Характеристика інвестицій, візновиди і структура капітальних вкладень
Розрахунки сутність інвестицій як найважливішого фінансового ресурсу для створення і розвитку об’єктів господарювання. Охарактеризувати функціонально-елементарний склад інвестицій підприємства.
Характеристика інвестицій
Як показують розрахунки за тривалий період часу, в середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).
Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).
Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту або іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу — Інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як Юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства і окремі власники капіталу.
Для сутньо-змістовної характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів за окремими ознаками, їх функціонально-елементний склад (рис. 7.4).
Рис 7.4. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства
Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові га реальні, а зовнішні — на прямі і портфельні.
Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємствами або державою. За умови такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом, поза-як він не є реальним багатством і не має дійсної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільного виробництва).
В умовах ринкової економіки з фінансових інвестицій найбільш поширеним є придбання акцій з метою одержання щорічного дивідендного доходу. За характером розпорядження вирізняють два види акцій — іменні та на пред'явника, а за розміром одержуваного доходу — звичайні та привілейовані. На відміну від іменних акції на пред'явника можуть вільно купуватись і продаватись. По звичайних акціях виплачуються дивіденди, розмір яких залежить від величини одержуваного у тому або іншому році підприємством (акціонерним товариством) прибутку, а по привілейованих — фіксований розмір (процент) незалежно від фактичної величини прибутку.
Реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу (грошей) в різні сфери і галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових "капітальних" (матеріальних) благ, а як наслідок цих результатів — одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте у практиці господарювання за ними закріпилась інша усталена і повсюдно поширена назва — просто капітальні вкладення. Оскільки в наступних розділах мова йтиме лише про капітальні вкладення у виробництво на різних підприємствах, то це обумовлює необхідність їх окремого більш детального розгляду.
Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10 /о вартості того чи іншого конкретного проекту, а портфельні — закордонні інвестиції розміром до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту. Періодичний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіталу до сфери розвитку і підвищення виробництва та інших напрямків діяльності господарюючих суб'єктів.
Ефективність довгострокового фінансування модернізації існуючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів багато де в чому залежить від пропорцій між державними і приватними інвестиціями. Поки що домінують державні інвестиції і фінансова підтримка держави, поза-як за кількістю господарюючих суб'єктів і обсягом вироблюваної продукції переважають державні підприємства порівняно з фірмами інших форм власності. Цілком природно, що з активізацією розвитку роздержавлення і приватизації власності, акціонування державних підприємств все більшою має ставати частка приватного капіталу в загальному обсязі. Це сприятиме підвищенню рівня ефективності використання як внутрішніх, так і зовнішніх
Різновиди і структура капітальних вкладень
За загальноприйнятим визначенням капітальні вкладення являють собою періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові і чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури, а чисті — витрати лише на розширене їх відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього .з загального обсягу капітальних вкладень треба вилучити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.
За існуючими на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають: 1) вартість будівельно-монтажних робіт; 2) вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зараховуваних до основних фондів інструментів та інвентаря; 3) інші капітальні робота і витрати. До останніх відносяться: вартість земельних ділянок; роботи по глибокому розвідувальному бурінню на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних при будівництві виробничих об'єктів тощо.
Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент і інвентар при відносному зменшенні питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.
В інвестиційній політиці підприємств та їх добровільних об'єднань дуже важливо приймати обгрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на: з одного боку, просте і розширене відтворення основних фондів, а з другого — форми лише розширеного їх відтворення (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове будівництво). Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень впродовж останніх років господарювання полягає у значному збільшенні частки витрат на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств у більшості галузей виробничої сфери.
Ілюстрацією пересічної елементно-технологічної та відтворювальної структури капітальних вкладень, що фактично склалась на підприємствах різних галузей промисловості України протягом багатьох років, слугує рис. 7.5.
За результатами спеціальних досліджень і оцінкою фахівців, оптимальним (або близьким до нього) можна вважати співвідношення витрат на просте і розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно 35 і 65'/о від загального обсягу валових капітальних вкладень. Саме в такому напрямку впродовж останніх років змінюється відтворювальна структура валових капітальних вкладень в підприємства різних сфер і галузей економіки України. Співвідношення часток від загальної суми чистих капітальних вкладень, що спрямовуються в окремі форми розширеного відтворення основних фондів, становить орієнтовно: технічне переозброєння і реконструкція діючих промислових підприємств — 50...60%; розширення підприємств — 15...20%; нове будівництво — 20...35%.
Це пересічні цифри по індустрії України в цілому. По окремих же групах галузей спостерігаються істотні відмінності в структурі чистих капітальних вкладень. Зокрема на технічне переозброєння, реконструкцію та розширення діючих підприємств припадає: у металургійному, машинобудівному і хіміко-лісному комплексах України — приблизно 80...82%, будівельному — 65...70 /о, а паливно-енергетичному — всього 35...40%.
Переважне спрямування капітальних вкладень на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення існуючих підприємств залишиться на найближчу перспективу розвитку народного господарства країни. Будівництво нових підприємств буде здійснюватись: коли необхідний кількісний і якісний приріст виробничих потужностей не можна забезпечити за рахунок реконструкції і нових наукомістких виробництв, освоєнні проривних технологій тощо.
Рис. 7.5. Пересічна елементно-технологічна і відтворювальна
структура капітальних вкладень на підприємствах
різних галузей промисловості України.