Основні засоби підприємства
ЗМІСТ
Вступ
1.Основні засоби (основні фонди)
1.1.Характеристика та класифікація основних засобів
1.2.Спрацювання і старіння основних фондів
1.3.Амортизація основних фондів
2.Відтворення основних фондів
2.1. Строки експлуатації
2.2. Відтворення основних фондів
2.3. Показники ефективності відтворення основних фондів
2.4.Напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Одне з чинних місць в управлінні матеріальними ресурсами займає процес відтворення та вдосконалення основних фондів. Мета даної роботи розглянути форми відтворення та вдосконалення основних фондів. В першу чергу розкрити зміст видів спрацювання основних фондів - фізичного та морального. Розглянути значення амортизації, процеси ремонту, модернізації і заміни основних виробничих фондів в управлінні матеріальними ресурсами.
В даний час усі підприємства незалежно від їхнього виду, форм власності і підпорядкованості ведуть бухгалтерський облік майна і господарських операцій відповідно до чинного законодавства.
Виробничо-господарська діяльність підприємства забезпечується не тільки за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, але і за рахунок основних фондів.
Невід'ємною частиною господарських фондів підприємства є нематеріальні активи.
Відмінною рисою основних фондів є їхнє багатократне використання в процесі виробництва, зберігання початкового зовнішнього вигляду протягом тривалого періоду. Під впливом виробничого процесу і зовнішнього середовища вони зношуються поступово і переносять свою початкову вартість на витрати виробництва протягом нормативного терміна служби шляхом нарахування зносу (амортизації) по встановлених нормах.
Вартість виробничих потужностей адекватна функціональній (виробничій) корисності предметів протягом усього терміна їхньої експлуатації (тобто періоду, протягом якого майно, що відноситься до основних засобів, здатне виконувати функції, що приносять прибуток його власнику). Основні фонди беруть участь у процесі виробництва тривалий період (протягом багатьох виробничих циклів), зберігаючи початкову форму і властивості, але поступово зношуються і переносять свою вартість на виготовлений продукт.
Відповідно до принципів бухгалтерського обліку вартість виробничих потужностей повинна рівномірно розподілятися протягом гаданого терміна їхньої експлуатації шляхом розподілу (списання) на звітні періоди, протягом котрих ці потужності будуть мати продуктивну корисність (спроможність). Цей процес називається амортизацією основних засобів.
Найбільша цінність Положення бухгалтерського обліку 7 - надання підприємствам права самостійно провадити амортизаційну політику, що дасть змогу визначати термін експлуатації основних засобів і обирати метод нарахування амортизації згідно з власними економічними інтересами.
В курсовій роботі ми розглянемо інформацію по ДП АТ “Київхліб” “Хлібокомбінат 2”, вул. Щекавицька, 55.
РОЗДІЛ 1
ОСНОВНІ ЗАСОБИ (ОСНОВНІ ФОНДИ)
1.Характеристика та класифікація основних засобів.
Основні засоби (фонди) – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікує мий термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.
Відповідно до діючої типової класифікації основні фонди групуються за її функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.
За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні фонди, що безпосередньо беруть участь виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання тощо).
За галузями народного господарства основні фонди розподіляються на: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо.
Більша частина основних фондів належить до галузі "Промисловість". Вона безпосередньо пов’язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності зумовлює необхідність обліку основних фондів, що належать до інших галузей господарства, які знаходяться на балансі промислового підприємства, належать до галузі "Будівництво".
У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку основні фонди промислових підприємств розподіляються на промислово-виробничі, виробничі основні фонди інших галузей народного господарства і невиробничі.
До виробничих основних фондів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робочі машини і обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини і обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми та інші основні фонди.У складі виробничих основних фондів виділяють їх активну частину - машини, обладнання, транспортні засоби.
Невиробничі основні фонди безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основні фонди належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.
За використанням основні фонди поділяються на діючі (всі основні фонди, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об'єктів основних фондів).
В балансі по статті "Основні фонди" показується вартість основних фондів, як діючих, так і тих, що знаходяться на консервації або в запасі. Первісна вартість визначається:
-по об'єктам, виготовленим на самому підприємстві, а також придбаним за плату у інших підприємств та осіб - виходячи із фактичних затрат на зведення або придбання цих об'єктів, включаючи витрати на доставку, монтаж, установку. Вона виявляється в момент введення об'єкта в експлуатацію та залишається незмінною на протязі всього строку надходження основних фондів на підприємство, за винятком випадків дообладнання та добудови об'єктів в порядку довгострокових інвестицій, реконструкцій та часткової ліквідації об'єктів;
-по об'єктам, внесеними засновниками в рахунок їх вкладів в Статутний капітал - по домовленості сторін;
-по об'єктам, одержаним від інших підприємств та осіб безоплатно - експертним шляхом або по даним документів прийому-передачі.
Основні фонди, які були в експлуатації та придбані за плату, приймаються на облік по купівельній вартості з додаванням витрат на доставку та установку, а також сум зносу по цим об'єктам, вказаних в документах на купівлю-продаж.
Переоцінена вартість основних фондів - це вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Оцінка об'єктів основних фондів по залишковій вартості визначається відніманням від первісної (переоціненої) вартості нарахованого зносу, що обліковується в бухгалтерському обліку. В балансі приводиться окремо первісна та залишкова вартість основних засобів, а також окремо сума нарахованого зносу.
Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР п.8.2.1 під терміном "основні фонди" потрібно розуміти матеріальні активи, які використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення до експлуатації таких матеріальних активів, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Таблиця 1.Групи основних засобів на підприємстві в 2003році (тис. грн.) відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку
Групи основних засобівЗалишок на початок рокуНадійшло за рікВибуло за рікНараховано амортизації за рікЗалишок на кінець року
первісна (переоцінена) вартістьзноспервісна (переоцінена) вартістьзноспервісна (переоцінена) вартістьзнос
Земельні ділянки
Капітальні витрати на поліпшення земель
Будинки, споруди та передавальні пристрої7675,01442,72,32,3150,27672,71590,6
Машини та обладнання6864,32384,5175,6412,9404,9516,36627,02495,9
Транспортні засоби243,0203,122,622,617,4220,4197,9
Інструменти, прилади, інвентар(меблі)1435,61030,737,252,150,795,21420,71075,2
Робоча та продуктивна худоба--
Багаторічні насадження--
Інші основні засоби--
Бібліотечні фонди--
Малоцінні необоротні матеріальні активи93,746,829,915,0123,661,8
Тимчасові споруди--
Природні ресурси--
Інвентарна тара
Предмети прокату
Інші необоротні матаріальні активи
Разом16311,65107,8242,7489,9480,5794,116064,45421,4
Подивитися рух основних засобів за рік, їх склад та вартість можна розглянути в таблиці 1.
Таблиця 2. Склад і структура основних фондів підприємства в 2003р.
Групи основних засобівВартість основних фондів, тис. грн.Структура основних фондів, %
На початок рокуНа кінець рокуНа початок рокуНа кінець року
Будинки, споруди та передавальні пристрої7675,07672,747,147,8
Машини та обладнання6864,36627,042,141,3
Транспортні засоби243,0220,41,51,4
Інструменти, прилади, інвентар(меблі)1435,61420,78,88,8
Малоцінні необоротні матеріальні активи93,7123,60,60,8
Разом16311,616064,4100,0100,0Як свідчать дані таблиці 2, найбільшу питому вагу в структурі основних фондів підприємства в 2003 році – 47,8%, на кінець року – становлять будинки, споруди та передавальні пристрої. Протягом року в структурі основних фондів відбулися незначні зміни: на 0,7 % зросла частка будинків, споруд та передавальних пристроїв, на 0,2% зросла частка малоцінних необоротних активів, в той час як частка машин, обладнання та транспортних засобів зменшились відповідно – на 0,8 і 0,1%.
1.2. Спрацювання і старіння основних фондів.
Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацьовуван¬ням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втра¬ти ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості — економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсив¬не), особливості технологічних процесів, якість технічного догля¬ду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.
Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, ус¬таткування) можна поділити умовно на дві частини: ту, що періо¬дично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання поступово збільшується і врешті решт стає таким, що унеможливлює дальше використан¬ня засобу праці у виробництві, тобто настає момент повного фізич¬ного спрацювання, коли треба замінити такий засіб праці на но¬вий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів.
Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (через зіставлення фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстежень технічного стану. Відносну величину економічного спрацювань ок¬ремої фізичної одиниці або певної сукупності основних фондів виз¬начають як відношення накопиченої суми спрацювання, тобто їхньої вартості, вже перенесеної на вартість продукції, до загальної балансової вартості.
Техніко-економічне старіння основних фондів (моральне спрацювання) — це процес зне¬цінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спра¬цювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характе¬ризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вар¬тості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових за¬собів виробництва, запровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів ви¬робництва. Старіння властиве передовсім знаряддям праці та транспортним засобам і зв'язане з реальними економічними збит¬ками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.
Ступінь техніко-економічного старіння того чи того засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта (відносного показни¬ка) Ктес , що його розраховують за формулою
де В0, В1 – повна вартість (ціна) застосовуваного й нового за¬собів праці; П0, П1 — відповідно продуктивність тих самих засобів праці або витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник). Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10, 15 або 20 років.
Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовую¬чи різні форми відтворення. Між окремими видами спрацювання й старіння засобів праці та формами їхнього відшкодування існує певний взаємозв'язок (рис. 1.).
1.3. Амортизація основних фондів.
Безперервний процес виробництва потребує по¬стійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію). Амортизація основних фондів — це процес перенесення авансова¬ної раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.
Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто вста¬новлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізич¬ного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахуван¬ня включають до собівартості продукції, реалізують під час прода¬жу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Розрахунки норм амортиза¬ційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюють централізовано за формулою
де Ф – балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів; Л – ліквідаційна вартість основних фондів; Ан – амортизаційний період (нормативний строк функціонування) основних фондів.
За встановлення норм амортизаційних відрахувань слід виходи¬ти з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко-економічного їхнього старі¬ння. Найбільш складним є правильне визначення тривалості амор¬тизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та еко¬номічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експ¬луатації, строків настання техніко-економічного старіння, можли¬вих темпів оновлення тощо.
У міру розвитку техніки, удосконалення технології та органі¬зації виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідність скорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв'яз¬ку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба пе¬реглядати та уточнювати.
Забезпечення нормального відтворення основних фондів потре¬бує правильного нарахування амортизації за встановленими нор¬мами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють множенням їхньої середньорічної вартості на відповідні норми амортизації та поправочні коефіцієн¬ти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається додаванням до вартості на початок роз рахункового року різниці між середньорічними величинами вве¬дення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці. Се¬редньорічне введення (вибуття) визначають за результатом множен¬ня абсолютного його розміру та коефіцієнта функціонування про¬тягом розрахункового року засобів праці, що будуть уведені в дію і виведені з дії, тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12.
Для здійснення правильної амортизаційної політики важливим є знання можливих методів амортизації основних фондів. У прак¬тиці господарювання можуть застосовуватися методи рівномірної (лінійної), подвійно-залишкової і прискореної амортизації.
Метод рівномірної (лінійної) амортизації передбачає перене¬сення балансової вартості основних фондів на собівартість про¬дукції, що виробляється (послуг, що надаються), протягом аморти¬заційного періоду (нормативного строку служби) засобів праці за однаковими нормами амортизаційних відрахувань. Згідно з чинним законодавством України щорічні норми амортизаційних відраху¬вань за першою, другою, третьою і четвертою групами основних фондів ста¬новлять відповідно 5, 25, 15 і 60%.
Норми амортизаційних відрахувань за методом подвійно-залиш¬кової амортизації встановлюються через подвоєння норм, обчис¬лених за методом рівномірної амортизації, але не щодо балансо¬вої, а щодо залишкової вартості основних фондів. Підприємства можуть самостійно приймати рішення про застосування прискоре¬ної амортизації основних фондів, віднесених за укрупненою кла¬сифікацією до третьої групи і придбаних після травня 1997 року, тобто після набуття чинності Законом України «Про оподаткуван¬ня прибутку підприємств». При цьому мають використовуватися такі норми прискореної амортизації відповідно до року експлуа¬тації засобів праці: перший — 15%; другий — 30%; третій — 20%; четвертий - 15%; п'ятий — 10%; шостий і сьомий - - 5%. Збіль¬шення масштабів застосування прискореної амортизації сприяти¬ме істотному зменшенню фінансових втрат від техніко-економічного старіння та інтенсифікації процесу оновлення діючих засобів праці на підприємствах і в організаціях України.
На підприємстві ДП АТ "Київхліб" "Хлібокомбінат 2" нараховується амортизація економічна та податкова одночасно. Метод нарахування амортизації використовується прямолінійний, податковий.
Цей метод нарахування амортизації вважається доволі простим. Суми нарахованої амортизації щомісячно додаються до поточних витрат підприємства.
= , =
де Ар – річна сума амортизаційних відрахувань;
ОФ – повна первісна або відновна вартість об’єкта основних фондів;
Л – ліквідаційна вартість об’єкта основних фондів;
Т – очікуваний термін корисного використання об’єкта основних фондів;
(ОФ – ОЛ) – вартість, що амортизується;
Ам – місячна сума амортизаційних відрахувань.
У таблиці 3 ми можемо розглянути вартість основних фондів та суму нарахованої амортизації згідно з податковим обліком за 2003 рік.Таблиця 3. Вартість основних фондів та сума нарахованої амортизації згідно з податковим обліком (балансова вартість, тис. грн.)
Групи основних засобівВартість основних фондів на початок рокуЗбільшення вартості основних фондівЗменшення вартості основних фондівВартість основних фондів на кінець рокуСума нарахованої амортизації за рік
Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої5806,8 5521,9284,9
Автотранспорт, меблі, побутові прилади415,031,55,3342,898,4
Інші ОФ, не віднесені до груп 1 і 24459,6138,414,13945,2638,7
ЕОМ, інформаційні системи 34,1 34,1
Разом10681,4204,019,49844,01022,0
По цих групах в податковому законодавстві встановлено квартальні норми амортизації:
1 група – 1,25%,
2 група – 6,52%,
3 група – 3,75%,
4 група – 15%. (Для ОФ придбаних до 1.01.2004р)
РОЗДІЛ ІІ
ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ
2.1. Строки експлуатації.
Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації передовсім активної частини основних фондів, тобто від періоду їхнього функціонування у виробництві відповідно до первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.
Скорочення строків експлуатації машин (устаткування), з одно¬го боку, уможливлює прискорення їхнього оновлення, тобто змен¬шення техніко-економічного старіння знарядь праці, підвищення технічного рівня підприємств, зростання продуктивності праці, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого — призво¬дить до збільшення собівартості продукції за рахунок амортиза¬ційних сум, потребує більших інвестиційних ресурсів для нарощу¬вання виробничих потужностей машинобудування.
Подовження періоду функціонування машин і устаткування дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці і за рахунок цього спрямувати більше ресурсів для розширеного їх¬нього відтворення, але спричиняє зниження сукупної продуктив¬ності діючих знарядь праці, значне збільшення витрат на їхнє ут¬римання та експлуатацію.
Саме тому строки експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші затрати суспільної праці на їхнє виготовлення й використання у ви¬робничому процесі протягом усього періоду функціонування. Найбільш поширеною є методика визначення оптимальних строків експлуатації виробничого устаткування за мінімальною величиною так званих питомих затрат суспільної праці на одиницю корисно¬го ефекту (наприклад, сумарної продуктивності устаткування за різних строків його функціонування). Проте результати спеціаль¬них досліджень свідчать, що найбільш істотний вплив на еконо¬мічно доцільний строк експлуатації устаткування справляють два фактори — щорічний розмір амортизації та середньорічні ремонтні витрати. Це уможливлює практичне застосування простішого і наочнішого методу оптимізації строків експлуатації - через міні¬мізацію сумарної величини цих економічних показників з викори¬станням графічного способу.
2.2. Відтворення основних фондів.
Нагромадження та оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції й розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів (цехів, виробництв, підприємств у цілому).
Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснен¬ня відповідно до плану (програми) його технічного розвитку (без розширення існуючих виробничих площ) комплексу заходів, що пе¬редбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окре¬мих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, мо¬дернізації й заміни фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства є здійснюва¬ним за єдиним проектом повним або частковим переобладнанням виробництва. За необхідності можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти. До рекон¬структивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, дальшу експлуатацію котрих визнано недо¬цільною. Піл розширенням діючого підприємства заведено розумі¬ти спорудження його другої та наступних черг, додаткових вироб¬ничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також організацію допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо. До нового будівництва (новобудов) відносять спорудження окремих виробничих об'єктів або підприємств, що здійснюється на нових майданчиках та за затвердженим окремим проектом.Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств є взаємозв'язани¬ми елементами єдиного відтворювального процесу, які доповню¬ють один одного. Проте пріоритетними для переважної більшості різногалузевих виробництв (господарств) треба вважати технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об'єктів. Нове будівництво стає економічно доцільним за умови вичерпання можливостей нарощування виробничого потенціалу на діючих підприємствах, а також за організації нових видів виробництва (надання нових послуг) та необхідності забезпечення належного рівня еко¬логічної безпеки виробничо-господарської діяльності.
2.3. Показники ефективності відтворення основних фондів.
Система показників, яка може вичерпно харак¬теризувати ефективність основних фондів, охоп¬лює два блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; дру¬гий — показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в само¬стійну групу показників відтворення засобів праці, які характери¬зують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо вплива¬ють на ступінь ефективності використання застосовуваних у ви¬робництві машин, устаткування та інших знарядь праці.
Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчис¬лення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтво¬рення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визна¬чається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття — відно¬шенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних по¬казників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методо¬логічно більш правильним.
Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення ха¬рактеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з ек¬сплуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Ре¬альний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й пере¬дачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на ба¬ланс іншого.
Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтен¬сивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основ¬них фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нор¬мативного).
Узагальнюючі показники:
1.Фондовіддача = ,
де ВП – річний обсяг виробленої продукції в вартісних одиницях;
ОФ- середньорічна вартість основних фондів.
2.Фондорентабельність = ,
де П – річний прибуток підприємства.
Фондорентабельність вказує на частку прибутку підприємства, отриманого за рік, від вартості основних фондів.
З приміток до фінансової звітності підприємства можна визначити фондорентабельність на даному підприємстві. П (за 2003 рік) = 1937,5 (тис. грн.); ОФ = = =16188
ФR = = 0,12
2.5.Напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів.
Протягом останніх років на більшості під¬приємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефектив¬ності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відпо¬відно 5—6 та 2—3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт еконо¬мічного спрацювання досягає 50—55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізич¬но спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим пе¬редовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підви¬щення ефективності відтворення основних фондів, зростання тех¬нічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:
-усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою макси¬мально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устатку¬вання, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виго¬товлялись або імпортувались з інших країн;-зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку пере¬довсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;
-докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проек¬тування — виробництво — розподіл — запровадження — експлуа¬тація нової техніки);
-дотримання кожним підприємством власної стратегії техніч¬ного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення мас¬штабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики оди¬ничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного ком¬плексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;
-створення ринкового економічного механізму країни, спромо¬жного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управлі¬ння виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних но¬вацій (нововведень).
Практична реалізація перелічених головних напрямків інтен¬сифікації відтворювальних процесів потребує не лише актив¬ної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобі¬лізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, без¬посередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.
ВИСНОВОК
Отже згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 об’єктом амортизації є вартість основних фондів (окрім вартості землі та незавершених капітальних інвестицій). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкту активом (при зарахуванні на баланс),і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
На даному підприємстві нарахування амортизації основних фондів нараховується із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об’єкта основних фондів. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12.
Протягом року в структурі основних фондів відбулися незначні зміни: на 0,7 % зросла частка будинків, споруд та передавальних пристроїв, на 0,2% зросла частка малоцінних необоротних активів, в той час як частка машин, обладнання та транспортних засобів зменшились відповідно – на 0,8 і 0,1%.
Сума нарахованої за рік амортизації 794,1 тис. грн. – за бухгалтерським обліком; 1022,0 – за податковим обліком.
Взагалі на підприємстві знос за період до 2003року становить 5421,4 тис. грн. Сума прибутку, що оподатковується, відповідно до податкового обліку становила – 1981,4 тис. грн. Нараховані податки на прибуток відповідно до:
бухгалтерського обліку – 777,1 тис. грн.
податкового обліку – 594,4 тис. грн.
Сума нарахованої амортизації використана повністю: 579,2 – на капітальне будівництво; 212,8 – на придбання (виготовлення) та поліпшення основних фондів; 2,1 – на придбання (виготовлення) інших необоротних активів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000р. №92
2.Указ Президента України “Про концепцію амортизаційної політики” від 7 березня 2001р. №169/2001
3.Концепція амортизаційної політики від 7 березня 2001р. №169/2001
4.Державний класифікатор основних фондів ДК–013–97, затверджений наказом Держстандартом від 19.08.97р. №507
5.Ковальчук І.В. Реальна економіка: навчальний посібник з економіки підприємства. –К.:ВІПОЛ, 2002.