Види та джерела формування фінансових засобів на підприємстві
Зміст
Вступ..........................................................................................................3
1.Види фінансових засобів на підприємстві.........................................5
2.Джерела формування фінансових ресурсів підприємств.................6
Задача.........................................................................................................12
Висновок....................................................................................................14
Список літератури.....................................................................................15
Вступ
Функціонування фінансово-кредитної системи безпосередньо залежить від ступеня використання товарно-грошових відносин у керуванні й організації господарських відносин. На сучасному етапі фінанси поступово стають самостійним і вирішальним ресурсом виробництва. За матеріальним змістом фінанси – це цільові фонди грошових ресурсів, що у сукупності представляють собою фінансові ресурси підприємств.
Перехід до ринкової системи викликав серйозні зміни всієї фінансової системи і в першу чергу її основної ланки – фінансів підприємства. Фінансові умови господарювання перетерпіли суттєвих змін, котрі знайшли своє відображення в зміні форм власності, проведенні широкомасштабної приватизації, зміні умов державного регулювання, введення системи стягнення податків з підприємств. В результаті проведених в країні реформ з’явились: недержавний сектор економіки, сучасна банківська система, ринки товарів і послуг, капіталу. Але головним надбанням, на мою думку, є те, що з’явилися умови для початкового формування, так званого, середнього класу підприємців. Тобто почали народжуватися вже зовсім або частково реорганізовані підприємства, які мають на меті виробництво конкурентноспроможної продукції, а головне – це отримання високих прибутків від своєї діяльності. А прибуток, як відомо, виступає головним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, розширеного виробництва, росту доходів підприємства і його власників. Нарешті, підприємництво чітко орієнтоване на одержання прибутку, чим в умовах розвинутої конкуренції досягається і задоволення суспільних потреб. Це найважливіша передумова і причина зацікавленості в результатах фінансово-господарської діяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємствам самостійності і необхідності фінансувати свої витрати без державної підтримки, але і від тієї частки прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якого вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижувати витрати. Цієї мети можна досягти лише при оптимальній організації фінансів на підприємстві, котра дозволить не лише закріпити фінансовий стан підприємств, але й забезпечити фінансову стабілізацію в країні.
1.Види фінансових засобів на підприємстві
Власні фінансові засоби.
Сама назва “власні фінансові засоби” говорить сама за себе. До цієї групи належать усі власні фінансові засоби підприємства, тобто всі грошові кошти на рахунках та у касі, які належать підприємству.
Залучені фінансові засоби.
До залучених фінансових засобів підприємства відносять грошові кошти на рахунках та в касі підприємства, що в подальшому призначені для сплати податків до бюджету, соціальних фондів, заробітної плати, та іншої поточної заборгованості.
Займані фінансові засоби.
До займаних фінансових засобів підприємства належать гроші на рахунках банків та в касі підприємства, що були надані в кредит банкам та іншими підприємствами і належать до повернення в певний термін.
Звісно, підприємство, яке має сильну та суттєву базу фінансових засобів на перший погляд повинно мати стабільний та високий дохід, але якщо співвідношення трьох груп фінансових засобів вибране не вірно в залежності від джерел формування кожної групи, результат буде далеко не такий, як було заплановано. Тож необхідно докладно розібратися, звідки ж підприємство черпає свої фінансові ресурси та чи є ці джерела надійними і виправданими.
2.Джерела формування фінансових ресурсів підприємств
Фінансові ресурси підприємства – це грошові прибутки та надходження, які перебувають у розпорядженні підприємства. Вони призначені для виконання фінансових зобов’язань перед усіма суб’єктами господарювання (бюджетом, банками, страховими та іншими організаціями), з якими підприємство має взаємовідносини. Фінансові ресурси необхідні для виготовлення продукції, розширення, відновлення виробництва, економічного стимулювання робітників, тобто для здійснення необхідного руху коштів у виробничій діяльності підприємства. Джерелами формування фінансових ресурсів є власні кошти підприємства і залучені з різних джерел.Спочатку формування фінансових ресурсів відбувається в момент заснування підприємства, коли утворюється статутний фонд (капітал). Він показує розмір основних і оборотних коштів, інвестованих у процес виробництва. Надалі фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок власних джерел: прибутку та амортизаційних відрахувань. Поряд з ними джерелами фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації вибулого майна; різноманітні цільові надходження; виторг від вибуття оборотних коштів.
Фінанси підприємств – це система грошових відносин, які відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і доходів суб’єктів господарювання в процесі відтворення.
Капітал – це частина фінансових ресурсів, вкладених у виробництво, які приносять прибуток із завершенням виробничого циклу. З метою одержання прибутку підприємство займається підприємницькою діяльністю і в результаті одержує прибуток від реалізації виробленої продукції, виконання робіт, надання послуг, надання майна в тимчасове користування (оренда).
Значні фінансові ресурси можуть бути мобілізовані за знову утворюваними або реконструйованими підприємствами на фондовому ринку шляхом продажу цінних паперів певного підприємства. Позикові кошти – це кредит, позика. Крім того, підприємства можуть одержувати фінансові ресурси в порядку перерозподілу (виплата страхового відшкодування страховою компанією, асоціацією, концерном, фінансово-промисловими групами і галузевою структурою, до якої вони можуть входити).
Формування фінансових ресурсів з різних джерел дає можливість підприємству своєчасно інвестувати кошти в нове виробництво, забезпечувати у разі необхідності розширення і технічне переозброєння діючого, фінансувати наукові дослідження, розробки та їх впровадження.
Фінанси – кровоносна система економічного базису, яка забезпечує життєдіяльність підприємницької діяльності.
Грошові фонди формуються у процесі:
утворення статутного фонду;
інвестування для виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва;
реалізації продукції, робіт, послуг:
а) обов’язкові платежі та фінансові зобов’язання перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями;
залишкові грошові надходження спрямовуються на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні фонди, а потім формують валовий та чистий дохід, прибуток;
б) кошти надходять у вигляді виручки від реалізації; від фінансово-інвестиційної діяльності (акції, облігації та інші цінні папери; від вкладення коштів на депозитні рахунки; від оренди).
Фінансове забезпечення відтворювальних витрат може здійснюватися у трьох формах : самофінансування, кредитування і державного фінансування.
Самофінансування ґрунтується на використанні тільки власних коштів, а у разі їх недостатності потрібно або скорочувати свої витрати, або шукати інші джерела, зокрема операції з цінними паперами.
Кредитування – це одержання позики на умовах терміновості, забезпеченості, платності, повернення та цільового використання.
Державне фінансування проводиться на безповоротній основі за рахунок бюджетних і позабюджетних (інноваційний фонд. Фонд промисловості і т.д.) коштів. Так, держава цілеспрямовано перерозподіляє фінансові ресурси між виробничою і невиробничою сферами, галузями економіки, територіями, між формами власності. На практиці всі перелічені форми фінансування витрат можуть застосовуватися одночасно. Головне це домогтися оптимального для певного періоду співвідношення між ними. Досягнення подібного оптимуму можливе лише на основі активної фінансової стратегії, яка має проводитися фінансовими службами держави і підприємства.
Підприємство використовує фінансові ресурси за багатьма напрямами, головні серед яких такі:
1.платежі організаціям фінансово-банківської системи у зв’язку з виконанням зобов’язань (внесення податків до бюджету, сплата банкам за користування кредитом, погашення позичок, страхові платежі);
2.інвестування власних коштів у капітальні витрати на розширення виробництва, технічне відновлення;
3.інвестування ресурсів у цінні папери інших фірм, придбанні на ринку;
4.спрямування ресурсів на утворення грошових фондів заохочувального і соціального характеру;
5.використання ресурсів на добродійні цілі, спонсорство.
Для забезпечення безперебійного фінансування процесу виробництва велике значення мають фонди фінансових резервів. В умовах ринку роль цих ринків зростає. Фінансові резерви спроможні забезпечити безупинний кругообіг коштів у відтворювальному процесі навіть у разі виникнення величезних втрат або непередбачених обставин.
Фінансові резерви можуть створюватись самими підприємствами за рахунок власних фінансових ресурсів (самострахування), управлінськими структурами (на підставі встановлених нормативних відрахувань), спеціалізованими страховими організаціями (методом страхування), державою (резервні фонди).З переходом до ринкових відносин роль фінансових служб у вишукуванні фінансових джерел розвитку підприємства різко зростає. Пошук ефективних напрямків використання фінансових ресурсів, операції з цінними паперами, своєчасне залучення позикових коштів стають основними в управлінні фінансами підприємства, створюючи так званий фінансовий менеджмент.
Фінансовий менеджмент – це така організація управління фінансами з боку фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найбільш вигідних умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, здійснювати прибуткові операції на фінансовому ринку, купуючи і перепродуючи їх.
Вибір джерела покриття витрат підприємства у разі нестачі власних фінансових ресурсів залежить від цілей інвестування коштів. Для покриття короткострокової і середньострокової потреби в оборотних коштах доцільно використовувати позики кредитних установ. Здійснюючі значні капітальні вкладення в розширення, технічне переозброєння або реконструкцію виробництва, можна залучити довгостроковий кредит або скористатися випуском цінних паперів. Головне – раціонально використовувати вільні фінансові ресурси, знаходити найбільш ефективні напрями інвестування коштів, які приносять підприємству додатковий прибуток. Необхідно професійно володіти технікою здійснення фінансових операцій.
При інвестуванні коштів у цінні папери працівники фінансових служб зобов’язані дотримуватися низки таких вимог для того, щоб домогтися найбільшої прибутковості подібних операцій.
1.Купуючи цінні папери інших підприємств, необхідно інвестувати тільки умовні надлишкові фінансові ресурси. Причому на підприємствах завжди має бути готівка на випадок майбутніх платежів; готівка може або бути у формі грошового запасу на банківському (депозитному) рахунку, або втілена у високоліквідні цінні папери (наприклад урядові).
2.Перш ніж купувати цінні папери будь-якого підприємства, потрібно володіти достатньо серйозною інформацією про це підприємство, отримати консультації у фахівців та вичерпну інформацію про це підприємство. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про свої доходи.
3.Потрібно інвестувати кошти в цінні папери декількох підприємств, причому краще, якщо вони будуть із різних галузей економіки. Вкладення тільки в один об’єкт може виявитися невдалим, якщо це підприємство зазнає краху або опиниться в складній економічній ситуації.
4.Необхідно регулярно вивчати фінансові звіти підприємств, у цінні папери яких інвестовано кошти. Не можна обмежуватися тільки розглядом прибутку, його розподілом, розміром і рівнем дивідендів. Потрібно вивчати динаміку таких коефіцієнтів, як норма прибутку на акціонерний капітал, рівень рентабельності обороту авансових коштів, співвідношення власних і позикових коштів. Стан справ на підприємстві варто порівняти із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки.
5.Не рекомендується відмовлятися від придбання цінних паперів тільки у зв’язку невисокими дивідендами (відсотками). Іноді краще вибрати порівняно невисокі дивіденди, якщо підтверджується стабільність і довгостроковий характер їх одержання. У країнах з розвинутою ринковою економікою найбільш популярні для інвесторів цінні папери з твердо фіксованим прибутком. Інвестування коштів вважається доцільним, якщо норма прибутковості від інвестицій перевищує відсоток, який виплачується кредитною системою за користування тимчасово вільними коштами.
Виходячи зі структури бізнесу, джерела фінансування коштів поділяють на внутрішні і зовнішні, тобто, відповідно, власні і залучені.
Внутрішні фонди. Після продажу продукції(робіт, послуг) фірма отримує гроші, які вона використовує на покриття витрат. Фонди, що залишаються на підприємстві, утворюються за рахунок прибутку фірм. Власники або акціонери можуть повністю використовувати прибуток підприємства. Як правило, у власника залишається частина прибутку як нерозподілений прибуток, що разом з амортизацією і становить внутрішні фонди.
Зовнішні фонди. Обсяг продажу змінюється протягом року або іншого періоду часу (місяця, тижня, дня і т.д.). бувають випадки, коли фірма одержує більше коштів, ніж їй необхідно, але трапляються і випадки, коли не вистачає коштів на покриття поточних витрат. У цьому випадку фірма може: 1) взяти кредит, позику і т.ін.; 2) продати цінні папери (акції, облігації – для акціонерного товариства) або шукати додатковий капітал серед власників (якщо це товариство або приватна фірма); 3) зменшити витрати фірми. Якщо фірма бере в борг, то вона може скористатися коротко-, середньо- або довгостроковими кредитамиДо джерел фінансових ресурсів відносять також надходження грошових ресурсів за рахунок благодійних внесків (меценатство), страхових внесків, від продажу закладеного майна боржника, спонсорських внесків. Спонсор –це юридична або фізична особа, яка фінансує якийсь захід. Спонсорство – це двосторонній процес. Підприємство отримує необхідні йому фінансові ресурси, а спонсор – деяку вигоду у вигляді підвищення його іміджу і престижу, рекламу, підготовку кваліфікованих спеціалістів, а також у формі прямого прибутку від профінансованого ним заходу.
Задача
Підприємство здійснює прискорену амортизацію активної частини основних фондів, зокрема нових фрезерних верстатів з ЧПУ. Визначте, яким методом краще нараховувати цю амортизацію, якщо початкова вартість верстата 38 тис. грн., а нормативний строк служби – 5 років.
а) метод подвійно-залишкової амортизації
б) метод кумулятивний або суми чисел
Метод подвійно-залишкової амортизації базується на використанні подвійних норм лінійно-рівномірної амортизації, які застосовуються до залишкової вартості основних фондів.
Залишкова вартість – це вартість без урахування сум амортизації.
Вп – Вл 1
Na = ----------- * 100% = -- * 100 = 20%
Вп * Тн 5
Вп – початкова вартість
Вл – ліквідаційна вартість
Na – норма амортизації
Тн – нормативний термін амортизації
Для першого року
t-1
Взt = Вп - Аі = Взt - Аt-1
і=1
Вз – залишкова вартість
Аі – амортизаційні відрахування
1) В3 = 38 – 0 = 38 тис. грн..
А = 38 * 2 * 0.2 = 15.2 тис. грн..
2) В = 38 – 15.2 = 22.8 тис. грн..
А = 22.8 * 2 * 0.2 = 9.1 тис. грн..
3) В = 22.8 – 9.1 = 13.7 тис. грн..
А = 13.7 * 0.4 = 5.5 тис. грн..
Метод кумулятивний або суми чисел – суми методом норми амортизації для кожного року обчислюється, як відношення кількості років, яку ще залишилося експлуатувати обладнання до суми чисел порядкових чисел номерів років експлуатації.
5 1
1) Na = --------------- = --- = 0.33
1+2+3+4+5 5
А = 38 * 0.33 = 12.7 тис. грн..
1
2) Na2 = --- = 0.27
15
А = 38 * 0.27 = 10.37 тис. грн..
3
3) Na = --- = 0.20
15
А = 38 * 0.2 = 7.6 тис. грн..
Висновок
Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їхня специфіка виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різноманітних видів прибутків і нагромаджень суб’єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери.
Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансових відносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків на підприємствах різноманітних галузей народного господарства і тісно пов’язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності.
Вони займають одне з головних місць у відтворювальному процесі, формуванні власних грошових фондів і централізованих фінансових ресурсів держави, тому вимагають постійного контролю і належної уваги з боку керуючих органів.
Відповідно до Закону України “Про підприємство”, фінансові ресурси підприємств – це переважно прибуток і амортизаційні відрахування, прибутки від реалізації цінних паперів, пайові внески, ресурси спонсорів.
Формування фінансових ресурсів з різних джерел дає можливість підприємству своєчасно інвестувати кошти в нове виробництво, забезпечувати у разі необхідності розширення і технічне переозброєння діючого, фінансувати наукові дослідження, розробки та їх впровадження.
Список літератури
1. Закон України “Про підприємництво” від 25 листопада 1998 року.
2. Гринькова В.М., Коюда В.О.
Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання – Прес, 2004. – 424 с. – (Вища освіта ХХІ століття)
3. Климко Г.Н.
Основи економічної теорії, Київ “Знання” – 1997 р.
4. Фінансова діяльність підприємства: Підручник /Бандурака О.М., Коробов М.Я, Орлов П.І., Петров К.Я. – 2-ге вид., перероб і доп. – К.: Либідь, 2002. – 384 с.