Приклади застосування інструментарію пропозиції і попиту.
Приклади застосування інструментарію пропозиції і попиту.
Пропозицію і попит застосовують тільки до досконало конкурентних ринків, обслуговує велика кількість покупців і продавців, на них продають однорідний TOE Хоча досконала конкуренція лише певною мірою відображає стан більшої часті американської економіки, та апарат пропозиції і попиту с корисним інструмент який можна використовувати для аналізу впливу різного роду факторів на цій кількість.
Вплив податку на ціну та кількість.
Розглянемо вплив податку. Уряди накладають податки на велику кількість товарів доходів — сигарети і алкоголь, фонд заробітної плати і прибутки. Чи можна застосовувати апарат пропозиції і попиту для дослідження мікроекономічних впливів певно податку? Так.
Важливим прикладом с податок на бензин. Європейські країни накладають податки на бензин у розмірі від 2 до 4 дол. за галон, тоді як в Америці такий федеральний податок становить усього декілька центів. Прихильники вищих по¬датків на бензин твердять, що країна від збільшення податків от¬римає багато вигід. Податок дава¬тиме так потрібні надходження для зменшення бюджетного дефіциту. Крім того, такий пода¬ток може стримувати зростання споживання нафти, зменшувати залежність від ненадійних іноземних джерел постачання і зменшувати забруднення навко¬лишнього середовища.
Застосуємо інструментарій про¬позиції та попиту для того, щоб проаналізувати вплив податку на бензин у розмірі 1 дол. за галон. Під тягарем, або ступенем впливу, податку розуміємо кінцевий економічний вплив податку. Чи переміститься його тягар повністю й нафтову індустрію, чи ляже на споживачів? Відповідь можна шити тільки за допомогою інструментарію пропозиції і попиту. Графік 5—9 показує початкову рівновагу в точці Е на перетині кривих SS і DD, якщо ціна бензину 1 дол. за галон. Обсяг споживання становитиме 100 млрд. галонів а рік.
Оподаткування у розмірі 1 дол. на роздрібному ринку бензину зобразимо як переміщення кривої пропозиції вгору при незмінній кривій попиту. Крива попиту не переміщується, бо величина його при будь-якій ціні стала після збільшення податку на бензин. Споживачі можуть не знати і не цікавитись, кому надходять сплачувані ними кошти на заправній станції: уряду, нафтовим компаніям чи Саудівській Аравії.
Крива пропозиції навпаки переміститься вгору на 1 дол. тому, що виробники готові продати певну кількість бензину (скажімо, 100 млрд. галонів), якщо вони отримуватимуть таку ж остаточну ціну, як і до цього. Тобто ринкова ціна кожної величини пропозиції повинна зростати точно на розмір податку. Якщо початкове виробники були готові продати 80 млрд. галонів за 0,9 дол. за галон, то тепер — таку ж кількість за ціну 1,9 дол. (яка після віднімання податку принесе виробникам їхні D,9 дол. за галон).
Якою буде нова рівноважна ціна? Відповідь є на перетині нової кривої пропозиції S'S' і кривої попиту DD у точці Е'. Унаслідок переміщення кривої пропозиції ціна зростає. Обсяг куплених і проданих товарів зменшується. Якщо уважно подивитися на графік, то можна виявити, що нова ціна рівноваги зросла з J дол. до приблизно 1,9 дол. Новий рівноважний обсяг виробництва, при якому купівля і продаж перебуватимуть у рівновазі, зменшився зі 100 млрд. до приблизно 80 млрд. галонів.
Хто ж, врешті, сплачує податок? Який його тягар, або ступінь впливу? Зрозуміло, до нафтова промисловість сплачує малу частку, оскільки отримує лише 90 центів (1,9 дол. мінус 1 дол. податку), а не 1 дол. Більшу частину тягаря за зростання роздрібної ціни на 90 центів несе споживач, бо пропозиція с відносно еластичною ціною, тоді як попит — відносно нееластичним.
На кого обтяжливіше впливає податок: па споживачів чи па виробників — це залежить від відносної еластичності попиту і пропозиції. Податок переміщуєте до споживачів, якщо попит нееластичний порівняно з пропозицією. Податок переміщується назад до виробників, якщо пропозиція с відносно менш еластично ніж попит.
Апарат пропозиції і попиту можна застосувати до багатьох інших видів податків. Використовуючи його, можна зрозуміти, як податок на сигарети впливає і на ціни, на споживання сигарет; як податки, або мита, на імпортні товари діють на зовнішню торгівлю; як податки на фактори виробництва, такі, як праця, капітал і земля, впливають на заробітну плату, процентні ставки й земельну ренту.
Втручання держави у функціонування ринку
Чи с закон пропозиції і попиту незмінним? Тепер ми знаємо, як працюють пропозиція і попит і можемо визначити ціни і кількості у конкурентній ринковій економіці. Проте виникає запитання, як на взаємодію попиту і пропозиції впливає державне регулювання, податки і державні видатки разом із зовнішньою торгівлею га багатьма іншими факторами.Ми не можемо заперечувати, що ціна залежить від діяльності держави. Проте ця діяльність не індукує нових сил, що діють поза пропозицією і попитом. Швидше вона є одним із багатьох факторів, що діють через пропозицію і попит, щоб визначати ціни і кількості. Якщо уряд витрачає більше грошей на взуття, вантажні автомобілі або дослідження з реабілітації наркоманів, то ці видатки розширюватимуть попит на ці товари і підвищуватимуть ціни на них. Однак конкурентні ціни на товари військового призначення або наукові дослідження все ж таки залежать від пропо¬зиції і попиту, тобто пропозиція і попит не забезпечують остаточного пояснення ціни. Вони корисні як загальні категорії для аналізу й опису великої кількості сил, з якими стикаються ціна і кількість. Пропозиція і попит — це початок розумій економічних явищ, а не остаточна відповідь на них. Оскільки ми зрозуміли, працюють ринкові сили за допомогою пропозиції і попиту, то можна усвідомив помилку початківців, які твердять: «Не можна скасувати закон пропозиції попиту. Король Канут знав, що він не може наказати океанічному припливі відійти від його трону аж! до моря. Так і будь-який розумний уряд знає, що можна уникнути впливу взаємодії пропозиції і попиту або втручатися в взаємодію».
Ліпше взагалі не вивчати жодної економічної теорії, ніж залишитися з такс думкою. Безперечно, уряд може впливати на ціну. Він чинить вплив на ціну, діючи на пропозицію чи на попит або одночасно на обидві ці змінні. Тривалий час уряд намагалися вплинути на ціни через обмеження обсягів виробництва. Ембарго і торгівлю з Іраком у 1990 р. зменшило видобуток нафти, і ціни на нафту різко зрослі Бразилія спалювала каву, щоб підвищити на неї ціну. Уряд Сполучених Штат обмежує посівні площі, щоб підвищити ціни на продовольчі товари та збільшити доходи фермерів.
Ці уряди не порушили закону пропозиції і попиту. Вони не мають секреті економічної зброї. Вони просто впливають на дію закону пропозиції і попиту.
Мінімальні і максимальні ціни
Хоча завжди існував політичний тиск, щоб утримувати ціни на низькому рівні, заробітну плату на високому,, все ж досвід завжди засвідчував, що розширені контролю за цінами і заробітною платою спричинювало значні економічні спотворення. Економісти здебільшого рекомендують законодавчий контроль за цінами в екстремальних ситуаціях.
Сміт протестував проти меркантильної політики державного втручання у минулому. Нині більшість економічних систем зазнають невдач від зниження ефективності викликаного невмілими інтервенціями в механізм попиту і пропозиції, хоча в інтервенції і здійснюють з добрими намірами. Три приклади урядових інтервенцій показаних на графіку 5—12 (мінімальна заробітна плата, контроль за квартирною платою, встановлення верхньої межі для процентних ставок), ілюструють не сподівані побічні наслідки, що можуть виникати внаслідок державного втручання ринкове визначення ціни і кількості.
• Мінімальний рівень заробітної плати. Інколи уряди законодавче запроваджують розмір мінімальної заробітної плати, яка становить нижню межу плати за будь-яку роботу. Хоча майже кожен погодиться з важливістю високої заробітної плати для подолання бідності, однак дослідження показують, що висока мінімальна заробітна плата часто шкодить тим, кому вона призначена допомагати.
Яка вигода для некваліфікованої молодої людини від знання того, що певне робочче місце оплачується в розмірі 4 дол. за годину, якщо вона отримати роботу не може? графіка 5—12, а, бачимо, що висока мінімальна заробітна плата спричинює значне безробіття. Ми можемо розглянути вплив зростання мінімальної заробітної плати на рівень заробітної плати низькооплачуваних, малокваліфікованих робітників. Дослідження свідчать, що цінова еластичність попиту на малокваліфіковану робочу силу більша від одиниці, якщо фірми замінюють місцевих малокваліфікованих робітників робітниками середньої кваліфікації, капіталом і малооплачуваних іноземними робітниками. Якщо попит на низькооплачуваних робітників еластичний то чи можна бачити, чому збільшення мінімальної заробітної плати зменшить суть заробітної плати, яку отримує ця група.
• Контроль за квартирною платою. Ніхто не любить платити за квартиру. Проте обмеженість землі і житла часто с причиною надзвичайно високого зростання квартирної плати в містах. У відповідь на підвищення квартирної плати і ворожого ставлення до власників житла держава інколи запроваджує контроль за квартирною платою.Апарат пропозиції і попиту, показаний на графіку 5—12, б, дає змогу виявити наслідки контролю за квартирною платою. При контрольованій квартирній платі існує велика група покупців, які не можуть знайти житла. Люди залишаються надто довго у великих квартирах, бо квартирна плата утримується на рівні, нижчому від ринкового. Відбувається нецінове нормування, і люди змушені давати власникам квартир хабарі або сплачувати надзвичайно великі гарантійні внески, щоб отримати квартиру. Нове будівництво, а також підтримання житла, що існує за умов контролю квартирної плати, занепадає.
Історичний досвід Нью-Йорка, Берклі, Варшави та інших міст свідчить, що шкідливими с впливи контролю за квартирною платою на нове будівництво й тримання в належному стані того, що с. У Нью-Йорку власники залишили десятки тисяч будинків, бо контрольована квартирна плата була занадто низькою для по-риття витрат і оплати податків. За жорстокими словами одного з європейських критиків, ніщо, за винятком бомбардування, не с таким ефективним засобом для руйнування міста, як контроль за квартирною платою.
• Обмеження процентних ставок. Процентна ставка — це ціна, яку сплачують за позичені на деякий час гроші. Наприклад, якщо ви позичаєте 5000 дол. для оплати вашої освіти, то, можливо, вам доведеться платити 10 відсотків за рік (тобто 500 дол. щорічно) у вигляді процента за позичені кошти.
З біблійських часів вилучення процента було об'єктом підозри, бо люди зобов'язані платити кредитору за використання коштів, хоча кредитор не надає видимої послуги. У попередні епохи надання позики з мстою вилучення проценті розглядали як злочин, який називали лихварством. Однак і сьогодні в деяких країна! запроваджують офіційну максимальну процентну ставку.
На жаль, верхня межа процентної ставки інколи значно нижча від вільної ринко¬вої. Хоча процентна ставка у розмірі 12% за рік може здаватися високою для позив по кредитній курточці або на покупку автомобіля, проте вона може не покривай витрати, пов'язані із позичанням, адміністративними витратами і ризиком несплаті боргу. З графіка 5—12, в, бачимо, яким с вплив державного запровадження максимальної ставки на надто низькому рівні — кошти міліють, банки та інші фінансові, інститути відмовляються надавати невигідні позики. Ті, хто зацікавлений у такій процентній ставці, або отримують вигоду від контролю, виявляють, що не можуть позичити ні в кого, крім «лихварської акули», яка може вимагати «шість за п'яти тобто 600 дол. процентів у тиждень за кожні позичені 500 дол. Недорога позика, які ви не можете отримати, не принесе вам нічого доброго.
Подібні приклади державного втручання у функціонування ринків можна знайти в усіх суспільствах. Справді, колишні соціалістичні країни всюди намагалися перехитрити пропозицію і попит шляхом державних команд, пропаганди і штрафів. Довгі черги за хлібом у Москві і Празі свідчили про те, що уроки пропозиції і попиту використовують всюди, і не лише в країнах, що визначають себе як ринкові суспільства.
• На цьому аналіз апарату пропозиції і попиту закінчимо. У наступних декількох розділах ми дослідимо роль попиту і пропозиції у виборі споживача і витрат виробництва. Це допоможе пояснити методи ціноутворення на конкурентних) монополістичних ринках; проаналізувати, чому такі життєво важливі речі перше потреби, як вода, — дешеві, а предмети розкоші, наприклад, діаманти, дорогі, показати, чому конкурентні ринки ведуть до ефективного (можливого, несправедливого) розподілу ресурсів.