Плата за воду

Плата за воду є одним з платежів за спеціальне використання природних водних ресурсів.

Водні ресурси — це об'єми поверхневих, підземних та морських вод, розміщених на відповідній території.

Спеціальне водокористування — це забір води з водних об'єктів з використанням споруд і технічних пристосувань і скидання в них зворотних вод.

Спеціальне водокористування прісними водними ресурсами є платним. Плата стягується за використання прісних водних ресурсів як загальнодержавного, так і місцевого призначення.

Плату за воду здійснюють усі суб’єкти підприємницької діяльності (незалежно від форм власності), які мають самостійний баланс і поточний рахунок у банку. При цьому плата стягується за воду, яка використовується для задоволення власних потреб, незалежно від того, звідки вона потрапляє з водогосподарської мережі, підземних джерел, підприємств комунального господарства та інших підприємств. Проте якщо підприємство-водокористувач отримує воду з підприємств комунального господарства або інших підприємств, то воно крім плати за отриману воду сплачує постачальникам вартість послуг, пов’язаних з постачанням води.

Розмір плати за забір води з водних об’єктів визначається на основі нормативів плати за 1 м3 забраної води, фактичних об’ємів її забору і встановлених мінімумів на забір води. При цьому нормативи плати за спеціальне водокористування встановлюються Кабінетом Міністрів України. Вони диференційовані залежно від джерела забору води, водогосподарської мережі або підземних джерел.

Так, нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів з поверхневих водних об’єктів наведені в табл. 4.15. За них стягується плата за воду лише в межах лімітів, встановлених на її використання.

За понадлімітне використання водних ресурсів плата встановлюється у п'ятикратному розмірі плати за їх використання в межах встановлених лімітів.

Окремим категоріям підприємств-водокористувачів встановлюються пільгові коефіцієнти до нормативів плати за воду: комунального господарства, виробникам сільськогосподарської продукції, у тому числі тим, що здійснюють зрошення, ведуть ставкове рибне господарство.

Суму платежу за користування водними ресурсами платники визначають щомісяця самостійно виходячи з фактичного об'єму використаної води з різних джерел водних ресурсів, встановлених лімітів її використання і нормативів плати за неї з урахуванням наданих пільг. Для визначення платежу платники щомісяця складають спеціальний розрахунок (табл. 4.16).

Складений розрахунок плати за воду подається у встановлені строки до податкового органу, а нарахована сума платежу вноситься в місцевий бюджет не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Платежі за використання води в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне її використання сплачуються з доходу (прибутку), який залишається в розпорядженні підприємства відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність за правильність нарахування і своєчасну сплату в бюджет платежів за воду, правильність складання і своєчасне подання до податкового органу звітності несуть підприємства-платники. Так, за несвоєчасну сплату в бюджет платежів за воду з платників стягується пеня в розмірі 0,3 % суми несплати за кожний день прострочення. За неподання у встановлений строк місячних звітностей про суму плати за воду підприємства-винуватці сплачують ПО % суми плати за воду, нарахованої за попередній місяць. Після подання звіту здійснюється перерахунок плати за воду.

Кошти, які надходять у вигляді плати за воду, використовуються в основному за цільовим призначенням — для здійснення природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів.

Список використаної літератури:

1.Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1997.

2.Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М., 1998.

3.Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.

4.Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.

5.Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.

6.Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000.

7.Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.

8.Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.

9.Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.

10.Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.

11.Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993.

12.Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.

13.Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 2003.

14.Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.

15.Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. — К.:Либідь, 2002.

16.Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К: Вид-во КНЕУ, 2002.