Львівський музей українського мистецтва
Львівський музей українського мистецтва – це зібрання творів українського образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Мистецтво XIX – поч. ХХ ст. представлено творчістю митців: Володимира Гнатюка , Станіслава Людкевича , Філарета Колеси , Василя Щурата та інших. Першим його директором був відомий вчений Іларіон Семенович Свєнціцький. У перші роки існування музей обмежив свою діяльність збиранням і вивченням стародавнього мистецтва , і лише згодом , завдяки зусиллям ентузіастів , його зацікавлення розширились.
У 1913 році Національний музей був відкритий для публічного відві-
дування. Він розмістився в просторих залах придбаного будинку , де знаходиться й тепер.Відтоді музей стає відомим у Західній Україні та
за її межами , встановлює тісні взаємини з іншими музеями , зокрема
Києва , Москви , Петербурга.Сюди ввійшли полотна , подаровані , зок-
рема , визначними діячами російської культури О.Шахматовим , О.Со-
болєвим , В.Васнецовим , твори народного мистецтва та українських
митців-професіоналів.
Тепер у музеї зібрані цінні колекції творів стародавнього мистецтва ,
мистецтва , мистецтва ХІХ- початку ХХ ст. , українських радянських
професійних та народних художників. У фондах стародавнього мистецт-
ва є памятки ХІІ-ХІV ст. – бронзові ікони , фрагменти декоративного
різблення по каменю тощо , що репрезентують мистецтво доби Київсь-
кої Русі.
Зібрання ікон – одне з найкращих і найцінніших на Україні.Експозиція
музею дає доволі повне уявлення про шляхи розвитку українського іко-
нописного малярства ХІV-ХVІІІ ст. Бурхливий розвиток українського
мистецтва ХVІІ ст. зумовлений боротьбою українського народу за соціальне й національне визволення та воз’єднання України з Росією,
широко ілюструє чимала збірка творів тогочасного малярства.Особливо
цінні твори двох найвизначніших митців – Йова Кондзелевича ( автора
славнозвісного Богородчанського іконостаса ) та Івана Рутковича.Обидва
художники залишили нам прекрасні твори , в основу яких покладені вже не абстрактні уявлення про потойбічний світ , а глибоке знання життя , вивчення натури.
Серед живопису ХVІІІ ст. слід згадати цікаву колекцію портретів майст-
рів О. Білявського , І.Барановського та Л. Долинського , вихованців ху-
дожніх академій Рима й Відня.
Чимала кількість творів декоративної різьби ХVІІ-ХVІІІ ст. дає змогу
простежити розвиток цієї галузі українського мистецтва.
Не дуже велика збірка старовинної скульптури має зразки кам’яної і де-
рев’яної скульптури.
Про блискучий розвиток книжкової мініатюри та орнаменту , високий художній рівень оформлення книжок на Україні свідчить колекція рукописів XIV-XVIII ст. і зібрання перших стародруків , з-поміж яких московський ”Апостол”(1564) та львівський “Апостол” (1573-1574) І.Федорова. Багату експозицію стародавнього мистецтва доповнюють окремі колекції гравюр та гаптувань XV-XVIII ст., металевий посуд та інші зразки прикладного мистецтва, що мають велику пізнавальну та історичну цінність. Значне місце в музеї посідають роботи українських художників XIX-XX ст. , головним чином західноукраїнських. Це дає змогу глибоко вивчити своєрідні риси та особливості західноукраїнського мистецтва, познайомитися з течіями та напрямками , зумовленими специфікою політичного й культурного життя українського народу під владою Австро-Угорщини , а пізніше – панської Польщі.
Серед мистецьких творів цього періоду особливо цінні “ Автопортрет”
Т.Шевченка роботи часів заслання , його ж гравюри з картин К.Брюллова
і Рембрандта , а також кілька картин К. Трутовського ( “Дівчина з снопа-
ми” , “Побачення” ).Широко представлена творчість митців , що працю-
вали на західних землях України в ІІ пол.ХІХ ст., зокрема К.Устияновича і Т.Копистинського – піонерів реалізму в західноукраїнському живописі.З
творів К. Устияновича найліпші “ Т.Шевченко на засланні” , “Гуцул”.
Кілька картин ілюструють творчість видатного портретиста , пейзажиста
та майстра жанрової картини І.Романчука ( “ З дороги” , “ Лісовий крає-
вид” ).
У збірках музею є твори українських художників В.Орловського ,
К. Крижицького , П. Левченка , М.Ткаченка , С.Васильківського , М. Пимоненка , вихованців Петербурзької Академії мистецтв та Московського училища живопису , скульптури і архітектури.
Кінець ХІХ-початок ХХ ст.- етап дальшого розвитку українського об-
разотворчого мистецтва на шляху до реалізму , народності й демократиз-
му – репрезентований творами О.Мурашка , Ф.Красицького , Й.Куриласа,
І.Труша , О.Кульчицької та інших.З творів Ф.Красицького в музеї експо-
нується найпопулярніша його картина – “Гість із Запоріжжя”.
Дуже цікава велика колекція творів І. Труша , видатного художника-реа-
ліста.Краєвиди та етюди , портрети , картини побутового жанру характе-
ризують його як талановитого , своєрідного майстра.В музеї експонують-ся “Портрет Лесі Українки” , “Захід сонця в лісі” , “Дніпро” , “Самітня сосна” , “Автопортрет”. Широко й різноманітно представлено творчість
О.Кульчицікої в галузі графіки , живопису і прикладного мистецтва.
З невеликого зібрання О. Новаківського , засновника художньої школи у
Львові , слід згадати роботи “Діти” , “Автопортрет” , “Пробудження” ,
“Натюрморт” , що дають уявлення про небуденний талант їхнього автора.
М.Івасюк – майстер історичного , батального та побутового жанрів- представлений картинами “В”їзд Б.Хмельницького до Києва” , “Мати” ,
“Біля криниці” , “Автопортрет”. Цікаві також твори популярних українсь-
ких художників Й.Куриласа ( “Бабуся” , “Бідна жінка” , “Портрет дружи-
ни” , “На Гуцульщині” ) та А. Манастирського ( “Запорожець” , “Два приятелі” , “Паламар” ).Обидва вони типові послідовники реалістичного мистецтва , що переборювало на Західній Україні всілякі формалістичні
течії.
Експозиція відділу давнього українського мистецтва охоплює великий
відтінок часу – з ХІ по ХVІІІ ст. В її основі – багата колекція творів деко-
ративного мистецтва ( метал , різьба по каменю і дереву , гаптування ) ,
малярства , графіки , скульптури. У силу історичних умов колекцію відді-
лу складають в основному твори , що походять із західних областей Ук-
раїни. Проте вони дають уявлення про основні напрями , течії та етапи
розвитку українського мистецтва цього періоду в цілому.
Експозицію відділу відкривають знайдені під час археологічних розко-
пок зразки ужиткового мистецтва Київської Русі та Галицько-Волинсь-
кого князівства. Твори давнього станкового чи монументального малярст-
ва західноукраїнських земель до наших днів не збереглися. Про них мож-
на судити лише на підставі скупих даних книжкової мініатюри , литих
бронзових чи різьблених з каменю іконок. Деяке уявлення про стиль та
іконографічно-композиційні особливості цих видів давнього мистецтва
дають представлені в експозиції мініатюрні ікони: різьблені з каменю -
“Микола” з Крилоса (ХІІ ст.) , “Спас” із Звенигорода (ХІІІ – ХІV ст.) ;
литі бронзові – “Спас на престолі” з Поморян (ХІ ст.) , “Благовіщення” з
Жукова (ХІІІ – ХІV ст.)
Дві ікони представляють мистецтво ХІV ст.Від того сповненого триво-
гою і трагізмом часу , коли постійно повторювалися спустошливі татарсь-
кі набіги і не припинялися напади польсько-литовських та угорських фео-
далів , до наших днів дійшло дуже мало пам’яток культури.Серед них од-
не з чільних місць займає ікона “Юрій Змієборець” із Станилі. Її лаконіч-
на , площинно потрактована , скупа на кольори композиція символічно
передає боротьбу добра зі злом , правди з кривдою.Кінцем ХІV ст. датується монументальна ікона “Преображення” з Бусовиська.
Значно ширше представлене в експозиції малярство ХV ст. , якому при-
таманні бережне дотримання давніх іконографічних канонів і стилю , під-
несеність художнього образу , витонченість кольорових поєднань.Видат-
ною пам”яткою цього періоду є ікона “Архангел Гавриїл” з Дальови.Вона
привертає увагу вишуканістю колористичного рішення , досконалою ком-
позицією.
Другою половиною ХV – початком ХVІ ст. датуються ікони “Панток-
ратор” з Милика , “Архістратиг Михаїл з діяннями” та “Цар Давид” з Да-
льови , “Микола” із Здвиження , “Василій і Петро” з Лисятич.Вони ви-
діляються насиченістю кольорів , чіткою графічною виразністю основи ,
деяким захопленням декором.В останніх двох іконах наявні готичні еле-
менти.
Розвиток мистецтва ХVІ ст. проходив під впливом гуманістичних ідей
та мистецької культури Ренесансу.Цьому сприяли широкі міжнародні торговельні та культурні зв”язки , пробуджене самоусвідомлене почуття
людської гідності.
До класичних зразків українського малярства ХVІ ст. належить викона-
на у мажорних кольорах ікона “Різдво Христове” з Трушевичів. Чимала
колекція творів живопису , декоративної різьби , старовинної скульптури,
книжкової мініатюри широко ілюструє бурхливий розвиток українського
мистецтва ХVІІ – ХVІІІ ст. , обумовлений боротьбою українського наро-
ду за соціальне і національне визволення та воз”єднання України з Росі-
єю , поширенням гуманістичних та демократичних ідей.
Від іконописних сюжетів художники ХVІІ ст. переходять до реального
відтворення образів та навколишньої дійсності. Канонічні сюжети вони
починають трактувати як світські жанрові сцени , канонізованим образам
надають рис живої людини , з цікавістю передають її реальне оточення ,
предмети побуту , життєві ситуації. Художники знайомляться з анатомією
людського тіла , намагаються об’ємно трактувати форму предметів , ово-
лодівають таємницями лінійної перспективи та передачі простору , почи-
нають застосовувати олійну техніку , що набагато розширювало можли-
вості зображувальних засобів.При цьому використовуються і традиційні прийоми , особливо декоративного характеру.Великого розвитку набуваєсвітський живопис , зокрема портрет.
Яскраву сторінку в історії українського мистецтва займає творчість на-
родних художників , які зображали своїх сучасників , відомі історичні по-
дії або просто звичайні життєві сцени.В лаконічній , але дуже виразній
формі , з певною професійною майстерністю , поєднаною з наївністю об-
разу , вони створювали надзвичайно оригінальні мистецькі твори.У ХVІІІ
ст. на сході України великої популярності набуває картина з козаком
Мамаєм , який уособлював народного визволителя.Відбиття у народній
творчості знайшов і гайдамацький рух ( зображення ватажків повстання
Івана Гонти , Хоми – осаула житомирського ).У другій половині ХVІІІ ст.
спостерігається інтерес до образу простої людини , селянина.Таким зраз-
ком народної картини кінця ХVІІІ ст. є “Відпочинок орача”.Виконана в
плані наївного реалізму , вона з любов’ю і теплотою відтворює образ се-
лянина-трудівника.
В експозиції відділу широко представлено художнє оформлення руко-
писної та друкованої книги ХІV – XVIII ст. У книжних мініатюрах знайш-
ли продовження мистецькі традиції Київської Русі і Галицько-Волинсько-
го князівства.
Цікавою пам”яткою кінця ХV ст. є “Євангеліє” з Галича , яке відзна-
чається прекрасним каліграфічним почерком майстра та елементами на-
родної творчості в мініатюрах.
Важливий розділ в експозиції давнього мистецтва займає скульптура.
Відкриває його декоративне різьблення по каменю часів Галиціко-Волин-
ського князівства ( фрагменти архітектурного декору з Крилоса ) і вико-
нана з каменю голова юнака у княжій шапці з Унева ( ХV ст.) – найдавні-
ший зразок скульптурного зображення в колекції музею.Про монумен-
тальний , дещо узагальнений стиль скульптури ХVІ ст. дають уявлення
невелика фігурка жіночої постаті у мантії та суцільно золочена постать у
царській короні.
Чимала кількість зразків декоративної різьби по дереву ХVII-XVIII ст.
дає змогу простежити розвиток і цієї галузі українського мистецтва.Ран-
ній період представляють царські врата (XVII ст.) з Новоселиці. Застосо-
вана у них плоска й ажурна різьба виконана в традиціях Ренесансу.Про
мистецький рівень різьблення кінця XVII ст. дає уявлення вівтарик
(1696) із Загоровського монастиря на Волині. В основу композиції його
ажурної золоченої різьби покладено поширений на той час декоративно-
символічний мотив – виноградну лозу. Приблизно тим же часом , що й
вівтарик , датується різьблений з суцільного пня свічник.XVIII ст.предс-
тавляють царські врата (1716 ) з Могильниці і врата ( середина XVIII ст.)
із Станіславщини ( тепер Івано-Франківська область ).
У XVI – XVIII ст. на Україні значного розвитку набуває художня оброб-
ка металу. Одним з відомих її центрів був Львів. В експозиції в основному
представлені зразки техніки карбування , у яких традиційні іконографічні
зображення поєднуються з орнаментальними мотивами.
Музейна колекція малярства , графіки й скульптури ХІХ – початку ХХ ст. представляє творчість майже всіх видатних митців , які працювали
тоді на українських землях.Побудована за історико-хронологічним прин-
ципом , вона дає досить повне уявлення про українське мистецтво цього
періоду , розкриває ті зміни , які залежно від історико-політичних та со-
ціально-економічних умов відбувалися в процесі його розвитку.
Одночасно колекція яскраво виявляє тісний зв’язок українського мис-
тецтва та мистецтва інших народів.
В силу історичних умов в експозиції відділу ширше представлені твори західноукраїнських художників.Це дає можливість докладно вивчити
своєрідні риси та особливості мистецтва західних земель України , озна-
йомитися з художніми течіями , напрямками , зумовленими специфікою
суспільного і культурного життя українського народу , що перебував під
владою Австро-Угорщини , а пізніше – буржуазної Польщі.
Складні суспільно-політичні процеси ХІХ – початку ХХ ст. значно вплинули на розвиток мистецтва , на його ідейну та стильову еволюцію.
Під впливом визвольного та революційного руху , демократичних ідей в
українському мистецтві першої половини ХІХ ст. посилюється боротьба
за реалізм. Ця тенденція найбільше проявилася у мистецтві східних земель України.
Уже в першій половині минулого століття в українському малярстві чіт-
ко окреслюються окремі його жанри – побутовий , історичний , пейзаж-
ний.У нову фазу розвитку вступив поширений раніше портретний жанр,
який остаточно пориває з іконописними традиціями і повністю спираєть-
ся на реалістичні живописні засади.
Серед унікальних колекцій музею особливе місце займає зібрання творів народного мистецтва. Експозицію відділу , яка розміщена у трьох залах ,
складають рідкісні зразки народного мистецтва.Тут широко предсталені
художня кераміка , різьба по дереву , ткацтво , килимарство , вишивка ,
художня обробка металу , скло , настінний та писанковий розпис тощо.Весь цей матеріал не тільки демонструє багатогранність художньої твор-
чості народу , розкриває її суть , а й дає можливість відтворити історичну
картину розвитку народного мистецтва.
Відкривають експозицію відділу зразки найдавнішого народного мис-
тецтва.Саме до них належить виставлений тут глиняний посуд , який
знайдено під час археологічних розкопок на території західних областей
України. Він свідчить про те , що вироби з глини були поширені на цих
Землях ще в епоху неоліту.
Велика колекція керамічних виробів представляє майже всі основні
центри гончарного виробництва , що існували на Україні протягом
XVIII – XX ст. Тут і розписані глечики , горщики та миски з Київщини ,
і вироби тиквовидної форми з Галичини та Поділля , і яскраво розмальо-
вані іграшки з Бойківщини й Волині.Серед них виділяються оригінальніс-
тю витвори народних умільців Прикарпаття і Підкарпаття.
Окремий розділ в експозиції відділу складають твори народних різьбя-
рів. Віддавна на Україні різьба по дереву широко використовувалася в ар-
хітектурі. Передаючи з покоління в покоління художні навички , народні майстри , імена яких здебільшого залишилися для нас невідомими , збері-
гали й збагачували національні традиції самобутньої дерев”яної пластики.
Їх вироби , що витримали випробування часом , і сьогодні вражають гля-
дача гармонією і благородством.
Протягом багатьох століть Україна славилась і таким ремеслом , як ху-
дожня обробка кістки. Про високий рівень цього виду народного мис-
тецтва свідчить невелика колекція порохівниць з рогу ( XVII – XIX ст.)
роботи київських , волинських та гуцульських умільців.
Музей і далі зростає. Добудовуються приміщення , розширюються екс-
позиційні та фондові площі , створюються нові філіали , збагачуються
колекції.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.Скарби музеїв України “ Львівський музей українського мистецтва”.
2.В.Е.Арофікін “ Львівський музей українського мистецтва”.