Вступ до фаху: економіка підприємства

Економіка господарства - це цариця наук. Вона є терміном грецького походження, що дослівно означає мистецтво ведення господарства. Економіку цілком справедливо вважають головною царицею діяльності людей, що забезпечує суспільство життєво необхідними матеріальними благами і послугами виробничо-технічного та споживчого призначення. Залежно від ступеня інтеграцій складових елементів економічної системи виокремлюють економіку народного господарства країни, економіку тих чи інших його галузей і територіальних одиниць, економіку певних суб’єктів, господарювання. Основною ланкою економічної системи країни. Де безпосередньо продукуються товари чи надаються послуги населенню та суспільству в цілому є економіка фірми або підприємства.

Водночас терміном “економіки” широко користуються на позначення сукупності окремих економічних наук, що охоплює економічну теорію; історико-економічні науки. На основі загальної місії підприємства формулюються і встановлюються загально фірмові цілі, які мають відповідати певним вимогам.

Протягом останніх років тривало становлення ринкової системи господарювання, активніше здійснювалися економічні реформи, виявилися нові аспекти реформування форм власності і структурної перебудови економіки України.

На сьогоднішній день, в Україні створено всі умови для професійного навчання: вищі навчальні заклади, які формують фундаментальні знання, державний та приватний сектор, що надає практичний досвід громадська професійна організація – Федерація професійних економістів.

Я вирішила стати економістом, тому що економіка України розвивається і державі потрібні кваліфіковані працівники, а саме економісти. Я вважаю, що Коломийський економіко-правовий коледж разом у співпраці з Київським національним торговельно-економічним університетом можуть дати потрібні знання, і в цьому впевнена. Сучасний спеціаліст з економіки має досконало володіти інструментарієм оцінювання результативності та ефективності діяльності підприємства, яке проводиться з метою не лише внутрішнього аудиту, але й для бечмаркінгу показників підприємства із показниками зовнішніх організацій, а також показниками світового рівня.

Для свого формування як спеціаліста я віддаю перевагу вивченню таких предметів як: мікроекономіка, макроекономіка, економічна історія, економія підприємства, економічна теорія, розміщення продуктивних сил та регіональна економіка, вивчення гуманітарних наук, правознавство, а також українська мова.

Із становленням ринкових відносин в Україні та її інтеграцією в європейські економічні, фінансові та банківські структури постає нагальне питання підвищення рівня у системі підготовки фахівців економічного напрямку, які відіграватимуть важливу роль у соціально-економічних перетвореннях країни в ХХІ ст.

В коледжі посібник “Макроекономіка” являє собою систематизоване та цілісне викладення теоретичного курсу, і є достатнім для вивчення основних принципів і механізмів функціонування економічних суб’єктів, взаємовідносин між ними та ролі держави в проведенні економічної політики на макрорівні.

“Макроекономіка”, викладається в усіх вищих навчальних закладах. Вирішуючи задачі, розглядаючи конкретні ситуації, можна навчитись різним методам економічного аналізу, самостійно оцінювати економічну реальність і робити висновки, прогнози. Оригінальна компоновка тексту посібника забезпечує використання повного комплексу основних методів навчання: словесного. Наочного і практичного, дає можливість дистанційного вивчення “макроекономіки” як нормативної дисципліни.

При вивченні предмету були враховані особливості становлення ринкової економіки України і безпосередньо – макроекономіки: діяльність підприємницьких суб’єктів, а також їх власну поведінку в ринковому середовищі.

Економічна історія України – важлива гуманітарна дисципліна, складова вищої економічної освіти. Вона вивчає господарську діяльність українців в історичному розвитку, починаючи з первісного суспільства і до сучасності: основні явища і процеси матеріального виробництва; діяльність економічних організацій і установ; економічну політику держави; досліджує загальні закономірності економічного життя та його особливості. Відомий американський дослідник української економіки Іван Святослав Коропецький у книзі “Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне української економіки” підкреслив, що “таким самим історичним фактом, як існування окремого українського народу, є його постійне господарювання на території свого компактного поселення.Формування в Україні ринкової економіки передбачає приведення її структури, господарського механізму, організаційних інституцій у відповідність з найважливішими тенденціями світового економічного розвитку. Значення історико-економічного дослідження виявляється не тільки у суспільно-економічних закономірностях історичного розвитку, але й у конкретних прикладах господарської практики. Історією господарства професіонал-економіст послуговується майже на кожному кроці. Різні періоди – різні характеристики, і все це враховується в системі управління підприємством, позначається на результатах його діяльності. Без історії в руках економіста залишається лише аналіз фундаментальних зв’язків – чудовий, але недостатній, обмежений інструмент пізнання суспільного виробництва. Без історії наше економічне життя є набором роздільних станів. Без знання минулого економісти позбавляються почуття історизму. Знання економічної історії України має не тільки науково-пізнавальне, а й велике виховне значення. Воно розширює кругозір студентів, сприяє виробленню правильного підходу до оцінювання найважливіших історико-економічних процесів і подій. Економіста не можна прирівнювати до обчислювальної машини, яка позбавлена емоцій, байдуже оперує, цифрами, запрограмована лише на точність результату. Українському суспільству потрібні не лише спеціалісти високої кваліфікації, а й свідомі працівники-патріоти, яким не байдужа доля Батьківщини.

Економіка підприємства охоплює широке коло проблемних питань, пов’язаних з управлінням численних взаємопов’язаних видів діяльності на основі процесного підходу. В результаті реалізації системи процесів повинен бути досягнутий якісний кінцевий резулътат у вигляді конкретного суспільна корисного продукту. В зв’язку з цим у підручнику чільне місце відведено визначенню сутності підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності, грунтовно висвітлене його сучасне ринкове середовище.

Для реалізації стратегії та досягнення цілей підприємства повинні бути визначені та забезпечені необхідні ресурси. Серед них визначальне місце займають основні та оборотні засоби, трудові та інформаційні ресурси. Мова йде не тільки про вивчення її складу чи класифікування. Особливу увагу слід акцентувати на їх раціональному використанні в процесі виробництва, зокрема основних і оборотних засобів та нематеріальних ресурсів. При вивченні у підручнику відведено вивченню особливостей формування та використання трудових і інформаційних ресурсів. Так, поряд із системно-функціональною характеристикою, висвітлюються питання виробничої потужності підприємства, управління процесами виробництва та реалізації продукції, забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції, визначення систем та форм оплати праці працівників, формування собівартості продукції та цінової політики, а також обгрунтування економічного механізму регулювання діяльності підприємства.

Важливе місце при вивченні курсу "Економіка підприємства" відведено надзвичайно актуальним питанням обгрунтування та вибору методів і формування системи показників оцінювання економічних результатів, ефективності діяльності підприємства, його конкурентоспроможності.

Економічна теорія еволюціонує у напрямі розширення та ускладнення своєї тематичної проблематики, залучає до переліку наукових досліджень нові пласти суспільних відно¬син з урахуванням багатовимірності їхніх причинних взає¬модій. При цьому головним об'єктом аналізу е людина як центр соціально-економічної системи, як вихідний пункт, міра та самоціль усіх процесів, що у ній відбуваються.

Формування економічних засад нової цивілізації, зорієн¬тованої на всебічний розвиток людини, кардинально змінює дослідницькі пріоритети, визначаючи серед них такі.

1. Науковий аналіз фундаментальної категорії сучасної економічної науки — "людське багатство". Накопичення, вдосконалення та всебічний розвиток саме цього виду ба¬гатства набуває найбільшої вартості у контексті джерел еко¬номічного зростання.

2. Відмова від технологічного та економічного детермі¬нізму, послаблення детермінізму соціального на засадах пе¬реходу від епохи домінування соціального над природою та особистістю до епохи, коли соціальне стає лише засобом для найповнішої реалізації людиною всіх своїх здібностей, роз¬ширення сфери її соціально-економічної свободи та роз¬витку відносин вільного індивідуалізму.

3. Зміна парадигмальних уявлень про критерії соціаль¬но-економічного прогресу та ціннісні орієнтації економіч¬ного зростання, визнання соціальної значущості та еконо¬мічної вигідності інвестицій у людський капітал.

4. Формування системи нетрадиційних поглядів на взає¬модію локального і глобального, нового розуміння процесів міжнародного співробітництва на засадах синергії партнер¬ства, безпосереднього залучення індивіда у світовий простір єдиної цивілізаційної системи, де домінуватимуть загаль¬нолюдські цінності.Ускладнення процесів взаємодії економіки з іншими сферами людської життєдіяльності та необхідність ураху¬вання соціальних, духовних і екологічних складових еко¬номічного розвитку переконує в обмеженості методологіч¬них допущень стандартного економічного аналізу, зорієн¬тованого на:

— атомізм, індивідуалізм та раціоналізм;

— рівноважний підхід;

— ігнорування інформаційного, інституціонального та еволюційного аспектів.

З розвитком альтернативних течій економічної думки відбуваються такі важливі трансформаційні процеси.

Поглиблення розуміння природи суб'єкта економічної діяльності і законів його діяльності поступово формує нову предметну сферу економічної теорії, зумовлену реальною тенденцією зміщення пріоритетів, — з багатства економіч¬ного до багатства соціального, гуманістичного. Провідною складовою цього багатства постає людина як особистість, як найвища цінність.

Усе це зумовлює розширення проблематики економіч¬них досліджень на основі виокремлення людського капіта¬лу як визначального фактора та результату розвитку со¬ціально-економічних систем, а останнє, у свою чергу, визна¬чає такі пріоритети економічних досліджень:

— духовні підвалини економічних змін;

— соціально-економічна роль культурного надбання та національних традицій;

— психологічний контекст економічної діяльності;

Посібник розрахований на студентів економічних спе¬ціальностей вищих навчальних закладів, де викладається такий предмет, як “Розміщення продуктивних сил". Ця галузь знань є органічною складовою частиною єдиної еко¬номічної науки: без неї неможливе цілісне розуміння про¬цесів у світовому господарстві. Вивчення підвалин науки про розміщення продуктивних сил має не лише теоретич¬не, але й практичне значення, бо знання закономірностей та принципів їхнього регулювання дає змогу підвищувати ефективність економічних структур. Просторова організа¬ція продуктивних сил така ж важлива, як і технологічна або соціальна.

Ефективне розміщення продуктивних сил, їхня опти¬мальна територіальна організація є важливою передумо¬вою зміцнення української економіки, подальшого її роз¬витку. Треба ще модернізувати структуру народного гос¬подарства, територіально перерозподілити виробничий по¬тенціал, створити нові територіально-виробничі комплек¬си, розширити зовнішньоекономічні зв'язки, що супрово¬джуватиметься певними змінами експортно-імпортної спе¬ціалізації. Усе це неуникно відіб'ється на територіальній структурі народного господарства України, налагодить нові господарські зв'язки як на локальному, так і на міжрегіо¬нальному рівнях.

Входження України до ринкової економіки, поглиблен¬ня науково-технічного прогресу обов'язково пересуне ак¬центи у системі передумов і факторів, що впливають на розміщення продуктивних сил країни. Усе це треба знати майбутньому економістові, якому доведеться приймати рішення, що стосуються територіальної організації виробництва, — чи то йти¬меться про розташування окремого об'єкта, чи про оптимізацію народногосподарських зв'язків регіону. "

Особливе місце у методиці територіальних досліджень належить пошукам закономірностей роз¬ташування виробництва й факторному аналізу; розглядаємо розміщення продуктивних сил пере¬дусім як прояв територіального поділу праці.

Мова — це скарбниця духовних надбань нації, досвіду Співжиття, праці і творчості багатьох поколінь. У її глибинах — філософський розум, витончений естетичний смак, поетичність, сила надзвичайної чутливості до найтонших переливів людсь¬ких почуттів і явищ природи. Разом із тим мова — це і своє¬рідний оберіг звичаїв і традицій, запорука інтелектуального зро¬стання, розвою та поступу народу в загальносвітовому житті. Вова характеризується єдністю, взаємозв'язком і взаємозалежністю всіх її складових. Належачи до так званих вторинних систем, мова існує не автономно, а в людському суспільстві, похідних від якого є. Існує вона у вигляді різноманітних актів мовлення, що повторюються усно та фіксуються письмово. Мова е основною формою національної культури й насамперед пер¬шоосновою літератури.

Літературна мова — варіант загальнонародної мови; загальнонаціональна мова, оброблена майстрами (письменниками, нау¬ковцями, митцями, учителями та ін.), відзначається наявністю орфоепічної та граматичної норми й обслуговує багатоманітні культурні потреби народу. Літературна мова є мовою художньої Літератури, освіти, науки, державних установ, засобів масової Інформації, театру, кіно тощо. Літературна мова протиставляється діалектам, просторіччю, жаргонам. Вона має дві форми — усну й писемну, низку функціональних стилів.

Серед майже десяти тисяч мов і діалектів, які налічуються в сучасному світі, більшість не мають писемності й державного статусу, ними послуговується незначна кількість мовців. Украї¬нська мова належить до давньописемних мов, її писемність на¬лічує понад тисячу років.У добу творення незалежної держави, у зв'язку із закріп¬ленням Конституцією України статусу української мови як державної, питання культури мовлення в Україні набува¬ють особливої ваги. Ширшає коло тих, хто розмовляє, пише й читає українською мовою як рідною. Писемне спілкуван¬ня в державному, суспільному, політичному, господарсько¬му житті, в ділових відносинах між організаціями та устано¬вами також переходить на українську мову. Це спричиняє появу чималої кількості помилок і на певний час знижує рівень культури мовлення в загальнонаціональному виміні.

Теоретична частина містить такі розділи: "Вступ", За¬гальні вимоги до складання і оформлення документів", "Документація щодо особового складу", "Інформаційні документи", "Документи з господарсько-договірної діяльності”, Обліково-фінансові документи". Подано також відомості про складні випадки правопису найуживаніших слів чи словосполучень при укладанні ділових паперів, стилістичне і використання слів, основні риси синтаксису.

Після закінчення коледжу хочу працювати за своєю спеціальністю. Допомогти нашій країні мати хороших спеціалістів, свої знання маю намір застосовувати в органах влади та установах.

Ринкові умови господарювання обумовлюють необхідність поглибленого вивчення і всебічного удосконалення економічної діяльності усіх галузей національної економіки. Особлива увага в цьому контексті повинна бути спрямована на основну їх ланку -підприємство. Сукупність економічних проблем, які виникають в процесі динамічного функціонування підприємств, повинні вирішувати спеціалісти, які здобули високий рівень знань, відповідну професійну підготовку, мають достатній рівень кваліфікації. Від рівня одержаної загальної та професійної підготовки, їх компетентності і обізнаності у вирішальній мірі залежатиме успішне розв'язання конкретних практичних завдань, тобто розробка та здійснення заходів, спрямованих на ефективну діяльність підприємства в довготерміновій перспективі, забезпечення високих темпів його розвитку та підвищення конкурентоспроможності.

Поряд з тим. в полі зору поглибленого вивчення мають знаходитися проблеми економічного розвитку підприємств. Мова tit)e про обгрунтування джерел та форм фінансування та інвестування його розвитку, метою якого має бути інноваційний підхід та досягнення моделі ділової досконалості. У підручнику розглядаються питання реструктуризації та санації підприємств І їх економічної безпеки.

Цей та інший комплекс проблем і є предметом вивчення Дисципліни "Економіка підприємства", а саме - сукупність виробничих відносин, пов'язаних з трансформацією ресурсів з метою отримання кінцевих корисних суспільних результатів у нагляді високоякісних продуктів та послуг.

Дисципліна "Економіка підприємства" тісно пов'язана з такими навчальними дисциплінами, як "Статистика", "Економічна теорія", "Макро-'' і "Мікроекономіка", "Розміщення продуктивних сил", "Економіка України", "Регіональна економіка", "Державне регулювання економіки" та інші.

Основна мета дисципліни "Економіка підприємства" представлені в цьому підручнику з нових наукових позицій, які узагальнюють і висвітлюють здобутки авторського колективу. Мета їх викладення полягає в тому, щоб майбутні економісти і менеджери набули таких знань з економіки підприємства, які дадуть змогу їм компетентно вирішувати практичні завдання безпосередньо на підприємствах.