Аудит ефективності виконання бюджетних програм та напрями його вдосконалення

Вітчизняними і зарубіжними дослідженнями з питань державного фінансового контролю доведено, що шлях до підвищення його ефективності лежить через удосконалення основних складових його системи. Європейська практика вживає слово „аудит" як синонім контролю. Згідно з Міжнародною організацією вищих контрольних органів аудит ефективності - це аудит адміністративної діяльності, який вивчає ефективність використання трудових і матеріальних ресурсів з метою надання замовнику рекомендацій щодо досягнення кращих результатів. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо проведення аудиту ефективності виконання бюджетної програми, затверджені наказом ГоловКРУ від 2 квітня 2003р. № 75, це форма контролю, яка являє собою сукупність дій зі збору та аналітичної обробки статистичних і звітних даних матеріалів ревізій та перевірок, іншої публічної інформації, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень для реалізації запланованих цілей, встановлення фактів, які перешкоджають досягненню максимального результату при використанні визначеного обсягу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів. Відповідно головною метою аудиту ефективності є визначення слабких місць в організації виконання запланованих цілей та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних ресурсів.

Проведені дослідження свідчать про те, що в усіх регіонах України спостерігається занедбаність соціальної інфраструктури. Однією з причин є брак грошей у місцевих бюджетах. В Україні при переході на стратегію сталого розвитку певну увагу приділено регіональному рівню, у зв'язку з чим урядом прийнято ряд спеціальних програм, для виконання яких підґрунтям є трансферти з державного бюджету до бюджетів регіонів або окремих територій, «недоліком бюджетного законодавства є те, що до таких програм не складаються паспорти, а в умовах неповного фінансування не регламентовано принципи спрямування органами місцевого самоврядування ресурсної бази на виконання складових програм. Це створює умови для суб'єктивізму і безконтрольності при розподілі та використанні коштів.

А ті програми , які уже виконуються або частина з них уже виконана не приносить бажаного результату. Це можна показати на прикладі використання коштів державного бюджету на проведення фундаментальних та прикладних розробок у вищих навчальних закладах і наукових установах Міністерства освіти і науки України за 2002-2004 роки. Неефективно використанні бюджетні кошти - це ті бюджетні видатки, які були необов'язковими (без здійснення яких можна було обійтися) при наданні (придбанні) необхідних суспільству за строками, якістю та кількістю товарів (робіт, послуг).

Особлива увага при здійсненні аудиту ефективності виконання бюджетних програм, приділяється плануванню роботи, оскільки раціонально складений план дає можливість ефективно провести аудиторську перевірку.

Тому необхідно приділяти увагу не тільки цільовому використанні державних коштів, які виділенні на бюджетну програму, але й реалізацію проектів, на які були виділені дані кошти. Також при плануванні цільових програм необхідно вивчити потреби користувачів кінцевого результату. За відсутністю чітких показників необхідно разом з головним розпорядником коштів визначити найбільш істотні звітні дані про надані послуги, виконані роботи, реалізований продукт або фінансовий результат, що можуть характеризувати досягнення мети бюджетної програми.

Список джерел:

1.О.В.Грибовський, А.ОАсанов Майбутнє України: Заможна технологічна держава чи „бурякова республіка //Фінансовий контроль. - 2005. - № 6. - с. 14 - 17.

2.Т.В.Поплавська. Від глобального до локального і навпаки // Фінансовий контроль .- 2005. - №6.-С.17-21.

3.Державний фінансовий контроль виконання бюджетних програм //Т.І.Єфименко, І.Б.Стефанюк, Н.І.Рубан та ін. - К,: НДФІ, 2004, - с. 320.