Інвестиційна привабливість Івано-Франківської області

ВСТУП

Розвиток інвестиційної діяльності, спрямований на створення привабливого інвестиційного середовища, та суттєвого нарощування обсягів інвестицій є актуальними завданнями в умовах ринкових перетворень.

Однак, річні обсяги інвестицій поки що залишаються на низькому рівні через несприятливий інвестиційний клімат, що пояснюється недосконалою законодавчою базою, нерозвиненими фондовим ринком та фінансово-кредитною системою, високим податковим тиском, неефективним використанням амортизаційних відрахувань, а також низьким рівнем трансформації заощаджень населення до інвестування, що призводить до відпливу вітчизняних капіталів за кордон та не сприяє залученню іноземних інвестицій в економіку країни.

Активізація інвестиційного процесу є вирішальною умовою продовження соціально-економічних перетворень. Реальна економічна ситуація в Україні значно ускладнює інвестиційну діяльність. Обсяг вкладень не забезпечує передумов економічного зростання і навіть повноцінного відтворення наявного стану. Фактично країна існує за рахунок безповоротного споживання успадкованого від радянських часів виробничого потенціалу. Необхідно розробити адекватний ринковим відносинам інвестиційний механізм, що органічно поєднає форми приватного і державного інвестування та забезпечить оптимізацію взаємозв'язків різних суб'єктів інвестиційної діяльності, створення відповідної законодавчо-нормативної бази та інші заходи, що регламентують інвестиційний процес як окремої фірми чи галузі, і національної економіки в цілому.

Економічна ситуація, що склалася в Україні на початок третього тисячоліття, продовжує залишатися складною. Україна повинна здійснити вибір: або продовжувати рухатися шляхом реформ до економічного зростання та піднесення, або ж піти за критиками теперішнього шляху і зруйнувати навіть те, чого було досягнуто протягом останніх років. Однак, слід чітко усвідомити, що повернення назад призведе не до застою, який був раніше, а до подальшого, ще більшого збідніння та зубожіння народу, до повного занепаду потенційно багатої країни.

Як показали дослідження можливих шляхів розв'язання проблеми макро- і мікроструктурних перетворень, для того, щоб їх здійснити, необхідно створити власні високі технології, які стануть основою конкурентоспроможності національного товаровиробництва, для чого, в першу чергу, потрібно забезпечити високоактивну інвестиційну та інноваційну діяльність. Крім того, від інвестицій залежить припинення спаду виробництва та початок його пожвавлення, тобто, вихід з глибокої кризи, а також, подальше зростання доходів бюджету.

Проблема підвищення ефективності інвестицій та інвестиційної діяльності є предметом дослідження у працях вітчизняних вчених: Крупки Я.Д., Омельченка А.В., Онищенка В., Пересади А.А., Татаренко Н.О.; російських науковців: Четиркіна Е.М., Бочарова В.В., Лівшиця В.Н.; закордонних теоретиків: Бланка І.А., Бернса В., Бірмана В.С., Кейнса Дж.М., Вільямса Я., Гітмана Л.Д. і Джонка М.Д.

Разом з тим, значні аспекти теорії і практики інвестування в умовах ринкового середовища не здобули вагомого розвитку. Потребують подальшого дослідження питань податкового регулювання інвестиційної діяльності та питань, що стосуються активізації інвестиційних процесів. Необхідним є формування підходів до шляхів покращення інвестиційного клімату та залучення іноземних інвестицій.

Виявлення шляхів покращення інвестиційного клімату та залучення іноземних інвестицій визначили актуальність теми магістерської роботи, мету і завдання дослідження.

Метою магістерської роботи є теоретичне та практичне обґрунтування основних тенденцій та факторів, що визначають інвестиційну привабливість Івано-Франківської області.

Об'єктом дослідження є процес управління інвестиційною діяльністю з метою досягнення найвищої віддачі. Предметом дослідження є інвестиційна діяльність в області та оцінка її результатів.

Теоретичною і методологічною основою роботи стали сучасні теорії та наукові розробки вітчизняних та іноземних фахівців з проблем інвестування. У процесі дослідження використовувались системний і комплексний підходи, методи порівняння, узагальнення, пошук причинно-наслідкових зв'язків, тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі теоретичні положення і практичні рекомендації можуть підвищити ефективність інвестування, забезпечити оптимальне формування інвестиційного клімату в Івано-Франківській області.

Магістерська робота складається з вступу, трьох розділів і висновків та пропозицій.

В першому розділі розглядаються теоретико-правові основи інвестиційної діяльності в політиці структурних перетворень України та Івано-Франківської області.

В другому розділі проведений аналіз залучення та вплив іноземних інвестицій в економіку Івано-франківської області..

В третьому – обґрунтовано проблемні аспекти та шляхи збільшення притоку іноземних інвестицій в економіку. Висвітлено напрямки діяльності органів державної влади у сприянні інвестиційного проекту.Підсумком магістерської роботи є висновки, в яких узагальнено викладений матеріал, результати дослідження та пропозиції щодо покращення інвестиційного клімату та активізації інвестиційних процесів в області.

Основний зміст магістерської роботи висвітлено на ____ сторінках.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1.Економічна сутність інвестицій.

Необхідною умовою розвитку економіки є висока інвестиційна активність. Вона досягається шляхом збільшення реалізованих інвестиційних ресурсів і найбільш ефективного їх використання в пріоритетних секторах матеріального виробництва і соціальної сфери. Саме інвестиції формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі визначають конкурентні позиції країн на світових ринках.

Поняття „інвестиції”, „інвестор”, „інвестиційна діяльність” і інші увійшли у вітчизняну термінологію порівняно недавно. За радянських часів ці терміни практично не застосовувалися. В окремих випадках під цими поняттями розуміли сукупність затрат на реалізацію довгострокових вкладень капіталу в засоби виробництва (основні фонди), тобто інвестиції практично ототожнювалися з поняттям “капітальні вкладення”. У найбільш стислому визначенні „капітальні вкладення” більшість економістів трактували як затрати на будівництво та придбання основних засобів [34].

Під інвестиціями ( від лат.Investio-одягаю) в найбільш широкому трактуванні розуміють вкладення певних ресурсів з метою одержання майбутніх вигод, або вкладення капіталу в галузь економіки як в самій країні так ї за її межами.

Професор О.Бланк розглядає інвестиції як вкладення капіталу з метою його наступного збільшення [14,с.10].

Окремі автори під інвестиціями розуміють акт відмови від сьогоднішнього споживання благ заради більш повного задоволення потреб у наступні періоди [36,с.9]. Дані визначення характеризують інвестиції в двох площинах: з економічної точки зору - як процес нагромадження капіталу; з соціальної - як зростання благ для споживання. З двох позицій розглядають дане поняття Шевчук В.Я. і Рогожин П.С., а саме: фінансової, за якою інвестиції - це активи, кошти, що вкладаються в господарську діяльність з метою отримання доходу; економічної, де інвестиції розглядаються як видатки на створення, розширення, конструкцію та технічне переозброєння основного та оборотного капіталу [83].

Бочаров В.В., крім затратного, виділяє ще й ресурсний підхід до визначення інвестицій. Критично оцінюючи затратний метод через незбалансованість між витратами та наявними матеріальними і грошовими цінностями, він визначає реальні інвестиції як фінансові ресурси, призначені для розширеного відтворення основних засобів [19, с.6].

Вважаємо, що самі ресурси не можуть розглядатися як інвестиції, ними можуть бути лише вкладені ресурси. Разом з тим наявні фінансові чи матеріальні ресурси відіграють важливу роль у масштабах і структурі реального інвестування, є головною ланкою на шляху зміни вартості з метою нагромадження капіталу, який можна подати такою схемою перетворень:

Ресурси → Вкладення → Результат

За аналогічного схемою розглядає інвестиції Гусаков Б.І [32, с.10]. Він подає інвестування як процес трансформації ресурсів фірми у її капітал. Схематично цей процес зображено на рис. 1.1. Результатом такої трансформації є приріст капіталу.

ІнвестиціїКапітал

Фінансові ресурси

Необоротні активи

Матеріальні ресурси

Майнові цінностіОборотні активи

Інтелектуальні цінності

Рис 1.1. Схема трансформації інвестиційних ресурсів [43, с.42].

Отже, у більшості трактувань поняття „інвестиції” простежується взаємозв'язок двох сторін одного процесу: витрачання ресурсів і одержання результату. Результат повинен бути достатнім для відшкодування суб'єктові інвестування завданих витрат і забезпечити приріст капіталу, одержання інших благ чи вигод.

До того ж процес вкладення капіталу і одержання результату від здійснених інвестицій відбувається з певним відставанням. В економічній теорії це явище трактують як інвестиційний лаг - проміжок часу з моменту вкладення капіталу до моменту одержання результатів. Тривалість інвестиційного лага може бути різною в залежності від форм інвестування, конкретних особливостей того чи іншого інвестиційного проекту. Найкоротшим він є у сфері короткострокового фінансового інвестування. Наприклад, відсотки за депозитні вкладення коштів у банк підприємство може одержувати щомісячно. Невелика тривалість інвестиційного лага спостерігається при здійсненні реальних вкладень у сферу торгівлі. Водночас при реалізації великих довгострокових проектів реального інвестування він може становити п’ять, десять і більше років.

Величина лага у сфері реального капітального інвестування складається з двох частин:

а) будівельного лага, що дорівнює періодові, необхідному для перетворення інвестиційних ресурсів в основні засоби та інші активи;б) лага освоєння, що дорівнює тривалості часу на досягнення передбаченого проектом рівня віддачі від введення в експлуатацію виробничих потужностей та об'єктів. За підрахунками спеціалістів для середнього за потужністю промислового підприємства загальна тривалість інвестиційного циклу становить 8,5-10 років, з них майже 3 роки триває виготовлення, експертиза та затвердження проекту; 4-4,5 роки - будівництво; 1-2 роки - освоєння підприємством виробничих потужностей [71,с.37]. Тому майбутній результат від здійснених інвестицій повинен охоплювати додаткову винагороду для інвестора за певний ризик, насамперед, економічний, пов'язаний з інфляцією та іншими економічними чинниками, а також соціальний, політичний, екологічний та інші. Чим довшою є тривалість інвестиційного лага, тим більшою повинна бути винагорода за ризик. Ця ситуація є однією з причин того, що більшість підприємств приватного бізнесу в Україні воліють працювати в сфері торгівлі, ніж здійснювати вкладення в перспективні галузі матеріального виробництва.

У вітчизняній та зарубіжній літературі питанню визначення суті і поняття інвестицій надається значна увага. Серед вітчизняних вчених глибокі теоретичні дослідження в даному напрямі проведені Бланком І.О., Пересадою А.А. та ін. Велику вагу цьому питанню приділяють російські вчені, а також багато науковців інших країн.

Незважаючи на те, що світовою економічною теорією вироблені більш-менш стабільні трактування сутності інвестицій, у практиці зустрічаються випадки вузького, однобокого, а іноді і нелогічного визначення даного поняття Найбільш характерними неточностями щодо цього, на нашу думку, є:

1. Ототожнення інвестицій з капітальними вкладеннями, капітальним будівництвом, про що вже говорилося. У світовій і вітчизняній практиці, крім вкладень в довгострокові активи (основні засоби), інвестовані кошти можуть спрямовуватися на поповнення оборотних засобів, придбання та емісію цінних паперів, нематеріальних активів. Отже, капітальні вкладення можна вважати однією з форм реального інвестування, яка характеризує більш вузьку сферу діяльності, ніж інвестиційна діяльність в цілому.

2. Старик Д.Е., Шилов Е.І. та інші науковці зараховують до інвестицій не тільки капітальні вкладення, але й матеріально-технічну базу будівельного комплексу (виробничі потужності будівельних організацій, матеріали, конструкції, устаткування будівельної індустрії). За їх трактуванням, інвестиції повинні охоплювати повний науково-технічний і виробничий цикл створення будівельної продукції [83, с.7]. Дане визначення, з одного боку, знову ж таки, звужує суть інвестицій до капітальних вкладень. З іншого боку, необґрунтовано розширюється сфера інвестиційної діяльності на матеріальне виробництво, яке для підприємств будівельного комплексу є основною операційною діяльністю, а не інвестиційною.

3.Єсипов В.Є., Коссов В.В., Ліпсиц І.В. та інші зводячи інвестиції лише до довгострокових вкладень, встановлюють мінімальний інвестиційний лаг на рівні одного року [39, с.2; 50, с.1].

На нашу думку, поряд з довгостроковими мають право на існування і короткострокові інвестиції терміном до одного року. Це стосується насамперед фінансового інвестування через розміщення коштів у банках на депозитних вкладах, використання таких джерел фінансування інвестицій як короткострокові позичкові кошти. Розширення сфери інвестиційної діяльності в бік скорочення інвестиційного лага є особливо важливим у країнах з перехідною (подекуди кризовою) економікою. Надто високі ставки банківських відсотків, інфляційні процеси, високий інвестиційний ризик змушують інвесторів здійснювати вкладення у невеликі короткострокові проекти з коротким терміном повернення капіталу. Тому строк, на який вкладаються власні чи залучені позикові ресурси, не може бути критерієм при розмежуванні сфери інвестиційної і операційної діяльності.

4. Зустрічаються трактування, за якими будь-яке залучення чужого капіталу прирівнюється до інвестицій. Звідси випливає, що будь-яких кредиторів можна зарахувати до інвесторів, а всю кредиторську заборгованість підприємства (в т. ч. заборгованість перед постачальниками, бюджетом, працівниками) - до інвестицій. На наш погляд, поточна заборгованість не може бути інвестицією з тих причин, що вона:

а) зумовлена поточною (операційною), а не інвестиційною діяльністю;

б) часто є формою перерозподілу національного доходу (зарплата, податки тощо);

в) не дає доходу кредиторові, щодо неї встановлені інші умови й визначення термінів повернення коштів;

г) не дотримується принцип добровільності вибору об'єкта інвестування.

5. В окремих визначеннях інвестиційна діяльність ототожнюється лише з грошовими вкладеннями. З такою точкою зору не можна погодитися, оскільки інвестиції можуть здійснюватися як в грошовій, так і матеріальній чи нематеріальній формах.6. Чедвик Л. та деякі інші спеціалісти стверджують, що до інвестицій слід відносити лише вкладення капіталу в об'єкти інвестування, що знаходяться на стороні. Тим самим не признається реінвестування або самоінвестування, тобто направлення частини прибутку від діяльності суб'єкта господарювання на фінансування власного будівництва чи придбання необоротних активів, поповнення оборотних коштів. У даному випадку інвестиції зводяться лише до фінансових вкладень в придбання акцій інших підприємств.

7. Жимиров В.М., Чумакова І. й надалі використовують „затратний метод” трактування сутності інвестицій, тобто зводять їх лише до затрат економічних ресурсів без визначення кінцевої мети - одержання прибутку чи іншої вигоди [36].

8. Окремо слід зазначити про так звані „споживацькі інвестиції”, - придбання житла, автомобілів, меблів і т.д. Такі операції і затрати не можна називати інвестиціями, оскільки кошти витрачені на придбання об'єктів довгострокового споживання, а не з метою одержання прибутку чи іншої вигоди.

Оригінальним є трактування капітальних інвестицій Дерілом Норкоттом [55,с.2], під якими він розуміє прийняття рішень про довгострокове ризикове вкладення коштів в активи підприємства.

Майкл Бромвіч під інвестиційним рішенням розуміє відмову від поточного споживання, сподіваючись на збільшення споживання в майбутньому [21, с.68]. Ці визначення надають поняттю „інвестиції” певної динамічності. Однак прийняття рішень про здійснення інвестицій входить до передінвестиційної фази загального інвестиційного циклу, який крім цього охоплює ще й інвестиційний етап (вкладання капіталу, а у реальному інвестуванні - будівництво, придбання основних засобів і оборотних активів), а також процес повернення капіталу, де в результаті експлуатації введених активів чи використання наданих інвестиційних ресурсів досягається необхідний ефект: прибуток чи інші вигоди.

Водночас, вкладення капіталу не завжди зумовлює його зростання в майбутньому. Це стосується інвестицій в соціальну, екологічну сферу та інші.

Дещо однобоко трактується поняття “інвестиції” в окремих нормативних актах.

Так, відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” під інвестицією розуміють господарську операцію, що передбачає придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно [4]. Дане визначення не враховує інвестиційних вкладень в оборотні засоби. Крім цього, обмін коштів на майно, чи майна на майно може означати лише зміну форми активів, а не нову інвестицію.

В той же час досить повним і вичерпним є визначення даного поняття в Законі України “Про інвестиційну діяльність”, згідно з яким, “…інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект” [1]. Разом з тим до даного визначення доцільно було б внести деякі уточнення.

По-перше, інвестиційні вкладення переважно здійснюються у грошовій формі, через придбання акцій та інших цінних паперів, внесків до статутного капіталу підприємств, реінвестування прибутку, надання кредитів та інших позичкових коштів. Це доцільно було б виділити у трактуванні поняття „інвестиції”.

По-друге, у визначенні необхідно відзначити мотивацію, рушійну силу, що спонукає інвестора до відмови від споживання нагромаджених коштів, підкреслити, що будь-які інвестиції здійснюються з метою одержання прибутку або досягнення майбутніх вигод.

По-третє, неточним і неповним є, на наш погляд, трактування відносно соціального ефекту. Крім досягнення соціальних благ, інвестиції можуть здійснюватися з метою ліквідації аварій, стихійного лиха (наприклад, наслідків Чорнобильської аварії), поліпшення екологічного стану тощо. Здійснення соціологічних програм мало залежить від прямих інвестицій в підприємство, залежність між ними може бути виражена лише на загальнодержавному рівні через збільшення доходів від інвестиційної діяльності і відповідних надходжень до бюджету, за рахунок яких здійснюється фінансування соціальних програм. Крім цього, поняття „ефект”, зазвичай, пов'язане з грошовим виміром результату, як різниці між одержаними доходами і здійсненими витратами. У практиці не всі наслідки від здійснення інвестицій можна подати у грошовому вираженні. Тому більш правильно такі наслідки називати не ефектом, а вигодою.

У цілому, з врахуванням даних уточнень поняття „інвестиції” можна трактувати як вкладення грошових, матеріальних та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку або досягнення інших вигод.

Узагальнюючи різні визначення поняття і сутності інвестицій можна виділити ряд специфічних рис, характерних для інвестиційного процесу:

1. Інвестиції, як правило, вимагають значних фінансових витрат.

2. Вигода, віддача від інвестицій може бути одержана лише у майбутньому на стадії експлуатації об'єкта інвестування.3. При очікуванні результатів від інвестицій виникають певні елементи ризику і невизначеності.

На рис. 1.2 запропонована структурно-логічна модель інвестування, що враховує ринковий механізм, правову основу, структурні форми та інші параметри, що вкладаються у поняття і суть інвестицій.

1. Добровільність інвестування

2. Вільний вибір об’єкта інвестування

3. Право на одержання прибутку чи інших вигод

4. Право на управління чи відсутність такого права

5. Ризик і невизначеність

6. Самостійність рішення про припинення інвестування

7. Державний захист інвестицій

1. Реальні

2. Фінансові

1. Грошова форма

2. Майнові вкладення

3. Нематеріальними активами

4. У формі лізингу, селенгу тощо

1. ВітчизняніДержаваІнвес-тори,

вклад-ники,

заснов-ники,

позичальники

Суб’єкти господарювання

Громадяни

2. ІноземніДержава

Суб’єкти господарювання

Громадяни

1. Внут-

рішніОсновні засоби

Оборотні кошти

Інтелектуальні цінності

2. Зовніш-ніАкції, інші цінні папери

Внески до статутного капіталу

Надання позикових коштів

1. Пряма (прямі інвестиції)

2. Непряма (непрямі інвестиції)

Короткострокові інвестиції (до 1 року)

Довгострокові інвестиції (понад 1 рік)

прибутокКапіталізація прибутку

Дивіденди, відсотки

Інші вигодиСоціальні

Екологічні та інші

Рис. 1.2. Структурно-логічна модель інвестування [43, c.46].

У ній показано взаємозв'язок між двома складовими частинами, що визначають сутність інвестування, - вкладенням капіталу і одержанням вигод. Ці складові окреслюють рамки одного інвестиційного циклу і в часовому вимірі визначають інвестиційний лаг, тобто проміжок часу між вкладенням капіталу і одержанням вигод. Треба відзначити, що інвестиції в діюче підприємство, особливо за рахунок власних джерел (капіталізації прибутку), на практиці важко обмежити окремими циклами з чітким виділенням моменту вкладення капіталу, одержання ефекту, тривалості інвестиційного лага. Самоінвестування підприємства можна розглядати як безперервний процес, що зумовлює нагромадження капіталу за рахунок власних ресурсів.

Модель визначає основні правові норми, що є характерними як у міжнародній, так і у вітчизняній практиці інвестування. Серед них - добровільність і вільний вибір об'єктів інвестування, право на одержання певних вигод, ризик і невизначеність, самостійність рішення про припинення інвестування, державний захист інвестицій.

За видами виділяються реальні та фінансові інвестиції. Деякі автори дану класифікацію узагальнюють за ознаками форми інвестування. Однак форма інвестування повинна характеризувати спосіб здійснення інвестування (грошову, майнову, інтелектуальну, у формі оренди, лізингу, тощо). Поділ інвестицій на реальні та фінансові - це основна класифікація, яка розрізняє ці види інвестицій не тільки за формою внесення коштів, але й за визначеністю об'єктів вкладення капіталу, участю інвестора в реалізації інвестицій, способах вкладення та повернення капіталу.

Пересада А.А. крім реальних та фінансових інвестицій виділяє ще й інноваційні та інтелектуальні інвестиції [60, с.12].

Сферою інноваційних та інтелектуальних вкладень можуть бути конкретні об'єкти, реальні активи, тобто ці способи інвестування стосуються реальних інвестицій.

У Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” виділяються капітальні, фінансові інвестиції та реінвестування [4]. Застосування терміну „капітальні” замість „реальні інвестиції” звужує дане поняття до капітальних вкладень, робить його невизначеним щодо об'єкта інвестування.

Під реінвестицією, зазвичай, розуміють спосіб перетворення нерозподіленого прибутку у інвестиційні ресурси, а не вид чи форму інвестування.

За участю інвестора в інвестуванні виділяють:

-прямі інвестиції, коли інвестор бере безпосередню участь у виборі об'єктів інвестування і вкладенні коштів;

-непрямі інвестиції, коли вкладення капіталу здійснюється за участю фінансових посередників (рис. 1.2.).

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді: [25,с.7]

- іноземної валюти, що визначається конвертованою Національним банком України;

- валюти Украйни – при реінвестиціях в об’єктах первинного інвестування чи в будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток;

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав;

- акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративних прав, виражених у конвертованій валюті;

- грошових вимог та права виконання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами країни інвестора або міжнародними торгівельними звичаями;- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законом країни інвестором або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки ноу-хау тощо;

- права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країн інвестораів;

-інших цінностей відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

- часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

- створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;

- придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

- в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб’єктами господарської діяльності України.

Визначене Законом поняття „портфельні інвестиції” стосується фінансових інвестицій, що здійснюються шляхом придбання пакетів цінних паперів на фондовому ринку. Таке трактування суперечить відомій у сфері інвестиційного менеджменту „теорії портфеля” (Portfolio Theory), яка ґрунтується на тому, що для здійснення інвестиційної діяльності інвестор вибирає більше ніж один об'єкт реального чи фінансового інвестування.

Бланк І.О. визначає інвестиційний портфель як сукупність об'єктів реального і фінансового інвестування, сформовану для здійснення інвестиційної діяльності [14,с.219]. Отже, до інвестиційного портфеля підприємства можуть входити як об'єкти реального, так і фінансового інвестування.

Дана модель окреслює такі структурні параметри, як форми здійснення інвестицій, об'єкти і суб'єкти інвестування, термін вкладення капіталу. Вона визначає можливі варіанти організації процесу та участі інвестора в управлінні інвестиційними проектами залежно від того, чи є інвестиції прямими, чи непрямими. На кінець, у ній відображені наслідки інвестування - одержання прибутку чи інших вигод, показано процес реінвестування, капіталізації прибутку, а також повернення капіталу: основної суми, дивідендів, відсотків.

У світовій та вітчизняній практиці поняття інвестиційної діяльності трактується неоднозначно.

Відповідно до Закону України „Про інвестиційну діяльність” під такою діяльністю розуміють сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [1]. Таке формулювання характеризує найбільш загальні риси інвестиційної діяльності на державному, макроекономічному рівні.

Важливо визначити суть і сферу інвестиційної діяльності, що стосується окремих підприємств, фірм, компаній. Бланк І.0. характеризує інвестиційну діяльність „... як процес обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямований на розширення економічного потенціалу підприємства” [14, с.290].

Пересада А.А. ототожнює дане поняття з терміном „інвестиційний процес”, виділяючи такі його основні стадії як мотивацію та прогнозування інвестиційної діяльності, обґрунтування доцільності, планування, страхування інвестицій, державне регулювання і фінансування, проектування, забезпечення матеріально-технічними ресурсами, освоєння інвестицій, передача об'єкта в експлуатацію [60, с.13].

Бочаров В.В. розглядає інвестиційну діяльність підприємств через призму перетворень (метаморфоз): перетворення ресурсів у капітальні вкладення, останні спричиняють приріст капітальної вартості у формі доходу (прибутку) [19, с.7].Деякі автори діяльність щодо інвестування зводять лише до операцій, пов'язаних з використанням грошових коштів (виплатою грошей) [23, с.741]. З цим не можна погодитися, тому що:

-по-перше, не всі грошові виплати можна назвати інвестиціями;

-по-друге, крім операцій, пов'язаних з рухом грошових коштів, інвестиційна діяльність охоплює багато інших господарських операцій.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку “Звіт про рух грошових коштів” (П(С)БО 4) інвестиційна діяльність визначається як придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. У свою чергу, даний стандарт визначає еквіваленти грошових коштів як короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.Як бачимо, в самих визначеннях виникає суперечність. Перше визначення не включає короткострокові вкладення до інвестиційної діяльності. Водночас у другому визначенні дані вкладення зараховані до фінансових інвестицій. Як відзначалося вище, строки, на які вкладає кошти інвестор, не повинні бути критерієм при розмежуванні сфери інвестиційної та операційної діяльності.

Об’єктом інвестиційної діяльності є будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

Суб’єктами інвестиційної діяльності (інвестори і учасники) – громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть виступати громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручень інвестора [49].

Загальноприйняті принципи обліку США (GAAP) включають до інвестиційної діяльності цілу систему різнобічних операцій, зокрема, одержання і видачу кредитів; придбання і продаж боргових і дольових фінансових інструментів; придбання і продаж нерухомості, основних засобів, устаткування та інших активів, що не належать до оборотних засобів [24, с.40]. Аналогічні складові входять до інвестиційної діяльності згідно з національними стандартами обліку.

Реалізація реальних інвестиційних проектів, крім цього, охоплює значну кількість операцій, пов'язаних з проектуванням, будівництвом, придбанням господарських засобів, їх фінансуванням, деякі інвестиції призводять до зміни права власності на майно і т.д.

Для визначення суті і сфери інвестиційної діяльності підприємства необхідно окреслити її рамки серед інших видів діяльності з врахуванням відповідних фаз реалізації конкретних інвестиційних проектів і напрямів (об'єктів) здійснення інвестицій.

Будь-який бізнес, як динамічний процес, можна зобразити у вигляді взаємозв'язаних ланок, циклів, що становлять єдине ціле (рис. 1.3).

Рис 1.3. Схема кругообігу ресурсів у бізнесі [14].

Для започаткування бізнесу повинні бути сформовані певні фінансові джерела (стартовий капітал), що вкладаються з метою створення матеріально-технічної бази. На основі створеного потенціалу здійснюється операційна діяльність, у результаті якої власник одержує прибуток. Цей прибуток може бути вилучений ним на споживання (дивіденди, відсотки), або повторно спрямований на розвиток, розширення бізнесу.

Функції і рамки даного процесу більш детально окреслені на рис. 1.4, де подана динаміка обігу ресурсів при створенні ринкової вартості для власника.

Рис. 1.4. Ринкова модель діяльності підприємств, фірм, компаній [14].

Незважаючи на відмінності між окремими елементами господарського процесу, його напрями і фази тісно пов'язані між собою. Цей зв'язок вбачається в цілях і мотивації усіх видів діяльності, які коротко можна виразити як вкладення ресурсів для одержання очікуваної економічної вигоди. Отже, базове визначення поняття інвестицій (як здійснення вкладень з метою одержання вигод) можна розповсюдити на весь господарський цикл, на весь бізнес, який охоплює, крім інвестування, ще й виробничу (операційну) діяльність, а також сферу фінансування.

Систему прийняття рішень у сфері бізнесу можна звести до трьох взаємопов'язаних фаз:

- інвестування ресурсів;

- використання даних ресурсів з метою здійснення основної виробничої діяльності;

- оптимальне поєднання джерел фінансування, що забезпечують створення даних ресурсів.

Головною економічною метою менеджменту будь-якої компанії, є заплановане використання обраних ресурсів для створення через деякий час нової ринкової вартості, яка здатна покрити всі затрачені кошти і забезпечити достатній рівень доходу.

Отже, інвестиції і діяльність, пов'язана з ними, визнаються головною рушійною силою будь-якого бізнесу.

Перший сегмент ринкової моделі бізнесу (рис. 1.4) показує, що інвестиційна фаза пов'язана з двома складниками, які символізують рух (процес) у сфері інвестування: здійснення нових інвестицій і вилучення старих. Перший складник означає вибір ефективних інвестиційних проектів і вкладення у них нагромаджених ресурсів.

Другий (вилучення інвестицій) – зворотний процес, який полягає у „виході” з інвестиційного проекту. Це може бути вихід з будь-якого ринку, відмова від діяльності тощо. У практиці вилученням інвестицій може бути продаж об'єктів реального інвестування (основних засобів, незавершеного будівництва, інших необоротних активів), а також повернення довгострокових фінансових вкладень.

Інвестиційна база (портфель) може постійно змінюватися за рахунок введення до неї одних об'єктів і вибуття інших.

Таким чином, інвестиційна діяльність включає придбання, реалізацію необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою часткою еквівалентів грошових коштів.При визначенні сутності інвестиційної діяльності необхідно встановити її рамки, відмежувавши від поточної виробничо-комерційної (операційної) чи фінансової діяльності уже діючого підприємства. Цього вимагає, насамперед, особлива система фінансування інвестиційної діяльності. Якщо затрати на здійснення операційної діяльності покриваються за рахунок валових доходів підприємства, тобто виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), інших операційних доходів, то джерелом для покриття інвестиційних затрат можуть бути інвестиційні ресурси. До них належать спеціально виділені бюджетні кошти, внески засновників, інвесторів, чистий прибуток підприємства, що реінвестується в діяльність, а також позичковий і залучений капітал, наданий позикодавцями на зворотній основі.

По-друге, валові доходи за мінусом валових витрат від поточної діяльності, відповідно до законодавства більшості країн підлягають оподаткуванню. Водночас одержані інвестиційні ресурси не повинні оподатковуватися і в повній сумі спрямовуються на фінансування відповідних затрат.

У практиці не завжди дотримуються цього важливого принципу розмежування сфери інвестиційної та поточної діяльності. Не враховано цей принцип і в деяких положеннях діючого законодавства України. Незважаючи на те, що відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.4.25, суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій, не є об'єктом оподаткування, деякі інвестиційні операції переплітаються з поточною господарською діяльністю і підлягають оподаткуванню.

При встановленні інвестиційної політики у сфері господарювання необхідно враховувати фази інвестиційної діяльності. У процесі реалізації кожного інвестиційного проекту можна виділити три етапи, фази: передінвестиційну, інвестиційну і фазу контролю повернення вкладеного капіталу (рис. 1.5).

На передінвестиційній фазі здійснюється мотивація і визначення напрямів інвестиційної діяльності. Вона повинна бути узгоджена з обсягами та структурою фінансових ресурсів суб'єкта господарювання, які можуть бути вилучені з обороту і спрямовані на здійснення реальних інвестицій чи придбання на інвестиційному ринку фінансових активів.

Далі пропонується здійснити підбір найбільш вигідних варіантів інвестування, вибір певних інвестиційних проектів. Цей процес є досить складним і відповідальним. Необхідно обґрунтувати доцільність і прогнозну ефективність проекту, здійснити відповідні маркетингові дослідження, вивчити можливі інвестиційні ризики і забезпечити страхування інвестицій.

У світовій практиці існує кілька теорій, які дозволяють пов'язати можливі ризики і доходність інвестиційних проектів. Серед них слід виділити теорію портфеля, в основу якої покладено принцип зниження інвестиційного ризику за рахунок диверсифікації інвестицій. Суть теорії портфеля, розробленої американським вченим Г.Марковіцем, у тому, ще загальний ризик деякої комбінації інвестиційних проектів, що входять в інвестиційний портфель, завжди буде нижчим від суми індивідуальних ризиків кожного проекту. Пізніше даний науковий напрям був розвинутий, в результаті чого була розроблена модель, за якою з допомогою широкої диверсифікації, правильного підбору інвестиційних проектів при формуванні портфеля можна практично повністю уникнути несистематичних специфічних ризиків, притаманних конкретному об'єктові інвестування.

Рис. 1.5. Ринкова модель організації інвестиційної діяльності підприємства (фірми, компанії) [14].

Український ринок цінних паперів та інших інструментів фондового ринку перебуває на початковій стадії. Тому доцільно було б при розробленні вітчизняних теорій і правил вибору оптимальних варіантів інвестування більш широко застосовувати світову практику з питань формування інвестиційного портфеля.

Процес інвестування в структурі інвестиційної діяльності є найголовнішою, найвідповідальнішою фазою. Це стосується насамперед такої сфери реального інвестування, як капітальні вкладення. Якщо при фінансовому інвестуванні в цю фазу входить декілька процедур, пов'язаних з документальним оформленням інвестиції і перерахуванням коштів (передачею майна), то здійснення капітальних інвестицій охоплює широкий спектр підготовчих робіт: проектування, виділення земельної ділянки, визначення учасників реалізації проекту (забудовника, проектувальника, генпідрядної організації, субпідрядників), принципів організації матеріально-технічного забезпечення. До цього циклу належать також виконання будівельно-монтажних робіт, придбання машин і устаткування. Закінчується інвестиційна фаза введенням об'єктів в експлуатацію.Деякі автори до сфери реального інвестування включають також приватизацію підприємств [14,с.67]. Якщо підходити до цього питання з загальнодержавної позиції, то дійсно, продаж об'єктів приватизації через аукціони, за конкурсами, їх викуп трудовими колективами в обмін на грошові кошти приносить певне нагромадження капіталу в Державному бюджеті. Однак, для об'єкту приватизації цей процес означає лише зміну власника, яка не призводить до нарощування економічного потенціалу приватизованих підприємств, чи оновлення його матеріально-технічної бази. Водночас зміна власника, передача державою корпоративних прав на майно новим власникам свідчить, по суті, що змінився інвестор. Для нових власників придбання корпоративних прав приватизованого підприємства такою є інвестицією, як і придбання акцій на ринку цінних паперів. Тому більш правомірно процес приватизації віднести до ринку фінансового інвестування, ніж до реальних інвестицій.

Розглядаючи фази інвестиційної діяльності, слід зупинитися ще на одному етапі, який повинен завершувати інвестиційний цикл - це контроль повернення капіталу на стадії експлуатації інвестиційних проектів. У світовій практиці дану фазу ще називають — після інвестиційним контролем або постаудитом.

В економічній літературі даний цикл рідко виділяють у самостійну фазу інвестиційної діяльності. Ця стадія інвестиційного процесу недостатньо вивчена і рідко використовується в практиці.

Практично не здійснюється післяінвестиційний контроль і аналіз фактичної ефективності проектів в нашій країні. Головна причина - неможливість вплинути на уже діючі інвестиційні проекти.

1.2. Законодавчо-нормативна база інвестиційної діяльності

Власна економіко-правова база України стосовно регулювання і юридичного захисту іноземних інвестицій фактично стала формуватися з прийняттям Верховною Радою 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України та проголошенням Акта незалежності України 24 серпня 1991 р. Одними з перших законодавчих актів у цьому напрямку були Закони України „Про захист іноземних інвестицій в Україні” від 10.09.91р. та „Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91р. При цьому, по-перше, ставилося за мету почати формування власного правового поля в інвестиційному підприємництві, продекларувати юридичні державні гарантії захисту інвесторів (з метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму), по-друге, законодавче врегулювати правові відносини, що виникали б між суб'єктами підприємницької діяльності, з одного боку, і між ними й державою, - з другого. Тут гарантувалося неревізування іноземних інвестицій (крім випадків стихійних лих та інших надзвичайних обставин - при цьому сплачується ефективна й адекватна компенсація); перерахування прибутків та інших сум, отриманих на законних підставах, за кордон; розробка схеми податкового режиму на підставі податкового законодавства України.

13 березня 1992 р. прийнято Закон „Про іноземні інвестиції”, що проіснував у правовому просторі трохи більше року (його дія була припинена згідно з Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 р.). Дія цього закону поширювалася на підприємства, в яких частка іноземного інвестора становила не менше 20% оголошеного статутного капіталу, або не менше 100 тис. дол. США.[1]. Тут також встановлювалася норма незмінності умов захисту іноземних інвестицій протягом 10 років у разі, якщо спеціальне законодавство України в майбутньому змінюватиме їх, але вони були здійснені на момент дії умов даного закону. Закон зазначав дію національного режиму оподаткування для підприємств з іноземними інвестиціями, але звільняв їх від сплати можливих введених нових податків, які були відсутні на момент прийняття цього Закону, на строк, передбачений Законом для новостворених підприємств з іноземними інвестиціями. Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу звільнялися від сплати податків на доходи протягом п'яти років з моменту оголошення наявності першого прибутку (підприємства оптово-роздрібної торгівлі - протягом трьох років, посередницької діяльності - протягом двох років), а в подальшому сплачували зазначені податки в розмірі 50% від ставок, встановлених законами України (для підприємств оптово-роздрібної торгівлі та посередницької діяльності - 70% від ставок). Підприємства, капітал яких повністю належить іноземному інвестору, мали можливість зменшувати суми доходу, що підлягає оподаткуванню, на величину фактично здійснених інвестицій, підприємства з іноземними інвестиціями - на величину коштів, що реінвестуються на території України [1]. Товари і послуги власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу звільнялись від сплати ПДВ на п'ять років з моменту реєстрації підприємства.Через рік, а саме 20 травня 1993 р., був прийнятий урядовий Декрет „Про режим іноземного інвестування”, а 17 грудня того ж року Верховна Рада України ухвалила Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну [8, 9]. Але декрет ні структурно, ні за своїми основними положеннями, по суті, не відрізнявся від попереднього інвестиційного закону. Проте він містив деякі нововведення. По-перше, з'явився новий термін „кваліфікаційна іноземна інвестиція”, що надавала інвестору право на звільнення від сплати податку на прибуток протягом п'яти років із часу внесення інвестиції. По-друге, були встановлені мінімальні розміри статутного капіталу, в тому числі для сприяння малому бізнесу. По-третє, більш вдало було сформульовано поняття „підприємство з іноземними інвестиціями”. По-четверте, жорсткіше застосовувались норми оподаткування. Кваліфікаційна іноземна інвестиція повинна була становити не менше 20% статутного фонду і не могла бути меншою від 100 тис. дол. США (у разі внесення її у формі рухомого чи нерухомого майна, прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності) для банків та інших кредитно-фінансових установ та 50 тис. дол. США для решти підприємств, а також (у разі її здійснення в іншому вигляді) - 1 млн. дол. США для банків та 500 тис. дол. США - для решти підприємств [8]. Також підприємства з іноземними інвестиціями звільнялися від сплати нових видів податків, які не були передбачені даним декретом на момент його прийняття, на п'ять років. Якщо внесок до статутного фонду підприємства становив від 10 до 50 тис. дол. США протягом одного року з дня внесення суми, то також застосовувалися вищенаведені умови оподаткування. Тобто, декрет, з одного боку, упорядковував режим іноземних інвестицій, а з другого - фактично погіршував умови їх залучення. Державна програма заохочення іноземних інвестицій встановлювала пріоритетні сфери для іноземного інвестування (АПК, легка промисловість, металургійний, лісопромисловий, паливно-енергетичний комплекси, машинобудування, медична, хімічна і нафтохімічна промисловості, і виробництво матеріалів, транспортна інфраструктура, зв'язок, соціальна інфраструктура). До інвесторів, які претендували на отримання додаткових пільг, висувалися вимоги щодо створення нових робочих місць, впровадження сучасних ресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій, раціонального використання сировинної бази України, зниження енерговитрат продукції та її конкурентоспроможності на міжнародних ринках. У такому разі період звільнення від податку на прибуток міг ще збільшуватися залежно від величини інвестицій від одного до п'яті років, надавався пільговий податковий кредит на перші три роки, поверталося 50% Імпортного мита на товари виробничого призначення та 100% - на деталі і вузли для кооперації з їх використанням у власному виробництві підприємств з іноземними інвестиціями, страхувалися інвестиційні ризики за рахунок спеціального бюджетного фонду страхових гарантій [9].

Але, враховуючи те, що згідно зі статтею 1 Закону України „Про систему оподаткування” від 02.02.1994 забороняється встановлювати і змінювати ставки податків і пільги відносно оподаткування іншими законодавчими актами, крім законів про оподаткування, пільги підприємствам з іноземними інвестиціями були передбачені Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р.[4].

16 листопада 1995 р. з прийняттям Закону України „Про деякі питання оподаткування підакцизних товарів” були відмінені пільги, надані законодавчими актами України щодо сплати мита, акцизних зборів, ПДВ під час ввезення на митну територію України підакцизних товарів як для їх подальшої реалізації, так і для власного споживання, в т. ч. підприємствам з іноземними інвестиціями [3].19 березня 1996 р. Верховна Рада прийняла Закон України „Про режим іноземного інвестування”. Основною особливістю його стало те, що для іноземних інвесторів на території України встановлювався національний режим інвестиційного та іншого підприємництва, крім випадків, передбачених законодавством України і міжнародними угодами України [5]. Позитивним у ньому було те, що державна реєстрація іноземних інвестицій стала здійснюватися лише після фактичного внесення цих інвестицій. Крім того, майно, що ввозиться як внесок іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями, звільнялося від мита. Цей Закон скасував чинність Закону України „Про іноземні інвестиції” від 13.03.92р., Декрету Кабінету Міністрів України „Про режим іноземного інвестування” від 20.05.93р. та Закону України „Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні” від 17.12.93р., але в ньому були збережені в повному обсязі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України відповідно до цих законодавчих актів. Також було змінено величину іноземної інвестиції у статутному фонді підприємства з іноземними інвестиціями до 10%. Стаття 20 Закону „Про режим іноземного інвестування” встановила, що підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України. Разом з тим, для окремих суб'єктів інвестиційної діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної діяльності. Прикладом практичної реалізації вищезазначеної норми може служити Закон України „Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні”, який визначив умови, необхідні для підтримки і розвитку автомобілебудування.

Отже, питання відносно оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями на той момент були врегульовані Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. Змінами від 22.05.1997р. до цього Закону, що вступили в силу з 1 липня 1997 р., пільги відносно оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями не передбачені. Тому з 01.07.1997р. підприємства з іноземними інвестиціями втратили пільги з податку на прибуток, які були встановлені попередніми законодавчими актами.

У зв'язку з нормативно-юридичною плутаниною, що виникла внаслідок чергової зміни законодавчих умов забезпечення іноземного інвестування, до Державної податкової адміністрації України почали надходити численні листи-запити від суб'єктів підприємницької діяльності та державних податкових адміністрацій щодо застосування податкового законодавства до підприємств з іноземними інвестиціями. Основна увага в листах зверталась на гарантії від зміни законодавства протягом 10 років. Офіційне роз'яснення ДПА України полягало в тому, що Законом України від 13.03.1992 „Про іноземні інвестиції” чітко розмежовано поняття гарантій захисту іноземних інвестицій на основі і в межах національного режиму від поняття винятків та пільг відносно цього режиму. Тобто, норма гарантії від зміни законодавства протягом 10 років застосовується „тільки у разі змін спеціального законодавства України про іноземні інвестиції (а не загального законодавства - податкового, митного тощо) і тільки стосовно змін умов захисту іноземних інвестицій (а не умов зміни обсягів вилучень з національного режиму та пільг, що надавалися інвесторам)”[10]. Таке ж тлумачення давалося й щодо відповідних гарантій захисту, встановлених Декретом КМУ „Про режим іноземного інвестування”. Крім того, в роз'ясненні ДПА України було зазначено, що поняття „спеціальне законодавство” не поширюється, зокрема, на податкове та митне законодавство, і закони України з питань оподаткування мають пріоритетність над іншими законодавчими та нормативно-правовими документами.

Відповідно до Закону „Про режим іноземного інвестування” спеціальний режим інвестиційної діяльності може бути встановлений на територіях спеціальних (вільних) економічних зон. Створення таких зон є одним із елементів інвестиційної політики, що надає можливість на основі збільшення надходжень інвестицій, у тому числі іноземних, до окремих регіонів України сприяти прискоренню соціально-економічного розвитку цих територій, поліпшенню використання природно-господарського потенціалу, залученню і впровадженню нових технологій, насиченню внутрішнього ринку високоякісною продукцією тощо.

Позитивним можна вважати визначення моменту набуття підприємством статусу підприємства з іноземними інвестиціями. Таким моментом вважається день зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Державна реєстрація іноземних інвестицій за Законом здійснюється лише після фактичного їх внесення, тоді як Декрет давав змогу реєструвати і до моменту фактичного внесення, тобто реєструвалися наміри здійснення іноземної інвестиції.Законом України „Про режим іноземного інвестування” збережені у повному обсязі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України відповідно до попередньої нормативної бази. Зокрема, іноземні інвестиції не підлягають націоналізації. Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора. У разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Якщо в подальшому спеціальним законодавством про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством, на вимогу іноземного інвестора, застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені Законом України „Про режим іноземного інвестування”.

Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в Україну у вигляді будь-яких цінностей, зокрема конвертованої валюти, будь-якого рухомого або нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, акцій, облігацій, інших цінних паперів, прав інтелектуальної власності, включаючи авторські права, права на винаходи, ноу-хау тощо.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. При цьому іноземні інвестори самі визначають найбільш прийнятну для них форму здійснення інвестицій: шляхом створення юридичної особи, що повністю належить іноземному інвестору, чи за їх частковою участю або на підставі договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність, укладених з українськими підприємствами (підприємствами з іноземними інвестиціями вважаються будь-які підприємства чи організації, створені відповідно до законодавства України, у статутному фонді яких іноземна інвестиція становить не менше 10%).

Якщо при здійсненні іноземного інвестування між іноземними інвесторами і державою виникають спори з питань державного регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з іноземними інвестиціями, то, відповідно до вищезгаданого Закону, такі спори підлягають розгляду у судах України.

Законом України від 17.02.2000 р. „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” встановлено, що на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій [6]. З прийняттям цього Закону суб’єкти підприємництва втратили всі свої пільги у податковому, митному і валютному регулюванні. З метою остаточного скасування пільг у Законі вказується, що його дія розповсюджується на всі прямі іноземні інвестиції незалежно від часу їх внесення і реєстрації, але не поширюється на правовідносини, визначені Законом України „Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні”. Слід зазначити, що Україна, по суті, створила систему захисту підприємств з мізерними інвестиціями, а не самих інвестицій.

Спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій не достатньо регулюють валютне, митне та податкове законодавство, чинне на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Указом Президента України „Про деякі питання іноземного інвестування” урегульоване здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов'язань, що дає можливість забезпечення захисту іноземних інвестицій, вкладених у цінні папери, і підвищення інвестиційного рейтингу України.

Закон України „Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності” визначає, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів), або їх вивезенні за межі митної території України.Порядок реєстрації фактично внесених іноземних інвестицій, а також договорів (контрактів) на спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора визначено у постановах КМУ „Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій” і „Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора”. Цими документами визначено процедуру реєстрації; державні органи, що її здійснюють; перелік необхідних для реєстрації документів; терміни видачі реєстраційних посвідчень тощо. Незареєстровані інвестиції не дають права на одержання гарантій щодо їх захисту та будь-яких пільг, установлених Законом України „Про режим іноземного інвестування”.

Статтями 18 і 24 Закону України „Про режим іноземного інвестування” введено новий порядок пропуску через кордон майнових іноземних інвестицій. Зокрема, передбачено, що внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, звільняється від обкладання митом. Пропуск майна, що ввозиться на територію України як іноземна інвестиція, здійснюється на підставі виданого підприємством простого векселя на суму ввізного мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. У разі фактичного зарахування вказаного майна на баланс підприємства у період, на який накладається відстрочення платежу, що підтверджено податковою інспекцією за місцем знаходження підприємства, вексель погашається і ввізне мито не справляється [62, с.208].

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є міждержавні угоди „Про сприяння та взаємний захист інвестицій”. Такі угоди є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям і захисту їх на території іншої держави. Вони підписані вже з 50 країнами світу. Ціла низка проектів угод знаходиться в стадії узгодження.

Слід зазначити важливість Закону України „Про правовий статус іноземців”. В ньому підтверджується право іноземних громадян як фізичних осіб займатися інвестиційною діяльністю. Законом України передбачена рівність прав і обов'язків всіх суб'єктів у сфері економічної діяльності.

Якщо в майбутньому спеціальним законодавством про іноземні інвестиції будуть змінюватись гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені вищевказаним Законом, то на протязі десяти років з дня вступу в силу такого законодавства за вимогою іноземного інвестора застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені Законом України „Про режим іноземного інвестування”.

Значний вплив на інвестиційний клімат в Україні має Закон „Про розподіл продукції”, який регулює відносини, що виникають у процесі укладення, виконання та припинення дії угод про розподіл продукції. Відповідно до угоди про розподіл продукції Україна доручає інвестору проводити пошук, розвідку та видобування корисних копалин на визначеній ділянці надр, а інвестор зобов'язується виконати доручену йому роботу за свій рахунок і на свій ризик за умови, що згодом компенсує свої витрати та одержить винагороду у вигляді частини продукції.

Важливим став і Закон України „Про концесії”, який визначив поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна. За Законом, концесією є надання (на платній та строковій засаді) суб'єкту підприємницької діяльності права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії. Таке право надає уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, державного і комунального майна, який також визначає умови і порядок її здійснення. У Законі подано перелік сфер господарської діяльності, де працюють державні підприємства, які можна надавати в концесію. До цього досить великого списку увійшли галузі міської інфраструктури. Рішення про надання концесії приймаються за підсумками концесійного конкурсу.

Для підвищення захисту іноземних інвестицій 3 квітня 1998 року від імені України підписана Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами. Законом України від 16.03.2000р. №1547 вищезазначена Конвенція ратифікована Верховною Радою України.

Сучасні умови економічного розвитку вимагають проведення активної політики по залученню прямих іноземних інвестицій. В Україні створена законодавча база в сфері регулювання інвестиційної діяльності, яка поступово вдосконалюється з метою досягнення більшого притоку іноземних інвестицій та підвищення ефективності їх використання.

Позитивно впливає на залучення іноземних інвестицій співробітництво та поміч Україні з боку Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних організацій.З метою підтримки розробки та реалізації державної політики по залученню іноземних інвестицій в економіку України, використання сучасного світового економічного досвіду прискорення інтеграції України в систему міжнародних господарських зв'язків Указам Президента України створена Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні.

Для пошуку фінансових ресурсів та реалізації інвестиційних проектів створена Українська державна кредитно-інвестиційна компанія. Компанія може виконувати функції супроводження і фінансування інвестиційних проектів.

В липні 1996 року створене Національне агентство України по реконструюванню і розвитку, головною метою діяльності якого є створення сприятливих умов для розвитку міжнародного економічного співробітництва, взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, відповідними міждержавними і регіональними організаціями, організаціями іноземних держав в сфері залучення і використання зовнішніх фінансових ресурсів.

Для уникнення суперечок між іноземними інвесторами і органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, з метою сприяння їх оперативному позасудовому регулюванню Указом Президента України створена Палата незалежних експертів з питань іноземних інвестицій при Президенті України.

Для сприяння вирішенню суперечливих питань, які виникають в процесі реалізації інвестиційних проектів за участю американських компаній, у жовтні 1997 року Указом Президента України створена українська частина Спеціальної групи швидкого реагування (після скандальних результатів тендера на видачу ліцензій на право надання послуг мобільного зв'язку GSM-900 американська компанія Motorola пішла з ринку зв'язку України, що викликало певний політичний дискомфорт у стосунках Київ-Вашінгтон).

У 2001 р. було видано розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 лютого „Про заходи щодо поліпшення інвестиційної привабливості України” та Указ Президента України від 12 липня „Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”. Всі заходи, вказані в цих документах, важливі та необхідні. Особливо позитивний момент полягає в тому, що йдеться про необхідність інформування щодо інвестиційної політики й інвестиційного іміджу України.

25.10. 2003 року було видане розпорядження Президента України Про підтримку проведення круглого столу Україна-Німеччина на тему: «Інвестиції в Україні: шанси та можливості», який відбувся 7 листопада 2003 року в місті Києві.

З 29 червня 2005 року було введено в дію рішення Ради національної безпеки і охорони України «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» та від 28 жовтня 2005 року «Про заходи щодо утворення гарантій та підвищення ефективності захисту прав власності в Україні».

Отже, до переваг українського інвестиційного законодавства можна віднести:

1.Оподаткування підприємств з іноземним капіталом здійснюється в національному режимі.

2.Практично не існує обмежень на розмір іноземних інвестицій.

3.Створено сприятливі умови для репатріації капіталів та переказу прибутків.

4.Іноземні інвестиційні проекти мають пільги: застосування норм прискореної амортизації основних фондів та зниження ставки оподаткування прибутку при його репатріації.

5.Пільговий режим інвестиційної діяльності встановлюється для іноземних інвестиційних проектів, що реалізуються у важливих для економіки України секторах.

6.Врегульовано відносини щодо розподілу продукції, одержаної від видобування корисних копалин на території України.

7.Визначено умови концесії державного та комунального майна.

Однак іноземні інвестори вважають основною негативною ознакою інвестиційного клімату в економіці України політичну нестабільність, непріоритетні напрями розвитку економічної політики, нестабільну законодавчу базу з питань іноземного інвестування. За даними світових рейтингових агентств Україна належить до країн із підвищеним рівнем політичних і економічних ризиків.

Україні для створення оточення, яке б сприяло прямим іноземним інвестиціям, перш за все бракує зорієнтованої на ринок законодавчої бази. Невідпрацьованість та невідлагодженість правової сфери інвестиційної діяльності справляє негативний вплив на інвестиційну привабливість України. Часто новий закон скасовує або зводить нанівець попередній; законодавчі акти, що продукуються різними урядовими структурами, частково дублюються; існує різновекторність дій ключових гілок влади. Відбуваються перманентна зміна законодавства та внесення корективів до нього, які призводять до дестабілізації в економіці та фінансах і зумовлюють збитки підприємств. Загалом має місце маніпулювання правовим полем, якого не визнає цивілізований ринок. За міжнародною практикою законодавче забезпечення повинно залишатися стабільним принаймні десять років. Це має принципово важливе значення для поліпшення й оптимізації інвестиційного бізнес-клімату.Ефективна юридична система, що ґрунтується на фундаментальних принципах приватної власності та ринкової економіки, надає могутнього стимулу для капіталовкладень і, навпаки, неефективне правове оточення відвертає інвесторів. Привабливе правове оточення повинно і відповідати трьом умовам. По-перше, приватні інвестори, як іноземні, так і внутрішні, мають бути впевнені, що їх інвестиції надійно захищені добре розвинутою системою законів. По-друге, інвестори повинні бути переконані, що закони впроваджуються в життя: найбільш досконале законодавство не має ніякої цінності, якщо не втілюється в практиці. З цього витікає, що іноземні інвестори зацікавлені також в реалізації законодавства – дієздатності судової системи та юридичних процедур. По-третє, інвестори потребують стабільності та передбаченості системи юриспруденції. Постійні зміни в законодавстві серйозно підривають довіру інвесторів.

Проте залишається невирішеною проблема забезпечення зарубіжних інвесторів інформацією про чинне законодавство, стосовно іноземних інвестицій, тексти законів та інструкцій недосяжні для ознайомлення. Практично нема єдиного підходу до статусу та відміни попередніх законів, тому важко визначити, які закони зберігають чинність, а які були анульовані. Щоб дати зарубіжним інвесторам уявлення про правовий режим в Україні стосовно іноземного капіталу, потрібно організувати регулярний випуск бюлетеня, що містить відповідну інформацію кількома мовами.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ ІВАНО – ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1Інвестиційна привабливість області.

Івано-Франківщина належить до інвестиційно-привабливих регіонів України. Вигідне географічне розташування, поєднання значного економічного та природноресурсного потенціалу з традиційно високим потенціалом ділової активності місцевого населення сприяли формуванню області як регіону, сприятливого для бізнесу.

Аналіз практики іноземного інвестування свідчить, що при прийнятті рішення щодо інвестування інвестор враховує:

-розміщення об’єкта інвестування поблизу основних ринків;

-легкість доступу до сировини та робочої сили;

-наявність розвинутої транспортної інфраструктури;

-конкурентоспроможність товарів та послуг, які надаватиме об’єкт інвестування;

-забезпеченість об’єкта інженерними комунікаціями;

-наявність розвинутої системи сучасних видів зв’язку;

-знання ринків збуту;

-соціально-політичну стабільність в регіоні;

-наявність робочої сили, яка не потребує соціальної підготовки;

-сприятливість екологічної ситуації;

-ставлення місцевої влади до інвесторів;

-готовність влади створювати прийняті умови для іноземних інвесторів;

-відсутність бюрократичних бар’єрів на шляху інвесторів.

На привабливість більшості вищенаведених критеріїв місцева влада має значний вплив, що дає їй суттєві важелі впливу на формування інвестиційного клімату в регіоні[17 ст.9-10].

Можна виділити ряд пропозицій щодо інвестування Івано-Франківської області.

Насамперед пропонується співпраця у таких напрямках:

•вкладення інвестицій у розвиток пріоритетних для області напрямків або у розвиток того чи іншого підприємства;

•створення спільних підприємств;

• робота підприємств області на давальницькій сировині;

•виконання підприємствами області одноразових контрактів.

- В галузі зовнішньоекономічної діяльності надаються пріоритети співробітництву в таких напрямках:

•удосконалення технологій переробки сировини в нафтохімічному виробництві, енергозбереження, переробці сільськогосподарської продукції, машинобудуванні;

•диверсифікація зовнішньоторговельних операцій між суб’єктами області та країнами інвесторами.

Передбачається взаємний обмін інформацією на рівні відповідних служб органів управління з питань: законодавства регулювання зовнішньоекономічної діяльності; експортно-імпортного потенціалу; потреб та можливостей іноземного інвестування в конкретних галузях економіки сторін. Передбачається також регулярний обмін делегаціями між зовнішньоекономічними відомствами Івано-Франківської області та країн-інвесторів з метою вивчення можливостей сторін, обміну інформацією, надання консультативної допомоги фірмам під час укладання контрактів.

- В частині нафтогазовидобутку і дальшого розвитку нафтопереробної промисловості область зацікавлена у спільній роботі щодо:

•розвідки і освоєння нових покладів нафти і газу із застосуванням нових технологій і обладнання;

•відновлення і введення в експлуатацію ліквідованих нерентабельних свердловин.

Співпраця в цих напрямках можлива на базі ДП «Надвірна-нафтогаз», «Долинанафтогаз», ДП «Богородчанинафтогаз».

Що стосується підвищення ефективності нафтопереробки, то необхідно вирішити питання відкриття для ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» кредитної лінії на суму 148 млн. дол.. США для здійснення будівництва об’єктів глибокої переробки нафти[16 ст.11-12].

Реальними напрямками нарощування енергетичних потужностей в області є:•використання вітрової енергії;

•відновлення та будівництво малих гідроелектростанцій на річках області;

•генерація біогазу.

Орендне підприємство «ПРЕСМАШ» м. Івано-Франківськ займається розробкою конструкторської документації та дослідного зразка вітроенергетичної установки 0,5 кВт з наступною розробкою нормативного ряду потужністю до 10 кВт. Для освоєння виробництва вітроенергетичних та водопідйомних агрегатів, а також відновлення колишніх будівництв малих гідроелектростанцій, нам необхідні іноземні інвестиції. Для використання біогазу є потреба у новітніх технологіях та сучасному обладнанні.

- В машинобудуванні та металообробці є можливість:

•виробництва пресів різних потужностей, нафтогазовидобувного устаткування, виробництва електронної, радіотехнічної та приладобудівної продукції. Ці потужності на сьогоднішній день не завантажені і на умовах кооперації можливе налагодження співпраці.Особливо цікавим є напрямок по виготовленню приладів енергоносіїв. Ці види приладів освоює ВАТ «ПРОМПРИЛАД» місто Івано-Франківськ. Для нарощення великих обсягів виготовлення газових лічильників ( до 300 тис. штук в рік) потрібно додаткові інвестиції для придбання технологічного обладнання ( 15 млн. дол. США ).Цікавими є пропозиції щодо співпраці ВАТ «РОДОН» і ВО «КАРПАТИ» - провідних підприємств радіоелектронної промисловості. Це завершення будівництва модуля «Комплект – ІЕГМ» високої частоти класу 10, 100 для виробництва надвеликих швидкодіючих мікросхем. Така елементна база дасть поштовх для глибокої конверсії галузі, стане основою для розвитку телебачення, зв’язку, системи управління, обчислюваної техніки та ін. Необхідна сума інвестування 120 млн. дол. США.[18 cт19-22].

Можливе створення спільних підприємств в напрямках виробництва:

•засобів зв’язку ( телефонні апарати, радіотелефони, телефакси, міні – АТС та ін. );

•обчислювальної техніки і систем управління ( комп’ютери і комп’ютерні блоки, модеми, адаптери та ін.);

•побутової техніки, кухонних приладів;

•сторожових пристроїв та засобів сигналізації;

•складанню мікросхем з кристалів ( чіпів ) замовника.

Підприємство має все необхідне для організації консигнаційних складів, пунктів переробки та підготовки вантажів. ВО «КАРПАТИ», яке спеціалізується на виробництві акустичних систем, автомобільної акустики, виготовлення динамічних головок, готове до співпраці в цьому напрямку, а також до виконання робіт із застосуванням технологій гальванопокрить, порошкової металургії, кольорового пластмасового і паперового литва.

ВАТ «Коломиясільмаш» місто Коломия займається виробництвом сільськогосподарських навантажувачів. Доцільно опрацювати можливість створення спільного складального виробництва автомобілів малої вантажопідйомності чи легкових із вузлів західних фірм або їх повне виробництво.

ВАТ «ІВІТА» місто Івано-Франківськ спеціалізується на виробництві автоматичних побутових пральних машин, які за технічним рівнем відповідають вимогам європейських стандартів. Для нормальної діяльності необхідними є інвестиції в сумі 4,5 млн.дол. США в розвиток підприємства або залучення інвестора до участі в прибутках.ВАТ «ОРІАНА» місто Калуш відоме на світовому ринку як виробник етилену, магнію та інших видів хімічної продукції. В цьому році завершується будівництво заводу поліетилену потужністю 100 тис. тонн в рік, в перспективі – будівництво поліпропіленового виробництва. Це створює основу для організації нових виробництв з виготовлення товарів народного споживання, пакувальної тари, поліетиленових труб. Є бажаним придбання сучасних технологій для створення виробництва по виготовленню таропакувальних матеріалів для харчових продуктів.

Враховуючи певний інтерес західних фірм до поставки мінеральних добрив ( калімагнезії ), що виробляється на «ОРІАНІ» в кількості 70 тис. тонн в рік, є потреба у налагодженні контактів з фірмами країн –інвесторів щодо придбання технологічної лінії і тари для розфасування добрив.

Одним із перспективних напрямків роботи ВАТ «Фірма Барва» місто Івано-Франківськ є організація виробництва переробки насіння ріпаку та олії. Необхідні валютні кошти для придбання сучасного технологічного обладнання для одержання ріпакової олії.Враховуючи значний розвиток лісопромислового комплексу ( в області 12 лісокомбінатів і 5 меблевих підприємств ), обґрунтованим є розвиток технологій та виробництва обладнання для забезпечення комплексної і глибокої переробки, виготовлення конкурентноспроможних меблів, деревостружкових, деревоволокнистих плит, повної утилізації деревних відходів [26]. В області необхідно здійснити маштабну программу технічного переозброєння і реконструкції підприємств легкої промисловості. Так Івано-Франківську діє фабрика трикотажних виробів потужністю 2,3 млн. штук в рік. Розпочато будівництво нового корпусу, для його завершення, а також технічного переозброєння діючого виробництва, необхідні інвестиції в сумі 71,5 млн. дол.США. Крім того, фабрика може переробляти давальницьку сировину і забезпечити поставки трикотажних виробів.

В галузі льонарства та ткацького виробництва можлива співпраця в питаннях поглибленої переробки короткого і довгого льоноволокна на ВАТ “Калуський льонозавод місто Калуш, ВАТ «Долинська бавовнопрядильна фабрика» місто Долина.

В області не використовуються потужності швейних підприємств ВАТ «Галичина», Долинська фабрика «Едельвейс», «Візерунки Прикарпаття». Особливо цікава для співпраці могла б бути Коломийська фабрика «Візерунки Прикарпаття», яка спеціалізується на виготовленні виробів з художньою національною вишивкою.

Великі можливості і потреби є в реконструкції існуючих та будівництві нових підприємств переробки сільськогосподарської продукції. З боку області пропонуються необхідні площі, забезпечення енергоресурсами, робочою силою, з боку іноземного інвестора – устаткування і комплектуючі, пакувальні матеріали.

Можливе створення спільних підприємств на базі ВАТ «Виробничо-комерційна фірма «Карпатхарчопром» по: 1. переробці фруктів на концентрований сік і дикорослих плодів та ягід на соки, джеми, варення в дрібній розфасовці; 2. по заготівлі і переробці грибів;

3. по виробництву пива, мінеральних вод, безалкогольних та слабоалкогольних напоїв; 4. по виробництву макаронних та кондитерських виробів, на підприємствах молокопереробної галузі; по виробництву молочних продуктів для дитячого харчування, морозива, згущених молочних продуктів, сухого льоду.

Є необхідність у придбанні фасувальних автоматів для сипучих продуктів ( чайних напоїв з дикорослих плодів і ягід та лікарських рослин), м’яса і ковбасних виробів, молочних продуктів в полімерну тару і фольгу масою 50-500 грамів, обладнання для виробництва кондитерських виробів, їх розфасування, сучасного обладнання для реалізації молокопродуктів поза торговельними закладами.

З метою реалізації програми розміщення продуктивних сил і організації додаткових робочих місць в сільській місцевості необхідні обладнання та інвестиції для створення міні-виробництва по переробці вовни, садовини і ягід, м’яса, молока та іншої сільськогосподарської продукції в населених пунктах області. Також є потреба в освоєнні фахівцями сучасних технологій виробництва плодоовочевих та м’ясних консервів, сирів, дитячого харчування та виробництва хліба.

В даний час на українському ринку лікарських засобів працює обмежена кількість фармацевтичних фірм, препарати яких зареєстровані фармакологічним комітетом України. Є потреба в закупівлі препаратів групи антибіотиків, сечогінних, серцево-судинних, цукрознижуючих та інших[30 ст.170-174].

Щодо створення спільного виробництва медичних препаратів, то є можливість встановити окремі лінії на базі недобудованого аптечного складу або на ВАТ «Фірма «Барва», яке спеціалізується в галузі хімічних технологій промислового значення і головне при наявності інвестицій організовувати виробництво субстанцій медичних препаратів.

Туристична галузь є невід’ємною часткою інвестиційної привабливості Івано-Франківської області та джерелом наповнення державного та місцевого бюджету. За неповторністю ландшафтів гірські райони Прикарпаття нерідко називають «Українською Швейцарією». М’яка зима і тепле літо сприяють організації цілорічного відпочинку і лікуванню. На схилах Карпат сніг лежить до п’яти місяців, а це, в свою чергу, сприяє розвиткові гірськолижного спорту. Різноманітність природних факторів обумовлює наявність фауни, найбагатшої в Україні. Річки придатні для водного туризму.

В Івано-Франківську туристичні послуги надають 47 ліцензованих туристичних підприємств, що становить 61% від зареєстрованих підприємств в області. В минулому році туристичними послугами в області скористались 34,4 тис. осіб, а кредитними спілками обсяги обслуговування склали 11,1 млн. грн..

В області п’ять курортних місцевостей і діють 11 санаторіїв. Для курортної терапії використовуються кліматичне лікування, мінеральні води, мінеральні ванни. Серед курортів – низькогірні Косів, Кременці, Яремче, середньогоірний Ворохта та передгірний курорти Черче. Крім того, Яремче користується славою туристичної столиці Карпат, Ворохта – столиці зимових видів спорту.Гордістю Івано-Франківщини є її культурно-історична спадщина. На території взято під охорону держави 3,5 тис. пам’яток історії, архітектури, мистецтва, археології. Такі давні і цінні пам’ятки, як церква Пантелеймона під Галичем (ХІІ ст.), церква Святого Духа з іконостасом в Рогатині ( ХVІ ст.), Манявський скит (ХVІІ ст.), дерев’яні гуцульські і бойківські храми відомі за межами країни.

На Івано-Франківщині є п’ять міст, що згадуються в давньоруських літописах. Це – Тисмениця (1143), Снятин (1158), Тлумач 1213), Коломия (1240). Але найдавнішим серед них є Галич, перша згадка про який відноситься до 898 року. На базі пам’яток княжого Галича створений Національний заповідник «Стародавній Галич».

У 1998 році відзначалася 1100-річчя Галича як важлива культурна подія в житті держави. Державна програма розбудови Галича передбачає реконструкцію історичної частини міста, побудову об’єктів туристичної сфери. Ці об’єкти становлять інтерес для зарубіжних інвесторів.

Проект «Державні програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону» передбачає побудову Центру міжнародного туризму на 80-100 міст в районі Яблуниці – Ворохти з повним сервісом: ресторан, бар, гірськолижна траса, тенісний корт, сауна і басейн, спортзал, супутниковий зв'язок , автостоянка. Об’єкт розрахований на спорудження за участю іноземних фірм.

Передбачається також будівництво 1-2 мисливських баз елітного відпочинку в глибині Карпат (у Верховинському районі) з організацією полювання на підставі ліцензій за валюту.

Недостатньо освоєною у туристському відношенні є перспективна північно-західна частина області. Пропонується там спорудити туристську базу «Бубнище» на 300 місць для літнього і зимового відпочинку з використанням унікального скельного і печерного комплексу « Скелі Довбуша», пам’яток Болехова та Горшівського монастиря, мінеральних вод Моршина.

Цікавим є проект відновлення відтинку залізниці Івано-Франківськ – Бучач (80 км.), яка існувала до 1944 року і зруйнована під час війни. Це скоротило б відстань до Києва на 100 км. (на 14%) [40].

2.2Залучення прямих іноземних інвестицій в економіку області.

Івано-Франківщина є інвестиційно-привабливим регіоном для освоєння іноземного капіталу. Упродовж останніх чотирьох років в області утвердилася, а тенденція до зростання інвестицій в основний капітал. Обсяг прямих іноземних інвестицій в області на кінець 2004 р. становив 120,9 млн. дол. США, а на кінець 2005 року- 134,9 млн.дол.

Діаграма 1.1. Прямі іноземні інвестиції в економіку області ( млн.. дол. США)

Діаграма 1.1. Прямі іноземні інвестиції в економіку області ( млн. дол.США)

В регіоні за 1995–2004р.р. зберігається тенденція зростання обсягів прямих іноземних інвестицій. Якщо на початок виконання Програми сприяння залученню інвестицій в економіку області (на 01.01.2002р.) загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку області склав 46,3 млн. дол..США, то лише за три останні роки він зріс майже втричі і досяг 120,9 млн.дол.США. Поліпшується галузева структура іноземних інвестицій.

У 2004р. надійшло прямих іноземних інвестицій на суму 21,5 млн.дол.США, що на 14,3% більше, ніж у попередньому році. Одночасно нерезидентами були вилучені інвестиції у формі грошових та майнових внесків на суму 6,3 млн.дол.США. Враховуючи курсову різницю (плюс 6,2 млн.дол.США), приріст прямих іноземних інвестицій у 2004р. становив 24,9 млн.дол.США і темп росту – 125,9%.

Діаграма 1.2 Надходження та приріст прямих іноземних інвестицій в економіку області за період з початку року ( тис. дол.. США)

За минулий рік найбільше надходили прямі іноземні інвестиції у вигляді внесків рухомого і нерухомого майна 14,5 млн. дол., грошових внесків – 6,9 млн. дол.(близько третини).

Вагома частка іноземних інвестицій залучена у I та IV кварталах 2004р. – відповідно 32,6% і 40,3%.

Освоєні в підприємства області інвестиції станом на кінець 2004р. оцінювалися в 6 валютах, з яких значні обсяги припадають на євро та долари США.

Таблиця1.1

Прямі іноземні інвестиції в економіку області у розрізі країн

(тис.один.валюти)

Обсяг інвестицій на початок 2004р.ЗбільшенняЗменшення Обсяг інвестицій

на кінець

2004р.

Датська крона–21757,42–21757,42

Російський рубль420,26––420,26

Долар США37286,977681,34972,1043996,21

Білоруський рубль86500,00––86500,00

Євро45148,1010602,804237,3551513,55

Гривня11975,782987,77237,6514725,90

Курсова різниця перерахунку цих валют у долари США вплинула на ріст як загального обсягу прямих інвестицій, так і приросту через нестабільність курсу валют.

Розширилася географія країн–інвесторів і на кінець 2004р. іноземними інвесторами області є нерезиденти 38 країн світу (на кінець 2000р. – 31 країна) [ див. додаток 1]Нерезиденти – юридичні особи та суб’єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцем знаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Найбільший капітал освоєно нерезидентами:

wЮгославії – 32,0 млн.дол., ( в 3 підприємства області);

wПольщі – відповідно 17,4 млн.дол. ( в 69 підприємств);

wКанади –13,2 млн.дол.США ( в 11 підприємств).

На ці три країни припадає більше половини (51,9%) загальнообласного обсягу прямих інвестицій.

Діаграма 1.3. Прямі іноземні інвестиції в економіку області по країнах світу на кінець 2004р.( у відсотках до загального обсягу)

Також вагомі інвестиції вкладено нерезидентами Ізраїлю – 8,8 млн. дол., (в 5 підприємств), Німеччини – відповідно 8,7 млн. дол., (в 46 підприємств), Угорщини – 8,1 млн. дол., (в 14 підприємств). Як і раніше, трьома країнами СНД (Білоруссю, Молдовою та Російською Федерацією) здійснені незначні залучення інвестицій (0,4 млн.дол.США, або 0,3 %). Зростання показників інвестиційної діяльності забезпечено у 17 районах і містах. Серед міст і районів області найбільші обсяги прямих іноземних інвестицій надійшли в економіку міста Калуша – 41503,9 тис. дол. США (34,3 відсотки від загального обсягу інвестицій області) і Івано-Франківська – 13803,8 тис. Дол. США ( 11,4 відсотки), Рожнятівського – 17089,6 тис.дол. США ( 14,1 відсотки), Коломийського – 14855,9 тис. Дол. США ( 12,3 відсотки) і Тисменецького – 9071,2 тис.дол. США (7,5 відсотків) районів[ див.додатки 2, 3.]

Зокрема, в економіку м.Калуша вагомі вкладення зроблено інвесторами Югославії в підприємства легкої і целюлозно–паперової промисловості; м.Івано-Франківська – Угорщини, Словаччини та Італії в підприємства машинобудування, фінансової діяльності, торгівлі; Коломийського району – інвесторами Канади в підприємства добувної промисловості; Рожнятівського району – Польщі в підприємства по виробництву деревини та виробів з деревини; Тисменицького району – Німеччини, Італії, Данії в підприємства легкої, хімічної та нафтохімічної промисловості, металургії та оброблення металу.

Станом на кінець 2004р. більша половина інвестицій (52,2%) залучена у п’яти підприємствах: ТзОВ СП «Вінісін» та ЗАТ «Синтра» м. Калуша, СП «Дельта» Коломийського району, підприємство «Кроно–Осмолода» Рожнятівського району, СП «Тикаферлюкс» Тисменицького району.

В цілому по області прямі іноземні інвестиції отримали 298 підприємств, з них 12 – у 2004р. інвестиції повернули.

Обсяг прямих іноземних інвестицій в розрахунку на одного жителя області є невисоким -86,8 дол. США, що не забезпечує потреб економіки області. Лише у м. Калуші та Рожнятівському районі обсяг інвестицій на 1 жителя перевищує середній показник по Україні, який складає майже 177 дол. США [ див.додаток 4.]. Частка іноземного капіталу області в Україні є незначною ( 1,4% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україні), хоч за два останні роки вона зросла на 40%.

Станом на початок 2005року прямих іноземних інвестицій залучено в економіку Городенківського- лише 2,4 тис.дол.- та в підприємства Галицького районів 2,3 тис.дол. США. Протягом останніх років практично не залучалися іноземні інвестиції у Богородчанському, Долинському, Косівському районах.

Серед підприємств області іноземні інвестори надали основну перевагу вкладу свого капіталу в підприємства промисловості. На кінець 2004р. обсяг прямих інвестицій у промислових підприємствах досяг 101,3млн.дол.США, або 83,8% від загального обсягу області, з них легкої – 36,0 млн.дол. (29,8%), по виробництву деревини та виробів з деревини – 28,8млн.дол. (23,8%), добувної – 11,2 млн.дол. (9,3%), целюлозно–паперової промисловості – 8,1 млн.дол. (6,7%), машино-будування – 4,4 млн.дол. (3,7%), харчової та іншого виробництва – по 3,0 млн.дол. (2,5%), по виробництву інших неметалевих мінеральних виробів – 2,8 млн.дол. (2,3%), хімічної та нафтохімічної – 2,1 млн.дол. (1,7%), металургії та оброблення металу –1,7 млн.дол. (1,4%). Вкладений іноземний капітал у підприємства торгівлі становив 7,7 млн.дол. (6,4%).

Незначна частка іноземних інвестицій надійшла в підприємства сільського господарства (4,6% від загального обсягу інвестицій області), фінансової діяльності (1,7%), лісового господарства (1,2%), операцій з нерухомістю (1,1%), охорони здоров’я та соціальної допомоги (0,5%), будівельні (0,3%), готелі і транспортні (по 0,2%)[див. додаток 5.].

Важливе значення в залученні іноземних інвестицій серед територіальних формувань області належить місту Коломиї.Так, відомо,що інвестиційний імідж регіону історично формується під впливом багатьох чинників і відображає найбільш характерні риси інвестиційного клімату території. Перша інформація в статистичних даних щодо інвестицій в економіку міста подається статистикою з 1995 року. Перші іноземні інвестиції вкладені в економіку міста становили 147,3 тис. дол. США, або 0,8% від загально обласних розмірів іноземних інвестицій. В 2000р. іноземні інвестиції в місті становили вже 371,1 тис. дол.. США (0,9%), в 2001 р. – 1034,2 тис. дол. США (2,2%), 2002 р. – 2361,8 тис. дол.. США (3,4%), 2003 р. – 3767,32 тис. дол. США (3,9%), 2004р. – 5229,47 тис. дол.США. З наведеної динаміки вкладення інвестицій необхідно відзначити, що протягом 10 років господарської діяльності розміри іноземних інвестицій в економіку міста збільшились в 35 разів.[ див. додаток 6 рис.1.].

Інвестиційна привабливість нашого міста значно зросла 2000 року, після проведення Міжнародного гуцульського фестивалю. Структура прямих іноземних інвестицій в 2000 році була представлена капіталом наступних країн: Росії , Ліберії, Польщі, Словакії, Німеччини, Ірландії [див. додаток 6 рис.2] .

В 2000році в економіку міста поступило 40,78 тис. дол. США. Інвестиції вкладені в промисловість. Основними інвесторами стали Румунія, Ліберія. В 2001 році зовнішні інвестиції було вкладено 663,15 тис. дол. США. Інвестовано коштів в харчову, деревообробну, та легку промисловість міста. Основними інвестором виступав Ізраїль, йому належало 42% від загальної суми іноземних інвестицій. За 2001- 2004 роки сукупний капітал нерезидента в Україні по м. Коломиї склав 5229,47 тис. дол.США. Основними інвесторами залишаються нерезиденти Ізраїлю та Сполучених Штатів Америки. Обсяг їх вкладень в 2004 році склав більше половини або 78,5%, зокрема, капітал нерезидентів Ізраїлю становить 2757,01 тис. дол.США ( 52,7%) Сполучених Штатів Америки відповідно 1349,6 тис. дол.США (25,8%). Значні інвестиції вкладено нерезидентами Німеччини – 454,54 тис. дол.США (8,7%) та Польщі – 191,02 тис. дол. США ( 3,7%).

Найбільше іноземного капіталу вкладено в підприємства промисловості. Обсяг інвестицій, внесених нерезидентами у промисловість склав 4982,46 тис. дол. США (95,3%), іноземного капіталу, вкладений у промисловість оптової та роздрібної торгівлі склав 247,01 тис. дол.США(4,7%) [див. додаток 6 рис.3.].

Протягом 2004 року продовжували вкладатись інвестиції в харчову промисловість ( ТЗОВ ЗПК «ЮМАС»), виробництво деревини ( ТЗОВ «Лісова компанія Лаванда»), легку промисловість (ТЗОВ «Пантера»), машинобудування. Незмінними протягом останніх років залишаються інвестиції в оптову та роздрібну торгівлю, а це означає, що нерезидентами були вкладені кошти на початковій стадії створення підприємства і в процесі діяльності інвестиції більше не надходять, підприємства розвиваються за рахунок власних напрацьованих коштів.Протягом всього періоду іноземні інвестиції вкладаються в основному у вигляді рухомого та нерухомого майна, інвестори поставляють основне технологічне обладнання та будують виробничі приміщення. Грошові внески в загальній сумі інвестицій складають 31,6% від загальної суми інвестицій. Необхідно відзначити, що протягом 2004 року питома вага грошових інвестицій в економіку міста збільшилась на 6%, що засвідчує про зростання довіри інвесторів.

Протягом І кварталу 2005 року відбулися вкладення капіталу у вигляді рухомого і нерухомого майна на 3,7 тис. дол. США, утрати капіталу на 184,5 тис. дол. США за рахунок зняття з обліку ТзОВ «Alukpol» та зменшення суми капіталу за рахунок курсової різниці в сумі 140,5 тис. дол. США. Капітал нерезидентів на кінець І кварталу 2005 року склав 4911,68 тис.дол.США. на даний час іноземні інвестиції вкладені в 16 суб’єктів підприємницької діяльності міста. В розрахунку на одного мешканця міста припадає 86,0 дол.США іноземних інвестицій, що є 7 результатом в межах нашої області.

Портфельні інвестиції в область.

Портфельні інвестиції – це інвестиції у вигляді цінних паперів, які забезпечують участь у капіталі , внесків у формі рухомого і нерухомого майна, а також боргових зобов’язань.

Загальний внесок портфельних інвестицій на кінець 2004р. становив 150,7тис. дол.. США. Надійшли ці інвестиції з 10 країн, з них основна частка залучена нерезидентами Австрії (34,5%) і Кіпру (33,4%).

За видами економічної діяльності вкладення здійснені в розвиток підприємств харчової промисловості, по виробництву деревини та виробів з деревини, продуктів нафтоперероблення, виробництву інших неметалевих мінеральних виробів, сільського та лісового господарства, оптової торгівлі, будівництва і транспорту, фінансової діяльності, готелів. Вагома частка портфельних інвестицій залучена у підприємства м.Івано–Франківська (49,5%) та Надвірнянського району (36,1%), крім того міст Калуша та Коломиї, Галицького, Коломийського і Рогатинського районів.

2.3 Вплив іноземних інвестицій на економічне зростанняУ результаті залучення прямих іноземних інвестицій, економіка області знаходиться у стані стабільного розвитку. В цілому по області приріст промислового виробництва за січень-грудень 2004 року склав 10,9%, його забезпечено майже всіма містами та районами області, крім міста Болехова (-3,5%) і Яремче (-3,1%).

Приріст обсягів випуску продукції забезпечено в усіх основних галузях промисловості: у виробництві деревини та виробів із неї (+ 45,3%), харчовій промисловості та перероблені сільськогосподарських продуктів (+19,3%), легкій (+15,8%), хімічній і нафтохімічній промисловості(+9,9%), машинобудуванні (+4,6%).

Наростили виробництво ЗАТ « Лукор» (+9,0%, ВАТ 2Нафтохімік Прикарпаття»(+7,0%) та Бурштинська ТЕС (+5,6%). Без їх врахування темпи приросту обсягів виробництва в області перевищили прогнозовані і склали 17,8% Бурштинською ТЕС вироблено 8,15 млрд. кВт. год. електроенергії. Обсяг виробництва товарної продукції ВАТ « Нафтохімік Прикарпаття» склав 2,1 млрд. грн. Товариством перероблено 1768,9 тис. тонн нафти, вироблено 341,1 тис. тонн бензину, 630 тис. тонн дизпалива, 779,4 тис. тонн мазуту.

У 2004 році введено в експлуатацію потужності з виробництва деревостружкових плит в селищі Брошневі Рожнятівського району, шиферу за сучасною технологією на Івано-Франківському цементно-шиферному комбінаті, нафтові та газові свердловини У Долинському, Коломийському і Косівському районах, номери на міських та сільських АТС, волоконно-оптичні лінії зв’язку.

Завершено будівництво 11-ти шкіл, в яких сьогодні навчають дітей, харчоблок Чорнолізької школи Тисменецького району, 3 клуби в селах Лолин та Підліски Долинського, в с. Воскрисінці Коломийського районів, хірургічний та дитячий корпус районних лікарень в містах Коломиї та Галичі, сільські амбулаторно-поліклінічні заклади в Коломийському та Надвірнянському районах, туристичні комплекси в с. Паляниця Яремчанської міської ради та с. Старі Кути Косівського району, автономні шкільні котельні, газифікаційної мережі та інші об’єкти соціально-культурного призначення. Приріст виробництва в хімічній та нафтохімічній промисловості в цілому забезпечено за рахунок сталільної роботи ЗАТ «ЛУКОР» та ЗАТ «Завод ТОС Барва». У серпні 2004 року на ЗАТ «ЛУКОР» проведено капітальний ремонт з освоєнням 90,0 млн. грн., що дозволили збільшити обсяг переробки нафтохімічної сировини до 845 тис. тонн. В рамках програми модернізації і розвитку виробництва освоєно 2,0 млн. євро. Машинобудівний комплекс ліквідував відставання виробництва по відношенню до 2003 року. Якщо в І півріччі 2004 року спад склав 3,4%, то за 9 місяць досягнуто приросту 3,8%, а за рік - 4,6%. Найбільш ефективно спрацювали такі підприємства машинобудування як ТОВ «Техмаш» (+102,1%), ВАТ «Завод будівельних машин» (+48,7%), ВАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» (+17,8%), ВАТ «Івано-Франківський арматурний завод» (+0,9%).

Протягом 2004 року деревообробний комплекс області працює стабільно. Введено вдію і досягло проектної потужності підприємство «Кроно-Осмолода», яке виробило ДСП на суму 64,05 млн. грн., з них майже половина ламінованої. Збільшили обсяг виробництва провідні підприємства ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна» ( у 2,3 рази), ТОВ «Уніплит» (у 1,3 рази).

Вдалося подолати тенденцію збитковості підприємств галузі, що сформувалися у попередні року. За 11 місяців 2004 року досягнуто позитивних фінансових результатів від звичайної діяльності (3,3 млн. грн.) за рахунок прибуткової діяльності третини підприємств.

Темпи приросту обсягів виробництва продукції легкої промисловості у 2004 році склав 15,8%, що майже у два рази більше запланлваного программою соціально-економічного розвитку області показника на цей рік. Збільшення обсягів виробництва забезпечили стабільно працюючі підприємства СП «Вінісін» темпи росту (158,5%), ТОВ «Довіра» (127,2%), СП «Тикаферлюкс» (113,0%).

Інвестиційна діяльність та економічне зростання в обласному центрі

Загальний обсяг ПІІ на кінець 2004 року склав 13803,8тис. дол. США (на кінець 2003 року – 17612,2 тис. дол. США.

Інвесторами, які вкладають кошти в економіку міста, є нерезиденти з 29 країн світу. Основними з них є нерезиденти Німеччини, Угорщини, Канади, Словаччини, Андорри.

Вагомий обсяг інвестицій вкладено у підприємства промисловості - 9212 тис. дол. США (61,8 % від загального обсягу вкладених іноземних інвестицій в економіку міста), у тому числі у підприємства обробної промисловості 9154 тис. дол. (61,4). Вкладений іноземний капітал у підприємства оптової та роздрібної торгівлі склав 3821 тис. дол.(14,4 %).

Структура ПІІ за видами економічної діяльності на кінець 2004 року є така: промисловість 61,9%; будівництво 0,5%; оптова та роздрібна торгівля 25,6%; готелі і ресторани 1,2%; транспорт 2,7%; фінансова діяльність 0,4%; операції з нерухомістю 5,2%; с/г, мисливство, лісове господарство 2,5%.В 2004 році освоєно 106,2 млн. грн. капітальних вкладів в інвестиційно-будівельний комплекс міста, що складає 52,4% від обсягів по області. 23,4% підприємств міста здійснювали заходи по впровадженню інновацій. Промисловістю міста освоєно виробництво 22 найменувань нових видів приладів, що складає 29,7% від загальнообласної кількості.

Вкладені іноземні інвестиції в економіку міста на кінець 2004 року становили 21,3% від їх загального обсягу по області.

В місті станом на 01.01.2005 р. налічується:128 спільних підприємств;207 дочірніх підприємств;16 кредитних спілок.

Укладено 8 угод про взаємну співпрацю м. Івано-Франківська з іншими адміністративно-територіальними центрами іноземних держав. З них із містами Польщі - 6, Франції - 1, Росії - 1.

Виконавчий комітет міської ради разом з Американською неприбутковою організацією Альянс за збереження енергії підписали меморандум на термін до 31 грудня 2011 року про взаєморозуміння. Сторони співпрацюють над проектом “Зменшення викидів парникових газів через енергоефективні заходи у школах та на котельні”. Фінансову підтримку проекту надано організацією Ф’ючер Форестс у формі доброчинної допомоги місту. Розмір коштів призначених для фінансування проекту становить 13 000 тис.дол. США .

В 2001 році Державний концерн “Екотехпром” отримав однорічний партнерський грант “ЕкоЛінкс”: Агентство США з міжнародного розвитку для реалізації інвестиційного проекту “Утилізація осаду з використання біогазу на очисних спорудах м. Івано-Франківська”. Розмір гранту “Еко Лінкс” - 43185 тис. дол.США, а внесок партнера по гранту “Енергопол-Люблін” - 19203 тис. дол.США.Загальний обсяг ПІІ в область станом на 01.04.05.становив 124,48млн.дол. США,в тому числі з країн ЄС – 62,4 млн. дол.. США, що становить 50,1% від загального обсягу ПІІ, здійснених країнами світу в економіку області. Інвесторами області є понад три четверті країн ЄС. Зокрема, нерезиденти з Польщі, Німеччини, Угорщини, Данії та Італії здійснили найбільші за обсягом інвестиції.

На сьогоднішній день основними проблемами, що стримують інвестиційну діяльність та збільшення обсягу інвестицій є:- технічна і технологічна відсталість більшості підприємств, що виробляють неконкурентноспроможну продукцію; - неналежний рівень управління підприємствами; надто висока питома вага майнових внесків; - мізерна кількість інвестицій у виді інтелектуальної власності; слаба інноваційна діяльність підприємств міста; - кредиторська та дебіторська заборгованість більшості підприємств.

Тому, в найближчий період особлива увага повинна приділяти:- залученню внутрішніх інвестицій, а саме роботі з банками, кредитними спілками, щодо видачі довгострокових кредитів; - організації виставок товарів підприємств-товаровиробників міста як на місцевому, так і на міжрегіональному рівні; - поглибленню контактів та розвитку вигідної співпраці з Росією, Польщею, Угорщиною, Чехією та іншими державами; організації співпраці з інвестиційно-комерційним центром “Росукрінвест”, навчанню менеджерів та керівників проектів.

Посилення міжнародного співробітництва, всебічне промоціювання міста, створення більшої кількості нових підприємств різних форм власності, інтенсифікація залучення інвестицій в діючі підприємства, стимулювання інвестиційної активності інвесторів надасть можливість плідно і довгостроково співпрацювати між суб’єктами господарської діяльності, значно поліпшить соціально-економічний стан міста.

При конкретному аналізі суб’єктів підприємницької діяльності з іноземними інвестиціями, необхідно відзначити, що іноземні інвестиції вкладаються в основному у новостворені товариства з обмеженою відповідальністю, де засновниками або співзасновниками є нерезиденти інших країн.

25 листопада 2005 року в місті Івано-Франківськ відбувся форум «Івано-Франківська область : інвестиційні можливості».

Метою проведення форуму була презентація інвестиційних проектів підприємств Івано-Франківського регіону та сприяння розвитку регіональних програм із залученням та підтримки інвестицій.

До участі у форуму були запрошені керівники підприємств регіону, працівники представництв зарубіжних та українських інвестиційних компаній, корпорацій, фінансових установ, представники органів центральної та місцевої державної влади України.

На форумі звучали виступи представників перспективних з інвестиційної точки зору підприємств Івано-Франківської області, а також слово матимуть представники державної влади, які окреслять загальну інвестиційну ситуацію в області.

Учасники форуму мали можливість зустрітися з представниками компанії, що вже інвестували у регіон та тривалий час успішно працюють. У них була нагода переконатись, що підприємства Івано-Франківського регіону є надійними і стабільними партнерами бізнесу.

Наявність сировинної бази, міжнародного аеропорту, регіональної митниці, кваліфікованих робітників та спеціалістів, близькість до кордонів ЄС забезпечать переваги при створенні підприємств в регіоні.При реалізації проектів в м. Івано-Франківську буде забезпечуватися невідкладне вирішення процедурних питань та гарантія захисту інвестицій.

Форум проводився під патронатом Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Івано-Франківського міськвиконкому. Генеральний партнер форуму – міжнародна юридична фірма «Ді Ел Ей Пайпер Україна», партнер форуму – «каліон Банк».

Економічне зростання в місті Коломиї Іноземні інвестиції в діючі промислові підприємства мали місце на ВАТ “Коломийський лісокомбінат” та ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” у вигляді поставки спеціального технологічного обладнання на умовах лізингу. Завдяки іноземним інвестиціям в нашому місті створені і працюють такі підприємства як ТзОВ ЗПК “ЮмАС”, ТзОВ “Лісова компанія “Лаванда”, ТзОВ “Рубікон”, ТзОВ “Фармамед”, ТзОВ “АНКО”, ТзОВ “Кераміка”, ПП “Кумон”, ТзОВ “Марго”, ТзОВ “ІТАКО”, ТзОВ “Лугок”, ТзОВ “Леннокс-Прут”. ТзОВ “Пантера” та інші. За рахунок діяльності підприємств з іноземними інвестиціями в місті було створено близько 350 нових робочих місць.Інвестиція передбачає вкладення капіталу з метою його наступного збільшення, а тому необхідно відзначити що в основному підприємства з іноземними інвестиціями працюють не збитково.

Позитивні зміни, що відбулися в місті Коломиї завдяки іноземним інвестиціям:- освоєно виробництво промислових товарів: панчішно-шкарпетних виробів на ТзОВ «Пантера», клеєних дерев’яних щитів різних розмірів на ТзОВ «Лісова компанія « Лаванда», дачних будиночків на ПП «Кумон», дерев’яних дитячих іграшок на ТзОВ « Лугок», які експортуються за межі України;

- на експериментальному заводі «Прут» протягом 2004 – 2005 років освоєно напівм’які меблі для актових та концерт-залів, учнівські стільці удосконаленої конструкції, апарату кабінету іноземної мови нового покоління, спеціалізовані меблі для кабінетів іноземної мови;

- освоєно виробництво та випускаються нові моделі швейних виробів на ТзОВ «Сфінкс»;

- закуплено обладнання, монтовано лінію та освоюється виробництво полімеро-піщаної черепиці і тротуарної плитки ПТВ фірмою «Альянс». Запуск першої черги виробництва полімеро-піщаної черепиці передбачає виробництво більше як одної тис. кв.метрів нового покрівельного покриття. Сума освоєних капіталовкладень складає близько 200 тис. грн. в тому числі вартість обладнання становить 170 тис. грн. Сировиною для виробництва цієї імпортнозамінної продукції є вторинна сировина (поліетиленові пляшки, побутові пластмаси).

- продуктів харчування: протягом 2005 року випущено 172 тонни крупи манної на ТзОВ ЗПК «Юмас», нові види лікеро-горілчаних виробів на ТзОВ «Леннокс-Прут»;

- на приватному підприємстві ТзОВ «Тріумф» освоєно виробництво рибної продукції.

У 2004 році капітальні інвестиції було освоєно 9,6 млн.грн. на оновлення технологічного обладнання на ДП «Коломияхліб», СП «Лісова компанія Лаванда», ЗАТ «Колопапір», ЕЗ «Прут». Закінчено реконструкцію млина на ТзОВ ЗПК «Юмас», в результаті введено в експлуатацію обладнання млина вальцевого ( виробництво Туреччина) потужністю 200 тонн переробки зерна пшеничного в добу.

На ЕЗ «Прут» протягом 2004 – 2005 років впроваджено нові технології порошкового фарбування металевих поверхонь, освоєна технологія обробки та проведено оновлення парку технологічного обладнання.

В 2006р. планується запустити у виробництво новий цех по виробництву зошитів на ЗАТ «Колопапір», ВАТ «Коломийський завод КРП» має наміри освоїти технологію виготовлення деталей на обладнанні фірми «АМАДА».

Покращилось технологічне обладнання на промислових підприємствах ЗАТ «Прикарпаття», ЗАТ «Завод КРП», ВАТ «Деревообробний завод», ВАТ «Ткацька фабрика», ВАТ «Коломиясільмаш», ЗАТ «Швейна фабрика». Для залучення інвесторів та отримання інвестиційних кредитів необхідною умовою є розробка інвестиційних проектів, бізнес-планів та перспективних планів розвитку підприємств.

Незважаючи на певний прогрес у залученні іноземних інвестицій, необхідно зазначити, що їх обсяг ще вкрай недостатній порівняно з потребами економіки області. Це можна пояснити, зокрема, й незадовільним інвестиційним кліматом в Україні, що, в свою чергу, позначається на завданнях, які ставлять перед собою іноземні інвестори, працюючи в Україні. Мета переважної більшості інвесторів полягає у якнайшвидшому отриманні прибутку. Тому значна частка капіталів вкладається в торгівлю, сферу послуг та посередницьку діяльність. Хоч нинішню структуру залучених в область прямих іноземних інвестицій в розрізі галузей економіки на підставі наведених вище показників можна вважати задовільною, питома вага капіталу, вкладеного у підприємства торгівлі, за останній рік зросла на 3,3%. Така тенденція може з часом призвести до суттєвого погіршення зазначеної структури. Наслідком переважного інвестування у невиробничу сферу може бути скорочення вітчизняного виробництва, вимивання обігових коштів підприємств.Середній розмір іноземної інвестиції в об’єкти інвестування в Івано-Франківській області за останні 5 років складає 252 тис. дол. США тоді, як в Китаї середній інвестиційний пакет дорівнює приблизно 3 млн. дол. США, що більше відповідає промисловому використанню. Це означає, що сьогодні іноземні інвестиційні пропозиції ще не відповідають інвестиційним запитам підприємств промисловості і комунального господарства області. Іноземні інвестиції носять головним чином короткостроковий характер і розраховані на швидке обертання у сфері торгівлі та послуг. Серйозний іноземний капітал, здатний задовольнити багатомільйонні інвестиційні потреби, ще не прийшов в область. Серед іноземних співзасновників спільних підприємств переважають дрібні фірми і фізичні особи.

При аналізі структури вкладеного в економіку області капіталу нерезидентів простежується тенденція збільшення питомої ваги майнових внесків. Якщо у 1998 році цей показник склав майже 31%, то у 1999 - 44%, а у 2000 - 51%. Зазначена тенденція призводить до зменшення вкладень капіталу у грошовій формі. Це свідчить про те, що іноземні інвестиції часто спрямовуються не стільки на реальне інвестування і налагодження виробництва, скільки на формування сприятливих умов для імпорту в Україну.

Суттєвою особливістю ПІІ в економіку області є і те, що контрольні пакети акцій у статутних фондах більшості підприємств належать іноземним засновникам. Таким чином, українські учасники не мають практичних важелів управління підприємствами, не можуть враховувати інтереси держави при реалізації стратегічних планів підприємств. Актуальним є тут і питання визначення розмірів внесків іноземних партнерів, яке здійснюється переважно суб’єктивно, без проведення належних експертних оцінок.

Для відновлення та пожвавлення інвестиційного процесу в області вкрай потрібні інвестиції у виробництво. За експертними підрахунками, потреби народного господарства області в іноземних інвестиціях становлять на найближчу перспективу близько 1,5 млрд. дол. США. Проте сьогоднішня ситуація з надходженням іноземних інвестицій в економіку області ще далека від бажаної.

Ситуація ускладнюється низьким іміджем України на світовому інвестиційному ринку. За всіма рейтингами вона посідає останні місця щодо привабливості свого інвестиційного клімату і перші місця щодо ризику інвестування. Не відповідає потребам та можливостям області і внутрішній інвестиційний клімат. На основі аналізу інвестиційної діяльності в регіонах київським Інститутом реформ було розраховано рейтинг інвестиційної привабливості областей, згідно з яким Івано-Франківська область розташувалась на 23 місце серед 26 адміністративно-територіальних одиниць України. При цьому враховувались понад 80 показників, які характеризують економічний стан областей, рівень розвитку фінансової, ринкової, транспортної, телекомунікаційної, інформаційної інфраструктури, стан розвитку людських ресурсів, діяльність органів місцевої влади у сфері приватного підприємництва. Було показано існуючий зв'язок між значеннями загального рейтингу інвестиційної привабливості та обсягами прямих іноземних інвестицій. В області має бути значно посилена робота із створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності.Незважаючи на труднощі і перешкоди, що існують, область може розраховувати на суттєве збільшення протягом найближчих 4 років обсягів іноземних інвестицій. Це має стати метою довгострокової політики області щодо залучення та використання її.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ ІВАНО – ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.3Інвестиційна привабливість області.

Івано-Франківщина належить до інвестиційно привабливих регіонів України. Вигідне географічне розташування, поєднання значного економічного та природноресурсного потенціалу з традиційно високим потенціалом ділової активності місцевого населення сприяли формуванню області як регіону, сприятливого для бізнесу.

Аналіз практики іноземного інвестування свідчить, що при прийнятті рішення щодо інвестування інвестор враховує:

-розміщення об’єкта інвестування поблизу основних ринків;

-легкість доступу до сировини та робочої сили;

-наявність розвинутої транспортної інфраструктури;

-конкурентноспроможность товарів та послуг, які надаватиме об’єкт інвестування;

-забезпеченість об’єкта інженерними комунікаціями;

-наявність розвинутої системи сучасних видів зв’язку;

-знання ринків збуту;

-соціально-політичну стабільність в регіоні;

-наявність робочої сили, яка не потребує соціальної підготовки;

-сприятливість екологічної ситуації;

-ставлення місцевої влади до інвесторів;

-готовність влади створювати прийняті умови для іноземних інвесторів;

-відсутність бюрократичних бар’єрів на шляху інвесторів.

На привабливість більшості вищенаведених критеріїв місцева влада має значний вплив, що дає їй суттєві важелі впливу на формування інвестиційного клімату в регіоні[17 ст.9-10].Можна виділити ряд пропозицій щодо інвестування Івано- Франківської області.

Насамперед пропонується співпраця у таких напрямках:

•вкладення інвестицій у розвиток пріоритетних для області напрямків або у розвиток того чи іншого підриємства;

•створення спільних підприємств;

• робота підприємств області на давальницькій сировині;

•виконання підприємствами області одноразових контрактів.

- В галузі зовнішньоекономічної діяльності надаються пріоритети співробітництву в таких напрямках:

•удосконалення технологій переробки сировини в нафтохімічному виробництві, енергозбереження, переробці сільськогосподарської продукції, машинобудуванні;

•диверсифікація зовнішньоторгівельних операцій між суб’єктами області та країнами інвесторами.

Передбачається взаємний обмін інформацією на рівні відповідних служб органів управління з питань: законодавства регулювання зовнішньоекономічної діяльності; експортно – імпортного потенціалу; потреб та можливостей іноземного інвестування в конкретних галузях економіки сторін. Передбачається також регулярний обмін делегаціями між зовнішньоекономічними відомствами Івано-Франківської області та країн-інвесторів з метою вивчення можливостей сторін, обміну інформацією, надання консультативної допомоги фірмам під час укладання контрактів.

- В частині нафтогазовидобутку і дальшого розвитку нафтопереробної промисловості область зацікавлена у спільній роботі щодо:

•розвідки і освоєння нових покладів нафти і газу із застосуванням нових технологій і обладнання;

•відновлення і введення в експлуатацію ліквідованих нерентабельних свердловин.

Співпраця в цих напрямках можлива на базі ДП «Надвірна-нафтогаз», «Долинанафтогаз», ДП «Богородчанинафтогаз».

Що стосується підвищення ефективності нафтопереробки, то необхідно вирішити питання відкриття для ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» кредитної лінії на суму 148 млн. дол.. США для здійснення будівництва об’єктів глибокої переробки нафти[16 ст.11-12].

Реальними напрямками нарощування енергетичних потужностей в області є:

•використання вітрової енергії;

•відновлення та будівництво малих гідроелектростанцій на річках області;

•генерація біогазу.

Орендне підприємство «ПРЕСМАШ» м. Івано-Франківськ займається розробкою конструкторської документації та дослідного зразка вітроенергетичної установки 0,5 кВт з наступною розробкою нормативного ряду потужністю до 10 кВт. Для освоєння виробництва вітроенергетичних та водопідйомних агрегатів, а також відновлення колишніх будівництв малих гідроелектростанцій, нам необхідні іноземні інвестиції. Для використання біогазу є потреба у новітніх технологіях та сучасному обладнанні.

- В машинобудуванні та металообробці є можливість:

•виробництва пресів різних потужностей, нафтогазовидобувного устаткування, виробництва електронної, радіотехнічної та приладобудівної продукції. Ці потужності на сьогоднішній день не завантажені і на умовах кооперації можливе налагодження співпраці.Особливо цікавим є напрямок по виготовленню приладів енергоносіїв. Ці види приладів освоює ВАТ «ПРОМПРИЛАД» місто Івано-Франківськ. Для нарощення великих обсягів виготовлення газових лічильників ( до 300 тис. штук в рік) потрібно додаткові інвестиції для придбання технологічного обладняння ( 15 млн. дол. США ).Цікавими є пропозиції щодо співпраці ВАТ «РОДОН» і ВО «КАРПАТИ» - провідних підприємств радіоелектронної промисловості. Це завершення будівництва модуля «Комплект – ІЕГМ» високої частоти классу 10, 100 для виробництва надвеликих швидкодіючих мікросхем. Така елементна база дасть поштовх для глибокої конверсії галузі, стане основою для розвитку телебачення, зв’язку, системи управління, обчислюваної техніки та ін. Необхідна сума інвестування 120 млн. дол. США.[18 cт19-22].

Можливе створення спільних підприємств в напрямках виробництва:

•засобів зв’язку ( телефонні апарати, радіотелефони, телефакси, міні – АТС та ін. );

•обчислювальної техніки і систем управління ( комп’ютери і комп’ютерні блоки, модеми, адаптери та ін.);

•побутової техніки, кухонних приладів;

•сторожових пристроїв та засобів сигналізації;

•складанню мікросхем з кристалів ( чіпів ) замовника.

Підприємство має все необхідне для організації консигнаційних складів, пунктів переробки та підготовки вантажів. ВО «КАРПАТИ», яке спеціалізується на виробництві акустичних систем, автомобільної акустики, виготовлення динамічних головок, готове до співпраці в цьому напрямку, а також до виконання робіт із застосуванням технологій гальванопокрить, порошкової металургії, кольорового пластмасового і паперового литва.

ВАТ «Коломиясільмаш» місто Кололмия займається виробництвом сільськогосподарських навантажувачів. Доцільно опрацювати можливість створення спільного складального виробництва автомобілів малої вантажопідйомності чи легкових із вузлів західних фірм або їх повне виробництво.ВАТ «ІВІТА» місто Івано-Франквськ спеціалізується на виробництві автоматичних побутових пральних машин, які за технічним рівнем відповідають вимогам європейських стандартів. Длл нормальної діяльності необхідними є інвестиції в сумі 4,5 млн.дол. США в розвиток підприємства або залучення інвестора до участі в прибутках.ВАТ «ОРІАНА» місто Калуш відоме на світовому ринку як виробник етилену, магнію та інших видів хімічної продукції. В цьому році завершується будівництво заводу поліетилену потужністю 100 тис. тонн в рік, в перспективі – будівництво поліпропіленового виробництва. Це створює основу для організації нових виробництв з виготовлення товарів народного споживання, пакувальної тари, поліетиленових труб. Є бажаним придбання сучасних технологій для створення виробництва по виготовленню таропакувальних матеріалів для харчових продуктів.

Враховуючи певний інтерес західних фірм до поставки мінеральних добрив ( калімагнезії ), що виробляється на «ОРІАНІ» в кількоті 70 тис. тонн в рік, є потреба у налагодженні контактів з фірмами країн –інвесторів щодо придбання технологічної лінії і тари для розфасування добрив.

Одним із перспективних напрямків роботи ВАТ «Фірма Барва» місто Івано-Франківськ є організація виробництва переробки насіння ріпаку та олії. Необхідні валютні кошти для придбання сучасного технологічного обладнання для одержання ріпакової олії.

Враховуючи значний розвиток лісопромислового комплексу ( в області 12 лісокомбінатів і 5 меблевих підприємств ), обгрунтованим є розвиток технологій та виробництва обладнання для забезпечення комплексної і глибокої переробки, виготовлення конкурентноспроможних меблів, деревостружкових, деревоволокнистих плит, повної утилізації деревних відходів [26]. В області необхідно здійснити маштабну программу технічного переозброєння і реконструкції підприємств легкої промисловості. Так в Івано – Франківську діє фабрика трикотажних виробів потужністю 2,3 млн. штук в рік. Розпочато будівництво нового корпосу, для його завершення, а також технічного переозброєння діючого виробництва, необхідні інвестиції в сумі 71,5 млн. дол.США. Крім того, фабрика може переробляти давальницьку сировину і забезпечити поставки трикотажних виробів.

В галузі льонарства та ткацького виробництва можлива співпраця в питаннях поглибленої переробки короткого і довгого льоноволокна на ВАТ «Калуський льонозавад » місто Калуш, ВАТ «Долинська бавовнопрядильна фабрика» містоДолина.

В області не використовуються потужності швейних підприємст ВАТ «Галичина», Долинська фабрика «Едельвейс», «Візерунки Прикарпаття». Особливо цікава для співпраці могла б бути Коломийська фабрика «Візерунки Прикарпаття», яка спеціалізується на виготовленні виробів з художньою національною вишивкою.

Великі можливості і потреби є в реконструкції існуючих та будівництві нових підприємств переробки сільськогосподарської продукції. З боку області пропонуються необхідні площі, забезпечення енергоресурсами, робочою силою, з боку іноземного інвестора – устаткування і комплектуючі, пакувальні матеріали.

Можливе створення спільних підприємств на базі ВАТ «Виробничо-комерційна фірма «Карпатхарчопром» по: 1. переробці фруктів на концентрований сік і дикорослих плодів та ягід на соки, джеми, варення в дрібній розфасовці; 2. по заготівлі і переробці грибів; 3. по виробництву пива, мінеральних вод, безалкогольних та слабоалкогольних напоїв; 4. по виробництву макаронних та кондитерських виробів, на підприємствах молокопереробної галузі; по виробництву молочних продуктів для дитячого харчування, морозива, згущених молочних продуктів, сухого льоду.

Є необхідність у придбанні фасувальних автоматів для сипучих продуктів ( чайних напоїв з дикорослих плодів і ягід та лікарських рослин), м’яса і ковбасних виробів, молочних продуктів в полімерну тару і фольгу масою 50-500 грамів, обладнання для виробництва кондитерських виробів, їх розфасування, сучасного обладнання для реалізації молокопродуктів поза торговельними закладами.

З метою реалізації програми розміщення продуктивних сил і організації додаткових робочих місць в сільській місцевості необхідні обладнання та інвестиції для створення міні-виробництва по переробці вовни, садовини і ягід, м’яса, молока та іншої сільськогосподарської продукції в населених пунктах області. Також є потреба в освоєнні фахівцями сучасних технологій виробництва плодоовочевих та м’ясних консервів, сирів, дитячого харчування та виробництва хліба.

В даний час на українському ринку лікарських засобів працює обмежена кількість фармацевтичних фірм, препарати яких зареєстровані фармакологічним комітетом України. Є потреба в закупівлі препаратів групи антибіотиків, сечогінних, серцево-судинних, цукрознижуючих та інших[30 ст.170-174].Щодо створення спільного виробництва медичних препаратів, то є можливість встановити окремі лінії на базі недобудованого аптечного складу або на ВАТ «Фірма «Барва», яке спеціалізується в галузі хімічних технологій промислового значення і головне при наявності інвестицій організовувати виробництво субстанцій медичних припаратів.

Туристична галузь є невід’ємною часткою інвестиційної привабливості Івано-Франківської області та джерелом наповнення державного та місцевого бюджету. За неповторністю ландшафтів гірські райони Прикарпаття нерідко називають «Українською Швейцарією». М’яка зима і тепле літо сприяють організації цілорічного відпочинку і лікуванню. На схилах Карпат сніг лежить до п’яти місяців, а це, в свою чергу, сприяє розвиткові гірськолижного спорту. Різноманітність природних факторів обумовлює наявність фауни, найбагатшої в Україні. Річки придатні для водного туризму.

В Івано-Франківську туристичні послуги надають 47 ліцензованих туристичних підприємств, що становить 61% від зареєстрованих підприємств в області. В минулому році туристичними послугами в області скористались 34,4 тис. осіб, а кредитними спілками обсяги обслуговування склали 11,1 млн. грн..

В області п’ять курортних місцевостей і діють 11 санаторіїв. Для курортної терапії використовуються кліматичне лікування, мінеральні води, мінеральні ванни. Серед курортів – низькогірні Косів, Кременці, Яремче, середньогоірний Ворохта та передгірний курорти Черче. Крім того, Яремче користується славою туристичної столиці Карпат, Ворохта – столиці зимових видів спорту.

Гордістю Івано-Франківщини є її культурно-історична спадщина. На території взято під охорону держави 3,5 тис. пам’яток історії, архітектури, мистецтва, археології. Такі давні і цінні пам’ятки, як церква Пантелеймона під Галичем (ХІІ ст.), церква Святого Духа з іконостасом в Рогатині ( ХVІ ст.), Манявський скит (ХVІІ ст.), деревяні гуцульські і бойківські храми відомі за межами країни.

На Івано-Франківщині є п’ять міст, що згадуються в давньоруських літописах. Це – Тисмениця (1143), Снятин (1158), Тлумач 1213), Коломия (1240). Але найдавнішим серед них є Галич, перша згадка про який відноситься до 898 року. На базі пам’яток княжого Галича створений Національний заповідник «Стародавній Галич».

У 1998 році відзначалася 1100-річчя Галича як важлива культурна подія в житті держави. Державна програма розбудови Галича передбачає реконструкцію історичної частини міста, побудову об’єктів туристичної сфери. Ці об’єкти становлять інтерес для зарубіжниж інвесторів.

Проект «Державні програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону» передбачає побудову Центру міжнародного туризму на 80-100 мість в районі Яблуниці – Ворохти з повним сервісом: ресторан, бар, гірськолижна траса, тенісний корт, сауна і басейн, спортзал, супутниковий зв'язок , автостоянка. Об’єкт розрахований на спорудження за участю іноземних фірм.

Передбачається також будівництво 1-2 мисливських баз елітного відпочинку в глибині Карпат (у Верховинському районі) з організацією полювання на підставі ліцензій за валюту.

Недостатньо освоєною у туристському відношенні є перспективна північно-західна частина області. Пропонується там спорудити туристську базу «Буб-нище» на 300 мість для літнього і зимового відпочинку з використанням унікального скельного і печерного комплексу « Скелі Довбуша», пам’яток Болехова та Горшівського монастиря, мінеральних вод Моршина.

Цікавим є проект відновлення відтинку залізниці Івано-Франківськ – Бучач (80 км.), яка існувала до 1944 року і зруйнована під час війни. Це скоротило б вістань до Києва на 100 км. (на 14%) [40].

2.4Залучення прямих іноземних інвестицій в економіку області.

Івано-Франківщина є інвестиційно привабливим регіоном для освоєння іноземного капіталу. Упродовж останніх чотирьох років в області утвердиласяа тенденція до зростання інвестицій в основний капітал. Обсяг прямих іноземних інвестицій в області на кінець 2004 р. становив 120,9 млн. дол. США, а на кінець 2005 року- 134,9 млн.дол.

Діаграма 1.1. Прямі іноземні інвестиції в економіку області ( млн.. дол. США)

Діаграма 1.1. Прямі іноземні інвестиції в економіку області ( млн. дол.США)

В регіоні за 1995–2004р.р. зберігається тенденція зростання обсягів прямих іноземних інвестицій. Якщо на початок виконання Програми сприяння залученню інвестицій в економіку області (на 01.01.2002р.) загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку області склав 46,3 млн. дол..США, то лише за три останні роки він зріс майже втричі і досяг 120,9 млн.дол.США. Поліпшується галузева структура іноземних інвестицій.У 2004р. надійшло прямих іноземних інвестицій на суму 21,5 млн.дол.США, що на 14,3% більше, ніж у попередньому році. Одночасно нерезидентами були вилучені інвестиції у формі грошових та майнових внесків на суму 6,3 млн.дол.США. Враховуючи курсову різницю (плюс 6,2 млн.дол.США), приріст прямих іноземних інвестицій у 2004р. становив 24,9 млн.дол.США і темп росту – 125,9%.

Діаграма 1.2 Надходження та приріст прямих іноземних інвестицій в економіку області за період з початку року ( тис. дол.. США)

За минулий рік найбільше надходили прямі іноземні інвестиції у вигляді внесків рухомого і нерухомого майна 14,5 млн. дол., грошових внесків – 6,9 млн. дол.(близько третини).

Вагома частка іноземних інвестицій залучена у I та IV кварталах 2004р. – відповідно 32,6% і 40,3%.

Освоєні в підприємства області інвестиції станом на кінець 2004р. оцінювалися в 6 валютах, з яких значні обсяги припадають на євро та долари США.

Таблиця1.1

Прямі іноземні інвестиції в економіку області у розрізі країн

(тис.один.валюти)

Обсяг інвестицій на початок 2004р.ЗбільшенняЗменшення Обсяг інвестицій

на кінець

2004р.

Датська крона–21757,42–21757,42

Російський рубль420,26––420,26

Долар США37286,977681,34972,1043996,21

Білоруський рубль86500,00––86500,00

Євро45148,1010602,804237,3551513,55

Гривня11975,782987,77237,6514725,90

Курсова різниця перерахунку цих валют у долари США вплинула на ріст як загального обсягу прямих інвестицій, так і приросту через нестабільність курсу валют.

Розширилася географія країн–інвесторів і на кінець 2004р. іноземними інвесторами області є нерезиденти 38 країн світу (на кінець 2000р. – 31 країна) [ див. додаток 1]

Нерезиденти – юридичні особи та суб’єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцем знаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Найбільший капітал освоєно нерезидентами:

wЮгославії – 32,0 млн.дол., ( в 3 підприємства області);

wПольщі – відповідно 17,4 млн.дол. ( в 69 підприємств);

wКанади –13,2 млн.дол.США ( в 11 підприємств).

На ці три країни припадає більше половини (51,9%) загальнообласного обсягу прямих інвестицій.

Діаграма 1.3. Прямі іноземні інвестиції в економіку області по країнах світу на кінець 2004р.( у відсотках до загального обсягу)

Також вагомі інвестиції вкладено нерезидентами Ізраїлю – 8,8 млн. дол., (в 5 підприємств), Німеччини – відповідно 8,7 млн. дол., (в 46 підприємств), Угорщини – 8,1 млн. дол., (в 14 підприємств). Як і раніше, трьома країнами СНД (Білоруссю, Молдовою та Російською Федерацією) здійснені незначні залучення інвестицій (0,4 млн.дол.США, або 0,3 %). . Зростання показників інвестиційної діяльності забезпечено у 17 районах і містах. Серед міст і районів області найбільші обсяги прямих іноземних інвестицій надійшли в економіку міста Калуша – 41503,9 тис. дол. США (34,3 відсотки від загального обсягу інвестицій області) і Івано-Франківська – 13803,8 тис. Дол. США ( 11,4 відсотки), Рожнятівського – 17089,6 тис.дол. США ( 14,1 відсотки), Коломийського – 14855,9 тис. Дол. США ( 12,3 відсотки) і Тисменецького – 9071,2 тис.дол. США (7,5 відсотків) районів[ див.додатки 2, 3.]

Зокрема, в економіку м.Калуша вагомі вкладення зроблено інвесторами Югославії в підприємства легкої і целюлозно–паперової промисловості; м.Івано-Франківська – Угорщини, Словаччини та Італії в підприємства машинобудування, фінансової діяльності, торгівлі; Коломийського району – інвесторами Канади в підприємства добувної промисловості; Рожнятівського району – Польщі в підприємства по виробництву деревини та виробів з деревини; Тисменицького району – Німеччини, Італії, Данії в підприємства легкої, хімічної та нафтохімічної промисловості, металургії та оброблення металу.

Станом на кінець 2004р. більша половина інвестицій (52,2%) залучена у п’яти підприємствах: ТзОВ СП «Вінісін» та ЗАТ «Синтра» м. Калуша, СП «Дельта» Коломийського району, підприємство «Кроно–Осмолода» Рожнятівського району, СП «Тикаферлюкс» Тисменицького району.

В цілому по області прямі іноземні інвестиції отримали 298 підприємств, з них 12 – у 2004р. інвестиції повернули.Обсяг прямих іноземних інвестицій в розрахунку на одного жителя області є невисоким -86,8 дол. США, що не забезпечує потреб економіки області. Лише у м. Калуші та Рожнятівському районі обсяг інвестицій на 1 жителя перевищує середній показник по Україні, який складає майже 177 дол. США [ див.додаток 4.]. Частка іноземного капіталу області в Україні є незначною ( 1,4% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україні), хоч за два останні роки вона зросла на 40%.

Станом на початок 2005року прямих іноземних інвестицій залучено в економіку Городенківського- лише 2,4 тис.дол.- та в підприємства Галицького районів 2,3 тис.дол. США. Протягом останніх років практично не залучалися іноземні інвестиції у Богородчанському, Долинському, Косівському районах.

Серед підприємств області іноземні інвестори надали основну перевагу вкладу свого капіталу в підприємства промисловості. На кінець 2004р. обсяг прямих інвестицій у промислових підприємствах досяг 101,3 млн.дол.США, або 83,8% від загального обсягу області, з них легкої – 36,0 млн.дол. (29,8%), по виробництву деревини та виробів з деревини – 28,8 млн.дол. (23,8%), добувної – 11,2 млн.дол. (9,3%), целюлозно–паперової промисловості – 8,1 млн.дол. (6,7%), машино-будування – 4,4 млн.дол. (3,7%), харчової та іншого виробництва – по 3,0 млн.дол. (2,5%), по виробництву інших неметалевих мінеральних виробів – 2,8 млн.дол. (2,3%), хімічної та нафтохімічної – 2,1 млн.дол. (1,7%), металургії та оброблення металу –1,7 млн.дол. (1,4%). Вкладений іноземний капітал у підприємства торгівлі становив 7,7 млн.дол. (6,4%).

Незначна частка іноземних інвестицій надійшла в підприємства сільського господарства (4,6% від загального обсягу інвестицій області), фінансової діяльності (1,7%), лісового господарства (1,2%), операцій з нерухомістю (1,1%), охорони здоров’я та соціальної допомоги (0,5%), будівельні (0,3%), готелі і транспортні (по 0,2%)[див. додаток 5.].

Важливе значення в залученні іноземних інвестицій серед територіальних формувань області належить місту Коломиї.

Так, відомо,що інвестиційний імідж регіону історично формується під впливом багатьох чинників і відображає найбільш характерні риси інвестиційного клімату території. Перша інформація в статистичних даних щодо інвестицій в економіку міста подається статистикою з 1995 року. Перші іноземні інвестиції вкладені в економіку міста становили 147,3 тис. дол. США, або 0,8% від загально обласних розмірів іноземних інвестицій. В 2000р. іноземні інвестиції в місті становили вже 371,1 тис. дол.. США (0,9%), в 2001 р. – 1034,2 тис. дол. США (2,2%), 2002 р. – 2361,8 тис. дол.. США (3,4%), 2003 р. – 3767,32 тис. дол. США (3,9%), 2004р. – 5229,47 тис. дол.США. З наведеної динаміки вкладення інвестицій необхідно відзначити, що протягом 10 років господарської діяльності розміри іноземних інвестицій в економіку міста збільшились в 35 разів.[ див. додаток 6 рис.1.].

Інвестиційна привабливість нашого міста значно зросла 2000 року, після проведення Міжнародного гуцульського фестивалю. Структура прямих іноземних інвестицій в 2000 році була представлена капіталом наступних країн: Росії , Ліберії, Польщі, Словакії, Німеччини, Ірландії [див. додаток 6 рис.2] .

В 2000році в економіку міста поступило 40,78 тис. дол. США. Інвестиції вкладені в промисловість. Основними інвесторами стали Румунія, Ліберія. В 2001 році зовнішні інвестиції було вкладено 663,15 тис. дол. США. Інвестовано коштів в харчову, деревообробну, та легку промисловість міста. Основними інвестором виступав Ізраїль, йому належало 42% від загальної суми іноземних інвестицій. За 2001- 2004 роки сукупний капітал нерезидента в Україні по м. Коломиї склав 5229,47 тис. дол.США. Основними інвесторами залишаються нерезиденти Ізраїлю та Сполучених Штатів Америки. Обсяг їх вкладень в 2004 році склав більше половини або 78,5%, зокрема, капітал нерезидентів Ізраїлю становить 2757,01 тис. дол.США ( 52,7%) Сполучених Штатів Америки відповідно 1349,6 тис. дол.США (25,8%). Значні інвестиції вкладено нерезидентами Німеччини – 454,54 тис. дол.США (8,7%) та Польщі – 191,02 тис. дол. США ( 3,7%).

Найбільше іноземного капіталу вкладено в підприємства промисловості. Обсяг інвестицій, внесених нерезидентами у промисловість склав 4982,46 тис. дол. США (95,3%), іноземного капіталу, вкладений у помисловість оптової та роздрібної торгівлі склав 247,01 тис. дол.США(4,7%) [див. додаток 6 рис.3.].Протягом 2004 року продовжували вкладатись інвестиції в харчову промисловість ( ТЗОВ ЗПК «ЮМАС»), виробництво деревини ( ТЗОВ «Лісова компанія Лаванда»), легку промисловість (ТЗОВ «Пантера»), машинобудування. Незмінними протягом останніх років залишаються інвестиції в оптову та роздрібну торгівлю, а це означає, що нерезидентами були вкладені кошти на початковій стадії створення підприємства і в процесі діяльності інвестиції більше не надходять, підприємства розвиваються за рахунок власних напрацьованих коштів.Протягом всього періоду іноземні інвестиції вкладаються в основному у вигляді рухомого та нерухомого майна, інвестори поставляють основне технологічне обладнання та будують виробничі приміщення. Грошові внески в загальній сумі інвестицій складають 31,6% від загальної суми інвестицій. Необхідно відзначити, що протягом 2004 року питома вага грошових інвестицій в економіку міста збільшилась на 6%, що засвідчує про зростання довіри інвесторів.

Протягом І кварталу 2005 року відбулися вкладення капіталу у вигляді рухомого і нерухомого майна на 3,7 тис. дол. США, утрати капіталу на 184,5 тис. дол. США за рахунок зняття з обліку ТзОВ «Alukpol» та зменшення суми капіталу за рахунок курсової різниці в сумі 140,5 тис. дол. США. Капітал нерезидентів на кінець І кварталу 2005 року склав 4911,68 тис.дол.США. на даний час іноземні інвестиції вкладені в 16 суб’єктів підприємницької діяльності міста. В розрахунку на одного мешканця міста припадає 86,0 дол.США іноземних інвестицій, що є 7 результатом в межах нашої області.

Портфельні інвестиції в область.

Портфельні інвестиції – це інвестиції у вигляді цінних паперів, які забезпечують участь у капіталі , внесків у формі рухомого і нерухомого майна, а також боргових зобов’язань.

Загальний внесок портфельних інвестицій на кінець 2004р. становив 150,7тис. дол.. США. Надійшли ці інвестиції з 10 країн, з них основна частка залучена нерезидентами Австрії (34,5%) і Кіпру (33,4%).

За видами економічної діяльності вкладення здійснені в розвиток підприємств харчової промисловості, по виробництву деревини та виробів з деревини, продуктів нафтоперероблення, виробництву інших неметалевих мінеральних виробів, сільського та лісового господарства, оптової торгівлі, будівництва і транспорту, фінансової діяльності, готелів. Вагома частка портфельних інвестицій залучена у підприємства м.Івано–Франківська (49,5%) та Надвірнянського району (36,1%), крім того міст Калуша та Коломиї, Галицького, Коломийського і Рогатинського районів.

2.4 Вплив іноземних інвестицій на економічне зростання

У результаті залучення прямих іноземних інвестицій, економіка області знаходиться у стані стабільного розвитку. В цілому по області приріст промислового виробництва за січень-грудень 2004 року склав 10,9%, його забезпечено майже всіма містами та районами області, крім міста Болехова (-3,5%) і Яремче (-3,1%).

Приріст обсягів випуску продукції забезпечено в усіх основних галузях промисловості: у виробництві деревини та виробів із неї (+ 45,3%), харчовій промисловості та перероблені сільськогосподарських продуктів (+19,3%), легкій (+15,8%), хімічній і нафтохімічній промисловості(+9,9%), машинобудуванні (+4,6%).

Наростили виробництво ЗАТ « Лукор» (+9,0%, ВАТ 2Нафтохімік Прикарпаття»(+7,0%) та Бурштинська ТЕС (+5,6%). Без іх врахування темпи приросту обсягів виробництва в області перевищили прогнозовані і склали 17,8% Бурштинською ТЕС вироблено 8,15 млрд. кВт. год. електроенергії. Обсяг виробництва товарної продукції ВАТ « Нафтохімік Прикарпаття» склав 2,1 млрд. грн. Товариством перероблено 1768,9 тис. тонн нафти, вироблено 341,1 тис. тонн бензину, 630 тис. тонн диспалива, 779,4 тис. тонн мазуту.

У 2004 році введено в експлуатацію потужності з виробництва деревостружкових плит в селищі Брошневі Рожнятівського району, шиферу за сучасною технологією на Івано-Франківському цементно-шиферному комбінаті, нафтові та газові свердловини У Долинському, Коломийському і Косівському районах, номери на міських та сільських АТС, волоконно-оптичні лінії зв’язку.Завершено будівництво 11-ти шкіл, в яких сьогодні навчають дітей, харчоблок Чорнолізької школи Тисменецького району, 3 клуби в селах Лолин та Підліски Долинського, в с. Воскрисінці Коломийського районів, хірургічний та дитячий корпус районних лікарень в містах Коломиї та Галичі, сільські амбулаторно-поліклінічні заклади в Коломийському та Надвірнянському районах, туристичні комплекси в с. Паляниця Яремчанської міської ради та с. Старі Кути Косівського району, автономні шкільні котельні, газифікаційні мережі та інші об’єкти соціально-культурного призначення. Приріст виробництва в хімічній та нафтохімічній промисловості в цілому забезпечено за рахунок сталільної роботи ЗАТ «ЛУКОР» та ЗАТ «Завод ТОС Барва». У серпні 2004 року на ЗАТ «ЛУКОР» проведено капітальний ремонт з освоєнням 90,0 млн. грн., що дозволили збільшити обсяг переробки нафтохімічної сировини до 845 тис. тонн. В рамках програми модернізації і розвитку виробництва освоєно 2,0 млн. євро. Машинобудівний комплекс ліквідував відставання виробництва по відношенню до 2003 року. Якщо в І півріччі 2004 року спад склав 3,4%, то за 9 місяць досягнуто приросту 3,8%, а за рік - 4,6%. Найбільш ефективно спрацювали такі підприємства машинобудування як ТОВ «Техмаш» (+102,1%), ВАТ «Завод будівельних машин» (+48,7%), ВАТ «Коломийський завод комплектних розподільчих пристроїв» (+17,8%), ВАТ «Івано-Франківський арматурний завод» (+0,9%).

Протягом 2004 року деревообробний комплекс області працює стабільно. Введено вдію і досягло проектної потужності підприємство «Кроно-Осмолода», яке виробило ДСП на суму 64,05 млн. грн., з них майже половина ламінованої. Збільшили обсяг виробництва провідні підприємства ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна» ( у 2,3 рази), ТОВ «Уніплит» (у 1,3 рази).

Вдалося подолати тенденцію збитковості підприємств галузі, що сформувалися у попередні року. За 11 місяців 2004 року досягнуто позитивних фінансових результатів від звичайної діяльності (3,3 млн. грн.) за рахунок прибуткової діяльності третини підприємств.

Темпи приросту обсягів виробництва продукції легкої промисловості у 2004 році склав 15,8%, що майже у два рази більше запланлваного программою соціально-економічного розвитку області показника на цей рік. Збільшення обсягів виробництва забезпечили стабільно працюючі підприємства СП «Вінісін» темпи росту (158,5%), ТОВ «Довіра» (127,2%), СП «Тикаферлюкс» (113,0%).

Інвестиційна діяльність та економічне зростання в обласному центрі

Загальний обсяг ПІІ на кінець 2004 року склав 13803,8тис. дол. США (на кінець 2003 року – 17612,2 тис. дол. США.

Інвесторами, які вкладають кошти в економіку міста, є нерезиденти з 29 країн світу. Основними з них є нерезиденти Німеччини, Угорщини, Канади, Словаччини, Андорри.

Вагомий обсяг інвестицій вкладено у підприємства промисловості - 9212 тис. дол. США (61,8 % від загального обсягу вкладених іноземних інвестицій в економіку міста), у тому числі у підприємства обробної промисловості 9154 тис. дол. (61,4). Вкладений іноземний капітал у підприємства оптової та роздрібної торгівлі склав 3821 тис. дол.(14,4 %).

Структура ПІІ за видами економічної діяльності на кінець 2004 року є така: промисловість 61,9%; будівництво 0,5%; оптова та роздрібна торгівля 25,6%; готелі і ресторани 1,2%; транспорт 2,7%; фінансова діяльність 0,4%; операції з нерухомістю 5,2%; с/г, мисливство, лісове господарство 2,5%.

В 2004 році освоєно 106,2 млн. грн. капітальних вкладів в інвестиційно-будівельний комплекс міста, що складає 52,4% від обсягів по області. 23,4% підприємств міста здійснювали заходи по впровадженню інновацій. Промисловістю міста освоєно виробництво 22 найменувань нових видів приладів, що складає 29,7% від загальнообласної кількості.

Вкладені іноземні інвестиції в економіку міста на кінець 2004 року становили 21,3% від їх загального обсягу по області.

В місті станом на 01.01.2005 р. налічується:128 спільних підприємств;207 дочірніх підприємств;16 кредитних спілок.

Укладено 8 угод про взаємну співпрацю м. Івано-Франківська з іншими адміністративно-територіальними центрами іноземних держав. З них із містами Польщі - 6, Франції - 1, Росії - 1.

Виконавчий комітет міської ради разом з Американською неприбутковою організацією Альянс за збереження енергії підписали меморандум на термін до 31 грудня 2011 року про взаєморозуміння. Сторони співпрацюють над проектом “Зменшення викидів парникових газів через енергоефективні заходи у школах та на котельні”. Фінансову підтримку проекту надано організацією Ф’ючер Форестс у формі доброчинної допомоги місту. Розмір коштів призначених для фінансування проекту становить 13 000 тис.дол. США .В 2001 році Державний концерн “Екотехпром” отримав однорічний партнерський грант “ЕкоЛінкс”: Агентство США з міжнародного розвитку для реалізації інвестиційного проекту “Утилізація осаду з використання біогазу на очисних спорудах м. Івано-Франківська”. Розмір гранту “Еко Лінкс” - 43185 тис. дол.США, а внесок партнера по гранту “Енергопол-Люблін” - 19203 тис. дол.США.Загальний обсяг ПІІ в область станом на 01.04.05.становив 124,48 млн.дол. США,в тому числі з країн ЄС – 62,4 млн. дол.. США,що становить 50,1% від загального обсягу ПІІ, здійснених країнами світу в економіку області.Інвесторами області є понад три четверті країн ЄС. Зокрема, нерезиденти з Польщі,Німеччини, Угорщини, Данії та Італії здійснили найбільші за обсягом інвестиції.

На сьогоднішній день основними проблемами, що стримують інвестиційну діяльність та збільшення обсягу інвестицій є:- технічна і технологічна відсталість більшості підприємств, що виробляють неконкурентноспроможну продукцію; - неналежний рівень управління підприємствами; надто висока питома вага майнових внесків; - мізерна кількість інвестицій у виді інтелектуальної власності; слаба інноваційна діяльність підприємств міста; - кредиторська та дебіторська заборгованість більшості підприємств.

Тому, в найближчий період особлива увага повинна приділяти:- залученню внутрішніх інвестицій, а саме роботі з банками, кредитними спілками, щодо видачі довгострокових кредитів; - організації виставок товарів підприємств-товаровиробників міста як на місцевому, так і на міжрегіональному рівні; - поглибленню контактів та розвитку вигідної співпраці з Росією, Польщею, Угорщиною, Чехією та іншими державами; організації співпраці з інвестиційно-комерційним центром “Росукрінвест”, навчанню менеджерів та керівників проектів.

Посилення міжнародного співробітництва, всебічне промоціювання міста, створення більшої кількості нових підприємств різних форм власності, інтенсифікація залучення інвестицій в діючі підприємства, стимулювання інвестиційної активності інвесторів надасть можливість плідно і довгостроково співпрацювати між суб’єктами господарської діяльності, значно поліпшить соціально-економічний стан міста.

При конкретному аналізі суб’єктів підприємницької діяльності з іноземними інвестиціями, необхідно відзначити, що іноземні інвестиції вкладаються в основному у новостворені товариства з обмеженою відповідальністю, де засновниками або співзасновниками є нерезиденти інших країн.

25 листопада 2005 року в місті Івано-Франківськ відбувся форум «Івано-Франківська область : інвестиційні можливості».

Метою проведення форуму була презентація інвестиційних проектів підприємств Івано-Франківського регіону та сприяння розвитку регіональних програм із залученням та підтримки інвестицій.

До участі у форуму були запрошені керівники підприємств регіону, працівники представництв зарубіжних та українських інвестиційних компаній,корпорацій, фінансових установ, представники органів центральної та місцевої державної влади України.

На форумі звучаливиступипредставників перспективних з інвестиційної точки зору підприємств Івано-Франківської області, а також слово матимуть представники державної влади, які окреслять загальну інвестиційну ситуацію в області.

Учасники форуму мали можливість зустрітися з представниками компанії, що вже інвестували у регіон та тривалий час успішно працюють. У них була нагова переконатись, що підприємства Івано-Франківського регіону є надійними і стабільними партнерами бізнесу.

Наявність сировинної бази, міжнародного аеропорту, регіональної митниці,кваліфікованих робітників та спеціалістів, близькість до кордонів ЄС забезпечать переваги при створенні підприємств в регіоні.

При реалізації проектів в м. Івано-Франківську буде забезпечуватися невідкладне вирішення процедурних питань та гарантія захисту інвестицій.

Форум проводився під патронатом Івоно-Франківської обласної державної адміністрації та Івано-Франківського міськвиконкому. Генеральний партнер форуму – міжнародна юридична фірма «Ді Ел Ей Пайпер Україна», партнер форуму – «каліон Банк».

Економічне зростання в місті Коломиї Іноземні інвестиції в діючі промислові підприємства мали місце на ВАТ “Коломийський лісокомбінат” та ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” у вигляді поставки спеціального технологічного обладнання на умовах лізингу. Завдяки іноземним інвестиціям в нашому місті створені і працюють такі підприємства як ТзОВ ЗПК “ЮмАС”, ТзОВ “Лісова компанія “Лаванда”, ТзОВ “Рубікон”, ТзОВ “Фармамед”, ТзОВ “АНКО”, ТзОВ “Кераміка”, ПП “Кумон”, ТзОВ “Марго”, ТзОВ “ІТАКО”, ТзОВ “Лугок”, ТзОВ “Леннокс-Прут”. ТзОВ “Пантера” та інші. За рахунок діяльності підприємств з іноземними інвестиціями в місті було створено близько 350 нових робочих місць.Інвестиція передбачає вкладення капіталу з метою його наступного збільшення, а тому необхідно відзначити що в основному підприємства з іноземними інвестиціями працюють не збитково.Позитивні зміни,що відбулися в місті Коломиї завдяки іноземним інвестиціям:- освоєно виробництво промислових товарів: панчішно-шкарпетних виробів на ТзОВ «Пантера», клеєних дерев’яних щитів різних розмірів на ТзОВ «Лісова компанія « Лаванда», дачних будиночків на ПП «Кумон», дерев’яних дитячих іграшок на ТзОВ « Лугок», які експортуються за межі України;

- на експериментальному заводі «Прут» протягом 2004 – 2005 років освоєно напівм’які меблі для актових та концерт-залів, учнівські стільці удосконаленої конструкції, апарату кабінету іноземної мови нового покоління, спеціалізовані меблі для кабінетів іноземної мови;

- освоєно виробництво та випускаються нові моделі швейних виробів на ТзОВ «Сфінкс»;

- закуплено обладнання, монтовано лінію та освоюється виробництво полімеро-піщаної черепиці і тротуарної плитки ПТВ фірмою «Альянс». Запуск першої черги виробництва полімеро-піщаної черепиці передбачає виробництво більше як одної тис. кв.метрів нового покрівельного покриття. Сума освоєних капіталовкладень складає близько 200 тис. грн. в тому числі вартість обладнання становить 170 тис. грн. Сировиною для виробництва цієї імпортнозамінної продукції є вторинна сировина (поліетиленові пляшки, побутові пластмаси).

- продуктів харчування: протягом 2005 року випущено 172 тонни крупи манної на ТзОВ ЗПК «Юмас», нові види лікеро-горілчаних виробів на ТзОВ «Леннокс-Прут»;

- на приватному підприємстві ТзОВ «Тріумф» освоєно виробництво рибної продукції.

У 2004 році капітальні інвестиції було освоєно 9,6 млн.грн. на оновлення технологічного обладнання на ДП «Коломияхліб», СП «Лісова компанія Лаванда», ЗАТ «Колопапір», ЕЗ «Прут». Закінчено реконструкцію млина на ТзОВ ЗПК «Юмас», в результаті введено в експлуатацію обладнання млина вальцевого ( виробництво Туреччина) потужністю 200 тонн переробки зерна пшеничного в добу.

На ЕЗ «Прут» протягом 2004 – 2005 років впроваджено нові технології порошкового фарбування металевих поверхонь, освоєна технологія обробки та проведено оновлення парку технологічного обладнання.

В 2006р. планується запустити у виробництво новий цех по виробництву зошитів на ЗАТ «Колопапір», ВАТ «Коломийський завод КРП» має наміри освоїти технологію виготовлення деталей на обладнанні фірми «АМАДА».

Покращилось технологічне обладнання на промислових підприємствах ЗАТ «Прикарпаття», ЗАТ «Завод КРП», ВАТ «Деревообробний завод», ВАТ «Ткацька фабрика», ВАТ «Коломиясільмаш», ЗАТ «Швейна фабрика». Для залучення інвесторів та отримання інвестиційних кредитів необхідною умовою є розробка інвестиційних проектів, бізнес-планів та перспективних планів розвитку підприємств.

Незважаючи на певний прогрес у залученні іноземних інвестицій, необхідно зазначити, що їх обсяг ще вкрай недостатній порівняно з потребами економіки області. Це можна пояснити, зокрема, й незадовільним інвестиційним кліматом в Україні, що, в свою чергу, позначається на завданнях, які ставлять перед собою іноземні інвестори, працюючи в Україні. Мета переважної більшості інвесторів полягає у якнайшвидшому отриманні прибутку. Тому значна частка капіталів вкладається в торгівлю, сферу послуг та посередницьку діяльність. Хоч нинішню структуру залучених в область прямих іноземних інвестицій в розрізі галузей економіки на підставі наведених вище показників можна вважати задовільною, питома вага капіталу, вкладеного у підприємства торгівлі, за останній рік зросла на 3,3%. Така тенденція може з часом призвести до суттєвого погіршення зазначеної структури. Наслідком переважного інвестування у невиробничу сферу може бути скорочення вітчизняного виробництва, вимивання обігових коштів підприємств.

Середній розмір іноземної інвестиції в об’єкти інвестування в Івано-Франківській області за останні 5 років складає 252 тис. дол. США тоді, як в Китаї середній інвестиційний пакет дорівнює приблизно 3 млн. дол. США, що більше відповідає промисловому використанню. Це означає, що сьогодні іноземні інвестиційні пропозиції ще не відповідають інвестиційним запитам підприємств промисловості і комунального господарства області. Іноземні інвестиції носять головним чином короткостроковий характер і розраховані на швидке обертання у сфері торгівлі та послуг. Серйозний іноземний капітал, здатний задовольнити багатомільйонні інвестиційні потреби, ще не прийшов в область. Серед іноземних співзасновників спільних підприємств переважають дрібні фірми і фізичні особи.

При аналізі структури вкладеного в економіку області капіталу нерезидентів простежується тенденція збільшення питомої ваги майнових внесків. Якщо у 1998 році цей показник склав майже 31%, то у 1999 - 44%, а у 2000 - 51%. Зазначена тенденція призводить до зменшення вкладень капіталу у грошовій формі. Це свідчить про те, що іноземні інвестиції часто спрямовуються не стільки на реальне інвестування і налагодження виробництва, скільки на формування сприятливих умов для імпорту в Україну.Суттєвою особливістю ПІІ в економіку області є і те, що контрольні пакети акцій у статутних фондах більшості підприємств належать іноземним засновникам. Таким чином, українські учасники не мають практичних важелів управління підприємствами, не можуть враховувати інтереси держави при реалізації стратегічних планів підприємств. Актуальним є тут і питання визначення розмірів внесків іноземних партнерів, яке здійснюється переважно суб’єктивно, без проведення належних експертних оцінок.

Для відновлення та пожвавлення інвестиційного процесу в області вкрай потрібні інвестиції у виробництво. За експертними підрахунками, потреби народного господарства області в іноземних інвестиціях становлять на найближчу перспективу близько 1,5 млрд. дол. США. Проте сьогоднішня ситуація з надходженням іноземних інвестицій в економіку області ще далека від бажаної.

Ситуація ускладнюється низьким іміджем України на світовому інвестиційному ринку. За всіма рейтингами вона посідає останні місця щодо привабливості свого інвестиційного клімату і перші місця щодо ризику інвестування.Не відповідає потребам та можливостям області і внутрішній інвестиційний клімат. На основі аналізу інвестиційної діяльності в регіонах київським Інститутом реформ було розраховано рейтинг інвестиційної привабливості областей, згідно з яким Івано-Франківська область розташувалась на 23 місце серед 26 адміністративно-територіальних одиниць України. При цьому враховувались понад 80 показників, які характеризують економічний стан областей, рівень розвитку фінансової, ринкової, транспортної, телекомунікаційної, інформаційної інфраструктури, стан розвитку людських ресурсів, діяльність органів місцевої влади у сфері приватного підприємництва. Було показано існуючий зв'язок між значеннями загального рейтингу інвестиційної привабливості та обсягами прямих іноземних інвестицій. В області має бути значно посилена робота із створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності.Незважаючи на труднощі і перешкоди, що існують, область може розраховувати на суттєве збільшення протягом найближчих 4 років обсягів іноземних інвестицій. Це має стати метою довгострокової політики області щодо залучення та використання її.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 19.09.1991р. // Електронна бібліотека “Юрист-плюс”. –К.: ЦКТ, 2000.

2.Закон України „Про іноземні інвестиції” від 13.03.92р.// www.rada.kiev.ua.

3.Закон України „Про деякі питання оподаткування підакцизних товарів” від16.11.95 // www.rada. kiev.ua

4.Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. // Електронна бібліотека “Юрист-плюс”. –К.: ЦКТ, 2000.

5.Закон України „Про режим іноземного інвестування” із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 16 липня 1999 року N 997-XIV.// www.rada.kiev.ua

6.Закон України „Про усунення дискримінації в оподаткуванні СПД, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” 17.02.2000р. №1457 // www.rada.kiev.ua

7.Закон України “Про заходи щодо утворення гарантій та підвищення ефективності захисту прав власності в Україні» від 29.10.2005р // www.rada.kiev.ua

8.Декрет КМУ „Про режим іноземного інвестування” від 20.05.93р. №55-93 // www.rada.kiev.ua

9.Державна програма заохочення іноземних інвестицій в Україні від 17.12.93 // www.rada.kiev.ua

10.Лист ДПА України №14722/7/22-1217 від 30.09.99 „Щодо застосування податкового законодавства до підприємств з іноземними інвестиціями”// www.rada.kiev.ua

11.Послання Президента України до Верховної Ради. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 р.-К.: 2003.-478 с.

12.Бернс В., Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций / Пер. с англ. и дополн. изд. – М.: АОЗТ «Интерэксперт», «ИНФРА-М», 1995. –528с.

13. СП «МБЕРІФ –Бізнес-Центр» Проект « МБЕРІФ- Регіональна мережа» 2004.-7-9 http// www. Business. If. ua

14.Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. –К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, 1995. –448с.

15.Бланк И.А. Управление прибылью. – К.: Ника-Центр, 1998. – 544с.

16.Мелень Б. г. Наша справа від 29.09.2002.-11-12.

17.Мелень Б. г.Наша справа від 29.09.2002-9-10.

18.. Мелень Б. г. Наша справа від 29.09.2002-19-20.

19.Бочаров В.В. Методы финансирования инвестиционной деятельности предприятия. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 214с.

20.Бочаров В.В. Финансово-кредитные методы регулирования рынка инвестиций. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 176с.

21.Бромвич М. Анализ экономической эффективности капиталовложений. / Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 432с.

22.Буткевич С.А. Приоритетность и привлекательность объектов инвестирования // Актуальні проблеми економіки. – 2002. - №11, с.25-27.

23.Виленский П.Л., Лившиц В.Н., Орлова Е.Р., Смоляк С.А. Оценка эффективности инвестиционных проектов. – М.: Дело, 1998. – 194с.

24.Вильямс Я. Справочник GAAP с коментариями. –М.: ИНФРА-М, 1998. –194с.25.Винокуров Д. Облік інвестицій відповідно до П(С)БО // Податки та бухгалтерський облік . –2000. –№ 42, С. 2-27.

26.Власюк О.С Стратегії розвитку України: теорія і практика. К.: НІДС, 2002. – 864с.

27.Гапак Н. Законодавчі чинники формування інвестиційної політики як складової бізнесового клімату // Регіональна економіка. – 2003. - №3, с. 71-81.

28.Гитман Л.Д., Джонк М.Д. Основы инвестирования // Пер. с англ. –М.: Дело, 1999. –120с.

29.Гомольська В. Організаційно-економічні аспекти поліпшення інвестиційного клімату регіону // Регіональна економіка. - 2003. - №3, с.64.

30.Гребеникова Е. Состояние инвестиционной деятельности в Украине и возможности ее активизации // Економіка, фінанси, право. – 2003. - №2, с.14-17.

31.Гребеникова Е. Состояние инвестиционной деятельности в Украине и возможности ее активизации // Економіка, фінанси, право. – 2003. - №2, с.14-17.

32.Гусаков Б.И. Экономическая эффективность инвестиций собственника. –Минск: НПЖ „Финансы, учет, аудит”, 1998. –216с.

33.Дацишин М. Інвестиційний рейтинг регіонів України за підсумками 2003 року //Пріоритети. - №9(15). – 2004, с.25-33.

34.Дегтяренко Н.В. Оценка эффективности инвестиционных проектов. –М.: „Экспортное бюро”, 1997. –144с.

35.Єлейко Я.І., Єлейко О.І., Раєвський К.Є. Інвестиції, ризик, прогноз: Навч. Посібник. –К.: Львівський банківський інститут Національного банку України, 2000. –176с.

36.Жимиров В.Н. Анализ и оценка инвестиций на предприятии. Автореферат диссерт. канд. эк. наук. –С.-П.: 1995. –19с.

37.Завлин П.А., Васильев А.В., Кноль А.И. Оценки экономической эффективности инвестиционных проектов. –С.-П.: Наука, 1997. –67с.

38.Игошин Н.В. Инвестиции. Организация управления и финансирования: Учебник для вузов. –М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. –413с.

39.Ипотечно-инвестиционный анализ: Уч. Пособие // Под. ред. засл. деят. науки РФ, проф. В.Е. Есипова. –С.-П.: 1998. –207с.

40.Іткін О.Ф., Пачес Л.М. Цілі і принципи державного регулювання інвестиційної діяльності //Інвестиції: теорія та досвід. – 2003. - №5, с.15-26.

41.Калач Г.М. Інвестування у розвиток реального сектору економіки України // Економіка, фінанси, право. – 2003. - №7, с.3-6.

42.Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. –М.: Финансы и статистика, 1999. –144с.

43.Ковальчук О.В. Економіко-правові основи інвестування // Актуальні проблеми економіки. – 2002. - №12, с.42-48.

44.Ковальчук О.В. Моніторинг інвестиційних процесів в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - №7(25), с.36-42.

45.Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз: Навч. посібник. –К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, Агенство „Книга пам’яті України”, 1998. –298с.

46.Котенко Н.О. Спеціальні (вільні) економічні зони та території пріоритетного розвитку в інвестиційній діяльності України // Економіка, фінанси, право. – 2004. - №1, с.3-4.

47.Левчеко З. Шляхи залучення інвестицій // Цінні папери України. – 2003. - №19 (257), с.12.

48.Левчеко З. Інвесторів відлякують суди // Цінні папери України. – 2003. - №36(247), с.12.

49.Лесеченко М.Д., Чемерис А.О., Чемерис О.М. Інвестиційний клімат: теорія і практика: Монографія / За ред. А.О.Чемериса. – Львів: ЛФ УАДУ, 2001. – 160.

50.Липсиц И.В., Коссов В.В. Инвестиционный проект: Методы подготовки и анализа: Учебно-справочное пособие. –М.: БЕК, 1996. –272с.

51.Маричева О.В. Управління інвестиційними проектами підприємства в умовах ВЕЗ //Фінанси України. – 2003. -№9, с.71-80.

52.Мацибора Т.В. Прямі іноземні інвестиції в економіці перехідного періоду // Економіка АПК. – 2003. - №8, с.100-104.

53.Меркулов Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций и финансирования инвестиционных проектов. –М.: ИКЦ «ДЦС», 1997. –343с.

54.Михайлов В. Іноземні інвестиції в Україну. // Цінні папери України. – 2003. - №19(257) 22 травня, с.6.

55.Норткотт Д. Принятие инвестиционных решений: Пер. с англ. под. ред. А.Н. Шохина. –М.: Банки и биржи, БНИТИ, 1997. –247с.

56.Носова О.В. Оцінка інвестиційної привабливості України: основні підходи // Економіка і прогнозування . – 2003. - №3, с.119-137.

57.Омельченко А.В. Анализ инвестиционных проектов в программах реструкторизации предприятий // Финансовый бизнес. –2002. -№3, С. 46-50.

58.Омельченко А.В. Іноземні інвестиції в Україні. Довідник з правових питань. –К.: Юрінком, 1997. – 416с.

59.Онищенко В. Сучасні напрями формування інвестиційного процесу в Україні // Економіка України. –2002. -№3, с. 48-52.

60.Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. –К.: Лібра, 1998. –392с.

61.Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. –К.: Либра, 1996. –344с.

62.Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. – К.:Лібра, 2002 – 472.

63.Піхоцький В.Активізація інвестиційної діяльності в Україні в рамках проекту податкового кодексу України // Економіка, фінанси, право. – 2003. - №2, с.18-20.64.Прядко В., Гилка М. Проблеми інвестування економіки західноукраїнського регіону // Бухгалтерський облік та оподаткування. –2001. -№12, С. 26-27.

65.Прямі іноземні інвестиції в Україну у 2003 році // Український інвестиційний журнал. Welсom. – 2004 - №2, с.23.

66.Програма сприяння залученню іноземних інвестицій в економіку Івано-Франківської області на 2002-2005 роки. Затв. від 11 січня 2002 року// www/gov.if.ua/

67.Реверчук С.К., Реверчук Н.Й., Скоморович І.Г. Інвестологія: наука про інвестування: Навчальний посібник / За ред. д.е.н, проф.. С.К. Реверчука. – К.: Атака, 2001. – 264с.

68.Румянцев С. Перспективи розвитку інвестиційного бізнесу // Цінні папери України. -2003. - №36(274), с.8.

69.Рюмшин Є.О., Якушев Є.Ф., Федчишина В.В. Експорт капіталу та особливості інвестиційної політики України // Фондовый рынок – 2003. -№25, с.16-22.

70.Сиволап Л. Принципи підготовки й аналізу інвестиційних проектів // Економіст. –2001. -№1, С. 60-61.

71. Сухоруков А. Проблеми підвищення інвестиційної активності регіонів // Економіка України, -2002. -№8, С. 37-48.

72.Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорія інвестицій: Навч. посібник. –К.: КНЕУ, 2000. –160с.

73.Титман Лоренс Дж., Джонк Майкл Д. Основы инвестирования. –М.: Дело, 1997. –429с.

74.Фальдман В.К. Оценка инвестиционных проектов предприятий. –М.: ТЕНС, 1999. –56с.

75.Фліссак А., Фліссак К. Інвестиційне співробітництво України з Німеччиною: Позитивні тенденції та можливі ризики // Економічний часопис –ХХІ. –2002. -№3, с. 19-22.

76.Хмарська І. Проблеми формування та оцінювання інвестиційної привабливості регіонів України // Регіональна економіка. – 2003. - №3, с.138-146.

77.Чечетов М. Іноземні інвестиції: макроекономічний аспект // Економіка України. – 2005. - №8(513), с.4-15.

78.Шапран Н. Шапран В. Іноземні інвестиції в Україну: стратегія потребує вдосконалення // Цінні папери України. - 2003.- №38(276) 2 жовтня, с.10-11.

79.Шарко М.В. Нетрадиционные методы инновационного инвестирования и их роль в техническом развитии промышленности // Економіка, фінанси, право. – 2003. - №12, с.3-10.

80.Швиданенко Г.О., Оголь О.В., Заткіна В.В. Обґрунтування інвестиційних проектів у процесі трансформації власності: Навч. посібник // За заг. ред. Г.О. Швиданенко. –К.: КНЕУ, 1998. –172с.

81.Шевченко З. Інвестиційний клімат: від ізоляції до відкритості // Цінні папери України. – 2003. - №43 (281), с.9.

82.Шевченко-Марсель В., Другов О. Шляхи активізації фінансово-інвестиційної діяльності в транскордонному регіоні // Регіональна економіка. – 2003. - №3, с.55-62.

83.Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. –К.: Генеза, 1997. –266с.

84.Шилов Э.И., Кухленко О.В., Гойко А.Ф. и др. Методы оценки эффективности и привлекательности инвестиционных проектов (методические рекомендации). –К.: КГТУСА, 1996. –91с.

85.Янукович В. Кардинальні зрушення в інвестиційному процесі // Казна. – 2003. - №7-8 (33-34), с.3-4.