Приватизацiя державного майна
1.Поняття і мета приватизації державного майна.
Одним із джерел інвестування вітчизняної економіки є приватизація державного та відчуження комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до законодавства можуть бути покупцями у процесі приватизації.
Приватизація державного та відчуження комунального майна є однією з умов переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки, курс на яку був взятий Україною ще в 1990 р. відповідно до Концепції про перехід Української РСР до ринкової економіки, схваленої Верховною Радою 1 листопада 1990 р. Запровадження елементів ринкової системи господарювання у вітчизняну економіку спрямований на подолання монополізму державної власності, який мав місце за адміністративно-керованої економіки. Це здійснюється шляхом роздержавлення та приватизації, а також легалізації та підтримки інших форм власності – комунальної, колективної та приватної з метою забезпечення ефективності економіки країни і підтримання в ній конкурентного середовища.
Поняття приватизації державного майна викладено в ст. 1 Закону України Про приватизацію державного майна” від 19 лютого 1997 р. Приватизацією державного майна визнається відчуження майна, яке перебуває у державній власності, та майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних і юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до згаданого закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Відчуження майна, що перебуває у комунальній власності, вже не охоплюється поняттям “приватизація державного майна”, оскільки відповідно до Конституції України (ст. 41) комунальна власність визнається окремою, нарівні з державною і приватною, формами власності, а не різновидом державної власності, як це мало місце до прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України. Однак приватизація комунального майна (тобто відчуження майна, що перебуває у власності територіальних громад, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями у процесі приватизації) здійснюється органами місцевого самоврядування на підставі законодавства про приватизацію державного майна.
Якщо на початкових етапах приватизації державного майна основною її метою було створення значного прошарку нових власників за рахунок передачі державного майна фізичним і недержавним юридичним особам, то на сучасному етапі приватизації, об'єктами якої стають великі та середні підприємства, акцент робиться на забезпечення в процесі приватизації підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та необхідності залучення коштів на структурну перебудову економіки, тобто інвестування вітчизняної економіки за рахунок коштів, (а) отриманих від покупців в процесі приватизації і (б) вкладених покупцями у об'єкти приватизації у післяприватизаційний період відповідно до умов угод приватизації. Кошти, одержані від продажу державного майна, зараховуються до позабюджетного Державного фонду приватизації, позабюджетного фонду приватизації Автономної Республіки Крим і спрямовуються не лише на відшкодування витрат, пов'язаних із приватизацією, але й для кредитування технічного переозброєння приватизованих підприємств, розвиток підприємництва та створення нових робочих місць у межах, що визначається Державною програмою приватизації, та відповідно до Державного бюджету України. Згідно з п. 119 Державної програми приватизації на 1999 р., затвердженої Указом Президента від 24 лютого 1999 р., фінансова підтримка підприємств здійснюється шляхом перерахування на безповоротній основі 60 відсотків коштів, отриманих від продажу об'єкта приватизації, який перебуває у підприємства на балансі, цьому підприємству У порядку, встановленому Фондом державного майна України.
Таким чином, приватизація взагалі та насамперед так звана «велика приватизація», спрямовані на забезпечення інвестування економіки країни з метою досягнення певного соціального результату – підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, структурної перебудови економіки, створення умов для приватних власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку приватизованого об'єкта, а також для підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках.
2. Законодавство про приватизацію державного майна
Українське законодавство про приватизацію складається з трьох гілок:
• законодавство про приватизацію майна державних підприємств та організацій;
• законодавство про приватизацію землі;
• законодавство про приватизацію державного житлового фонду. Предметом нашого розгляду буде перша гілка приватизаційного законодавства.Відповідно до Конституції України (пункти 7 і 8 ст. 92) правовий режим власності та правові засади підприємництва (а саме вони безпосередньо пов'язані з приватизацією державного та відчуженням комунального майна) визначаються виключно законами України. Однак згідно з Перехідними положеннями Конституції Президент протягом трирічного терміну з моменту набуття чинності Конституцією України вправі видавати укази з економічних питань за умов дотримання вимог цих положень: відсутності закону з питань, що регулюються указом; одночасного подання до Верховної Ради України проекту відповідного закону; набрання указом чинності за умов, якщо Верховна Ради України протягом місячного строку з моменту подання зазначеного проекту закону не розгляне його та не прийме відповідне рішення (щодо прийняття цього закону або відхилення представленого проекту).
Питання приватизації майна державних підприємств та організацій (далі – приватизації державного майна) регулюється такими законами:
Законом України “Про приватизацію державного майна” від 19 лютого 1997 р., який є новою редакцією Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств та організацій” від 4 березня 1992 р.;
Законом України “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” від о березня 1992 р., що визначає особливості приватизації малих підприємств і діє в редакції Закону від 15 травня 1996 р.;
Законом України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р., який регулює порядок застосування приватизаційних майнових сертифікатів у процесі приватизації державного майна;
Законом України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 10 липня 1996р.;
Законом України “Про перелік права державної власності, що не підлягають приватизації” від 7 липня 1999 р;
Законом України затверджується також Державна програма приватизації, яка розробляється щорічно Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України не пізніше як за місяць до затвердження Державного бюджету України, але до початку наступного бюджетного року.
Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації. В ній визначаються:
• завдання щодо приватизації майна, яке перебуває у державній власності, та майна, що належить Автономній Республіці Крим, на перший бюджетний рік і прогноз щодо приватизації зазначеного майна на наступні два роки, виходячи з пріоритетів приватизації;
• відповідні способи приватизації для різних груп об'єктів;
• квоти обов'язкового застосування приватизаційних паперів для приватизації різних груп об'єктів;
• завдання відповідним органам виконавчої влади щодо забезпечення проведення приватизації;
• заходи щодо залучення в процесі приватизації інвесторів;
• особливості участі в процесі приватизації громадян України, іноземних інвесторів та інших покупців;
• розрахунки витрат на виконання програми приватизації, порядок їх відшкодування та джерела фінансування;
• прогноз надходження коштів від приватизації та напрямки їх використання.
Фонд державного майна України щорічно звітує перед Верховною Радою України про виконання Державної програми приватизації.
Державна програма приватизації на 1998 рік була затверджена Законом України від 19 лютого 1998 р., а Державна програма приватизації на 1999р.– Указом Президента України від 24 лютого 1999 р., що був виданий та набув чинності відповідно до Перехідних положень Конституції України.
Наступною категорією нормативних актів, що регулюють питання приватизації державного майна є укази Президента України:
“Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії” від 19 лютого 1994 р., що визначає правове становище зазначених організацій та їхню роль у процесі приватизації як фінансових посередників;
“Про холдингові компанії, що створюються у процесі корпоратизації та приватизації” від 11 травня 1994 р., який регулює порядок створення та особливості правового становища таких компаній.
Серед актів Уряду України, що регулюють відносини у сфері приватизації, слід назвати такі:
Декрет Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства” від 17 березня 1993 р., який визначає особливості створення та діяльності цих товариств, а також виконання ними функцій фінансовий посередників у процесі приватизації державного майна;
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку об'єктів, приватизація яких здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України” від 12 січня 1996 р.;
Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок обігу сертифікатів, отриманих громадянами України як компенсацію від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку та колишнього Укрдержстраху” від 7 лютого 1996 р. №161;
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства” від 11 вересня 1996р. № 1099;Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку підприємств, які приватизуються за індивідуальними планами” від 27 червня 1996 р. №684;
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств на некомерційних конкурсах під інвестиційні зобов'язання” від 27 червня 1996 р. № 688;
Методика оцінки вартості майна під час приватизації, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. № 1114;
Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Державної акціонерної компанії “Національна мережа аукціонних центрів” від 25 грудня 1998 р. № 2066 (ця Державна компанія створена на базі Національної мережі сертифікатних аукціонів у зв'язку з переходом від сертифікатної до грошової приватизації);
інші постанови Кабінету Міністрів України, що видаються відповідно до законів і указів Президента та регулюють відносини у сфері приватизації державного майна.
Роль відомчих нормативних актів у системі приватизаційного законодавства також досить значна, хоча вони мають видаватися відповідно до законів України, Указів Президента та постанов Уряду України. Питання, пов'язані з приватизацією державного майна, регулюються наказами Фонду державного майна України (далі ФДМ України), Міністерства фінансів України (далі – Мінфін України), Національного банку України (далі – Нацбанк України), Антимонопольного комітету України (далі – АМК України), Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – ДКЦПФР) у межах їхньої компетенції. Серед відомчих нормативних актів з питань приватизації державного майна можна назвати такі:
Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затверджене наказом Фонду державного майна України від 4 лютого 1993 р. №56 з урахуванням змін, внесених Положенням про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, яке було затверджене наказом ФДМ України від 30 липня 1998 р. № 1511;
Положення про порядок приватизації структурних підрозділів (одиниць) підприємств (об'єднань), затверджене наказом Фонду державного майна України від 4 травня 1994 р. №263;
Положення про типовий бізнес-план, затверджене наказом Фонду державного майна України від 29 січня 1994 р. № 81 (з наступними змінами і доповненнями);
Типовий договір купівлі-продажу акцій відкритого акціонерного товариства на некомерційному конкурсі під інвестиційні зобов'язання, затверджене наказом Фонду державного майна України від 16 вересня 1996 р. № І076;
Положення про проведення конкурсу щодо відбору уповноважених банків для акумулювання коштів та цільового кредитування приватизованих підприємств, затверджене наказом Фонду державного майна України від 4 вересня 1997 р. № 967;
Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації, затверджене наказом ФДМ України, АМК України і ДКЦПФР від 4 серпня 1997 р. № 821/55-01/204;
Наказ ФДМ України «Про затвердження Положення про порядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та господарських товариств» від 22серпня 1997 р. № 913;
Наказ ФДМ України “Про розгляд звернень підприємств про надання післяприватизаційної підтримки” від 11 вересня 1997 р. № 994;
Накази ФДМ України “Щодо проведення некомерційних конкурсів” від 20 лютого 1998 р. № 312 і “щодо додаткових умов некомерційних конкурсів” №313;
Наказ ФДМ України “Про затвердження Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів (тендера)” від 25 грудня 1997 р. № 1520;
Наказ ФДМ України “Про затвердження Положення щодо укладання угоди на проведення експертної оцінки майна” від 8 січня 1998 р. № 16;
Положення про порядок продажу на фондових біржах пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі, затверджене наказом ФДМ України, ДКЦПФР, АМК України від16 грудня 1998 р. № 2141/297/911;
Типові договори купівлі-продажу об'єктів приватизації, затверджені наказом ФДМ України віл 18 листопада 1996 р. № 13982 та інші.
Незаперечна також роль локальних нормативних актів у регулюванні відносин приватизації. До таких актів слід віднести:
• план приватизації підприємства чи план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, що розробляється комісією з приватизації, яка утворюється після прийняття рішення державним органом приватизації про приватизацію державного підприємства; відповідно до цього плану здійснюється приватизація майна конкретного державного підприємства чи продаж/розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, створеного на базі майна державного підприємства;
• угоди приватизації, тобто договори купівлі-продажу державного майна, які укладаються у процесі його приватизації;• установчі документи відкритих акціонерних товариств, створених на базі майна державних підприємств у процесі їхньої приватизації; до таких документів належать рішення державного органу приватизації про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариства, статут та внутрішні документи останнього;
• установчі документи господарських товариств, створених громадянами для набуття статусу колективного покупця у процесі приватизації.