Інвестиції та інвестиційний менеджмент
На початку 80-х років XX ст. почалося реформування країн Центральної і Східної Європи, що потребувало значних довгострокових вкладень капіталу. Відтоді у практику державної діяльності ввійшло поняття "інвестиції". Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті чого утворюється дохід чи досягається соціальний ефект.
Розпочата в Україні економічна реформа потребує пожвавлення господарського життя з метою забезпечення економічного зростання держави. Досягти цього можна на основі фінансової стабілізації, структурної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів. Особливо складною є проблема відродження фінансового ринку як саморегульованої системи переливання капіталів, системи довгострокових інвестицій.
Структурна криза української економіки, зумовлена її неефективністю, призвела до тривалого спаду і стагнації. Постає нагальна потреба маркетизації економіки з метою забезпечення економічного розвитку країни. Створення нової економічної системи, спроможної стимулювати економічне зростання за умови стабільних саморегульованих цін, є центральним завданням економічної реформи. Тому в основі будь-якої стратегії реформування має бути організація реального процесу пожвавлення економіки та інвестицій.
Економічне піднесення та інвестиційна активність досягаються лише через створення діючого ринку капіталів і приватизацію частини ресурсів і капіталів. Завдання відродження ринку фінансових інвестицій і капіталів містить як коротко- та середньостроковий аспекти, що передбачають підвищення ефективності функціонування банківської системи, так і довгостроковий аспект, пов'язаний з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів.
У сучасних умовах в Україні почав розвиватися первинний ринок цінних паперів. Емітентами цінних паперів є біржа, інвестиційні компанії і фонди, підприємства виробничого сектору. Розробка пакета відповідних нормативних документів прискорить акціонування підприємств, сприятиме різкому збільшенню пропозиції цінних паперів. Водночас підвищуватиметься попит на цінні папери, що може зумовлюватись, наприклад, прагненням населення застрахувати власні заощадження від знецінювання у зв'язку з інфляцією.
Як засвідчила практика перебудови промисловості в Україні, процеси на фінансовому ринку як з погляду розвитку його окремих секторів і сегментів, так і з позицій розвитку діяльності інвестиційних інститутів є дуже динамічними. У цьому зв'язку велику роль відіграє держава як гарант стабільності фінансового ринку. На основі використання закономірностей руху фінансового капіталу держава й учасники ринку цінних паперів підтримують приватний та організований ринок, сприяють підвищенню ефективності економіки й економічному зростанню загалом.
Активне вторгнення підприємців на фінансовий ринок, активізація інвестиційної діяльності населення, погано обізнаного з об'єктивними закономірностями розвитку фінансового капіталу і ринку, за відсутності досвіду саморегуляції ринку можуть призвести як до великих втрат індивідуальних нагромаджень і заощаджень, так і до кризи ринку загалом.
Підприємництво в ринковій економіці здійснюється в умовах ринку. Підприємець повинен уміти передбачати, розраховувати й оцінювати. Ризик багато в чому модифікує поняття інвестиційних і фінансових рішень у ринковій економіці.
Формування і функціонування капіталу підприємства тісно пов'язані з фінансовим ринком. Одна з проблем, що постає перед підприємцем, полягає в тому, щоб сформувати оптимальну структуру капіталу підприємства в нових умовах.
Тому, дбаючи про становлення цивілізованого ринку, конче потрібно досліджувати об'єктивні властивості фінансового капіталу, ринку інвестицій, розглядати їх стосовно практики розвитку фінансового ринку в Україні. При цьому насамперед треба проаналізувати процеси капітало-нагромадження різних категорій зберігачів, виявити тенденції секторів ринку.
Особливу увагу розвитку інвестиційної діяльності слід приділити в період переходу до ринкових відносин, коли економіка у зв'язку з потребою перепрофілювання більшості підприємств потребує великих інвестицій. Значний попит на інвестиції спричинюють також приватизаційні процеси. В умовах економічної кризи, яку переживає Україна, внутрішні інвестиційні можливості значно зменшились, що пов'язано насамперед зі зменшенням інвестиційних можливостей бюджету. Покладаються надії на надходження зовнішніх інвестицій, але цей процес поки що гальмується складною податковою системою, великою часткою державного майна, повільними кроками приватизації, нестабільністю політичної системи та кримінальною ситуацією, що склалась у країні.У період переходу до ринкової економіки суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні, кооперативні, акціонерні та інші установи, а також приватні особи, причому всі вони мають однакові права й соціально-економічні гарантії. Через таку розмаїтість їх діяльність уже неможливо регулювати адміністративними методами, треба якнайшвидше розробити й запровадити такий механізм інвестування, який зробив би цей процес ефективним.
Ефективність інвестиційної діяльності визначається рівнем розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що, у свою чергу, залежить від виробничого потенціалу їх матеріально-технічної бази, кваліфікації виконавців, науково-технічного рівня проектних рішень, стану організації та планування інвестиційного процесу, забезпечення його фінансовими ресурсами.
В Україні на сучасному етапі розвитку економіки необхідною умовою ефективності інвестиційної діяльності є відродження фінансово-кредитного та інвестиційного ринків, про що вже йшлося. Економічного підсилення та активізації інвестиційної діяльності можна досягти тільки зі створенням ринку капіталів. Це завдання багатопланове й містить як коротко-, так і довгостроковий аспекти, пов'язані з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів. Останнє досягається заохоченням надходжень та інвестицій, а також коштів від приватизації.
У цьому виданні вперше розглядається питання, яке виникає при перебудові, — зв'язок інвестиційної та інноваційної діяльності. Значення інноваційної діяльності для розвитку економіки важно переоцінити. В сучасному світі показники інноваційної діяльності стають визначальними при оцінці економічного рівня розвитку держави. Конкуренція на міжнародному та внутрішньому ринках загострюється, що потребує підвищення уваги керівників корпорацій і фірм до інноваційної діяльності, бо тільки її результати дають змогу створити продукцію, яка б задовольняла зростаючі й мінливі вимоги ринку та забезпечувала високий рівень прибутків корпораціям.
Існуючий механізм інвестиційної діяльності поки що неповний і не має методологічної основи. Не відпрацьовані такі напрями, як фінансовий механізм інвестиційного процесу відтворення капіталу, механізм формування ресурсів і джерел інвестування на підприємстві, формування ринку цінних паперів та ін.
Пропонований підручник має на меті зробити науковий внесок у нову галузь економічної науки — інвестознавство. Таку спробу вже було здійснено у 1998 р. [40] і 1999 р. [41]. Як зазначалося, процес залучення капіталів потребує глибоких спеціальних знань теорії та практики інвестування.
Варто поглибити вивчення процесу нагромадження капіталу, механізму фондового ринку, а також об’єднати економіку будівництва з іншими галузевими економіками у спільний процес, пристосовуючи його до умов господарювання в Україні.
На Міжнародній конференції “Проблеми інвестиційного менеджменту в Україні” (Київ, серпень 1999 р.) автор у своїй доповіді виклав основні напрями цієї ідеї і репрезентував навчальний посібник “Інвестиційний менеджмент” (К.: МАУП, 1999), який учені-економісти (172 особи) одностайно затвердили як основу нової галузі в економічній науці — інвесто-знавства. З одностайною підтримкою ідей, розробок і викладених у посібнику напрямів розвитку нової галузі виступили міністр економіки України, кандидат економічних наук В. В. Роговий, голова Держбуду України В. М. Гусаков, директор Інституту економіки НАН України, член Прези-дії НАН України, академік НАН України 1.1. Лукінов, академік-секретар Відділення НАН України, директор Інституту економічного прогнозування НАН України, академік НАН України В. М. Геєць, директор Інституту економіки промисловості НАН України в м. Донецьку, член-кореспондент НАН України О. І. Амоша.
З метою подальшого розвитку інвестознавства як економічної науки автор та його послідовники видали монографії “Інвестиційні процеси в промисловості України” (2001 р.) та “Міжнародні і правові аспекти інве-стиційної діяльності в Україні” (2002 p.), “Інвестування, зайнятість, осві-та” (2002 р.) та “Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні” (2003 p.), що дало змогу розкрити можливості втілення теоретичних розробок цього підручника у практику економічних справ в Україні.
Автор висловлює щиру подяку за допомогу у здійсненні третього видання пропонованого підручника президенту МКА, МАУП, професору Г. В. Щокіну, віце-президенту з науково-дослідної та методичної роботи, професору М. Ф. Головатому, раднику президента НАН України, академіку НАН України М. Г. Чумаченку.
Список використаної літератури
1.Бершеда Е. Р. Межотраслевые связи в инвестиционном процессе. — К.: Наук, думка, 1981. —223 с.
2.Бизнес-план инвестиционного проекта / В. М. Попов, Л. П. Кураков, Г. В. Медведев и др. — М.: Финансыі и статистика, 1997.
3.Бланк И. А. Инвестиционннй менеджмент. — К.: МП "ИТЕМ", ЛТД "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", 1995.4.Бобков И. А. Регулирование воспроизводства инвестиций и основного капитала в рыночной экономике. — М.: НИИуправления, 1991. — 256 с.
5.Бочаров В. В. Финансово-кредитные методы регулирования рынка инвестиций. — М.: Финансы и статистика, 1993. — 243 с.
6.Бугаря Н. И., Рогожин П. С, Федоренко В. Г. Рынок, предприятия и предпринимательская деятельность в Украине. — К.: Украрх-стройинформ, 1993. — 120 с.
7.Булгачев С. Н., Гечи М. Инвестиционная политика в капитальном строительстве на новом этапе. — М.: Стройиздат, 1989. — 334 с.
8.Бушуев С. Д., Гурин 3. А. Инвестиционное инструменты проектного менеджмента. — К: УкрИНТЗИ, 1998.
9.ГазибековД., Анеелиди М. Инвестиционная деятельность перед вхождением в рыночную экономику. — Ташкент: Изд-во ТИНХ, 1991. — 74 с.
10.Гильфердинг Р. Финансовый капитал. Исследование новейшей фазы в развитии капитализма. — М.: Изд-во соц.-экон. лит., 1959. — 491 с.
11.Голуб Л. Г, Хямаленс В. О. Как управлять инвестициями // экономика стр-ва. — 1990. — № 12. — С. 14-22.
12.Грегори П. Рынок финансового капитала в СІЛА и проблемы финансирования советских инвестиций // Экономика стр-ва. —1990. — № 12. — С. 23-24.