Загальний порядок нормування власних оборотних активів підприємств
Зміст
1.Розрахунок нормативу власних оборотних активів на сировину, основні матеріали та напівфабрикати..
2.Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запаси палива.
3.Розрахунок нормативу власних оборотних активів на допоміжні матеріали.
4. Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запаси тари.
5.Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запасні частини для ремонту.
6.Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запаси малоцінних та швидкозношуваних предметів.
7.Розрахунок нормативу власних оборотних активів на незавершене виробництво.
8.Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запаси готової продукції.
9.Розрахунок нормативу власних оборотних активів на витрати майбутніх періодів.
10.Розрахунок нормативу власних оборотних активів економічним методом.
11.Визначення сукупного нормативу власних оборотних активів та джерел його покриття.
12. Показники використання оборотних активіви та їх розрахунок.
13. Контроль за використанням оборотних активів.
14.Розмір власних оборотних активів, необхідних підприємству для забезпечення нормальної діяльності, встановлюється нормуванням.
Нормування — це процес обчислення частини оборотних активів (запасів та витрат), потрібної підприємству для забезпечення нормального, неперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.
Основним завданням нормування є розробка на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм та нормативів власних
оборотних активів, що забезпечують прискорення обороту та найефективніше використання матеріальних і фінансових ресурсів.
Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на підприємствах спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва тощо, а також розрахунок нормативу власних оборотних активів у грошовому вираженні на кінець року, кварталу.
Норма — це обчислювана у встановленому порядку за кожним видом оборотних активів відносна або мінімальна їх величина, необхідна для розрахунку нормативу. За одними видами оборотних активів норма обчислюється в абсолютних величинах (гривнях, копійках), за іншими — у відносних величинах (відсотках).
Норми оборотних активів за їх видами повинні розроблятися на кожному підприємстві спеціальною комісією відповідно до Типового порядку визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей, затвердженого Міністерством фінансів та Міністерством економіки України від 31 травня 1993р.
Розроблені норми діють кілька років і переглядаються при зміні технології виробництва, номенклатури продукції, що випускається, умов матеріально-технічного постачання.
Норматив — це мінімальний розмір власних оборотних активів у грошовому вираженні, необхідний підприємству для забезпечення нормального безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків. Нормативи власних оборотних активів мають ураховувати потреби підприємства в активах не тільки для основної діяльності, а й для капітального ремонту будинків, споруд, що виконується господарським способом, а також для допоміжних підприємств та інших служб підприємств, що не перебувають на самостійному балансі.
Норми та нормативи обчислюються шляхом складання спеціальних розрахунків за кожним видом оборотних активів, що нормуються. Визначаються нормативи на кінець планового року за окремими видами оборотних активів шляхом множення норми на обсяг (одноденну витрату) нормованих цінностей або витрат виробництва, що враховуються. Дані, необхідні для розрахунку норм та нормативів за окремими елементами нормованих оборотних активів, беруть з відповідних видів бухгалтерської звітності (балансів тощо) і таблиць виробничо-фінансового плану.
Нормування оборотних активів може здійснюватися трьома методами: прямого рахунку, аналітичним та методом коефіцієнтів.
Метод прямого рахунку полягає в тому, що спочатку визначаються відповідно до діючого порядку норми та нормативи за окремими елементами оборотних активів, а потім додаванням їх сум — сукупний норматив.
При аналітичному методі виключається розрахунок нормативу за окремими елементами оборотних активів, а сукупний норматив на запланований рік обчислюється виходячи з чинного нормативу в поточному році, скоригованого на зміну обсягу виробництва (обсягу товарної продукції) та розміру прискорення обігу оборотних активів у запланованому році.
При застосуванні методу коефіцієнтів норматив власних оборотних активів на запланований рік розраховується за нормативом, що діяв у попередньому році, і розміром змін відповідних запасів та витрат у запланованому році.
Використання того чи іншого методу розрахунку нормативу власних оборотних активів залежить від часу функціонування та економічного становища підприємств. При створенні підприємств, а також в умовах їх функціонування для розрахунку нормативів власних оборотних активів найдоцільніше застосовувати метод прямого рахунку.Розрахунок нормативу власних оборотних активів на сировину, основні матеріали та напівфабрикати.
Норматив власних оборотних активів на сировину, основні матеріали та напівфабрикати визначається у грошовому вираженні множенням вартості їх однодобової витрати в запланованому році на норму оборотних активів у днях:
Н = ОЛГ,
де О — однодобова витрата сировини, матеріалів та напівфабрикатів, грн; N— норма оборотних активів, днів.
Однодобова витрата сировини, матеріалів та напівфабрикатів визначається діленням вартості їх річної (квартальної) витрати в запланованому році на 360 (90) днів.
Норма оборотних активів за кожним видом або за однорідною групою матеріалів враховує час їх перебування в поточному, страховому, транспортному, технологічному запасах, а також час, необхідний для відвантаження, доставки, прийняття та складування матеріалів.
Підсумовуючи визначені за окремими операціями норми оборотних активів за відповідними видами сировини, матеріалів та напівфабрикатів, отримують загальну норму.
Множенням загальної норми на вартість однодобової витрати відповідного виду цінностей визначають норматив.
Якщо найменувань сировини та матеріалів багато і вони надходять від багатьох постачальників, що утруднює розрахунок норми за окремими її елементами (доставка, приймання, зберігання тощо), визначають норму в середньому за всіма матеріалами виходячи з фактичних даних про вартість їх витрат у звітному році та розміру їх середнього залишку. При цьому середній залишок визначається на підставі звітних даних за кварталами діленням на 4 суми половини залишку на початок та кінець року плюс повні залишки на початок II, III та IV кварталів. Норма у днях обчислюється діленням середньорічного залишку сировини та матеріалів за попередній звітний рік на їх одноденну витрату в цьому самому році. Множенням вартості однодобової витрати сировини та матеріалів у запланованому році на норму оборотних активів у днях визначають норматив власних оборотних активів за сировиною та матеріалами.
Розрахунок норми та норматив розглядуваних власних оборотних активів наведено в табл. 5.2.
Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запаси палива
Запаси пального на підприємствах створюються, як правило, у розмірі мінімальних залишків з урахуванням змін його споживання (витрат) у запланованому році.
Отже, норматив за цим видом цінностей визначається аналогічно обчисленню нормативу за сировиною, основними матеріалами
та купованими напівфабрикатами шляхом множення розрахованої норми запасу у днях на вартість одноденної її витрати на виробничі та невиробничі потреби в запланованому році. При цьому норматив обчислюється за всіма видами палива (крім газу), що використовуються на технологічні цілі та господарські потреби виробництва.
Якщо підприємство переведене на газ, то створюються страхові запаси твердого та рідкого палива.
Розрахунок нормативу власних оборотних активів на допоміжні матеріали
Норматив власних оборотних активів на допоміжні матеріали визначається множенням норми запасу у днях на вартість їх одноденної витрати, що визначається кошторисом витрат на виробництво. При цьому норми за видами допоміжних матеріалів обчислюються в тому самому порядку, що й за основними матеріалами.
Розрахунок нормативу ВЛАСНИХ оборотних активів на запаси тари
Норматив на запаси тари обчислюється множенням норми у днях на вартість однодобового обороту (витрати) тари за її видами.
Норма оборотних активів за тарою визначається залежно від джерел її надходження (способу заготівлі) та порядку використання. Розрізняють тару куповану, власного виробництва, з поверненням та без повернення.
За купованою тарою, призначеною для пакування готової продукції, норма оборотних активів встановлюється так само, як за сировиною, основними матеріалами та купованими напівфабрикатами виходячи з інтервалів поставок. При цьому враховується час перебування тари в дорозі, на складі, ремонті, промиванні, у поточному та страховому запасі. Час же перебування тари в кожному стані визначається розрахунково (хронометражем). Сума часу перебування тари в кожному стані становитиме норму у днях за цим видом оборотних активів. Наприклад, час перебування тари в дорозі становить 3 дні, на складі — 2 дні, у поточному запасі — 15 днів, у страховому — 10 днів. Тоді загальна норма на куповану тару становитиме 30 днів. Норматив при однодобовій витраті тари на суму 5000 грн становитиме 30 днів х 5000 грн = 150,0 тис. грн.
За тарою власного виробництва, вартість якої врахована в ціні готової продукції, норма запасу визначається як проміжок часу від виготовлення тари до упакування в неї продукції, призначеної для відвантаження.
За тарою, що надходить з матеріалами і не повертається постачальникам, норма оборотних активів залежить від часу перебування тари під цими матеріалами. Якщо така тара використовуватиметься в подальшому, то враховується також час, необхідний на ремонт, сортування та підбір її партій.За тарою, що підлягає поверненню норма оборотних активів складається з часу одного обороту тари, що включає період від моменту сплати тари з матеріалами до здачі документів у банк на відвантажену постачальнику тару.
Норматив оборотних активів за тарою загалом дорівнює сумі добутків однодобового обороту (витрати) тари за видами на норму запасу в днях.
Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запасні частини для ремонту
Норматив на запасні частини для ремонту машин, устаткування та транспортних засобів можна обчислювати двома методами: прямого рахунку та укрупненим.
За методом прямого рахунку вартість і кількість запасних частин, необхідних для капітального та поточного ремонтів у запланованому році, визначаються за кошторисами, що складаються на ремонт відповідних видів машин, транспортних засобів та устаткування.
Однак оскільки цей метод складний, розрахунок нормативу на запасні частини можна виконати укрупненим методом.
За укрупненим методом норматив обчислюється виходячи з норми, що визначається в абсолютних величинах, і вартості машин, устаткування та транспортних засобів. При цьому норма оборотних активів визначається в абсолютних величинах діленням вартості середньорічного залишку запасних частин на середню вартість машин, транспортних засобів та устаткування, а норматив — множенням норми (у гривнях, копійках) на балансову (початкову) вартість машин, транспортних засобів та устаткування на кінець запланованого року. Розрахунок розглядуваного нормативу наведено в табл. 5.3.
Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запаси малоцінних та швидкозношуваних предметів
Малоцінними та швидкозношуваними вважаються предмети, які використовуються щонайбільше один рік або протягом нормального операційного циклу, якщо він триває понад рік. До них належать:
• інструменти та обладнання загального призначення — різальні, слюсарно-монтажні та подібні інструменти, вимірювальні прилади і пристосування, універсального призначення для виготовлення різних видів продукції;
• спеціальні інструменти і пристрої — інструменти, штампи, прес-форми і подібні предмети, призначені для виконання лише одного індивідуального замовлення або виробництва певних виробів;
• технологічна тара, що багаторазово використовується в технологічному процесі — фляги, діжки, контейнери для транспортування продукції, піддони тощо;
• інвентар виробничого призначення — робочі столи, верстатки, шафи, тумбочки, збруя, вулики тощо;
• господарський інвентар — конторські та інші меблі (столи, стільці, шафи, портьєри), вішалки, телефонні апарати, протипожежний інвентар тощо;
• прилади, засоби автоматизації та лабораторне обладнання;
• спеціальний одяг, взуття та запобіжні пристосування — комбінезони, костюми, брюки, куртки, халати, ковдри, простирадла тощо;
• інші малоцінні та швидкозношувані предмети — кухонний посуд, спортивний і туристський інвентар, інвентар для соціально-культурних заходів тощо.
Малоцінні та швидкозношувані предмети можуть перебувати на складі та в експлуатації. Норматив розраховується за предметами, що перебувають на складі.
За інструментами та приладами норматив обчислюється методом прямого рахунку виходячи з відповідного набору малоцінних і швидкозношуваних інструментів та приладів і їх вартості. При цьому кількість відповідних наборів визначається виходячи з норм, передбачених на одну людину, та чисельності осіб, яким видаються ці інструменти та прилади.
За господарським інвентарем норматив розраховується окремо за конторським, побутовим та виробничим інвентарем. При цьому за конторським та побутовим інвентарем норматив встановлюється виходячи з кількості місць і вартості набору реманенту на одне місце, за виробничим — обчислюється методом прямого рахунку (встановлена потреба в комплектах цього інвентарю множиться на вартість одного комплекту).
Норматив власних оборотних активів за спецодягом та взуттям визначається множенням вартості однодобової витрати спецодягу та взуття на норму запасу в днях. Остання встановлюється підсумовуванням часу, необхідного на транспортний, поточний та страховий запаси спецодягу та взуття.
За спеціальними інструментами та приладами норматив обчислюється виходячи з відповідної кількості її наборів, строку служби та вартості. У такому ж порядку визначається норматив на виробничу тару.
На підприємствах, де питома вага малоцінних та швидкозношуваних предметів у структурі оборотних активів невелика, норматив на них розраховується виходячи з норми та суми витрат на виробництво. При цьому норма встановлюється у відсотках діленням вартості фактичного мінімального залишку малоцінних та швидкозношуваних предметів за попередній рік на суму витрат на виробництво за цей самий рік. Норматив визначається множенням норми у відсотках на суму витрат на виробництво в запланованому році.
Розрахунок нормативу власних оборотних активів на незавершене виробництвоДо витрат у незавершеному виробництві належать усі витрати, вкладені у вартість розпочатих, але не завершених виробів, що перебувають на різних стадіях виробничого процесу з моменту першої операції до здачі готової продукції на склад.
Норматив оборотних активів, що виділяються на заснування незавершеного виробництва, залежить від обсягу та складу продукції, що виробляється, тривалості виробничого циклу, собівартості продукції та характеру збільшення витрат у процесі виробництва.
Норматив власних оборотних активів у незавершеному виробництві обчислюється за формулою
де В — однодобові витрати на виробництво продукції у IV кварталі, грн; Т — тривалість виробничого циклу, днів; К — коефіцієнт наростання витрат.
Однодобові витрати визначаються діленням на 90 витрат на обсяг випуску валової продукції в оцінці за виробничою собівартістю IV кварталу запланованого року.
Тривалість виробничого циклу відображає час перебування продукції в незавершеному виробництві від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції та здачі її на склад. Вона визначається на основі технологічних карт та інших планових нормативів виробництва за кожним виробом у календарних днях.
У тривалість виробничого циклу включається час, витрачений на обробку деталі (технологічний запас), час на транспортування дета-лей від одного робочого місця до іншого і здачу готової продукції на склад (транспортний запас), час перебування виробів, що обробляються, між окремими операціями (оборотний запас), час перебування виробу у страховому запасі.
Коефіцієнт наростання витрат відображає характер збільшення витрат у незавершеному виробництві за днями виробничого циклу. При рівномірному наростанні витрат він обчислюється за формулою
де В ,В —витрати відповідно одночасні та наростаючі, грн.
При нерівномірному зростанні витрат за днями виробничого циклу, цей коефіцієнт обчислюється за формулою
де С— середня вартість виробу в незавершеному виробництві, грн; П - виробнича собівартість виробу, грн.
Середня вартість виробу в незавершеному виробництві обчис-люється як середньозважена величина витрат, що припадає на кож-ний день виробничого циклу, і кількості днів їх знаходження у процесі виробництва.
При поєднанні рівномірних і нерівномірних витрат середня вартість виробу в незавершеному виробництві розраховується за формулою
де Т — тривалість виробничого циклу, днів; TVT2— час від моменту вкладення разових витрат до завершення виробничого циклу, днів; B1, B2, ... - витрати за днями виробничого циклу, грн; В — витрати, що здійснюються рівномірно протягом виробничого циклу.
Приклад. Виробнича собівартість виробу — 250 тис. грн; тривалість виробничого циклу — 6 днів. Витрати на виробництво у пер-ший день становили 55 тис. грн, у другий - 52 тис. грн, решта 143 тис. грн — це витрати, що здійснюються рівномірно щодня. Коефіцієнт наростання витрат
Норматив оборотних активів у незавершеному виробництві
де В — обсяг випуску валової продукції за кошторисом на IV квар-тал наступного року, грн; Д — кількість днів у періоді, Д = 90. Підставивши відповідні показники у формулу (5.6), дістаємо
Розрахунок нормативу власних оборотних активів на запаси готової продукції
До готової продукції належать вироби, завершені у виробництві, прийняті відділом технічного контролю та здані на склад. Норматив оборотних активів на залишки готової продукції, визначається як добуток норми оборотних активів у днях на вартість однодобового випуску товарної продукції в наступному році за виробничою собівартістю:
де В — обсяг випуску товарної продукції у IV кварталі наступного року (при рівномірно наростаючому характері виробництва) за виробничою собівартістю, грн; То — норма оборотних активів на готову продукцію, днів.
Норма оборотних активів на запаси готової продукції складається з таких елементів: часу, необхідного для комплектування виробів для постачання; часу на пакування продукції; часу на оформлення та здачі банку платіжних документів. Час на зазначені операції визначається розрахунково (хронометражем).
При великій номенклатурі продукції, що випускається, виокремлюються основні види виробів, що становлять 70-80 % загального обсягу випуску. За ними розраховується середньозважена норма оборотних активів, яка потім поширюється на всю готову продукцію, що перебуває на складі.
Множенням вартості однодобового випуску товарної продукції, оціненої за виробничою собівартістю в запланованому році, на середньозважену норму оборотних активів у днях визначають норматив.
Розрахунок нормативу власних оборотних активів на витрати майбутніх періодів
До витрат майбутніх періодів належать витрати, що здійснюються в поточному плановому періоді, але відносяться на собівартість продукції в наступному періоді. Це витрати з освоєння нових видів продукції, удосконалення технології виробництва, на передплату періодичних видань, орендну плату та ін.Норматив на витрати майбутніх періодів визначається так: до витрат майбутніх періодів, які має підприємство на початок планованого року, додаються витрати, що здійснюються в запланованому році, і віднімаються витрати, що включаються у собівартість продукції, яка виробляється в запланованому році. Норматив власних оборотних активів на витрати майбутніх періодів обчислюється за формулою
де Вн , В — витрати майбутніх періодів відповідно на початок запланованого року і ті, що будуть здійснені в запланованому році
за відповідними кошторисами; Вв — витрати наступних періодів, що включаються в собівартість продукції запланованого року.
Так розраховуються нормативи власних оборотних активів за їх окремими елементами методом прямого рахунку. Додаючи суми нормативів, розрахованих за окремими елементами оборотних активів, отримують сукупний норматив по підприємству.
Розрахунок нормативу власних оборотних активів економічним методом
Економічний (укрупнений) метод розрахунку нормативу застосовується, як правило, на діючих підприємствах. Особливість обчислення нормативу цим методом полягає в тому, що при цьому обчислюються не нормативи за окремими елементами оборотних активів, а одразу сукупний норматив на кінець запланованого року. Він визначається виходячи з діючого сукупного нормативу в поточному році, зміни обсягів виробництва та прискорення обігу оборотних активів у запланованому році.
При обчисленні сукупного нормативу на запланований рік економічним методом використовуваний сукупний норматив поточного року поділяється на дві частини: 1) нормативи за статтями оборотних активів, розмір яких безпосередньо залежить від зміни обсягів витрат на виробництво (сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція); 2) нормативи за статтями оборотних активів, розміри яких безпосередньо не залежать від зміни витрат на виробництво (запасні частини для ремонтів обладнання, витрати майбутніх періодів, малоцінні та швидкозношувані предмети).
Норматив за оборотними активами, розмір яких залежить від зміни обсягів виробництва, обчислюється множенням діючого нормативу за цим елементом оборотних активів на відсоток зміни обсягів виробництва, а за оборотними активами, розмір яких не залежить від зміни обсягів виробництва, — множенням діючого нормативу за цими видами оборотних активів на 50 % приросту обсягів виробництва.
Обчислена сума сукупного нормативу на запланований рік з урахуванням зміни обсягів виробництва коригується на встановлений розмір прискорення обороту оборотних активів у запланованому році.
Визначення сукупного нормативу власних оборотних активів та джерела його покриття
Сукупний норматив власних оборотних активів на кінець запланованого року визначається підсумовуванням часткових нормативів, розрахованих за окремими елементами нормованих запасів цінностей, і витрат виробництва. Він визначає загальну потребу суб’єкта господарювання в оборотних активах, необхідних для забезпечення нормального процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.
Оскільки розрахований сукупний норматив на кінець запланованого року на діючих підприємствах містить також норматив на початок запланованого року, після розрахунку нормативу на кінець запланованого року визначається його приріст (зниження), а також джерела покриття як нормативу, що діє на початок запланованого року, так і його приросту в запланованому році.
Діючий на початок запланованого року норматив покривається нормативною наявністю власних оборотних активів на початок запланованого року. Вона визначається як різниця між нормативом та сумою сталих пасивів, що діють на початок запланованого року. Розрахунок цього показника наведено в табл. 5.4.
Приріст нормативу — це різниця між сукупним нормативом, розрахованим на кінець запланованого року, і нормативом, що діяв на початок цього самого року.
Розрахований приріст нормативу покривається такими джерелами:
• сталими пасивами;
• прибутком;
• надлишком власних джерел формування оборотних активів на початок запланованого року;
• іншими джерелами;
• позиковими коштами.
Сталі пасиви — це грошові кошти, що не належать підприємству, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно перебувають в його обороті. До них належать:
• мінімальна заборгованість із заробітної плати (оплаті праці) з нарахуваннями;
• мінімальна заборгованість за резервом наступних платежів (оплата відпусток, резерв за ремонтним фондом);
• мінімальні залишки фондів економічного стимулювання та спеціального призначення, що постійно перебувають в обороті підприємства;
• мінімальна перехідна заборгованість за податками та платежами бюджету та позабюджетним фондам;
• аванси (передплата) покупців (замовників) та ін.Мінімальна заборгованість із заробітної плати (оплати праці) з нарахуваннями визначається як добуток однодобового фонду заробітної плати (оплати праці) робітників у період з найменшим обсягом робіт (квартал) і кількості днів від початку місяця до дня планової виплати заробітної плати (оплати праці), що встановлена в колективному договорі.
Мінімальна заборгованість заробітної плати з нарахуваннями визначається за формулою
де Ф i — фонд заробітної плати кварталу, взятого до розрахунку, грн; 90 — кількість днів у кварталі; Д — кількість днів від початку місяця до дня виплати заробітної плати, що встановлена в колективному договорі.
Розрахунок мінімальної заборгованості із заробітної плати з нарахуваннями наведено в табл. 5.5.
Мінімальна заборгованість за резервом наступних платежів визначеного у звітних балансах за минулий рік (оплата відпусток), що є джерелом покриття нормативу, береться в розмірі фактичного
мінімального залишку, скоригованого на зміну фонду заробітної плати в запланованому році.
Мінімальна заборгованість за резервом наступних платежів (оплата відпусток) розраховується за формулою
де 3 i —мінімальний залишок резерву наступних платежів, грн; Ф і Ф - фонд заробітної плати з нарахуваннями на неї відповідно в запланованому році і за попередній звітний рік, грн.
Розрахунок мінімальної заборгованості за резервом наступних платежів наведено в табл. 5.6.
Мінімальні залишки фондів спеціального призначення враховуються у складі сталих пасивів у розмірі середньорозрахованої величини їх залишків за попередній звітний рік (два роки).
Мінімальна перехідна заборгованість бюджету за сплатою податків виникає в результаті незбігу (розриву) в часі між виконаними розрахунками (нарахуваннями) та встановленими строками сплати цих податків. Тому на кінець кожного місяця у підприємств завжди (постійно) є заборгованість бюджету, яка переходить на наступний місяць. Ця заборгованість як стала враховується у складі сталих па-сивів.
Мінімальна перехідна заборгованість позабюджетним фондам за сплатою відповідних платежів створюється в результаті незбігу (розриву) в часі між виконаними розрахунками (нарахуваннями) та встановленими строками сплати цих платежів. Тому на кінець кожного місяця на підприємстві завжди (постійно) є заборгованість позабюджетним фондам, яка переходить на наступний місяць. Така заборгованість, як і заборгованість бюджету, має постійний характер і враховується у складі сталих пасивів.
У разі наявності у підприємств розрахунків із застосуванням попередньої оплати або видачі авансів їх суми в мінімальних розмірах враховуються у складі сталих пасивів.
Прибуток, що спрямовується на покриття приросту нормативу власних оборотних активів, визначається виходячи з можливостей підприємства та враховується в розмірі, передбаченому підприємством при його розподілі.
Надлишок власних джерел формування оборотних активів виявляється на основі аналізу їх стану за балансом на початок запланованого року. Його розмір визначається як різниця між фактичною наявністю власних джерел формування оборотних активів на кінець року, що передував запланованому, і діючим нормативом у цьому самому році.
У складі інших джерел враховується кредиторська заборгованість постачальникам за отримані, але не сплачені товарно-матеріальні цінності, послуги. Розмір цієї заборгованості, що враховується у складі джерел покриття приросту нормативу, береться в обсязі мінімальних залишків за попередній звітний рік, скоригованих на зміну обсягів продажу продукції та послуг у запланованому році.
У складі позикових коштів, як джерела покриття приросту нормативу, враховується кредит банку. Його розмір визначається як різниця між розрахованою сумою сукупного нормативу власних оборотних активів та сумою джерел його покриття (крім кредиту) на кінець запланованого року.
Розрахована сума всіх джерел покриття нормативу має відповідати сумі сукупного нормативу на кінець запланованого року.
Розраховані суми нормативів за окремими елементами власних оборотних активів та їх загальна сума, а також джерела покриття сукупного нормативу як за їх видами, так і загальна сума відображаються у спеціальному плані підприємства (табл. 5.7).
Показники використання оборотних активів та їх розрахунок
Економічними показниками використання оборотних активів є фондовіддача, фондомісткість, прибутковість, оборотність, коефіцієнт оборотності, розмір вивільнення (замороження).
Фондовіддача — показник, що характеризує рівень виробництва валової (товарної) продукції на одиницю оборотних активів. Визначається він діленням обсягу виробництва валової або товарної продукції у вартісному вираженні на 1000 грн оборотних активів.
Фондомісткість — показник, що характеризує розмір оборотних активів, які використовуються у виробництві одиниці валової (реалізованої) продукції. Визначається він діленням величини оборотних активів на 1000 грн виробленої або реалізованої продукції.Прибутковість — показник, що характеризує рівень окупності сукупних витрат виробництва або його складових, у тому числі оборотних активів. Визначається діленням обсягу балансового прибутку на 1000 грн середньорічної вартості оборотних активів.
Найважливішими показниками, що характеризують використання оборотних активів, є їх оборотність та коефіцієнт оборотності.
Оборотні активи підприємств весь час перебувають у русі, проходячи послідовно три стадії кругообігу: заготівельну, виробничу та реалізації. Послідовне проходження оборотними активами стадії кругообігу із зміною форм вартості називається оборотністю.
Оборотність характеризується тривалістю одного обороту у днях та кількістю обертів за певний (аналізований) період, тобто коефіцієнтом оборотності.
Тривалість одного обороту у днях, тобто оборотність оборотних активів, визначається за формулою
де Д — кількість днів, за яку обчислюється оборотність (вважається, що місяць дорівнює 30 дням, квартал — 90, півріччя — 180, рік — 360 дням); С — середній залишок оборотних активів за аналізований період, грн; Р сума обороту.
Коефіцієнт оборотності, або кількість оборотів за рік, обчислюється діленням кількості днів у році на тривалість одного обороту у днях або діленням суми обертів на середній залишок оборотних активів. В останньому випадку коефіцієнт оборотності виражатиметься в абсолютних величинах (гривнях, копійках).
Для обчислення показників оборотності оборотних активів важливо правильно розрахувати величини, що їх визначають: середній залишок оборотних активів та сума обороту.
Середньорічний залишок оборотних активів обчислюється як середньохронологічна величина, тобто шляхом додавання половини залишку оборотних активів на початок та кінець року до повної суми їх залишків за інші місяці (квартали) року і ділення отриманої суми на 12 (або на 4).
До суми оборотів включають виручку від реалізації продукції, виконання робіт та надання послуг на сторону.
Оборотність оборотних активів є фінансовим якісним показником та має велике значення для підприємств. Що швидше обертаються оборотні активи, то менше їх потрібно для виконання плану виробництва та реалізації продукції і за інших рівних умовах більший прибуток отримає підприємство й вищою буде його рентабельність. Якщо ж оборотність оборотних активів уповільнюється, то це спричинюється до додаткової потреби в них, неефективного їх використання та заморожування.
Сума вивільнення або заморожування оборотних активів у зв’язку з прискоренням або уповільненням їх оборотності визначається множенням суми одноденного обороту (виручки) за звітний період на кількість днів прискорення або уповільнення оборотності у звітному році порівняно з базисним. Цей показник обчислюється за формулою
де Р — сума обороту (виручки) за звітний рік, грн; Д - кількість днів у звітному періоді; Об, О — оборотність відповідно у базисному та звітному періодах, днів.
Прискорення оборотності оборотних активів має велике народногосподарське значення. При цьому із запасів підприємств вивільняються величезні суми коштів, які можна додатково спрямовувати на фінансування і розширення виробництва.
Боротися за прискорення оборотності оборотних активів потрібно одночасно на всіх трьох стадіях їх кругообігу шляхом скорочення часу на виробництво та обіг.
Основними шляхами скорочення часу обороту виробничих запасів є рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей; формування запасів потрібних цінностей у межах можливого мінімуму, що постійно забезпечують неперервність процесу виробництва; недопущення купівлі непотрібних та реалізації надлишкових матеріалів.
Прискорення оборотності оборотних активів на стадії виробництва досягається в основному за рахунок скорочення виробничого циклу.
У сфері обігу оборот оборотних активів можна прискорити шляхом прискорення реалізації продукції, розрахунків за реалізовану продукцію та надані послуги, недопущення створення дебіторської заборгованості та ін.
Контроль від використанням оборотних активів
Оборотні активи є однією із складових, що становлять матеріальну основу процесу виробництва. Від ступеня їх використання залежать кінцеві результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств. Покращання використання оборотних активів сприяє підвищенню рентабельності підприємств і, навпаки, погіршення використання таких активів і відволікання на позапланові цілі (капітальні вкладення, капітальний ремонт й інші витрати, що покриваються за рахунок спеціальних джерел), знижує їх ефективність, створює тяжкий фінансовий стан. Тому на підприємствах необхідно організовувати систематичний контроль за використанням наявних оборотних активів. Цей контроль має включати перевірку:
• зберігання наявних у підприємства власних оборотних активів;
• правильності витрачання власних та позикових коштів, виявлення та ліквідацію надлишкових та непотрібних підприємству активів;• ефективності здійснюваних на підприємстві заходів з економного витрачання на виробництво матеріальних цінностей та коштів.
Важливим етапом у контролі за використанням власних оборотних активів є систематичне порівняння фактичної їх наявності зі встановленою потребою (нормативом), оскільки як їх надлишок, так і нестача негативно позначаються на діяльності підприємства.
Надлишок власних оборотних активів — це різниця між фактичною їх наявністю та встановленим нормативом. Якщо ж норматив перевищує фактичну наявність оборотних активів, то у підприємства виникає їх нестача, яка є наслідком невиконання плану прибутку, використання оборотних активів не за призначенням.
Нестача власних оборотних активів на підприємствах покривається за рахунок прибутку, коштів резервного фонду.
При контролі за станом оборотних активів слід визначати наповненість нормативу (потребу) як за їх окремими елементами та групами, так і по підприємству загалом, виявляти причини відхилень.
Ефективність використання оборотних активів, врешті-решт, можна встановити, аналізуючи їх оборотність. Порівняння оборотності оборотних активів за поточний звітний період з оборотністю базисного періоду дає змогу встановити уповільнення або прискорення оборотності активів, визначити, як це вплинуло на їх вивільнення або заморожування, знайти причини уповільнення їх оборот-ості та намітити шляхи її прискорення. Ефективність використання оборотних активів підвищується при скороченні часу перебування їх у виробничих запасах, тривалості виробничого процесу, прискоренні реалізації продукції та оборотів коштів у розрахунках, збільшенні обсягів виробництва продукції та прибутку (чистого доходу) у розрахунку на кожну гривню оборотних активів.
Список використаної літератури:
1.Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1997.
2.Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М., 1998.
3.Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.
4.Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.
5.Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.
6.Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000.
7.Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.
8.Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.
9.Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.
10.Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.
11.Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993.
12.Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.
13.Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 2003.
14.Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.
15.Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. — К.:Либідь, 2002.
16.Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К: Вид-во КНЕУ, 2002.