Загальне поняття ринку і класифікація ринків

Фінансовий ринок у сучасній ринковій економіці є одним з найважливіших сегментів загального ринку і має складний, синтетичний характер. Перед тим як досліджувати його властивості, структуру, інструменти, треба спочатку розглянути загальну категорію ринку.

Сучасна ринкова економіка становить винятково складний господарський організм, який складається з величезної кількості виробничих, комерційних, фінансових, інституціональних та інформаційних структур, що взаємодіють в економічному просторі на основі розгалуженої системи правових норм бізнесу і об'єднуються в єдине поняття — ринок.

Ринок можна трактувати у вузькому і широкому значеннях слова. У вузькому значенні ринок — це місце, де продаються і купуються товари. Тут безпосередньо зустрічаються продавці, які доставили товар на

ринок, і покупці, які мають гроші; тут внаслідок домовленості встановлюються ціни і кількість товару, який в обмін на гроші одразу переходить з рук продавця в руки (і у власність) покупця.

До основних характеристик цього ринку належать:

• взаємодія продавців і покупців;

• попередня наявність товарів у продавців і грошей у покупців;

• встановлення цін і кількості товарів у процесі домовленості;

• перехід товару у власність покупця.

Внаслідок розвитку господарсько-правової інфраструктури економіки, засобів комунікації та прогресу загальної комерційної культури бізнесу в капіталістичних країнах деякі з перелічених характеристик втратили визначальне значення. Тому загальне визначення ринку, згідно з П. Самуель-соном, звучить так: Ринок — це упорядкована структура, за допомогою якої взаємодіють продавці й покупці товару, щоб визначити його ціну і кількість.

У цьому визначенні істотними є взаємодія продавців і покупців за допомогою певної упорядкованої системи спілкування й визначення ціни і кількості товарів через таку взаємодію.

Несуттєвими для сучасного ринку, особливо для окремих його типів, виявилися попередня наявність товарів у продавця і грошей у покупця і перехід товару згідно з угодою у власність покупця.

Ринок у широкому значенні слова є системою організації економіки, що виникла внаслідок природного розвитку, еволюції економічних відносин. Іншими словами, ринок — це загальна форма взаємозв'язку суб'єктів економічної діяльності, за допомогою якої відбувається переливання товарів, робочої сили і капіталів відповідно до змін їх прибутковості в різних точках економічного простору. Водночас у ринковій економіці ринок — це сукупність соціально-економічних відносин у сфері виробництва, розподілу, обміну, споживання продукції, товарів, послуг, що грунтуються на принципах підприємництва й еквівалентності обміну за цінами угоди, контрактних умовах трудового наймання, рівноправності різних форм власності, конкуренції. У політико-економічному значенні ринок — це пропозиція і попит на товари в масштабі світового господарства (світовий, зовнішній ринок) та країни (національний, внутрішній ринок). Суспільне відтворення забезпечується системою видів ринків —ринками товарів і послуг, засобів виробництва, робочої сили, позичкових капіталів, інвестицій, цінних паперів, інтелектуальної праці таін. (рис. 21).

Визначення ринку в широкому і вузькому значеннях слова не є поняттями-антиподами, вони не виключають один одного. У ринковій економіці, що розвивається нормально, ці поняття споріднені, тобто ринок у широкому значенні слова закономірно містить у собі ринок у вузькому значенні слова.

Класифікація ринків різноманітна, оскільки в основу градації можуть бути покладені різні критерії. Так, якщо ринок — це взаємозв’язок економічних суб’єктів, то форми цього взаємозв’язку можуть різнитися залежно від об’єкта угод, їх призначення, часу здійснення тощо. Звідси виникає чітка ієрархія ринкових зв’язків. Використовуючи певні принципи побудови ієрархічних структур, можна не тільки відобразити системні взаємозв’язки різних типів і видів ринку, а й простежити основні напрями їх генезису. Класифікація ринків (рис. 22) дає можливість визначити їх місце, зокрема й у нашому дослідженні фінансового ринку, охарактеризувати основні етапи їх історичного розвитку, а також розглянути можливі напрями їх подальшої еволюції.

Відповідно до наведеної класифікації за цільовим призначенням ринки поділяються на споживчі й інвестиційні; за строками здійснення операцій — коротко-, середньо- й довгострокові; за об'єктами угод —товарів і послуг, робочої сили і капіталів; за типами товарів — споживчих товарів, інвестиційних товарів і особливого товару — грошей, або грошовий; за типами капіталів — грошового капіталу, позичкового, фінансового та фіктивного.Можна продовжити класифікувати ринки капіталів за формами операцій. Можна також виокремити приватну тезаврацію і державне резервування як операції на ринках грошового капіталу, депозитні і позичкові угоди, що укладаються на ринках позичкових капіталів, а також пайові, позикові, контрактні операції на фінансових ринках. Існують також різноманітні види матеріальних носіїв відносин на ринках капіталів: стандартні золоті зливки, банкноти центральних банків, чеки, векселі, кредитні картки, депозитні сертифікати, акції, облігації та інші цінні папери. Наведена класифікація дає можливість досить точно визначити місце фінансових ринків у ринковій економіці.

Список використаної літератури

1.Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий Світ, 2002.

2.Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.

3.Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. —К.: МАУП, 1999.

4.Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових умовах. — К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1998.

5.Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за ринкових умов // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — № 2.

6.Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.

7.Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. — К: Знання, 1998.

8.Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.

9.Федотова М. А. Доходи предпринимателя. — М.: Финансьі и статистика, 1993.—96 с.

10.Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений. —К.:МЗУУП, 1994.

11.Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организационных форм управлення в Украине // Персонал. — 1997. —№4. — С. 3-7.

12.Чернявский А. Д. Трансформация организационных форм управления в процессе развития рыночных отношений // Персонал. — 1996. —№2. — С. 22-36.

13.Шевчук В. Я. Умови ефективного інвестування в будівництві. — К.: Будівельник, 1991. —112 с.

14.Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Уряд, кур'єр. — 1996. — № 62. — 2 квіт. — С. 5.

15.Щекин Г. В. К разработке концепции управления современным обществом // Персонал. — 1999. — № 1. — С. 1-23.

16.ЩукінБ. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.

17.Эклунд К. Эффективная экономика — шведская модель. — М.: Экономика, 1991. —349 с.

18.ЯкушинЛ. С. Строительство инвестиции//экономика стрва. —1991. — № 4. — С. 59-62.