Сутність і склад капітальних інвестицій. Капіталовкладення
Капітальні інвестиції — це витрати на створення нових, рекон¬струкцію і технічне переозброєння діючих основних фондів. За до¬помогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних фондів.
Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто обрахунок заплано¬ваних витрат на капітальні вкладення. Бюджет капітальних витрат включає такі дані:
• первісну вартість усіх основних фондів на початок планового періоду;
• наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на по¬чаток планового періоду;
• суму амортизаційних відрахувань, яку буде нараховано протя¬гом планового періоду;
• орієнтовний підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду;
• орієнтовну суму амортизаційних відрахувань на придбані ос¬новні фонди протягом планового періоду;
• вартість основних фондів та суму амортизаційних відрахувань. яка буде в підприємства на кінець планового періоду.
На підставі бюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійснення капітальних вкладень.
За складання бюджету капітальних витрат і здійснення капіталь¬них вкладень, треба враховувати їхню структуру. Розрізняють тех¬нологічну та відтворювальну структури капітальних вкладень.
Технологічна структура капітальних вкладень відображає спів¬відношення таких витрат:
• будівельні роботи;
• придбання устаткування, інструментів та інвентарю;
• монтаж устаткування;
• проектно-дослідні роботи;
• інші витрати.
Важливе значення для підвищення ефективності виробництва має поліпшення технологічної структури капітальних вкладень за рахунок збільшення питомої ваги витрат на придбання активної ча¬стини основних виробничих фондів (табл. 1).
Таблиця 1
ТЕХНОЛОГІЧНА СТРУКТУРА КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ У НАРОДНЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ ЗА 1990—1996 роки, %
Капітальні вкладенняРоки
1990199119921993199419951996
Усі капітальні вкладення
у тім числі :
100
100
100
100
100
100
100
— будівельно-монтажні роботи48,048,049,050,040,038,059,0
— устаткування, інструмент та інвентар40,035,034,028,043,044,034,0
— інші капітальні роботи й витрати12,017,017,022,017,018,07,0
Наведені дані свідчать, що за останні роки технологічна структура капітальних вкладень погіршала. Так, у 1996 p. питома вага витрат на придбання устаткування, інструменту та інвентарю становила 34% за¬гальної суми капітальних вкладень, що на 6 відсоткових пунктів нижче проти 1990 p. Разом з тим збільшилася питома вага витрат на будіве¬льно-монтажні роботи (з 48% в 1990 році до 59% в 1996 p.).
Відтворювальна структура капітальних вкладень включає такі напрямки витрат: нове будівництво; технічне переозброєння та ре¬конструкція діючих підприємств; розширення діючих підприємств; витрати на окремі об'єкти діючих підприємств. Відтворювальна структура капітальних вкладень оцінюється як прогресивна, коли в її складі збільшується питома вага витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств (табл. 2).
Дані таблиці 2 показують, що відтворювальна структура капі¬тальних вкладень у 1996 p. проти 1995 p. поліпшилась. Так, питома вага витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих під¬приємств збільшилася з 54,6% в 1995 р. до 59,3% в 1996 p.
Таблиця 2
ВІДТВОРЮВАЛЬНА СТРУКТУРА ДЕРЖАВНИХ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ В ОБ'ЄКТИ ВИРОБНИЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ ЗА 1990—1996 роки, %
Напрямки капітальних вкладеньРоки
1990199119921993199419951996
Усі капітальні нклалсння
утім числі:
100
100
100
100
100
100
100
—технічне переозброєння та рекон¬струкція діючих підприємств61,462,562,057,258,654,659,3
— будівництво нових підприємств включаючи розширення діючих підприємств
34,3
31,0
29,4
33,3
34,7
33,2
29,0
— витрати на окремі об'єкти дію¬чих підприємств4,36,58,69,56,712,211,7
ДЖЕРЕЛА І ПОРЯДОК ФІНАНСУВАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ
За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень. Фінансуван¬ня капітальних вкладень здійснюється за рахунок власних і залуче¬них коштів (рис. 8.4).
Структура джерел фінансування капітальних вкладень підприєм¬ства залежить від багатьох факторів, зокрема: від оподаткування доходів підприємства; темпів зростання реалізації товарної продук¬ції та їхньої стабільності; структури активів підприємства; стану ринку капіталу; відсоткової політики комерційних банків; рівня управління фінансовими ресурсами підприємства; суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо.
Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Тоді основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел мо¬же бути детальний аналіз:
по-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних вкладень;Рис. 1. Склад джерел фінансування капітальних вкладень на підприємстві
по-друге, можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов'я¬заного із подорожчанням капітальних витрат.
Не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування капітальних вкладень може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.
Фінансовий менеджер повинен визначити граничний розмір ка¬пітальних витрат виходячи з розміру та питомої ваги кожного дже¬рела фінансування, які можна залучити для здійснення капітальних вкладень.
Відповідно до чинного законодавства джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути:
1) власні фінансові ресурси;
2) позичені фінансові ресурси;
3) кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів тру¬дових колективів;
4) кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;
5) кошти іноземних інвесторів.
Власні фінансові ресурси включають внески засновників під¬приємства, амортизаційні відрахування; прибуток, який використову¬ється у вигляді фондів, резервів у процесі господарської діяльності.
Грошова частина внесків власників підприємства передовсім спрямовується на придбання основних фондів.
Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капі¬тальні вкладення, залежить від балансової вартості основних фон¬дів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних вироб¬ничих фондів.
Сума прибутку, що використовується на капітальні вкладення, залежить від розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.
Коли капітальне будівництво здійснюється господарським способом, у підприємства утворюються специфічні джерела фі¬нансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать: мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, пла¬нові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом та економія від зниження їх собівар¬тості.
Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві є джерелом фінан¬сування капітальних вкладень тоді, коли в процесі будівництва ско¬рочується потреба в оборотних коштах на плановий період. Оборотні кошти необхідні будовам для створення запасів устаткування, при¬дбання матеріалів, для витрат майбутніх періодів та формування не¬завершеного виробництва. Крім того, необхідно враховувати, що протягом планового періоду може статися приріст (зниження) стійкої кредиторської заборгованості. До її складу включають: заборгова¬ність підрядним організаціям та постачальникам, строк сплати якої не настав; нормальну перехідну заборгованість робітникам та службов¬цям із заробітної плати; резерв для наступних платежів. Приріст такої заборгованості означає зменшення потреби в коштах для фінансуван¬ня капітальних вкладень, а скорочення кредиторської заборгованості призводить до збільшення такої потреби.
Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів визначаєть¬ся за формулою:
М=(О-П)-(К1-К2),
де М — мобілізація (іммобілізація) внутрішніх ресурсів;
О — очікувана наявність оборотних активів у капітальному бу¬дівництві на початок планового періоду;
П — планова потреба будови в оборотних коштах на кінець планового періоду;
К1 — наявність кредиторської заборгованості на початок пла¬нового періоду;
К2 — перехідна кредиторська заборгованість на кінець плано¬вого періоду.
Якщо результат буде зі знаком “+”, — це свідчить про мобіліза¬цію внутрішніх ресурсів. Знак “-“ — це іммобілізація оборотних коштів. У такому разі необхідне залучення додаткових оборотних коштів. Причиною цього може бути збільшення обсягу будівельно-монтажних робіт або накопичення запасів.
Наведемо приклад розрахунку (вихідні дані — за табл. 3).
Приклад 3.
Таблиця 3
ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МОБІЛІЗАЦІЇ (ІММОБІЛІЗАЦІЇ) ВНУТРІШНІХ РЕСУРСІВ (дані умовні)
Показник, тис. грн.Варіанти
ІІІІІІ
1. Очікувана наявність оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового періоду (О)90210150
2. Очікувана кредиторська заборгованість на початок планового періоду (К1)418762
3. Планова потреба в оборотних коштах будови на кінець планового періоду (П)75196160
4. Перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового періоду (К2)567654
З таблиці бачимо, що найсприятливішим варіантом визначення мобілізації внутрішніх ресурсів у будівництві с перший. За вищена-ведсною формулою визначаємо мобілізацію внутрішніх ресурсів у будівництві, яке здійснюється господарським способом:
М= (90-75)-(41-56)= 15 + 15 =+30 тис. грн.Менш сприятливим для визначення мобілізації внутрішніх ресур¬сів є другий варіант. Хоч потреба будови в оборотних коштах на кі¬нець планового періоду зменшується, що дає змогу вивільнити частину коштів за рахунок мобілізації внутрішніх ресурсів, але вод¬ночас зменшення перехідної кредиторської заборгованості на кінець планового періоду порівняно з очікуваною кредиторською заборго¬ваністю на початок планового періоду потребує додаткових коштів для погашення кредиторської заборгованості в плановому періоді.
М = (210-196) - (87 - 76) = +3 тис. грн.
Третій варіант свідчить, що у будови в плановому періоді збіль¬шується потреба в оборотних активах і водночас передбачається зменшення кредиторської заборгованості, що призводить в цілому до іммобілізації внутрішніх ресурсів будови, тобто до потреби в додат¬кових фінансових ресурсах:
М = (150 - 160) - (62 - 54) = -10 - 8 = -18 тис. грн.
Планові нагромадження включають у кошториси будівництва за визначеними нормами (відповідно до собівартості будівельно-монтажних робіт) і враховують у джерелах фінансування капіталь¬них вкладень, які виконуються господарським способом. Планові нагромадження у вигляді прибутку включаються в кошторис будів¬ництва в розмірі 30% собівартості будівельно-монтажних робіт або 28,3% кошторисної вартості. Економія від зниження вартості буді¬вельно-монтажних робіт досягається в результаті здійснення заходів для зниження планової собівартості будівництва.
Позичені та залучені кошти використовуються підприємством за браком власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення.
До позичених та залучених коштів належать: довгострокові бан¬ківські кредити; позики інших підприємств; кошти від випуску век¬селів та інших боргових зобов'язань; кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству; фінансування з благо¬дійних фондів; іноземні інвестиції.
За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення. Бюджетні кошти надаються підприємствам лише в тому разі, коли об'єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт.
За підрядного способу будівництво об'єктів здійснюється відпо¬відними підрядними організаціями.
Підрядна організація добирає потрібне устаткування, замовляє його, монтує, виконує будівельні роботи і здає об'єкт. Замовник на¬дає проектну документацію, купує і доставляє на будову устатку¬вання, конструкції та деталі.
Відповідальність за об'єкт будівництва покладається на гене¬рального підрядчика, який виконує основні будівельні роботи, а для проведення спеціальних робіт (електромонтажні, санітарно-технічні) залучає за окремим договором спеціалізовані підрядні організації.
Підприємство-замовник і підрядчик укладають договір на будів¬ництво із зазначенням: форми розрахунків; договірної вартості бу¬дівництва; об'єктів будівництва із вказівкою на наявність проекту й кошторису для кожного об'єкта; джерел фінансування будівництва; обсягів незавершеного будівництва, які є на день укладання догово¬ру; інвентарної вартості об'єкта; переліку підрядчиків і підрядних робіт та інших необхідних даних.
Фінансування будівництва й розрахунки згідно з договором можуть мати форму авансових платежів за виконані елементи робіт або здійснюватися після завершення робіт на об'єкті будів¬ництва.
Договірна вартість будівництва розраховується на підставі вар¬тості, яка визначається згідно з проектом, тобто на підставі фіксова¬ної ціни та договірних умов її зміни із зазначенням потрібних коефіцієнтів, індексів та інших критеріїв.
Господарський спосіб будівництва застосовується за будівництва невеликих об'єктів, реконструкції та розширення діючих підпри¬ємств. Господарський спосіб відрізняється від підрядного тим, що підприємство самостійно, власними силами здійснює будівельно-монтажні роботи, тобто об'єднує функції і замовника, і підрядчика. У цьому разі розрахунки здійснюються за фактично виконані робо¬ти, включаючи витрати на утримання підрозділів, зайнятих органі¬зацією будівництва. Після завершення будівництва підприємство визначає інвентарну вартість кожного введеного в експлуатацію елемента в складі об'єкта будівництва.
ФІНАНСУВАННЯ РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ФОНДІВ
Основні виробничі фонди в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних виробничих фондів є необхідною умовою виробничого про¬цесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність вико¬ристання основних виробничих фондів на підприємстві.
Своєчасний ремонт основних виробничих фондів запобігає перед¬часному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основ¬них виробничих фондів і полягає в усуненні окремих поломок осно¬вних фондів і заміні або поновленню їхніх окремих частин.
Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основ¬них фондів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.
Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для від¬новлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як пра¬вило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.
Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зчосу основних виробничих фондів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.
Економічна доцільність капітального ремонту основних виробни¬чих фондів визначається порівнюванням витрат на капітальний ре¬монт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість ана¬логічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно.
Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснює¬ться згідно з планом капітального ремонту. План складають на під¬ставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.
До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструк¬цій і деталей у будівлях і спорудах.
Порядок фінансування капітального ремонту залежить від спо¬собу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту ма¬шин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання пов¬ністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом, провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які викорис¬тані в період проведення ремонту основних фондів тощо.
Контроль за здійсненням капітального ремонту, оформленням кошторисно-технічної документації, економним витрачанням гро¬шових коштів здійснює керівник підприємства.
Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власнос¬ті) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ре¬монтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат (новий рахунок в обліку 18 «Валові витрати») у сумі. що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробле¬ної продукції.
Усі витрати на ремонт, у тім числі й ті, що перевищують за¬значену суму, відносять на збільшення балансової вартості осно¬вних фондів груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1. Таким чином, вони підлягають аморти¬зації за нормами, передбаченими для відповідних груп основних фондів.
Витрати на капітальний ремонт орендованих основних вироб¬ничих фондів провадяться згідно з договором оренди. Коли умовами договору передбачено, що всі витрати на ремонт орендованих основ¬них фондів провадяться за рахунок коштів орендаря, то в суму орендної плати не включають відрахування на капітальний ремонт основних фондів.
Орендар може збільшити балансову вартість відповідної гру¬пи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта. Орендар має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліп¬шенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 або балансової вартос¬ті окремого об'єкта основних фондів групи 1 та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основ¬них фондів.
Якщо капітальний ремонт орендованого майна здійснюється орендодавцем, то витрати на капітальний ремонт включаються в орендну плату і сплачуються орендарем.
Під час розбирання об'єктів, що підлягають ремонту, можуть виявитися придатні для дальшого використання матеріали, запасні частини тощо. Вони оприбутковуються, оцінюються, відображаю¬ться в обліку і згодом можуть бути реалізовані або використані в процесі ремонту основних виробничих фондів. Отримані при цьо¬му кошти є джерелом фінансування ремонту основних виробничих фондів.
Ремонт основних невиробничих фондів фінансується з прибутку, Що залишається в розпорядженні підприємства, а також інших дже¬рел, за рахунок яких фінансується поточне утримання зазначених основних фондів.