Прибуток як економічна категорія

ПЛАН

ВСТУП

1. ПРИБУТОК – ЯК ГОЛОВНИЙ ПІДСУМОК ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2. ГОЛОВНІ РИСИ ПРИБУТКУ, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ТА ВИДИ

3. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

4. ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇЇ ПОКАЗНИКИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Прибуток є спонукальним мотивом і джерелом діяльності. Вона приводить в рух всі виробничі фактори – капітал, працю, природні ресурси, підприємницькі здібності – для створення продукту, його наступної реалізації і отримання прибутку.

Світовий вчений-економіст А.Сміт розглядав прибуток із двох сторін: по-перше, як результат праці, адже вартість, яку вона додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини – заробітну плату і прибуток підприємця; по-друге – результат функціонування капіталу. Д.Рікардо, ще один представник класичної політичної економії і наступник Сміта, розглядав прибуток уже виключно із позиції теорії трудової вартості. Він вважав, що прибуток зростає, якщо зменшується заробітна плата. Одним із головних чинників зростання прибутку є суспільна продуктивність праці, яка, зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили (праці). Деякі вчені вважають прибуток однією із перетворених форм додаткової вартості. Додаткова вартість – специфічно марксистська категорія, яка трактується як вартість, створена працею найманого робітника, але привласнена капіталістом (підприємцем) у формі прибутку.

Кожне підприємство в процесі підприємницької діяльності намагається максимізувати свій прибуток і мінімізувати витрати. Для цього їй необхідно ефективно використовувати фактори виробництва, що, в свою чергу, разом з іншими чинниками, зумовлює ефективність діяльності підприємства.

Ефективність діяльності є важливим показником як для самого підприємства, так і для суб’єктів економіки, з якими вона має відносини.

Ефективність діяльності фірми є найважливішою узагальнюючою характеристикою результативності діяльності, яка розраховується як відношення величини створених товарів і наданих послуг до сукупних затрат фірми.

1. ПРИБУТОК – ЯК ГОЛОВНИЙ ПІДСУМОК

ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії «ви¬трати виробництва». Прибуток — це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття ви¬трат виробництва. Обособления частини вартості продукції у вигля¬ді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх приймає національний дохід за його первинного розподілу і на¬ступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві.

Прибуток – це винагорода, яку одержує підприємець. Власник землі одержує ренту, працівник – заробітну плату, власник грошового капіталу – процент, а підпри¬ємець винагороджується прибутком. Це є плата за те, що він організовує виробництво, управляє ним, впроваджує інновації (нововведення), ризикує. Виконуючи свої функції, підприємство забезпечує перевищення виручки (доходу) від ре¬алізації продукції фірми над витратами на виробництво.

Джерелом підприємницького доходу є досконалість орга¬нізації виробництва та кваліфікованість управління. Завдя¬ки цьому фірма може навіть без додаткових інвестицій скоротити витрати на виробництво, підвищити продуктив¬ність праці. Частка прибутку в ціні продукції збільшиться. Реалізація нових ідей у процесі виробництва сприяє знижен¬ню витрат, поліпшенню якості товарів і послуг, появі на рин¬ку нової продукції, збільшенню обсягів продажу, що забезпе¬чує додатковий доход фірмі. Підприємницький доход включає в себе плату за ризик, який бере на себе фірма. Економічним ризиком нази¬вається загроза того, що фірма матиме збитки, втра¬тить ресурси чи одержить доходи менші, ніж ті, на які він розраховував. Але винагороду фірма отримує, зви¬чайно, не просто за те, що ризикує, а за те, що вміє передба¬чати наслідки ризику, своєчасно запобігти можливим втра¬там, реально оцінити найкращі варіанти проведення виробничо-торговельних операцій. Ризик, на який свідомо йде фірма, упереджуючи всі негативні наслідки, є ро¬зумним. Це – гідна підстава для винагороди.

Прибутки, які одержують окремі підприємці, відрізня¬ються за величиною, їх диференціація зумовлюється різ¬ними факторами (див. рис. 1).

Чим більше коштів вкладено у виробництво, тим більші обсяги виробництва, а отже, більша і виручка від реалізації, а в ній – прибуток. Величина прибутку залежить від прибутковості, тобто від співвідношення прибутку і витрат. Прибутковість залежить від технологічних особливостей і рівня технічного розвитку виробництва. Скорочення витрат на виробництво підвищує частку прибутку в ціні продукції.

Рис. 1. Чинники диференціації прибуткуПрискорення обороту капіталу навіть при незмінній сумі коштів, що обертаються, збільшує обсяги виробництва та реалізації продукції, а значить, і величину прибутку.

Необхідний і додатковий продукт — це категорії виробництва. Для з'ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що ле¬жить в основі поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу забезпечується створення «... фонду життєвих кош¬тів або робочого фонду, що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що за всіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти й відтворювати» .

Додатковий продукт — це вартість, створювана безпосеред¬німи виробниками понад вартість необхідного продукту. Додат¬ковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку. У необ¬хідному й додатковому продукті втілено заново створену вар¬тість, грошове вираження якої становить національний дохід.

Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реа¬лізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалі¬зована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необ¬хідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибуток підпри¬ємств сфери матеріального виробництва — це частина національ¬ного доходу.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорі¬єю. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу ва¬лового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фі¬нансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господа¬рювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу бага¬тьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи під¬приємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений держа¬вою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визна¬чення балансового (валового) прибутку.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-госпо¬дарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установ¬лені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. Прибу¬ток народного господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структур¬них зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових ре¬зультатів.

Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами госпо¬дарювання пов'язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до скла¬ду прибутку не включаються.

З прийняттям Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 22 травня 1997 року, податкові адміністрації здійснюють контроль за прави¬льністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена мето¬дика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'яза¬на з формуванням балансового прибутку підприємства.

Однак зняття контролю за формуванням балансового прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Балансовий прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому фор¬мування балансового прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства — суб'єкта господарської дія¬льності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінан¬совому менеджменті.

Коливання ринкової ціни спричиняє коливання вели¬чини прибутку. Якщо ціна формується на рівні витрат, фірма взагалі не отримує прибутку. Ціна на рівні, що перевищує витрати, дає можливість одержувати прибутки. Своїми зусиллями у сфері реалізації фірма може стиму¬лювати попит на продукцію і в такий спосіб підвищити прибуток.

Прибуток, що обчислюється як різниця між виручкою (ціною реалізації) та витратами фірми (на виробництво і реалізацію продукції),— це балансовий, або бухгалтер¬ський, прибуток. Одержавши його, фірма має зробити певні виплати та відрахування. Головним чином, це – податок на прибуток, проценти за кредити, рентні пла¬тежі.Після всіх відрахувань у фірми залишається чистий прибуток. Хоча він є власністю підприємця, його ніколи не використовують тільки на особисті цілі. В ринковій економіці прибуток є головним джерелом фінансування розвитку фірми.

У конкурентній економіці прибуток виконує три функ¬ції: а) розвитку виробництва, оскільки частина прибутку знову вкладається в розширення та оновлення виробництва, підготовку та перепідготовку кадрів, преміювання праців¬ників тощо; б) стимулу виробництва, оскільки прибуток спонукає підприємця до пошуку нових, нетрадиційних рі¬шень у виробництві та реалізації продукту; в) орієнтира доцільного розподілу ресурсів, оскільки прибуток показує, яку галузь слід розвивати, а яку, навпаки, скорочувати як неконкурентоспроможну.

2. ГОЛОВНІ РИСИ ПРИБУТКУ, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ТА ВИДИ

Прибуток – найбільш простий і водночас найбільш складна категорія ринкової економіки. Її простота визначається тим, що вона є головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців в цій економіці. В те же тягар її складність визначається різноманітністю сторін, що вона відбиває, а також різноманітністю варіантів, в яких вона виступає.

Розглядаючи сутність прибутку, слід в першу чергу відзначити такі її характеристики:

Прибуток є формою прибутку підприємця, здійснюючого певний вигляд діяльності. Ця найбільш проста форма вираження, прибутку є разом з тим недостатньо ля її повної характеристики, бо в лаві випадків активна діяльність в будь-якій сфері може і не бути зв'язаної з отриманням прибутку.

Прибуток є формою доходу підприємця, що вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривно зв'язана з категорією капіталу – особливим чинником виробництва – і в усередненому вигляді характеризує ціну функціонуючого капіталу.

Прибуток не є гарантованим прибутком підприємця, що вклав свій капітал в той чи інший вид бізнесу. Вона є результатом тільки вмілого і успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок своїх невдалих дій або об'єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки позбавитися очікуваної прибутку, але і повністю або частково втратити вкладений капітал. Тому прибуток є в певній мірі і платою за ризик здійснення підприємницької діяльності, отже рівень прибутку і рівень підприємницького ризику знаходяться між собою в прямо пропорційній залежності.

Прибуток характеризує не весь прибуток, отриманий в процесі підприємницької діяльності, а тільки ту частину прибутку, що "очищений" від понесенних витрат на здійснення цієї діяльності.

Прибуток є вартісним показником, виражений в грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного врахування всіх основних показників

Основними господарюючими суб'єктами на ринку є як окремі підприємці (фізичні особи), так і підприємства (юридичні особи). Ці відмінності в формах господарювання породжують у певні особливості формування і розподілу прибутку.

1. Прибуток підприємства є головною метою підприємницької діяльності. Основним спонукальним мотивом здійснення будь-якого вигляду бізнесу, його головною кінцевою метою є зростання добробуту власників підприємства. Характеристикою цього зростання є розмір поточного і відкладеного прибутку на вкладений капітал, джерелом якого є отриманий прибуток.

Розглянемо питання, що характеризують прибуток підприємства (рис.2)

Рис 2. Характеристика ролі прибутку підприємства

в умовах ринкової економіки.

2. Прибуток підприємства створює базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дозволяє “наповнювати" прибуткову частину державних бюджетів всіх рівнів (загальнодержавного і місцевих), що дасть можливість державі успішно виконувати покладені на нього функції і здійснювати намічені програми розвитку економіки. Крім того, реалізація відомого принципу – "багатство держави характеризується рівнем багатства його громадян" також зв'язана з зростанням прибутку підприємства, що забезпечує зростання прибутків його володарів, менеджерів і персоналу.

3. Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства в порівнянні з галузевим характеризує ступінь уміння менеджером успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки.

4. Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. В системі внутрішнім джерел формування цих ресурсів прибутку належить чільна роль. Чим вищим є рівень генерування прибутку підприємства в процесі його господарської діяльності, тим менша в нього потреба в залученні фінансових засобів з зовнішніх джерел і при інших рівних умовах, тим вище рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних мети цього розвитку5. Прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства, тобто він відображає спроможність самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини отриманої підприємством прибутку.

6. Прибуток підприємства є найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку проявляється в тому, що засоби, що перераховуються в бюджети, служать джерелом реалізації різноманітних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, що забезпечують "виживання" окремих соціально не захищених членів суспільства.

7. Прибуток є основним захисним механізмом, застерігаючим підприємство від загрози банкрутства. Хоча така загроза може виникнути і в умовах прибуткової господарської діяльності підприємства.

Характеризуючи роль прибутку в ринковій економіці, слідує відзначити, що, на думку багатьох економістів, ця роль не завжди позитивна, бо окремі вигляди прибутку, служать джерелом лише особистого збагачування окремих категорій громадян, не приносивши користь суспільству в цілому. Це відноситься до таких її видів, як прибуток, отриманий від спекулятивних комерційних операцій, від невиправдано високих цін в зв'язку з монопольним положенням на ринку, від "тіньової" діяльності підприємств і т. п.

Прибуток підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною роллю, але і різноманітністю проявів, в яких він виступає. Під загальним поняттям "прибуток" розуміються найрізноманітніші її вигляди, що характеризуються в нинішній час декількома десятками термінів.

3. ГОЛОВНІ РИСИ ПРИБУТКУ, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ТА ВИДИ

Виконуючи надзвичайно складні функції, підприємець діє під впливом достатніх стимулів, вагомих мотивів. Найістотнішим стимулом є під¬приємницький доход. Але перш ніж його одержати, під¬приємець повинен зробити певні витрати.

До витрат підприємця належать елементи факторів ви¬робництва, використані в даному виробництві, а саме:

–витрати на оплату живої праці (заробітна плата пра¬цівникам фірми);

–витрати на придбання будівель та обладнання (такі витрати в економіці називаються інвестиціями);

–витрати на оплату природних ресурсів (землі, води, корисних копалин), що використовуються у виробництві як сировина, матеріали, паливо.

Витрати поділяються на постійні та змінні. Постійні витрати протягом певного часу не залежать від обсягів виробництва. Це, наприклад, витрати на оплату примі¬щень чи засобів зв'язку, на придбання верстатів. Змінні витрати зростають разом із зростанням обсягів вироб¬ництва. Це витрати на сировину, паливо, заробітну плату працівників.

Фірма повинна господарювати таким чином, щоб за¬гальні витрати були меншими, ніж доход від реалізації продукту її діяльності. Тільки в цьому випадку фірма матиме прибуток.

Припустимо, що постійні витрати дорівнюють 100 тис. грошових одиниць. Це – незмінна величина для будь-якого обсягу виробництва. Змінні витрати становлять 10 грошових одиниць на кожну одиницю товару. Отже, на виготовлення 5 000 одиниць товару загальні витрати ста¬новитимуть:

100 000 + (10  5000) = 150 000 грошових одиниць.

На виготовлення 20 000 одиниць товару загальні витрати становитимуть:

100 000 + (10  20 000) = 300 000 грошових одиниць.

Тепер оцінимо доход від продажу продукції за умови, що ціна одиниці товару дорівнює 100 грошових одиниць. Тоді за 5000 одиниць товару ми одержимо:

5000  100 = 500 000 грошових одиниць.

Грошова виручка, яку одержує підприємець за свій товар, називається виручкою фірми від реалізації.

Зрозуміло, що підприємця цікавить не сама виручка, а та її частина, що залишається після відшкодування витрат на виробництво. З виручки від реалізації він відраховує витрати на виробництво і одержує валовий прибуток. Якщо реалізу¬ється 5 тис. виробів, то валовий прибуток становитиме:

500 000 – 150 000 = 350 000 грошових одиниць.

Отже, валовий прибуток – це різниця між виручкою від реалізації продукції та витратами на її виробництво. Але й валовий прибуток не надходить безпосередньо у власність підприємця. З нього треба заплатити податки. Якщо, наприклад, підприємству встановлено 30-процент-ний податок на прибуток, то це в нашому випадку ста¬новитиме:

350 000  0,3 = 105 000 грошових одиниць.

Після сплати податку в підприємця залишиться чистий прибуток, який становитиме:

350 000 – 105 000 = 245 000 грошових одиниць.

Отже, чистий прибуток – це різниця між валовим прибутком і сумою податкових платежів. Чистий прибуток є головною частиною підприємницького доходу. Його одер¬жання свідчить про ефективність роботи підприємства. Для одержання економічного прибутку з виручки підприємця вираховуються не лише явні, а й приховані витрати. Ста¬тистика підприємства оперує лише поняттям чистого при¬бутку.Незалежно від фінансових результатів діяльності, під¬приємець одержує ще й нормальний прибуток. Це ви¬нагорода підприємця за його працю. Він не береться з прибутку фірми, а входить у її витрати. Не одержуючи нормального прибутку, підприємець не став би займатися даною справою. Нормальний прибуток – обов'язкова, невід'ємна частина підприємницького доходу. Чистого прибутку може й не бути, або він може мати від'ємне значення (коли витрати більші від доходу). Чистий при¬буток залежить від здатності підприємця до інновацій та ризику.

Отже, підприємницький доход складається з нормаль¬ного і чистого прибутків.

Існує й інша структура підприємницького доходу. Вона також складається з двох частин: а) підприємницького дохо¬ду, що капіталізується, тобто перетворюється в нові фактори виробництва; б) підприємницького доходу, що надходить в особисте користування підприємця. Перша частина перева¬жає, адже головною метою підприємця є не тимчасова виго¬да, а збільшення свого багатства внаслідок безперервного розвитку виробництва. У країнах Заходу держава стимулює процес капіталізації доходу. Частина прибутку, що поверта¬ється у виробництво, оподатковується менше, ніж та, що йде на задоволення особистих потреб підприємця.

ВИСНОВКИ

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Прибуток – це економічна категорія, яку загалом можна визначити як винагороду, яку отримує підприємство в процесі своєї діяльності за виготовлену продукцію, надані послуги, виконані роботи, а також за новаторство і ризик.

Прибуток підприємства обчислюється як різниця між грошовою виручкою і повними витратами фірми.

Прибуток виконує три основні функції:

1)оцінка підсумків діяльності підприємства (фірми);

2)розподіл чистого доходу в економіці;

3)економічне стимулювання.

Прибутки, які одержують окремі фірми, відрізняються за величиною. Їх диференціація зумовлюється різними факторами, зокрема це кількість залучених до виробництва коштів, ступінь прибутковості вкладень, рівень витрат на виробництво, швидкість обороту капіталу, ринкова ціна.

Розрізняють різні види прибутків, які класифікуються за різними ознаками, зокрема за джерелами формування прибутку, джерелами формування прибутку за основними видами діяльності, складом елементів, що формують прибуток; характером оподаткування прибутку, характером інфляційної «очистки» прибутку, періодом формування прибутку, регулярністю формування прибутку, характером його використання та значенням у підсумковому результаті господарювання.

Метою кожного підприємства, як уже зазначалося, є отримання максимального прибутку при мінімальних витратах.

Співвідношення результатів виробництва (прибутку) до здійснених витрат є ефективність виробництва. Загалом економічна ефективність діяльності фірми виражає досягнення найкращих результатів при найменших витратах на одиницю продукції чи виконаної роботи.

Ефективність діяльності підприємства відображається низкою показників, з яких пріоритет надається рентабельності. Для визначення ефективності використання факторів виробництва застосовують такі показники, як фондовіддача і фондомісткість, коефіцієнти оборотності і та закріплення оборотних фондів та інші.

Прибуток і ефективність діяльності підприємства є взаємопов’язаними показниками, які є основою для здійснення загальної оцінки фірми.

Економічна теорія всебічно обґрунтовує шляхи формування прибуткового та високоефективного виробництва, на які потрібно стати нашим вітчизняним фірмам, ще не досить зрілим і обізнаним принципами ринкової економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Армашов С.І. Природа прибутку. – К., 2000.

2.Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчпн М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства - К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ - 2000", 2001. - 298с.

3.Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2003.

4.Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного – Вид 2-ге. – К.: КНЕУ, 2000.

5.Економіка підприємства. Збірник практичних задачі і конкретних ситуацій: Навч. Посібник. / За ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2002.

6.Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисциплін / О.Г.Швиданенко та інші – К.: КНЕУ, 2000.

7.Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник/ За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 457 с.

8.Бланк І.О. Визначення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства // Фінанси України. - 2002. - №4.

9.Богачёв В.Н. Прибыль?! О рыночной экономике и эффективности капитала. – М., 2003.

10.Гальчинський А. Праця і капітал: відносини партнерства. // Економіка України, 2002, №6.

11.Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. В 2–х томах. – М.: Республика, 2002. – Т.2.

12.Непринцева Е. Фирма в рыночной экономике. // Российский экономический журнал, 2003, №6.

13.Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси. – К.: Основи, 2000. – Розд.4–8.14.Финансовый менеджмент. Учебник. – М.: ЮНИТИ, 1997. – Гл.З.

15.Хейне П. Экономический образ мышления. – М.: Д