Фінансово–бюджетна система
Фінансово-бюджетну систему України складають фінанси респуб¬лік¬и, місцевих органів влади, фінанси підприємств і організацій всіх форм власності, банківський і державний кредит.
Бюджетна система будується на основі таких принципів: 1.закріплення за кожною ланкою бюджетної системи законодавчо встановлених джерел доходів; 2.встановлення диференційованих податків на прибуток залежно від видів діяльності та рівновеликих податків по всіх формах власності, підпорядкованості та належності в межах кожного виду діяльності; 3.забезпечення самостійності кожної ланки бюджетної системи у формуванні та використанні закріплених доходних джерел.
Система самостійності бюджетів різних рівнів (при раціональному зв’язку між ними) дозволяє відповідним органам управління мати фінансову базу проведення власної соціально-економічної політики, виконання своїх функцій та реалізації соціальних програм.
Закон України “ Про бюджетну систему України ” (29.06.1995 р.) визначає основні категорії, що характеризують бюджетну систему, таким чином.
Бюджет — план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади та місцевими Радами народних депутатів.
Зведений бюджет України — сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи.
Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи.
Бюджетний процес — регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контроль за їх виконанням, затвердженням звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.
Бюджетний рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня.
Бюджетна класифікація — єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівняльність бюджетних даних.
Дефіцит бюджету — перевищення видатків над доходами. Профіцит (надлишок) — перевищення доходів над видатками.
Склад видатків Державного бюджету України:
1. фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання та підвищення життєвого рівня народу, заходів щодо соціального захисту населення;
2. фінансування здійснюваних установами та організаціями заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров ’ я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення;
3. фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геолого-розвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що здійснюється відповідно до загальнодержавних програм;
4. на оборону;
5. на охорону навколишнього природного середовища;
6. на утримання правоохоронних та митних органів, податкової, захисту прав споживачів та контрольно-ревізійної служб;
7. утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;
8. здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності;
9. дотації, субвенції, що передаються з Державного бюджету України до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;
10. на виплату всіх видів пенсій, видатків, спрямованих на захист громадян, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, виплату допомоги по безробіттю, витрати на професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення та заходи по створенню додаткових робочих місць;
11. утворення державних матеріальних і фінансових резервів;
12. обслуговування внутрішнього і зовнішнього державних боргів та їх повернення;
13. інші заходи, що фінансуються з Держбюджету відповідно до Законів України.
У Держбюджеті передбачається резервний фонд КМУ у розмірі до 2% від обсягу його видатків для фінансування невідкладних витрат в народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження Держбюджету.
У Держбюджеті понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до 2% загального обсягу видатків бюджету. Вона може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у тому ж році до розмірів, установлених під час затвердження Держбюджету.
Доходи Держбюджету України формуються за рахунок:
1. частини податку на додану вартість та акцизного збору, які визначаються Законом про Держбюджет на наступний рік;
2. 30% від податку на прибуток підприємств та організацій усіх форм власності, від податку на майно підприємств та організацій, від плати за землю;
3. надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;
4. частини надходжень від приватизації, надходження від реалізації державного майна, орендна плата за оренду цілісних майнових комплексів;5. внесків до Пенсійного фонду, Державного фонду сприяння зайнятості населення, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення та внесків до інших загальнодержавних цільових фондів,створення яких передбачене законодавством України;
6. надходжень від внутрішніх позик, повернутих державі позик, процентів від наданих державою позик і кредитів;
7. дивидендів від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах;
8. плата за спеціальне використання природних ресурсів;
9. інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Держбюджету.
Закон України “ Про бюджетну систему України ” визначає також склад доходів і видатків республіканського бюджету АРА, обласних, районних та міських бюджетів.
Організація бюджетного процесу. Верховна Рада не пізніше 15 червня поточного року розробляє і надсилає Президенту України спеціальну постанову (бюджетну резолюцію) про основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний рік.
Міністерство фінансів на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік та фінансових можливостей держави складає попередній проект зведеного бюджету України і доводить відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади, які подають Мінфіну свої пропозиції.
Мінфін розглядає ці пропозиції і готує проекти зведеного та Державного бюджетів України і до 15 серпня подає їх на розгляд КМУ, який приймає остаточне рішення щодо проекту Закону про Держбюджет і подає його Президенту України. В разі згоди Президента проект Закону до 15 вересня вноситься на розгляд Верховної Ради.
Верховна Рада затверджує: граничний розмір дефіциту, суми доходів відповідно до бюджетної класифікації, суми видатків щодо кожного розпорядника коштів відповідно до бюджетної класифікації, суми дотацій, субвенцій та розміри відрахувань від регулюючих доходів до бюджетів АРК, областей, міст Києва та Севастополя, розмір оборотної касової готівки Держбюджету України.
Доходи і видатки цільових загальнодержавних фондів, включених до складу Держбюджету, затверджуються щодо кожного фонду окремо.
Звіт про виконання Держбюджету подається Президентом України Верховній Раді до 1 травня року, наступного за звітним.
Закон України “ Про Рахункову палату ” (11.07.1996 року)визначає, що Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй.
Завданням Рахункової палати є здійснення контролю за: 1. своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витраченням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою ті їх цільовим призначенням; 2. утворенням і погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів; 3. фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля; 4. дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України; 5.законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку та уповноважених банків.
Рахункова палата проводить аналіз відхилень від показників Державного бюджету України та готує пропозиції про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому. Вона регулярно інформує Верховну Раду України, її комітети про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій.
Державне казначейство згідно постанови КМУ № 590 від 31.07.95 року:
1. організовує виконання Держбюджету і здійснює контроль за цим;
2. здійснює управління наявними коштами Держбюджету, в т. ч. в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період;
3. здійснює фінансування видатків Держбюджету;
4. веде облік касового виконання Держбюджету, складає звітність про стан виконання державного та зведеного бюджетів;
5. здійснює управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;
6. розподіляє між Держбюджетом та місцевими бюджетами відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою;
7. здійснює контроль за надходженнями і використанням коштів державних позабюджетних фондів;
8. розробляє та затверджує нормативно-методичні документи з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів всіх рівнів.Державне казначейство складається з Головного управління та його територіальних органів — управлінь Державного казначейства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах.
Правові основи державного пробірного нагляду викладені у Декреті Кабміну України “Про державний пробірний нагляд” від 17 травня 1993 року.
Державний пробірний нагляд — система заходів, спрямованих на здійснення державного контролю за видобуванням, виробництвом, використанням, обігом, обліком і зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та виробів з них, виконання операцій із зазначеними цінностями, а також забезпечення залучення до вторинної переробки відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння.
Державний пробірний нагляд здійснюється Державною пробірною палатою України, підпорядкованими їй регіональними державними інспекціями пробірного нагляду та постійними контролерами на підприємствах по виробництву дорогоцінних металів та обробці алмазної сировини.
Усі ювелірні та інші побутові вироби з дорогоцінних металів, виготовлення в Україні, ввезені з-за кордону для продажу, або ті, що вивозяться з України, повинні відповідати встановлним пробам і мати державне прбірне клеймо.
Проба — державний стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено вироби з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одиниці тисячі вагових одиниць сплаву.
В Україні для ювелірних та інших побутових виробів із дорогоцінних металів встановлюють такі проби: платина — 950; золото — 333; 375; 500; 585; 750; срібло — 750; 800; 830; 875; 925; 960.
Вироби, що мають пробу нижче встановленої мінімальної, не підлягають клеймуванню та реалізації як вироби з дорогоцінних металів.
Виготовлювачі ювелірних та інших побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, зобов’язані мати іменник , відбиток якого проставляється виготовлювачем на всіх виробах.
Закон України “Про державний внутрішній борг України” (16.09.92 року) визначає, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов’язання Уряду України у грошовій формі.
До боргових зобов’язань Уряду України належать випущенні ним цінні папери, інше зобов’язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити.
Боргові зобов’язання Уряду України можуть бути короткострокові — до 1 року, середньострокові — від 1 до 5 років і довгострокові — 5 і більше років.
Боргові зобов’язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських зобов’язань України. В окремих випадках можуть бути і інші форми урядових боргових зобов’язань.
Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела та строки погашення встановлюються Верховною Радою України одночасно із затвердженням Державного бюджету України.