Зачіски постмодерну

Стиль модерн вплинув на розвиток прикладного мистецтва і культури XX ст. загалом. Перші його десятиліття були періодом великих змін у житті людей. Після Першої світової війни, жов¬тневого перевороту 1917 р. настав новий час, почали «набирати сили» нові ідеології, змінилися погляди на культуру, мистецтво, моду. Посилилися процеси емансипації жінок. Нові напрями у мистецтві — символізм, кубізм — створили сучасні еталони жіно¬чої вроди. Утвердження єдиних стандартів у практично-діловому одязі надихнуло модельєрів на створення ілюзії «хлопчачої» фігу¬ри у жіночому образі. Короткі стрижки, які з'явилися в період мо¬дерну, супроводжували подібний образ. На обличчя густо накла¬дали косметику. В жіночому образі поєднувалися риси підлітка з ознаками спокусливої зрілості (рис. 5.1).

Носіями такого ідеалу в 20-ті рейси XX ст. були сестри-близнюки, знамениті танцівниці Доллі. Вони носили коротку хлопчачу стрижку, яку в побу¬ті назвали на честь сестер «Доллі».

У моду ввійшли лобні пов'язки (особливо шановані славетною танцівницею Айседорою Дункан); глибоко насу¬нуті на чоло капелюшки, що тісно прилягали до голови. На¬рядні зачіски прикрашали пір'ям і брошками (рис. 5.2). Мистецький напрям символіз¬му вплинув і на створення мод¬ного гриму: ніжна блідість, за¬темнені повіки — так званий «містичний погляд», яскраво нафарбо¬вані губи; з'явилися накладні вії, які надавали очам ще більшої таємничості.

У мистецтві початку XX ст. одним із провідних напрямів був кубізм (франц. сиbisте, від сиbе — куб). Ця мо¬дерністська течія з'явилася у Франції й переважала в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст. її започаткували такі відомі художники, як П. Пікассо, Ж. Брак, X. Гріс. Для цього напряму характерне конструювання об'ємних форм на площині (куб, конус, циліндр), поділ складних форм на прості. Дефор¬муючи образи реального світу, кубізм став попередником наступних модер¬ністських течій у світовому мистецтві, в тому числі й перукарському. Значний вплив мав цей напрям і на вітчизняну моду. Під його впливом створювався характерний для пролетар¬ського стилю образ радянського трудівника. Слід відзначити ці¬лісність підходу до створення цього образу. Стиль в одязі відпо¬відав стилю зачісок і за ідеологічним наповненням відображав смаки і ритми життя 20-х років XX ст. Сукні шили з тканин, роз¬мальованих фантазійними малюнками, доповнюючи їх довгим намистом. Значно коротшими стали спідниці. Серед робітничої молоді з'явилася зачіска з коротким волоссям на потилиці та довгим об'ємним чубом, який завивали в кучері.

У 1923 р. відбулася значна подія — вийшов перший у Радян¬ському Союзі журнал мод «Ательє». Він відображав характерні для радянського мистецтва віяння «пролетарської» моди, в якій широко використовувалися принципи популярного на той час у всьому світі кубізму.

Повніше уявлення про моду 20-х років з'явиться, якщо нага¬дати про органічний зв'язок мистецтва різних видів і зокрема про те, що значного поширення в музичному мистецтві початку XX ст. набула джазова музика. Природним було захоплення танцями. Це був час чарльстону і танго, «шиммі» й фокстроту. Танці стали настільки популярними, що їхні назви давали зачіскам. Наприк¬лад, «фокстрот» являв собою стрижку з коротким волоссям на потилиці, трохи подовженим на скронях, зачесаним до обличчя у вигляді півмісяця. Чілка була прямою й короткою (рис. 5.3).

На портреті «зірки» німого кіно Асти Нільсен можна побачи¬ти саме таку зачіску. Зачіска «фокстрот» була популярною за часів НЕПу (рис. 5.4).

На основі «фокс¬троту» наприкінці 20-х років XX ст. модними знову стали стрижки «боб», «гарсон», «російська», «бубі копф».

З'явилися комбінації таких стрижок. Наприклад, «боб-каре» — поєднання «російської» стрижки і «боб». Укладка «холодна хвиля» у 20-ті роки здатна бу¬ла прикрасити будь-яку зачіску, її ком¬бінували з валиками на потилиці, вико¬нували частково або по всій голові на коротких стрижках і волоссі середньої довжини (рис. 5.5 а, 6).

Модним став елемент зачісування волосся на обличчя у вигляді напівкруг¬лих об'ємів на рівні щік. Такі зачіски та¬кож комбінували з «хвилями».

Наприкінці 20-х років з'явилася ком¬бінована укладка волосся, що складалася з «холодної хвилі» навколо обличчя і ку¬черявого волосся на потилиці. Акторка німого кіно Ольга Бєляєва носила саме таку зачіску.

Чоловічі зачіски практично не зміни¬лися. Коротка стрижка була найпопу-лярнішою. Деякі чоловіки доповнювали зачіску вусами. З'явилися «вуса бюрок¬рата»: над верхньою губою формували невеликий квадрат із ко¬роткого волосся. Зустрічалися короткі вуса із закрученими дого¬ри кінцями. Втратила колишню популярність борода, хоча серед інтелігентів можна було поба¬чити невеличку борідку.У 30-ті роки XX ст. новий естетичний ідеал втратив ті ри¬си енергії, молодості, життєра¬дісного світосприйняття, які бу¬ли в попередньому десятилітті. Жіночий ідеал поступово переорієнтовується на більш зрілий вік входить у моду підкреслена жіночість, навіть деякі міщан¬ські риси. Образи, створені в кіно Гретою Гарбо, Марлен Дітріх, Любов'ю Орловою, Ма¬риною Ладиніною та іншими кінозірками, поєднали риси ро¬мантизму, ексцентризму, неза¬лежності. Ідеал 30-х років — струнка, спортивна жінка з тон¬кою талією й вузькими стегна¬ми, довгонога з пухнастим волоссям (рис. 5.6). Перевагу віддавали білявкам. Волосся завивали в кучері, хвилями зачісу¬вали набік або назад.

Ще у 1927 р. в Німеччині було запатентовано препарат для завивання волосся на тривалий час. Його винахідниками були Франц Штреєр та його сини, які активно працювали над новою технологією завивки — хімічної. В Америці також з'являється технологія, що дорівнювала винаходу Штреєрів. Тому на початку 30-х років у Голівуді настав бум хімічної завивки. Жінки в Європі також наслідували заокеанську моду. Більшість жінок завивали волосся, створюючи різні форми. Найпопулярнішою стала зачіска «вінець». Волосся зверху залишали гладеньким, а по колу накручували на папільйотки. Знову став популярним перманент, тобто термічна завивка (рис. 5.7 а).

Робітниці носили прості зачіски, що нагадували «російську» стрижку (рис. 5.7 б). Прикрашали зачіску гребінцем на маківці. На подовженому волоссі робили напівкруглу форму, що нагаду¬вала зачіску «паж». Характерними рисами макіяжу 30-х років бу¬ли тонкі брови, довгі вії, яскрава помада. Великою популярністю користувалися суміші для знебарвлення волосся. Подовжене волосся укладали, піднімаючи вгору у вигляді валиків (рис. 5.8 а). Зачіски із хвилями також не виходили з моди (рис. 5.8 б, в, г, д, е, є).

У 30-ті роки чоловіки віддавали перевагу голеному обличчю. Лише чоловіки «елегантного віку» дозволяли собі носити невели¬кі бороди овальної або загостреної форми (рис. 5.9).

Популярними чоловічими стрижками стали «бокс», «напів¬бокс», «полька», «літня», «їжак». Спортивні стрижки «бокс», «на¬півбокс» з'явилися під зростаючим впливом спортивної моди, не¬обхідності створити цілісний образ енергійної молодої людини спортивного стилю. Стрижки «бокс» і «напівбокс» дуже подібні. Різниця лише в довжині волосся — «бокс» трохи коротший. Стрижки виконували за допомогою ручної або електричної машинки. Підручники того часу давали докладні технології вико¬нання коротких стрижок. «Бокс» починали робити з окантовки навколо волосяного покриву голови, потім підголювали волосся нижче лінії краю або знімали його машинкою № 0. Далі волосся зводили «нанівець» за допомогою машинки № 1. Цю лінію проводили від середини скронь до потиличного горба. Потім ви¬конували «тушовку» для рівномірного переходу між знятим во¬лоссям і тим, яке залишилося зверху. На тім'яній зоні волосся стригли за способом «на пальцях»

Стрижка «полька» вважалася подовженою і мала три варіанти: довга, напівдовга, коротка. Вона була без окантовки на потилиці й дуже плавно сходила «нанівець». Окантовку виконували лише на скронях та над вухами. Зверху волосся залишали подовженим, за¬чісували від обличчя або набік. Межу між волоссям, зведеним «нанівець», і довгим зверху обробляли «тушовкою» та «шліфовкою». А У 40-ві роки XX ст. чоловічі зачіски залишилися без змін. Во¬єнний та післявоєнний час характерний практичною короткою стрижкою. До зачісок попереднього періоду в час війни додалася стрижка «наголо». У моді були невеличкі вуса, а бороди носили дуже рідко. Вдосконалювалася техніка виконання чоловічих стрижок. Перукарі використо¬вували у роботі спеціальні щітки для укладання волосся, філірувальні ножиці та бритви. Волос¬ся оббризкували одеколоном і туалетною водою.

Жіноча мода 40-х років по¬рівняно з чоловічою була різно¬манітнішою в основному щодо деталей і художнього офор¬млення, ніж силуету. Наприк¬лад, носили коси, разом із тим модним вважалося напівдовге волосся (рис. 5.10).

Жінки робили валики на потилиці, укладали їх у сітки (рис. 5.11 а). Над чолом часто виконували буклі, зустрічні ва¬лики (рис. 5.11 б).

Після Другої світової війни у перукарському мистецтві з'явилися нові течії. Поширилася мо¬да на високі над чолом зачіски з хвилями, великими локонами. Багато жінок робили перманент, збивали волосся в дрібні кучері (рис. 5.12).

Із створенням у 1947 р. колекції Крістіана Діора «Нью лук» («Новий вигляд») у моду ввійшли стрижки помірної довжини. Зачісці надавали пишності за ра¬хунок накручування.

Зачіски, що з'явились під впливом моди «Нью лук», мали об'єми на скронях та дещо підняту маків¬ку. Для цього волосся накручу¬вали на декілька бігуді. Така нескладна технологія створення форми базувалась на простій стрижці, що мала прямий зріз або півколом.

У 40-ві роки XX ст. з'явився лак для волосся, що значно роз¬ширило можливості перукарів створювати нові зачіски, втілю¬вати творчі фантазії й певним чином вплинуло на поширення конкурсних змагань.СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Будур Н. История костюма. — М.: Олма-Пресе, 2001.

2.Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. — К.: Мис¬тецтво, 2003. 26 с.

3.Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. — М.: Иск, 1968.

4.Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. — 320 с.

5.Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.

6.Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук, 2000. - с. 63.

7.Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. — СПб.. 1910. - 176 с.

8.Матейко К. М. Український народний одяг. — К.: Науко¬ва думка, 1996.

9.Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографіч¬ний словник. - К.: Наукова думка, 1996. — 112 с.

10.Мода й стиль. Современная єнциклопедия. — М.: Аваита, 2002.

11.Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направле¬ння. - М.: 2003.

12.Пономарьжов А. Українська минувшина. — К.: Либідь, 1993.

13.Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. — К.: Мистецтво, 1978. - 192 с.

14.Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. — К.: Наукова думка, 1993. - 168 с.

15.Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Бі¬лозуба та ін. — К., 1961.

16.Ясіевич В. Про стиль і моду. — К.: Мистецтво, 1968.