Фрмуванням механізму зниження собівартості продукції в умовах розширення ЗЕД ТзОВ Брокер
АНОТАЦІЯ
Дипломний проект розглядає питання, які пов'язані в формуванням механізму зниження собівартості продукції в умовах розширення ЗЕД ТзОВ „Брокер". Робота містить огляд наукової та методичної літератури, яка вивчає визначені питання; оцінку законів та іншої юридичної бази; аналіз фінансового стану фірми, аналіз її зовнішньоекономічної діяльності за п'ять останніх років. Подаються рекомендації щодо подолання недоліків, виявлених у попередніх розділах, з розрахунком їх економічного ефекту.
ANNOTATION
Diplom's thesis concentrates on the questions, which are connected with the mechanism of foreign-economic activity of firm "Broker". The contents of the work is on survey of scientific and methodical literature, in which appropriate issues were.
Studied; evaluation an acts and other law documents; financial analysis, analysis of foreign-economic activity. In the main section recomendations for the eliminating defects, which were revealed in'the previous sections, with calculation of their economic effects, are comprised.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1. Поняття витрат та собівартості продукції
1.2. Витрати виробництва та їх класифікацій
1.3. Функції та принципи управління витратами в умовах ЗЕД
1.4. Оцінка законодавчої та нормативно-довідкової бази з питань зниження собівартості продукції в умовах зовнішньоекономічної діяльності
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА
2.1. Загальна характеристика виробничо-господарської діяльності ТзОВ „Брокер"
2.2. Аналіз собівартості виробництва продукції ТзОВ „Брокер"
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЙНА ЧАСТИНА
3.1. Обґрунтування заходів з формування механізму зниження собівартості продукції в умовах ЗЕД для ТзОВ „Брокер "
3.2. Формування напрямків зменшення витрат ТзОВ „Брокер" в умовах зовнішньоекономічної діяльності
3.3. Розробка пропозицій з впровадження інформаційної системи управління витратами в ТзОВ „Брокер "
3.4. Оцінка проектних рішень
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Підприємницька діяльність суб'єктів господарювання завжди потребує витрачання певних коштів, а прибуткова реалізація виробленої продукції або певних послуг неможлива без обґрунтованої ціни на продукцію (послуги). Особливо це актуально для зовнішньоекономічної діяльності, оскільки конкуренція на світових ринках дуже жорстка і без ретельного планування своїх витрат підприємство просто не витримає цінового натиску крупних світових виробників аналогічного товару. Зараз Україна має реальні перспективи використати можливості створення дійсно відкритої економіки і її інтеграції у світове господарство.
Визначення шляхів зниження собівартості продукції повинно розпочинатися з визначення сутності та дослідження структури витрат. Крім того, слід вивчати чинники, які впливають на динаміку розміру поточних витрат підприємства. Беручи за базу такий показник як собівартість продукції необхідно докладно з'ясувати, яким чином витрати виробництва впливають на собівартість певного товару чи послуги. Дослідивши механізм формування та розрахунку розміру поточних витрат, необхідно перейти до багатоаспектної класифікації витрат на виробництво.
Дана дипломна робота мас на меті розглянути проблеми зниження собівартості продукції ТзОВ „Брокер" в умовах зовнішньоекономічної діяльності. Об'єктом дослідження було вибрано саме це підприємство, оскільки його діяльність та проблеми є типовими для підприємств в Україні. Сектор підприємництва охоплює різні види виробничої діяльності і типи робіт, що відповідають широкому спектру потреб ринку. Дослідження проблем підприємництва ще більше ускладнюється відмінностями в офіційних визначеннях суб'єктів малого бізнесу та широко вживаної термінології.
У дипломній роботі передбачені гри основні розділи. У теоретичній частині здійснено огляд наукової та навчально-методичної літератури з проблем зниження собівартості продукції в умовах зовнішньоекономічної діяльності, розглянуто сутність та види витрат підприємства. Особлива увага приділена функціям та методам управління витратами та методам їх зменшення. Крім того в цій частині виконано оцінку законодавчої та нормативно-довідкової бази з питань визначення та визнання витрат підприємства, а також розглянуто основні аспекти правового регламентування зовнішньоекономічної діяльності малих підприємств.
Аналітична частина містить загальну характеристику ТзОВ „Брокер", яка включає інформацію про організаційний, фінансовий, економічний та виробничий стан об'єкта дослідження. Розглянуто також перспективи розширення зовнішньоекономічної діяльності підприємства, детально проаналізовано структуру витрат за різними напрямками діяльності.
На основі результатів досліджень виявлено основні проблеми зниження собівартості продукції підприємства та розроблено низку рекомендацій щодо її зниження. Основою зниження собівартості визнано економію всіх видів ресурсів. Особливо актуальним для ТзОВ „Брокер" є зниження трудомісткості продукції.Рекомендаційна частина включає розробку шляхів удосконалення механізму зниження собівартості у ТзОВ „Брокер" в умовах зовнішньоекономічної діяльності та розраховано результати економічних рішень.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1.Поняття витрат та собівартості продукції
Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, однак в економічній літературі і на практиці використовуються різні терміни, які іноді плутаються. Зокрема багато авторів не відчувають відмінності між поняттями "витрати" та "грошові виплати"1.
Лебедев В.Г., Дроздова Т.Г., Кустарев В.П., Асаул А.Н., Осорьева И.Б. у підручнику "Управление затратами на предприятии" визначають грошові виплати як реальні або передбачувані витрати фінансових ресурсів підприємства. Грошові виплати є сукупністю переміщень фінансових засобів і відносяться або до активів, якщо здатні принести доход в майбутньому, або до пасивів, якщо цього не станеться і зменшиться нерозподілений прибуток підприємства за звітний період. Витрати ж характеризують у грошовому виразі обсяг ресурсів, використаних у певних цілях, і трансформуються у собівартість продукції (робіт, послуг). Щоб відзначити відмінності між грошовими виплатами даного періоду і витратами, що виникають у зв'язку з ними автори відзначають таке:
- витрати поточного року є грошовими виплатами підприємства за цей рік;
- витрати, понесені до поточного року, стають грошовими виплатами даного року і з'являються як активи на початок цього року;
- витрати поточного року можуть бути грошовими виплатами майбутніх періодів і будуть відображені як активи на кінець поточного року.
Уявлення про витрати підприємства базується на трьох важливих припущеннях.
1. Витрати визначаються використанням ресурсів, відображаючи, скільки і яких ресурсів витрачено для виробництва і реалізації продукції.
2. Обсяг використаних ресурсів може бути представлений в натуральних і грошових одиницях, однак в економічних розрахунках застосовують грошовий вираз витрат.
3. Визначення витрат завжди співвідноситься з конкретними цілями, завданнями, тобто обсяг використаних ресурсів у грошовому виразі розраховують для певної функції (виробництва продукції, її реалізації) або виробничого підрозділу підприємства [ 1, С. 1 1 -12].
У підручнику "Економіка підприємства" за заг. ред. С.Ф.Покропивного теж наголошується на тому, що слід відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції в певному періоді (списуються з неї), і реальні грошові виплати. Перші витрати зв'язані з виготовленням продукції незалежно від того, коли ".куплено відповідні матеріальні ресурси чи найнято робочу силу.
Другі - це виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.
Російською відповідно "затрати" та"издерж'ки
Зрозуміло, що будь-які витрати орієнтовано на певний результат, який виправдовує їх доцільність. Стосовно виробничого підприємства, цей загальний принцип діяльності, що його покладено в основу визначення собівартості продукції, виражається формулою "Витрати - Випуск" ("Input-Output") [2, С.403-404].
Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. у навчальному посібнику "Економіка підприємства" визначають витрати як обсяг спожитих виробничих факторів (матеріальних, фінансових, трудових ресурсів), необхідних для здійснення підприємством господарської діяльності, направленої на отримання прибутку та максимізація добробуту власників у грошовому вираженні. Об'єктом витрат виступають конкурентні напрями господарської діяльності [З, С.329].
У підручнику "Экономика предприятия" під. ред. проф. В.Я.Горфинкеля, проф. В.А.Швандара говориться, що в загальному вигляді витрати виробництва і реалізації (собівартість продукції, робіт, послуг) представляють собою вартісну оцінку використовуваних в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво та реалізацію [4, С. 569].
Цал-Цалко Ю.С. у навчальному посібнику "Витрати підприємства" справедливо відзначає, що для управління економістам потрібні не просто витрати, а інформація про їх об'єкти - продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують здійснення витрат, пов'язаних з їх виробництвом (виконанням робіт, наданням послуг).
За вартісною формою продукція (роботи, послуги) підприємства складається з трьох частин: вартості витрачених засобів виробництва; вартості продукту, створеного необхідною працею; вартості продукту, створеного додатковою працею.Перша частина вартості є результатом минулої, уречевленої праці, дві інші - результатом живої праці. Необхідний продукт - це предмети і послуги, які задовольняють особисті потреби працівників та їх сімей. Додатковий продукт - це продукт, який використовується для покриття суспільних витрат виробничого і культурно-побутового призначення для збільшення національного багатства в інтересах кожного громадянина і всього суспільства [5, С.5-6].
Виражені в грошовій формі затрати на витрачені засоби виробництва, оплату праці і соціальні заходи становлять собівартість продукції. Іншими словами, собівартість це сума всіх затрат на створення продукції, виражена у грошовій формі.
Собівартість продукції- це об'єктивна економічна категорія. ЇЇ існування зумовлене, насамперед, тим, що кожне підприємство повинно в рамках собівартості замістити витрачені ним ресурси, щоб безперервно продовжувати виробництво. Економічне значення собівартості полягає і в тому, що вона показує величину затрат підприємства на виробництво продукції [5, С.6].
У підручнику "Економіка підприємства" за заг. ред. С.Ф.Покропивного відзначається, що собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість) [2, С.404].
Подібні підходи до визначення поняття собівартості пропонують і інші автори. Зокрема, Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. у навчальному посібнику "Економіка підприємства" трактують собівартість як комплексний економічний показник, який об'єднує в собі витрати уречевленої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці, тобто витрати на заробітну плату робітників підприємств, а також частину чистого прибутку суспільства, яка призначена на соціальне страхування, утримання пенсіонерів, безробітних та медичне страхування [З, С.331].
Практично всі автори погоджуються, що собівартість є важливим узагальнюючим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства, оскільки у ній відбиваються всі сторони виробничо-господарської діяльності фірми [6, Г.234-253; 7, С.264-281; 8, С. 170-194). Крім того, собівартість слугує базою ціни товару та її нижньою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва [9, С.359-404].
До виробничої собівартості продукції включаються:
1. Прямі матеріальні витрати, до складу яких включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної
продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
2. Прямі витрати на оплату праці, до складу яких включається заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
3. Інші прямі витрати включають всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і пайових паїв, амортизація тощо.
4. Загальновиробничі витрати включають витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо); амортизація основних фондів та нематеріальних активів загально виробничого призначення; витрати на вдосконалення технологій і організації виробництва; витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу; на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища тощо [10, С.88-96].
1.2.Витрати виробництва та їх класифікаціяСклад витрат, які включаються в собівартість продукції (послуг) може дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін має бути якомога повніше відображення в собівартості дійсних витрат на виробництво продукції. Заведено розрізняти витрати загальні (сукупні) та витрати на одиницю продукції. Загальні витрати - це витрати на весь обсяг продукції за певний період, їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні [2, С.405; 11, С.601-625].
Існує багато підходів до класифікації витрат, однак більшість і них мають спільну основу і відрізняються лише окремими класифікаційними ознаками чи їх послідовністю. Зокрема проф. Покропивний С.Ф. подає класифікацію (рис. 1.1) на основі трьох основних ознак: ступінь однорідності, зв'язок з обсягом виробництва, спосіб обчислення на одиницю продукції. Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат. їх групують за економічним призначенням в процесі калькулювання та організації внутрішнього економічного управління. Прямі витрати безпосередньо зв'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю.
Рис. 1.1. Типова класифікація витрат підприємства (організації) за окремими ознаками [2, С.406].
Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони зв'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому (заробітна плата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання і експлуатація будівель, споруд, машин тощо).
Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло, у певних межах). Змінні витрати - це витрати, загальна сума яких за певний період залежить від обсягу виготовленої продукції. У свою чергу їх можна розділити на пропорційні та непропорційні. Пропорційні змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва (витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата). Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі і дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають у більшій мірі, ніж обсяг виробництва (витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні і торгові витрати тощо). Дегресуючі витрати зростають повільніше, ніж обсяг виробництва (витрати на експлуатацію машин і устаткування, ремонт, інструмент) [2, С.406-407].
Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. у навчальному посібнику "Економіка підприємства" розподіляють витрати на поточні (пов'язані з вирішенням тактичних завдань) та довгострокові (інвестиційні, пов'язані з вирішенням стратегічних завдань). Також витрати розбиваються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні є грошовими платежами постачальникам ресурсів, а внутрішні мають неявний, імпліцитний характер і відбивають використання у виробництві ресурсів, які належать власникам підприємства [З, С.331-332].
Поточні витрати класифікують за такими ознаками:
1. За економічними елементами2:
1.1. Матеріальні витрати, до яких включаються вартість витрачених у виробництві сировини та основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива та енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари, допоміжних матеріалів.
1.2. Витрати на оплату праці (заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток тощо)..
1.3. Відрахування на соціальні заходи (відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття).
1.4. Амортизація (амортизаційні відрахування на відновлення основних засобів та нематеріальних активів).
1.5. Інші витрати.
2.За функціональним призначенням:
2.1. Витрати, пов'язані з операційною діяльністю.
2 Економічні елементи характеризують спожиті ресурси за їх економічним змістом, незалежно від форми та місця використання, тобто сукупність однорідних витрат у грошовому відображенні за їх видами
2.2. Витрати, пов'язані з фінансовою діяльністю.
2.3. Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю.
2.4. Витрати щодо надзвичайних подій.
3. За калькуляційними статтями3 :
3.1. Сировина і матеріали.
3.2. Енергія технологічна.
3.3. Основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників.
3.4. Утримання та експлуатація машин і механізмів.
3.5. Загально виробничі (накладні) витрати.
3.6. Підготовка та освоєння виробництва.
3.7. Позавиробничі витрати.
4. За ступенем однорідності:
4.1. Прості - однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними.
4.2. Комплексні — різняться за своїм складом і охоплюють кілька елементів витрат.5. За способом віднесення на собівартість:
5.1. Прямі - безпосередньо пов'язані з виготовленням певного виду продукції та можуть бути обчислені на одиницю цієї продукції прямо.
5.2. Непрямі - витрати, величина яких не може бути прямо обчислена на одиницю продукції, бо вони пов'язані не з виготовленням окремого виробу, а з процесом виробництва загалом..
6. За ступенем залежності витрат від обсягів виробництва:
6.1. Постійні - є функцією часу, а не обсягу продукції, їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах.
6.2. Змінні - витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції [З, С.333-334; 1 1, С.601 -625; 12, С. 120-127].
Визначення витрат виробництва провадиться на підставі розроблюваних кошторисів виробництва продукції. Такі кошториси мають певну структуру та логіку побудови. Основними елементами кошторису є: матеріальні витрати, заробітна плата, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних фондів і нематеріальних ресурсів, витрати на виробництво, собівартість валової продукції, виробнича собівартість товарної продукції, позавиробничі витрати, повна собівартість товарної продукції [13, С. 156].
Проф. В.Я.Горфинкель та проф. В.А.Швандар у підручнику "Экономика предприятия" подають таку укрупнену класифікацію витрат підприємства:
1. За видом виробництва - основне і допоміжне.
2. За видом продукції - окремий виріб, група однорідних виробів, замовлення, переділ, роботи, послуги.
3. За видом витрат - статті калькуляції (для калькулювання собівартості продукції і організації аналітичного обліку) і елементи затрат (для складання проектного кошторису витрат і звіту по витратам на виробництво).
3 Калькуляційні статті відображають формування витрат ш напрямами діяльності та місцем виникнення.
4. За місцем виникнення витрат - дільниця, цех, виробництво, госпрозрахункова бригада.
Для практичного використання в системі управління формуванням витрат доцільно виділити та розглянути класифікацію витрат з врахуванням виду витрат за статтями калькуляції і елементами витрат. Перелік статей калькуляції, їх склад та методи розподілу за видами продукції, робіт та послуг визначаються галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) з врахуванням характеру і структури виробництва.
На підприємствах промисловості застосовують такі основні методи калькулювання собівартості:
1. Прямого рахунку - собівартість одиниці продукції визначається діленням загальної суми витрат на кількість виготовленої продукції. Застосування такого методу можливе лише на підприємствах, які випускають однорідну продукцію. Крім того, він не дає уявлення про витрати на окремі статті калькуляції.
2. Нормативний — застосовується на підприємствах, де мітко налагоджений облік змін фактичних витрат кожного виду ресурсів на одиницю конкретного виду продукції масового виробництва. Він заснований на нормах і нормативах використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. При цьому величина норм і нормативів має бути науково обгрунтована і періодично переглядатися.
3. Розрахунково-аналітичний метод є найточнішим і передбачає здійснення всебічного аналізу стану виробництва, можливих змін в ньому. Вивчається, які фактори і як впливають на собівартість продукції. В основу нормі і нормативів закладаються технічко-економічні та організаційні умови роботи в проектованому періоді.
4. Параметричний метод застосовується при калькулюванні однотипних, але різних за якістю виробів. Він полягає у встановленні закономірностей зміни витрат виробництва залежно від якісних характеристик продукції [4, С.571-572].
Цал-Цалко Ю.С. у навчальному посібнику "Витрати підприємства" дає дуже детальну класифікацію витрат за економічними елементами та статтями калькуляції, зокрема розписано всі можливі варіанти виплат працівникам підприємства та інші операційні витрати [5, С.22-37].
Цікаву класифікацію витрат подають Миротин Т.Б., Ташбаев ЬІ.З. у навчальному посібнику "Логистика для предпринимателя: основные понятия, положення й процедури". Автори виділяють:
1. Логістичні витрати - витрати, пов'язані з виконанням логістичних операцій (розміщення замовлень на поставку продукції, закупівля, складування отриманої продукції, внутрішньовиробниче транспортування, проміжне зберігання, зберігання готової продукції, відвантаження, зовнішнє транспортування), а також витрати на персонал, устаткування, приміщення, складські запаси, на передачу даних про замовлення, запаси, поставки.
2. Продуктивні витрати — витрати на роботу, направлену на створення доданої цінності, яку хоч мати споживач і за яку він готовий платити.3. Витрати на підтримання логістичного бізнесу самі по собі не створюють цінності, але є необхідними (затрати на транспортування, оформлення замовлень, перевірку роботи співробітників, ведення обліку продукції).
4. Витрати на контроль.
5. Збиткові витрати - пов'язані з простоєм устаткування чи перевитратами ресурсів.
6. Прямі і непрямі витрати.
7. Прямі відносні витрати - витрати, які у предметному та часовому відношенні можуть бути однозначно віднесені на строго визначений об'єкт, оскільки витрати і логістичний об'єкт пов'язані спільним місцем походження.
8. Змінні і постійні витрати.
9. Повні витрати - віднесена на певний об'єкт (продукт, групу продуктів, замовлення, місце виникнення витрат, сферу виробництва) загальна сума витрат, незалежно від того, чи залежать вони від обсягу виконуваних замовлень.
10.Часткові витрати - віднесена на певний об'єкт частина витрат, виділена за певними ознаками. Такі витрати переважно залежать від обсягів замовлень.
11.Фактичні витрати - ті, що дійсно припали на даний об'єкт в даному періоді при фактичному обсягу виконання замовлень і дорівнюють добутку обсягу спожитих ресурсів і діючих цін на ці ресурси.
12.Нормальні витрати - середні витрати, які припадають на певний об'єкт і розраховуються як добуток обсягу спожитих ресурсів на їх середню ціну.
13.Планові витрати - витрати, розраховані для певного логістичного об'єкта при заданому обсягу обслуговування. Розраховуються як добуток планованого обсягу споживання ресурсів на їх планову ціну.
14.Номінальні витрати - добуток фактичного обсягу споживання ресурсів та планових цін на них.
15.Витрати упущених можливостей характеризують упущену вигоду (втрату прибутку) і пов'язані з тим, що обмежений обсяг ресурсів може бути використаний тільки певним чином, що виключає застосування іншого можливого варіанту, що забезпечує отримання прибутку.
16.Трансакційні витрати - пов'язані з оформленням закупок [14, С.224-226].
Доволі повну класифікацію витрат наводять Лебедев В.Г., Дроздова Т.Г., Кустарев В.П., Асаул А.Н., Осорьева Й.Б. у підручнику "Управление затратами на предприятии". На думку авторів класифікація витрат для цілей управління повинна відповідати головній вимозі - базуватися на ознаках, які дозволяють диференціювати витрати для управління витратами у різних аспектах (табл. 1.1). Крім класифікацій, наведених у табл. 1.1 відомий також розподіл витрат на продуктивні і непродуктивні. Зниженню останніх приділяють особливу увагу. У цілях аналізу розрізняють витрати минулого, поточного і майбутнього періодів, а також розмежовують їх за носіями, відокремлюючи витрати на окремі групи виробів та витрати, які стосуються всіх виробів [1, С.21-22].
Таблиця 1.1
Класифікація витрат за основними ознаками
Ознаки класифікації (групування витрат) Елементи класифікації,
Економічний елемент (однорідний вид витрат незалежно від призначення)
Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів)
- Витрати на оплату праці
- Відрахування на соціальні потреби
- Амортизація основних фондів
- Інші витрати
Калькуляційна стаття (ціль витрат)- Сировина і матеріали
- Зворотні відходи (віднімаються)
- Куповані вироби, напівфабрикати, послуги та роботи виробничого характеру
- Паливо та енергія на технологічні цілі
- Основна заробітна плата виробничих робітників
- Додаткова заробітна плата виробничих робітників
- Відрахування на соціальні потреби виробничих робітників
-Витрати па підготовку і освоєння виробництва
-Загально виробничі витрати
- Загальногосподарські витрати
- Втрати від браку
- Інші виробничі витрати
- Комерційні витрати
Залежність від обсягу виробництва
- Змінні (залежать від обсягу виробництва і, своєю чергою діляться па пропорційні, прогресивні і дегресивні)
- Умовно-постійні (не залежать або мало залежать від обсягу виробництва)
Спосіб включення у собівартість- Прямі, які безпосередньо відносяться на собівартість виробу
- Непрямі, які відносяться на собівартість виробів пропорційно до основної заробітної плати виробничих робітників або до прямих витрат
Склад витрат- Прості (одноелементні), які складаються з одного елемента витрат
- Комплексні (складні), які складаються з кількох елементів витрат
Техніко-економічний зміст
- Основні
- Накладні (витрати на обслуговування виробництва і управління)
Відношення до процесу виробництва
- Витрати предметів праці
- Витрати засобів праці
- Витрати живої праці
Сфера кругообігу засобів- Витрати сфери виробництва (виробничі витрати)
- Витрати сфери обігу (витрати обігу)
Періодичність виникнення- Одноразові
- Періодичні Поточні
Охоплення плануванням- Плановані
- Позапланові
Лімітування
- Лімітовані постановами уряду
- Не лімітованіПродовження табл.1.1.
Ступінь готовності продукції- Витрати на готову продукцію (роботи, послуги)
- Витрати у незавершеному виробництві
Об'єкт управління- Витрати у місцях їх виникнення
- Витрати у центрах витрат
- Витрати у центрах відповідальності
Залежність від
діяльності
підприємства
- Залежні витрати
- Незалежні витрати
Кузин Б.И., Юрьев Г.М., Шахдинаров Г.М. у підручнику "Методы й модели управлення фирмой" зазначають, що в короткостроковому періоді, коли виробничі потужності залишаються практично незмінними, існують такі види витрат: постійні (накладні), змінні, загальні (сума постійних та змінних), середні постійні (розраховуються на одиницю продукції), середні змінні, середні загальні та граничні (додаткові витрати, пов'язані з виробництвом ще однієї одиниці продукції, визначаються як відношення зміни загальних витрат до зміни обсягів виробництва) [18, С. 148-149].
1.3. Функції та принципи управління витратами в умовах ЗЕД
Управління витратами на підприємстві передбачає виконання всіх функцій, притаманних управлінню будь-яким об'єктом, тобто розробку (прийняття) і реалізацію рішень, а також контроль за їх виконанням. Функції управління витратами реалізуються через елементи управлінського циклу: прогнозування і планування, організування, координацію і регулювання, активізацію і стимулювання виконання, облік та аналіз. Такий розподіл функцій управління дещо відрізняється від класичного американського (планування, організація, мотивація, контроль) [15, С. 110-160] та західноукраїнського підходів (планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання) [16, С.58-61], однак непогано підходить для опису управління витратами підприємства.
Виконання функцій управління в повному обсязі по всіх елементах складає цикл впливу керуючої підсистеми (суб'єкт управління) на керовану підсистему (об'єкт управління). Суб'єктами управління витратами виступають керівники і спеціалісти підприємств і виробничих підрозділів (виробництв, цехів, відділів, дільниць тощо). Окремі функції і елементи управління витратами виконуються працівниками підприємства безпосередньо або при їх активній участі. Об'єктами управління є витрати на розробку, виробництво, реалізацію, експлуатацію (використання) та утилізацію продукції (робіт, послуг). Загальна схема взаємодії функцій управління витратами на підприємстві наведена на рис. 1.2.
Управління витратами не є самоціллю, але воно є необхідним для досягнення підприємством оптимального економічного результату, підвищення ефективності роботи. Функції управління витратами г первинними по відношенню до виробництва, тобто для досягнення певного виробничого, економічного, технічного чи іншого результату спочатку потрібно здійснити витрати. Тому ціль управління витратами полягає у досягненні намічених результатів діяльності підприємства найекономічнішим способом.
Цикл управління
Функції управління
Розробка (прийняття) рішення
Керуюча підсистема Еелементи управлінського циклу
(суб'єкт управління)
Керована підсистема (об'єкт управління)
Рис. 1.2. Схема взаємодії функцій управління витратами [1, С.16]
Прогнозування і планування витрат поділяють на перспективне (на стадії довгострокового планування) і поточне (на стадії короткострокового планування). Завданням довгострокового планування є підготовка інформації про очікувані витрати при освоєнні нових ринків збуту, організації розробки і випуску нової продукції (робіт, послуг), збільшенні потужності підприємства. Це можуть бути витрати на маркетингові дослідження та НДДКР, капітальні вкладення. Поточні плани конкретизують реалізацію довгострокових цілей підприємства. Якщо точність довгострокового планування невелика і зазнає впливу інфляції, поведінки конкурентів, політики держави в галузі економічного управління підприємствами, а іноді й форс-мажорних обставин, то короткострокове планування витрат є точнішим, оскільки обґрунтовується річними та квартальними розрахунками.
Організація встановлює, яким чином на підприємстві управляють витратами, тобто хто це робить, в які терміни, з використанням якої інформації і документів, якими способами. Визначаються місця виникнення витрат, центри витрат і центри відповідальності за їх дотримання. Розробляється ієрархічна система лінійних і функціональних зв'язків керівників і спеціалістів, які приймають участь в управління витратами, яка повинна бути сумісна з організаційно-виробничою структурою підприємства.
Координація і регулювання витрат передбачають порівняння фактичних витрат з запланованими, виявлення відхилень і прийняття оперативних заходів з їх усунення. Якщо виявляється, що змінилися умови виконання плану, то витрати, заплановані на його виконання, коректуються. Своєчасна координація і регулювання витрат дозволяють підприємству уникнути серйозного зриву у виконанні запланованого економічного результату діяльності.Активізація і стимулювання передбачають знаходження таких способів впливу на учасників виробництва, які спонукали б дотримуватися встановлених планом витрат і знаходити можливості їх зниження. Такі дії можуть мотивуватися як матеріальними, так і моральними стимулами. Не можна стимули за дотримання і економію витрат заміняти покараннями за перевитрати.
Облік як елемент управління витратами потрібен для підготовки інформації в цілях прийняття правильних господарських рішень. Наприклад, при оцінці вартості матеріальних виробничих запасів понесені витрати встановлюють шляхом виробничого обліку, а інформацію про фактичні результати діяльності підприємства і всі його витрати на виробництво надає бухгалтерський облік.
Аналіз витрат є складовим елементом функції контролю, який дозволяє оцінити ефективність використання всіх ресурсів підприємства, виявити резерви зниження витрат на виробництві, зібрати інформацію для підготовки планів та прийняття раціональних управлінських рішень в галузі витрат.
Функція контролю (моніторингу) в системі управління витратами забезпечує зворотній зв'язок, порівняння запланованих і фактичних витрат. Ефективність контролю обумовлюється коректуючими управлінськими діями, направленими на приведення фактичних витрат у відповідність з запланованими або на уточнення планів, якщо вони виявилися нереальними у нових умовах.
Отже, управління витратами в умовах ЗІІД - це динамічний процес, який включає управлінські дії, ціллю яких г досягнення високого економічного результату діяльності підприємства.
Основні принципи управління витратами вироблені практикою і зводяться до наступного:
- системний підхід до управління витратами;
- єдність методів, які практикуються на різних рівнях управління витратами;
- управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу виробу — від створення до утилізації;
- органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції;
- недопущення зайвих витрат;
- широке впровадження ефективних методів зниження витрат;
- вдосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;
- підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства у зниженні витрат.
Системний підхід знаходить своє відображення в тому, наприклад, що ефективність управління витратами оцінюється по ефективності найслабшої ланки у системі. Недостатня увага до однієї функції управління витратами може звести нанівець всю роботу. Дотримання всіх принципів управління витратами створює базу економічної конкурентоспроможності підприємства, завоювання ним передових позицій на ринку [1, С.14-19].
1.4. Оцінка законодавчої та нормативно-довідкової бази з питань зниження собівартості продукції в умовах зовнішньоекономічної діяльності
Організаційно-правовою основою формування витрат підприємства та визначення собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) є нормативні документи законодавчої та виконавчої влади держави.
Закон України "Про підприємництво" від 7.02.1991 р. N 698-ХІІ зі змінами N 1280-ІУ від 18.11.2003 р. визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. У статті 9 регламентується право найму працівників і соціальні гарантії при використанні їх праці. При цьому підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства. При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством.
Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 р. N 887-ХІІ зі змінами N 1096-1V від 10.07.2003 р. надає право підприємству за його внутрішніми нормативними документами самостійно визначати витрати, а також порядок використання чистого прибутку; форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників; планові показники своєї діяльності, перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги та з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів; матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) або мере? товарні біржі та інші посередницькі організації України; перелік інформаційних ресурсів у сфері витрат, які становлять комерційну таємницю.З 1 січня 2004 року Закон України "Про підприємництво" та Закон України "Про підприємства в Україні" втратили свою чинність у зв'язку з вступом у дію Господарського кодексу України, який встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.
У статті 17.4 Господарського кодексу України визначено, що система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.
Стаття 87.5 визначає, що прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.
Стаття 142.1 визначає, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. У статті 142.2 сказано, що склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.
Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. N 1576-XII зі змінами N 1519-ІУ від 19.02.2004 р. у статті 15 регламентує формування прибутку товариства з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.
У статті 68 зазначено, що учасник повного товариства, який діяв у спільних інтересах, не маючи повноважень, у випадках, коли його дії не будуть схвалені рештою учасників, вправі ставити вимогу до товариства відшкодувати витрати за умови, якщо доведено, що внаслідок його дій товариство зберегло чи відповідно надбало майно, яке перебільшує за вартістю понесені товариством витрати.
Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. N 108/95-ВР зі змінами N 1096-1V від 10.07.2003 р. визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
У статті 2 встановлюється структура заробітної плати. Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. N 504/96-ВР зі змінами N 1114-1V від 10.07.2003 р. встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. У статті 23 сказано, що Витрати, пов'язані з оплатою відпусток, передбачених статтями 6, 7, 8, 13, 14, 15, 15-1, 16 і 19 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання. Оплата інших видів відпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата цих відпусток провадиться в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел. Фінансування допомоги по вагітності та пологах, а також по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку провадиться з коштів державного соціального страхування.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР зі змінами N 1344-1V від 27.1 1.2003 р. у статті 5.1 визначає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У статті 5.2 визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції; суми коштів добровільно перераховані до Державною бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій; сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; суми коштів, внесені до страхових резервів; суми внесених податків, зборів; суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів; суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат; суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів; суми витрат, пов'язаних з безоплатним наданням працівникам вугільної промисловості вугілля на побутові потреби; суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування коштів пенсійного фонду банківського управління; суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини; суми витрат, пов'язаних з придбанням, добудовою об'єкта незавершеного будівництва та введенням його в експлуатацію; суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим вимогам; суми витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням нафтових та газових родовищ; суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об'єднанням.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧИНА ЧАСТИНА
2.1.Загальна характеристика виробничо-господарської діяльності ТзОВ „Брокер"
Товариство створено для здійснення виробничої, торговельної, інвестиційної та іншого роду господарської діяльності з метою підвищення ефективності виробництва і реалізації продукції виробничо-технічного призначення та інших виробів і отримання прибутку.
Предметом діяльності товариства є :
• розробка, виготовлення та реалізація комп'ютерної техніки різних типів та моделей;
• розробка, виготовлення та реалізація іншої продукції виробниче технічного призначення у тому числі копіювального обладнання та ін., розробка програмного забезпечення;
• фірмова гуртова і роздрібна торгівля продукцією Товариства на території України та за кордоном за національну та іноземну валюту, здійснення комерційної діяльності, маркетингу і реклами своєї діяльності;
• проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів та інших подібних заходів.
Товариство є юридичною особою у відповідності з чинним законодавством України і набуло цього статусу з моменту його державної реєстрації. ТзОВ має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, володіє відокремленим майном та має самостійний баланс та ін.На початку 2000 року підприємством зацікавились інвестори з Росії і України, де поряд з іншими країнами СНД знаходились основні ринки збуту. Була проведена реорганізація виробництва. Почали надходити інвестиції, які направлені на вихід виробничих можливостей на більш якісне виробництво, і темпи виробництва постійно зростають.
На підприємстві існують позитивні зрушення в структурі зовнішньоекономічної діяльності: виявляється тенденція до експортної орієнтації. Проведене технічне переоснащення підприємства дало змогу створити умови для виробництва продукції високої якості. Враховуючи вимоги ринку спеціалістами підприємства підготовлені пропозиції про підвищення технічного стану підприємства, заміни комунікацій та інше.
Виробництво продукції здійснюється під конкретні заявки замовників. Обсяг випущеної товарної продукції в діючих оптових цінах підприємства в 2001 році склав 5538, 5 тис. грн., що на 13% більше як 2000 році, а в 2002 році - 10031 тис. грн. тобто зріс ще на 59,7%. Обсяг реалізації відповідно став 8365 тис. грн. в 2001 році (на 56% більше як в 2000 році) і 12035 тис. грн. в 2002 році (зріс на 46% порівняно з 2001 р.).
Високі виробничі затрати, пов'язані з даними роботами, зумовили необхідність працювати на межі збитковості, але завдяки збільшенню обсягів виробництва і реалізації, була створена можливість витримувати достатньо високий рівень фінансово-економічного і виробничо-технічного потенціалу підприємства.
Служби підприємства постійно працюють над вдосконаленням продукції і створенням нових її видів з метою стабільної роботи підприємства.
Таблиця 2.1
Звіт про фінансові результати ТзОВ „Брокер" за 2004 рік, тис. грн.
СтаттяКодЗаЗа
рядкаЗВІТНИЙпопередній
періодперіод
1234
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт.010
послуг)7283.058776
Податок на додану вартість015593.0606.5
Акцизний збір020--
Інші вирахування з доходу030--
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів,035
робіт, послуг)6690,05271,1
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)0407538,85252,3
Валовий: Прибуток05018.8
збиток055848,8-
Інші операційні доходи0605762,64684,7
Адміністративні витрати0701103,3509,3
Витрати на збут080167,9109,0
Інші операційні витрати0905571,04693,8
Фінансові результати від операційної діяльності: Прибуток100
збиток1051 928,4608,6
Доход від участі в капіталі110--
Інші фінансові доходи120--
Інші доходи130350.812,5
Фінансові витрати140193.9161,1
Витрати від участі в капіталі150--
Інші витрати160241,277,0
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування : прибуток170
Продовження табл.2.1.
1234
збиток1752012,7834,2
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток190
збиток1952012,8834,2
Чистий: прибуток200
збиток2052012,8834,2
На підприємстві затверджуються Міністерством економіки і європейської інтеграції (Департаментом державної політики у сфері зовнішньої торгівлі) індикативні ціни нижче яких підприємство не має права експортувати продукцію, що в свою чергу не стимулює зменшувати витрати при виході на зовнішні ринки. В даній ситуації доцільно в законодавчому порядку усунути нетарифні бар'єри при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Це сприятиме росту експортної діяльності і надходженням валютної виручки.
На підприємстві виявлено недосконалу маркетингову систему. Для ефективного управління маркетингом на підприємстві повинні бути: чітко сформована система цілей; система зв'язків має забезпечувати чітку передачу інформації, мати відповідний зворотній зв'язок; не повинно бути "подвійного командування"; кількість ланок має бути така щоб забезпечувати ефективність управління, виконання поставлених завдань; завдання керівництва і функціональних служб повинні бути чітко розмежовані і скоординовані; координацію дій має здійснювати вище керівництво. Потрібно встановити аналіз співвідношень між витратами на маркетинг і збутом, тобто: 1) вивчення витрат за звичайними традиційними статтями; 2) перехід від звичайних статей до функціональних; 3) розподіл функціональних статей за маркетинговою класифікацією; 4) вивчення витрат, спрямованих на здійснення збутових операцій; 5) порівняння витрат на маркетинг і збут. Витрати за звичайними статтями включають заробітну плату, оренду, страхування, витрати на виплату відсотків. В числі функціональних витрат - управління маркетингом, персональний продаж, реклама, транспорт, зберігання, маркетингові дослідження, загальне управління.
Слід зазначити, що підприємство виготовляє продукцію під конкретні замовлення іноземних та вітчизняних клієнтів. При цьому не існує спеціального підрозділу який би займався питаннями планування, організації, здійснення та розвитку ЗЕД.Враховуючи сучасний стан виробництва оргтехніки в Україні і СНГ пріоритетними ринками збуту є ринки України, Росії та інших країн СНГ, а також країни Східної Європи, що забезпечує розвиток завантаження виробничих потужностей України і дає економію валютних коштів за рахунок відсутності закуповування такої продукції за валюту.
ТзОВ „Брокер" починає формування дилерської сітки в Україні, Росії, Казахстані, Білорусії, країнах Прибалтики і запрошує до взаємовигідного співробітництва зацікавленні компанії. У задачі дилера буде входити: продаж продукції ТзОВ „Брокер" в певному регіоні, а також її передпродажна підготовка, гарантійне і сервісне обслуговування на умовах, що визначені дилерською угодою.
Підприємство пропонує привабливі умови для своїх дилерів. Величина дилерських скидок дає можливість отримувати дилеру прибуток і розвивати бізнес.
На підприємстві працює більше 1000 працівників. З організаційної структури управління ТзОВ „Брокер" можна побачити, що підприємство очолюється директор, у підпорядкуванні якого є п'ять його безпосередніх заступників (директорів по напрямках). Окремим директорам, у свою чергу, також підпорядковуються заступники. Управлінських відділів середньої ланки на підприємстві існує 19. Також голові правління безпосередньо підпорядкована охорона.
За зовнішньоекономічну діяльність відповідає комерційний директор, якому підпорядковані відділ маркетингу і збуту, відділ МТП, складське господарство, відділ контролю якості. Відділ маркетингу і збуту. Відділ маркетингу і збуту проводить дослідження існуючих та потенційних ринків збуту, досліджує та готує дані про можливих покупців на основі аналізу інформації в зарубіжних ЗМІ та за допомогою Інтернету, займається підготовкою рекламного матеріалу, організовує підготовку товарів підприємства до участі у міжнародних виставках, здійснює розробку проектів експортних контрактів, підтримує контакти з фірмами-експортерами.
2.2. Аналіз собівартості виробництва продукції ТзОВ „Брокер”
Наступною проблемою є проблема низької продуктивності праці, яка як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, у даному випадку — результатів праці та її витрат. На рівень продуктивності праці впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва. Рівень екстенсивного використання праці та інтенсивність праці - це важливі фактори зростання продуктивності праці, які, однак, мають чіткі обмеження, тобто не можуть використовуватися безкінечно. Джерелом зростання продуктивності праці, яка не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу. Для підвищення показників продуктивності праці потрібно здійснювати: пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності праці, що грунтується на порівнянні інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки досягнутого рівня продуктивності на підприємстві і приховані не лише в процесі безпосереднього виробництва, але і у процесі його організації і управління. Також слід забезпечити узгодження цілей та завдань програми: коротко і чітко сформулювати цілі, проранжувати їх залежно від значення і черговості в часі. План повинен також включати конкретні заходи, скеровані на реалізацію поставлених цілей, передбачати фінансування витрат на ці заходи. А також необхідно розробити систему мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності, слід намагатися зблизити цілі і завдання організації з особистими цілями і бажаннями працівників.
Таблиця 2.2
Елементи операційних витрат ТзОВ „Брокер"
Найменування показникаКод рядкаЗа звітний періодЗа попередні й період
1234
Матеріальні затрати2306755,73766,8
Витрати на оплату праці240954,0208,8
Відрахування на соціальні заходи250360,879,0
Амортизація260709,2751,2
Інші оперативні витрати270946,9374,
Разом2809726,65 1 80,5
В 2004 році підприємство витратило значні кошти на реконструкцію з метою концентрації виробничих потужностей, освоєння ком'ютерної техніки, пошуку нових ринків збуту.
На роботи пов'язані з реструктуризацією та модернізацією виробничих потужностей і покращення основних фондів витрачених 958,7 тис. гри. в 2003 році і 820 тис. грн. в 2004 році.
Високі виробничі затрати, пов'язані з даними роботами, зумовили необхідність працювати на межі збитковості, але завдяки збільшенню обсягів виробництва і реалізації, була створена можливість витримувати достатньо високий рівень фінансово-економічного і виробничо-технічного потенціалу підприємства.
Товариство за звітний період не мало боргів по платежам до державного та місцевого бюджетів. Заборгованість по заробітній платі не перевищувала 2-ох місяців і була з часом погашена.Аналізуючи облікову політику ТзОВ „Брокер" шляхом трансформації бухгалтерських звітів відображено основні засоби в обліку за фактичними витратами на їх придбання, доставку, спорудження і виготовлення, з урахуванням деяких сум декількох обов'язкових до оцінок, які було проведено за рішенням КМ України у зв'язку з інфляцією починаючи з 1992 року. Індексації балансової вартості основних фондів проводились згідно з механізмом та індексами встановленими держорганами.
Нарахування амортизації основних засобів проводяться у відповідності з українським податковим законодавством. Короткострокові інвестиції в активах підприємства відображені за нижчою з двох оцінок - собівартістю або ринковою вартістю.
Запаси включають сировину та матеріали, придбані напівфабрикати, паливо, запасні частини, незавершене будівництво, готову продукцію, МШП на складі.
Запаси обліковуються за собівартістю. Собівартість запасів включає витрати на придбання, доставку та переробку. Вартість незавершеного
виробництва включає прямі витрати та виробничі накладні витрати. Готова продукція відображається за виробничою собівартістю.
Грошові кошти включають суму грошей в касі і депозитів до запитання. Суми в іноземних валютах перераховані по курсу НБУ. Дебіторська заборгованість відображається за реальною вартістю, тобто з врахуванням оцінених сумнівних боргів. Дебіторська заборгованість за товари, роботи чи послуги включає заборгованість за реалізовану в кредит продукцію, товари чи надані послуги.
За минулі роки покращилися умови праці, створено кращі побутові і соціальні умови на виробництві. Це обов'язково забезпечується фінансуванням згідно з розробленими кошторисами. На підприємстві розроблені плани щодо соціального розвитку колективів, наукової організації праці, механізації важких і ручних робіт, підготовки підприємства до робіт в осінньо-зимовий період, підвищення культури виробництва та ін. Розрахунок витрат на виробництво продукції за 2003 рік наведений в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Розрахунок витрат на виробництво продукції ТзОВ „Брокер" за 2003 рік
Назва показникаОдиниці виміруВеличина
1. Кількість комп'ютерної технікишт.480
2. Запчастинитис. грн.2186,3
3, Обсяг товарної продукціїтис. грн.26895,8
в т.ч. оргтехнікатис. грн.24709,5
запасні частинитис. грн.2186,3
4. Витрати виробництватис. грн.26184,4
в т.ч.
4. 1 . Матеріали основнітис. грн.3053,2
4.2. Матеріали допоміжнітис. грн.905.2
4.3. Купованітис. грн.12385,3
4.4. Транспортні витратитис. грн.487,6
4.5. Основна заробітна плата основних робітниківтис. гри.597,8
4.6. Додаткова заробітна плата основних робітниківтис. гри.59,8
4.7. Нарахування на заробітну платутис. грн.259,9
Прямі витратитис. грн.17748,8
4.8. Накладнітис. грн.8435,6
Продовження табл.2.3
4.8.1. Матеріали (ремонт., експлуатаційні)
тис. грн.
675,0
4.8.2. МШП, інструменттис. грн.1 92,0
4.8.3. Заробітна плата допоміжних робітників, фахівців, керівниківтис. грн.1754,7
4.8.4. Нарахування на заробітну плату (4.8.3.)тис. гри.687.7
4.8.5. Послуги УК. ДП-УКтис. гри.998,1
4.8.6. Енергоносіїтис. грн.1 694.3
4.8.7. Амортизаціятис. грн.734,2
4.8.8. Інші витратитис. грн.1 224,3
в т.ч плата за землютис. грн.
плата за кредиттис. гри.
послуги залізниці, митні, сертифікаціятис. грн.
інші (телефон, реклама, відрядження)тис. грн.
5. Прибуток + (- збиток)тис. грн.+711,4
6. Рентабельність (р.5/р.4)%+2,7
7. дохід (прибуток + амортизація)тис. грн.+ 1445,6
8. Рентабельність (р.7/р.4)%+5,5
На підприємстві складається калькуляція на певний вид і модель продукції. Калькуляція на продукцію наведена в табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Калькуляція на складання комп'ютера моделі Pentium IV
Статті затратСума, грн.
Матеріали: основні6100,00
додаткові2155,00
куплені26276,00
транспортні затрати1014,00
Всього матеріальних затрат:35545,00
Зарплата основних працівників:259,00
додаткова заробітна плата96,00
нарахування на заробітну плату1417,00
Прямі витрати:36273,00
Загально виробничі витрати:1 740,00
Адміністративні витрати:1054,00
Витрати збуту і інші:693,00
Повна собівартість40504,00
Прибуток50,00
Оптова ціна40554,00
Транспортні витрати на умови ВАР, кордон Україна-Росія, прикордонний пункт Зерново999,4
На підприємстві існує ряд проблем: недостатнє та несвоєчасне фінансування і підтримка держави; недосконала система оподаткування; недосконала маркетингова система; низька продуктивність праці; недосконала система технологічного процесу; низький рівень кваліфікації працівників.Шлях вирішення цих проблем довгий і нелегкий. Аналізуючи витрати підприємства, бачимо, що фінансові кошти продовжують концентруватися в державному бюджеті у вигляді загальнодержавних податків і обов'язкових платежів, які розподіляються всередині держави і між місцевими органами влади.
При плануванні витрат підприємства на експортну діяльність існує така система, при якій примножується база нарахування за рахунок податків. Це означає, що на митну вартість товару нараховується мито, яке додається до вартості товару, потім нараховується акциз і в кінці ПДВ. Це сприяє збільшенню бази нарахування, за рахунок податків, що в свою чергу збільшує вартість продукції і знижує її конкурентоспроможність на іноземному ринку. Доцільно внести зміни в законодавство, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, податкові і митні питання з метою запровадження єдиної бази оподаткування і усунення її зростання за рахунок інших податків.
Наступною проблемою на підприємстві є велика частка накладних витрат в структурі собівартості продукції, а саме за рахунок надмірних витрат на апарат управління підприємством і утримання величезних адміністративних приміщень. Це впливає на собівартість продукції і конкурентоспроможність продукції підприємства на іноземних ринках.
РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА
3.1. Обґрунтування заходів з формування механізму зниження собівартості продукції в умовах ЗЕД для ТзОВ „Брокер”
Результати огляду літературних джерел з питань управління витратами свідчать про те, що практично кожне підприємство, незалежно від галузі та видів діяльності, форми власності та розмірів має значні резерви економії витрат. Однак для того, щоб їх виявити та реалізувати, слід налагодити чітку систему управління витратами, яка базується на методології аналізу витрат та технічному забезпеченні їх розрахунку та корегування.
Аналіз виробничо-господарської діяльності ТзОВ „Брокер” дозволив виявити основні напрямки скорочення операційних витрат, хоча для цього слід здійснити їх подальшу деталізацію.
Метою проектування є формування механізму зниження собівартості продукції підприємства в умовах зовнішньоекономічної діяльності шляхом налагодження системи аналізу витрат та впровадження інформаційної системи управління витратами ТзОВ „Брокер ".
Аналіз витрат є важливим елементом функції контролю, який готує інформацію для обґрунтованого планування витрат підприємства. У системі управління витратами аналіз завершує функціональний цикл і одночасно є його початком. Витрати підлягають аналізу як загалом по підприємству, так і по виробничих підрозділах, за економічними елементами витрат і калькуляційними статтями, видами діяльності, одиницями продукції (робіт, послуг), стадіями виробничого процесу та іншими об'єктами обліку. Зміст аналізу витрат на підприємстві розкрито на рис. 3.1.
При проведенні аналізу слід фактичний рівень витрат звітного періоду
порівняти з досягнутим за попередній період або встановленим планом, виявити обсяг і причини зміни витрат за складом і структурою, встановити фактори, які зумовили зростання чи скорочення витрат, виявити резерви їх можливого зниження. Аналіз передбачає дослідження витрат на виробництво продукції в розрізі економічних елементів. Такий підхід дозволяє виявити зміни матеріало-, фондо- і зарплатомісткості (трудомісткості) відповідної продукції.
Зменшення питомої ваги матеріальних витрат при відносному збільшенні витрат на оплату праці пов'язано зі структурними змінами у складі продукції. Окремого розгляду потребує збільшення витрат на оплату послуг сторонніх організацій. Зміна частки амортизації у загальній сумі витрат відображає динаміку фондоємності виробництва та фондоозброєності праці, а також перехід до іншого способу розрахунку амортизації.
Об'єктом аналізу собівартості за калькуляційними статтями служить переважно собівартість всієї сукупності послуг підприємства та їх окремих видів. Такий аналіз дозволяє встановити, за якими статтями досягнута економія порівняно з попереднім періодом, а за якими допущено перевитрати.
Аналіз витрат на підприємстві
Рис.3.1. Схема аналізу витрат ТзОВ “Брокер”
Особливої уваги потребують ті статті, які зазнали найбільших змін. Аналіз статей прямих калькуляційних витрат дозволяє виявити фактори, які викликали відхилення, встановити причини та винуватців відхилень.
Значний інтерес для керівників підприємства представляє аналіз собівартості окремих видів послуг, оскільки вона впливає на рентабельність і економічні результати підприємства. Аналізуються види продукції, які мають найбільшу питому вагу в загальному обсягу, збиткові види продукції, а також ті, які характеризуються найбільшою рентабельністю. При аналіз собівартості слід мати на увазі, що значні перевитрати можуть бути допущені за окремими статтями калькуляції при відсутності перевитрат по собівартості продукції загалом.Необхідність аналізу кошторисів витрат на обслуговування виробництва та управління продиктована тим, що суттєву частину собівартості продукції складають непрямі витрати. При аналізі непрямих витрат порівнюють темпи зростання обсягу виробництва продукції з темпами зростання витрат на обслуговування виробництва та управління і встановлюють взаємозв'язок зміни цих темпів. Темп зростання обсягу випуску повинен випереджати темп зростання вказаних витрат. У цьому випадку відбувається відносне скорочення витрат на одну гривну продукції, що враховується в економічних розрахунках при прийнятті багатьох господарських рішень.
Відхилення фактичних витрат на утримання і експлуатацію устаткування від кошторисного рівня переважно викликають два фактори: зміна обсягів виробництва і порушення кошторису витрат. Для виявлення ролі кожного з цих факторів витрати ділять на змінні та умовно-постійні. Витрати за статтями загальновиробничих витрат та витрат по виробничих підрозділах вважають умовно-постійними, їх аналіз зводиться до контролю за дотриманням кошторисів та розгляду обґрунтованості зміни запланованого рівня витрат та ступеня їх виконання, вияснення причин та винуватців перевитрат окремих статей чи кошторису загалом.
В якості узагальнюючого показника, який характеризує витрати на виробництво продукції, використовують витрати на одну гривну обсягу випуску продукції. Його динаміку визначають такі фактори: зміна собівартості окремих видів послуг, зміна цін на послуги і матеріальні ресурси, структурні зсуви у складі наданих послуг.
При аналізі витрат на реалізацію послуг враховують способи віднесення комерційних витрат на собівартість, які залежать від методу визначення виторгу від реалізації послуг. Комерційні витрати оцінюють за відхиленням їх фактичного рівня від запланованого у кошторисі.
Аналіз витрат на виробництво і реалізацію продукції є достатньо складним і трудомістким, вимагає високої кваліфікації спеціаліста-аналітика. Його проведення виправдане, якщо виявляє причини відхилень фактичного обсягу витрат від витрат попереднього періоду або планового рівня витрат, винуватців перевитрат та резерви зниження витрат на підприємстві.
Вироблення і застосування на практиці різних систем управління витратами завжди були відповіддю на ті чи інші проблеми, які виникали в процесі управління діяльністю підприємства. Інформацію про витрати на підприємстві можна використовувати у трьох напрямках:
- для оцінки рівня витрат у той чи інший період і визначення прибутку;
- для прийняття рішень (в галузі політики цін, зростання чи скорочення обсягів виробництва, оновлення номенклатури послуг тощо);
- для контролю і регулювання.
В основі будь-якої системи управління витратами лежить їх класифікація за різними ознаками, яка необхідна для оцінки ступеня можливого впливу на ті чи інші витрати або ступеня впливу тих чи інших витрат на кінцеві результати діяльності підприємства.
Сукупність об'єктивних факторів: концентрація виробництва, вдосконалення його технології та організації, розробка теорії нормування витрат праці і матеріальних ресурсів, розвиток методів оперативного управління виробництвом, гостра необхідність оперативного контролю витрат і регулювання собівартості — призвели до створення і розповсюдження системи "стандарт-костс". Ця система є методом нормативного обліку і регулювання витрат. Система нормативного визначення витрат найкраще підходить для організацій, діяльність яких складається з низки однакових або подібних операцій. На рис. 3.2 наведено схему нормативного обліку і регулювання витрат. Така система діє можливість детально і своєчасно враховувати (виявляти) відхилення для кожного центру відповідальності за елементами витрат або статтями калькуляції, вказує менеджерам на виявлені відхилення з метою прийняття необхідних управлінських рішень, які регулюють рівень витрат.
Рис. 3.2. Нормативний облік і регулювання витрат
Основне призначення нормативного обліку витрат полягає в наступному:
- слугувати базою для складання кошторису і оцінки ефективності управління;
- виявляти відхилення, їх значимість і природу, сприяти виробленню регулюючих дій;
- давати прогноз виконання нормативу витрат;
- спрощувати облік витрат на кінцевий продукт виробництва;
- виявляти якість нормативів (стандартів) і намічати шляхи для їх вдосконалення;
- встановлювати (коректувати) цілі, яких необхідно досягти.
Нормативний метод є важливим засобом управління витратами на виробництво, оскільки забезпечує вирішення таких завдань:
- створення системи діючих прогресивних норм і нормативів і на їх основі визначення раціонального (обґрунтованого) нормативного рівня витрат (собівартості) на виробництво продукції;
- отримання інформації про витрати за нормами на окремі види послуг в розрізі калькуляційних статей і витрат;- реєстрація і облік в оперативному порядку змін норм і нормативів, відхилень від норм за місцями і причинами їх виникнення, а також за відповідальними службами;
- контроль і узагальнення даних про фактичні втрати і непродуктивні витрати;
- розрахунок фактичної собівартості послуг на основі попередньо розрахованих нормативних витрат (калькуляції);
- збір даних про виробничі витрати для формування раціональної техніко-економічної політики на підприємствах та загалом у галузі;
- створення звітної бази для нормування і планування витрат;
- постійне підвищення достовірності, точності і оперативності обліку витрат;
- оцінка результатів роботи виробничих підрозділів і підприємств загалом.
У 1950-х у зв'язку з підсиленням конкуренції, розвитком теорії маркетингу і поділу витрат на постійні і змінні сформувалася система "директ-костінг", в основу якої покладено контроль витрат у зв'язку з коливаннями обсягу виробництва або ступеня завантаження персоналу та устаткування. Класичний варіант системи "директ-костінг" передбачав розрахунок тільки прямих витрат, всі з яких змінні. Використовуються також різновиди, засновані на обліку змінних витрат (прямих і змінних непрямих), а також всіх змінних витрат і частини постійних, які залежать від коефіцієнта використання виробничих потужностей. Система "директ-костінг" передбачає оцінку витрат, які безпосередньо пов'язані з продуктивністю і піддаються контролю. Визначення прямих витрат дозволяє раціональніше пов'язувати виробничу і збутову діяльність, оскільки дає чітке уявлення про зв'язок між витратами, обсягом виробництва і прибутком.
Подальший розвиток теорії і практики управління витратами і забезпечення прибуткової діяльності підприємств привів до формування у 1970-х роках контролінгу як цілісної концепції економічного управління підприємством, яка орієнтує керівників на виявлення всіх шансів і ризиків, які пов'язані з отриманням прибутку. Контролінг заснований на принципах директ-костінгу, хоча може включати в себе елементи системи "стандарт-косте" та подібних до неї. Контролінг не обмежується контролем витрат і рентабельності випуску, а й забезпечує досягнення поставленої підприємством цілі.
Специфічним інструментом контролінгу є сума покриття, яка показує, яка частина виторгу від реалізації послуг за ринковими цінами залишається у підприємства після вирахування прямих змінних витрат. Сума покриття включає постійні витрати підприємства і прибуток.
Метою створення нових систем обліку витрат є отримання точної, оперативної і достовірної інформації для оперативного контролю і аналізу рентабельності окремих видів продукції, процесів. Цим цілям слугує і загальна система управління витратами (Тоtal Соst Маnagement - ТСМ), яка покликана управляти всіма ресурсами і видами діяльності підприємства, в процесі яких ці ресурси споживаються. У системі ТСМ основна роль відводиться розробці і впровадженню особливого методу обліку витрат за видами діяльності -калькулюванню на основі діяльності (Асtiviti Ваsed Соstsng - АВС). Суть даного підходу полягає в наступному: ефективним напрямком зниженням витрат є ресурсозбереження.
Коротко методологію системи АВС можна визначити так:
- на відміну від традиційних методів обліку, які грунтуються на положенні про те, що продукція, яка випускається, споживає ресурси, система АВС заснована на принципі: продукція споживає види діяльності, а виробнича діяльність споживає ресурси;
- для визначення вартості виявляються фактори, які формують витрати (так звані кост-драйвери), які зв'язують конкретні види діяльності і відповідні витрати, а також виступають мірилом діяльності, оскільки витрати змінюються пропорційно до масштабу діяльності;
- на основі факторів, які формують витрати, ресурси розподіляють між центрами виробничої діяльності, а потім відносять на конкретні види продукту.
Система АВС забезпечує облік витрат по кожному виду продукції на кожному етапі виробничого процесу. Вона закладає основу для управління витратами за виробничим центрами, підсумкового аналізу собівартості конкретних продуктів.
На сучасному етапі комп'ютеризація обліку витрат а виробництво і калькулювання собівартості продукції вносить суттєві корективи в методологію обліку. З використанням ЕОМ, які дають значні переваги обробки даних, виникає проблема деталізації, підвищення контрольних властивостей, точності і достовірності обліку виробничих витрат шляхом його раціональної постановки.У міру комп'ютеризації управління зростає роль нормативного методу, який переходить на новий рівень: створення автоматизованого банку даних дозволяє фіксувати у первинному обліку тільки обсяг виконаної роботи і відхилення від норм, визначення ж сумарного обсягу витрат відбувається на базі інформації, яка зберігається в банку даних, обсягу робіт і відхилень від норми. При цьому виключається можливість виникнення помилок, неточностей, приписувань та інших спотворень облікової документації.
Таким чином, для ТзОВ „Брокер" доцільно впровадити нормативну систему управління витратами та інформаційну систему для автоматизації обробки відповідної інформації. Перед тим, як розробляти архітектуру інформаційної системи доцільно виявити шляхи скорочення витрат підприємства та розрахувати їх прогнозні значення на 2004 рік з врахуванням тенденцій зростання обсягів виробничо-господарської діяльності.
Всі запропоновані заходи (1. Впровадження нормативної системи управління витратами. 2. Скорочення непродуктивних витрат підприємства. 3. Впровадження інформаційної системи управління витратами) шляхом скорочення витрат підприємства приводять до збільшення доходу ТзОВ „Брокер ". Це своєю чергою позитивно впливає на значення капіталовіддачі. Згідно завдання на дипломне проектування запропоновані проектні заходи повинні забезпечити збільшення капіталовіддачі реалізованої продукції на 3,03 %. Механізм збільшення капіталовіддачі та вплив кожного заходу на її значення наведені у структурно-логічній схемі на рис. 3.3.
3.2. Формування напрямків зменшення витрат ТзОВ „Брокер " в умовах
зовнішньоекономічної діяльності
В аналітичній частині було досліджено тенденції зміни структури повної собівартості продукції підприємства за економічними елементами та статтями калькуляції. Однак для виробничого підприємства доцільно здійснити дослідження структури витрат на виготовлення окремих видів продукції з врахуванням їх питомої ваги у загальному обсягу діяльності. Це дозволить прийняти рішення про те, які вироби доцільно просувати на ринок у майбутньому, а які доцільно скорочувати через їх низьку рентабельність.
При розрахунку умовно-постійних витрат, які припадають на надання окремих видів послуг (табл. 3.1) ми виходили з того, що вони пропорційно розподілені за вагою конкретних видів продукції у загальному обсягу витрат.
Аналіз фактичного значення капіталовіддачі реалізованої продукції
2000-2003 рр
2000р.
2001р.
2002р.
2003р.
59,9%.
48,31%.
38,14%
33,42%.
Фактори, які впливають на значення капіталовіддачі реалізованої продукції:
1. прибуток підприємства
2. собівартість виробництва продукції;
3. організаційна структура підприємства;
4. інфляція, конкуренція, стан економічних відносин удержав
Вибір заходів для досягнення необхідного значення капіталовіддачі
реалізованої продукції
Впровадження інформаційної системи контролю документообігу
Розрахунок вагових значень запропонованих заходів в очікуваній величині капіталовіддачі реалізованої продукції
Впровадження інформаційної системи контролю документообігу - 3,03%
Отримання результатів економічного зростання, отриманих внаслідок впровадження проектних заходів
Рис. 3.3. Структурно-логічна схема досягнення заданого значення капіталовіддачі реалізованої продукції ТзОВ „Брокер"
Таблиця 3.1
Структура доходів і витрат ТзОВ „Брокер” за видами продукції у 2003 р.
Вили продукції та послугДоходиВитратиРентабель¬ність, %
тис. гри.%всього, тис. грн.ШІІІІІІ,
тис гри.умовно-постійні, тис. грн.частка умовно-постійних витрат, %%
1. Оргтехніка219,558,38217,1160,256,926,2160,160,83
2. Товари широкого вжитку51,613,7249,434,714,729,7613,693,34
3. Будівельні роботи42,81 1,3840,527.3 13.2 32.541 1,224.26
4. Ремонтні роботи38,21 0, 1 632,622.78
9.82
30,129,0312,88
5. Орендні операції23,96,3621,314,86,530,525,909, 1 5
РАЗОМ376100,00360,9259,78101,1228,02100,03,14
Частина змінних витрат може бути скорочена за рахунок вдосконалення інформаційної системи підприємства. На сьогодні на оформлення відвантажувальних документів у межах України витрачається в середньому 30,7 хв., а для закордону - 35,1 хв. Розподіл цього часу за операціями свідчить про значні резерви економії робочого часу спеціаліста відділу, а отже і витрат на оплату його праці (табл. 3.2)
Таблиця 3.2
Розподіл витрат часу спеціаліста відділу на оформлення відвантажувальних
документів
Види операційСередні витрати часу
по Українідля закордонних поставок
хв.
%
хв.
%
Отримання документів з цеху2,27,172,57,12
Розрахунок фактурної ціни3,511,405,315,10
Розрахунок поправок на комплектацію2,89,122,57,12
Внесення даних до бази даних3,511,403,59,97
Формування і роздрук відвантажувальних документів4,815,645,214,81
Підписання документів1,34,232,36,55
Підписання документів начальником відділу6,822, 1 56,819,37Здійснення касових операцій4.2 13,685.2 14,81
Передача документів замовнику, закриття бані даних1,65,211,85.13
Разом30,710035,1100
Невиправдано багато часу йде на формування і роздрук документів, що пояснюється використанням недосконалого програмного забезпечення та морально застарілих принтерів. Вдосконалення інформаційної та технічної інфраструктури ТзОВ „Брокер" дозволить (виходячи з досвіду інших підприємств) скоротити витрати часу по цій операції як мінімум на 40%. Тобто матимемо економію часу на одній операції в межах України - 4,8*0,4=1,92 хв., а за кордон - 5,2*0,4=2,08 хв.
Крім того, багато часу втрачається на підписання документів начальником відділу. Це пов'язано з тим, що спеціаліст повинен особисто занести готові документи до начальника і підписати їх. Цю проблему може вирішити нова система документообігу та використання в її межах електронного підпису. Тоді спеціаліст зі свого робочого місця, використовуючи персональний код доступу та систему перевірки введеної інформації, зможе отримати підпис керівника протягом щонайбільше 1,5 хв. Таким чином, отримуємо економію по внутрішніх та зовнішніх операціях 6,8-1,5=5,3 хв.
Таким чином, враховуючи, що протягом 2003 року на ТзОВ „Брокер " було укладено (переоформлено) 4176 комплектів відвантажу вальних документів, можна вивільнити:
4176*(1,92+5,3)+1457*(2,08+5,3)=40903,38хв. або 681,7 год.
При середній тарифній ставці спеціаліста 8,73 грн./год. отримуємо економію фонду оплати праці в розмірі 681,7*8,73=5951,4 грн. Разом з витратами на соціальне страхування це складе: 5951,74*1,377=8195,1 грн.
Інші види обслуговуючих операцій підприємства мають зовсім іншу середню трудомісткість рутинних операцій, які можна зробити значно швидше з використанням інформаційних технологій (табл. 3.3).
Прогнозований відсоток економії по всіх операцій (крім оформлення відвантажувальних документів) розраховувався як добуток прогнозованого відсотка економії, розрахованого для відвантажувальних документів, на коефіцієнт трудомісткості рутинних операцій для кожного виду операцій по відношенню до оформлення відвантажувальних документів. Коефіцієнти трудомісткості виведені з нормативів на здійснення операцій, якими послуговується ТзОВ „Брокер ". Всі наведені розрахунки чинні для незмінних обсягів виробництва і будуть скоректовані на приріст обсягів діяльності у 2004 році при розрахунку економічної ефективності проектних пропозицій у п. 3.4.
Таблиця 3.3
Розрахунок економії змінних витрат за рахунок пришвидшення документообігу
Види операційТрудомісткість рутинних операцій по відношенню до відвантажувальних документівЗмінні витрати за 2003 рік, тис.грн4Прогнозований відсоток економіїСума економії за 2004 рік, тис.грн5
1.Оформлення митних
документів1,212, 93,50.4515
2. Оформлення транспортних
документів
1,68,33,90.3237
3. Формування протоколів про
наміри та укладання договорів1,99,612,71 ,2192
4. Розсилання оферт та запитів
0,853,514,50,5075
5. Обслуговування поточної
кореспонденції0,91,845,30,8154
Разом-36,13,3173
Отримана сума економії змінних витрат у 3,3173 тис. грн. є відносно невеликою, однак зі збільшенням обсягів діяльності вона може стати суттєвим резервом зменшення повної собі вартості продукції.
Тепер розглянемо детальніше структуру умовно-постійних витрат ТзОВ „Брокер” (табл. 3.4)
Таблиця 3.4
Структура умовно-постійних витрат ТзОВ „Брокер” у 2003 році
Статті витратСума у 2003 р., тис. грн.Частка у 2003 Р-Резерв скороченняПрогноз на 2004 Р-
Адміністративні витрати, всього89,1288,130,9281.99
- оплата праці працівників апарату управління (разом з соціальними відрахуваннями)52,7252,14152,72
- витрати на оплату службових відряджень6,36,230,74,41
- транспортне обслуговування, пов'язане з управлінням підприємством3,13,070,51,55
- витрати на придбання літератури1,11,0911,10
- оплата навчання та підвищення кваліфікації1,51,480,751,13
- витрати на зв'язок2.72,670,61,62
- витрати на проведення аудиту1,31 ,2911.30
- представницькі витрати0,90,890,50.45
- витрати на утримання основних засобів загальногосподарського призначення9,79.5919,70
- витрати на пожежну та сторожову охорону4,64,5514.60
- витрати зі страхування майна3,53,460,82,80
- інші витрати1,71,6811,70
Витрати на збут, всього32,9713,00
Амортизація, всього98,900,857,65
Разом умовно-постійних витрат101,12100,00-92,64
Оплата праці працівників апарату управління протягом 2004 року швидше за все залишиться на рівні попереднього 2003 року, оскільки зміни у
складі керівного складу недоцільні І міняти політику оплати праці підприємство не має намірів.Витрати на оплату службових відряджень можуть бути скорочені до рівні 70% по відношенню до 2003 року в зв'язку з тим, що з впровадженням інтегрованої системи документообігу скоротиться необхідність фізичних переміщень працівників підприємства. З тієї ж причини можуть бути скорочені наполовину і витрати на транспортне обслуговування.
Витрати на придбання літератури планується залишити на попередньому рівні, оскільки зовнішньоекономічна діяльність потребує постійного оновлення інформації про нові методики роботи та особливо зміни у законодавчому забезпеченні. А ось витрати на навчання та підвищення кваліфікації керівного складу планується скоротити на 25%, оскільки на даний момент більшість керівників підприємства вже відвідали відповідні семінари та тренінги, а їх ефективність не завжди адекватна затраченим коштам та зусиллям.
4 Заданими табл. 3.1.
5 При незмінних обсягах падання послуг
Витрати на зв'язок (телефонний, факсимільний, Internet) планується скоротити у 2004 році відразу на 40% за рахунок введення жорсткого контролю за користуванням засобами зв'язку персоналом всіх рівнів. Витрати на проведення аудиту залишаються без змін, а ось представницькі витрати планується скоротити наполовину в зв'язку з тим, що ТзОВ „Брокер" є доволі консервативною організацією, яка має свою жорстко зафіксовану нішу і не потребує особливої роботи з зовнішнім середовищем. Витрати на страхування майна можуть бути скорочені приблизно на 20%, оскільки залишкова вартість цього майна зменшиться у 2004 році в зв'язку з її частковою амортизацією.
Витрати на збут і без того мізерні і скорочувати їх немає жодного сенсу. Ці витрати покривають виготовлення друкованої продукції, яка інформує споживачів підприємства про зміни у номенклатурі послуг та нечисленні рекламні оголошення у засобах масової інформації. Витрати на амортизацію основних засобів будуть зменшені у 2004 році приблизно на 15% за рахунок зносу і відповідно зменшення залишкової вартості основних фондів.
3.3. Розробка пропозицій з впровадження інформаційної системи управління витратами на ТзОВ „Брокер"
При підготовці до комп'ютеризації управління будь-яким процесом, в тому числі управлінням затратами, виникає бажання максимально збільшити кількість комп'ютеризованих завдань (розрахунків). При цьому спостерігається тенденція концентрації розрахунків на верхніх рівнях управління, що приводить до їх інформаційного перевантаження і одночасно до дефіциту інформації на інших рівнях, а в кінцевому рахунку - до зниження ефективності всієї системи. Тому слід чітко визначити сфери комп'ютеризації управлінням затратами, для чого всі розрахунки ділять на два класи завдань:
1) ті, що вимагають першочергової комп'ютеризації;
2) ті, що вимагають комп'ютеризації у другу чергу або взагалі її не вимагають чи не піддаються їй.
Для того, щоб обґрунтувати віднесення завдань управління витратами до одного із вказаних класів, слід вибрати і обґрунтувати ознаки класифікації:
1) трудомісткість розрахунків;
2) вартість розрахунків;
3) необхідність інформаційного та алгоритмічного спряження суміжних завдань управління витратами та системи управління підприємства загалом;
4) вимоги до оперативності управління витратами і її відповідності дині маці процесу виробництва та управління загалом;
5) точність розрахунків;
6) можливість реалізації нових завдань управління.
Завдання управління витратами є багатоваріантними, вони розв'язуються на основі великого числа взаємодіючих, а іноді й суперечливих факторів, які породжують безліч різних рішень і схем управління. Застосовувати принцип оптимальності не завжди доцільно через його складність і спеціальні вимоги.
Практично всі інформаційні системи, незалежно від сфери їх застосування включають один і той самий набір компонентів: функціональних, які складають систему обробки даних та організаційних (рис. 3.3).
Інформаційна система
Рис. 3.3. Інформаційна система управління витратами
Під функціональними компонентами розуміють систему функцій управління - повний набір (комплекс) взаємопов'язаних у просторі (за рівнями) і часі робіт, необхідних для досягнення поставлених перед системою (підсистемою) цілей. Декомпозиція інформаційної системи за функціональною ознакою передбачає виділення функціональних модулів (блоків), які реалізують систему функцій управління витратами. Специфічні особливості кожного функціонального рівня управління зумовлює склад і зміст так званих функціональних завдань, показаних на рис. 3.4 укрупнено.Переважно управлінський персонал або пов'язує поняття "завдання" з досягненням поставлених цілей, або визначає його як роботу, котра має бути виконана певним чином у вказаний термін. Однак з появою нових інформаційних технологій це поняття почали розглядати ширше - як закінчений комплекс оброби інформації, який забезпечує видачу або прямих управлінських впливів на хід процесу управління, або інформації, яка потрібна для прийняття рішень управлінським персоналом. Таким чином, завдання слід розглядати як елемент системи управління витратами, а не системи обробки даних.
Система обробки даних призначена для інформаційного обслуговування спеціалістів різних служб, які приймають управлінські рішення в частині управління витратами підприємства. Основна функція системи обробки даних - реалізація типових операцій обробки даних.
Виділення типових операцій обробки даних дозволило створити спеціалізовані програмно-апаратні комплекси: різні периферійні пристрої, оргтехніку, стандартні набори програм, в тому числі пакети прикладних програм.
Вищі рівні та глобальні системи
Маркетинг
Стратегічне планування
Фінанси
Аналіз господарської діяльності
Поточне планування
Науково-технічна підготовка виробництва
Управління виробництвом
Фінанси
Аналіз господарської діяльності
Оперативно-виробниче
планування
Бухгалтерський облік
Управління виробництвом
Аналіз господарської діяльності
Управління технологічним процесом
Управлінський облік
Організація робочих місць
Регулювання виробничих витрат
Рис. 3.4. Укрупнена функціональна декомпозиція інформаційної системи
управління витратами
Під організаційними компонентами інформаційними системи розуміють сукупність методів і засобів, які дозволяють удосконалити організаційну структуру управління і управлінські функції: визначити штатний розпис, розробити посадові інструкції управлінському персоналу в умовах комп- ютеризації.
При цьому слід забезпечити раціональне використання комп'ютерної мережі організації. Основним призначенням комп'ютерної мережі є забезпечення простого, зручного і надійного доступу користувача до розподілених загальномережевих ресурсів організації, їх колективного використання при надійному захисті від несанкціонованого доступу, а також зручної і надійної передачі даних між користувачами.
Інформаційна система управління витратами не може існувати без адекватного технічного та програмного забезпечення. Поняття технічне забезпечення позначають комплекс технічних засобів (КТЗ), який забезпечує ефективне функціонування системи. До цього комплексу входять засоби збору, накопичення, обробки, передачі, виводу, представлення інформації, пристрої управління ними, а також засоби оргтехніки, призначені для тривалого зберігання та інформаційного обміну між різними технічними пристроями.
Функціонування КТЗ служить досягненню таких цілей: розв'язання завдань із застосуванням методів оптимізації; автоматизована фіксація первинних даних про виробничі витрати; своєчасна і достовірна передача інформації від засобів збору до засобів її обробки; обробка інформації; автоматичне виведення і відображення результатів розрахунків; своєчасна і достовірна передача результатів розв'язання завдань у відповідні підрозділи підприємства або інші спряжені системи.
При виборі технічних і програмних засобів для комп'ютеризації управління витратами керуються складом функцій управління, приймаючи до уваги часткові технічні характеристики по кожній функції та об'ємно-часові характеристики вирішуваних завдань.
3.4. Оцінка проектних рішень
Впровадження інформаційної системи управління витратами для ТзОВ „Брокер” не обійдеться надто дорого, оскільки там вже існує достатньо одиниць організаційної техніки, які можна використовувати і з метою управління витратами. Можливо доведеться додатково придбати кілька не надто потужних серверів і відповідне програмне забезпечення. Експлуатаційні витрати теж не будуть надто високими а розрахунок витрат на проектування, встановлення та експлуатацію інформаційної системи управління витратами ТзОВ „Брокер" будуть такими:
I. Проектування та сертифікація ІС
1. Дослідження існуючої системи інформаційного забезпечення (оплата праці спеціалісту з програмування 6 грн./год. за тиждень роботи - 40 год.) - 240 грн.
2. Розробка первинної архітектури інформаційної системи (оплата праці 2 спеціалістів - системотехніків та 1 економіста 4 грн./год. за тиждень роботи - 40 год.) - 480 грн.
3. Підготовка технічного завдання на проектування інформаційної системи (оплата праці 1 спеціаліста з програмування 10 грн./год. за 2 дні роботи
- 15 год.)- 150 грн.
4. Розробка проекту ІС (оплата праці 3 системотехніків 8 грн./год. протягом місяця - 66 год.) - 528 грн.
5. Розробка технічної документації (оплата праці 1 спеціаліста 3 грн./год. за тиждень роботи - 40 год.) - 120 грн.
Всього - 1518 грн.
II. Впровадження інформаційної системи
1. Закупівля апаратного забезпечення:- Основний сервер ОДБ Compad МL 760 Proliant - 6000 грн.;
- 2 комп'ютери Сеlеron 1000, 256RАМ, 40Gb, Samsung 15, 4Мb, 52х-4138,96;
- принтер НР 4Р 1200 JP5 - 1064
2. Монтаж системи (оплата праці 2-х техніків 3 грн./год., всього 40 год.) -240 грн.;
Буд. матеріали, (в комплекті) - 500 грн.
3. Тестування ІС та усунення монтажних несправностей (оплата праці висококваліфікованого спеціаліста 10 грн./год. за 2 дні) — 160 грн.
4. Витрати на програмне забезпечення6 - 957,6
Всього - 12102,96грн.
III. Витрати на експлуатацію та обслуговування інформаційної системи
1. Оплата праці власного персоналу (1 технік 450 грн./міс., за рік) - 5400 грн.
2. Оплата праці зовнішнього консультанта (1 спеціаліст з внутрішніх мереж 600 грн./міс. протягом 2 місяців) — 1200 грн.
3. Розхідні матеріали:
- порошок до принтера - 720 гри.;
- папір ксерокс ний - 144 грн.;
- інформаційні носії (дискети, СО) - 405 грн .
4. Оплата послуг зв'язку - 288 грн.
5. Комунальні витрати (витрати на електроенергію) - 374,33 грн.
Всього - 8531,33 грн.
IV Модернізація інформаційної системи
1. Підключення додаткових модулів ІС (пакетне обладнання за потребою
банку) - 1960 грн.
Всього - 1960 грн.
Разом-24112,29
6 СА- Suрег Ргojесt for Windows, Місгоsоft Project Version 4.0 fог Windows, Тіmе Line 6.0 for Windows тощо
Економічні результати проектних рішень ТзОВ „Брокер”
Показники економічного зростання
Фактична величина показників
Впровадження інформаційної системи управління витратами
1Валовий дохід, тис. гри.7283.00715.83
2Балансовий прибуток, тис. гри.-255.80203,35
3Активи, тис. грн.14149,1012,10
4Власний капітал, тис. грн.21792,00152,51
Кредиторська заборгованість, тис.
5грн.1257,1050,84
6Рентабельність власного капіталу, %-1,17
0,93
7Рентабельність активів, %-1,81
1.44
8Рентабельність виготовленої продукції, %-3.393
2,678
9Капіталовіддача реалізованої продукції, %33,423,03
10Повна собівартість продукції, тис. грн.7538,8С-203,35
11Умовно-постійні витрати в структурі повної собівартості, %28,02
12.Економія (втрата) коштів за елементами витрат з урахуванням зміни обсягів реалізації продукції, тис. грн.-203,35
12.1 Економія (втрата) коштів на собівартості виробництва:
А) Матеріальні витрати
сировина і основні матеріали
купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби
паливо та енергія
будівельні матеріали
запасні частини
тара і тарні матеріали
допоміжні та Інші матеріали
Б) Витрати на оплату праці
заробітна плата за окладами і тарифами
премії і заохочення
компенсаційні виплати
виплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу
інші витрати на оплату праці
В) Відрахування на соціальні заходи
відрахування на пенсійне забезпечення
відрахування на соціальне страхування
страхові внески на випадок безробіття
відрахування на індивідуальне врахування персоналу підприємства га інші соціальні захострахові внески в фонд нещасних випадків та професійних захворювань на випадок безробіття
Г) амортизація
основних засобів
нематеріальних активів
Інших необоротних нематеріальних
активів
Д) Інші операційні витрати
а відрядження
на послуги зв'язку
на виплату матеріальної допомоги
плата розрахунково-касове обслуговування
інші витрати
12.2економія (втрата) коштів на адміністративних витратах, тис. гри.4,27
загальні та корпоративні виграти2.42
витрати на утримання адміністративно-у правлінського персоналу-6,68
інші витрати8,53
12.3Економія (втрата) коштів на збутових витратах
витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари
оплата праці та комісійні продавцям
витрати на маркетинг
12.4Економія (втрата) коштів на інших операційних витратах
витрати на дослідження і розробки
собівартість реалізованої валюти
визначені штрафи та пені
безнадійні борги тощо
13інші показники
Висновки
В умовах зростаючої конкуренції кожне підприємство повинно приділяти значну увагу управлінню витратами з метою економії матеріальних, фінансових та трудових ресурсів. На ринку виживають ті суб'єкти господарювання, які зуміли за відносно менших витрат створити якісний кінцевий продукт.
Проведені теоретичні дослідження показали, що проблеми управління витратами висвітлені дуже широко, вітчизняні та закордонні автори здійснили величезну роботу з класифікації витрат, створення моделей та систем управління ними, виявлення шляхів їх зменшення без шкоди для товарів (послуг), які виготовляються (надаються).
Проведений огляд правової бази свідчить про те, що питання витрат виробництва та їх класифікації доволі жорстко регламентуються державою. Це пояснюється тим, що від розміру витрат залежить обсяг податкових платежів, а отже і наповнення бюджету.Аналіз діяльності ТзОВ „Брокер " засвідчив не стійкий фінансовий стан підприємства та наявні можливості економії певних статей витрат. Зокрема, надмірними є адміністративні витрати, надто багато часу іноді витрачається на елементарні операції з обслуговування кліпі ті в, через недостатнє використання обчислювальної техніки трапляються помилки при оформленні документації різного характеру тощо.
Загалом виявлено, що ефективне управління витратами спирається на певні основні правила:
1.У довгостроковій перспективі кожен виробник повинен знижувати витрати до рівня, нижчого від середнього по галузі. Слід порівнювати не тільки виробничі (операційні) витрати, а й загальні витрати і при гримуватися диференційованого підходу до продуктів і клієнтів. Зниження витрат за будь-яку ціну не завжди виправданий, оскільки витрати не розподіляються рівномірно по всіх продуктах, клієнтах чи регіонах.
2. Насамперед слід знижувати звільнені від інфляції виробничі і збутові витрати. Зростання цін діє як амортизатор і неминуче приводить до зниження дисципліни використання ресурсів.
3. Керівники всіх рівнів управління повинні мати достовірну інформацію про витрати і доходи по кожному продукту чи споживачу. При цьому важливо знати: який обсяг витрат по кожній групі продукції; який поріг рентабельності; який рівень додаткових витрат і прибутку для кожної одиниці продукції, яка виробляється і продається понад критичний рівень; як розвивається структура витрат; як справи у конкурентів.
4. Постійні витрати слід розглядати не як щось незмінне, а як сукупність стійких постійних витрат, якими треба управляти.
5. Інтереси керівництва підприємства повинні концентруватися як на прибутку, так і на потоках готівки. Ліквідність має вищий пріоритет у періоди більшого ризику.
З метою вдосконалення управління витратами ТзОВ „Брокер” пропонуються такі заходи: покращити систему аналізу витрат підприємства, виявити напрями скорочення непродуктивних витрат та запровадити інформаційну систему управління витратами. Для того, щоб реалізувати ці заходи не потрібно значних капіталовкладень, оскільки більша частина організаційної техніки та програмного забезпечення вже існує. Більшою проблемою може стати прохолодне ставлення персоналу, а можливо й керівників банківського відділення до запровадження жорсткого контролю за всіма видами витрат у всіх місцях їх виникнення.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Лебедев В.Г., Дроздова Т.Г., Кустарев В.П., Асаул А.Н., Осорьева Й.Б. "Управление затратами на предприятии". - СПб.: "Издательский дом "Бизнес-пресса", 2000. - 277 с.
2. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного. -Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.
3. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навч. пос. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 436 с.
4. Зкономика предприятия: Учебник для вузов / Под. ред. проф. В.Я.Горфинкеля, проф. В.А.Швандара. - 3-є изд., перераб. й доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. -718с.
5. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. -656с.
6. Грузинов В.П. й др. Зкономика предприятия: Учеб. для вузов / под ред. проф. В.П.Грузинова. - М.: ЮНИТИ, 1998.
7. Економіка підприємства: Навч. посібник / А.В.Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П.Нахаба та ін.; за ред. А.В.Шегди. - К.: Знання-Прес, 2001.
8. Економіка підприємства: опорний конспект лекцій / Н.М.Ушакова, Л.О.Лігоненко, М.М.Скотнікова, І.О.Чаюн. - К.: КНТЕУ, 2002.
9. Зайцев Н.Л. Зкономика организации: Учебн. - М.: «Зкзамен», 2000.
10.Зубовський В.М. Економіка підприємства. - К.: Українсько-фінський ін-т менеджменту і бізнесу, 1999.
И.Раицкий К.А. Зкономика предприятия: Учебн. для вузов. - М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1999.
12.Зкономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О.И.Волкова. - М.: ИНФРА, 2000.
13.Швиданенко Г.О., Покропивний С.Ф., Клименко С.М. та ін. Економіка підприємства: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц.. - К.: КНЕУ, 2000. - 248 с.
14.Миротин Т.Б., Ташбаев ЬІ.З. Логистика для предпринимателя: основньїе понятия, положення й процедурьі: Учебное пособие. - М: ИНФРА-М, 2002.-252с.
15.Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. ОсновьІ менеджмента: Пер. с англ.-М.: Дело, 1992.-702с.
16.Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту. Підручник. К.:
"Академвидав", 2003. -414с.
17.Большаков А.С. Моделирование в менеджменте. Учебное пособие. - М.: Информационно-издательский дом «Филинь», Рилант, 2000. - 464 с.
18.Кузин Б.И., Юрьев Г.М., Шахдинаров Г.М. МетодьІ й модели управлення фирмой. - СПб: Питер, 2001. - 432 с.
19.Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів / І.В.Багрова, Н.І.Редіна, В.С.Власюк, О.О.Гетьман; За ред.д-ра екон.наук, проф. І.В.Багрової. - Київ, Цент навчальної літератури, 2004. - 580 с.20.3ахаров К.В., Бочарников В.II., Липовский В.В., Захаров А.К., ЦьІґанок А.В. Логистика, зффективность й риски внешнезкономических операций. - 2-е изд., доп. - К.: Зльга, Ника-Центр, 2004. - 260 с.
21.Козик В.В., Ланкова Л.А., Карп'як Я.С., Григор'єв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічні операції і контракти. Навч. посіб. -2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 608 с.
22.Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. -377 с.
23.Дубиніна А.А., Сорокіна С.В. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник. - К.: ВД „Професіонал", 2004. - 360 с.
24.Закон України "Про підприємництво" від 7.02.1991 р. N 698-ХІ1 зі змінами N 1280-ІУ від 18.11.2003 р., ВВР, 2004, N 12, ст.155 (втратив чинність з 01.01.2004 р., крім статті 4, на підставі Господарського Кодексу).
25.Закон України "Про підприсмстна в Україні" від 27.03.1991 р. N 887-ХІІ зі змінами N 1096-1V від 10.07.2003 р., ВВР, 2004, N 6, ст.38 (втратив чинність з 01.01.2004 р. на підставі Господарського Кодексу).
26.Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. N 436-ІУ, ВВР, 2003, N 18,К 19-20, Н21-22,ст. 144.
27.Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. N 1576-XII зі змінами N 1519-ІУ від 19.02.2004 р.
28.Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. N 108/95-ВР зі змінами N 1096-1V від 10.07.2003 р., ВВР, 2004, N 6, ст.38.
29.Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. N 504/96-ВР зі змінами N 1114-ІУ від 10.07.2003 р., ВВР, 2004, N 7, ст.55.
30.Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР зі змінами N 1344-ІУ від 27.11.2003 р., ВВР, 2004, N 17-18, ст.250.
31.Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997 р. N 168/97-ВРзі змінами N 1352-1V від 28.11.2003 р., ВВР, 2004, N 15, ст.219.
32.Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. N 996-ХІУ зі змінами N 1829-111 від 22.06.2000 р., ВВР, 2000, N46,07.391.
33.Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-ІИ зі змінами N 1344-1V від 27.11.2003 р., ВВР, 2004, N 17-18, ст.250.
34.Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" N 318 від 31.12.99 р. зі змінами N 989 від 10.12.2002 р.
35.Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток" N 353 від 28.12.2000р. зі змінами N363 від 23.05.2003 р.
36.Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України "Про затвердження Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності" від 22.05.2002р. №145.
37.Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження норм та розміру відшкодування витрат в іноземній валюті на місяць працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження" від 4.03.2004р. N261.
38.Постанова Кабінету Міністрів України "Про перелік та граничні обсяги витрат, пов'язаних виключно з організацією та проведенням благодійного гастрольного заходу" від 15 січня 2004 р. N 34.
39.Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, які виділяються для часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств з посіву ярих зернових культур" від 30.01.2004 р. N 96.
40.Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про виділення коштів на компенсацію виробникам - суб'єктам підприємницької діяльності додаткових витрат, пов'язаних з підвищенням з 1 січня 2004 р. ставки акцизного збору на спирт етиловий, що використовується ними для виготовлення лікарських засобів" від 14.04.2004 р. N 219-р.
41.Постанова Кабінету Міністрів України "Про збільшення норм грошових витрат на обслуговування ветеранів війни у лікувально-профілактичних закладах" від 14 квітня 2004 р. N 477.
42.Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. N 959-ХІІ із змінами N 1315-1V від 20.11.2003 р., ВВР, 2004, N 14, ст. 197.
43.Закон України "Про суіиний митний гарне))1' від 5.02.1992 р. N 2097-ХІІ із змінами N 1637-1V від 18.03.2004 р.
44.Митний кодекс України від 1 1.07.2002 р. N 92-1V зі змінами N 1495-1V від 17.02.2004р.
45.Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. N 185/94-ВР зі змінами N 1454-1V від 05.02.2004 р.
46.Постанова Кабінету Міністрів України, Національного банку України "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю "' від 26.12.95 р. N 1044.