Планування заходів зі зниження собівартості продукції на ВАТ Жидачівський сирзавод

Зміст

План ___________________________________________

Вступ __________________________________________________

1. Загальна характеристика підприємства ___________________ 9

2. Методика аналізу собівартості продукції на підприємстві____

2.1 Суть собівартості та особливості її формування на

підприємстві _________________________________________

2.2Вибір та обґрунтування системи показників для оцінки

рівня собівартості продукції ____________________________

2.3Методика аналізу показників рівня собівартості продукції

та фактори впливу на зміну собівартості продукції _________

3.Аналіз собівартості продукції на підприємстві _____________

3.1 Загальний аналіз основних техніко-економічних

показників та оцінка діяльності підприємства ____________

3.2 Аналіз динаміки та структура собівартості продукції ________

3.3 Аналіз собівартості продукції за калькуляційними статтями __

3.4 Аналіз собівартості окремих видів продукції _______________

3.5 Класифікація та оцінка резервів зниження собівартості продукції на підприємстві _______________________________

3.6 Аналіз стану охорони праці ______________________________

4. Розробка заходів зі зниження собівартості продукції на підприємстві __________________________________________

Висновки та пропозиції _____________________________________

Література ________________________________________________

Додатки __________________________________________________

План

Вступ

1.Загальна характеристика підприємства.

2.Методика аналізу собівартості продукції на підприємстві.

2.1.Суть собівартості та особливості її формування на підприємстві.

2.2.Вибір та обґрунтування системи показників для оцінки рівня собівартості продукції.

2.3.Методика аналізу показників рівня собівартості продукції та фактори впливу на зміну собівартості продукції.

3.Аналіз собівартості продукції на підприємстві.

3.1.Загальний аналіз основних техніко-економічних показників та оцінка діяльності підприємства.

3.2.Аналіз динаміки та структура собівартості продукції.

3.3.Аналіз собівартості продукції за калькуляційними статтями.

3.4.Аналіз собівартості окремих видів продукції.

3.5.Класифікація та оцінка резервів зниження собівартості продукції на підприємстві.

3.6.Аналіз стану охорони праці.

4.Розробка заходів зі зниження собівартості продукції на підприємстві.

Висновки та пропозиції

Література

Додатки

Вступ

Сучасний стан економіки України характеризується економічною та фінансовою нестабільністю, хоча в останні роки є зрушення в рості економічних показників, про що свідчить збільшення вкладених інвестицій в економіку України.

Саме тому дуже важливою для інвестора є інформація про стан народногосподарського комплексу, стабільність законодавчої бази країни та рівень розвитку того чи іншого підприємства.

У зв’язку з цим виникає необхідність в плануванні та прогнозуванні господарської діяльності суб’єктів господарювання. Цього вимагають і реалії сьогодення, пов’язані з динамічністю політичної та соціально-економічної ситуації в країні, оскільки змінюються закони та нормативні акти, що регламентують господарську діяльність підприємств в сферах оподаткування, фінансово-кредитних відносин, ціноутворення та інше.

Підприємство повинно виробити гнучку стратегію, оперативно реагувати на зміни в економічній, соціальній та фінансових сферах, а також альтернативні варіанти рішень для різних економічних ситуацій.

Зміни визначаються певними факторами, серед яких можна виділити макроекономічні ( виробничі) показники.

Макроекономічними можна вважати:

•інфляцію;

•девальвацію національної валюти;

•ріст валового внутрішнього продукту;

•зміни в законодавстві;

•зміни в оподаткуванні;

•кредитно-фінансовій політиці тощо.

В якості мікро факторів використовуються:

1.рентабельність;

2.ріст заробітної плати;

3.зміни тарифів на енергоносії;

4.ріст цін на паливо.

Всі ці фактори в першу чергу впливають на собівартість продукції по виготовленню молочних продуктів.

Тому собівартість продукції для ВАТ «Жидачівський сирзавод» – це основний якісний показник роботи. Її рівень відображає досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу. Систематичне зниження собівартості продукції має важливе народногосподарське значення, бо дає змогу за стабільних ринкових цін збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції.

За ринкових відносин завдання щодо зниження собівартості продукції централізовано не планується, а ефективність роботи підприємств оцінюється за допомогою показника прибутку. Однак це ще більше посилює значення проблеми зниження собівартості, бо від рівня собівартості залежить конкурентоспроможність продукції, фінансовий стан підприємства, матеріальний та культурний рівень життя його працівників, виконання надходжень до бюджету країни.Починаючи з 1932 року в СРСР було введено узагальнений показник ─ виконання плану зі зниження собівартості рівня продукції. У планах передбачалось завдання зі зниження собівартості в абсолютній сумі та у відсотках.

В умовах ринкової економіки виникає проблема не скільки у визначенні втрат, їх розподілі за об’єктами та забезпеченні мінімізації, скільки в управлінні ними і визначенні доцільності та досягнення необхідної їх прибутковості.

На базі витрат підприємства ВАТ «Жидачівський сирзавод» затверджуються ціни на продукцію, яку купляє населення та посередницькі організації.

Тому зниження цих затрат на виготовлення продукції зменшує ціни і збільшує реальні доходи населення, і має наступні позитивні результати для підприємства:

1)покращення фінансових результатів;

2)покращення фінансового стану підприємства;

3)модернізація виробництва власними коштами;

4)надання якісної продукції споживачам.

Аналіз собівартості продукції, робіт, послуг має важливе значення, оскільки дозволяє пояснити тенденції зміни даного показника, виконання плану, розрахувати вплив на приріст собівартості, визначити резерви і дати оцінку роботи підприємства стосовно використання можливостей зниження собівартості продукції.

Для досягнення цієї мети використовується системний підхід, в основу якого покладено дослідження об’єктів собівартості та витрат, розкриття їх цінності і взаємозв’язку, зведення їх в єдину теоретичну систему.

Цей підхід до аналізу передбачає:

•виявлення місця та ролі показників собівартості і витрат в оцінці досягнутої ефективності виробництва;

•розроблення принципової схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів раціоналізації витрат;

•визначення методів вимірювання і резервів раціоналізації витрат;

•визначення основних напрямків мобілізації виявлених резервів раціонального використання виробничих ресурсів у поточному і перспективному плануванні собівартості продукції.

У процесі дослідження використані методи системного аналізу, опрацювання статистичної і бухгалтерської звітності ВАТ «Жидачівський сирзавод», особисті спостереження і висновки.

1. Загальна характеристика підприємства

Товариство створюється з метою здійснення підприємницької діяльності для отримання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, а також його працівників.

Предметом діяльності товариства є:

переробка і виробництво молока, молокопродуктів та інших продуктів харчування;

виробництво сільськогосподарської продукції;

виробництво товарів народного споживання;

заготівельна та посередницька діяльність;

торгівля продовольчими та промисловими товарами;

надання транспортних послуг;

робота з цінними паперами;

інші види діяльності не заборонені чинним законодавством України.

Товариство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність у будь–якій сфері, пов’язаній з предметом його діяльності. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Товариство користується повним обсягом прав суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

ВАТ «Жидачівський сирзавод», збудований у м. Жидачеві в 1938 році, спочатку діяв як молочарня, що займалась заготівлею молока.

У повоєнні роки були добудовані цехи, у яких розпочалося виробництво молоко - продукції: молока пастеризованого, кефіру, ряжанки, морозива, масла.

У 1954 році запрацював сирцех.

Із зміною адміністративно ─ територіальної структури району змінювалась і структура заводу. До його складу на правах самостійних цехів увійшли Журавенський сирзавод та Ходорівський маслозавод.

До обєднання на Журавенському сирзаводі виробляли твердий сир пісний для його подальшої промислової переробки, казеїн, який сушили під відкритим небом, вершки, які постачали на Ходорівський маслозавод для виробництва масла.

Ходорівський маслозавод, працюючи самостійно, виробляв масло селянське, сир голандський брусковий для промислової переробки, а для місцевої реалізації: сметану, молоко.

В період 1961─1964 роки у зв’язку із адміністративно ─ територіальними змінами в області в склад Жидачівського сир заводу входив і Миколаївський маслозавод, який виготовляв цільномолочну продукцію, казеїн, вершки, які відправляв для виробництва масла в Ходорів або в Мостиська.

Головними постачальниками молока для підприємства були колгоспи і радгоспи району, які здійснювали постачання 85% необхідної сировини, решта 15% приймали від населення району. Переробляли на той час до 20 тис. тон молока на рік.

Всі окремі заводи району підпорядковувалися Дрогобицькому тресту молочної промисловості, з1962 року ─ Івано─Франківському об′єднанню молочної промисловості «Карпати», а з 1965 року ─ Львівському обєднанню молочної промисловості.Продукція Жидачівського сирзаводу постійно користувалась попитом у споживачів. Колектив заводу систематично виконував доведені завдання підвищення його ефективності та якості роботи.

По підсумках роботи в 1979 році експертна комісія Міністерства м'ясо ─ молочної промисловості присвоїла сиру твердому "Костромський" та маслу "Селянське" найвищу кваліфікацію ─ знак якості.

До 1994 року Жидачівський сирзавод був державним підприємством. У цьому ж році підприємство змінює форму власності.

Відкрите акціонерне товариство "Жидачівський сирзавод" (надалі товариство) засновано згідно з рішенням Фонду комунального майна Жидачівської районої ради народних депутатів від 6 червня 1994р. №71 шляхом перетворення державного комунального підприємства "Жидачівський сирзавод" у відкрите акціонерне товариство "Жидачівський сирзавод" відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі" від 17 травня 1993р. №51- 93(див. рис.1.1).

Склад та структура основних, допоміжних, та обслуговуючих підрозділів ВАТ «Жидачівський сирзавод» Жидачівського району, Львівської області

Рис. 1.1

Акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, які набули право власності на акції "Товариства" у процесі приватизації, емісії додаткової кількості акцій, а також на вторинному ринку цінних паперів.

Товариство є правонаступником Державно─комунального підприємства "Жидачівський сирзавод".

З моменту державної реєстрації Товариство є юридичною особою, має відокремлене майно, що враховується на самостійному балансі, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку та кутовий штамп, а також товарний знак та інші притаманні юридичній особі реквізити.

Товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, а також статуту.

Майно товариства належить йому на праві власності.

Майно товариства формується з джерел, не заборонених чинним законодавством України.

Товариство здійснює володіння, користування, та розпорядження належним йому майном відповідно до цілей своєї діяльності.

Товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах майна, що йому належить, на яке може бути звернене стягнення згідного з чинним законодавством.

Товариство не несе відповідальності за зобов’язаннями його акціонерів, а акціонери несуть відповідальність за зобов’язаннями Товариства тільки в межах своїх вкладів до його статутного фонду, в тому числі, не довнесеною їх частиною.

Повне найменування товариства:

Відкрите акціонерне товариство "Жидачівський сирзавод". Скорочене найменування підприємства:

ВАТ "Жидачівський сирзавод"

Місцезнаходження товариства:

Україна, 81700, Львівська обл.., м. Жидачів, вул. І.Франка 1.

Основним видом діяльності підприємства є переробка молока і виробництво молокопродуктів та інших продуктів харчування. Завод виробляє:

•молоко пастеризоване 2,5% жирності;

•сметану 20% жирності;

•кефір 2,5% жирності;

•сир «Домашній» 18% та 9% жирності;

•лікувально-профілактичний продукт «Наріне» 2,5% жирності;

•козяче молоко;

•сир твердий «Костромський»;

•сир твердий «Голландський»;

•масло «Селянське»;

•технічний казеїн;

•та інше.

Основною сировиною для забезпечення виробництва продукції є молоко.

Постачальниками сировини в основному являється населення та приватні господарства.

Також для безперебійної роботи усіх цехів закуповують запчастини, паливо-мастильні, пакувальні та інші допоміжні матеріали від постачальників переважно західного регіону України.

Споживачами продукції ВАТ «Жидачівський сирзавод» є підприємства, установи, лікувальні заклади, санаторії, торговельні заклади, приватні підприємці, зокрема:

ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», Жидачівська центральна та Ходорівська міська лікарні;

санаторії Моршина: «Нива», «Перлина Прикарпаття», «Лаванда»;

магазини Львова «Океан», «Карпати 1»:

гуртові бази ринку «Шувар»;

магазини м. Стрия, Калуша, Івано-Франківська, Дрогобича та інші.

На даний час актуальним стоїть завдання створення цілісної інтегрованої системи управління виробництвом.

Тим самим можна однозначно стверджувати, що сучасні інформаційні технології є одним з важливих факторів поступального розвитку виробництва.

ВАТ «Жидачівський сирзавод» є акціонерним товариством. Вищим органом управління згідно зі Статутом є загальні збори акціонерів. Засновниками ВАТ є акціонери Товариства. Виконавчим органом ВАТ, який здійснює керівництво поточною діяльністю є правління акціонерного товариства, до компетенції якого належать усі питання щодо діяльності ВАТ(рис.1.2)

До складу правління ВАТ входять:

голова правління;

заступник голови правління;

члени правління;

секретар правління.Правління ВАТ спрямовує свою діяльність на підвищення ефективності виробництва, оновлення асортименту продукції, модернізацію та автоматизацію діючого обладнання, заміну застарілого обладнання, поточний та капітальний ремонт будівель та споруд.

Виробнича структура ВАТ «Жидачівський сирзавод»

Рис. 1.2

2. Методика аналізу собівартості продукції на підприємстві

2.1. Суть собівартості та особливості її формування на підприємстві

Процес виробництва є важливою стадією кругообігу коштів підприємства. В ході його здійснення підприємство, витрачаючи матеріальні, технічні, трудові та фінансові ресурси, формує собівартість продукції та фінансові результати діяльності ─ прибуток та збиток.

За типовим положенням з плану, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженим постановою Кабінети Міністрів України від 26.04.1996р. №473, собівартість промислової продукції (робіт, послуг) ─ це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Як економічна категорія собівартість являє собою:

•основу для обліку та контролю за рівнем затрат на випуск і реалізації продукції;

•слугує базою ціни товару і її нижньою межею, «обмежувачем» для виробника (підприємство не може встановлювати ціну нижчу за собівартість, оскільки воно матиме збитки;

•визначає прибуток і рентабельність;

•відображає ефективність використання виробничих ресурсів, впровадження нових технологій та нововведень, удосконалення системи організації та управління виробництвом;

•є важливим елементом економічного обґрунтування управлінських та інвестиційних рішень.

Рівень собівартості продукції перебуває в прямій залежності від продуктивності праці, раціонального використання основних фондів, енергоресурсів, скорочення непродуктивних витрат, організації виробництва, якості управління та інших факторів.

Собівартість продукції підприємства складається з витрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво та реалізацію.

Отже, відображаючи процеси виробництва, обігу та розподілу, собівартість виступає як один з важливих синтетичних показників діяльності підприємства.

Принципи формування собівартості продукції :

чітке розмежування витрат підприємства по сферах господарської діяльності ─ виробнича, адміністративна, капітальні вкладення, невиробнича, збутова;

безпосередній зв'язок витрат з процесами виробництва та обігу;

зміщення витрат в процесі відтворення для відновлення основної виробничої діяльності;

повний облік фактичних витрат незалежно від рівня дотримання встановлених норм та умов;

 прямий зв'язок витрат на виробництво продукції з визначеним періодом часу.

В господарській практиці склад витрат, які включають в собівартість промислової продукції, визначається в централізованому порядку. Для забезпечення єдиних засад формування собівартості продукції і фінансових результатів на підприємствах України незалежно від форм власності рекомендується дотримуватися основних засад «типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості».

Планування собівартості продукції для підприємства є складовою частиною планування діяльності промислового підприємства і включає систему техніко-економічних розрахунків, які відображають величину поточних витрат, що включаються до складу собівартості валової продукції, а також витрати усього промислового циклу по етапах управління (рис.2.1.1).

Етапи процесу управління витратами підприємства

Рис. 2.1.1

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства.

Головним завданням аналізу собівартості продукції є:

1)оцінка обґрунтованості планових завдань із собівартості продукції;

2)перевірка достовірності інформації про фактичну собівартість;

3)оцінка виконання планових завдань за узагальнюючими показниками їх динаміки;

4)дослідження структури витрат порівняно з плановими даними та в динаміці;

5)виявлення резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

6)розроблення заходів щодо забезпечення ефективного управління витратами і формування собівартості продукції.

Визначивши мету, завдання, послідовність розробки плану, необхідно з'ясувати, що саме впливає на рівень витрат на виробництво.

Собівартість продукції є комплексним показником, в якому відображена велика кількість факторів, що впливають на рівень собівартості. Усі фактори можуть бути поділені на зовнішні, тобто ті, які знаходяться поза підприємством та внутрішнього порядку.

До зовнішніх відносяться:зміна цін на матеріали, напівфабрикати, інструмент, пальне, енергію, які підприємство отримує від сторонніх підприємств;

зміна встановлених розмірів мінімальної заробітної плати, а також різного роду обов’язкових внесків, відрахувань і нарахувань на заробітну плату (наприклад, соціальне страхування);

зміна тарифів на перевезення вантажів;

інші.

Основними внутрішніми факторами є:

підвищення продуктивності праці;

зниження трудомісткості продукції;

зниження матеріаломісткості продукції;

ліквідація втрат від браку;

інші.

На відхилення фактичної собівартості одиниці продукції від планової впливають зміни:

обсяг виробництва;

постійних витрат;

змінних витрат.

Розрахунок вищеназваних чинників на відхилення фактичної собівартості одиниці продукції проводять методом ланцюгових підстановок.

Розрізняють поточні та перспективні резерви зниження собівартості включають усі види непродуктивних витрат (явні і приховані), також перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів, виявлених в ході аналізу.

До перспективних резервів відносять:

oзбільшення обсягів випуску продукції;

oвпровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Дослідженню відносного рівня витрат за кордоном надають великого значення. Аналіз відносного рівня витрат закордонні економісти вважають одним із наріжних каменів аналізу конкуренції.

Відносний рівень витрат звичайно виражається індексом, який обчислюють як частку від ділення витрат даного підприємства на середні витрати кожного з його конкурентів. Таким чином, якщо індекс дорівнює одиниці, то це означає, що витрати даного підприємства збігаються з втратами його конкурентів. Якщо індекс менший від одиниці – витрати нижчі, якщо більший, то конкуренти мають переваги.

Для того, щоб домогтися успіхів у майбутньому і не витрачати зайвого часу на виявлення резервів збільшення обсягу продукції (послуг) і зниження собівартості за минулі періоди, необхідно систематично вести оперативний, внутрігосподарський, порівняльний аналіз.

Одночасно повинна враховуватися і перехідна економія по тим заходам, що здійснені в попередньому році. Її можна визначити як різницю між річною економією і її частиною, врахованої в планових розрахунках попереднього року. По заходах, що плануються протягом ряду років, економія обчислюється виходячи з обсягу роботи, виконуваної за допомогою нової техніки, тільки в звітному році, без обліку масштабів упроваджених до початку року.

Розрахунки планової собівартості окремих видів товарної, реалізованої продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, внутрішньовиробничого планування, формування цін і стратегії розвитку підприємства.

Витрати підприємства класифікуються за такими ознаками (рис.2.1.2):

Групування витрат за кваліфікаційними ознаками

Рис. 2.1.2

Ознака кваліфікаціїГрупування витрат

За способом перенесення вартості на продукціюПрямі витрати;

Непрямі витрати

За видами продукціїВитрати на вироби;

Витрати на групи виробів;

Витрати на замовлення

З економічним змістом (елементами витрат)Матеріальні витрати ;

Витрати на оплату праці;

Відрахування на соціальні заходи;

Амортизація;

Інші витрати

З цільовим призначенням (статтями калькуляції)Прямі виробничі витрати;

Витрати на утримання й експлуатацію машин і механізмів;

Загально виробничі витрати;

Адміністративні витрати;

Витрати на збут

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витратУмовно-змінні витрати;

Умовно-постійні витрати;

Інші (змішані, незворотні, альтернативні)

За місцем виникнення витратВитрати виробництва;

Витрати цеху;

Витрати дільниць;

Витрати функціональних служб

За календарними періодамиПоточні витрати;

Одноразові витрати

За функціями управлінняВиробничі витрати;

Невиробничі витрати

За рівнем планування і контрольованостіРегульовані (нерегульовані) витрати;

Нерегульовані (неконтрольовані) витрати

За звітними періодамиКапітальні витрати;

Фінансові витрати

В залежності від доцільності їх здійсненняПродуктивні витрати;

Непродуктивні витрати

За ступенем залежності від прийняття рішеньРелевантні витрати;

Не релевантні витрати

За порядком обчисленняФактичні витрати;

Планові (бюджетні) або прогнозовані;

Нормативні витрати

За ознакою переносу вартості в часіОпераційні витрати;

Витрати на амортизацію1.за центрами відповідальності (місцем виникнення витрат):

витрати виробництва;

цеху;

дільниці;

технологічного переділу.

2.за видами продукції:

витрати на вироби;

типові представники виробів;

групи однорідних виробів;

одноразові замовлення;

напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію.

3.за єдністю складу (однорідністю) витрат:

одноелементні;

комплексні.

4.за способом віднесення на собівартість включаються:

прямі витрати;

непрямі витрати.

5.за видами витрат:

I.витрати за економічними елементами;

II.витрати за статтями калькуляції.

За економічними елементами (однорідні витрати):

oматеріальні витрати;

oвитрати на оплату праці;

oвідрахування на соціальні заходи;

oамортизаційні відрахування;

oінші витрати.

Групування витрат за статтями калькуляції:

Виробничі витрати:

•прямі матеріальні витрати (сировина та основні матеріали, куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби, допоміжні та інші матеріали), які безпосередньо відносяться до конкретного об’єкту витрат;

•прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші витрати робітникам, що зайняті у виробництві), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат;

•інші прямі витрати;

•загально виробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загально виробничого призначення, витрати на управління та експлуатацію устаткування, витрати а обслуговування виробничого процесу, витрати на опалення, водопостачання виробничих приміщень, витрати по охороні праці, техніці безпеки та захист навколишнього середовища, інші витрати);

Витрати періоду:

•втрати періоду операційної діяльності (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати);

•фінансові витрати (витрати на процентні та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позичкового капіталу);

•інвестиційні витрати (втрати від участі в капіталі, витрати на ліквідацію необоротних активів та інше).

6.за відношенням до обсягу виробництва входять:

змінні витрати;

умовно ─ постійні витрати.

7. за відношенням до процесів виробництва і реалізації розрізняють:

виробничі витрати;

поза виробничі витрати.

8. за календарними періодами:

витрати поточні;

одноразові.

Поточні витрати, які є необхідними для отримання готової продукції, поділяються на:

циклічні;

безперервні.

Циклічні повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на основні і допоміжні матеріали, інструмент, заробітну плату виробників, технологічні, енергетичні витрати та інше.)

Безперервні витрати — це постійні витрати незалежно від виробництва продукції (утримання приміщень, споруд, устаткування, апарату управління тощо.)

Найбільшу частку у всіх витратах підприємства займають витрати на виробництво продукції. Сукупність виробничих витрат показує, в яку вартість обходиться підприємству виробництво виготовленої продукції, тобто вони становлять виробничу собівартість продукції.

Отже, собівартість продукції це вартісна (грошова) оцінка витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Собівартість продукції належить до числа найважливіших показників роботи підприємства. Вона характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються: рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці, частка затрат на виробництво за окремими статтями та елементами і інші витрати на випуск продукції.

Вона використовується як показник для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію.

Собівартість продукції тісно пов’язана з господарським розрахунком. За умов самофінансування зниження собівартості продукції є основним джерелом зростання прибутку підприємства. Через собівартість відшкодовуються витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів і засобів праці, робочої сили, природних ресурсів тощо.

Таким чином у собівартість продукції включають такі витрати:

◘на проведення дослідження ринку для виявлення потреби в певному виді продукції;

◘підготовку й організацію освоєння виробництва нової продукції;організацію виробництва, виключаючи усі витрати на сировину, матеріали, теплову і електроенергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу тощо;

◘обслуговування виробничого персоналу та управління ним;

◘реалізацію продукції (упакування, транспортування, рекламу, інформаційне забезпечення і інші витрати);◘розвідування, використання й охорону природних ресурсів (геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, охорону повітряного й водного басейнів);

◘організацію навчання й підготовку кадрів;

◘поточну раціоналізацію виробництва (вдосконалення техніки і технології виробництва, якості продукції);

У собівартість продукції також включаються витрати від браку, недостач, і псування матеріалів у межах встановлених норм, які передбачені технологічним регламентом.

Для аналізу собівартості використовують такі дані:

ф. №5 ─ с «Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг»;

ф. №2 ─ «Звіт про фінансові результати»;

кошториси витрат;

дані синтетичного і аналітичного обліку витрат за основними і допоміжними виробництвами;

матеріали ревізій та обстежень;

результати аналізу собівартості за попередні роки.

Реформування бухгалтерського обліку спричиняє необхідність зміни організації усієї економічної діяльності підприємства. Формування собівартості окремих видів продукції належить до сфери внутрішньогосподарського (управлінського обліку). Стаття І «Закону про бухгалтерський облік» передбачає самостійність підприємства при розробці системи і форми управлінського обліку, у звітності й контролі господарських операцій.

В собівартості продукції знаходить своє відображення дія ринкових економічних законів, які сприяють зниженню витрат на виготовлення продукції за рахунок прискорення науково-технічного розвитку, поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції, ресурсозбереження, впровадження мало ─ та безвідходних технологій, інтенсифікації виробництва.

Собівартість продукції є мірилом рівня затрат на виготовлення тієї чи іншої продукції. Вона використовується для контролю за використанням матеріальних і всіх інших ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів.

2.2 Вибір та обґрунтування системи показників для оцінки рівня собівартості продукції

Для того, щоб краще зрозуміти суть собівартості розглянемо основні показники, що комплексно характеризують собівартість продукції.

На підприємствах обчислюють собівартість:

oвалової;

oтоварної (виготовленої);

oреалізованої продукції.

Собівартість валової продукції включає в себе всю продукцію у вартісному вираженні незалежно від ступеня її готовності, тобто товарну продукцію плюс (мінус) незавершене виробництво, а також плюс (мінус) відповідний інструмент, призначений для виробництва у вартісному вираженні.

Собівартість валової продукції як показник застосовується переважно для внутрішніх потреб підприємства, на яких є нестабільною величина залишків незавершеного виробництва.

Собівартість валової продукції (Св.п.) обчислюють за формулою:

Свп = Стп + (Снв.п.р.- Снв.к.р.), (2.1)

де Стп — собівартість товарної (виготовленої) продукції;

Снв.п.р. і Снв.к.р.— відповідно собівартість незавершеного виробництва на початок і кінець розрахункового періоду.

Собівартість товарної (виготовленої) продукції підприємства обчислюють за попередньо визначеною собівартістю окремих виробів, тобто

Ст = ∑n*Сі*Nі, (2.2)

де Ст — собівартість товарної продукції;

n — кількість найменувань продукції;

Сі — собівартість одиниці і-ї продукції;

Nі — виробництво і-ї продукції у натуральному виразі.

Собівартість реалізованої продукції (Ср.) включає собівартість товарної продукції виготовленої), плюс витрати, пов’язані з її реалізацією (Вр.):

Ср. = Ст. + Вр., (2.3)

Собівартість реалізованої продукції ще обчислюють корегуванням собівартості продукції на зміну залишків нереалізованої продукції:

Ср. = Ст. + (Ссп. – Сск), (2.4)

де Ссп., Сск. — собівартість товарної продукції на складі на початок і кінець розрахункового періоду.

Собівартості одиниці продукції розраховують за формулою:

Соп = Пв / П+Зв, (2.5)

де Соп ─ собівартості одиниці продукції;

Пв ─ постійні (умовно-незмінні) витрати;

Зв ─ змінні витрати;

П ─ обсяг виробництва.

Планування зниження собівартості продукції здійснюють шляхом планування зменшення витрат на одну гривню виробленої продукції. Всі фактори, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об’єднанні окремі групи.

Методика визначення впливу окремих (сукупності) техніко-економічних чинників на зміну (зменшення, збільшення) поточних витрат здійснюються в такій послідовності:

1.визначають витрати на 1грн. виготовленої продукції в базовому році:

В1грн.тпб = Стпб.\ Qтпб. , (2.6)

де В1грн.ТПб. — витрати на одну гривню виготовленої продукції в базовому році, грн.;

Стпб. — собівартість виготовленої продукції в базовому році;

Qтпб. — обсяг виробництва виготовленої продукції в базовому році.2.визначають вихідну собівартість виготовленої продукції в плановому році (Свих. грн.):

Свих. пл. = В1грн.тпб * Qтп пл. , (2.7)

де Qтп пл.. — плановий обсяг виготовленої продукції підприємства, грн.

3.визначають економію витрат за техніко-економічними чинниками методом прямого розрахунку:

•підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норми витрат матеріалів (Ем.):

Ем.= (Нб.* Ц – Ні * Ц)*Ni , грн.. (2.8)

де Нб. і Ні. — норми витрат матеріалів до і після здійснення заходу в натуральних одиницях;

Ц — ціна одиниці ресурсу;

Nі — обсяг випуску продукції після здійснення заходу, у натуральних одиницях.

•зростання продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості виготовлення продукції (Ет.):

Ет. = [ to* (C2б – ti* C2i)*(1+%дод.\ 100)*(1+%соц.зах.\100)]*Ni , (2.9)

де to, ti — трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н.- год.;

С2б і С2і — середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн.\ год.;

%дод. — середній відсоток відрахувань на соціальні заходи.

Визначають планову собівартість продукції (Стп.пл.):

Стп.пл. = Свих.пл. +;- Есум., (2.10)

де Свих.пл. — собівартість вихідної виготовленої продукції за планом;

Есум. — сума економії витрат за всіма техніко-економічними показниками, грн..

На зміну обсягу та структури продукції впливають також умовно-постійні витрати (крім амортизації). У мовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Із збільшенням обсягу виробництва їхня кількість на одиницю продукції зменшується, що приводить до зниження її собівартості. Відносна економія на умовно-постійних витратах визначається за формулою:

Ен = (Т*Пб)/100, (2.11)

де Ен. — економія умовно-постійних витрат;

Пб — сума умовно-постійних витрат у базовому році;

Т — темп приросту виготовленої продукції в порівнянні з базисним роком.

Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку й освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів, у зменшенні витрат пускового періоду по цехах, що вводяться знову в дію. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється по формулі:

Еп = (З1/Д1—З0/Д0)*Д1, (2.12)

де Еп — зміна витрат на підготовку й освоєння виробництва;

З0, З1 — суми витрат базисного і звітного року;

Д0, Д1 — обсяг виготовленої продукції у базисному і звітному році

Ці економічні показники є визначальними для підприємства, тобто допомагають визначити витрати, що безпосередньо впливають на формування собівартості продукції.

2.3 Методика аналізу показників рівня собівартості продукції та фактори впливу на зміну собівартості

Для ВАТ "Жидачівський сирзавод", як і для галузі в цілому, характерні для аналізу собівартості продукції такі показники:

I.витрати на одну гривню продукції;

II.виробнича собівартість за калькуляційними статтями продукції та за елементами витрат;

III.собівартість одиниці окремих видів продукції.

Як відомо, одним з головних напрямків формування дохідності підприємства повинно бути зниження собівартості продукції. Зростання обсягу виробництва і пеалізації цін на продукцію приносить, як правило, тимчасовий успіх підприємству. Великі резерви знахдяться в галузі зниження рівня витрат.

1.1 Найбільш узагальнюючим показником собівартості продукції, який відображає прямий зв'язок з прибутком є, рівень витрат на одну гривню продукції.

Для того, щоб визначити і проаналізувати рівень витрат на одну гривню продукції, необхідно здійснити ряд додаткових розрахунків. Це стосується передусім необхідності перерахунку фактичного обсягу виготвленої продукції на планову собівартість, планові ціни, а також урахування зміни цін на сировину, матеріали і товарну продукцію у звітному періоді.

Витрати на одну гривню обсягу промислової продукції ─ важливий, найбільш узагальнюючий показник собівартості продукції. Однією з переваг цього показника є його універсальність: його використання дає можливість оцінити не лише виконання плану за собівартістю продукції, а й дати оцінку її динаміки в будь-якій галузі виробництва, провести порівняльний аналіз собівартості продукції на підприємствах, які випускають однорідну продукцію.

Витрати на одну гривню обсягу промислової продукції розраховують діленням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції на вартість випущеної продукції в оптових цінах підприємства.Вивченню та оцінці собівартості одиниці найважливіших видів продукції економічні служби підприємства повинні приділити особливу увагу, оскільки результати аналізу цього важливого показника використовуються для виявлення шляхів подальшого зниження собівартості продукції, проведення низки організаційно-технічних заходів щодо економії витрат на конкретних ділянках роботи.

Для формування собівартості досить важливо вивчити усі фактичні витрати, що виникають на підприємстві.

Фактичні витрати порівнюють з плановими за кожним видом використаних матеріалів, розраховують відхилення і вплив факторів на зміну цих витрат.

На відхилення фактичних витрат від планових впливають фактори:

зміна норм витрат;

зміна цін на матеріали;

зміна матеріалів.

Вплив фактора норм розраховується таким чином: фактична норма мінус планова норма витрат множиться на планову ціну.

Вплив фактора цін обчислюється так: фактична ціна мінус планова ціна множиться на фактичну норму.

Відомо, що ціна на матеріали не залежить від діяльності підприємства, але частина ціни — транспортно-заготівельні витрати — залежать від підприємства, бо вони плануються і фактично обліковуються.

Вплив фактора «заміна матеріалів» розраховується так: різниця між нормою заміняю чого матеріалу множиться на ціну заміненого матеріалу.

Собівартість реалізованої продукції, витрати операційної діяльності формуються за статтями витрат (рис.2.3.1), до яких відносяться:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загально виробничі витрати;

адміністративні витрати;

витрати на збут;

інші операційні витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів, та комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів, які можна безпосередньо віднести до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, які можна безпосередньо віднести до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можна безпосередньо віднести до конкретного об’єкта витрат: відрахування на соціальні заходи, орендна плата, амортизація технологічного устаткування, електроенергія рушійна тощо.

До складу загально виробничих витрат включаються:

витрати, пов’язані з управлінням виробництвом (оплата праці працівників апарату управління структурних підрозділів; відрахування на соціальні заходи; оплата робіт консультаційного та інформаційного характеру, пов’язаних із забезпеченням виробництва);

витрати на службові відрядження в межах встановлених норм;

витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт (загально виробничого призначення) у вигляді амортизаційних відрахувань;

сума сплачених орендарем процентів за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами;

витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технології, організацією виробництва, поліпшенням якості, конкурентноздатності продукції, підвищенням її надійності та інших властивостей у ході виробничого процесу;

витрати на обслуговування виробничого процесу (придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструментів, проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування основних виробничих фондів, за винятком їх реконструкції і модернізації, контроль за виробничими процесами та якістю продукції, забезпечення правил техніки безпеки праці);

витрати на пожежну і сторожову охорону;

знос малоцінних і швидкозношуваних предметів;

втрати внаслідок технічного неминучого браку

Загально-виробничі витрати поділяються на:

1)умовно-постійні — відносяться витрати, загальна сума яких збільшується пропорційно до обсягу виробництва;

2)умовно-змінні — витрати при збільшенні обсягу виробництва не змінюються або змінюються непропорційно.

До складу адміністративних витрат відносяться витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

загальні корпоративні витрати;

витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством;

витрати на утримання основних засобів загальногосподарського використання;

оплата професійних послуг (юридичних, аудиторських);

витрати на зв'язок;

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на врегулювання спорів у судових органах;

податки, збори, обов’язкові платежі;

оплата послуг банків.

До складу витрат на збут включаються витрати, пов’язані з реалізацією продукції:

oвитрати на переупаковку продукції на складах готової продукції;oоплата праці та комісійні винагороди за збут;

oвитрати на рекламу та дослідження ринку;

oвитрати на перепродажну підготовку товарів;

oвитрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

oвитрати на утримання основних засобів, пов’язаних зі збутом продукції;

oвтрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції;

oвитрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.

До інших операційних витрат відносяться:

витрати на дослідження і розробки;

собівартість реалізованої іноземної валюти;

собівартість реалізованих виробничих запасів;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резервів сумнівних боргів;

втрати від операційної курсової валюти;

втрати від знецінення запасів та інше.

Класифікація витрат операційної діяльності за статтями витрат

Рис. 2.3.1

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація;

інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включаються витрати на:

1)сировину й матеріали, які використовуються як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства при виготовленні продукції або для господарських потреб;

2)купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, які використані в операційній діяльності підприємств;

3)придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо та енергію всіх видів, які використовуються на технологічні та інші операційні цілі;

4)тару й тарні матеріали, що використані в операційній діяльності підприємства;

5)будівельні матеріали, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності;

6)запасні частини, які використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів підприємства;

7)інші матеріальні витрати, які відображають вартість виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого і невиробничого характеру;

8)малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП), що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, не більше одного року.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються:

•заробітна плата за окладами і тарифами, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Сюди входять також витрати на виплату додаткової заробітної плати;

•надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством (за високу кваліфікаційну майстерність, за роботу у важких, шкідливих умовах, за суміщення професій, доплати до середнього заробітку у випадку, передбаченому законодавством;

•премії та заохочення робітникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати (за виконання і перевиконання виробничих завдань, за підвищення продуктивності праці, винагороди за вислугу років, стаж роботи, передбачені діючим законодавством;

•матеріальна допомога (одноразові заохочення, наприклад, за виконання особливих важливих виробничих завдань);

•гарантійні та компенсаційні виплати (оплата за працю у вихідні та святкові дні, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку порушенням термінів її виплати, суми відшкодування втраченого заробітку внаслідок тимчасової втрати працездатності;

•оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу (оплата щорічних основних і додаткових відпусток відповідно до Закону України від 15.11.96р. «Про відпустки», оплата навчальних відпусток, наданих працівникам, які навчаються у вечірніх та заочних навчальних закладах, оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу підліткам;

•інші виплати на оплату праці (оплата працівникам, які не перебувають у штаті підприємства, за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру.

Виплати здійснюються фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з підприємством (працівниками), тобто працюючими на підставі трудового договору.

Трудовий договір ─ це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особо, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену такою угодою, з підпорядкуванням внутрішньому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором чи домовленістю сторін.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються:

1)відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;2)відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

3)відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, що діє на підставі відповідного закону;

4)відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

5)відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

6)відрахування на інші соціальні заходи стосовно персоналу підприємства установляється відповідними Законами України з кожного окремого виду страхування.

До елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.

Амортизація ─ системний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, що амортизується ─ первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Вартість об’єкта основних засобів, що амортизується, не може перевищувати його первинну вартість, ─ вона може бути меншою або дорівнювати їй.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об’єкта, що встановлюється підприємством при визначенні цього об’єкта активом. Строк корисного використання (експлуатації) ─ очікуваний період, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено очікуваний підприємством обсяг продукції.

Нарахування амортизації проводиться щомісяця незалежно від фінансових результатів підприємства. Відповідно до п. 8.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації, у відсотках до балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду.

До елемента «Інші операційні витрати» належать:

витрати на відрядження фізичних осіб;

витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства;

витрати на оплату послуг за участь у семінарах;

витрати на проведення аудит;

витрати на транспортне обслуговування;

оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління;

витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, що видані для ведення господарської діяльності;

витрати на охорону праці;

витрати на перевезення працівників підприємства до місця роботи і назад;

витрати, пов’язані з виконанням робіт вахтовим методом;

витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитних фінансових установ;

витрати зі страхування ризиків;

витрати на гарантійний ремонт, гарантійне обслуговування або гарантійні заміни та витрати на утримання гарантійних майстерень;

витрати на проведення рекламних заходів;

витрати на організацію прийомів, презентацій і свят;

витрати на відшкодування складських, вантажно ─ розвантажувальних робіт;

витрати на оплату послуг транспортно ─ експедиційних, страхових та посередницьких організацій;

витрати на оплату експортного (вивізного) мита та митних зборів;

витрати, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою фізичних осіб підприємства;

податки, збори та інші обов’язкові платежі;

витрати підприємства, пов’язані з утриманням з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;

витрати на оприлюднення річного звіту;

сума сплачених орендарем платежів за використання наданими в оперативний лізинг основними засобами, іншими необоротними засобами;

витрати підприємств ─ суб’єктів валютного ринку;

компенсації робітникам (за власний інструмент, особистий транспорт);

витрати підприємства, пов’язані з випробовуванням якості виробів, деталей, вузлів на відповідність встановленим стандартам або технічним умовам;

інші витрати (втрати від браку, простоїв, витрати на операції із скляною тарою);

інші операційні витрати.

Нижче наведено класифікацію витрат підприємства за економічними елементами (рис. 2.3.2)

Класифікація витрат підприємства за

економічними елементами

Рис. 2.3.2

На підприємстві важливе місце займає калькулювання собівартості окремих виробів, яке потрібне для вирішення ряду важливих завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат при виробництві однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів.Калькуляції собівартості одиниці продукції складаються з таких розділів:

собівартість продукції за статтями калькуляції;

розшифрування матеріальних витрат на одиницю продукції (перелік видів матеріалів, використаних на її виробництво);

покупні вироби і напівфабрикати;

трудові витрати на одиницю продукції.

Калькулювання – це обчислення собівартості продукції (окремих виробів), яке потрібне для обґрунтування цін на продукцію, розрахунку рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакової продукції на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів.

Калькуляцію розуміють як процес обчислення собівартості одиниці продукції. Калькуляція потрібна для вирішення економічних завдань:

обґрунтування цін на вироби;

обчислення рентабельності виробництва;

аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах;

визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо.

У кінцевому результаті калькуляція є документом, в якому представлені всі витрати на виробництво і реалізацію одиниці конкретного виду продукції у вигляді витратних статей.

У практичній діяльності виробництва розрізняють:

1.Планова калькуляція ― охоплює сукупність витрат на виріб за плановими (прогресивними) нормами витрат на сировину, матеріали, паливо, енергію, заробітну плату і планові коефіцієнти непрямих витрат. Ця калькуляція здійснюється перед початком планового періоду, враховуючи ціни на момент формування плану;

2.Нормативна калькуляція розраховується на основі діючих на певному підприємстві на початок місяця норм матеріальних та трудових витрат і квартальних кошторисів витрат на обслуговування виробництва і його управління.

3.Кошторисна калькуляція використовується для розрахунку можливого рівня витрат на виробництво продукції при проектуванні нових виробничих об’єктів і конструюванні нових освоюваних виробів, на яких немає обґрунтованих норм витрат;

4.Звітна калькуляція відображає сукупність всіх витрат, фактично здійснених підприємством на виробництво і реалізацію відповідного виду продукції. Вона використовується для аналізу і контролю за виконанням планових завдань щодо зниження собівартості окремих видів виробів, аналізу рівня і динаміки собівартості, обґрунтування джерел, резервів і шляхів зниження витрат на виробництво.

Незалежно від конкретних особливостей виробництва продукції, калькулювання передбачає розв’язання таких методичних завдань:

визначення об’єкта калькулювання;

визначення калькуляційних одиниць;

визначення калькуляційних статей витрат;

методика їхнього обчислення.

Його об’єктом може бути продукція, собівартість якої обчислюється. Так, головний об’єкт калькулювання  це готова продукція, яка поставляється на ринок. Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.

У світовій практиці господарювання застосовуються різні методи калькулювання, що зумовлено різним призначенням калькуляції, типом виробництва та традиціями управління.

Найчастіше використовується калькулювання за повними і неповними витратами.

Метод калькулювання за повними витратами передбачає включення в калькуляцію всіх видів витрат, що стосуються виробництва продукції.

Метод калькулювання за неповними витратами передбачає охоплення не всіх витрат на виробництво продукції. Частину непрямих витрат не відносять на собівартість окремих виробів, а безпосередньо віднімають від виручки за певний період під час визначення прибутку. Таким методом є «direct-cost», за якого на собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а непрямі  на період.

Залежно від характеру виробів і послуг, особливостей організації і технології їх виробництва розрізняють два основних методи калькулювання собівартості продукції:

Метод послідовного підсумовування прямих витрат і витрат, що розподіляються по видах продукції (позамовна калькуляція);

Метод розподілу (поділу) сукупних видатків по калькульованих об’єктах, заснований на групуванні витрат по процесах (періодах, стадіях, фазах) виробництва (попередільна калькуляція).

Залежно від прийнятого методу розподілу витрат у теорії і практиці застосовують такі методи:

Метод загальної калькуляції (розподіл на калькульований об’єкт усіх витрат як змінних, так і постійних);

Метод «величини покриття» ( розподіл тільки змінних витрат)

Статті калькуляційних витрат(рис. 2.3.3):

Сировина і матеріали.

Ця стаття містить витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали. Крім ціни матеріалів, ураховуються транспортно-заготівельні витрати (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи тощо).

Зворотні відходи.У процесі виробництва утворюються відходи від сировини і матеріалів. Їх відповідно оцінюють і віднімають від вартості сировини і матеріалів. Ці відходи можуть реалізовуватись або можуть бути використані для підсобного виробництва.

Покупні вироби і напівфабрикати.

Ці відходи йдуть на комплектування основних виробів підприємства. Це кооперативні поставки, які, як правило, є дешевшими, ніж виготовлення виробів і напівфабрикатів самим підприємством. У їх вартість також включають транспортно-заготівельні витрати.

Паливо і енергія на технологічні цілі.

Включають витрати на паливо, електроенергію, пару, газ, тепло та інше, які використовуються в технологічному процесі для зміни стану або форми предметів праці і обчислюються за нормами витрат і тарифами на енергію.

Основна заробітна плата промислово-виробничого персоналу.

Це витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих у виготовленні основної продукції. Обчислюється згідно з встановленими нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифних ставок або відрядних розцінок на операції, деталі, вузли.

Додаткова заробітна плата промислово-виробничого персоналу.

Обчислюється у відсотках від основної заробітної плати (оплата відпусток, виконання державних обов’язків, різні доплати).

Відрахування на соціальне забезпечення виробників. Обчислюється у відсотках від суми основної та додаткової заробітної плати.

Витрати на підготовку та освоєння виробництва.

Це витрати, які передбачають: витрати на освоєння нових виробничих об’єктів: виробництва, цехів, агрегатів (пускові витрати); підготовку та освоєння нової продукції; підготовчі роботи в добувній промисловості. Ці витрати списуються на продукцію рівними частками за встановлений період їхнього відшкодування.

Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування, в тому числі амортизацію, є комплексними і охоплюють витрати на: амортизацію, відрахування від балансової вартості цих видів засобів праці; електроенергію; паливо для приведення в дію машин і устаткування, стиснуте повітря, технологічний інструктаж, ремонтні роботи, оплату праці з відповідними відрахуваннями на соціальні потреби робітників, які обслуговують машини. На ці витрати складається кошторис для кожного підрозділу виробництва на рік (квартал). Вони обчислюються методом розподілу на одиницю того чи іншого виду продукції.

Загально-цехові витрати.

Це витрати на утримання, виробниче та господарське обслуговування в межах цеху, певного виробничого підрозділу (заробітна плату цехового персоналу, відрахування на соціальні потреби працівників управління цеху, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, амортизаційні відрахування стосовно будівель і споруд, кошти на їх утримання, ремонт, на охорону праці тощо).

Загальнозаводські витрати.

Це загальногосподарські витрати на рівні підприємства в цілому. Додатково до них включають витрати на вибір і підготовку кадрів, відрядження, обов’язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення довкілля), виплати відсотків за кредити та інше.

Втрати від браку продукції.

У ряді галузей виробництва плануються нормативні втрати від браку продукції, який утворюється в процесі технології виробництва. Це, зокрема, в промисловості виробництва будівельних матеріалів.

Інші виробничі витрати.

Це можуть бути непередбачувані витрати, які виникли в процесі організації виробництва: зміна тієї чи іншої сировини, матеріалів, їх подорожчання, непередбачувані простої у зв’язку з не подачею електроенергії та інше.

Поза виробничі витрати.

Охоплюють витрати, пов’язані з вивченням ринку, на рекламу та продаж продукції, ті з них які є непрямими, їх роз приділяють між виробами пропорційно виробничій собівартості.

Таким чином, методи калькулювання, які застосовуються на підприємстві, прямо впливають на розрахунок собівартості продукції. Тому аналіз собівартості слід розпочинати з ознайомлення з цими методами та способами розподілу непрямих витрат між окремими виробами.

Схема формування собівартості за статтями калькуляції

Рис. 2.3.3

Відомо, що сукупні витрати підприємства залежно від їх призначення виражаються різними показниками. Згідно з чинним законодавством та інструктивними матеріалами визначаються такі показники:

валові витрати;

кошторис виробництва;

Показник валових витрат введено в систему економічних обчислень та обліку на підприємствах для зизначення оподаткованого прибутку відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”. Він є синтетичним показником і включає не лише ті витрати, що формують собівартість продукції, а й інші.Тому цей показник при аналізі собівартості продукції нерозглядається.Кошторис виробництва ― це витрати підприємства, повязані з основною діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.

Кошторис виробництва складається за економічними елементами, до яких належить:

1)матеріальні витрати;

2)витрати на оплату праці;

3)відрахування на соціальні заходи;

4)амортизація;

5)інші операційні витрати.

Практичне значення кошторису виробництва полягає в тому, що узагальнюючи по елементні витрати підприємства, він показує їхню структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди і ін.) і дає можливість визначити фактори, які негативно впливають на вартість продукції.

Порядок розробки кошторису залежить від стадії форм прогнозування, наявності інформації, розміру підприємства.

Кошторис на виробництво виготовленої продукції розробляється, коли вирішені такі головні питання:

•є замовлення на продукцію, яку може випускати підприємство, визначено її асортимент, кількісні та якісні показники;

•вирішені питання постачання основної сировини, матеріалів, комплектуючих деталей і вузлів, запасних частин, допоміжних матеріалів і ін.;

•визначені постачальники і ціни на сировину, що постачається, матеріали, комплектуючі та ін.;

•розроблений технічно-промисловий фінансовий план:

технічне оснащення виробництва;

приведення потужностей у відповідність до програми виробництва;

безпосередні фінансові та матеріальні витрати на технічне переоснащення;

•визначена договірна ціна на поставку готової продукції зі кожним її видом.

Маючи пакет необхідних вихідних даних, включаючи сюди витрати палива, енергії, заробітної плати та ін. витрати, розробляється кошторис всього виробництва і виводяться абсолютні витратні показники та можливий дохід від реалізації виготовленої продукції.

За відсутності фактичних витрат на окремі елементи виробництва беруться розрахункові показники, які потім корегуються на прогнозі коефіцієнта при зміні обсягу виробництва, кількості персоналу, вартості основних фондів та інше.

3. Аналіз собівартості продукції на підприємстві

3.1 Загальний аналіз основних техніко-економічних показників та оцінка діяльності підприємства

Щоб краще зрозуміти суть, формування та резерви, за допомогою яких можна знайти шляхи зниження собівартості продукції на підприємстві, перейдемо до детального аналізу показників рівня собівартості, факторів впливу на зміну собівартості продукції на підприємстві та загальної техніко-економічної оцінки роботи ВАТ «Жидачівський сирзовод»

Основна мета аналізу собівартості продукції ─ знаходження шляхів і джерел зниження собівартості продукції та збільшення прибутку.

Об’єктами аналізу собівартості будуть наступ ні показники:

виробнича собівартість товарної продукції за статтями калькуляції та за елементами витрат;

витрати на одну гривню виготовленої продукції;

собівартість окремих виробів;

прямі статті витрат;

непрямі статі витрат.

Техніко-економічні показники

Таблиця 3.1.1

№

ПоказникиОд. вим.

2003

2004

2005До мин. року

(+;-)%

1.Чистий дохід від реалізації продукціїТис. грн.

4224,75504,77621,3+2116,4138,4

2.Собі вартість реалізованої продукціїТис. грн.3521,04726,76716,5+1989,8142,1

3.Валовий прибутокТис. грн.703,7778,2904,8+126,6116,3

4.Затрати на 1 грн. реалізованої продукціїГрн.0,8330,8580,881+0,023102,6

5.Обсяг виробленої пром. продукціїТис. грн.4234,55512,17612,5+2120,4138,4

6.Собівартість виробленої продукціїТис. грн.3542,14735,46739,8+1988,4142,0

7.Затрати на 1 грн. виробленої продукціїГрн.0,8360,8590,888+0,029103,3

8.Чистий прибуток,

збитокТис.грн

Тис.грн.70,4

—322,7

—268,0

—-34,7

—83,0

—

9.Середньооблікова чисельністьЧол.127130132+2101,5

10.Фонд оплати праці всьогоТис. грн.595,4638,2807,8+169,6126,6

11.Продуктивність праці від обсягу вигот. продукції

Тис. грн.33,342,457,8+15,4136,3

12.Середньомісячна зароб. платаГрн.351,2409,1509,9+100,8124,6

13.Середньорічна вартість ОВФТис. грн.1993,12341,22610,1+268,9111,4

14.ФондовіддачаТис. грн.2,122,352,92+0,57124,2

15.Власний капіталТис. грн.1301,71624,41893,4+254,6130,2

16.Чиста рентабельність%, р.220ф.2/р.040ф22,06,83,9-2,957,3

17.Рентабельність реалізованої продукції%, р. 220ф2/р.035ф.21,75,83,5-2,360,3

18.Рентабельність власного капіталу%, р. 220ф.2/р.380ф.15,419,814,2-5,671,7

Розглянемо та проаналізуємо динаміку техніко-економічних показників ВАТ ″ Жидачівський сирзавод ″Чистий дохід від реалізації продукції у звітному році в порівнянні до минулого збільшився на 2116,4 тис. грн., тобто на 38,4%, собівартість реалізованої продукції зросла на 42,1%, валовий прибуток зріс на 126,6 тис. грн., тобто на 16,3%, затрати на 1 грн. реалізованої продукції зросли на 2,6%. Обсяг виготовленої промислової продукції зріс на 2120,4 тис. грн., тобто на 38,4%, собівартість виробленої продукції збільшилася на 42%, затрати на 1 грн. виробленої продукції зросли на 3,3%.

Чистий прибуток підприємства у фактичному періоді відносно минулого року знизився на 34,7 тис. грн., тобто на 17%. Це відбулося за рахунок росту собівартості виготовленої та реалізованої продукції.

Середньооблікова чисельність працівників у поточному році в порівнянні з минулим зросла на 2 чоловіка, тобто на 1,5%.

Фонд оплати праці всього у звітному періоді в порівнянні з минулим зріс на 169,6 тис. грн., тобто на 26,6%.

Продуктивність праці від обсягу виготовленої продукції у поточному році в порівнянні з минулим зросла на 36,3%.

Середньомісячна заробітна плата у фактичному періоді відносно минулого збільшилася на 24,6%.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів у 2005 р. в порівнянні з 2004 р. зросла на 11,4%, фондовіддача за аналогічний період зросла на 24,2%

Суттєво збільшився власний капітал у звітному році відносно минулого на 30,2%

Чиста рентабельність знизилась за аналогічний період на 42,7%, Рентабельність реалізованої продукції також знизилась на 39,7%, Рентабельність власного капіталу зменшилась у 2005 р. проти 2004 р. на 28,3%

3.2 Аналіз динаміки та структура собівартості продукції

Виробнича собівартість підприємства жорстко зумовлюється загальноекономічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення.

Для виконання аналітичних досліджень використана статистична звітність про виробництво продукції, форма №1-П, а також бухгалтерські дані про випуск, відвантаження і реалізацію продукції, залишки нереалізованої продукції на складі на початок і на кінець року.

Аналіз випуску продукції розпочинається з оцінки рівня виробництва в цілому на ВАТ «Жидачівський сирзавод» у порівнянні з минулим роком.

Для цього розглянемо динаміку обсягів випуску продукції по таблиці 3.2.1

Динаміка виробництва продукції на ВАТ «Жидачівський сирзавод» (2004-2005 рр.)

Таблиця 3.2.1

№Показник 2004р.2005р.

1.Виготовлена (товарна) продукція в діючих цінах (без ПДВ), тис. грн.

5512,1

7612,5

2.Відсоток до попереднього року, %130,1138,1

Наведені дані показують ріст виробництва продукції у поточному році, порівнюючи з показником випуску продукції у 2004 році на 38.1%.

Це безперечно є хорошими показниками у роботі підприємства та свідчить про нарощення темпів виробництва та підвищення його ефективності.

На підприємстві переважає питома вага раніше освоєних виробів, тому тут планують та обліковують зниження собівартості порівнянної продукції у відсотках до минулорічної. До порівнюваної продукції відносять усі вироби, що їх виготовляли на підприємстві в минулому звітному періоді, за винятком виробів, виготовлених у дослідному варіанті, та тих, які були на стадії впровадження у виробництво.

Порівнюючи фактичну собівартість із собівартістю перерахованою за рівнем минулого року, можна визначити економію чи перевитрату.

Для оцінки зниження собівартості всієї продукції, в тому числі порівнянної і непорівнянної, на підставі даних облікової інформації складемо відповідний розрахунок (таблиця 3.2.2).

Собівартість продукції

Таблиця 3.2.2

Показник Фактичний випуск виготовленої продукціїВідхилення

За середньорічною собівартістюЗа плановою собівартістюЗа фактичною собівартістюФактично

Плану від минулого року, %Від плану

Від минулого року, %

%

Уся товарна продукція—6624.36739.8——+1.74

У тому числі

1)порівняна;

2)непорівняна

6439.5

—

6349.7

274.8

6501.8

238.0

-1.43

—

+0.96

—

+2.39

-13.4

Різницю в рівнях зміни собівартості фактично випущеної порівнянної та непорівнянної продукції можна пояснити недоліками в плануванні.

Підприємство у звітному році планувало зниження собівартості продукції на 89.8 тис. грн. (6439.5 - 6349.7), або на 1.4%.Фактично собівартість продукції проти плану зросла на 152.1 тис. грн. (6501.8–6349.7), або на 2.39%, тобто завдання зі зниження собівартості не було виконано. Надпланове зростання собівартості фактично випущено порівнянної продукції проти минулорічної на 62.3 тис. грн. (6501.8-6439.5) склалося під впливом двох факторів:

1)зміни рівня витрат на виробництво одиниці продукції;

2)зміни оптових цін та тарифів.Вивченню та оцінці найважливіших видів продукції економічні служби підприємства повинні приділяти особливу увагу, оскільки результати аналізу цього важливого показника використовуються для виявлення шляхів подальшого зниження собівартості продукції, проведення низки організаційно-технічних заходів щодо економії витрат на конкретних ділянках роботи.

Завданням аналізу є:

1)встановлення ступеню виконання планових (розрахункових) показників собівартості окремих видів продукції;

2)вивчення динаміки собівартості одиниці продукції;

3)дослідження причин відхилень за найвагомішими статтями калькуляції;

4)виявлення резервів щодо зниження собівартості окремих видів продукції.

Аналіз проводять за даними планових та фактичних калькуляцій.

На відхилення фактичної собівартості одиниці продукції від планової впливають зміни:

обсяг виробництва;

постійних витрат;

змінних витрат.

Розрахунок вищеназваних чинників на відхилення фактичної собівартості одиниці проводять методом ланцюгових підстановок.

Аналіз собівартості одиниці продукції передбачає загальну оцінку виконання планових (розрахункових) щодо зниження собівартості одиниці продукції. Цей етап включає:

a)підрахунок загальної суми постійних витрат на одиницю продукції;

b)підрахунок собівартості одиниці продукції;

c)розрахунок собівартості одиниці продукції;

d)трудові витрати на одиницю продукції.

Аналіз собівартості продукції здійснюється в такі етапи:

I.Загальна оцінка виконання планових (розрахункових) завдань по зниження собівартості одиниці продукції. Цей етап включає:

•підрахунок загальної суми постійних витрат на виготовлення всієї продукції;

•підрахунок змінних витрат на одиницю продукції;

•розрахунок собівартості одиниці продукції;

•порівняння фактичної собівартості з плановою, виявлення відхилення і впливу факторів на це відхилення.

Факторами, які впливають на зміну собівартості одиниці продукції є:

зміна обсягу виробництва продукції;

зміна суми постійних витрат;

зміна обсягу виробництва продукції;

зміна суми змінних витрат.

II.Вивчення окремих статей калькуляції даного виробу.

Це дасть можливість знайти на підприємстві значні резерви зниження собівартості продукції за рахунок ефективнішого використання виробничих ресурсів.

III.Розшифрування матеріальних витрат — це аналіз витрат окремих видів матеріалів, які витрачають на виготовлення конкретного виробу. Це і є третій етап аналізу собівартості одиниці продукції, який здійснюється за даними другого розділу калькуляції.

Аналіз витрат на одну гривню обсягу промислової продукції проводять методом порівняння фактичних витрат звітного періоду з плановими, або фактичними попереднього року. Визначають відхилення та обчислюють вплив на нього змін таких факторів:

структура та асортимент випущеної продукції;

рівень витрат на виробництво окремих виробів;

ціни і тарифи на спожиті матеріальні ресурси;

оптові тарифи підприємства на виготовлену продукцію.

Вплив факторів визначають прийомом ланцюгових підстановок.

Завершальним етапом аналізу є пошук резервів зниження собівартості одиниці найважливіших видів продукції. Розрізняють поточні та перспективні резерви зниження собівартості, які включають всі види непродуктивних витрат (явні і приховані), також перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів, виявлені в ході аналізу.

Дослідженню відносного рівня витрат закордоном надають великого значення. Аналіз відносного рівня витрат закордонні економісти вважають одним із наріжних елементів аналізу конкуренції.

Відносний рівень витрат звичайно виражається індексом, який обчислюють як частку від ділення витрат даного підприємства на середині витрати кожного з його конкурентів. Таким чином, якщо індекс дорівнює одиниці, то це означає, що витрати даного підприємства збігаються з витратами його конкурентів. Якщо індекс менший від одиниці — витрати нижчі, якщо більший, то конкуренти мають переваги.

Зниження собівартості одиниці продукції і витрат на одну гривню продукції досягається двома способами:

1.збільшся обсягу виробленої продукції;

2.ліквідацію продуктивних витрат і невиправданих перевитрат за елементами витрат, трудових і грошових запасів і запровадження прогресивних організаційних та технічних заходів підвищення ефективності виробництва;

3.упровадження досягнень науково-технічного прогресу

Збільшення випуску продукції сприяє зниженню її собівартості за рахунок економії умовно-постійних витрат.

Вирішальною умовою використання виявлених резервів зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Розглянемо таблицю. 3.2.3, в якій подано аналіз витрат на одну гривню продукції ВАТ «Жидачівський сирзавод» .

Витрати на одну гривню продукції

Таблиця 3.2.3

№ п/п

Показник

ПланФактичний випуск продукціїЗа плановими нормами та плановими цінами

За цінами, внесеними до плануЗа діючими цінами на матеріали та продукцію

За фактичними цінами

1Обсяг продукції в діючих цінах, тис. грн.

7632.5

7670.8

7670.2

7675.8

7690.3

2Собівартість продукції, тис. грн.

6522.6

6595.0

6612.2

7142.3

7142.3

3Витрати на одну гривню продукції (р.2/р.1), коп.

85.45

85.98

86.20

93.04

92.87

Наведені дані в таблиці 3.2.3 показують, що на підприємстві — об’єкті аналізу, собівартість продукції зросла проти плану на 619.7 тис. грн. (7142.3-6522.6), або на 9.5%.

Витрати на одну гривню продукції зросли на 7.42 коп. (92.87-85.45), або на 9.1% [(92.87-85,45)*100]/85.45.

На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі чинники:

зміна структури асортименту виготовленої продукції;

зміна рівня витрат (норм витрат ) у собівартості окремих її видів;

зміна гуртових цін на спожиті матеріали, паливо, зміна транспортних тарифів;

зміна цін на продукцію.

3.3 Аналіз собівартості продукції за калькуляційними статтями

На цьому етапі аналізу вивчається собівартість продукції за калькуляційними статтями (рис. 3.3.1).

Витрати за статтями калькуляції — це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.

Групування витрат за призначенням, тобто за статями калькуляції, показує, де саме, на які цілі, в якому обсязі використано ресурси. Це групування необхідне для визначення собівартості окремих виробів, установлення центрів зосередження витрат та пошуку резервів їх скорочення.

Планування та облік витрат за калькуляційними статтями дають змогу встановити цільові напрями витрат, зв'язок з технологічним процесом, а також підрахувати собівартість окремих виробів, одиниці продукції, узагальнити витрати за місцем виникнення (дільниця, бригада, цех), і забезпечити контроль за місцем виникнення даних витрат.

Залежно від способу включення витрат у собівартість продукції, усі витрати на виробництво (за статтями) класифікують:

1.прямі витрати — відносять на вироби за прямою ознакою. Вони утворюють одноелементні витрати.

2.накладні витрати — попередньо групують у кошторисах з утворенням комплексних статей витрат, які пізніше розприділяють між виробами пропорційно до певних ознак.

Для того, щоб зробити висновок про можливості (резерви) зниження собівартості продукції, необхідно ці витрати вивчити з точки зору їх функціональної ролі у виробничому процесі. З цією метою проводиться групування затрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції. Таке групування показує, куди, для яких цілей та в яких розмірах використані ресурси. Кількість і найменування калькуляційних статей залежить від галузей промисловості і визначається методичними вказівками з планування, обліку, калькулювання собівартості продукції.

Витрати за статтями калькуляції відрізняються від витрат за елементами тим, що вони відображають витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції за звітний період. Групування витрат за статтями калькуляції дозволяє характеризувати зв'язок витрат з результатами, їх роль в технологічному процесі, управлінні й обслуговуванні, відокремити прямі й накладні витрати, змінні й постійні і таким чином детальніше виявити можливості їх економії.

Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції передбачає наступні етапи:

1.аналіз виробничої собівартості в цілому, у тому числі окремих статей калькуляції;

2.детальний аналіз окремих статей калькуляції, тобто аналіз прямих і непрямих витрат на виробництво продукції.

Аналіз собівартості продукції закінчується виявленням можливостей подальшого зниження собівартості продукції, підрахуванням загальних резервів цього зниження.

У кінцевому підсумку калькуляція є документом, в якому представлені всі витрати на виробництво і реалізацію одиниці конкретного виду продукції у вигляді витратних статей.

Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції, калькулювання передбачає розв’язування таких методичних завдань:

oвизначення об’єкта калькулювання;

oвибір калькуляційних одиниць;

oвизначення калькуляційних статей витрат;

oметодики їхнього обчислення.

Аналіз собівартості фактично випущеної продукції за калькуляційними статтями проводять, порівнюючи фактичні витрати витратами за минулий період. При цьому визначають абсолютне та відносне відхилення (таблиці 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3).

Схема формування і аналізу собівартості за статтями калькуляції

Рис. 2.3.3

Аналіз собівартості за елементами витрат здійснюється є метоювивчення зміни рівня собівартості продукції під впливом використання ресурсів підприємства (трудових, засобів праці, предметів праці). Такий аналіз необхідний також для того, щоб вивчити матеріаломісткість, енергомісткість, трудомісткість, та фондомісткість і встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат. Наприклад, якщо питома вага зарплати у витратах виробництва зменшується, то це свідчить про підвищення технічного рівня підприємства, про зростання продуктивності праці.

Методика аналізу собівартості за елементами витрат має деякі особливості. Це, перш за все, можливість вивчати тільки структуру даних витрат, тобто зазначити питому вагу кожного елемента витрат в загальній сумі виробничих витрат і потім порівнювати фактичну питому вагу з плановою ( розрахунковою), робити висновок щодо зміни структури цих витрат, встановлювати причини цих змін і давати якісну оцінку впливу цих причин на витрати виробництва.

На основі результатів аналізу собівартості продукції за елементами витрат складається довідка і надається керівникам заінтересованих та відповідальних служб підприємства є метою прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення негативних аспектів у формуванні собівартості продукції.

При аналізі виробничої собівартості продукції доцільно використати елементні витрати.

Елементні витрати ─ це однорідні за складом витрати підприємства. Вони характеризують використані ресурси за їхнім економічним змістом незалежно від форми і місця їх використання. Елементи витрат є однаковими для всіх галузей.

Аналіз витрат за елементами дає змогу:

дослідити зміни у структурі собівартості порівняно з бізнес ─ планом;

оцінити динаміку структури витрат;

охарактеризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондомісткість, енергомісткість, трудомісткість виробництва);

встановити вплив науково-технічного прогресу, рівня кооперації та спеціалізації на зміну структури витрат;

визначити найважливіші напрями пошуку резервів зниження собівартості.

Аналіз проводиться методом порівняння фактичної питомої ваги кожного елемента витрат на виробництво з питомою вагою витрат попереднього року або планом. Оцінюють зміни в питомій вазі кожного елементу витрат у загальній їх сумі, тобто досліджують структуру витрат.

Даний аналіз потрібний для того, щоб виявити витрати, які є найбільш значущими для підприємства або можуть стати такими в майбутньому.

Найбільш корисним для вивчення змін у структурі витрат на виробництво є аналіз собівартості за елементами витрат.

До елементних витрат належать:

матеріальні витрати;

оплата праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизаційні відрахування;

інші витрати.

Аналіз витрат за елементами витрат дає змогу не лише вивчити зміни у структурі собівартості, а й охарактеризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондомісткість, енергомісткість, трудомісткість виробництва).

Аналіз звичайно починають з оцінювання загального виконання плану собівартості продукції. Потім переходять до вивчення відхилень по окремих видах витрат. При цьому слід урахувати, що деякі відхилення по статтях собівартості можуть бути наслідком дії одного і того самого фактора. Наприклад, підвищення механізації праці може спричинити зниження витрат на заробітну плату, але підвищити певною мірою витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

Ще один комплексний фактор — збільшення купованих виробів і напівфабрикатів. Він збільшує суму відповідних матеріальних витрат, а це обов’язково веде до зниження витрат на заробітну плату, відрахувань на соціальне страхування, зменшує витрати на сировину та матеріали й імовірно за іншими статтями.

Розглянемо таблицю 3.3.1

Характеристика структури витрат на виробництво

Таблиця 3.3.1

№ п\п

Елементи витратПитома вага витрат у мин. Році, %Витрати Відхилення, (%)

За планомфактично

Від мин. року

Від плану

У грош. виразі, тис. грн.

Питома вага, %У грош. виразі, тис. грн.

Питома вага, %

1.Матеріальні витрати80.24845.777.95125.178.6-1.6+0.7

2.Амортизація16236.43.8248.23.8+2.2—

3.Оплата праці11.6759.112.2766.411.7+0.1-0.5

4.Відрахування на соціальне страхування

4.3

283.2

4.6

283.4

4.4

+0.1

-0.2

5.Інші витрати2.395.71.599.51.5-0.8—

6.Усього витрат на виробництво

100

6220.1

100

6522.6

100

х

хАналізуючи структуру витрат на виробництво, слід зауважити, що питома вага матеріальних витрат у звітному періоді в порівнянні з минулим роком зменшилася на 1,6%, а в порівнянні з планом зросла на 0,7 %. Сума амортизаційних відрахувань, порівнюючи звітний рік з планом не змінилася, а відносно минулого року зросла на 2,2%. Витрати на оплату праці у фактичному періоді відносно плану зменшилися на 0,5%, а в порівнянні з минулим роком зросли на 0,1%. Відрахування на соціальне страхування у звітному періоді в порівнянні до плану знизилися на 0,2%, а відносно минулого року зросли на 0,1%. Інші витрати у поточному році, порівнюючи з планом не змінилися, а порівнюючи з минулим роком помітно зменшилися на 0,8%

Отже у звітному періоді в порівнянні з минулим зросли витрати на амортизаційні відрахування, оплату праці, відрахування на соціальне страхування, зате вдалося знизити матеріальні витрати та інші витрати, що безперечно є високим результатом у виробничій діяльності даного підприємства у звітному році.

Щоб краще зрозуміти структуру витрат на виробництво, розглянемо динаміку витрат на виробництво за 2003 — 2005 рр. (таблиця 3.3.2).

Динаміка структури витрат за 2003 — 2005рр.

№

Елементи витрат

2003 рік,

тис. грн.Питома вага втрат у 2003р., %

2004 рік, тис. грн. Питома вага втрат у 2004р., %

2005 рік, тис. грн. Питома вага втрат у 2005р., %Відхилення від минулого року

Абсолютне (+; -)Відносне,(%)

1.Матеріальні витрати4596.277.54845.780.25125.178.6+279.4105.7

2.Амортизація219.53.7236.41.6248.23.8+11,8104.9

3.Оплата праці741.312.5759.111.6766.411.7+7.3100.9

4.Відрахування на соціальне страхування

282.9

4.7

283.2

4.3

283.4

4.4

+0,2

100.07

5.

Інші витрати

90,2

1.5

95.7

2.3

99.5

1.5

+0.2

103.9

6.Усього витрат на виробництво

5930.1

100

6220.1

100

6522.6

100

302.5

104.8

Аналізуючи динаміку структури витрат на виробництво, помітно, що найбільшу частку у структурі витрат займають матеріальні витрати, які у фактичному періоді, проти минулого зросли на 5.7%, це свідчить про матеріаломісткість даної галузі.

Витрати на амортизацію у базовому році зросли відносно минулого на 4.9%.

Витрати на оплату праці за аналогічний період збільшилися на 0.9%, витрати на соціальне страхування у 2005 році проти минулого 2004 року зросли на 0.7%, інші витрати за фактичний рік відносно минулого зросли на 3.9%.

Усього витрати на виробництво у 2005 році проти 2004 року збільшилися на 4.8%.

Аналіз матеріальних витрат полягає в порівнянні фактичного їх обсягу з плановим чи базовим і в обчисленні впливу окремих факторів на виявлені відхилення. Специфіка цих факторів і конкретна методика їх дослідження залежить від особливостей технології, а також від використовуваних видів сировини, матеріалів, та енергоносіїв.

Проте завжди слід виявити вплив таких факторів:

►зміна питомих витрат сировини та матеріалів на одиницю продукції;

►зміна собівартості заготівлі одиниці сировини та матеріалів.

У більшості галузей промисловості витрати на оплату праці мають меншу питому вагу в собівартості продукції, ніж матеріальні витрати. Проте загальновідомо, що одним із найважливіших джерел зниження собівартості продукції є більш швидке зростання продуктивності праці порівняно із середньою оплатою праці. Тому аналізові витрат на оплату праці слід завжди приділяти увагу в першу чергу.

Оплату праці аналізують за двома напрямами:

1)аналіз фонду оплати праці як елемента на виробництво на підставі спеціальної статистичної форми 1-ПВ;

2)аналіз оплати праці за окремими статтями калькуляції.

Перший напрям має певні переваги, оскільки ґрунтується на всебічній інформації звітності за трудовими показниками. Аналіз виконання фонду оплати праці розпочинають з визначення абсолютного відхилення від минулорічного фонду або фактичного відхилення за базовий період. Після цього досліджують причини такого відхилення, виявляючи вплив двох факторів: зміни середньооблікової чисельності (кількісний фактор) і зміни середньої заробітної плати (якісний фактор).

Середньорічна заробітна плата, у свою чергу, залежить від дії таких факторів:

•кількості робочих днів у періоді;

•тривалості робочого дня (зміни);

•середньогодинної оплати.

Розглянемо та проаналізуємо таблицю 3.3.3

Вплив основних факторів на відхилення фактичного фонду оплати праці за звітний рік від минулого року

Рис. 3.3.3

№ п\пПоказникОдиниці виміруМинулий рікЗвітний рікВідхилення

(+;-)%

1.Фонд оплати праці усьогоТис.

грн638,2807,8169,6126,5

2.Сеердньооблікова чисельність осібЧол.130132+2101,5

3.Середньомісячна заробітна плата одного працюючого

Грн.

409,1

509,9

+100,8

124,6Аналізуючи дану таблицю, слід зазначити, що у звітному році проти минулого року, фонд оплати праці зріс на 169,6 тис. грн., тобто на 26,5%, середньооблікова чисельність осіб збільшилася на 1,5%, середньомісячна заробітна плата одного працюючого за аналогічний період зросла на 24,6%.

Під час аналізу складу фонду заробітної плати робітників потрібно встановити співвідношення між різними видами оплати праці, а також виявити непродуктивні витрати. Серед останніх відомі такі:

•доплата зі змінами у зв’язку зі змінами умов праці;

•доплата за роботу в понаднормовий час;

•оплата цілодобових простоїв і годин внутрішньо змінних простоїв;

•заробітна плата у складі браку продукції.

Розглянемо аналіз витрат фонду заробітної плати (таблиця 3.3.4)

Аналіз витрат фонду заробітної плати згідно з формою 1-ПВ

Таблиця 3.3.4

№

ПоказникМинулий рікЗвітний рікВідхилення

Тис. грн.Питома вага,%Тис. грн.Питома вага, % (+;-)%

1. Фонд оплати праці усього, в.т.ч. основна заробітна плата,

•додаткова заробітна плата,

•заохочення і компенсаційні виплати

638,2

100

807,8

100

+169,6

Х

522,9

81,9

665,0

82,3

+142,1

+0,4

115,3

18,1

139,7

17,3

+24,4

-0,8

——3,10,4+3,1+0,4

При аналізі даної таблиці помітно, що у фактичному періоді в порівнянні з минулим роком, фонд оплати праці зріс на 169,6 тис. грн., фонд основної заробітної плати зріс на 142,1 тис грн., фонд додаткової заробітної плати за аналогічний період зріс на 24,4 тис. грн., у звітному році також були виплачені заохочення та компенсаційні виплати в сумі 3,1 тис. грн.. Ріст цих показників засвідчує, що персонал підприємства зацікавлений у роботі, оскільки за звітний рік усі показники фонду заробітної плати зросли.

Отже, негативні відхилення одними статтями не можна розглядати завжди ізольовано від позитивних відхилень за іншими статтями.

3.4 Аналіз собівартості окремих видів продукції

Як зазначалося, важливим показником загальної собівартості є собівартість її окремих видів. Для аналізу використовуються планові та фактичні калькуляції собівартості продукції. Об’єктом калькулювання можуть бути продукція чи роботи. Проте головний об’єкт калькулювання — це готові вироби, які поставляються за межі підприємства.

Під час аналізу встановлюють ступінь виконання плану за собівартістю окремих видів продукції, вивчають відхилення за статтями калькуляції від плану або базових показників, визначають причини, що зумовили значні відхилення за найбільш вагомими статтями калькуляції.

Якщо підприємство тривалий час випускає певний вид продукції, обов’язково треба вивчити динаміку показників її собівартості за цей період.

Аналіз собівартості окремих видів продукції слід закінчувати пошуком резервів її зниження.

Поточні резерви собівартості включають усі види непродуктивних витрат, а також виявлені під час аналізу перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів.

Перспективні резерви зниження собівартості продукції, як правило, передбачають проведення значних організаційних, технологічних, конструкторських та інших видів робіт, що, до речі, потребує певних додаткових інвестицій. Насамперед це стосується можливого збільшення обсягів виробництва.

Добре відомо, що за інших рівних обставин збільшення обсягів виробництва знижує собівартість через відносно сталі витрати на управління виробництвом (так звані умовно-постійні витрати). Цей шлях зниження собівартості хоч і дуже простий, але має певні згасаючі можливості одержання позитивного ефекту.

До того ж, наявні виробничі потужності підприємства і попит на даний виріб можуть обмежувати збільшення обсягів виробництва продукції.

Розглянемо аналіз собівартості деяких одиниць виробів ВАТ «Жидачівський сирзавод» (таблиці 3.4.1, 3.4.2, 3.4.3).

Аналіз собівартості одиниці виробу за статтями витрат («Масло фасоване»)

Таблиця 3.4.1

№

п\п

Статті витрат

Одиниці виміру″Масло фасоване″Відхилення (+;-)

Мин рік

План

Факт Від мин. рокуВід плану

1.Сировина і основні матеріалиГрн.7.099.158.87+1.78-0.28

2.Транспортно-заготівельні витрати

Грн.

1.1

1.07

1.40

+0.3

+0.33

3.Допоміжні матеріалиГрн.0.681.340.72+0,04-0,62

4.Холод Грн.0.060.060.07+0.01+0.01

5.Паливо Грн.0.150.270.19+0.04-0.08

6.Енергія Грн.0.010.030.01—-0.02

7.Заробітна плата основ. робітниківГрн.0.10.120.15+0.05+0.03

8.Відрахування від заробітної платиГрн.0.020.040.06+0.04+0.02

9.Загально виробничі витратиГрн.0.340.530.78+0.44+0.02

10.Адміністративні витратиГрн.0.490.470.51+0.02+0.03

11.Витрати на збут Грн.0.170.160.19+0.02+0.03

12.Операційні витратиГрн.0.10.120.12+0.01—

13.Всього витратГрн.12.2013.3613.07+087-0.29Розглядаючи та аналізуючи калькуляцію одиниці виробу ″Масло фасоване″, помітно, що у звітному році в порівнянні з минулим роком зросли витрати по всіх статтях витрат, крім енергії, де витрати не змінилися, а отже й зросла собівартість виробу. Ріст витрат веде за собою збільшення ціни на продукцію. У нашому випадку, щоб мінімізувати витрати і тим самим зменшити собівартість виробу, необхідно зменшити витрати на сировину, матеріали, паливо і інше за рахунок пошуку альтернативних шляхів дешевшої сировини, зниження витрат на адміністративні потреби.

Аналіз собівартості одиниці виробу за статтями витрат («Масло селянське»)

Таблиця 3.4.2

№

п\п

Статті витрат

Одиниці виміру"масло селянське″Відхилення (+;-)

Мин. рік

План

Факт Від мин. рокуВід плану

1.Сировина і основні матеріалиГрн.6,957,177,43+0,48+0,26

2.Транспортно-заготівельні витрати

Грн.

1,03

1,07

1,23

+0,2

+0,16

3.Допоміжні матеріалиГрн.0,100,110,06-0,04-0,05

4.Холод Грн.0,060,060,7+0,01+0,01

5.Паливо Грн.0,240,280,13-0,11-0,15

6.Енергія Грн.0,010,030,01—-0,02

7.Заробітна плата основ. робітниківГрн.0,070,110,12+0,05+0,01

8.Відрахування від заробітної платиГрн.0,030,040,05+0,02+0,01

9.Загально виробничі витратиГрн.0,490,530,58+0,09+0,05

10.Адміністративні витратиГрн.0,390,410,31-0,08-0,01

11.Витрати на збут Грн.0,110,140,09-0,02-0,05

12.Операційні витратиГрн.0,100,100,07-0,03-0,03

13.Всього витратГрн.9,5810,0510,15+0,57+0,1

Аналізуючи показники таблиці 3.4.2 одиниці виробу помітно, що у звітному періоді відносно планового вдалося знизити витрати на паливо на 0,15%, енергію – на 0,02%, адміністративні витрати на 0,01%, витрати на збут на 0,05% та операційні витрати на 0,03%. Порівнюючи фактичні показники з показниками минулого року помітно, що знизилися витрати на допоміжні матеріали на 0,04%, паливо на 0,11%, адміністративні витрати – 0,08%, витрати на збут на 0,02%, операційні витрати – на 0,03%. Це свідчить про налагодження матеріально-технічних поставок та ефективну роботу адміністративного корпусу.

Аналіз собівартості одиниці виробу за статтями витрат («Сир Костромський)

Таблиця 3.4.3

№

п\п

Статті витрат

Одиниці виміру″ Сир Костромський″Відхилення (+;-)

Мин. рік

План

Факт Від мин. рокуВід плану

1.Сировина і основні матеріалиГрн.5,426,016,11+0,69+0,1

2.Транспортно-заготівельні витрати

Грн.

0,93

0,95

1,20

+0,27

+0,25

3.Допоміжні матеріалиГрн.0,400,570,30-0,1-0,27

4.Холод Грн.0,130,140,15+0,02+0,01

5.Паливо Грн.0,130,280,15+0,02-0,13

6.Енергія Грн.0,020,030,01-0,01-0,02

7.Заробітна плата основ. робітниківГрн.0,230,370,44+0,21+0,07

8.Відрахування від заробітної платиГрн.0,110,140,17+0,06+0,03

9.Загально виробничі витратиГрн.2,351,682,12-0,23+0,44

10.Адміністративні витратиГрн.0,380,480,44+0,06-0,04

11.Витрати на збут Грн.0,120,160,15+0,03-0,01

12.Операційні витратиГрн.0,150,120,01-0,14-0,13

13.Всього витратГрн.10,3710,9311,34+0,97+0,41

Розглядаючи дану таблицю 4, зробимо висновок, що в основному витрати зросли по всіх статтях витрат, однак помітно, що у фактичному періоді відносно минулого зменшилися витрати на енергію, загально виробничі витрати та операційні витрати. Це стосується і планових показників де також помітно динаміку росту витрат у звітному періоді. Зниження витрат по калькуляційних статтях досягається способом пошуку ефективних резервів та шляхів доставки сировини, зниження витрат на енергію, збутові витрати та адміністративні.

3.5 Класифікація та оцінка резервів знижння собівартості продукції на підприємстві

Економічний розвиток підприємства залежить від багатьох факторів, які мають безпосередній вплив на собівартість тієї чи іншої продукції.

Обґрунтування і вибір стратегії зниження поточних витрат на підприємствах України повною мірою залежить від стратегії розвитку народного господарства держави в цілому. До стратегії зниження поточних витрат у масштабі підприємства можна в першу чергу віднести розміщення економічного потенціалу на його території, можливість комплексного використання природо ресурсного потенціалу, створення територіально-виробничих комплексів. Обґрунтуванням і виборам стратегії та її узагальненням має стати комплексна програма, яка охоплюватиме стратегію науково-технічного і соціально-економічного розвитку на майбутнє.

Однією з найбільш важливих умов економічного й ефективного використання виробничих ресурсів є розробка комплексних і регіональних планових завдань зі зниження собівартості продукції на основні визначення економічного обґрунтування величини витрат на одиницю продукції.Стратегія регулювання поточних витрат орієнтує на економічне й раціональне використання трудових і матеріальних ресурсів на даному підприємстві. Для цього необхідно активно і широко використовувати наявні можливості удосконалення організації виробництва і підвищення його технологічного рівня, впровадження наукової організації праці, здійснювати режим економії.

Як відомо, структура витрат на собівартість продукції включає:

по елементні витрати, структура яких показана вище;

змішані витрати (% за кредит, відрахування, представницькі витрати, рекламу, підготовку кадрів, утворення страхових фондів і інше);

витрати, що зараховуються на фінансові результати.

Це витрати з анулювання замовлень на виробництво, на утримання законсервованих виробничих потужностей, втрати від непередбачених простоїв виробництва, штрафів, пені, збитки від списання простроченої дебіторської заборгованості, витрати від стихійних лих, різні місцеві податки тощо.

При розробці стратегічних напрямків регулювання поточних витрат на підприємстві необхідно враховувати вище перераховані можливо часом непередбачувані витрати, які мають місце в процесі виробництва.

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників, який комплексно характеризує якісні зміни в техніці, технології, організації праці та виробництва, що відбуваються на підприємстві.

Зниження витрат виробництва та собівартість продукції є однією з основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи.

Зниження собівартість продукції ВАТ «Жидачівський сирзавод» може здійснюватись завдяки скороченню:

витрат уречевленої праці, що може бути досягнуто поліпшенням використання засобів та предметів праці;

затрат живої праці, що можуть бути скорочені за умови зростання продуктивності праці (у звітному році проти минулого року продуктивність праці зросла на 36.3%);

адміністративно-управлінських витрат, зниження яких досягається розумною економією (у поточному році вдалося скоротити адміністративні витрати на 3.1%).

Основним шляхом зниження рівня собівартість продукції підприємства є скорочення тих витрат, які мають найбільшу частку в її структурі (рис.3.5.1). На підставі проведеного аналізу окремих факторів, що вплинули на собівартість, підрахуємо резерви зниження витрат.

підвищення технічного рівня виробництва;

удосконалення організації виробництва і праці;

зміни структури та обсягу продукції;

галузевих та інших чинників.

Зниження собівартості одиниці продукції та витрат на одну гривню продукції досягається такими заходами:

збільшення обсягу виробленої продукції;

зменшенням витрат у результаті впровадження організаційно-технічних заходів (ОТЗ);

усунення непродуктивних витрат і невиправданих перевитрат за елементами і калькуляційними статтями витрат.

Збільшення випуску та реалізації продукції сприяє зниженню собівартості одиниці продукції за рахунок економії умовно-постійних витрат.

Зменшення витрат досягається завдяки здійсненню організаційно-технічних заходів (ОТЗ):

зниження матеріальних витрат, яке обчислюється за формулою:

Е = (МО – М1) * Вф * Цп, (3.5.1)

де Мо — норма витрат матеріалів до впровадження ОТЗ;

М1 — норма витрат матеріалів після впровадження ОТЗ;

Вф — фактична кількість виробів;

Цп — планова ціна матеріалів.

від зменшення витрат на оплату праці:

Е = (То – Т1) * ТС * Вф, (3.5.2)

де То — трудомісткість виробів до впровадження ОТЗ;

Т1 — трудомісткість виробів після впровадження ОТЗ;

ТС — ереднього динна тарифна ставка;

Вф — фактична кількість виробів.

За рахунок ефективнішого використання виробничого обладнання:

Е = (А1 – Ао) * ТПф., (3.5.3)

де А1 — сума амортизації обладнання на одну тис. грн. виготовленої продукції у звітному періоді;

Ао — сума амортизації обладнання у плановому періоді;

ТПф.— обсяг виготовленої продукції і звітному періоді.

Ці групи резервів зниження собівартості продукції складаються з тих, які було виявлено у процесі аналізу собівартості продукції:

усунення перевитрат матеріалів та понадпланових відходів на 5.7%;

усунення непродуктивних виплат з фонду оплати праці на 0.8%;

усунення невиправданих перевитрат і невиробничих витрат у складі загально виробничих витрат на 2.3%;

зменшення втрат від браку.

Аналіз собівартості продукції закінчується зведеним підрахунком резервів її зниження та розробкою заходів, спрямованих на використання резервів.

Для того, щоб домогтися успіхів у майбутньому і невитрачати зайвого часу на виявлення резервів збільшення обсягів продукції і зниження собівартості за минулі періоди необхідно систематично вести оперативний, внутрішньогосподарський та порівняльний аналіз.

Рис. 3.5.13.6 Аналіз стану охорони праці

Основні положення з охорони праці в Україні встановлені і регламентовані відповідними законодавчими і нормативно-правовими документами. До них належить конституція України, Кодекс Законів про працю, Закон України «Про охорону праці», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» і «положення про роботу по охороні праці і техніці безпеки на підприємствах, організаціях і сільськогосподарських підприємствах».

Відповідальність за організацію охорони праці покладено на керівництво підприємства. Контроль за дотриманням законодавства проводить профспілковий комітет та інженер по охороні праці і техніці безпеки. Також в його обов’язки входить проведення різних видів інструктажів. Всі працівники заводу раз на рік проходять медичний огляд.

Для аналізу виробничого травматизму використаємо статистичний метод, який застосовується для визначення кількісних показників, котрі характеризують загальний рівень травматизму (таблиця 3.6.1).

Динаміка основних показників травматизму у ВАТ «Жидачівський сирзавод»

Таблиця 3.6.2

Показники

Умовні позначе-ння

2003р.

2004р.

2005р.Темпи росту 2005р. до 2004р.

Середньоспискове число працюючих, чол..

Пр.

127

130

132

101.5

Фактично витрат на одного працюючого, грн..

Аф.

32

45

85

188.8

Витрат на спецодяг, грн.Всо68211331016489116.3

Витрати протипожежні, грн.Вп3200460094002.04 раза

Кількість нещасних випадківТ---

Кількість днів непрацездатностіДн---

Показники частоти травматизмуПч---

Показники тяжкості травматизмуПт---

Показники втратПв---

Позитивною стороною роботи підприємства є проведення профілактичних заходів з питань охорони праці, техніки безпеки та промислової санітарії, результатом чого є відсутність нещасних випадків протягом аналізованого періоду.

Проте, під час перевірок стану охорони праці на підприємстві були виявлені такі недоліки:

не завжди дотримуються строки технічних оглядів обладнання та техніки, які задіяні у виробництві;

під роботи в цехах на працівників впливають такі несприятливі фактори, як шум, вібрація, вогкість, пар, погане освітлення, що сприяє небажаному нервово-емоційному напруженню;

пожежна сигналізація потребує вдосконалення.

Планування заходів з покращення охорони праці та їх фінансування

На основі проведеного аналізу стану охорони праці на ВАТ «Жидачівський сирзавод» необхідно провести ряд заходів, що дасть можливість уникнути травматизму, покращити умови праці. Насамперед, доцільно створити оптимальні мікрокліматичні умови, які забезпечують високу працездатність і продуктивність праці.

Для цього необхідно виконати такі умови:

1.устаткування ─ ванни, танки, лінії ─ потрібно герметизувати, щоб не було викидів пару;

2.своєчасно проводити ремонт устаткування;

3.дотримуватись технологічних режимів;

4.ізолювати гарячі поверхні устаткування і трубопроводів;

5.забезпечити освітлення, яке відповідає санітарним нормам;

6.забезпечити працівників спецвзуттям і спецодягом.

7.на виробництві, де працює багато жінок, обладнати кімнати гігієни жінки.

Отже, внаслідок поліпшення умов праці, збільшується кількість робочих місць, які відповідають нормативам, знижується захворюваність та рівень травматизму.

У досліджуваному підприємстві проводяться такі навчання з охорони праці:

вступний інструктаж при прийомі на роботу;

первинний інструктаж на робочому місці;

навчання, стажування на робочому місці;

щоденний цільовий інструктаж, конкретно по видах робіт;

один раз на три місяці ─ повторний інструктаж;

один раз на рік ─ курсове навчання.

У таблиці 3.6.2 відображені дані за звітний рік про виконання заходів з охорони праці.

Заходи з охорони праці та витрати коштів на ВАТ «Жидачівський сирзавод» за 2005р.

Таблиця 3.6.2

Зміст заходівВартість робіт, тис. грн.Відповідальний за виконання заходів

Естетичне оформлення виробничих приміщень і робочих місць та запровадження нової технології

108,5

Керівник

Забезпечення працівників спецодягом та ЗІЗ18,0Інженер з охорони праці

Будівництво та обладнання побутових приміщень для працівників цільномолочного цеху та сирцеху

15,0

Керівник

Будівництво та обладнання кімнати для приймання їжі

12,0

Керівник

Здача в експлуатацію та обладнання лабораторного корпусу заводу

212,0

Керівник

Модернізація Ходорівського масло-та сирцеху

36,2

Керівник, начальник цеху

Разом використано коштів401,7

Джерелами фінансування заходів щодо поліпшення умов праці на підприємстві були використані власні кошти підприємства та кредити.

Впровадження заходів направлене на поліпшення умов праці працівників заводу, підвищення продуктивності праці та збільшення обсягів випуску продукції.4. Розробка заходів зі зниження собівартості продукції на підприємстві

Висновки та пропозиції

Завданнями бакалаврської роботи на тему: «Планування заходів зі зниження собівартості продукції на ВАТ Жидачівський сирзавод» є виявлення місця та ролі показників собівартості в оцінці ефективності виробництва та розробка заходів, направлених на зниження собівартості продукції.

Розвиток ринкових відносин в Україні на сучасному етапі потребує підвищення ефективності господарювання з найменшими затратами.

Аналіз виробничо-господарської діяльності ВАТ «Жидачівський сирзавод» за 2005-2003 рр. свідчить про ріст виробництва виготовленої продукції на 38.4% у порівнянні з минулим роком. Ріст виробництва відбувся по виготовленню наступної продукції: «Масло фасоване», «Масло селянське», «Сир Костромський».

У звітному 2005 році відбулось збільшення середньоспискової чисельності працюючих у порівнянні з 2004 роком на 2 особи.

Продуктивність праці становить 36,3% проти відповідного періоду минулого року.

Заробітна плата у звітному періоді проти минулого зросла на 24.6%, що безперечно є хорошим результатом у діяльності підприємства.

Випереджуючі темпи росту продуктивності праці над темпами росту заробітної плати є позитивними у діяльності ВАТ «Жидачівський сирзавод».

Фондовіддача у звітному році зросла на 24.2% проти минулого 2004 року.

Аналіз структури витрат на виробництво продукції на ВАТ «Жидачівський сирзавод» показав, що дане виробництво є матеріаломістким:

Питома вага матеріальних у звітному році склала 78.6%, витрати на оплату праці склали 11.7%.Усього на підприємстві витрати на виробництво зросли на 4.8% проти минулого року.

Аналіз затрат на 1 грн. собівартості продукції показав, що у звітному році затрати на 1 грн. реалізованої продукції зросли на 42,1%, а собівартість затрат на 1 грн. виготовленої продукції зросла на 42,0% за аналогічний період.

Аналіз впливу факторів на ріст собівартості продукції засвідчив, що надлишкове зростання собівартості склалося під впливом росту цін на сировину і матеріали, і випуску виробів з низьким рівнем рентабельності.

Аналіз собівартості продукції за калькуляційними статтями засвідчив ріст заробітної плати, а також ріст відрахувань на соціальне страхування, ріст вартості сировини і матеріалів.

У звітному році рентабельність виробів зросла. Це стосується казеїну технічного, кефіру 2,5% жирності, та продукції «Наріне» 2,5% жирності. Нерентабельним виробництвом у звітному році залишився випуск сиру пісного, твердого та молока 3,6% жирності.

На основі проведеного аналізу пропонується проект заходів, які зменшать собівартість продукції ……………………………………

Запровадження у виробництво цього проекту дасть можливість знизити собівартість виготовленої і реалізованої продукції, збільшити ріст валового прибутку, зменшити затрати на 1 грн. виготовленої продукції, ріст вартості основних виробничих фондів.

Отже, підсумовуючи діяльність ВАТ «Жидачівський сирзавод» (на основі теоретичних та практичних досліджень, аналізу та обґрунтованих висновків) можна з впевненістю стверджувати, що зниження собівартості може відбутися за наступних умов:

створення автоматизованих систем керування виробництвом, при використанні електронно обчислюваних машин (ЕОМ);

удосконалення і модернізація існуючої техніки і технології;

застосування економічних замінників сировини, повне використання відходів у виробництві;

великий резерв містить у собі удосконалення якості продукції, дизайну, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, тобто конкурентоспроможність товару на ринку;

зниження собівартості продукції може також відбутися при удосконаленні організації виробництва і праці (змін в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва, поліпшення використання основних фондів, поліпшення матеріало-технічного постачання, скорочення транспортних витрат).

Використання цих дуже важливих резервів у теперішніх умовах жорсткого та конкурентного ринку дозволять ВАТ «Жидачівський сирзавод» завоювати нові та добре втриматися на старих ринках збуту та реалізації продукції, знайти свого споживача (виготовляючи якісну, корисну та недорогу продукцію), посісти провідне місце серед аналогічних фірм-конкурентів, виробників молочної продукції.

Література:

1.Закон України «Про підприємства в Україні»

2.Закон України «Про охорону праці»;

3.Кодекс законів про працю;

4.Типове положення з плану, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.041996 р. № 473;

5.Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В., Економіка підприємства: Навч. посіб., 2-ге вид., виправлене і доповнене.— К.: «Каравела», Львів: «Новий світ—2000», 2001.;

6.Болюх М.А., Горбатюк М.І. Збірник задач з курсу «Економічний аналіз»: Навч. посіб.— К.: КНЕУ, 2002. — 232с.;7.Бондар М.Н.Економіка підприємства: Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. — К.: А.С.К., 2005 — 400с.;

8.Григор Н.М., Клименко М.І., Петрова Р.С., Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Київський державний інститут економіки хімічної промисловості, К. — 2001. —168с.;

9.Економічний аналіз: Навч. посіб./ М.І. Горбатюк; за ред.. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченька. — К.: КНЕУ, 2001. — 540с.;

10.Економіка підприємства: Підручник / за ред. С.Ф. Покропивного, 2-ге вид., перероблене і доповнене. — К.: КНЕУ, 2000.;

11.Івахненко В.М., Курс економічного аналізу: Навч. посіб. Для самостійного вивчення дисципліни. — К.: КНЕУ, 2000. — 263с.;

12.Мец В.О., Економічний аналіз (збірник практичних завдань і тестів за даними П(с)БО): Навч. посіб. — К,: КНЕУ, 2001. — 236с.;

13.Манів З.О., Луцький І.М., Економіка підприємства: Навч посіб. — К.: «Знання», 2004. — 580с. — (вища освіта ΧΧІ століття);

14.Мних Є.В., Бутко А.Д., Мелешко Н.М., Кравченко Г.О., Барабаш Н.С., Редько К.О., Економічний аналіз: Практикум. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 432с.;

15.Мних Є.В., Економічний аналіз: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 412с.;

16.Орлов О.О., Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. К.: «Скарби», 2002. — 336с.;

17.Планування діяльності підприємства: Навч.—метод. посіб. для самост. вивч. дисц./ М.А. Бєлов, Н.М. Євдокимова, В.Є.Москалюк та ін., за заг. ред. В.Є. Москалюка. — К.: КНЕУ, 2002. — 252с.;

18.Тарасенко Н.М., Економічний аналіз, Навч. посіб., — 3-тє видання, виправлене і доповнене. — Львів: «Магнолія плюс», 2004. — 344с.;

19.Швайка Л.А., Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. — Львів: «Магнолія плюс», 2004. — 268с.;

Роздатковий матеріал до бакалаврської роботи на тему:

«Планування заходів зі зниження собівартості продукції на ВАТ «Жидачівський сирзавод»

Виконав :

Студент гр. Бе-4

Бойко Тарас

Додаток 3