Зачіски стилю модерн
Провідний стильовий напрям кінця XIX — початку XX ст. у культурі та мистецтві має назву «модерн». Під цим поняттям слід розуміти прикмети сучасного, новітнього стилю. Модерн виник як протест проти міщанської еклектики та внаслідок наміру створи¬ти абсолютно інший «смак» епохи. Прогресивні риси модерну да¬ли поштовх до розвитку нових творчих напрямів, таких, як кон¬структивізм і функціоналізм. У цей час єдиний напрям у галузі моди відсутній. Більшість використовувала зручні моделі, їх змі¬на відбувалася швидко. Законодавцями моди виступали актори, співаки, спортсмени. Популярними стали асиметричні форми, ви¬гадливі обтічні лінії; відзначалося захоплення романтизмом та іс¬торією (антична, середньовічна мода, слов'янські й східні мотиви).
Це був час відкриттів і винаходів у перукарській справі й кос¬метології. У 1880-х роках німецький перукар І. Мейєр вперше ви¬користав плоске накручування волосся для завивання. Це дало змогу поєднати в одній зачісці локони різних видів. У 1884 р. перукар Фішер винайшов метод завивання «мертвого» волосся (для постижерних виробів). У 1891 р. видатний винахідник Едісон відкрив, як застосувати електрику для завивання волосся.
У жіночій моді деякий час залишався актуальним 8-подібний силует сукні; підкреслювалися тонка талія, пишні груди.
Дедалі частіше зустрічалися зачіски з ондульованим волоссям (рис. 4.31 а, 6). Активна текстура стала основою зачісок.
Хвилеподібні, асиметричні форми зачісок нагадували роман¬тичні моделі попереднього періоду (рис. 4.32).
Зачіски «бандо» у період модерну нагадували «бандо Ежені» — імператриці Євгенії. Зачіски конусоподібної форми створювали як з прямого, так і з ондульованого волосся (рис. 4.33 а, б).
Великою популярністю користувалися накладні шиньйони та окремі постижі у вигляді локонів, пучків, буклів. У період росій¬сько-японської війни (1904-1907) стали модними зачіски з вали¬ками; вони трохи нагадували японські й доповнювали їх гребінці, декоративні шпильками.
Хвилясте волосся міцно увійшло в моду. Час вимагав докорін¬них змін у технологіях. Технічний прогрес впливав на перукарське мистецтво. У 1904 р. німець Карл Неслер винайшов особливу тер¬мічну завивку; хвилястість волосся зберігалася протягом кількох місяців. У моду перманент увійшов на початку XX ст. і дуже дов¬го був популярним. Протягом 1909-1925 рр. провідні перукарі ба¬гатьох країн (Неслер, Мейєр, Шифф, Ежен, Лямер, Уеллс) прово¬дили експерименти з хімічними сумі¬шами та різними інструментами для надання перманенту природного вигля¬ду. З 1912 р. в розпорядженні перука¬рів з'явилися філіровочні ножиці та електричний фен — громіздкий агрегат, який поступово вдосконалювали.
Волосся завивали як горизонталь¬но, так і вертикально, використовуючи для цього пару, а згодом — електрику. Ця технологія зберігалася майже до кінця XX ст. Хоча термічна завивка й стала у період модерну основною, од¬нак перукарі успішно продовжували користуватися щипцями Марселя. Де¬які жінки, не маючи фінансових мож¬ливостей зробити професійну завивку, в домашніх умовах дрібно накручува¬ли волосся або заплітали багато кісок і потім їх розчісували. Так з'являлася
У період Першої світової війни багато жінок пішли на поля битви санітарками. У зв'язку з цим для зручності більшість із них підстригали волосся. З'явилися стрижки «російська», «а-ля гарсон», «під хлопчика». Поширенню моди сприяли зірки німого кіно, співаки та інші знаменитості. Стали популярними стрижки «бубі копф», «боб». Більшість стрижок укладали хвилями за до¬помогою гарячих щипців або пальців рук. Різноманітність стри¬жок полягала в оформлені хвиль, розміщенні проділів (рис. 4.34 а, б, в). Така мода не означала відмови від довгого волосся. Пе¬рукарі виконували зачіски з довгого гладенького чи завитого во¬лосся, розділеного на проділ і зав'язаного у вузлик або пучок знизу на потилиці (рис. 4.34 г).
У період модерну серед жінок домінував темний колір волос¬ся, але блондинки також мали успіх. Головні убори, що доповню¬вали зачіски, були різних розмірів — від невеликих капелюхів із вуалями до дуже великих з пір'ям, брошками та драпіруванням. Зачіски і головні убори оздоблювали шовковими або оксамитни¬ми стрічками з аграфами, намистом, коштовностями (рис. 4.35).
У чоловічій моді перевагу віддавали елегантності, діловитос¬ті, практичності. Чоловіки майже не змінили зачісок. Як і раніше, у моді була охайна стрижка (рис. 4.36 а, б, в, г, д), дбайливо до¬глянуті борода й вуса, для яких використовували спеціальні пома¬ди, воски, фарби, бріоліни. Капелюх, тростина, парасолька, годин¬ник на ланцюжку, пенсне, краватка — ось аксесуари галантного чоловіка в період модерну.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Будур Н. История костюма. — М.: Олма-Пресе, 2001.
2.Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. — К.: Мис¬тецтво, 2003. 26 с.
3.Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. — М.: Иск, 1968.
4.Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. — 320 с.5.Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.
6.Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук, 2000. - с. 63.
7.Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. — СПб.. 1910. - 176 с.
8.Матейко К. М. Український народний одяг. — К.: Науко¬ва думка, 1996.
9.Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографіч¬ний словник. - К.: Наукова думка, 1996. — 112 с.
10.Мода й стиль. Современная єнциклопедия. — М.: Аваита, 2002.
11.Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направле¬ння. - М.: 2003.
12.Пономарьжов А. Українська минувшина. — К.: Либідь, 1993.
13.Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. — К.: Мистецтво, 1978. - 192 с.
14.Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. — К.: Наукова думка, 1993. - 168 с.
15.Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Бі¬лозуба та ін. — К., 1961.
16.Ясіевич В. Про стиль і моду. — К.: Мистецтво, 1968.