Сучасна цивілізація і культура

Які основні етапи розвитку пройшла цивілізація у ХХ ст.?

Індустріальне суспільство досягло найвищого розвитку в 1950-60 рр. Тоді мали місце найвищий розвиток корпорацій, зміцнення бюрократичного стилю управління, посилення масової однотипної свідомості.

Від 1975 рр. настає етап якісних перетворень в продуктивних силах – виникає постіндустріальне або інформаційне суспільство (Ю. Хаяші, Токійський університет): виробництво інформаційного, а не матеріального продукту буде рушійною силою розвитку суспільства. Інтенсифікація процесів управління за допомогою отримання і обробки інформації і на основі цього прийняття рішень.

Перша хвиля прогресу приносить аграрну цивілізацію, друга – промислове суспільство, третя – інформаційне. Кожній хвилі притамання певна форма організації: церква і армія (священики і феодали) керують аграрним суспільством, корпорації (бізнесмени) – індустріальним, університети (вчені і професіонали) – постіндустріальним.

У постіндустріальному різновекторність устремлінь трьох сфер – економіки, культури, політики – розхитує стабільність. Наприклад, якщо в політиці основним принципом виступає рівність, то в культурі – принцип пошуку самореалізації людей, які ніколи не є рівним в своїх здібностях. Тому, як і Печчеї, вчені акцентують на першорядній важливості пошуку нової духовної опори, нових культурних цінностей, які можуть згуртувати суспільство, яке розпадається.

Як відбилися тенденції розвитку продуктивних сил – від індустріального суспільства до інформаційного – на культурі ?

Виступи молоді проти капіталістичних цінностей 1960-х закінчилися компромісом і поворотом до традиційних ідеалів, віру в постійну природу людини, скептичне ставлення до революційних змін, які відкидають культуру далеко назад. Соціальна система сучасної Європи базується на головному принципі – принципі свободи, на якому базуються такі інститути: ринкова економіка, парламентська деократія, національна державність. Переважними поглядами людей західної цивілізації на культурні цінності є такі: подолати кризу культури можна лише за рахунок збереження попередніх здобутків. Рівності між людьми не досягнути, бо кожна людина народжується і виростає в різних, умовах, які часто визначають долю людини на все життя, люди різні розумом і зовнішністю, суспільство мусить бути ієрархічним, ним має керувати еліта. Кожна людина мусить мати і любити свою батьківщину, вона нерозривно пов’язана з середовищем і спадком, які обумовлюють певну культуру. Єдина Європа для європейців – це історична і культурна реальність. Набули поширення і погляди неофрейдизму (Еріх Фроммм): людиною рухають несвідомі емоційні спонуки та імпульси – суперечливі прагнення до безпеки – і задоволення (зокрема переважаючими переживаннями і зацікавленнями пересічної людини є кохання, гроші і страх перед злочинністю). Придушення одного з двох суперечних імпульсів зустрічає опір свідомості, всупереч якому подавлені імпульси, потреби, почуття все ж проникають у свідомість обхідними шляхами.

Неофрейдизм підкреслює роль культури і ті суперечності, які викликаються нею: з одного боку, культура стимулює потреби, а з іншого – накладає великі обмеження, які придушують ці ж потреби. В душі людини повсякчас відбувається боротьба між природженими і набутими якостями, між інстинктами – і культурою, мораллю. Внутрішню боротьбу в душі людини можна заспокоїти за допомогою усвідомлення інстинктів і можливістю таким чином їх перемогти. Отже, внутрішні конфлікти вирішуються двояко: або перемагають інстинкти, або норми, закладені культурою.

Важливими висновками є виявлення таких психологічних механізмів які притаманні психіці в більшій або меншій мірі: садомазохістські тенденції щодо людей, руйнівниці щодо світу речей та здатність до автоматичного конформізму (стає як усі, а навзамін отримує відчуття безпеки і захисту).

Серед досягнень сучасної цивілізації треба відзначити такі. Краще задовольняються пореби людей. Особливо у розвинених країнах. Творчість і інтелектуальна праця витісняють традиційні форми праці, збільшилася середня тривалість життя, переможено багато хворіб. Знизився рівень неписьменності та підвищилася енергоозброєність кожної людини. Трудова етика європейської цивілізації запанувала повсюдно. У порівнянні з серединою ХХ ст. у п’ять разів валовий продукт, що виробляється на планеті. Виробництво зерна збільшилося у 2.6 разів.Значно прискорилася швидкість прогресу в техніці і технології, у зв’язку з цим виникають уявлення про фундаментальне значення екології, ідеї конвергенції (стирання відмінностей), синергетики. Розпочався стрімкий ріст комп’ютеризації постіндустріального інформаційного суспільства. Внаслідок комп’ютеризації людина здобула більшу самодостатність. Розвиток генетики, в тому числі розшифрування генома (карти всіх генів) людини, призвів до технологій генетичної модифікації та спроб клонування. Розгадка генетичного коду відкриває нові можливості перед медициною. Культура в широкому розумінні стає новою стадією універсального розвитку природи і людини, що накладається на біологічний і космофізичний контекст змін.

Проблеми

НТР – третя революція в продуктивних силах людини (перша – неолітична революція в сільськогосподарському виробництві, друга – промислова ХУІІІ ст.). НТР охопила 1/3 країн, що стали лідерами, поглибився розкол багатих і бідних країн, звідси і агресивність ісламського фундаменталізму (але не лише внаслідок їх економічного стану). Виникає суперечність а)між прагненням більше споживати і необхідністю зберегти здорове довкілля; б) прагнення рівноправності в задоволенні потреб з велико фактичною нерівноправністю заможних і незаможних. Міф, що прогрес технологій зможе розв’язати економічні, політичні та культурні проблеми, швидко розвіюється. (Але все ж багато проблем ров’язує! Тому не слід вдаватися в іншу крайність: заперечення ролі науки у якісному розвитку людства).

1.Виникли нові віруси.

Глобальна імперія людини

Екологія – це взаємовідносини різних форм життя і оточуючих його умов. Традиційно прогрес і культуру вважали звільненням людини від нерозумності і й тваринного підкорення природі. Однак пост модерністи застерігають, що людина, борючись з природою, руйнує і себе як її частку. Тобто могутність людини обертається проти неї ж самої. Постмодернізм як нова культура закликає до єдності людини і природи, до гармонійного співіснування, до простоти, відповідальності й самообмеження. Нова культура – це культура виживання, яка веде до майбутньої суспільної культури і лише таким чином людство матиме майбутнє.

Разом з цим за 50 років людство втратило 1/5 родючого шару ґрунту, стільки ж тропічних лісів, десятки тисяч живих видів. Інтенсивно вичерпуються природні родовища, зростають викиди сірководню і хлору (Криворізько-Донецький басейн). Лише 2% річкової води в Україні придатні для пиття. Радіоактивне забруднення охопило 150 т. кв км території з населенням 7 млн людей, потрібно 1000 р, щоб щезли останні наслідки Чорнобиля і 40 поколінь (Коновалов). 20% експорту Німеччини в постсовєтські країни – це відходи.

Розрив між бідними і багатими зростає,на 2001 р. 3, 3 млрд людей з 6 млрд недоїдали. Перенаселяються міські трущоби. Поступ в науці і технології не справив відчутного впливу на мистецтво, релігію, політику, соціальну гармонію, міжетнічний та міжрелігійний мир. Науково-технічний прогрес стандартизує культури. Продовжується руйнація довкілля. Помилки і омани минулого, як і технічний прогрес, не убезпечують від повторення їх в майбутньому.

Змінилося становище: людина запанувала через матеріальну могутність. Інші форми залежать від дій людини (не так як колись). Зміни живого на потребу людям – небезпека нерівноваги. Природа + людина+ суспільство + (тепер)техніка (слабо керована). Техніка це штучний світ, анархічний фактор некерованої зміни, водночас головний фактор змін. Всепланетні технічні системи. Дослідники деталізують і таким чином структурують чинники людської системи експансії на природу: це наука, технологія, капіталізм, мораль і ментальність споживацтва, плодження самих себе промисловими підприємствами, бідні країни як спротив і виклик розумному самообмеженню ростові, збільшення населення Землі.

А. Печчеї: В чому суть нової ролі людини і як її виконувати відповідально?

Природа+людина+ суспільство+техніка = тотальна система

Людина+суспільство+техніка = людська система

Природа = природна (еко-) система.

Науки про людину і мораль відстали від точних наук.

Людина перейшла від оборони від природи – до диктату, визначаючи таким чином альтернативи свого майбутнього. Люди західного світу значною мірою усвідомили роль політики і культури у регулюванні самостійного розвитку природи, суспільства і людини.

Шляхи виходу з кризи

А. Печчеї: Людина з’єднає свою могутність з достойною цього мудрістю і навчиться підтримувати в гармонії і рівновазі всі справи людські – через “людську революцію”.

Пристосування за допомогою культурних (а не генетичних) механізмів.

в зв’язку з цим – навчитися передбачувати і попереджувати наслідки – завдяки своїй культурній еволюції. Координація. Якісний стрибок у мисленні. Розвиток – імператив. Рядові люди теж повинні мобілізуватися на усвідомлення небезпек і пошук засобів.Елітаризм - передові країни протиставлені слаборозвиненим. Треба приручити людські потреби стосовно можливостей. ½ вчених працюють над воєнними дослідженнями.

2.найбільшою мірою покращить ситуацію не соціальні реформи і технічний прогрес, а окрема людина (адаптація культури до зовнішніх змін). Розвиток якостей індивіда. Рядові люди мають навчитися ставати кращими. Потрібна іскра. Захланність породжена бідністю. Мета людини: поліпшити світ, “не роби іншому те, що тобі б не було миле”. Минулий досвід збагачувати ідеями співзвучними сучасності. Розуміти інших, навіть дуже відмінних.

фактор часу: розумні строки реалізації розв’язання проблем. Мобілізуюча мета. Небезпечно концентруватися на окремому. Не прикладаючи зусиль до контексту.

Слід виховувати повагу до систем. Роль регулятора, усвідомлення бути частиною функції Провидіння, лідера еволюції, відповідальності за визначення напрямків сприятливих для всіх (тепер не виконує цієї ролі). Техніка сама не спроможна орієнтувати напрямки. Потрібна мудрість і відповідальність – від усвідомлення ролі.

Визначальними для покращення долі планети Земля є не якості еліти, а саме інтелектуальні і моральні якості мільярдів. Потрібен контроль над технікою і само обмеженим споживанням.

Отже, перш за все самоусвідомлення сучасного місця людини в природі (завдяки новим можливостям).

У ділянці господарської діяльності головне завдання людства полягає в тому, щоб задовольнити свої природні потреби, не ставлячи при цьому під загрозу інтереси майбутніх поколінь.

Г. Гадамер вважав, що людство мусти солідаризуватися , що ніякий контроль не врятує нас від зловживання руйнівною зброєю, якщо ми не відновимо взаємного довір’я (не замишляй тайних думок проти ближнього свого, відновлення вироблених у сиву давнину позитивних моральних якостей, на що акцентує і Печчеї). Цього можна досягнути не швидкісною передачею інформації в другий кінець світу. А тільки розумінням і повагою до великих світових релігій та інших життєвих форм. Технічний прогрес не повинен бути самоціллю, а за мету людству може служити лише життя, в якому панують культура і різноманітність форм (Гадамер, основник “філософської герменевтики”)

Частина з піднятих італійським мислителем проблем суспільство вчасно усвідомило і мобілізувало свої наукові можливості для їх вирішення. Наука намагається розв’язувати проблеми прогресу науки і техніки. По-перше, вивчаються тенденції розвитку науки, які ведуть до принципово нових технологій. По-друге, поглиблюється усвідомлення буття людини в сучасному світі, тобто соціально-економічний і культурний зміст нових технологій (з точки зору захисту людини - біологічної істоти (А. Гелен), психологічної рівноваги особи та рівноваги культури – співмірного розвитку природничих і антропологічних наук (К. Клакхон, США), по-третє, дослідження давніх культур і релігій як віднайдення психологічних точок опори для сучасної людини.

Великі непорядки під небесами

Розлом цивілізаційний актуальний і для України (Гантінгтон)