засобів.
Тому на підприємстві рекомендується переглянути і вдосконалити систему вантажоперевезень, максимізувати коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортних засобів. Також доцільно провести ряд заходів щодо покращення трудової дисципліни на підприємстві в цілому і в транспортному відділі зокрема. Рекомендується також привести розряд робітників відповідно до розряду виконуваних ними робіт.
Зміна кон'юнктури ринку, неконкурентна здатна продукція, відсутність ринків збуту впливають на обсяги виробництва, що коливаються. Збитковість виробництва пояснюється перевищенням витрат на 1 грн. товарної продукції.
Надзвичайно різкий рівень фондовіддачі вказує на неефективне використання наявних основних фондів і тією величиною, яка характеризує ефективність виробництва на підприємстві.
Негативним явищем є низький рівень заробітної плати, що спричинює скорочення чисельності працюючих з кожним роком. Ріст заробітної плати є незначним, тому він не є впливовим фактором на підвищення продуктивності
праці.
Позитивним моментом є те, що підприємство Коломийське УЕГГ на даний час забезпечене всіма необхідними ресурсами (як матеріальними так і трудовими) для виробництва продукції. На жаль підприємство працює тільки на внутрішньому ринку і немає партнерів за кордоном. Проблемою залишається, як було сказано, все наявне технічне обладнання, що куплене за часів СРСР і в переважній більшості є морально застарілим і зношеним. Це теж негативно впливає га собівартість продукції і підвищує збитки підприємства. Підприємство Коломийське УЕГГ на даний момент немає додаткових коштів для закупівлі нового обладнання.
Отже, Коломийське УЕГГ є збитковим - воно нерентабельне і неприбуткове. На даному етапі існує незадовільний стан роботи. За рахунок певного відношення до ВПК до розглядуваного підприємства не була застосована процедура банкрутства.
Література
Економіка підприємства : Підручник/За заг. ред. С.Ф.Покропивного.-Вид. 2-ге, перероб. та доп.- К.: КНЕУ,2000р.
Лесюк О.І. Організація виробництва: Навчальний посібник для студентів спеціальності „Економіка підприємства".- Івано-Франківськ.Місто НВ,2002р.
Лесюк О. І., Федишин М. Ф. "Організація і управління виробництвом: нафто-газовий комплекс", Івано-Франківськ, 1999 р.
О.О. Орлов Планування діяльності промислового підприємства : підручник -К.: Скарби, 2002р. Тимош І.М. Економіка праці: Навч.посіб.- Т.: Астон, 2001р.
Таблиця 4- Показники для аналізу
Додаток А
Основні засоби ВАТ ”Коломиягаз”
Додаток Б
Наявність та рух ОЗ на ВАТ ”Коломиягаз”
Додаток В
Показники технічного рівня ВАТ ”Коломиягаз”
Додаток Г
Розрахунок динаміки основних ТЕП.
Додаток Д Графічна інтерпретація динаміки основних ТЕП ВАТ ”Коломиягаз”Додаток А
Таблиця1 Вихідні дані
Таблиця 2- Коефіцієнти парної кореляції між показником У та факторами Х1 - Хб
Таблиця З- Коефіцієнти надійності
Таблиця 5-Дисперсионньш анализ
Таблиця 6-Коефіцієнти рівняння регресії
У=А0+А1*Х1*+А2*Х2+АЗ*ХЗ+А4*Х4+А5*Х5+А6*'Хб
Отримане рівняння регресії : У=52292,299+68,7І2*Х1+27389,643*Хг +2431,276*Х3+83909,825*Х4 - 44188,632*Х5-7348,408*Хв
Перевірка отриманої моделі на інформативність,адекватність,стійкість. 1).Визначаємо коефіцієнт детермінації
2). Перевірка на адекватність
F - критерій Фішера 74984,59405
Таблиця 7-Вихідні дані для визначення F-критерій Фішера
Таблиця 8-Зміна показника за рахунок резервів росту