Зачіски варварських племен і народностей
У житті Стародавньої Греції та Стародавнього Риму істотну роль відігравали варварські племена і народності. В основному це були германські племена, які вторгалися на територію Західної римської імперії й, починаючи з IV ст., призвели до занепаду ра¬бовласницького ладу в Західній Європі. У V ст. германці захопи¬ли всю територію Західної римської імперії: у Північній Африці поселилися вандали, Італії — остготи, Британії — англи й сакси, Галлії — франки, в Іспанії — вестготи. Варварами також назива¬ли кочові племена скіфів і сарматів.
Варварські племена та народності перебували у стадії розкла¬ду первіснообщинного ладу і мали нижчий рівень суспільного й культурного розвитку порівняно з античними рабовласницькими державами. Основна маса населення складалася з вільних вироб¬ників — воїнів, що займалися мисливством, скотарством і земле¬робством. З розкладом первіснообщинного ладу поступово виділя¬лася родова знать, яка зосередила у своїх руках багатство й владу.
Відносини варварів з античним рабовласницьким суспільством були дуже різноманітними. Це наклало свій відбиток на подаль¬ший розвиток варварських племен, і поступово вони вже значною мірою стали носіями зачатків нових суспільних відносин, що прийшли на заміну рабовласницької системи й розвинулися пізні¬ше у феодалізм середніх віків.
Перші відомості про скіфів, які населяли причорноморські степи від гирла Дунаю до Дону, сягають VII ст. до н. е. Скіфи були переважно кочовими скотарськими племенами. Підтримую¬чи тісні стосунки із Стародавньою Грецією, вони підпадали під певний вплив античної культури. В костюмі це виявлялося лише у прикрасах, озброєнні та окремих деталях. Чоловічий костюм складався з сорочки, штанів, каптана, які виготовляли з грубої тканини та із шкіри. Каптани підперезували шкіряним поясом з металевими бляхами, прикрашеними чеканкою. Одяг також до¬повнювали хутром. Чоловіки носили довге розпущене волосся, що вільно спадало на плечі, повну бороду і вуса. Волосся підв'язували лобною пов'язкою або підтримували металевим обо¬дом (рис. 1.47).
Жіночий костюм складався з довгої сорочки та каптана. Зачіс¬ка у жінок була дуже простою. На довге розпущене волосся наді¬вали високий конусоподібний ковпак із трикутною прикрасою над чолом, а поверх накидали покривало (рис. 1.48).
На початку І тис. до н. е. кельти розселилися по всій Західній Європі й утворили ряд племінних союзів і народностей, з яких найзначнішими були галли та бритти. Бу¬дучи основним об'єктом римської експан¬сії, майже всі кельтські народності до по¬чатку нашої ери втратили самостійність.
Чоловічий костюм кельтів складався з туніки, штанів, плаща, пов'язки на стег¬нах у вигляді спідниці — кілт. Взуття ма¬ло назву «galliсае», тобто галльське (галоші). Його виготовляли з шматка шкіри.
Досить своєрідно кельти прибирали го¬лову. Чоловіки носили довге волосся, заче¬сане від чола назад, що вільно спадало на плечі та спину. Його підтримували металевим ободом. Представники родової знаті іноді заплітали бічні пасма волосся в ко¬си або дрібні плетінки, що спускалися спереду на плечі та груди (рис. 1.49).
Знатні кельти, особливо в Галлії, майже завжди голили бороду, але відрощували довгі густі вуса, які іноді звисали аж до грудей.
Жіночий костюм складався з довгої, прямого крою спідниці, підперезаної ши¬роким поясом із бляхами та пряжкою. Інколи спідницю підтримували шлейка¬ми, її доповнював безрукавий ліф або корсаж із шкіри. Жінки з середовища ро¬дової знаті носили довгу туніку — плащ. Довге розпущене волосся часто підтри¬мували ободами. Бічні пасма волосся іно¬ді заплітали в коси (рис. 1.50).
Протягом другої половини І тис. н. е. давні германці розселялися на території між ріками Рейном і Ельбою.
Чоловічий костюм германців складав¬ся з туніки, нарамника з грубої тканини й плаща із шкур тварин. Пізніше з'явили¬ся штани.
Давні германці мали довге волосся, розпущене по плечах та спині або підв'я¬зане пучком, який стирчав зверху і мав найрізноманітніші вибагливі форми (рис. 1.51). Рабам і злочинцям у деяких племенах вистригали волосся на тім'ї. Типовим було відрощування повної довгої бороди, проте чоловіки деяких племен нерідко голили бо¬роди й носили тільки довгі вуса (франки, скандинави).
Основа зачіски у германських жінок — завжди розпущене довге волосся, розділене спереду проділом і підтримуване ободом або пов'язкою на чолі. Іноді бічні пасма заплітали в коси чи пле¬тінки, що спускалися на плечі й груди.
У жінок багатої верхівки варварських племен і народностей зустрічалися зачіски, які нагадували римські в пізній період, а також деякі візантійські. Такі зачіски нерідко доповнювали сітка¬ми (рис. 1.52 а, б),
Багаті жінки носили блискучі масивні металеві прикраси, зо¬крема золоті, часто покриті яскравою кольоровою емаллю, а також прикраси із золотого дроту. Чоловіки прикрашалися не менше, ніж жінки.Типовими прикрасами були нашийні обручі, брасле¬ти, які надівали на руку вище та нижче ліктя, біля зап'ястя, а та¬кож персні, застібки фібули, пряжки для поясів, брошки й різні бляхи та пластинки, якимді або оздоблювали пояси, або носили їх як нагрудні прикраси. Поширеними були й діадеми та обручі на голову. Орнаментальне декорування прикрас, частин і елемен¬тів одягу зводилося переважно до двох типів: суто геометрично¬го орнаменту та орнаменту так званого тваринного мотиву. Перший тип набув найбільшого розвитку в кельтів у формах складних переплетінь мотузяного узору, в яких переважали спі¬раль та інші криволінійні, примхливо зігнуті фігури. Другий тип був поширений серед скіфів, а в поєднанні з плетеним орнамен¬том — у давніх германців.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Будур Н. История костюма. — М.: Олма-Пресе, 2001.
2.Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. — К.: Мис¬тецтво, 2003. 26 с.
3.Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. — М.: Иск, 1968.
4.Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. — 320 с.
5.Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.
6.Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук, 2000. - с. 63.
7.Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. — СПб.. 1910. - 176 с.
8.Матейко К. М. Український народний одяг. — К.: Науко¬ва думка, 1996.
9.Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографіч¬ний словник. - К.: Наукова думка, 1996. — 112 с.
10.Мода й стиль. Современная єнциклопедия. — М.: Аваита, 2002.
11.Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направле¬ння. - М.: 2003.
12.Пономарьжов А. Українська минувшина. — К.: Либідь, 1993.
13.Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. — К.: Мистецтво, 1978. - 192 с.
14.Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. — К.: Наукова думка, 1993. - 168 с.
15.Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Бі¬лозуба та ін. — К., 1961.
16.Ясіевич В. Про стиль і моду. — К.: Мистецтво, 1968.