Функціонально-вартісний аналіз
Одним з методів удосконалювання будь-якого об'єкта на всіх стадіях життєвого циклу є функціонально-вартісний аналіз (ФСА).
Функціонально-вартісний аналіз — це метод комплексного техніко-економічного дослідження об'єкта з метою розвитку його корисних функцій при оптимальному співвідношенні між їхньою значимістю для споживача і витратами на їхнє здійснення.
Метод ФСА застосовується промисловими компаніями США, Англії, Франції й інших країн з розвитий ринковою економікою.
Метод ФСА розроблений у США і вперше застосований у 1947 р. у компанії «Дженерал Електрик». Інженер Лоуренс Д. Майлс прийшов до висновку, що зниження витрат виробництва треба починати з аналізу використовуємих властивостей виробу і технічних функцій складових його частин. У центр уваги ставилося питання, наскільки виправдані витрати з урахуванням отриманих властивостей товару, що задовольняють ті чи інші запити і потреби. Для одержання відповідних властивостей товару необхідні визначені витрати, тому важливі пропорції між корисністю окремих властивостей і понесених витрат.
Не усі властивості товару є дуже корисними В зв'язку з цим потрібно провести аналіз, використовуючи принцип Ейзенхауера за схемою АВС (див. § 5.4.). Необхідно виділити головні (А), другорядні (У) непотрібні чи зайві функції (З). Засобу варто затрачати на одержання головних функцій, у визначеній мері — на другорядні (У). Витрат на одержання зайвих функцій потрібно уникати.
Виключення зайвих функцій дозволяє знизити витрати на виробництво продукції при одночасному чи скороченні навіть підвищенні якості.
Об'єктами ФСА можуть бути використовуємі властивості виробу як у цілому, так і його окремих частин (вузлів, груп деталей, окремих деталей і т.п.).
Всебічний і детальний аналіз використовуємих властивостей виробу, технічних функцій складових його частин" і зв'язаних з ними витрат не може бути виконаний одним фахівцем. До проведення ФСА рекомендується залучати фахівців різних відділів, що беруть участь у розробці, виробництві, маркетингу і збуті продукції. Представники конструкторських бюро можуть запропонувати перспективні розробки з урахуванням попиту. Ці розробки повинні пройти через руки дизайнерів, що враховують естетичні і ергономічні вимоги до майбутнього виробу. Необхідна участь економістів, особливо бухгалтерів, що знають собівартість виробу, її доданки. Фахівці з маркетингу і збуту володіють інформацією про споживчий попит, капризи і коливання моди, розбираються в розміщенні сил конкуруючих фірм. Працівники відділу постачання можуть подати відомості про можливості придбання матеріалів, сировини, що комплектують виробів для розроблювальних виробів.
Тільки колективний, усебічний розгляд проблеми підвищення якості при одночасному зниженні собівартості може гарантувати успіх.
Для цього можуть бути сформовані аналітичні групи фахівців під керівництвом одного з вищих керівників. У задачу цих груп входить вивчення виробів, що є об'єктом ФСА. Створення аналітичної групи — найбільш відповідальна частина підготовчого етапу. Чисельність групи залежить Від розміру підприємства, обсягів майбутньої роботи і її періодичності. Групи можуть збиратися на нараду раз у чи тиждень у двох тижнів і вносити пропозиції в обстановці невимушеності, вільного обговорення висловлених ідей.
Безпосередньою роботою по проведенню ФСА займаються дослідницькі групи, створювані за наказом керівника організації з найбільш кваліфікованих фахівців. У групу повинні входити фахівці різних напрямків, що дозволить розглянути проблеми всебічно, комплексно, у гармонічному зв'язку один з одним. Це важливо для повної і правильної оцінки функцій і витрат по досліджуваному проекті. Однак треба враховувати, що численна група є некерованої.
У західних країнах число учасників дослідницької групи — 5—8 чоловік. Потрібно виходити з того, що ФСА по окремому об'єкті не відноситься до глобальних аналітичних досліджень.
Керівник організації повинний поставити ясну мету перед усією групою і чіткі задачі перед кожним її членом, а також указати терміни початку і закінчення робіт.
Члени дослідницької групи збираються на першу нараду, де їх знайомлять з важливістю і змістом майбутньої роботи. Ефективність наради залежить від поводження керівника під час обговорюваних питань. Має значення і число проведених нарад. Кожна нарада повинна бути добре підготовлено, проводитися по-діловому, з обговоренням конкретних пропозицій і прийняттям діючих рекомендацій.
До проведення ФСА можуть залучатися і консультанти з боку: науковці, викладачі вузів і ін.
Ціль ФСА — зниження витрат на виробництво, проведення робіт і надання послуг при одночасному чи підвищенні збереженні якості виконуваної роботи. Ціль ФСА можна записати математично:
де ПС— використовуєма вартість аналізованого об'єкта, що представляє сукупність його використовуємих властивостей;
3 — витрати на досягнення необхідних використовуємих властивостей.При проведенні ФСА виходять з того, що аналізовані вироби є товаром, тобто використовуємою вартістю не для виробника, а для споживача. Разом з тим використовуєма вартість не завжди оцінюється кількісними показниками. У випадку якісного і словесного опису (оцінка смакових, естетичних і ергономічних якостей виробу) застосовують бальні оцінки.
Склад і розмір витрат визначають виходячи з витрат, що формують повну собівартість продукції.
ФСА складається з декількох етапів: підготовчий, інформаційний, аналітичний, дослідницький, рекомендаційний, внедренческий.
• На підготовчому етапі уточнюється об'єкт аналізу. Наприклад, як об'єкт дослідження може бути обране виріб, що випускається в масовому порядку або зухвале дорікання у відношенні якості. У першому випадку діє фактор масовості: навіть незначне зниження собівартості одиниці продукції приносить значні суми економії і додаткового прибутку від реалізації продукції. В другому випадку вибирається виріб, що має низьку чи якість високу собівартість у порівнянні з аналогічними вітчизняними чи закордонними зразками. Аналіз подібної ситуації важливий в умовах зовнішньоекономічних зв'язків, що розширюються, коли величезне значення має конкурентноздатність продукції, призначеної на експорт.
Найбільш доцільний ФСА по розроблювальній продукції, ще не запущеної у виробництво. Тут є час для внесення змін у конструкцію чи виробу технологію виробництва, перш ніж буде встановлені устаткування й укладені договори на постачання сировини, матеріалів, що комплектують виробів і інструментів.
Об'єкт дослідження вибирається на основі обговорення пропонованих варіантів із залученням фахівців у конкретних областях. Після вибору об'єкта дослідження створюється робоча група з фахівців, найбільш компетентних у проведенні ФСА по даному об'єкті. Про це керівник фірми видає відповідний наказ. Наказом установлюються терміни виконання аналітичних робіт з окремих етапів і відповідальність кожного учасника за конкретну ділянку роботи, визначається винагорода за виконання роботи.
Робота з ФСА буде вважатися виконаної за умови, якщо буде знайдений варіант чи виробу процесу з низькою собівартістю і високою якістю.
• Інформаційний етап припускає збір інформації про досліджуваний об'єкт: призначення; технічні можливості; якість; собівартість.
Вся інформація заноситься в спеціальні чи картки в пам'ять комп'ютера: докладно перелічуються функції окремих деталей, що складають виріб, матеріал, з якого вони виготовлені, собівартість їх. Паралельно для порівняння показується вартість обробки деталі на чи стороні вартість точно такої ж покупної деталі.
Усі служби і відділи підприємства надають у розпорядження групи по ФСА необхідну інформацію про виріб, а також пропозиції по поліпшенню якості виробу і зниженню витрат на його виготовлення. Велике значення придаєтся оцінкам споживачів (якість, надійність, відповідність вимогам моди, естетики, ергономіки і т.п.).
Для наочності корисно представити виріб перед членами дослідницької групи в розібраному виді і демонструвати на спеціальному стенді. Деталі повинні розташовуватися в тім же порядку, у якому вони збираються в готовий виріб. Корисно ознайомитися з аналогічною продукцією конкурентів.
• Аналітичний етап припускає вивчення функцій виробу і витрат на їхнє забезпечення. Розглядається наступний коло питань:
1. Що являє собою виріб?
2. Які його функції?
3. Які функції потрібні і корисні, а також, які функції зайві, що збільшують собівартість?
4. Яка дійсна вартість виробу?
5. Яким повинно стати виріб?
6. Яка була б його нова вартість?
Докладно описуються службові (техніко-експлуатаційні, естетичні, ергономічні) функції виробу в цілому і технічні функції окремих частин (деталей, груп деталей, вузлів). Функції підрозділяються на основні (А), другорядні (У) і непотрібні (З)
Відтинаючи непотрібні функції, одночасно відтинають зайві витрати. Аналіз може бути проведений з використанням наступної схеми (табл. 6.1):
Таблиця 6.1. Розподіл службових функцій за принципом ЛВС
ДеталіФункції
123456і т.д.
1УУАУУ-
2УУ-З-А
3УУ---А
4Ау--З-
і т.д.
Подібна схема не повинна бути надмірно великий, щоб не втратилася наочність.
Одночасно можна побудувати іншу схему, де в підметі таблиці будуть ті ж деталі, а в присудку — витрати на їхнє виробництво по окремих калькуляційних статтях. Потім доцільно перейти до оцінки вагомості функцій і витрат на їхнє забезпечення. Оцінка проводиться з метою з'ясування можливості скорочення витрат у наступних напрямках:
1. Як впливає дана деталь на вартість виробу в цілому?
2. Чи порівнянні витрати на неї з її корисністю?
3. Чи потрібні даної деталі всі її характеристики?
4. Не можна чи подібну деталь виготовити більш дешевим способом?
5. Чи можна аналогічну деталь придбати на стороні по більш низькій ціні?
6. Чи можуть бути окремі її функції перенесені на інші деталі?
І т.д.По четвертому пункті можуть бути виділені уточнюючі питання: чи можна замінити одні матеріалів іншими, більш дешевими; чи доцільно перемінити постачальника, щоб мати матеріали по більш низькій ціні; не можна чи використовувати принципово нові матеріали.
Питання, зв'язані з обробкою, припускають наступні уточнюючі аспекти: можливість заміни устаткування; зміни операцій; відмовлення від деяких операцій і ін.
На розглянутому етапі визначається питома вага окремих функцій у загальній сукупності використовуємих властивостей виробу і зіставляється з питомою вагою витрат на одержання кожної функції.
Питома вага окремих функцій у загальній сукупності використовуємих властивостей виробу називається коефіцієнтом чи важливості значимості. Функції перелічуються по ступені убування їхньої важливості і зниження питомої ваги в загальній сукупності використовуємих властивостей виробу.
При визначенні коефіцієнтів важливості можуть бути враховані параметри, найбільш важливі для споживача (табл. 6.2).
Таблиця 6.2. Зіставлення коефіцієнтів значимості і коефіцієнтів витрат
Параметри (функції)Значимість, %Питома вага окремих параметрів по витратах, %
15080
23010
3155
455
Разом100100
Відношення питомої ваги параметра (функції) у витратах до чи значимості важливості параметра (функції) називається коефіцієнтом витрат по окремих функціях.
У прикладі табл. 6.2 найважливіший параметр (функція)! — перша. Зіставивши відповідні витрати з коефіцієнтом важливості, одержуємо коефіцієнт витрат 1,6 (0,80/0,50). Це говорить про те, що витрати на одержання параметра (функції) непорівнянні з важливістю.
У теорії і практиці ФСА виправдане співвідношення між витратами і функцією повинне бути рівним чи близької до 1. Якщо коефіцієнт витрат менше 1, співвідношення вважають більш сприятливим. При коефіцієнті, що перевищує 1, рекомендується вживати заходів по зниженню витрат на одержання параметра (функції).
По параметрах 2, 3, і 4 маємо:
ДО2 = 0,33; ДО3 = 0,33;
ДО4 = 1.
Для визначення значимості параметрів (функцій) можуть бути використані ранжирування і метод експертних оцінок.
На основі проведеного дослідження пропонується кілька варіантів рішення, кожний з який має визначені достоїнства і дає визначений економічний ефект. Ці достоїнства можуть виявитися нерівнозначними: при значному підвищенні якості виробу по одному з варіантів ростуть витрати, а при іншому - знижуються витрати, але якість залишається на колишньому рівні. Мається і третій варіант, при якому якість поліпшується незначно, знижується собівартість, але менше, ніж при другому варіанті. Якому ж варіанту варто віддати перевагу?
Вибір варіанта є одним із самих відповідальних рішень. Тому на етапі аналітичної роботи необхідно провести економічні розрахунки і визначити вплив того чи іншого рішення на собівартість і рентабельність виробу.
Після вибору оптимального варіанта відбувається його захист на рівні керівництва фірми. При цьому для кожного заходу, зв'язаного з розробкою нової продукції, характерні як загальні, так і специфічні роботи з упровадження.
• Дослідницький етап припускає оцінку ідей і варіантів рішень, вироблених на попередніх етапах з метою виключення диспропорцій між функціями і витратами.
• Рекомендаційний етап зв'язаний з добором найбільш прийнятних для даного виробництва варіантів удосконалювання виробу.
• Впроваджувальний етап є заключним, коли враховуються результати рекомендаційного етапу і здійснюється упровадження відібраного варіанта удосконалювання техніки.