Шумерсько-Вавілонська культура
Населення Стародавньої Месопотамії створило одну з найдавніших культур, яка істотно вплинула на культурний розвиток народів усієї стародавньої Передньої Азії, передусім хетів, євреїв, хурритів і навіть єгиптян. Її підвалинами стали надбання шумерів, що було запозичені вавилонцями та ассирійцями. Давні рабовласницькі держави Шумер, Вавилон утворюються в долинах рік Тігр, та Євфрат приблизно в той же час, що і в Єгипті. Тут виникає другий найважливіший осередок цивілізації стародавнього світу. Цю рівнинну область давньогрецькі географи назвали «Месопотамією», що означає «Межиріччя». Територія Месопотамії, яку Біблія називає «рівниною Санаар» поділяється на дві географічні зони – Південну і Північну Месопотамію. Південну Месопотамію вчені ще називають Вавилонією. Тут не було ні промислової деревини, ні будівельного каменю, ні металевих руд. Населенню Вавилонії доводилось обходитися у господарських роботах майже виключно глиною та очеретом. Природнокліматичні умови на півночі Месопотамії істотно відрізнялися від південної частини. Типовий ландшафт Ассирії це кам’янистий степ з родючими, краще зволоженими ніж у Вавилоні землями. Втім, орних земель в Ассирії було небагато, бо гори майже впритул підходили до берегів річок. Вологи вистачало для того, щоб не будувати складну систему дамб та каналів і обходитися колодязною системою поливу. Ассирія була багато на будівельний камінь та залізні руди.
Найдавнішим населенням країни, що заклало основу цивілізації в Месопотамії, були шумери, відомі з ІV тис. до Н.Е. Зовні шумери були невисокими, кремезними, з масивним горбатим носом, короткою шиєю, довгим волоссям, безвусі, але бородаті.
До характерних рис ментальності шумерів й вавилонців історики відносять їх закоренілий індивідуалізм та м’якість вдачі. Їх не захоплювала груба фізична сила; вони більше цінували розважність, незлобливість, миролюбність. Шумери і Вавилоні багато плакалися на свою гірку долю, проте нічого не робили, щоб її поліпшити.
Дослідники звернули увагу, що в жодній писемній пам’яті не прославлялася як доброчесність праця, а неробство не засуджувалось. Моральним кредо для шумерів і вавилонців було користування усіма радощами земного життя.
З перших століть ІІІ тис. до Н.Е. історія шумерського суспільства відновлена не лише за матеріальними пам’ятками, але й за письмовими джерелами. Віднайдені списки царських династій, що правили в державах Межиріччя. На початку ІІІ тис. до Н.Е. на території Межиріччя знаходилося кілька десятків невеликих міст-держав, що виникали шляхом синойкізму, тобто злиттям кількох сільських общин. Типом населення, характером господарського життя та адміністративного управління вони майже не відрізнялися від сільських поселень.
Міста Шумеру, збудовані на пагорбі і оточені стінами, були основними носіями шумерської цивілізації. Вони складалися з кварталів, в кожному з яких був храм місцевого бога. Бог головного кварталу вважався володарем всього міста. Правитель міста був тільки намісником бога і свої накази видавав від імені бога. Правителя називали енсі (пан, що кладе наріжний камінь), або лугарем («велика людина», тобто «господар»). Титул лугаря був найпочеснішим. Іноді правитель мав обидва титули.
Уперше Вавилон згадується в легенді про Саргана Древнього та в документам ІІІ династії Ура. Політичне і культурне значення Вавилону зростало безперервно протягом віків, починаючи з ІІ тис. до Н.Е. На авансцену близькосхідної історії Вавилон піднявся у ХVІ ст. до Н.Е. завдяки сприятливій міжнародній обстановці та діяльності царя Хаммурапі, якого у Старому Заповіті названо Амрафелом. У І тис. до Н.Е. він настільки затьмарив всі інші міста регіону, що греки за назвою цього міста почали іменувати Межиріччя Вавилонією.
Вавилоні часів царя Хаммурані зараховують до тих регіонів, які можна назвати колискою цивілізації.
Вже на початку ІІ тис. до Н.Е. Месопотамія ввійшла в період бронзового віку. Систематичне використання металу сприяло зростанню продуктивності праці в землеробстві, що зберігало першорядне значення в економіці регіону. Використовувалася мотика, яка була пристосована для боронування, серпи, плуг, який був оснащений спеціальною воронкою, куди засипалося зерно, та трубкою, через яку насіння подало в борозну. При оранці застосовувалась тягова сила биків. Серед домашніх тварин поряд з ослами, мулами з’являється кінь.
Об’єднання під владою Вавилону земель Месопотамії сприяло розширенню торгівлі. Функції грошей виконувало срібло. Активно розвивалося і ремесло.
Після падіння касситських правителів Вавилоні зміцніла при Навуходоносорі І (1126-1105 рр. до н.е., який отримав ряд перемог над Асирією. Внаслідок цього Вавилонське царство, яке отримало в науці назву Нововалилонською або халдейською, стає наймогутнішою державою Передньої Азії. Під владою Халдейської династії Вавилон знову досягає економічною і культурного розвитку.У 538 р. до н.е. на Вавилоні почало наступати перське військо на чолі з Кіром ІІ. Кір ІІ формально зберіг Вавилонську державу, проголосивши себе царем Вавилону. А у другій половині ІV ст. до н.е. Вавилон зробив своєю резиденцією Олександр Македонський. Після його смерті місто почало занепадати і у 126 р. до н.е. його остаточно зруйнували парфяни.
У Месопотамії, як і всюди на Стародавньому Сході, релігія та міфологія були панівною формою осмислення людиною зовнішнього світу та свого місці в ньому. У найдавніші часи шумери поклонялися силам, яким приписувалась здатність забезпечувати людям певні умови існування й виживання. Передусім це були божества родючості, що вшановувалися безпосередньо в житлах. Поступово сформувалися культи богів-покровителів міст-держав, створювалися міфи, в яких розповідалося про створення світу, стосунки між богами, їхні битви та перемоги.
У шумерів найбільш шанованими були місячний культНаппа (вавилонський Сіон), солярний культ Уту (вавилонський Шамаш), бог води й мудрості Енкі (вавилонський Еа), бо-Творець Екліль, який упорядкував Всесвіт, навчив людей землеробству і тваринництву. Великою популярністю в Шумері користувався культ богині кохання Інанни, який під різними іменами (вавилонська Іштар, фінікійська Астарта) поширився у всій Передній Азії.
Релігійно-міфологічний світогляд населення Месопотамії помітно вплинув на формування інших релігій, у т.ч. і християнської.
Шумери були напрочуд художнім народом. Дуже рано у них розвинулася скульптура, хоча в країні було мало каменю. Статуї царів, жерців, воїнів встановлювали в храмах. Дещо пізніше звилися статуї з діориту. Шумери поклали початок будівництву укріплених міст. оточених стінами, багатоповерхових будинків та зиккуратів – святинь-оматрів. Заккурати зводили на пагорбах з цегли, облицьовували плитками. Класичним зразком був зиккурат в Уруці – один з найважливіших центрів релігійної та художньої культури. Його фасад вкривала мозаїка з червоних, блакитних та чорних плиток, відповідна геометричному орнаменту.
Розвивалося у Месопотамії також мистецтво музики. Шумери винайшли ряд струнних, духовних і ударних музичних інструментів і грали на них під час релігійних містерій та народних гулянь.
У Вавилонській державі була успадкована система письма – це шумерський клинопис, що виник у 2750-2300 рр. до н.е. незважаючи на певні трудності в оволодінні клинопис ця саме він був в ті часи загальновизнаною мовою дипломатичного спілкування. Вавилонський клинопис вивчали навіть у писарських школах далекого Єгипту. Матеріалом для написання текстів найчастіше слугували глиняні таблички, деревні дощечки, алебастрові таблички. Освічений писар в Асирії повинне був знати кілька мов: рідний та вавилонський діалекти і шумерську мову, тому що знання цієї мови давали можливість повністю оволодіти клинописною грамотою. Основою традиційної шумерської системи освіти було навчання у світській едубі (дім табличок) де готвали писарів. Існували едуби приватні, державні та храмові. Випускники цих едуб отримували звання шумерського писаря, який повинен був вільно перекладати тексти, писати, володіти тайнописом, знати математику, землемірну справу та багато чого іншого.
При школах, храмах існували бібліотеки, були і приватні зібрання клинописних текстів. Були в бібліотеці і медичні тести, і відомості в галузі також царські укази, історичні замітки, палацові записи, що мали політичний характер, а також епіко-міфічні розповіді, пісні та гімни.
До кінця ІІ тис. до н.е. була створена своєрідна математика Давньої Вавилоні. В основу правил обчислення лягла практика великих сільськогосподарських маєтків; при цьому використовувалась позиційна шестидесятизначна система розрахунку. Ця шестидесятизначна вавилонська система обчислення визначила поділ годин на 60 хв і 3600 сек. вона відбилася в звичному поділі кола на 360 градусів.
Вже шумери знали чотири арифметичні дії, вміли підносити до степеня, добувати квадратні і кубічні корені, обчислювати площу ряду геометричних фігур, знали арифметичну прогресію і ін. Вавилоні спираючись на ці досягнення, за тисячоліття до Піфагора знали про властивості прямокутних трикутників, могли розв’язувати досить складні задачі стереометрії. Поряд з математикою у Месопотамії шанувалася астрономія. Халдейські мудреці в результаті детальних досліджень в основних рисах створили картину доступною для вивчення неозброєним оком зоряного неба. Шумери вже знали всі планети Сонячної системи. Вони заклали основу сучасної небесної механіки. З разючою точністю вони обчислювати орбіти Меркурія, Венери, Марса, Сатурна, екліптику Сонця та Місяця.
Щумеро-вавилонці вірили в магію небесних світил, вважали появу комети чи падіння метеорита за боже знамення, ворожити по зорях, складали гороскопи. Завдяки регулярним астрономічним спостереженням у Месопотамії ще у сиву давнину виник необхідний для іригаційного землеробства місячний календар. Календарний рік складався з12-ти місяців. Початок кожного місяця збігався з появою молодика.Військовим і торговим потребам служити географічні знання. Мандрівники і купці, посли і військові користувалися картами-схемами окремих місцевостей. Географами Вавилону була складена карта світу, де земля зображалася островом, що плавав в океані. Однак реальні географічні знання вавілонян були значно ширшими. Купці користувалися морським шляхом до Індії, вони знали про існування країни Кум (Ефіопія) чули про Тартес (Іспанія).
Вчені висловлюють думку, що шумери, можливо вже знали явища електролізу, яке вони використовували в ювелірній справі для припаювання золотих кульок до срібних пластин.
Медицина в Месопотамії ще не стала наукою. Було зроблено перші кроки щодо запровадження в медичну практику окремих раціональних методів лікування, які поєднувалися з цілим арсеналом магічних дій та заклинань. Разом з тим вавилонські медики приділяли велику увагу діагностиці. Діагноз вони ставили на основі вивчення симптомів хвороби. Вони лікували мазями, компресами, масажами, мікстурами, що виготовляли з олії, молока, вовни, пива і ін.
Високого рівня розвитку дістала література Месопотамії. Кращим літературним твором шумерів, вавилонців та ассирійців судилося безсмертя. Нині відомо більше півтори пам’яток художньої словесності – міфи, епічні твори, молитви, гімни, весільні пісні, поховані плачі, пісні про кохання. Байки, казки, анекдоти, приказки, прислів’я, елегії. Література Месопотамії істотно вплинула на художню словесність інших стародавніх народів. Найбільше запозичень з неї здійснила єврейська література, яка, в свою чергу, лягла в основу Старого Заповіту.
Не весь пріоритетний внесок шумерів у скарбниці світової цивілізації віднайдений, проаналізований і став надбанням наукової думки.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.Клапчук С.М. і Остафійчук В.Ф. «Історія української та зарубіжної культури» Київ 2004 р.
2.В.С. Полікарпов «Лекції з історії світової культури» Харків-Київ 1999 р.
3.Л.Косянчук «Історія української та світової культури» Тернопіль «Астон» 2001 р.
4.Джек Ліндсей «Коротка історія культури». ТІ. Київ 1995 р.
5.Л.І. Левчук і інші «Історія світової культури» Київ 1994 р.
6.Л.І. Левчук і інші «Історія світової культури» Київ 2000 р.
7.В.Греченко і інші «Історія світової та української культури» Київ «Літера» 2000 р.
8.Джек Ліндсей «Коротка історія культури» Київ 1995 р.
9.В.М. Пічі «Культурологія» Львів «Новий світ-2000» том ІІ. 2004 р.
10.М.М.Закович «Українська та зарубіжна культура» Київ 2001 р.