Вступ до фаху: економіст

ВСТУП

Економіка є терміном грецького походження що дослівно означає мистецтво ведення господарства.

Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність (ефективність) будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від

компетентності та творчості активності управлінських кадрів, достатньо глибокого значення ними конкретної економіки, законодавчої бази й соціальних аспектів господарювання.

У вищих навчальних закладах України все ширше здійснюється багаторівнева підготовка економістів для різних ланок господарювання – бакалаврів з економіки та менеджменту, спеціалістів, магістрів ділової адміністрації.

Економіка підприємства спирається не тільки на власні логіку й зміст, а й на вихідні методологічні положення суміжних економічних дисциплін, зокрема економічної теорії, макроекономіки, мікроекономіки, маркетингу менеджменту фінансів, статистики та обліку.

Економіка підприємства як конкретна галузь економічної науки й навчальна дисципліна базується на пізнанні та свідомому використанні економічних законів і закономірностей функціонування та розвитку суспільно виробництва. Саме виявлення конкретних форм прояву цих законів і закономірностей у господарській діяльності підприємства правомірно вважається загальним предметом згаданої дисципліни. Отже, предмет “економіка підприємства” включає вивчення теорії та практики господарювання на рівні підприємства; конкретних форм і методів господарювання, принципів формування й використання виробничого потенціалу; взаємодії всіх видів ресурсів; організації та ефективності господарсько-комерційної діяльності підприємства.

Основою методології має бути єдність емпіричної та теоретичної сторін пізнання, а також матеріалістична діалектика.

1.Чим обумовлено мій вибір спеціальності?

Свою спеціальність я вибрала із-за власного бажання: стати економістом. Теж дуже хотіла моя рідня, що я одержала спеціальність економіста. Не тільки я доклала багато зусиль, щоб поступити у коледж, але і мої батьки теж. Вони надали мені найголовніше – моральну підтримку.

Цією спеціальністю я зацікавилася ще у школі, коли почала вивчати предмет “економіку”. І захотіла внести частину своїх старань у сучасну економіку для покращення її теперішнього стану.

Стати економістом корисно і цікаво, навіть для звичайного побутового життя.

Ще великий поштовх до інтересу вивчення економіки, і до вибрання майбутньої професії, мені надала моя рідна сестра, бо у 1997 році вона поступила у Коломийський економіко-правовий коледж на факультет “економіка підприємства”. З успіхом закінчивши коледж вона поступила заочно у Чернівецький інститут щоб отримати “вищу освіту”. Закінчивши інститут успішно знайшла роботу.

Тому і я теж захотіла вивчитись, отримати вищу освіту і працювати на підприємстві або у державному закладі і внести свою частину старань у сучасну економіку.

2. Які якості по-моєму має мати сучасний спеціаліст.

У наш час сучасний спеціаліст перш за все має бути ввічливий, грамотний, викликати повагу у співробітників і навіть у всіх оточуючих його людей.

Спеціаліст, який не отримав відповідну освіту, не може бути культурним і освіченим, тому, що переважно всі якості найкращого спеціаліста виховуються у відповідних до їхньої спеціальності, вищих учбових закладах.

На мою думку найголовніші якості у спеціаліста – це прагнення досягнути бажання мети, щоб підвищити економічний стан у своїй державі.

3.Якими галузями, що вивчаю я віддаю перевагу для свого формування як спеціаліста та інтелігента.

1.Як інтелігента:

-ДУМ

У добу творення незалежної держави, з огляду на за¬кріплення Конституцією України' статусу української мови як державної, питання культури мовлення в Україні набувають особливої ваги. Ширшає коло тих, хто роз¬мовляє, пише й читає українською мовою як рідної. Писемне спілкування в державному, суспільному полі¬тичному, господарському житті, в ділових відносинах між організаціями та установами також переходить на українську мову. Проте, на жаль, при цьому трапляється , чимала кількість помилок, що, безсумнівно, на певний час знижує рівень культури мовлення, в тому числі в загальнонаціональному вимірі.

Мова - це «характерний для людського суспільства специфічний вид знакової діяльності, який полягає у застосуванні історично усталених у певній етнічній спільноті артикуляційно-звукових актів для позначення явищ об'єктивної дійсності з метою обміну між членами спільноти інформацією».

Вона є однією з найістотніших ознак нації та реально існує як" мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти.

Мова - найважливіший, універсальний засіб спілку¬вання, організації та координації всіх видів суспільної діяльності: галузі виробництва, побуту, обслуговування, культури, освіти, науки!

- ЕтикаЧасто можна почути, що етикет, його норми - це ана¬хронізм, достатньо чемності та ввічливості. Так, але при цьо¬му треба пам'ятати про те, чого ви самі прагнете: як і в якому оточенні існувати, який імідж мати (де слово сьогодні найбільш вживане, і воно зближує повсякденні норми поведінки з діловими нормами спілкування), а все це, зрештою, допоможе вам зробити з себе те, що ви будете в змозі запропонувати оточуючим. Річ у тім, що сьогодні, на порозі тисячоліття, роль актив¬ного міжособового спілкування зростає, як би скептично ц$ цей тезис не реагували деякі люди. Наш час - час комунікацій, і не тільки електронно-комп'ютерних: так чи інакше, але спо¬живачами будь-якої продукції залишаються люди, тому в про¬цесі спілкування нам доводиться пам'ятати про деякі правила, які слід поважати.

-Естетика

Естетика — це наука про загальні закони художнього ос¬воєння і пізнання дійсності, розвитку мистецтва, його ролі в житті. суспільства. Вона охоплює всю сферу людських чуттів, вивчає сто¬сунки між людиною і світом, впливає на формування естетичної свідомості.

Вивчення естетики для учнів загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв і коледжів, тобто для певної учнівської вікової категорії, передбачає освоєння естетичних знань у сукупності з оволодінням обсягом інформації з історії культури, літератури, мистецтва, загальної історії, психології.

Як спеціаліста:

-РПС

У сучасній економічній науці питанням просторової організації продуктивних сил надається чимало уваги. Причому ця увага зосеред¬жується, в основному, на висвітленні галузевої структури господар¬ства, показу його територіальної диференціації, що інтерпретується у межах економічних районів. Така загальноприйнята схема розгляду особливостей розміщення продуктивних сил, що може мати деякі відхилення в залежності від поглядів і задумів конкретних авторів. Го¬ловною тут, усе-таки, є одномоментна візія географічного буття еко¬номічного фундаменту суспільства — його господарства.

Такий підхід раціональний, однак до кінця несправедливий. Адже при цьому часто-густо ігноруються першовитоки економічного ста¬тус-кво будь-якого господарського виробництва. Тому без ретроспек¬тивного огляду (у повному хронологічному зрізі) господарства буде незрозумілим його теперішній стан. Більшість сьогочасних аналізів територіального поширення виробництва страждають на аберацію, обмеженого історизму, що проступає в зацикленні на сучасній добі.

Виходячи з означеного вище, після першого традиційного загаль¬нотеоретичного розділу, у наступному другому, нами пропонуються історико-географічні аспекти розвитку господарства України. Огляд здійснений від найдавніших часів (палеолітичної ДОРИ), коли людина займалася примітивним господарством (нічого не створюючи), яке прийнято називати привласнюючим. Подальший виклад провадився за етапами, що характеризують якісні зміни у суспільно-економічно¬му виробництві: відтворююче господарство, постава ремесла, мануфак¬тури тощо. Саме такі акценти дозволяють ліквідувати вихолощеність територіально-економічного аналізу сьогодення, увівши його в русло загального історичного господарського процесу в національних вимі¬рах. У даному випадку ми дотримуємося думки, що знання про будь-яке явище чи процес буде неповним без уяви про його динаміку. Тут ще раз, для переконливості, можна послугуватися загальновідомою істиною, ледь перефразувавши її: "Без знання минулого неможлива уява про майбутнє".

-Менеджмент

Управління сучасним виробництвом у наш динамічний час е досить складною роботою, яку мо¬жуть виконувати лише фахівці нової генерації, озброєні найсучаснішими знаннями.

Фахівці в галузі менеджменту повинні вміти виконувати функції планування, організації, ко¬ординації, мотивації, контролю праці робітників організації для досягнення певних цілей. Першо¬чергова задача менеджменту полягає в створенні організаційної культури, творчого інноваційного клімату, які стимулюють працівників на нововведення. Керівники різних ланок повинні стати ініціаторами технологічних і організаційних змін.

-МікроекономікаЕкономічна наука вивчає поведінку людей і допомагає пояснити, як і чо¬му приймаються різноманітні економічні рішення в суспільстві. Поділ еконо¬мічної науки на "мікроекономіку" і "макроекономіку " пов'язаний насамперед з розглядом різних рівнів, на яких ухвалюються рішення. Так, якщо макроекономіка має справу з вищим рівнем — економікою в цілому — і оперує низкою агреґованих показників (детально див. частину II), то мікроекономіка аналізує поведінку на рівні окремих суб'єктів ринку (або економічних агентів) — фірм і домогосподарств. Мікроекономіку цікавить, наприклад, як фірма визначає кількість товару, що його збирається виробити; якою є мета функ¬ціонування фірми; чим керується споживач, вибираючи той чи інший товар, і т.ін. Ще один важливий аспект мікроекономіки — аналіз процесу утворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія. Аналізуючи різні ринки, мікро¬економіка, зокрема, концентрує увагу на закономірностях визначення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку називають ще теорією цін. Як і будь-яка інша наука, мікроекономіка використовує певну систему понять і концепцій для опису явищ, які вивчаються. Нижче будуть розглянуті найважливіші поняття, котрі є не тільки базовими для проведення мікроекономічного аналізу, але й корисні для формування ціліс¬ного економічного мислення.

-Макроекономіка

Макроэкономика як одна із складових частин економічної теорії є наукою про поведінку економіки як єдиного цілого. Вона вивчає причини циклічних коливань і взаємозв'язок динаміки обсягів виробництва, рівня інфляції та безробіття.

В основі макроекономіки лежать мікроекономічні явища та процеси. А

це означає, що:

• макроекономічні показники є результатом зведення показників економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм;

• макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні;

• при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроеко¬номічні рішення;

• макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів та економічної політики держави.

-Фінанси

За останні десять років фінансова справа зазнала докорінних змін. для людей практичного бізнесу знання фінансів стало тепер конче потрібним. Зі свого боку, науковці переглянули свої теорії, щоб виявити реальну ситуацію. Фінансові ринки підштовхнули розвиток різноманітних інвестиційних прийомів і методів мобілізації капіталу. Лізингові контракти, злиття та придбання компаній, акційні та валютні опціони (і це лише кілька прикладів) глибоко змінили саме поняття фінансів — вони стали складнями. І з той же час на них зріс попит. Феноменальне збільшення кількості бажаючих вивчати фінанси призвело до того, що у школах бізнесу Америки не вистачає кваліфікованих викладачів. Це очевидно свідчить, що фінанси будуть найпопулярнішою дисципліною ще протягом багатьох років.

-Аудит

Реформування бухгалтерського обліку та Фінансової звітності, затвердження нового плану рахунків і національних положень (стан¬дартів) обліку та аудиторських нормативів вимагають реформуван¬ня й удосконалення організації і методології аудиту.

В умовах розвитку ринкової інфраструктури відбувається процес формування розгалуженої мережі акціонерних, спільних, орендних підприємств, концернів, страхових компаній та інших підприємниць¬ких структур, які не мають вищих органів управління. Тому вини¬кає необхідність впровадження нової форми фінансово-господарського контролю — аудиту.

Аудит — це перевірка стану обліку і звітності, їх достовірності та відповідності чинному законодавству.

4.Де я маю намір працювати після закінчення коледжу

Після закінчення коледжу на початок я маю намір працювати по спеціальності у любій галузі, для того щоб накопичити невелику суму коштів, які я вкладу для створення власної справи. Але не тільки кошти я накопичу для створення власної справи, бо відомо, що їх так і не вистачить. Я візьму позику у банку. Для створення власного підприємства мені буде допомагати моя старша сестра, яка вже здобула освіту і має невеличкий досвід.

Я надіюся, що моя мрія здійсниться, і з маленького підприємства виросте велика економічно корисна для держави.

5.Що я знаю про свою майбутню спеціальність. Які проблеми я вбачаю в ній, що я можу змінити.

Економіка є найважливішою сферою суспільного життя, в якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності, формується і розвивається система продуктивних сил та економічних відносин.

В наш час в економіці існує багато недостатків, в тому числі низький рівень розвитку економіки підприємства України.

Недостатньо розвиваються малі підприємства, не кажучи за великі, які взагалі майже всі знаходяться або збанкрутілі, або в неробочому стані.

На мою думку, для того, щоб економічний стан України покращився необхідно винайти новий тип економіки.Але відомо, що для цього необхідно час, найкращих спеціалістів, а значить найкращих вищих навчальних закладів в яких би виховали, найкращих спеціалістів.

Але за кордоном. Американська економіка забезпечує такий рівень життя, що він викликає заздрість у більшої частини іншого світу. Загальний еконо¬мічний обсяг виробництва товарів і послуг за кожен рік відомий під назвою валовий національний продукт (ВНП). У 1983 р. ВНП становив 3310 млрд. дол. або понад 14 000 дол. на душу населення.

Однак ця надзвичайно продуктивна економічна машина не завжди функціонує однаково. Це відображається у циклі ділової активності, в якому періоди піднесення економічної активності часто супровод¬жуються швидким зростанням цін, чергуються з періодами рецесії (спаду), коли скорочується випуск продукції і зростає безробіття. Якщо підприємства хочуть нормально функціонувати в останні роки XX ст., вони повинні бути готовими зіткнутися з багатьма еконо¬мічними проблемами. Нижче ми обговоримо чотири проблеми: інфляцію, безробіття, продуктивність і іноземну конкуренцію.

1. Інфляція

Інфляція означає тривале зростання середніх цін на всі товари і послуги. Хоч слово інфляція нині знайоме кожному, для американців воно було чимось далеким, про що писали газети в розділах зарубіжних новин. Інфляція 20-х років у Німеччині допомогла Гітлеру прийти до влади. Відносно недавно інфляція підірвала економіку Бразилії, Аргентини, Ізраїлю, Італії та багатьох інших країн. Спо¬лучені Штати не стикалися з такою проблемою майже протягом століття: з кінця громадянської війни у США до середини 60-х років ціни збільшувалися в середньому на 2% за рік.

1960 1965 1970 1975 1980 1990

Рис. 2.1. Інфляція в США

Інфляція шкідлива для підприємництва і з іншої причини: коли ціни підвищуються, в цьому звинувачують саме підприємство. Економісти по-різному пояснюють причини інфляції 70-х років, однак прагнення окремих фірм підвищувати ціни, не враховується в жод¬ному переліку причин інфляції. Багато економістів вважає, що інфля¬ція повинна була мати ярлик "Зроблено у Вашингтоні", причини ми пояснимо під час обговорення монетарної політики у розд. 19. Інші економісти головну вину за інфляцію покладають на підвищення ціни на імпортування нафти. Коротше кажучи, коли підвищувалися ціни на нафту, то фірми США не могли контролювати цього процесу.

Підприємства мало могли зробити для запобігання поверненню інфляції наприкінці 80-х років, коли до цього призвели політика уряду і події у світі. Хоч підприємства не можуть самі запобігти інфляції, за 70-ті роки вони набули деякого досвіду, який дав їм змогу полегшити життя за умов інфляції. Наприклад, нині довгострокові контракти при підписанні часто мають пункти, які дають фірмі змогу підвищувати ціни на вироблювані товари і надані послуги, якщо через інфляцію зростають видатки. Такий захід деякою мірою дає змогу захистити прибуток. Бухгалтери також розробили способи коригування фінансо¬вих звітів, вносячи поправку на вплив інфляції на ціни резервного устаткування та обладнання довготривалого користування. Наявність хорошої фінансової інформації робить довгострокове планування за умов інфляції легшим. Однак ніщо не може зробити інфляцію повні¬стю безболісною.

2.Безробіття

Безробіття — дуже складна проблема, яка стояла перед підприєм¬ством у 80-х роках. Безробітними вважаються люди, які шукають роботу, проте не можуть її знайти. За офіційним звітом Міністерства праці, відсоток (частка) безробітних визначає відсоток (частку) працездатного населення (робочої сили), яке не може знайти роботу.

По-перше, частка безробітних дуже залежить від змін циклу ділової активності. Коли під час рецесії зменшується випуск продук¬ції, підприємства змушені скорочувати чисельність робітників і відсоток безробітних набуває тенденції до зростання. Таке безробіття одержало назву циклічного безробіття.

По-друге, частка безробітних ніколи не падає до нуля. Завжди • існують великі групи людей, які не працюють протягом короткого періоду часу: або при переході з однієї роботи на іншу, або під час пошуку роботи, подібної до тієї, якою раніше займався. Безробіття, яке триває шість або менше тижнів, звичайно охоплює близько поло¬вини всіх безробітних. Цей вид безробіття називається фрикційним. Воно є нормальним явищем за такої економічної системи, коли люди мають право вільно міняти роботу за своїм бажанням.

По-третє, існує вид безробіття, яке зумовлюється невідповідністю кваліфікації робітників типу наявних видів робіт. Цей вид безробіття називається структурним.

Рис. 2.2. Рівень безробіття в Сполучених Штатах АмерикиСтруктурне безробіття — це проблема для підприємництва, її важко виміряти, однак, схоже, що принаймні деяке збільшення серед¬ньої частки безробіття протягом 70-х і на початку 80-х років зумов¬лене зростанням структурного безробіття. Підприємництво втрачає вже близько 30-50 млрд. дол. за рік для перекваліфікації робітників. Значна частина цих грошей витрачається на підготовку людей, які вперше приступають до роботи. Однак кількість 16-20-річних ро¬бітників у наступному десятиріччі знизиться. Наймачам доведеться докласти немало зусиль для заповнення вільних робочих місць і змінювати свої навчальні програми. Скорочення робітників у таких галузях промисловості, як металургійна, призводить до збільшення групи структурно безробітних за рахунок цих робітників. Такі люди часто бажають пройти перекваліфікацію і продуктивно працюють в інших сферах виробництва (див. таблицю 2.2). Ці люди є ресурсом робочої сили, яким не слід нехтувати.

3. Продуктивність

Продуктивність означає кількість продукції, що випускається з розрахунку на одного робітника. Вища продуктивність знижує витрати, даючи можливість знижувати ціни для споживачів.

ЛІТЕРАТУРА

1.С.Ф. Покропивний. “Економіка підприємства” Київ 2000 р.

2.За редакцією А.В. Шегди. Навч. посібник. “Економіка підприємства” Київ. 2003 р.

3.За редакцією О.Лищишина “Економіка” Львів 1996 р.

4.Джеймс А.Ф. Стонер Едвін Г. Долан “Вступ у бізнес” Київ 2000 р.