Хоровий спів

Хоровий спів — один з найулюбленіших видів музичної діяльності дітей. Його значення різноманітне: сприяє розвиткові не лише музичних здібностей і голосу дитини, а й мислення, мов¬лення, розширенню словникового запасу. Хоровий спів, викликаючи в молодших школярів яскраві емоції, впливає на естетичні і моральні по¬чуття.

Проблеми вокального виховання дітей розглядали Т. Овчинникова, Н. Орлова, С. Гладка, А. Менабені, Г. Стулова, Ю. Юцевич та інші.

Значну роль у навчанні співу відіграють правильно сформовані спі¬вацькі навички. Як відомо, навички — це закріплені, автоматизовані прийоми і способи роботи, що є складовими моментами в складній, свідомій діяльності. Результати досліджень, проведених науковцями, да¬ють підставу стверджувати, що співацькі навички забезпечуються лише через відповідність реального звучання і внутрішніх музично-слухових уявлень учнів. Внутрішні музично-слухові уявлення пов'язані з рухови¬ми і створюють настроєність у рухах, готовність до певних дій, що від¬повідають художньому завданню.

Вокальними навичками є співацька установка, дихання, звукоутворення і звуковедення, дикція й чистота інтонування.

Співацька установка, створюючи сприятливі умови для виразного співу, забезпечує зручне положення корпусу, го¬лови, правильне відкривання рота під час співу. Від неї зале¬жать дихання і звукоутворення; крім того, вона дисциплінує дітей, є першою організуючою ланкою колективного співу.

Під час співу важливе значення має дихання. Уміння чи невміння дихати позначається на якості звуку, чистоті інто¬нування й на інших характеристиках хорового звучання. Роз¬різняють три види співацького дихання: грудне, діафрагматичне і грудодіафрагматичне (останнє вважають найраціональнішим). Педагоги-музиканти зазначають, що слід не акцентувати увагу дітей на диханні, а виробляти його в про¬цесі навчання поступово, у комплексі з іншими вокальними навичками.

Співацьке звукоутворення і звуковедення багато в чому залежить від співацької установки й дихання; якщо ці навич¬ки не сформовано, робота над звукоутворенням навряд чи буде успішною. Формувати в голосі дітей співочість, навчити їх «тягти» звук — одне з головних завдань вокального вихо-вання. Від чіткого вимовляння голосних і приголосних зву¬ків залежить розвиток у голосі дзвінкості й рівності — важ¬ливих властивостей співацького голосу.

Важливою умовою хорового звучання є точне виконання звуків за висотою, тобто стрій і співацька інтонація. Хоро¬ший стрій у хорі залежить від того, якою мірою розвинений музичний слух учнів, від їхньої уваги та вміння володіти своїм голосом і співацькими навичками, від фізичного й емоцій¬ного стану співаків.

Ансамбль, як відомо, означає суцільність, урівноваженість, узгодженість голосів. У хоровому співі розрізняють інтона¬ційний, ритмічний, тембровий, дикційний, а також худож¬ній ансамблі.

Складність формування співацьких навичок у тому, що молодшим школярам важко проаналізувати навчальне завдан¬ня, побачити зв'язок між окремими навичками, що формую¬ться в комплексі, перенести досягнені результати з вивчено¬го завдання на нове.

Ефективним засобом формування співацьких навичок є вокально-хорові вправи — багаторазово повторені спеціаль¬но організовані вокальні дії. Під час розучування вправ слід додержуватися принципу єдності художнього й технічного, прагнути до емоційно-виразного забарвлення голосу. Для сти-мулювання позитивних емоцій доцільно розучувати вправи, що звучать у мажорному ладі.

На початковому етапі навчання мелодію нової вправи ба¬жано підтримувати акомпанементом. Це потрібно не лише для досягнення чистоти інтонування, а й для розвитку гар¬монійного слуху учнів. Коли інтонація в них буде стійкою, можна обмежитися гармонійною підтримкою. Іноді для роз¬витку координації слуху й голосу корисно співати вправи без супроводу (з попередньою ладовою настройкою).

Початкові вокально-хорові вправи слід співати неголос¬но, на природно відтворених звуках (так званий примарний тон, найчастіше це фа* — соль1. Поступово діапазон вправ розширюється. Водночас вибір поєднань голосних і приго¬лосних звуків зумовлений завданнями вокально-хорового роз¬витку учнів конкретного класу. Корисні різні співацькі впра¬ви, зокрема на легато, стаккато, з різним звуковисотним і ритмічним малюнком. Головна умова результативності — про¬думаність вокально-хорової роботи, що запобігає безцільним повторенням.

Як показали спостереження за роботою з 6—7-річними дітьми, чистота співацького інтонування формується в них повільно, що пояснюється зокрема недостатньою цілеспря¬мованістю навчання. Учитель повинен особливу увагу приді¬лити початковому етапові становлення співацької інтонації в дітей.На підготовчому етапі роботи було поставлено, в основно¬му, два навчальних завдання: розвиток музичного сприйман¬ня учнів; розвиток зовнішньо-внутрішнього слуху, їх реалізу¬вали послідовно, оскільки ми вважали за доцільне спочатку допомогти дітям накопичити музичні враження, розвинути уяву, фантазію, музичну пам'ять. Друге завдання пов'язане з використанням у музичній практиці набутих знань і навичок.

Конкретизуємо перше завдання: під час слухання музики звертати увагу дітей на музичний звук та його основні влас¬тивості (зокрема звуковисотність), враховуючи, що розвиток зовнішнього слуху сприятиме розвиткові внутрішнього.

Друге завдання підготовчого етапу реалізували на основі формування внутрішніх музично-слухових уявлень, що від¬повідають реальному звучанню. Учням було запропоновано такі завдання:

1. Послухати два різні за висотою звуки (послідовно), по¬тім знову послухати їх (під час повторення один із них зміне¬но) і визначити, який звук змінився і як саме.

2. Визначити, чи правильно вчитель співає звук порівня¬но з тим, що прозвучав на фортепіано (звук навмисно від¬творювали неправильно).

3. Послухати три звуки на фортепіано (рух поступеневий), під час повторного прослухування визначити, який з них пропущено.

4. Послухати кілька звуків, що відтворюються одночасно, і визначити їх кількість.

5. Визначити напрям руху мелодії.

6. Прослухати стрибкоподібну мелодію й показати, куди вона рухається.

7. Під час повторення стрибкоподібної мелодії зобразити графічно її звуковисотний малюнок.

8. Брати участь у музичному діалозі, відповідаючи вчите¬леві низьким або високим голосом залежно від того, в кого треба перевтілитися — у ведмежат чи пташенят.

Використовуючи викладені вправи, пропонуємо дітям «ді¬стати» цей звук. Водночас застосовуємо метод «спроб і помилок», значення якого в даному випадку полягає в тому, що він ґрунтується на слуховому контролі. Ми праг-нули до того, аби учні звикали оцінювати й коректувати співацький звук за допомогою музичного слуху. Працювали з групами (по два-три учні), а також індивідуально. Навички «потрапляння» на певний звук поступово автоматизуються.

Під час розучування пісні доцільно додержувати такої по¬етапності: 1) підготовка до слухання твору; 2) його сприй¬мання; 3) попередня бесіда про пісню; 4) її розучування; 5) аналіз; 6) повторення. Для кожного етапу визначено певні завдання і відповідні методичні прийоми.

Готують до сприймання пісні методом розповіді або бесі¬ди. Завдання підготовки — зацікавити дітей піснею та емоцій¬но настроїти їх на сприймання музики. Водночас бажано не тільки повідомити дітям, що будемо розучувати таку-то піс¬ню, а й зацікавити їх.

Іноді можна ознайомити дітей з історією твору, якщо во¬на цікава для них.

Перед прослухуванням корисно запропонувати учням роз¬казати потім, про що йдеться в пісні. Це спонукає їх уважно слухати твір, сприймаючи його загалом.

Готувати учнів до сприймання пісні можна також, озна¬йомлюючи їх з віршованим текстом. Виразно прочитавши слова, учитель проводить бесіду про зміст і настрій твору, пропонує дітям охарактеризувати відповідну музику, що ви¬никла в їхній уяві.

Демонстрування пісні має бути художнім, виразним. Мож¬ливі різні шляхи: виконання пісні вчителем або учнями, під¬готовленими заздалегідь, використання грамзапису. Бажано чергувати різні варіанти.

Після прослухування доцільно запитати дітей, чи сподо¬балася їм пісня. Звичайно вони відповідають на це запитан¬ня ствердно. Переживання позитивних емоцій, що їх викли¬кав твір, полегшує його розучування.

У ході попередньої бесіди про пісню учні визначають її характер і засоби музичної виразності. Зміст розмови зале¬жить від навчально-виховних завдань уроку, але за будь-яких умов слід звернути увагу на найважливіші засоби створення художніх образів пісні. Попередня бесіда сприяє розвиткові музичного мислення школярів. Вона має бути емоційною й короткою, щоб не пригасити бажання дітей розучувати твір.

Процес роботи над піснею зумовлений ступенем її склад¬ності, характером, особливостями куплету. Бажано не витра¬чати час на повторення тексту хором (це антихудожньо) і тим більше на запис дітьми літературного тексту; краще на-писати його заздалегідь на плакаті. Важливо організувати слов¬никову роботу, тобто з'ясувати значення слів, які можуть бу¬ти незрозумілими для дітей. Пісню звичайно розучують му¬зичними фразами, складні фрагменти бажано виконувати за-допомогою вокально-хорових вправ.

У роботі доцільно урізноманітнювати методичні прийо¬ми: «проспіваймо разом з фортепіано»; «а тепер самі»; «прослухайте, як я проспіваю»; «співають тільки дівчатка»; «а тепер тільки хлопчики»; «проспіваймо всі разом». Завдяки цьому діти неодноразово чують і відтворюють мелодію та й заняття урізноманітнюється.Під час розучування пісні можуть постати труднощі з від¬творенням ритмічного і звуковисотного малюнку мелодії. Щоб подолати їх, доцільно посилити аналітичний підхід: рукою показати напрям руху мелодії або проплескати ритмічний малюнок, іноді промовити літературний текст у ритмі пісні.

Звичайно пісню розучують протягом двох уроків, її ана¬ліз, що доповнює й уточнює попередню бесіду, проводять на другому уроці. Повторюють пісню також на наступних уро¬ках. Якщо твір подобається дітям, то в подальшому, коли він буде для них «пройденим етапом», його можна використати як вокально-хорову вправу. Нескладну пісню (або її фраг¬мент) доцільно просольфеджувати.

Як показали спостереження шкільних уроків музики, ти¬повими недоліками співу учнів молодших класів є відсут¬ність наспівності, скандування кожного складу. Крикливий спів свідчить, що в дітей ще не розвинено художній смак, не виховано естетичне ставлення до співацького звучання. Як¬що ці завдання не розв'язати в початкових класах, надмірно голосний спів буде звичним, і в подальшому учням нелегко усунути такі недоліки.

Тема уроку: Музика, що передає любов до рідного краю, до людей праці (IV чверть).

Виховна мета: пробудити почуття прихильності до рідно¬го краю, виховати повагу до працьовитих людей.

Дидактична мета: закріпити вміння визначати характер му¬зики й виразно передавати його в музично-виконавській ді¬яльності.

Тип уроку — комбінований.

Завдання навчання

1. На матеріалі співацьких вправ формувати вокально-хорові навички (звукоутворення, дикції).

2. Закріпити знання про тоніч¬ний тризвук.

3. Вміти визначити мелодію за нотним записом.

4. Закріпити знання про різні засоби музичної виразності, про відповідність музики й літературного тексту в пісні.

5. Вміти під час співу користу¬ватися різними виконавськи¬ми прийомами, передаючи відповідні емоції.

Завдання розвитку

1. Розвивати навички слухово¬го контролю й оцінки влас¬ного співу.

2. Визначати на слух, де в ме¬лодії звучить тонічний три¬звук.

3. Усвідомити звуковисотний і ритмічний малюнок спі¬вацьких вправ.

4. Розвивати музичний слух і пам'ять зіставленням нових і знайомих поспівок.

5. Розвивати внутрішній слух шляхом зміни звуковисотного малюнка мелодій.

6. Розвивати за допомогою ритмічних рухів почуття метроритму, емоційну чут¬ливість до музики.

— Добрий день, учні! Сьогодні ми продовжимо те¬му «Музика, що виражає любов до рідного краю, до людей праці». Сьогодні — гарний весняний день, і в нас з вами прекрасний наст¬рій! Такий, що хочеться співати! Усі приготувалися?

Почнемо з такої вправи:

Цю вправу співаємо кілька разів, стежачи за чистотою інтону¬вання й додержуючи правил орфоепії.

—Наступна розспівка складніша, будьте уважними:

До вокальних завдань додаємо розспівування одного складу на два звуки.

— Діти, я знаю, що в багатьох з вас добрий музичний слух. Спро¬буйте визначити, в якій з цих мелодій є тонічний тризвук. Усі пам'я¬тають, що це таке? Хто нагадає нам?

— Тонічний тризвук — це стійкі звуки ладу: І, III і V ступінь.

— У якій з цих мелодій чуємо тонічний тризвук?..

— Так, у другій, молодці. А хто може визначити за нотним запи¬сом, де яка мелодія? (вивішую на дошці плакат з нотним записом обох вправ, діти виконують запропоноване завдання).

А чи можна переробити першу мелодію так, щоб у ній також був тонічний тризвук?

У процесі спільної роботи з'являються такі варіанти:

— Діти, а хто згадає, на яку знайому вам пісеньку схожий пер¬ший варіант цієї приспівки?

Правильно, на українську народну пісеньку «Ой летів жук». Доведіть, що ви її пам'ятаєте і можете добре заспівати:

— Хто чув, як прозвучала пісенька?.. Правильно, трохи грубува¬то, її треба виконувати швидше, тихіше й легше. (Діти виконують пісню ще раз.)

— Тепер уже краще, молодці.

Діти, ми знаємо, що весною оживає природа, пробуджуються жу¬ки, мушки й інші комахи, прилітають з теплих країв пташки. Поет Г. Ладонщиков написав вірш про весну. Послухайте його і скажіть: якби ви були композиторами, то яку б музику створили? В якому характері, темпі, ладі? І як би ви її назвали?

Читаю літературний текст пісні «Повернення шпачка»

1. Струмочки дзвінко так співали,

Ще сніг розтанути не встиг,

А вже додому прилітали

Шпачки — провісники весни.

2. А діти, жмурячись від сонця,

Почули вранці гарний спів:

То це ж шпачок понад віконцем

Веселу пісеньку завів.

3. Він славив ясний день квітневий,

Цю пісню для дітей зберіг.

І так виводив спів майстерно,

Що соловей навряд чи б зміг.

4. Вікно відкрили діти трішки,

Хороший настрій їх пройняв.

Шпачка заслухалась і... кішка,

І це потішне кошеня.

У бесіді з'ясовується, що пісня має бути написана в рухливому темпі, мажорному ладі, бо це надає радісного настрою. Діти пропо¬нують свої назви, після чого повідомляю, як назвали пісню автори.Виконую пісню й розучую з учнями перший куплет, звертаючи увагу на одночасний початок співів (мелодія починається із затакту). Стрибки в мелодії відпрацьовуємо в трохи уповільненому темпі. Розучуємо з допомогою диригентських жестів учителя.

— Розквітає земля під промінням сонця. Є чимало пісень про вес¬ну, про нашу Україну. Кожен з нас любить свій край, пам'ятає, де він народився, де зустрів хороших друзів. Послухаємо, як співає про рідний край дитячий хор. Пісня називається «Любимо землю свою», її автори — композитор Б. Фільц і поет М. Сингаївський. Прошу вас знайти для характеристики цього твору підхожі слова (лунає пісня в грамзаписі).

— Вона наспівна, красива, урочиста, велична.

— Правильно, діти. Пісня сповнена любов'ю до природи, до рідної землі. Ми шануємо людей працьовитих, чиї руки будують школи, заводи, саджають дерева, квіти. Але не всі люди люблять працювати.

А як, на вашу думку, про тих, хто не дуже любить працювати, мож¬на створити пісню?.. Чи не пам'ятаєте ви таку з тих, що вам відомі?..

— Це українська народна пісня «Грицю, Грицю, до роботи». Во¬на весела, жартівлива.

— Правильно, діти. Будь ласка, згадайте її спочатку тихенько, потім заспіваймо уголос. Усі готові? (Звучить настройка в зручній тональності, учні співають.)

—А тепер заспіваймо як на концерті (діти виконують стоячи).

Домашнє завдання: повторити пісні, які виконували на уроці, і постаратися створити пісню або вірш про рідний край.