Меценатство і українська культура

Меценатами завжди ставали за покликом душі – як ясновельможні, так і ті, кому вдалося розбагатіти власною працею. Прізвища Терещенків, Симиренків, Яхненків, Бродських стали відомими в усьому світі завдяки підтримці розвитку культури, медицини, освіти в Україні, адже коштів на належну підтримку цих сфер життя соціуму зазвичай у державній казні бракувало, хоча благодійництво та меценатство завжди заохочувалися державою [1].

За радянської влади благодійність занепадає. Новий етап розвитку доброчинності спостерігаємо в Україні з часу здобуття державної незалежності. Проте, як не прикро констатувати цей факт, та нині ж бізнес-структур, які допомагають тим, хто цього справді потребує, в нашій державі не так вже й багато [2, 1].

Із 1997 року діє Закон України „Про благодійництво та благодійні організації”, який було змінено та доповнено у 2002 році. Втім, сьогоднішнє життя дуже динамічне, і цей документ вже не відображає всіх реалій життя, не охоплює всі правові нормативи, які необхідні для підтримки благодійної діяльності. На жаль, сьогодні є багато перешкод, які заважають здійснювати благодійним організаціям діяльність на користь громадян України. Наприклад, стаття 20 Закону України „Про благодійництво та благодійні організації”. Ті благодійні організації, які існують лише на членські внески і добродійні пожертвування, звільняються від сплати податків та інших платежів до бюджету і спеціальних фондів. Так – на папері. А у житті благодійні організації оподатковуються відповідно до податкового законодавства, яке не відповідає згаданій нормі закону. Народні депутати України М. Косів та

С. Кіроянц вирішили виправити такі правові колізії і підготували законопроект „Про внесення змін до деяких законів України щодо благодійної діяльності”. За цим законопроектом скасовується плата за державну реєстрацію благодійних організацій, практика примусового списання органами ДПА коштів, які залишилися невикористаними на рахунку благодійної організації наприкінці фінансового року, із 5 до 10 відсотків пропонується збільшити максимальну суму оподаткованого прибутку, яку підприємствам дозволяється направляти на благодійну діяльність, і до 20 відсотків, якщо це підприємство було створене благодійною організацією. Окрім цих положень пропонується звільнити від сплати податку на доходи фізичних осіб грошову частину винагороди фізичним особам-переможцям творчих конкурсів, змагань, якщо гроші були надані благодійниками або благодійними організаціями-нерезидентами. Кажуть, благодійництво – справа недешева. На думку народних депутатів, авторів законопроекту, прийняття їхнього документа не потребуватиме додаткових витрат з державного бюджету. Хоча може призвести до певного скорочення надходжень до бюджету, передусім – за рахунок податку на прибуток підприємств. Та головне, що цей законопроект дасть змогу значно збільшити суму обсягів благодійної допомоги, яка надаватиметься громадянам України [3].

Варто зазначити, що 7 березня 2006 року на засіданні Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності було розглянуто проект Закону про внесення змін до Закону України “Про благодійність та благодійні організації” щодо чіткого визначення поняття благодійної діяльності.

Закону “Про меценатство” в Україні ще немає. 16 березня 2006 року в Міністерстві культури і туризму України відбулася нарада з керівниками національних творчих колективів, вищих навчальних закладів з питання обговорення проекту Закону України “Про меценатство”.

Віце-прем’єр-міністр України В. Кириленко заявив про необхідність ухвалення закону про меценатство. Він зазначив, що залучення приватних коштів „неможливе без надання преференцій тим, хто ці кошти вкладає”. „Думаю, що цей закон про меценатство буде прийнято вчасно. Єдине, що ми не повинні зробити його таким, що стати меценатом було б навіть складніше, ніж зараз, і це буде предмет моєї спеціальної уваги” [4].

Отже, поступ є, і, що важливо, – саме на державному рівні. Бо, звичайно, щоб відбувалися будь-які зрушення, саме державна політика має ґрунтуватися на врахуванні доброчинності як суттєвого фактора соціального розвитку суспільства.

Та не залишаються осторонь і творчі люди. Наприклад, для відомої української кіноактриси, народної артистки України Р. Недашківської, яка нині керує власним поетичним театром „Під зоряним небом”, зараз пріоритетом власної діяльності є опікування просуванням саме проекту закону про меценатство, створеного групою вітчизняних діячів культури та мистецтва на чолі з відомим оперним співаком В. Гришком. Р. Недашківська вважає, що „без підтримки духовності, культури, мистецтва – не естради, а класики – все загине! Стільки вистав чудових, сценаріїв фільмів, талантів! І все це мовчить…” [5].

Справді, одна справа – володіти тим, чим можеш поділитися зі світом. І зовсім інша – мати бажання допомагати тим, хто живе поруч. А третій бік цієї проблеми – важливо, щоб держава заохочувала благодійництво, створювала для того належні умови [3].Прояви доброчинності в Україні існували здавна, переростаючи в традиції, що жили століттями. Стародавня благодійність існувала у формі парафіяльної та особистої. У ХІХ столітті відбувся перехід від звичайної подачі милостині і традиційних пожертв до створення організацій, фондів, закладів, які мали на меті не тільки матеріальну підтримку вразливих верств населення, а й включення їх до повноцінного громадського життя.

На початку ХХ століття в Україні статус найбільшого доброчинного центру мав Київ. У 1913 році тут діяло 86 благодійних організацій та товариств. Коштом підприємців будувалися лікарні, притулки, гімназії тощо [2].

Ця традиція залишається чинною й сьогодні. В Україні, сповідуючи таку ж мету, діють потужні благодійні фонди й організації.

У грудні 1995 року в Україні було засновано Міжнародний благодійний фонд конкурсу імені знаменитого українського піаніста, киянина В. Горовиця. З того часу в культурних колах України й світу фонд набув визнання як ініціатор і організатор багатьох мистецьких акцій, програм і проектів. Серед них – міжнародні конкурси молодих піаністів, фестиваль „Київські літні музичні вечори”, „Літня музична академія” та інші. Фонд видає книги, наукову й нотну літературу, випускає компакт-диски та іншу продукцію. Збираючи на свої концерти й конкурси найталановитішу молодь і досвідчених високопрофесійних музикантів, фонд, за словами його президента Ю. Зільбермана, – “Розчищає музичне сміття, яке, на жаль, завалює нас останнім часом, і сіє прекрасне і шляхетне” [6, 7].

Великим концертом фортепіанної музики в Колонному залі Національної філармонії України було відзначено 10-річчя фонду (за цей час у престижних музичних змаганнях взяли участь 670 піаністів з 27 країн світу). В урочистостях взяли участь лауреати і члени журі попередніх мистецьких перегонів, а також його організатори – Київське державне вище музичне училище ім. Р. Глієра, в якому навчався знаменитий віртуоз В. Горовиць. З ініціативи фонду та за підтримки столичної влади і було організовано це музичне свято. За внесок в українську культуру і з нагоди 10-річного ювілею Міжнародний фонд конкурсу В. Горовиця було нагороджено Почесними грамотами київського міського голови та Національної комісії України у справах ЮНЕСКО” [8].

Фонд „Україні 3000” був заснований у 2001 році тодішнім прем’єр-міністром України Віктором Ющенком. “Настав час, коли людина нарешті повинна озирнутися довкола і допомогти тому, хто цієї допомоги потребує”, – сказала голова наглядової ради Міжнародного благодійного фонду “Україна 3000” Катерина Ющенко. Напрямки роботи фонду стосуються збереження й відродження скарбів напівзабутої культури, відкриття центру розвитку музейної справи.

Фонд працює над відновленням в Україні добрих традицій меценатства, якими споконвіку славилася українська земля, він має намір визначити стратегію гармонійного розвитку людини майбутнього, тобто спрогнозувати, якою буде наша молодь, допомогти їй будувати майбутнє [9].

В Україні понад 4 тисячі музеїв. За кількістю і якістю їх колекцій наша держава є однією з найпотужніших у Європі. Та нині музейна система переживає глибоку кризу, що спричинена низкою проблем – відсутністю стабільного фінансування, нестачею кадрів, невмінням музеїв адекватно реагувати на виклики сучасності. Фонд започаткував програму “Центр розвитку музейної справи”, яка зорієнтована на підготовку системних змін у музейній сфері. Фондом було створено інформаційний бюлетень “Український музей”, який безкоштовно розповсюджується для всіх музеїв та профільних установ. Також Фонд організував конкурс на отримання стипендій для музейних працівників [10].

У 2005 році під час відвідування Батурина Президент України В. Ющенко запропонував представникам бізнесу та ділових кіл створити благодійний фонд “Друзі Батурина”, який би акумулював інвестиції для відродження і реставрації об’єктів історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця”. І в тому ж році вже через кілька тижнів новостворений фонд прийняв перший внесок – один мільйон гривень від банку “Аваль”. В урочистій атмосфері символічний чек на цю суму представникам селищної влади, голові Чернігівської облдержадміністрації В’ячеславу Атрощенку вручили почесний президент банку ”Аваль”, народний депутат України Ф. Шпиг та народний депутат України І. Плющ [11,12].Активну добродійну діяльність провадить Всеукраїнський благодійний фонд Надії і Добра. Зокрема, вже шість років поспіль фонд реалізовує програму „Діти – надія України”, спрямовану на підтримку талановитих, обдарованих дітей, допомогу в становленні та розвитку молодих талантів, збереження національних культурних традицій, популяризації українського мистецтва, зміцнення позитивного іміджу нашої країни за кордоном. У липні минулого року відбувся міжнародний дитячий фестиваль „Змінимо світ на краще!”. Однією з найкращих на ньому цього року була делегація Німеччини. Як відлуння фестивалю на адресу Фонду Надії і Добра надійшло запрошення від організаторів Міжнародного фестивалю виконавців популярної пісні „Berliner Perle” з пропозицією взяти участь у ньому українським колективам. Фестиваль завершився у Берліні. Право представляти нашу країну на конкурсі здобули гурт „Абсолют” (Луганськ) та юна співачка з Івано-Франківської області О. Ошитко, які стали переможцями щорічної програми „Хай здійсняться дитячі мрії”. Вони й на берлінському фестивалі не залишилися без призових місць. В. Довженко, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду Надії і Добра, за підтримки якого діти взяли участь у конкурсі в Німеччині, привітала переможців [13].

Наприкінці 2005 року було презентовано благодійний фонд О. Білаша – видатного композитора, якого письменник І. Драч назвав духовним лицарем українства, що наближав державність нації. Метою фонду є популяризація творчості майстра. А головними його завданнями – передусім збереження і видання творів О. Білаша (його спадщина – понад 300 пісень, оперна, симфонічна і фортепіанна музика та поезії) запис компакт-дисків із популярними та маловідомими творами митця створення Меморіального музично-освітнього комплексу ім. О. Білаша проведення щорічного фестивалю сучасної української пісні “Два кольори” ім. О. Білаша (живий звук, професійне виконання високохудожніх творів) підтримка і сприяння творчості талановитої молоді України [14, 15].

Також у столиці було створено благодійний фонд "Музика – дітям", заснований Ю. Полунєєвим, виконавчим директором Європейського банку реконструкції та розвитку. Мета фонду – допомогти дітям пізнати світ музики, виявити і розвинути музичні таланти [16].

Часто в Україні проводяться спільні акції українських та закордонних фондів. Наприклад, “Фонд сприяння розвитку музею М. Булгакова” (за допомогою американського фонду “Ucan”) розпочав довготривалу добровільну акцію “Чаювання на булгаковській веранді”. Згідно з її умовами, кожен, хто зробив добродійний внесок (щонайменше 15грн.) на користь музею, отримує унікальну можливість випити чаю на веранді знаменитого будинку. Цілі проекту цілком зрозумілі й актуальні – знайти кошти на розвиток і збереження музею, на закупівлю нових експонатів, на нові виставки [17].

Із нагоди 15-річчя започаткування доброчинними фондами „Сейбр” та „Сейбр-світло” української програми в Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського 6 грудня 2005 року відбулася презентація унікальної добірки літератури (близько двох тисяч назв), яку урочисто передали бібліотеці ці фонди. Більшість книг із цієї добірки – англійською мовою. Але є й книжки українською, які в різні роки видавала в США українська діаспора. Фонд „Сейбр” – авторитетна благодійна організація, яка надає гуманітарну книжкову допомогу близько 60 країнам світу, – діє в Україні уже 15 років. Саме Україна одержала найбільшу кількість книжок – понад мільйон (10 тисяч назв). Сьогодні фонди „Сейбр” та „Сейбр-світло” є єдиними постійними джерелами надходження в Україну на доброчинних засадах англомовної наукової та освітньої літератури. Одержувачами книг фондів є 406 національних, обласних, міських, районних бібліотек, майже 300 вищих та середніх навчальних закладів, 100 науково-дослідних інститутів, школи та інші установи й організації [18].

Українці діаспори також вносять свою лепту у розвиток української культури, бо для них добродійництво є, крім усього, ще й виявом любові до своєї Батьківщини. Так, американський благодійник українського походження Т. Терена-Юськів придбав для Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка два роялі австрійської фірми "Безендорфер". До їх придбання долучилася і екс-міністр культури і туризму України, випускниця Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка (колишньої консерваторії) О. Білозір. На презентацію роялів (їх виготовляють вручну) приїхав до Львова директор австрійської фірми М. Айхінгер [19].Меценатська діяльність здійснюється у таких основних напрямах, як: сприяння доступу населення до культурних цінностей сприяння охороні та збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам`яток історії та культури підтримка музеїв та музейної справи сприяння поверненню в Україну національних культурних цінностей, що були вивезені за кордон підтримка бібліотек і бібліотечної справи сприяння розвитку видавничої справи підтримка професійної діяльності в культурно-мистецькій сфері сприяння розвитку народного мистецтва та мистецького аматорства підтримка відродження та розвитку народних художніх промислів сприяння естетичному вихованню (художньо-естетичній освіті) дітей і молоді сприяння популяризації вітчизняного мистецтва та кращих досягнень світового мистецтва в засобах масової інформації пошук і підтримка обдарованої молоді та дітей сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм, надання допомоги вчителям (викладачам), вченим, студентам, учням сприяння популяризації українського мистецтва за кордоном, входженню України до європейського та світового культурного простору підтримка національної кінематографії підтримка української музичної індустрії, концертно-гастрольної галузі підтримка оновлення матеріально-технічної бази закладів культури, інформатизації у сфері культури. Метою меценатської діяльності є сприяння розвитку культури, мистецтва, науки та освіти України [20].

Цікавими виявилися результати всеукраїнського дослідження щодо сучасного стану розвитку корпоративної благодійності (філантропії) та перспектив її розвитку у вітчизняних бізнес-колах, яке проводилось благодійним фондом „Творчий центр „Каунтерпарт” у партнерстві з Київським міжнародним інститутом соціології за фінансової підтримки фонду Чарльза Стюарта Мотта”. Учасниками дослідження стали представники 879 компаній – 532 середніх та 357 великих – з 23 областей України, АР Крим та Києва.

Майже 57% респондентів вважають, що благодійна діяльність поширена в Україні посередньо, і лише 12% – що вона широко розповсюджена. А 21% схиляється до думки, що філантропія майже відсутня в Україні. Водночас, 82% підприємств займаються доброчинністю, а 41% тих, хто не веде такої діяльності, хотіли б це робити [2].

Серед перших – компанія „Київстар”, що своєю діяльністю продовжує традиції благочинства в Україні. Показовою є підтримка з її боку різноманітних культурних заходів – VII Міжнародного фестивалю балету „Серж Лифар де ля данс”, „Євробачення-2005”, – які цікаві нашому суспільству, відкривають духовний і культурний потенціал України, поліпшуючи імідж нашої держави у світі. Благочинство таких компаній, як „Київстар”, безумовно, має стати прикладом для наслідуванням для всіх вітчизняних бізнес-структур, які можуть допомагати вирішувати складні соціальні питання сьогодення” [1].

Також вартує уваги факт, що в той час, коли один із найбільших банків України – банк „Надра” – святкував своє 12-річчя, на сцені Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка тиждень поспіль йшли вистави, поставлені за підтримки цього банку. Завдяки меценатським традиціям банку „Надра” за останні 6 років було реалізовано серію резонансних театральних акцій, серед яких міжнародні проекти-постановки, вечори зірок балету та багато інших подарунків українським театралам. Але найбільш плідною і тривалою виявилася співпраця банку з театром ім. І. Франка. За підтримки банку на „франківській” сцені вийшли у світ вистави „Отелло” В. Шекспіра, „Пігмаліон” Б. Шоу, „Езоп” Г. Фігейредо, „Ревізор” М. Гоголя, „Брати Карамазови” Ф. Достоєвського, „Буквар миру” за мотивами творів Г. Сковороди, а також у минулому році було здійснено постановку „Наталки Полтавки” І. Котляревського [21].

Відродженню в регіоні традицій меценатства сприяє голова Харківської облдержадміністрації А. Аваков. Передбачено „велику програму аукціонів „Ренесанс”. Аби зібрати кошти на реставрацію великої зали Харківської філармонії, управлінці регіону в жовтні минулого року вирішили провести елітний аукціон у стінах мистецького закладу. Велику залу філармонії було збудовано ще наприкінці ХІХ століття за зразком однієї із зал відомого паризького палацу Тюїльрі. Вона має унікальні акустичні можливості, тому, на думку фахівців, повинна бути збережена за будь-яку ціну [22, 23].

Зібрані гроші підуть на реконструкцію філармонійної будівлі. Передбачається не лише відновлення унікального залу – копії французького палацу Тюїльрі, а й будівництво нового органного залу. На перший аукціон було виставлено ряд унікальних лотів. На торгах було виставлено лоти від голови Харківської обласної держадміністрації, мера міста. Участь в аукціоні брав і благодійний фонд “Україна 3000”. Головним раритетом торгів став лот від Президента України В. Ющенка – ночви (дерев’яна посудина, що має форму корита), датовані кінцем ХVІІІ – початком ХІХ століття. Його стартова ціна – 999 тисяч гривень. Свою дещицю в реставраційний бюджет внесуть також і місцеві меценати [24].Наступним у Харкові пройшов благодійний аукціон, на якому місцеві бізнесмени і політики збирали гроші на будівництво нової споруди для розміщення бібліотеки одного з найстаріших українських вузів – Харківського політехнічного інституту.

Це єдиний в Україні подібний захід, покликаний акумулювати кошти на підтримку науки й культури регіону. Найдорожчий лот пішов за 210 тисяч гривень – це альбом з фотографіями імператорського фотографа кінця ХІХ – початку ХХ століття, який придбав місцевий бізнесмен, одразу подарувавши його ще не збудованій бібліотеці. Майже вдвічі дешевше було продано касету із записом звуків Всесвіту – 100 тисяч гривень за неї сплатило Всеукраїнське громадське об’єднання „Віче України”, яке очолює харків’янка І.Богословська. Пульт керування ракетою СС 18 „Сатана” також було продано за 100 тисяч гривень. Багатий анонім придбав камінь з Евересту за 90 тисяч і ще 50 тисяч виклав за нагрудний знак часів російсько-японської війни. Цікаво, що активними покупцями аукціону були й керівники державних підприємств. Так, генеральний директор ТЕЦ-5 придбав старовинний амперметр початку минулого століття за 100 тисяч гривень, заступник генерального директора заводу „Турбоатом” став власником князівської печатки ХІХ століття, сплативши за неї 80 тисяч гривень, а генеральний директор заводу імені Малишева – бюсту Л.Толстого, за який він віддав 50 тисяч. Усього було продано лотів на суму близько 2 млн. 300 тис. грн. Благодійні аукціони обласна державна адміністрація планує проводити й надалі, з періодичністю раз на 2-3 місяці” [25, 26, 27].

Як бачимо, меценатів у нас вистачає. Та чи так уже легко сьогодні в Україні бути меценатом? Що ж заважає бізнесменам займатися благодійністю:

- небезпека використання наданих коштів не за призначенням (32%)

- бюрократичні перешкоди (10%)

- відсутність відповідного законодавства (11%)

- податкові перешкоди (5%)

- відсутність достатній коштів у компанії

- непоінформованість, кому і яка допомога потрібна (5%).

Немає суттєвих регіональних відмінностей у поширенні корпоративної філантропії. Перспектива її розвитку значною мірою залежить від обізнаності бізнес-компаній про роль у цьому процесі громадських та благодійних організацій, від посилення ролі громадських структур у розв’язанні соціальних проблем суспільства [2].

Важливими і такими, що стимулюють поширення традицій меценатства в Україні є різноманітні благодійні акції, які відбуваються все частіше й частіше і спрямовані на підтримку розвитку культури і мистецтва України.

Зокрема, Міністерство закордонних справ і фонд “Мистецтво без кордонів” на користь Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав” організували благодійну акцію за участю дружин акредитованих в Україні послів. Дружина секретаря Ради нацбезпеки Марина Порошенко від імені фонду свого чоловіка передала переяславському музею три вишиванки початку ХХ століття – з Південної України, Полтавщини та Буковини [28].

„Pro любов” – назва благодійної мистецької акції, що відбувалася у київському Будинку вчителя. Вже протягом багатьох років клуб „Співуча родина” та Клуб шанувальників романсу розпочинають свій творчий сезон у День Віри, Надії, Любові. За традицією, перед початком концерту вшановують лауреатів премії „За прагнення до милосердя”. Кандидатури на здобуття цієї неординарної відзнаки, що, на відміну від державних нагород, позбавлена офіціозного глянцю, визначаються тижневиком „Дзеркало тижня”, Християнським дитячим фондом та Українською асоціацією соціальних працівників [29].

Ще в 2000 році групою молодих артистів було започатковано акцію “Молодь – наше майбутнє”, організаторами якої виступають Міністерство сім’ї, молоді і спорту України та Всеукраїнська молодіжна громадська організація “Україна-фестиваль”. Українські артисти – учасники акції – здійснюють тури областями держави. Їхні виступи організовуються не на стадіонах, не в залах, а в дитячих будинках, школах-інтернатах, колоніях для підлітків-правопорушників. Творчі люди дуже дорожать спілкуванням із дітьми, позбавленими батьківського піклування, – каже одна з організаторів такої події Ю. Скидан. Пам’ятають такі зустрічі довго і діти, і артисти [30].

Широкого розмаху набуває Всеукраїнська благодійна акція „Бізнесмени та зірки спорту і естради допомагають дітям”. Її ініціатор – Європейська бізнес-асоціація – об’єднує понад 500 міжнародних та вітчизняних компаній. Для них благодійність є складовою частиною корпоративної соціальної відповідальності й розумінням того, що „багатий не той, хто багато має, а той, хто багато дає”. До участі в акції вже приєдналися абсолютна чемпіонка Європи, світу, ХХVІ Олімпійських ігор зі спортивної гімнастики Л. Подкопаєва та заслужена артистка України Ані Лорак [31].Благодійний гала-концерт „Рятуємо Одеський оперний театр” відбувся в Донецькому академічному театрі опери та балету. „Шість оперних театрів України б’ють у дзвони, щоб привернути увагу до проблеми реконструкції Одеської опери”, – так сформулював мету акції головний диригент Донецького оперного В. Василенко. Коли він запропонував колегам об’єднати зусилля і провести цей концерт, відгукнулися не лише донеччани, а й солісти інших театрів – н. а. України А. Капустін (Одеса), Г. Вільха (Львів), О. Срібницький (Дніпропетровськ), О. Старікова (Харків), а також солісти балету М. Антонова (Німеччина) та Гі Альбу (Франція). Усі учасники концерту відмовилися від гонорарів. Про десятирічну історію реставрації розповів директор із реконструкції Одеського театру опери та балету І. Волощук. За його словами, повна вартість робіт – 197 млн. грн., залишилося профінансувати 77 млн. Учасники акції звернулися до Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра України з проханням терміново втрутитися у справу ремонту Одеської опери. „Стан, у якому перебуває будівля театру, найближчим часом може спричинити незворотні процеси та руйнацію”, – йдеться у зверненні. Митці вважають, що треба передбачити окремим пунктом у держбюджеті на 2006 рік кошти для завершення робіт [32].

У Черкасах відбувся перший концерт у рамках благодійної акції „Україно, ти для мене диво!” Кошти, зібрані під час акції, пішли на облаштування скверу ім. В. Симоненка і встановлення пам’ятника поетові. Усі благодійні заходи за участі відомих мистецьких колективів Черкащини та гостей відбувалися в приміщенні обласного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка [33].

Відділ східного мистецтва Харківського обласного художнього музею суттєво потерпів під час Великої Вітчизняної війни: значну частину його експонатів безповоротно втрачено. Тому символічним є той факт, що саме напередодні 60-річчя Перемоги і 200-річчя музею міський благодійний фонд “АВЕК” подарував музею колекцію окімоно (японської інтер’єрної скульптури малих форм) та низку кольорових китайських ксилографій (гравюр) – усього 41 експонат. День, коли голова фонду “АВЕК”, народний депутат України Олександр Фельдман у присутності громадськості підписав акт дарування, збігся з відкриттям виставки, складовою частиною якої стали подаровані експонати. Виставка має назву “У стилі шинуазрі: порцеляна (фарфор) та фаянс Далекого Сходу та Європи ХVIII-XX віків”. Подібної виставки, що нараховує близько двісті експонатів з фондів музею та приватних колекцій, у Харкові ніколи не було. Вона дає можливість уявити вплив мистецтва Китаю та Японії на художників і виробників порцеляни як у Західній, так і Східній Європі [34].

До 50-річчя Харківської міської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки ім. К. Станіславського Харківський добродійний фонд Ю. Сапронова видав і презентував до ювілею бібліотеки подарункове видання „Енеїди” І. Котляревського. Новинка оздоблена ілюстраціями видатного українського графіка А. Базилевича, народного художника України. Унікальній бібліотеці ім. Станіславського, в сховищах якої рукописи та щоденники багатьох письменників зберігаються в єдиному примірнику, Ю. Сапронов обіцяє допомагати не лише книжками, а й грошима. Минулого року бібліотека отримала в подарунок від добродійного фонду фотоальбом „Харків. Місто й околиці” з роботами відомого українського фотографа В. Бисова. Впроваджуючи в життя програму відродження бібліотек, меценат відкрив ще 10 сільських бібліотек і передав у їхній фонд по тисячі примірників різних книжок [35].

“Як узгодити комерційні інтереси з потребами національної культури” – на таку тему відбувся “круглий стіл” у Національному університеті “Києво-Могилянська академія”. Акцію за участю провідних письменників, музикантів, кінорежисерів, журналістів, художників організував президент університету В. Брюховецький, який вважає, що настав час підказати владі шляхи виходу з культурної кризи. Кінорежисер М. Іллєнко заявляє, що національна культура – це дещо вище, ніж попсові витребені, це система ідентифікації нації, в якій і проектується її майбутнє. Тому комерція тут ні до чого, і фінансувати роботи над епохальними творами українського кіно має держава. Народний депутат України, академік М. Жулинський висловився за те, щоби митцям допомагала країна, хоча й не проти того, аби заробляли на себе власними силами та знаходили спонсорів, він також переконаний: уряд має заохочувати (скажімо, через зменшення податків) доброчинців, котрі підтримують українське слово. М. Жулинський вважає, що без збільшення державного фінансування особливих зрушень нам не дочекатися. Добре було б, якби на потреби культури йшло півтора відсотки від внутрішнього валового продукту. Треба налагодити також механізми взаємодії між бізнесом і культурою. А ще створити, так би мовити, ринок культури. Тоді ми б мали надходження в бюджет від експорту культурної діяльності. Наприклад, у європейських країнах він становить 30%, у нас наразі немає й одного [36].Якщо держава заохочуватиме меценатів, котрі підтримують наше мистецтво, проблем із фінансуванням у вітчизняних письменників, кінорежисерів, музикантів не буде.

Тому не варто лишати осторонь меценатську діяльність приватних осіб, які також роблять чимало для мистецького розвитку нашої держави.

Нагадаємо: знамениту колекцію трипільських раритетів „ПЛАТАР” створили родини Платонових-Тарут. Є широко відомою і регулярно виставляється колекція І. Диченка. І. Понамарчук відкрив у Києві приватний музей „Духовні скарби України”. Менш відомою є діяльність черкащанина Ю. Вязьмітінова, та він робить велику справу. Нещодавно бізнесмен повернув країні унікальні твори українського бароко (різьблені царські врата, розп’яття і 6 ікон ХVII–XVIII століть, а також 4 надзвичайно рідкісні картини „Козак Мамай”). Вони пройшли експертизу у музеях та реставраційних центрах і цього року передані Національному художньому музеєві України. За словами істориків, артефакти такого рівня востаннє надходили до них років 20 тому. Репродукції подарованих робіт увійдуть до альбому зі стародавнього мистецтва, який готують у Національному художньому музеї [37].

Упродовж 30 років київський художник А. Марчук збирав колекцію сучасного живопису та графіки. Нещодавно 77 творів з цієї колекції він подарував своїм землякам – жителям м. Макарова на Київщині. Експозиція робіт 60 українських художників, серед яких і твори самого А. Марчука, розміщена в районному Будинку культури. Художник-меценат постійно поповнює макарівську колекцію. На сьогодні це єдина на Київщині картинна галерея, яка повністю складається з експонатів, переданих власником приватної колекції [38, 39].

200 книжок із бібліотеки „Дня” під загальною редакцією головного редактора газети Л. Івшиної знайшли свого читача у Хмельницькому. Підприємець М. Немов подарував цю літературу обласному центру. Вручення книжок відбулося вранці у читальній залі Центральної міської бібліотеки. Книжки “Дня” відправлено до всіх 15 бібліотек Хмельницького. Сам меценат, вручаючи книжки, сказав: „Якщо ми воліємо допомогти бібліотеці, то ми це робимо” [40].

Власним коштом узявся облаштувати зал старовинної книги в обласній науковій бібліотеці ім. Тімірязєва голова Вінницької обласної державної адміністрації О. Домбровський. А поштовхом до такого вчинку стало нещодавнє істотне підвищення зарплати державним службовцям високого рангу, котре, як відомо, збурило спокій в українському суспільстві. Отож родина Домбровських вирішила відмовитися від надбавки розміром у 30 тисяч гривень і спрямувати ці кошти на доброчинність [41].

Відкриття бібліотеки – подія незвичайна для нашого часу. Ще й якщо створена вона силами приватного підприємця. І не як продовження бізнесу, а для душі, заради благополуччя земляків. А. Мелікбегян, власник придорожнього кафе та магазину в невеликому місті машинобудівників Дружківці (Донецька область), особисто проектував бібліотечне обладнання так, щоб читачам було максимально зручно. Бібліотечне багатство – 12 тисяч книг, зібрані у різних дарувальників. Сам Мелікбегян віддав 1200 книг з домашнього зібрання, 600 книг подарувала бабуся-пенсіонерка. Серед державних установ, які підтримали цю подію – Міністерство культури і туризму України, Парламентська бібліотека, а також Посольство США в Україні. А ще А. Мелікбегян став одним із перших доброчинців, які відгукнулися на пропозицію Ліги українських меценатів встановити премії для переможців уже шостого Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика. Конкурс – найпрестижніший і наймасовіший освітній проект, спрямований на піднесення престижу української мови не тільки серед підростаючого покоління [42, 43].

Усі 34 сільські бібліотеки Білозерського району Харківської області отримуватимуть парламентське видання. Про це подбав народний депутат України В. Демьохін. Передплаті для сільських книгозбірень і поповненню бібліотечних фондів книжками з різноманітної тематики парламентарій сприяє, відколи його було обрано до Верховної Ради від цього району в 2002 році [44].

Свого часу Ліга українських меценатів започаткувала премію, названу іменем людини, яка є взірцем громадянської самовідданості і благодійництва, – українського мецената Євгена Чикаленка. Сьогодні її отримують найбільш шановані – ті, хто не байдужий до долі національної культури, науки, освіти.

Ректор Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченка, доктор історичних наук В. Курило пропонує започаткувати в Україні „для відзначення наших, а також іноземних меценатів” державну нагороду – орден Х. Алчевської, вся багатогранна діяльність якої „вплетена в яскравий літопис вітчизняного меценатства” [45].

У Кабінеті Міністрів України відбулося нагородження меценатів всеукраїнського конкурсу "Я люблю тебе, Україно!", який організували та провели Управління із зв’язків з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів, Асоціація керівників шкіл України та редакція "Робітничої газети" [46].Благодійництво буде потрібне завжди, адже це не матеріальний, а духовний світ, це світ культури, світ науки, де можна в кожній галузі сприяти людям, державі, допомагати об’єднуватися громадянам, знаходити підтримку, - переконана президент Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії Ганна Матіко-Бубнова [47].

Допомогти Україні творити власне майбутнє, сприяти пошуку найкращої траєкторії розвитку, зробити цей шлях зрозумілим – прагнення Міжнародних, всеукраїнських, регіональних та міських фондів.

Серед мотивів благодійної діяльності переважають альтруїзм та намагання створити позитивний імідж компанії в суспільстві. А головними стримувачами корпоративної філантропії є брак вільних коштів у бізнес-компаній, відсутність стимулюючої фіскальної політики з боку держави і належних умов (переважно правових), а також побоювання щодо потенційного нецільового використання наданої допомоги. Перспективи розвитку корпоративної філантропії пов’язують з поліпшенням загальної економічної ситуації, що призведе до збільшення прибутків компаній, та наявністю відповідної державної політики. Остання, в свою чергу, має відійти від сприйняття благодійної діяльності бізнесу як способу уникнення від податків та приховування прибутків.

Не варто применшувати і значення моральних та духовних чинників. Можливо, варто відновити історичну традицію, коли благодійна діяльність була обов’язком підприємців. Потребують активізації і зміни в корпоративній психології бізнесу, утвердження у підприємців відчуття особистої відповідальності, усвідомлення ними того, що бути меценатом – це сучасно й престижно [2].

Меценатство є важливим чинником підтримки культури, мистецтва, науки і освіти, розвитку творчого, духовного, інтелектуального потенціалу суспільства. Розвиток меценатства і благодійництва в сучасних умовах, за словами Катерини Ющенко, дуже важливий, адже “благодійність – це велика справа великих людей. Я знаю тисячі українців, для яких творити добро, допомагати іншим так само природно, як жити, дихати, працювати” [10].

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Іщенко Г. Соціальна відповідальність сучасних меценатів // Уряд. кур’єр. – 2005. – 8 верес.

2.Купрій В. Бути філантропом престижно // Уряд. кур’єр. – 2005. – 7 жовт. – С.6.

3.Благодійникам – зелену вулицю / Інф.// Голос України. – 2005. – 27 жовт.

4.Меценатам потрібні преференції / Інф.// Робітн. газета.– 2005.– 18 жовтня.

5.Головлева Г. Натура пронзительной доброты // Киев. ведомости.–2005.– 4 авг.

6.Гальченко Я. . Конкурсу Горовиця – 10 років! //Голос України.–2005.–14 груд.

7.Поліщук Т. Піаністи зустрічаються в Києві // День. – 2005.– 14 груд.

8.Зінченко Н. Фонду конкурсу Горовиця десять років // Хрещатик.–2005.– 20 груд.

9.Кокіна В. Гасло фонду “Україна 3000” – творити добро // Уряд. кур’єр. – 2005. – 2 лип. – С. 6.

10.Косенко О. Доброта врятує світ // Демокр. Україна. – 2005. – 20 лип. – С. 1

11.Миколаєнко В. Перший мільйон на відродження пам’яток Батурина // Десн. правда. – 2005. – 5 квіт.

12.На відродження гетьманської столиці /Інф. // Уряд. кур’єр. – 2005. – 7 квіт. – С. 1, 5.

13.Перемога у Берліні /Інф. // Вечір. Київ.–2005.–2 груд.

14.Бока Л. Фонд Олександра Білаша // Сіл. вісті. – 2005. – 30 верес.

15.Божко О. Фонд імені Олександра Білаша // Уряд. кур’єр. – 2005. – 7 жовт. – С. 9.

16.Музикою наповнимо юні серця /Інф.// Вечірній Київ.–2005. – 17 черв.

17.Десятерик Д. Чаювання в чарівному будинку // День. – 2005. – 14 квіт.

18.Василевська О. 15 років доброчинності // День.– 2005.– 8 груд.

19.Мельник О. Роялі приїхали з Відня // Уряд. кур’єр.– 2005.– 21 лип.

20.Проект Закону “Про меценатство”

21.Бондар А. Зустрілись Отелло, Наталка та Езоп... // Веч. Київ.–2005.–10 листоп.

22.Салімонович Л. Продаються речі Президента // Україна молода. – 2005. – 7 жовт. – С. 14.

23.Голіна М. Президент „пожертвує” свій мед Харківській філармонії // День.– 2005.– 8 верес.

24.Раритетный лот Президента /Інф. // Киев. ведомости.– 2005.– 18 нояб.

25.Гончарова Н. Пленку с записями Вселенной продали за 100 тысяч // Сегодня.–2005.–21 дек.

26.Другий вдалий „Ренесанс”/ Інф. // Демократична Україна.–2005.–22 груд.

27.Голіна М. На аукціоні в Харкові продали шуми Всесвіту // День.–2005.– 22 груд.

28.Жлуктенко В. Дипломатичні “вечорниці” // День. – 2005.– 16 квіт.

29.Усатенко П. Творити простір любові // Дзеркало тижня.– 2005.– 8 жовт.

30.Геренко С. Понеділок – день легкий і веселий // Сумщина. – 2005. – 24 верес.

31.Коваль К. Багатий не той, хто має, а хто дає // Вечір. Київ.– 2005.– 30 листоп.

32.Кущ Л. Арія про порятунок опери // Голос України.–2005.– 8 жовт.

33.„Україно, ти для мене диво!” /Інф. // Уряд. кур’єр.– 2005.– 27 жовт.