Фінансове забезпечення відтворення основних засобів
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
1.1. Сутність основних засобів та їх відтворення
1.2. Сутність і склад фінансового забезпечення відтворення основних засобів
1.3. Фінансування ремонту основних засобів
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Фінансовий аналіз підприємства
2.2. Оцінка ступеня забезпеченості підприємства основними засобами
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ. РЕМОНТ ТА МОДЕРНІЗАЦІЯ
3.1. Значення ремонту основних засобів в діяльності підприємства
3.2. Шляхи поліпшення ефективності виробництва на базовому підприємстві
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Економікою охоплюються усі без винятку сторони життя людини, пов'язані з задоволенням її фізіологічних і духовних потреб. Щоб підтримувати необхідний життєвий рівень, мати сім’ю, виховувати дітей, людям необхідні їжа, притулок. Ці предмети життєзабезпечення створюються на підприємствах промисловості, сільського господарства, будівництва та при участі підприємств транспорту і зв'язку.
Безумовно, щоб відбувалося нормальне функціонування підприємства, необхідна наявність визначених засобів і джерел. Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруд, машин, знарядь й інших засобів праці, що приймають участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності підприємства. І тому, раціональне й економічне використання основних фондів є першочерговою задачею підприємства.
Матеріально-технічною основою процесу виробництва на будь-якому підприємстві є основні виробничі засоби. У умовах ринкової економіки початкове формування основних засобів, їх функціонування і розширене відтворення здійснюється при участі фінансів, за допомогою яких утворюються і використовуються грошові фонди цільового призначення, що опосередковують придбання, експлуатацію і відновлення засобів праці.
Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.
Предметом дослідження виступають основні засоби підприємства та питання планування потреби в них, а об’єктом дослідження є ТОВ „Фіалка”, яке займається роздрібною торгівлею канцелярських товарів.
Метою курсової роботи стало вивчення питань – ремонту та модернізації основних засобів, аналізу руху, стану та розвитку основних засобів, оцінки ефективності основних засобів.
Основними завданнями при написанні роботи стали:
-підбір та аналіз літературних і наукових джерел з фінансового аналізу, менеджменту та економіки підприємств тощо;
-узагальнення отриманих даних;
-оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.
Основними методами дослідження при розкритті теми курсової роботи стали:
-моделювання — для опису сутності процесів, фактів, понять і необхід¬них взаємозв'язків;
-графо-аналітичний аналіз — аналіз і підтвердження в певних коор¬динатах економічних постулатів і моделей;
-декомпозиція і композиція — як прийоми оргпроектування для побу¬дови структурних схем підпорядкованості процесів і прийняття рішень.
Для досягненя мети використовувалася наукова література у відповідності до предмету курсової роботи. Зокрема, можна відзначити хоча б окремі з використаних літературних джерел: Шеремета А.Д., Сайфулина Р.С. „Методика финансового анализа”, Яцківа Т.І. „Теорія економічного аналізу”, Коробова М.Я. „Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств”, Покропивного С.Ф. “Економіка підприємства”, Бойчика І.М., Харіва П.С., Хопчана М.І., Піча Ю.В. “Економіка підприємства” та інші.
РОЗДІЛ 1
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
1.1. Сутність основних засобів та їх відтворення
Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.
Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.
Не належать до основних засобів:
1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;
2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;
4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;
5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.
Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.
Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.
На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.
Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:
A. Будівлі і споруди.
Б. Передавальні пристрої.
B. Машини та устаткування, у тім числі:
* робочі машини та устаткування;
* вимірювальні та регулюючі прилади;
* лабораторне устаткування;
* обчислювальна техніка;
* транспортні засоби.
Г. Виробничий і господарський інвентар.
Д. Інші основні засоби.
Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.
Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи:
Група 1 - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої:
Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;
Група 3 - інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади.
Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства.
Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.
Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд - у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв - в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин - на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).
Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.
Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.
Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.
Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:
1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;
2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;
3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;
4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.
У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих засобів проходить три стадії.
На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообрроту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.
На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.
На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.
Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів.
За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.
Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.
1.2. Сутність і склад фінансового забезпечення відтворення основних засобів
Капітальні вкладення - це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних засобів.
Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто обрахунок запланованих витрат на капітальні вкладення. Бюджет капітальних витрат включає такі дані:
* первісну вартість усіх основних засобів на початок планового періоду;
* наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;
* суму амортизаційних відрахувань, яку буде нараховано протягом планового періоду;
* орієнтовний підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду;
* орієнтовну суму амортизаційних відрахувань на придбані основні засоби протягом планового періоду;
* вартість основних засобів та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в підприємства на кінець планового періоду.
Вихідними передумовами розробки бюджету капітальних вкладень є:
а) календарний план реалізації інвестиційного проекту;
б) бюджетні заявки на виконання окремих видів робіт і придбання матеріалів, механізмів, устаткування, розроблених виконавцями окремих функціональних блоків проекту;
в) загальна стратегія фінансування інвестиційного проекту;
г) попередній графік потоку інвестиційних витрат, складений на етапі розробки бізнес-плану проекту;
д) фінансовий стан інвесторів проекту.
Бюджет капітальних вкладень включає два розділи: І розділ - "Капітальні витрати", II розділ "Надходження коштів".
Під час розробки розділу "Капітальні витрати" передбачається здійснити такі розрахунки:
1) виділення із загального обсягу інвестиційних витрат тієї частини, яка належить до поточного періоду. Це здійснюється в тому разі, коли тривалість реалізації інвестиційного проекту перевищує один рік;
2) уточнення обсягу інвестиційних витрат поточного року з урахуванням корективів, які вносяться підрядчиком у технологію робіт;
3) уточнення обсягу і структури капітальних витрат у зв'язку зі зміною індексу цін після затвердження показників бізнес-плану проекту;4) уточнення первісного обсягу капітальних витрат з урахуванням резерву фінансових коштів, передбачених у контракті з підрядчиком на покриття непередбачених витрат. Обсяг цього резерву в процесі розробки бюджету капітальних вкладень має визначитися з урахуванням тільки тих витрат, які відображені в первісній оцінці інвестиційних ризиків.
Процес розробки розділу "Надходження коштів" передбачає, як правило, такі етапи:
1) уточнення загального обсягу надходження коштів з метою збалансування цього показника з показником загального обсягу капітальних витрат, які відображені в першому розділі бюджету;
2) уточнення структури джерел надходження коштів у разі зміни обсягу капітальних витрат;
3) забезпечення узгодження обсягу надходження коштів за окремими періодами формування дохідної частини бюджету з обсягом капітальних витрат, передбачених в окремі періоди згідно з календарним планом здійснення робіт.
Бюджет капітальних вкладень, як і календарний план, розробляється спочатку на наступний рік у розрізі кварталів, а потім у рамках наступного кварталу деталізується в розрізі місяців.
На підставі бюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійснення капітальних вкладень.
За складання бюджету капітальних витрат і здійснення капітальних вкладень, треба враховувати їхню структуру. Розрізняють технологічну та відтворювальну структури капітальних вкладень.
Технологічна структура капітальних вкладень відображає співвідношення таких витрат:
* будівельні роботи;
* придбання устаткування, інструментів та інвентарю;
* монтаж устаткування;
* проектно-дослідні роботи;
* інші витрати.
Важливе значення для підвищення ефективності виробництва має поліпшення технологічної структури капітальних вкладень за рахунок збільшення питомої ваги витрат на придбання активної частини основних виробничих засобів
За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень. Фінансування капітальних вкладень здійснюється за рахунок власних і залучених коштів
Структура джерел фінансування капітальних вкладень підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема: від оподаткування доходів підприємства; темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності; структури активів підприємства; стану ринку капіталу; відсоткової політики комерційних банків; рівня управління фінансовими ресурсами підприємства; суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо.
Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Тоді основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз:
по-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних вкладень;
по-друге, можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов'язаного із подорожчанням капітальних витрат.
Не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування капітальних вкладень може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.
Фінансовий менеджер повинен визначити граничний розмір капітальних витрат виходячи з розміру та питомої ваги кожного джерела фінансування, які можна залучити для здійснення капітальних вкладень.
Відповідно до чинного законодавства джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути:
1) власні фінансові ресурси;
2) позичені фінансові ресурси;
3) кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;
4) кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;
5) кошти іноземних інвесторів.
Власні фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування; прибуток, який використовується у вигляді засобів, резервів у процесі господарської діяльності.
Грошова частина внесків власників підприємства передовсім спрямовується на придбання основних засобів.
Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних засобів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих засобів.
Сума прибутку, що використовується на капітальні вкладення, залежить від розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.
Коли капітальне будівництво здійснюється господарським способом, у підприємства утворюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать: мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом та економія від зниження їх собівартості.Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві є джерелом фінансування капітальних вкладень тоді, коли в процесі будівництва скорочується потреба в оборотних коштах на плановий період. Оборотні кошти необхідні будовам для створення запасів устаткування, придбання матеріалів, для витрат майбутніх періодів та формування незавершеного виробництва. Крім того, необхідно враховувати, що протягом планового періоду може статися приріст (зниження) стійкої кредиторської заборгованості. До її складу включають: заборгованість підрядним організаціям та постачальникам, строк сплати якої не настав; нормальну перехідну заборгованість робітникам та службовцям із заробітної плати; резерв для наступних платежів. Приріст такої заборгованості означає зменшення потреби в коштах для фінансування капітальних вкладень, а скорочення кредиторської заборгованості призводить до збільшення такої потреби.
Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів (М) визначається за формулою:
М = (О - П) - (К1 - К2),
де О - очікувана наявність оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового періоду;
П - планова потреба будови в оборотних коштах на кінець планового періоду;
К1 - наявність кредиторської заборгованості на початок планового періоду;
К2 - перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового періоду.
Якщо результат буде зі знаком "+", - це свідчить про мобілізацію внутрішніх ресурсів. Знак "-" - це іммобілізація оборотних коштів. У такому разі необхідне залучення додаткових оборотних коштів. Причиною цього може бути збільшення обсягу будівельно-монтажних робіт або накопичення запасів.
Менш сприятливим для визначення мобілізації внутрішніх ресурсів є другий варіант. Хоч потреба будови в оборотних коштах на кінець планового періоду зменшується, що дає змогу вивільнити частину коштів за рахунок мобілізації внутрішніх ресурсів, але водночас зменшення перехідної кредиторської заборгованості на кінець планового періоду порівняно з очікуваною кредиторською заборгованістю на початок планового періоду потребує додаткових коштів для погашення кредиторської заборгованості в плановому періоді.
Третій варіант свідчить, що у будови в плановому періоді збільшується потреба в оборотних активах і водночас передбачається зменшення кредиторської заборгованості, що призводить в цілому до іммобілізації внутрішніх ресурсів будови, тобто до потреби в додаткових фінансових ресурсах:
Планові нагромадження включають у кошториси будівництва за визначеними нормами (відповідно до собівартості будівельно-монтажних робіт) і враховують у джерелах фінансування капітальних вкладень, які виконуються господарським способом. Планові нагромадження у вигляді прибутку включаються в кошторис будівництва в розмірі 30% собівартості будівельно-монтажних робіт або 28,3% кошторисної вартості. Економія від зниження вартості будівельно-монтажних робіт досягається в результаті здійснення заходів для зниження планової собівартості будівництва.
Позичені та залучені кошти використовуються підприємством за браком власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення.
До позичених та залучених коштів належать: довгострокові банківські кредити; позики інших підприємств; кошти від випуску векселів та інших боргових зобов'язань; кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству; фінансування з благодійних засобів; іноземні інвестиції.
За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення. Бюджетні кошти надаються підприємствам лише в тому разі, коли об'єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт.
За підрядного способу будівництво об'єктів здійснюється відповідними підрядними організаціями.
Підрядна організація добирає потрібне устаткування, замовляє його, монтує, виконує будівельні роботи і здає об'єкт. Замовник надає проектну документацію, купує і доставляє на будову устаткування, конструкції та деталі.
Відповідальність за об'єкт будівництва покладається на генерального підрядчика, який виконує основні будівельні роботи, а для проведення спеціальних робіт (електромонтажні, санітарно-технічні) залучає за окремим договором спеціалізовані підрядні організації.
Підприємство-замовник і підрядчик укладають договір на будівництво із зазначенням: форми розрахунків; договірної вартості будівництва; об'єктів будівництва із вказівкою на наявність проекту й кошторису для кожного об'єкта; джерел фінансування будівництва; обсягів незавершеного будівництва, які є на день укладання договору; інвентарної вартості об'єкта; переліку підрядчиків і підрядних робіт та інших необхідних даних.
Фінансування будівництва й розрахунки згідно з договором можуть мати форму авансових платежів за виконані елементи робіт або здійснюватися після завершення робіт на об'єкті будівництва.Договірна вартість будівництва розраховується на підставі вартості, яка визначається згідно з проектом, тобто на підставі фіксованої ціни та договірних умов її зміни із зазначенням потрібних коефіцієнтів, індексів та інших критеріїв.
Господарський спосіб будівництва застосовується за будівництва невеликих об'єктів, реконструкції та розширення діючих підприємств. Господарський спосіб відрізняється від підрядного тим, що підприємство самостійно, власними силами здійснює будівельно-монтажні роботи, тобто об'єднує функції і замовника, і підрядчика. У цьому разі розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи, включаючи витрати на утримання підрозділів, зайнятих організацією будівництва. Після завершення будівництва підприємство визначає інвентарну вартість кожного введеного в експлуатацію елемента в складі об'єкта будівництва.
1.3. Фінансування ремонту основних засобів
Основні виробничі засоби в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих засобів на підприємстві.
Своєчасний ремонт основних виробничих засобів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.
Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окремих частин.
Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.
Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.
Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.
Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно.
Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.
До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах.
Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних засобів тощо.
Контроль за здійсненням капітального ремонту, оформленням кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.
Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції.
Усі витрати на ремонт, у тім числі й ті, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості основних засобів груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних засобів групи 1. Таким чином, вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних груп основних засобів.
Витрати на капітальний ремонт орендованих основних виробничих засобів провадяться згідно з договором оренди. Коли умовами договору передбачено, що всі витрати на ремонт орендованих основних засобів провадяться за рахунок коштів орендаря, то в суму орендної плати не включають відрахування на капітальний ремонт основних засобів.Орендар може збільшити балансову вартість відповідної групи основних засобів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта. Орендар має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів, у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних засобів групи 1 та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних засобів.
Якщо капітальний ремонт орендованого майна здійснюється орендодавцем, то витрати на капітальний ремонт включаються в орендну плату і сплачуються орендарем.
Під час розбирання об'єктів, що підлягають ремонту, можуть виявитися придатні для дальшого використання матеріали, запасні частини тощо. Вони оприбутковуються, оцінюються, відображаються в обліку і згодом можуть бути реалізовані або використані в процесі ремонту основних виробничих засобів. Отримані при цьому кошти є джерелом фінансування ремонту основних виробничих засобів.
Ремонт основних невиробничих засобів фінансується з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а також інших джерел, за рахунок яких фінансується поточне утримання зазначених основних засобів.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТАНУ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Фінансовий аналіз підприємства
Перед тим, як дати оцінку ступеня забезпеченості підприємства основними засобами, слід проаналізувати основні показники діяльності ТОВ „Фіалка”, щоб детальніше познайомитися із його діяльністю, які наведені в таблиці 2.1.
Дані таблиці 2.1 свідчать про ефективність діяльності підприємства, зокрема, протягом 4-х останніх років спостерігається зростання чистого прибутку підприємства (рис. 2.1). Насамперед, це викликано збільшенням обсягу виробництва продукції на фоні відносного зниження їх собівартості (див. рис. 2.2 – 2.3).
Рис. 2.1. Динаміка чистого прибутку ТОВ „Фіалка” в 2001-2004 рр. (тис. грн.)
Таблиця 2.1
Основні показники діяльності ТОВ „Фіалка” та їх динаміка протягом 2001-2004 рр.
Найменування показникаПеріод2002/20012003/20022004/2003
2001 р.2002 р.2003 р.2004 р.абс%, tабс%, tабс%,t
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (арів, робіт, послуг) (тис.грн.)3869,004515,806542,007724,20646,8016,722026,2044,871182,2018,07
Собівартість реалізованої продукції (арів, робіт, послуг) (тис.грн.)2410,001777,203248,003767,30-632,80-26,261470,8082,76519,3015,99
Необоротні активи (тис.грн.)5026,004785,004577,004513,40-241,00-4,80-208,00-4,35-63,60-1,39
Оборотні активи (тис.грн.)706,00508,00396,00770,90-198,00-28,05-112,00-22,05374,9094,67
Довгострокові зобов'язання (тис.грн.)4000,003445,002854,002498,60-555,00-13,88-591,00-17,16-355,40-12,45
Поточні зобов'язання (тис.грн.)297,00744,00623,001051,30447,00150,51-121,00-16,26428,3068,75
Чистий прибуток (збиток) (тис.грн.)216,00359,20472,00623,00143,2066,30112,8031,40151,0031,99
Рис. 2.2. Динаміка виручки від реалізації 2001-2004 рр.
Рис. 2.3. Собівартість продукції ТОВ „Фіалка” (у відсотках до валової виручки) протягом 2001-2004 рр.
В таблиці 2.2 наведені основні фінансові коефіцієнти ТОВ „Фіалка”.
Негативним моментом в діяльності підприємства є незадовільне значення Коефіцієнта забезпечення власними оборотними активами, при нормативному значення >0,1, фактичне значення зазначеного показника мало значення -0,32 в 2002 р, -0,36 в 2003 р. та -027 в 2004-му р.
Позитивним моментом в є постійне збільшення коефіцієнту оборотності активів з 0,68 в 2002 році до 1,26 в 2004, а також постійне збільшення Коефіцієнта оборотності матеріальних запасів з 6,97 в 2002 р. до 16,6 в 2004 р.
Незважаючи на збільшення оборотних активів в 2004 році, підприємству не вистачає чистого оборотного капіталу. Від’ємні показники чистого оборотного капіталу протягом 2002-2004 рр. показують неможливість підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання, а також свідчать про неможливість розширювати подальшу діяльність.
Таблиця 2.2
Основні фінансові коефіцієнти ТОВ „Фіалка” в 2002-2004 рр.
ПоказникиНормативне значення200220032004
1. Аналіз ліквідності підприємства
Коефіцієнт покриття>10,680,640,73
Коефіцієнт швидкої ліквідності0,6-0,80,40,290,51
Коефіцієнт абсолютної ліквідності>0 збільшення0,30,190,07
Чистий оборотний капітал (тис. грн.)>0 збільшення-236-227-280,4
2. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості підприємства)
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)>0,50,210,30,33
Коефіцієнт фінансування<1 зменшення3,792,322,05
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними активами> 0,1-0,32-0,36-0,27
Коефіцієнт маневреності власного капіталу>0 збільшення-0,214-0,152-0,1623. Аналіз ділової активності підприємства
Коефіцієнт оборотності активівзбільшення0,681,061,26
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованостізбільшення8,317,987,69
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованостізбільшення22,4784,5316,35
Строк погашення дебіторської заборгованості (днів)зменшення16,024,2622,02
Строк погашення кредиторської заборгованості {днів)зменшення43,3245,1346,82
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасівзбільшення6,9715,1416,6
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)збільшення0,610,861
Коефіцієнт оборотності власного капіталузбільшення 2,964,193,99
4. Аналіз рентабельності підприємства
Коефіцієнт рентабельності активів>0 збільшення0,070,090,12
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу>0 збільшення0,280,360,39
Коефіцієнт рентабельності діяльності>0 збільшення0,10,090,1
Тепер перейдемо до аналізу ступеня забезпеченості підприємства основними засобами.
Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують:
1) забезпечення підприємства основними засобами;
2) стан основних засобів;
3) ефективність використання основних засобів.
До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.
Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.
Так, якщо у відповідності до звітних даних випуск товарної продукції за 2003 рік становив 4577 тис. грн., вартість основних виробничих засобів – 7724,2 тис. грн. Фондомісткість дорівнює 0,59 грн (4577 тис грн./7724,2 тис. грн.), тобто на кожну гривню виробленої продукції припадає 59 коп. основних виробничих засобів.
Відповідно у 2004 році цей показник становив: 0,69 грн. (4513,4 тис. грн./ 6542 тис. грн.).
Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до чисельності працівників підприємства.
Вартість основних виробничих засобів на 2003 рік становила 4577 тис. грн., а чисельність працівників 85 осіб. На 2004 рік - відповідно 4513,4 тис. грн. і 80 осіб. Звідси фондоозброєність на 2003 рік становила – 53,84 тис. грн., на кінець 2004 року – 56,4 тис. грн.
Отже, збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором.
Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.
Вартість основних виробничих засобів на кінець 2003 року становила 4577 тис. грн., сума зносу основних засобів - 1807 тис. грн., а вартість майна - 4973 грн. Відтак коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів становитиме 0,55 ((4577-1807)/4973).
Відповідно у 2004 році цей показник становив – 4513,4-1952,4/5284,3, що дорівнює – 0,48.
Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2 - 0,3), то реальний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати кошти для виправлення становища.
Таким чином, ми бачимо, що підприємство забезпечене основними засобами і аналізовані показники, в цілому, є позитивними.
Інформація про основні засоби ТОВ „Фіалка” наведена в таблицях 2.3-2.4.
Таблиця 2.3
Основні засоби ТОВ „Фіалка” в 2003-2004 рр. (тис. грн.)
Основні засоби2003 р.2004 р.
залишкова вартість 45774513,4
первісна вартість 63846465,8
Знос 18071952,4
Усього 45774513,4
Склад необоротних активів аналізованого підприємства наведений в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Склад необоротних активів ТОВ „Фіалка” в 2003-2004 рр.
Найменування основних засобівВласні основні засоби (тис.грн.)
2003 р.2004 р.
Виробничого призначення:4 577.04 513.4
- будівлі та споруди3 775.33 644.2
- машини та обладнання230.0150.0
- транспортні засоби78.648.6
- інші493.1670.6
Усього4 577.04 513.4
Найбільшу питому вагу у складі необоротних активів займають будівлі та споруди.
Рис. 2.4. Динаміка необоротних активів ТОВ „Фіалка” протягом 2001-2004 рр. (тис. грн.)
Відновлення необоротних активів підприємства протягом аналізуємого періоду не відбувалось.
Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.
Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.
Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:
1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;
2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;
3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;
4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.
У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих засобів проходить три стадії.
2.2. Оцінка ступеня забезпеченості підприємства основними засобами
На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообрроту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.
На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.
На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.
Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів.
За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.
Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.
Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.
У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:
По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.
По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.
По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва.
Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.
Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.
Кз = Зо/Фк (2.1.)
де Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;
Зо - сума зносу основних засобів;
Фк - балансова вартість основних засобів.
Відповідно до формули у 2003 році цей коефіцієнт становив – 0,28.
У 2004 році – 0,30.
Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.
Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:Кп=1-Кз або Кп=100%-Кз (2.2)
де Кп - коефіцієнт придатності основних засобів;
Кз - коефіцієнт зносу основних засобів.
Кп у 2003 становив – 0,72, а у 2004 році – 0,70.
Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.
Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:
Ко = Фу / Фк; (2.3)
Кв = Фв / Фк, (2.4)
де Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів;
Фу - вартість введених основних засобів за звітний період;
Кв - коефіцієнт вибуття основних засобів;
Фв - вартість виведених основних засобів за звітний період.
Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.
РОЗДІЛ 3
ОРГАНІЗАЦІЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ. РЕМОНТ ТА МОДЕРНІЗАЦІЯ
3.1. Значення ремонту основних засобів в діяльності підприємства
Основні виробничі засоби в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих засобів на підприємстві.
Своєчасний ремонт основних виробничих засобів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.
Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окремих частин.
Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.
Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.
Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.
Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно.
Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.
До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах.
Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних засобів тощо.
Контроль за здійсненням капітального ремонту, оформленням кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.
Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції.
Усі витрати на ремонт, у тім числі й ті, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості основних засобів груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних засобів групи 1. Таким чином, вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних груп основних засобів.Витрати на капітальний ремонт орендованих основних виробничих засобів провадяться згідно з договором оренди. Коли умовами договору передбачено, що всі витрати на ремонт орендованих основних засобів провадяться за рахунок коштів орендаря, то в суму орендної плати не включають відрахування на капітальний ремонт основних засобів.
Орендар може збільшити балансову вартість відповідної групи основних засобів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта. Орендар має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів, у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних засобів групи 1 та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних засобів.
Якщо капітальний ремонт орендованого майна здійснюється орендодавцем, то витрати на капітальний ремонт включаються в орендну плату і сплачуються орендарем.
Під час розбирання об'єктів, що підлягають ремонту, можуть виявитися придатні для дальшого використання матеріали, запасні частини тощо. Вони оприбутковуються, оцінюються, відображаються в обліку і згодом можуть бути реалізовані або використані в процесі ремонту основних виробничих засобів. Отримані при цьому кошти є джерелом фінансування ремонту основних виробничих засобів.
Ремонт основних невиробничих засобів фінансується з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а також інших джерел, за рахунок яких фінансується поточне утримання зазначених основних засобів.
У процесі експлуатації основні фонди піддаються фізичному зношуванню й гублять працездатність, тому ремонт є важливим виробничим процесом. Від якості й швидкості виконання ремонтних робіт залежить ефективність використання основних фондів на підприємствах.
Ремонт є однією з форм відтворення основних засобів, які зношуються й гублять згодом свої експлуатаційні якості.
Під ремонтом розуміється комплекс операцій по відновленню справності або працездатності знарядь праці або їхніх складових частин з урахуванням використання можливостей поліпшення їхніх технічних параметрів (продуктивності, потужності й т.п.). Відповідно до прийнятого в Росії методологією ремонт будівель, споруджень, устаткування й інших основних засобів ділиться на капітальний і поточний.
Капітальний ремонт виконується для відновлення справності ресурсу інвентарного об'єкта із заміною або відновленням будь-яких його частин, включаючи базові. Поточний ремонт виробляється для забезпечення або відновлення працездатності виробу й полягає в заміні окремих його частин. У проміжку між ними виробляється середній ремонт із періодичністю понад 1 рік для часткового відновлення інвентарного об'єкта із заміною або відновленням деталей і вузлів.
Підприємство самостійно розробляє план капітального ремонту основних засобів на майбутній рік і графіки проведення ремонтних робіт з окремих інвентарних об'єктів. Базою для складання плану є кошторисно-технічна документація, у якій ураховуються діючі норми, ціни й тарифи. Вартість ремонту основних засобів визначається для:
капітального ремонту - на основі кошторису;
поточного ремонту - на основі розцінкових переліків робіт.
План капітального ремонту й кошторисно-технічна документація затверджуються керівником підприємства й служать підставою для фінансування ремонтних робіт. Вартість ремонту будівель і споруджень включає такі статті витрат , як:
прямі витрати з урахуванням витрат на монтаж устаткування;
накладні витрати;
планові накопичення;
тимчасові будівлі й спорудження;
вивезення сміття;
подорожчання ремонтно-будівельних робіт у зв'язку з виконанням їх у зимовий час.
У цей час всі підприємства незалежно від форм власності включають витрати на всі види ремонту в собівартість продукції (робіт, послуг) по елементі «Інші витрати». Однак підприємство вправі самостійно вибирати спосіб віднесення витрат на ремонт на витрати виробництва й обігу:
• включати в собівартість фактичні витрати на проведення ремонту безпосередньо після його здійснення;
• створювати за рахунок собівартості ремонтний фонд (грошовий резерв);
• відносити якщо буде потреба фактичні витрати на проведення ремонту на витрати майбутніх періодів з наступним їхнім щомісячним списанням на собівартість продукції (робіт, послуг).
Розрахунки з ремонту, здійснюваному господарським способом, виробляються, як правило, по елементах витрат (виплата заробітної плати, оплата поставок матеріальних ресурсів, надання транспортних послуг з ремонту й т.д.).При здійсненні ремонтних робіт підрядним способом доцільно покривати витрати на ремонт за рахунок створюваного на підприємстві ремонтного фонду. Він призначений для більше рівномірного включення витрат на ремонт у собівартість продукції, щоб запобігти значним коливанням маси прибутку усередині року.
Ремонтний фонд утвориться за рахунок відрахувань, що включають щомісяця в собівартість продукції, по встановленим самим підприємством нормативам у відсотках до балансової вартості основних засобів. У цьому випадку фактичні витрати на ремонт у міру пред'явлення підрядником рахунків за виконані ремонтні роботи відшкодовуються за рахунок засобів ремонтного фонду. Різниця між фактичною собівартістю ремонту й зроблених відрахувань у ремонтний фонд наприкінці року відбивається в бухгалтерському балансі як витрати майбутніх періодів.
На зниження витрат з ремонту основних засобів впливають наступні фактори:
-підвищення якості й надійності машин і встаткування, що дозволяють збільшити строки їхньої експлуатації без ремонту;
-скорочення термінів служби активних основних фондів , у результаті чого зменшується кількість ремонтів , а також розмір витрат на ремонт;
-здійснення заходів щодо спеціалізації ремонтної справи, переклад ремонтних служб на комерційний розрахунок.
При капітальному ремонті орендарем орендованих основних засобів (на умовах поточної оренди) відповідні витрати щомісяця резервуються рівними долями на рахунку «Резерви майбутніх витрат і платежів» виходячи зі строку оренди й кошторисної вартості робіт. Після завершення ремонтних робіт фактичні витрати по капітальному ремонті орендованих приміщень (за винятком раніше зарезервованих засобів) ставляться на рахунок «Витрати майбутніх періодів» і списуються щомісяця на собівартість продукції (робіт, послуг) рівними долями протягом строку, що залишився, оренди.
При розбиранні ремонтируемых об'єктів можуть бути отримані придатні для подальшого використання матеріали, запасні частини й інші поворотні матеріальні цінності. Вони повинні бути оприбутковані, оцінені й відбиті в бухгалтерському обліку. Надалі їх можна використати при ремонті основних засобів.
Ремонт основних фондів невиробничого призначення відшкодовується за рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
Видача авансів підрядникам, оплата ремонтних робіт при підрядному способі їхнього виробництва здійснюються з розрахункового рахунку підприємства при наявності ув'язненого з підрядником договору й акту приймання виконаних робіт.
3.2. Шляхи поліпшення ефективності виробництва на базовому підприємстві
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліп¬шого використання діючих основних фондів підприємств. Ці про¬цеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належно¬го технічного рівня кожного підприємства, а з іншого — дають змо¬гу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвес¬тиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок ско¬рочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробниц¬тва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоп¬лює два блоки: перший — показники ефектив¬ності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; дру¬гий — показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів.
На підставі звітних даних (Додатки 2-3) та методики, наведеної в Додатку 3 проаналізуємо ефективність використання необоротних активів підприємства (таблиця 2.5).
Таблиця 2.5
Ефективність використання необоротних активів підприємства
ПоказникиНормативне значення200220032004
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)збільшення0,610,861
Коефіцієнт оборотності власного капіталузбільшення2,964,193,99
Коефіцієнт рентабельності активів>0 збільшення0,070,090,12
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу>0 збільшення0,280,360,39
Коефіцієнт рентабельності діяльності>0 збільшення0,10,090,1
Загалом, підводячи підсумок в проведеному аналізі активів підприємства, відзначимо, що підприємству не вистачає оборотних активів, спостерігається знос основних засобів (відновлення не відбувається), але все ж таки спостерігається підвищення ефективності управління активами підприємства, про це свідчать показники рентабельності активів та їх динаміка (рис. 2.5).
Рис. 2.5. Динаміка рентабельності активів ТОВ „Фіалка” в 2002-2004 рр.
Політика управління основними засобами представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні своєчасного їхнього відновлення і високої ефективності використання.Підприємству, насамперед, необхідно приділити увагу саме забезпеченню своєчасного відновлення основних засобів в процесі їхнього використання. Характер і періодичність відновлення основних засобів пов'язані з процесом руху їхньої вартості.
Ефективність використання основних засобів крім показника рентабельності характеризується показником фондовіддачі (відношення обсягу виробленої або реалізованої продукції до середньої вартості основних засобів).
Використовуючи в процесі управління ефективністю основних засобів показники рентабельності і фондовіддачі, варто враховувати два важливих моменти, що забезпечують об'єктивність оцінки. Перший з них полягає в тому, що при оцінці завжди повинна використовуватися відбудовна вартість основних засобів на момент проведення оцінки (у цьому випадку буде врахований фактор інфляції, який в прибутку й обсязі продукції відбивається автоматично). Другий з них полягає в тому, що при оцінці варто використовувати залишкову вартість основних засобів, тому що в процесі зносу вони втрачають, як правило, частину своєї продуктивності.
Зростання ефективності використання основних засобів дозволяє скоротити потреба в них, тому що між цими двома показниками існує зворотна залежність. Отже, заходи щодо забезпечення підвищення ефективності використання основних засобів можна розглядати одночасно як заходи щодо зниження потреби в позиковому капіталі і підвищення темпів економічного розвитку підприємства за рахунок більш раціонального використання власних фінансових ресурсів.
Підходи до фінансування необоротних активів не настільки багатоваріантні, як до фінансування оборотних активів. Можна затверджувати, що в процесі фінансування необоротних активів переважає в основному консервативний підхід, який полягає в тому, що весь обсяг формованих необоротних активів фінансується винятково за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу. Виключення з цього правила, тобто фінансування необоротних активів за рахунок короткострокового позикового капіталу, на практиці зустрічається дуже рідко і може розглядатися як вкрай агресивний підхід до фінансування, коли рівень ризику фінансової стійкості і платоспроможності значно переважає над рівнем ефективності використання капіталу.
Підходи до формування оптимальної структури джерел фінансування власних основних засобів зводяться до двох варіантів. Перший з них ґрунтується на тому, що весь обсяг формованих основних засобів фінансується винятково за рахунок власного капіталу (представляючи собою вкрай консервативний підхід до фінансування, він забезпечує зростання фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, хоча і знижує до деякої міри ефект фінансового левериджу). Другий з них заснований на змішаному фінансуванні основних засобів за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.
При плануванні використання основних фондів підприємству необхідно приділяти значну увагу до планування амортизаційної політики.
ТОВ „Фіалка” при нарахуванні амортизації основних засобів – застосовує податковий метод нарахування зносу по групах основних засобів.
Активи підприємства відображені у балансі (див. Додаток 1) по фактичній (історичній) собівартості.
Розглянемо особливості нарахування амортизації основних засобів на підприємстві. Підприємство придбало основні засоби:
-первісна вартість - 25000 грн.;
-очікуваний строк корисного використання - 6 років;
-ліквідаційна вартість - 1500 грн.
-очікуваний обсяг виручки, яку буде отримано з використанням даного облад¬нання - 36800 т.
Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переда¬них), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприєм¬ство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).
Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством, або з їх використанням буде виголено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).
На підприємстві застосовується податковий метод зменшення залишкової вартості.
Відповідно до п.8.3. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми амортизаційних відрахувань звітного періоду розраховують застосуванням норм амортизації, визначених п.8.6. цього Закону до балансової вартості груп основних за¬собів на початок звітного періоду. В нашому прикладі основні засоби належить до тре¬тьої групи. Тоді квартальна норма амортизації дорівнює 3,75 % (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості за податковим законодавством (грн.)РікКварталАмортизаційні відрахування за кварталНакопичена амортизація (знос) на кінець кварталуЗалишкова вартість на початок звітного кварталу
1125000х3,75%=93893825000
224062х3,75%=902184024062
323160х3,75%=869270923160
422291х3,75%=83635452291
Разом35453545
2121455х3,75%=805435021455
220650х3,75%=774512420650
319876х3,75%=745586919876
419131х3,75%=717658619131
Разом30416586
Продовження таблиці 3.1.
3118414х3,75%=691727718414
217723х3,75%=665794217723
317058х3,75%=640858217058
416378х3,75%=614919616378
Разом26109196
4115764х3,75%=591978715764
215173x3,75=5691035615173
314604х3,75%=5481090414604
414056х3,75%=5271143114056
Разом223511431
5113529х3,75%=5071193813529
213022х3,75%=4881242613022
312534х3,75%=4701289612534
412064х3,75%=4521334812064
Разом191713348
6111612х3,75%=4351378311612
211177х3,75%=4191420211177
310758х3,75%=4031460510758
410355х3,75%=3881499310355
Разом164514993
Як бачимо, накопичена амортизація (знос) за шість років незначно перевищила по¬ловину первісної вартості об'єкта (59,9 %). Для ліквідаційної вартості це забагато. Тобто амортизаційна політика підприємства потребує вдосконалення.
Вище ми відзначили, що метод нарахування амортизації на підприємстві не відповідає його потребам. Нижче розглянемо варіант, якби на підприємстві використовувався податковий метод прискореної амортизації .Підприємство може самостійно прийняти рішення про застосуван¬ня прискореної амортизації основних засобів третьої групи, придбаних після набуття чин¬ності Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за такими річними нор¬мами: 1 рік -15%, 2 рік - 30%, 3 рік - 20%, 4 рік -15%, 5 рік - 10%, 6 рік -5%, 7 рік - 5%. Амортизація нараховується від первісної вартості об'єктів основних засобів (табл. 3.2.)
Таблиця 3.2
Нарахування амортизації прискореним методом за податковим законодавством (грн.)
РікАмортизаційні відрахування за рікНакопичена амортизація (знос) на кінець рокуЗалишкова вартість на кінець року
0——25000
125000x15%=3750375021250
225000х30%=75001125013750
325000х20%=5000162508750
425000x15%=3750200005000
525000х10%=2500225002500
625000х5%=1250237501500
Як бачимо, накопичена амортизація (знос) за шість років дорівнює ліквідаційній вартості.
ВИСНОВКИ
В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:
Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби. Необоротні активи важко реалізувати.
Політика управління необоротними активами підприємства передбачає: забезпечення своєчасного відновлення необоротних активів у процесі їхнього використання.
В даній курсовій роботі проведений аналіз розміру, структури та динаміки основних засобів ТОВ „Фіалка”.
В результаті аналізу було показано, що підприємству не вистачає оборотних активів, наявний знос основних засобів (відновлення не відбувається), але все ж таки спостерігається підвищення ефективності управління активами підприємства, про це свідчать показники рентабельності активів та їх динаміка.
Підприємству необхідно розробити виважену політику комплексного оперативного управління поточними активами і поточними пасивами. Сутність цієї політики складається, з одного боку, з визначення достатнього рівня і раціональної структури поточних активів, а з іншого боку — з визначення величини і струк¬тури джерел фінансування поточних активів.
Були запропоновані заходи, спрямовані удосконалення амортизаційної політики ТОВ „Фіалка”.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. //В редакції закону N 1829-ІІІ від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391.
2.Наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси"” від 20 жовтня 1999 року №246.
3.Наказ Міністрерства фінансів „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"” від 27.04.2000 №92.
4.Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"” від 18 жовтня 1999 р. №242.
5.Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – Киев, МП «ИТЕМ лтд», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. – 448 с.
6.Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. Киев, МП „ИТЕМ лтд”, СП „АДЕФ-Украина”, 1996. – 534 с.
7.Виленский П.Л., Лившиц В.Н., Орлова Е.Р., Смоляк С.А. Оценка эффективности инвестиционных проек. Сер. «Оценочная деятельность»: Учебно-практическое пособие. – М.: Дело, 1998.8.Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Х.:ВД «ІНЖЕК», 2003 р. – 240 с.
9.Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. — 378 с.
10.Непомнящий Е.Г. Методические указания по выполнению курсового проекта на тему “Технико-экономическое обоснование предпринимательского проекта”. Таганрог: изд-во ТРТУ, 1998. 85с.
11.Річні звіти ТОВ „Фіалка” за 2001-2004 роки.
12.Савчук В.П. Управление финансами предприятия. М:"Бином" - 2003 г., 480 стр.
13.Савчук В.П. Финансовое планирование и разработка бюджета предприятия. - М: "Бином", 2003. - 97 с.
14.Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського фінансового обліку. - К:”А.С.К.”, 2001. – 348 с.
15.Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 360 с.
16.Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с., іл.
17.Фінансовий менеджмент / За ред. Проф. Г.Г.Кірейцева. – Київ:ЦУЛ, 2002. -496 с.
18.Чебанова Н.В. Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. К:”Академія”, 2002. - 672 с.
Додаток 1
Баланс ТОВ „Фіалка” на 31 грудня 2004 р.
Форма №1 Код за ДКУД1801002
Одиниця виміру: тис.грн.
A К Т И ВКод рядка31 Грудня, 2003 р.31 Грудня, 2004 р.
1234
A К Т И В
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість 010
первісна вартість 011
знос 012
Незавершене будівництво 020
Основні засоби:
залишкова вартість 030 4577 4513,4
первісна вартість 031 6384 6465,8
знос 032 1807 1952,4
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040
інші фінансові інвестиції 045
Довгострокова дебіторська заборгованість 050
Відстрочені податкові активи 060
Інші необоротні активи 070
Усього за розділом І 080 4577 4513,4
ІІ. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси 100 145 203,4
тварини на вирощуванні та відгодівлі 110
незавершене виробництво 120
Готова продукція 130
товари 140 71 34,4
Векселі одержані 150
Дебіторська заборгованість за ари, роботи послуги:
чиста реалізаційна вартість 160 267,3
первісна вартість 161 267,3
резерв сумнівніх боргів 162
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом 170
за виданими авансами 180 11
з нарахованих доходів 190
із внутрішніх розрахунків 200
Інша поточна дебіторська заборгованість 210 49 192,9
Поточні фінансові інвестиції 220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті 230 49 29
в іноземній валюті 240 71 43,9
Інші оборотні активи 250
Усього за розділом ІІ 260 396 770,9
ІІІ. Витрати майбутніх періодів 270
Баланс 280 4973 5284,3
П А С И ВКод рядка31 Грудня, 2002 р.31 Грудня, 2003 р.
1234
І. Власний капітал
Статутний капітал 300 1210,9 1210,9
Пайовий капітал 310
Додатковий вкладений капітал 320
Інший додатковий капітал 330
Резервний капітал 340 207,1 316,6
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 78 206,9
Неоплачений капітал 360
Вилучений капітал 370
Усього за розділом І 380 1496 1734,4
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу 400
Інші забезпечення 410
Цільове фінансування 420
Усього за розділом ІІ 430
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків 440
Інші довгострокові фінансові зобов'язання 450 2835 2480
Відстрочені податкові зобов'язання 460 19 18,6
Інші довгострокові зобов'язання 470
Усього за розділом ІІІ 480 2854 2498,6
ІV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків 500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 510
Векселі видатні 520
Кредиторська заборгованість за ари, роботи, послуги 530 113
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів 540 5 205,5
з бюджетом 550 120 113,1
з позабюджетних платежів 560
зі страхування 570 4 116,3
з оплати праці 580 84 168,4
з учасниками 590 297 311,5
із внутрішніх розрахунків 600 136,5
Інші поточні зобов'язання 610
Усього за розділом ІV 620 623 1051,3
V. Доходи майбутніх періодів 630
Баланс 640 4973 5284,3
Примiтки до балансу:
Дебіторська заборгованість на кінець року становить 460.2 тис.грн.: за ари та послуги - 267.3 та інша.
Кредиторська - 3549.9: р\з бюджетом - 113.1, з ОП - 168.4, аванси - 205.5, р\р з учасниками - 311.5 та інш.
Додаток 2
Звіт про фінансові результати ТОВ „Фіалка” за 2004 рікФорма№2 Код за ДКУД1801003
Одиниця виміру: тис.грн.
I. ФIНАНСОВI РЕЗУЛЬТАТИ
Найменування показникаКод рядка2004 р.2003 р.
прибутокзбитокприбутокзбиток
123456
Доход (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) 010 7724,2 6542
Податок на додану вартiсть 015 1287,4 1090
Акцизний збiр 020
025
Інші вирахування з доходу 030
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції: (арів, робіт, послуг) 035 6436,8 5452
Собівартість реалізованої продукції : (арів,робiт, послуг) 040 3767,3 3248
Валовий: прибуток 050 2669,5 2204
Валовий: збиток 055
Iншi операцiйнi доходи 060
Адміністративні витрати 070 1157,9 999
Витрати на збут 080 171,2 135
Інші операційні витрати 090 436,3 422
Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток 100 904,1 648
Фінансові результати від операційної діяльності: збиток 105
Доход від участі в капіталі 110
Інші фінансові доходи 120
Інші доходи 130
Фінансові витрати 140
Втрати від участі в капіталі 150
Інші витрати 160
Фінансові результати від звичайної діяльності: до оподаткування: прибуток 170 904,1 648
Фінансові результати від звичайної діяльності: до оподаткування: збиток 175
Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 281,1 176
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток 190 623 472
Фінансові результати від звичайної діяльності: збиток 195
Надзвичайні: доходи 200
Надзвичайні: витрати 205
Податки з надзвичайного прибутку 210
Чистий: прибуток 220 623 472
Чистий: збиток 225
ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показникаКод рядка2003 р.2002 р.
1234
Матеріальні затрати 230 2079,6 1824
Витрати на оплату праці 240 1736,8 1460
Відрахування на соціальні заходи 250 674 512
Амортизація 260 312,1 314
Інші операційні витрати 270 730,2 694
Разом 280 5532,7 4804
Додаток 3
Методика розрахунку основних фінансових показників діяльності підприємства
ПоказникиФормула розрахункуНормативне значення
1. Аналіз ліквідності підприємства
Коефіцієнт покриттяф.1 ряд. 260/ф.1 ряд 620>1
Коефіцієнт швидкої ліквідностіф.1 (ряд, 260-ряд.100 - ряд. 110 -ряд, 120 - ряд.130-ряд.140)/ ф.1 ряд. 6200,6-0,8
Коефіцієнт абсолютної ліквідностіф.1 (ряд, 220 + ряд.230 + ряд.240)/ ф.1 ряд.620>0 збільшення
Чистий оборотний капітал (тис. грн.)ф.1 (ряд.260 - ряд.620)>0 збільшення
2. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості підприємства)
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)ф.1 ряд 380 / ф.1 ряд. 640>0,5
Коефіцієнт фінансуванняф.1 (ряд. 430 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630)/ф.1 ряд. 380<1 зменшення
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними активамиф. 1 (ряд.260 - ряд. 620) / ф.1 ряд. 620> 0,1
Коефіцієнт маневреності власного капіталуф. 1 (ряд. 260 - ряд, 620) / ф. 1 ряд. 380> 0 збільшення
3. Аналіз ділової активності підприємства
Коефіцієнт оборотності активівф. 2 ряд 035 / ф.1 (ряд. 280 (гр. 3) + ряд. 280(гр. 4)/2збільшення
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованостіф. 2 ряд. 035 / ф. 1 (å (ряд. 520/ряд. 600) гр. 3 + å(ряд. 520/ряд. 600) гр. 4 / 2збільшення
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованостіф. 2 ряд 035 / ф. 1 (å ряд. 150 / ряд. 210) гр. 3 + å(ряд. 150\ряд. 210)гр.4)/2збільшення
Строк погашення дебіторської заборгованості (днів)Тривалість періоду / коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованостізменшення
Строк погашення кредиторської заборгованості (днів)Тривалість періоду / коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованостізменшення
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасівф. 2 ряд. 040 / ф. 1 (å (ряд. 100/ряд. 140) гр. 3 + å (ряд. 100/ряд. 140] гр. 4)/2збільшення
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)ф. 2 ряд. 035 / ф. 1 (ряд. 031 (гр. 3) + ряд. 031 (гр..4)/2збільшення
Коефіцієнт оборотності власного капіталуф. 2 ряд. 035 / ф. 1 (ряд. 380 (гр 3.)+ряд 380 (гр.4))/2збільшення
4. Аналіз рентабельності підприємства
Коефіцієнт рентабельності активівф. 2 ряд. 220 або ряд. 225 / ф. 1 (ряд. 280 гр. 3 + ряд. 280 гр.4.)/2>0 збільшення
Коефіцієнт рентабельності власного капіталуф. 2 ряд. 220 або ряд. 225 / ф. 1 (ряд. 380 гр. 3 + ряд. 380 гр.4)/ 2>0 збільшення
Коефіцієнт рентабельності діяльностіф. 2 ряд. 220 або ряд. 225 / ф. 2 ряд. 035>0 збільшення