Номінальний та реальний ВВП

1. Макропоказники – це показники в грошовій формі. Тому їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін. Зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з метою визначення їхнього реального зрушення можна забезпечити лише за умов, якщо ціни будуть незмінними. Насправді, ціни з року в рік змінюються. Це означає, що на величину ВВП впливають зміни як фізичних обсягів виробництва, так і цін. З метою нівелювання цінового фактора в макророзрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний та реальний, застосовуючи при цьому і два види цін: поточні і постійні.

Номінальний ВВП (ВВПн) – це загальний обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва.

Номінальний ВВП =  piqi,

де qi – обсяг виробництва і-го товару в поточному році, pi – ціна і-го товару в поточному році.

Таким чином, на величину номінального ВВП впливають два процеси:

1)динаміка обсягу виробництва;

2)динаміка рівня цін.

Реальний ВВП (ВВПр) – загальний обсяг виробництва, який вимірюється в постійних (незмінних, базових) цінах, (приймається за базу),тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва:

Реальний ВВП =  p0qi,

де p0 – ціна і-го товару в базисному році.

Якщо величина індексу цін менша за одиницю (Ір 1), то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається інфлюванням. Якщо ж величина індексу більша за одиницю (Ір  1), то відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення.

На основі ВВПр обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва (Тз) і темп його приросту (Тп):

Тз= (ВВПр у поточному році / ВВПр у базовому році)*100

Тп=((ВВПр у поточному році – ВВПр у попередньому році) / ВВПр у попередньому році)*100

Важливе значення має також обчислення темпів зростання та приросту ВВП за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються різні індекси цін. Основним з них є індекс цін ВВП (Іц), який називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових цін (ІОП).

Індекси цін відображають співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів та послуг (ринкового кошика) для певного поточного року й сукупною ціною ідентичної або схожої групи товарів та послуг у базовому році.

Згідно з існуючою практикою індекси цін розглядаються у %.

Наприклад, якщо ціна споживчого кошика у 1997 році дорівнювала 5000 грн., а в 1995 році ціна складала 4000 грн., то ІСЦ буде дорівнювати 125% (5000/4000*100%).

Дефлятор ВВП, тобто Іц більше пристосований порівняно з ІСЦ для вимірювання загального рівня цін. Дефлятор ВВП ширший, тому що враховує не тільки ціни споживчих товарів та послуг, а також для ціни інвестиційних товарів, товарів, які купує держава, а також товарів та послуг що купуються і продаються на світовому ринку. У зв’язку з цим дефлятор ВВП – це індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг.

Якщо аналізується 1997 рік, то дефлятор ВВП у 1997 році буде виражений співвідношенням:

Іц1997 р. = (ВВПн (1997 р) / ВВПр (1997 р)*100

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в аналізованому році порівняно з попереднім.

На величину номінального ВВП впливають зміни як фізичного обсягу продукції, так і рівня цін. Тому виникає питання, якою мірою це пов’язано зі зміною фізичного обсягу виробництва, а якою - зі зміною цін чи обома обставинами водночас. Для визначення ВВП з урахуванням лише зміни фізичного обсягу виробництва потрібно здійснити коригування показника номінального ВВП.

Процес коригування номінального ВВП здійснюється за допомогою дефлятора ВВП. Це дає змогу інфліювати (збільшити грошовий вираз ВВП з урахуванням динаміки цін) або дефліювати (зменшити грошовий вираз ВВП з урахуванням динаміки цін). Результатом цього коригування є обчислення реального ВВП для кожного року у постійних цінах, тобто цінах базового року.

Найточнішим методом інфліювання або дефліювання номінального ВВП даного року є ділення номінального ВВП на індекс цін ВВП (дефлятор ВВП) і помноження одержаного результату на 100, тобто

ВВПр=ВВПн /Іц*100

Завдяки інфліюванню номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП збільшується в ті роки, в яких ціни були нижчими від цін базового року. За допомогою дефліювання номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП зменшується стосовно тих років, в яких ціни були вищими від цін базового року.

Спираючись на дефлятор ВВП можна також визначити приріст (або зменшення) номінального ВВП за рахунок цін. Це можна обчислити за такими формулами:

Ца=Іца – 100 або Ца=((ВВПна-ВВПра) / ВВПра)*100,

де Іца , Ца – темп зростання (зниження) та темп приросту (зниження) цін у періоді, що аналізується; ВВПна, ВВПра – номінальний та реальний ВВП у періоді, що аналізується.

Використовують ще такі цінові індекси Ласпейреса, Пааше і Фішера (цінові дефлятори).Індекс Ласпейреса (або агрегатний індекс цін) показує як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною.

Індекс має вигляд:

Ілр = p1q0 / p0q0

де р1,р0 – ціни відповідно в поточному і базисному періодах; q0 – обсяг виробництва в базисному періоді.

Цей індекс дещо завищує темпи зростання рівня цін, оскільки при його розрахунку нехтують тим фактом, що із зміною цін, безперечно, відбуваються зміни в структурі споживчих товарів.

Індекс Ласпейреса, розрахований для фіксованого “кошика” споживчих товарів і послуг (qk), називають індексом споживчих цін:

Ісцр = р1qk / р0qk

Фіксований споживчий кошик складається приблизно із 300 найменувань товарів і послуг, які купуються типовим міським мешканцем. Індекс побудований так, що ціна кошика у базисному періоді береться за 100%, а тому значення індексу вказують на те, на скільки відсотків змінилась ціна товарів – компонентів споживчого кошика у поточному періоді в порівнянні з попереднім.

Індекс споживчих цін розраховується щомісячно, є оперативним і найпоширенішим показником рівня інфляції.

Індекс Пааше частково усуває обмеженість індексу Ласпейреса.

Індекс має вигляд:

Іпр = р1q1 / р0q1 де q1 – обсяг виробництва в поточному періоді.

Індекс Пааше, розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП:

Дефлятор ВВП = Номінальний ВВП / Реальний ВВП = р1q1 / р0q1

Оскільки на цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують підвищення цін на окремі товари, вважається що дефлятор ВВП недооцінює зростання загального рівня цін.

Безперечно, що індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різну характеристику зміни рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існують три суттєві відмінності:

-дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари та надані послуги, а індекс споживчих цін – тільки на ті товари, що входять до складу споживчого кошика;

-дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт не входить до складу ВВП. Але до споживчого кошика входять імпортні товари, тому в індексі споживчих цін знаходить відображення зміна цін і на імпортні товари;

-дефлятор ВВП є поточно зваженим (індекс Пааше), а індекс споживчих цін є базисно зваженим (індекс Ласпейреса).

Проте на практиці відмінність між цими двома індексами незначна, і вони обидва досить добре відображають тенденцію та швидкість зміни цін. В залежності від мети дослідження завжди можна підібрати той індекс, який найбільшою мірою відповідає поставленому завданню.

Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Ласпейреса і Пааше, усуває їхню обмеженість:

Іфр =  (Ілр * Іпр) =  ((p1q0 / p0q0) * (р1q1 / р0q1))

2. Національне багатство - це сукупність матеріальних благ і духовних цінностей, нагромаджених суспільством за всю його історію. Масштаби, структура і якісний рівень національного багатства визначають економічну могутність країни, потенціал її наступного соціально-економічного розвитку.

Уявлення про структуру національного багатства дає схема, зображення на рисунку.

Структура національного багатства

Про рівень економічного розвитку країни та її можливості в нарощуванні економічної могутності свідчить структура національного багатства. Найбільше значення має економічний потенціал країни, який представлений основним і оборотним виробничим капіталом, кадрами працівників, вчених і спеціалістів.

Приклади:

1. У 1997 році номінальний обсяг ВВП становив 486,2 млрд. грн., а індекс цін дорівнював 121,7, тобто був на 21,7% вищим порівняно з базовим 1995 роком.

У 1990 році номінальний обсяг ВВП становив 273,2 млрд. грн., а індекс цін – 85,7, тобто був на 14,3% нижчим порівняно із базовим 1995 роком.

Реальний обсяг ВВП з урахуванням індексу цін дорівнюватиме:

Для 1997 року – 399,5 млрд, грн. ((486,2 / 121,7)*100, а для 1990 року – 318,8 млрд. грн. ((273,2 / 85,7)*100)

2. У році, що аналізується, номінальний ВВП складав 180 млн грн., реальний ВВП – 144 млн. грн. Враховуючи наведені дані, обчислимо дефлятор ВВП, який складає 125% ((180/144)*100). Звідси приріст номінального ВВП за рахунок цін складе:

Ц = 125 – 100 =25%, або Ц = ((180-144 / 144)*100 = 25%.

Примітка:

Показник чистого економічного добробуту (ЧЕД), виведений в 1972 році професорами В.Нордгаузом та Д.Тобіном з Єльського університету.

Даний показник відображає те, що показник ВВП не є досконалим мірилом економічного доброботу, так як показник ВВП має значні недоліки:По-перше, від величини ВВП варто було б відняти вартісну оцінку так званих негативних факторів (забруднення повітря і води і т.п.), які повязані з його виробництвом, і, зрозуміло, завищують рівень нашого матеріального добробуту. Скажімо, виробник забруднює річку, держава витрачає кошти на її очищння, що збільшує показник ВВП, проте вартість забруднення не враховується.

По-друге, до ВВП не внесена вартість неринкових операцій (робота домогосподарки, робота тесляра, який займається ремотом власного будинку, безоплатна праця добровольців). Всі ці види діяльності є доцільними з точки зору економіки, проте, у відповідності із загальноприйнятою методологією, не враховуються при розрахунку ВВП.

По-третє, у ВВП не відображається вартісна оцінка дозвілля і не відображається повною мірою покращання (або ж погіршення) якості товарів, а це, безумовно, є одним з мірил економічного добробуту.

Отже, щоб отримати показник чистого економічного добробуту необхідно із офіційного обсягу ВВП:

відрахувати вартість впливу на економіку негативних факторів;

додати вартісну оцінку неринкових операцій;

додати обсяг продукції, створений тіньовим сектором економіки;

додати вартісну оцінку дозвілля та покращення якості товарів.

ЧЕД головним чином нагадує про те, що показник ВВП не є досконалим, проте показник ВВП є найкращим макроекономічним показником, який ми маємо на сьогодні і яким користується весь світ.

Пам’ятка:

Розрахунок ВНП за витратами: GNP = C + Ig + G + NE

де GNP – валовий національний продукт, С – споживчі витрати, Ig - валові приватні інвестиції,G - державні витрати,NE - чистий експорт

Чистий експорт: NE = E – Z

де NE – чистий експорт,E – експорт, Z - імпорт

Чистий експорт може бути від’ємною величиною

Обчислення ВНП за доходами: GNP = W + R + i + p + A + Tн

де W - заробітна плата, R – рента, і – процент, р – прибуток, А – амортизація, Тн - непрямі податки

Валовий внутрішній продукт (ВВП): GIP = GNP – NE

де GIP – валовий внутрішній продукт, GNP – валовий національний продукт, NE – чистий експорт

Чистий національний продукт: NNP = GNP – A

де NNP – чистий національний продукт, GNP – валовий національний продукт, A – амортизація

Національний доход: NJ = NNP – Tн

де NJ - національний доход, NNP – чистий національний продукт, Tн - непрямі податки

NJ= W + R + i + p

де NJ - національний доход, W - заробітна плата, R – рента, i – процент, p - прибуток

Особистий доход : 3

PJ = NJ - - - +

Доход кінцевого використання : DJ = PJ - Tінд

DJ - доход кінцевого використання,PJ - особистий доход, Tінд - індивідуальні податки

ЛІТЕРАТУРА:

1.Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”. 1998 с. 237-240.

2.Комісарук М.П. “Макроекономіка: курс лекцій”. Коломия - 1999 с. 41-46.

3.Макконел, Брю. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд.. – М.: Республика, 1992.

4.Павловський М. “Макроекономіка перехідного періоду”. К.: “Техніка”. 1999.

5.Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 1999 с. 50-53.