Підприємство (фірма) - основна ланка економіки

Підприємство (фірма) - основна ланка економіки

План

Підприємство, його суть, головні ознаки і особливості.

Умови виникнення і діяльності підприємств. Закон України “Про підприємства в Україні”.

Фонди підприємств і показники їх ефективності.

1. Підприємство, його суть, головні ознаки і особливості

Підприємці реалізуються, тобто відтворюються як суб'єкти економічного життя через таку організаційно-економічну ланку, як підприємство. Це заводи і фабрики, банки і універмаги, наукові та дослідні інститути і магазини, шахти і ферми, інші заклади, що є самостійними господарськими суб'єктами, які мають права юридич¬ної особи і здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Термін «фірма», який недавно увійшов у наше життя, означає ім'я, під яким їоридично повноправний господарюючий суб'єкт (одно¬осібний чи колективний) веде свої справи. Отже, підприємство і фірма є організаціями, що ведуть господарську діяльність і тому ми ці тер¬міни вживатимемо як ідентичні.

Підприємство як основний суб'єкт ринкової економіки має само¬стійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою фірми, товарний знак.

Як самостійна економічна одиниця підприємство, виходячи із своїх інтересів (одержання прибутків) і виробничих можливостей, визначає, як і для кого виробляти. У зв'язку з цим підприємство ви¬конує такі функції:

• організаційну;

• відтворювальну;

• соціальну.

Організаційна функція підприємства зводиться до забезпечен-[ня виробництва товарів і послуг, реалізації їх.

Відтворювальна функція підприємства - це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів.

Соціальна функція підприємства полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.

Причини виникнення підприємств вчені пояснюють по-різному. К. Маркс, наприклад, пов'язував утворення фірм з розвитком коопе¬рації та поділу праці, заснованих на системі машин. Наш сучасник, лауреат Нобелівської премії з економіки, професор Чиказького уні¬верситету Р. Коуз вважає, що поява фірм зумовлена необхідністю трансакційних (ринкових) витрат.

Підприємства визначають ділову активність національної еконо¬міки. Вони є головними товаровиробниками, суб'єктами, які здійсню¬ють розвиток виробництва, визначають його структуру. Від ефектив¬ності функціонування підприємства залежать економічний, науко¬вий, технічний рівень розвитку країни, добробут усіх верств насе¬лення.

Поведінка фірми на ринку залежить від типу ринку, на якому вона функціонує. З попереднього матеріалу ви вже знаєте, які є види кон¬куренції (чиста, монополістична, олігополістична). Вони визначають тип ринку, а отже, і поведінку фірми.

Формування ринкової структури економіки України призве¬де до появи різноманітних форм сучасних підприємств, які функціо¬нують у розвинених країнах, їх можна класифікувати за різними кри¬теріями, найпоширенішими з яких є форма власності, розмір, сфера діяльності. Залежно від основних форм власності (приватна, колектив¬на, державна) розрізняють такі організаційні види підприємств - одноосібне володіння, партнерство, або товариство, корпорація (ак¬ціонерне товариство), державне підприємство.

Підприємства класифікують також за сферою, видом гос¬подарської діяльності. Зумовлено це тим, що існує суспільний поділ праці, відповідно до якого утворюються підприємства сільськогос¬подарські, промислові, будівельні, транспортні, фінансові, торго¬вельні, наукові, сфери обслуговування.

2. Умови виникнення і діяльності підприємств.

Закон України “Про підприємства в Україні”

Реальним суб'єктом ринкових відносин підприємство неза¬лежно від масштабів діяльності, форм організації, структури влас¬ності та сфери діяльності може бути за таких умов.

1. Підприємство є економічно самостійним товаровиробником. Це дає йому змогу на свій розсуд використовувати майно, що йому належить, визначати програму дій, обирати постачальників та спо¬живачів, формувати ціни і розпоряджатися доходами, що залишають¬ся після сплати податків.

2. Стимулом його діяльності є прибуток у процесі кругообороту капіталу.

3. Несе економічну відповідальність за результати господарської діяльності як поточними доходами, так і капіталом.

Створення подібного середовища означає, що країна живе за за¬конами ринкової економіки.

Безперечно, що таких умов у період перехідної економіки підприє¬мства України ще не мають. Вони лише створюються. Цей процес складний і охоплює значний період, поки відбудуться трансформаційні процеси у формах власності, структурі та організації виробництва.

В Україні прийняті і діють ряд нормативних актів, які заклали фун¬дамент для формування підприємництва. Важливе місце серед них на¬лежить Закону України «Про підприємництво». Згідно з цим Законом підприємництво в Україні здійснюється за такими принципами:

• вільний вибір діяльності на добровільних засадах до здійснен¬ня підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;• самостійне формування програми діяльності та вибір поста¬чальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

• вільне наймання працівників;

• залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

• вільне розпорядження прибутком, що залишається після вне¬сення платежів, встановлених законодавством;

• самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зов? нішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

3. Фонди підприємств і показники їх ефективності

Виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. Саме вони є матеріальною основою фондів. Термін «фонди» походить від латині і дослівно означає основа. Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства. Без неї немає основ¬ної ланки національного господарства. Без неї немає і власності, тому що спочатку потрібний об'єкт привласнення.

Деякі економісти замість поняття «фонди» вживають поняття «капітал». Обидві категорії мають право на існування, тим більше, що вони не є тотожними.

Слід зазначити, що не кожний капітал набуває форми фондів. Де¬які економісти до поняття «капітал» включають не тільки матеріальні предмети, а й нематеріальні елементи, такі як людські здібності, ос¬віту. Іноді капітал пов'язують лише з грошовою формою існування, з сумою грошей.

Можна погодитись з тими вченими, котрі розглядають капітал у матеріалізованому вигляді, тобто у вигляді будівель, споруд, верстатів, машин, устаткування, сировини, комплектуючих деталей, що функ¬ціонують у процесі виробництва (А. Сміт, Дж. С. Мілль та ін.). При цьому такому капіталу дають назви «основний капітал» (засоби праці) і «оборотний капітал» (предмети праці).

В умовах змішаної економіки і визнання багатоукладності не можна всі засоби виробництва вважати капіталом. Виходить, що дрібного виробника (кустаря або селянина, шевця або кравця), який використовує власну працю, має капітал, можна віднести до капі¬талістів. Так можна дійти висновку, що всі, хто має засоби вироб¬ництва, є капіталістами. Тоді виникає питання, що таке змішана еко¬номіка? Чи існує вона? Насправді ж засоби виробництва стають капіталом тоді, коли використання їх пов'язане з залученням найманої праці. Це основна риса капіталістичного укладу.

Отже, не всі засоби виробництва є капіталом. Однак усі засоби виробництва можна розглядати як фонди підприємства.

Фонди підприємства не обмежуються засобами виробництва. Вони містять і грошові ресурси, які потрібні для відновлення спо¬житих засобів і предметів праці, виплати заробітної плати тощо.

Фонди підприємства - це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва, створення продукції (послуг)

Загальну структуру фондів підприємства подано на рис. 41.

Рис. 41. Склад фондів підприємства

Виробничі фонди включають продуктивні фонди і фонди обігу. Продуктивні фонди поділяються на основні та оборотні. З допомо¬гою саме цих фондів виробляється продукція (послуги). Фонди обігу - це готова продукція, що перебуває на складі підприємства, а також відвантажена, але ще не оплачена покупцями продукція, кош¬ти на рахунку підприємства, які необхідні для придбання предметів праці та виплати заробітної плати. Фонди обігу не входять до про¬дуктивних фондів: вони не беруть участі в процесі виробництва. Проте вони входять до складу виробничих фондів. Це пов'язано з тим, що на підприємстві є ще фонди невиробничого призначення. Вони використовуються для невиробничих потреб (житлові будинки, спортивні споруди, будинки культури, бази відпочинку, дитячі садки і ясла тощо). Фонди обігу в кінцевому підсумку мають виробниче при¬значення, навіть продукція, яка знаходиться на складі, після реалі¬зації дає кошти, що спрямовуються на виробничі цілі. Через це фон¬ди обігу не можна включати до фондів невиробничого призначення.

Фонди невиробничого призначення також поділяють на основні та оборотні.

Основні виробничі фонди є частиною матеріально-речових елементів виробництва, яка у вигляді засобів праці бере участь у багатьох виробничих циклах, частинами перено¬сить свою вартість на готовий продукт, зберігаючи при цьому в процесі використання свою натуральну форму

Систематичне зростання виробництва продукції за рахунок повного завантаження основних фондів дає змогу збільшити їхню віддачу, а отже, підвищити ефективність виробництва. Головним по¬казником ефективного використання основних виробничих фондів є фондовіддача. Цей показник показує випуск продукції, що припа¬дає на 1 грн. основних виробничих фондів ОФП.

Основні чинники збільшення фондовіддачі такі:

• повне залучення у процес виробництва машин і устаткування;

• зростання коефіцієнта змінності;

• ліквідація простоїв;

• скорочення строків освоєння нових виробничих потужностей.Резерви поліпшення навантаження устаткування, особливо на підприємствах машинобудування, характеризує коефіцієнт змін¬ності, тобто відношення числа верстато-змін, фактично відпрацьо¬ваних устаткуванням за певний період, до кількості встановленого устаткування, помноженого на кількість днів розрахункового періоду.

Формула обчислення коефіцієнта змінності така:

де Тм-з - кількість відпрацьованих машино-змін; Ку.у - загальна кіль¬кість установленого устаткування; Др.д - кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Чинниками підвищення ступеня використання засобів праці є ско¬рочення часу ремонту, усунення зайвих простоїв.

Збільшення випуску продукції в результаті інтенсифікації наван¬таження засобів праці - один з ефективних шляхів нарощування виробничих потужностей.

Досвід показує, що ефективність виробництва значною мірою залежить від технічного рівня основних фондів, їхнього своєчасного оновлення з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу.

Використана література:

Підприємництво в запитаннях і відповідях. - Харків, 2002.

Основи економічної теорії. Підручник. - К., 2001.