Особливості моди народів Африки
Мода постійно змінюється, звертаючись до фольклору народів світу. Останнім часом африканські народні традиції в зачісках значно впливають не тільки на європейську, а й сві¬тову моду (рис. 7.49). Ще на початку 80-х років XX ст. у зачісках з'явилось «віяння» Аф¬рики. Надзвичайно популярною стала хімічна завивка «афро» (рис. 7.50). Дрібні кучері укла¬дали в формі кола. Деякі сти¬лісти називали цю зачіску «Анжела Девіс». Подібна зачіска мала багато модифікацій, тому тривалий час була у моді. На¬прикінці 90-х років XX ст. виникла мода на африканські дреди, кіски, збите волосся (рис. 7.51). Африканське сучас¬не плетіння волосся стало дуже складним, фантазійно-вигадли¬вим і одночасно привабливо-гарним (рис. 7.52 а, б).
Яка ж основа африканської привабливості? Може це екзо¬тична самобутність або історич¬ні особливості різних народів Африки? Так чи інакше, а з давніх-давен африканські жін¬ки використовували своєрідні матеріали для прикріплення «зачісок-капелюхів» чи «зачісок-шоломів». Для цього вико¬ристовували глину, жир, кізяки, сечу. Зверху зачіску прикра¬шали мушлями, пір'ям, камін¬цями, гілками рослин. Жінки надзвичайно дбайливо ставилися до таких споруд, навіть спали на спеціальних підставах для голови. Щоб у такій зачісці не завелися дрібні комахи, волосся додатково змазували олією і втирали вапно.
Різні народи Африки мають свої ідеали краси, але загальні риси у чоловіків зводяться до сміливості, витривалості, сприт¬ності. Вони повинні були також уміти гарно співати й танцювати. Африканські жінки врівноважені, привабливі, працьовиті.
І хоча у народів Африки бага¬то спільних рис, у багатьох із них збереглися свої індивіду¬альні особливості.
В Ефіопії жінки коротко стрижуть волосся, прикрашають себе великою кількістю брасле¬тів, намиста, сережками. У жінок племені сурма була популярною деформація вух і нижньої губи, в які вставляли диск. Його посту¬пово збільшували залежно від віку дівчини. На початку зароджен¬ня цієї традиції деформація означала каліцтво. Таким чином жі¬нок захищали від зазіхання чоловіків інших племен. Поступово до цього звикли і така «прикраса» стала обов'язковою в племені сур¬ма (рис. 7.54 а, б).
Чоловіки на голеній голові залишали невеликий пучок волос¬ся. Тіло розмальовували татуюванням і фарбуванням, у малюн¬ках переважали риски.
Ангельські жінки прикрашають себе екзотичною зачіскою. Над чолом виголюють тім'я та скроні, а з маківки на обидва бо¬ки спускають дрібно заплетені кіски. Ангельські красуні прикра¬шають шию великою кількістю намиста таким чином, що воно нагадує святковий ошийник (рис. 7.55).
У Намібії жінки віддавали перевагу головним уборам, під якими ховали пишне волосся. Головні убори роблять із ко¬льорової тканини, доповнюють брошками. Такі головні убори нагадують щось середнє між тюрбаном і капелюхами серед¬ньовічної доби (рис. 7.56).
Жінки з племен малинке (Малі) віддають перевагу золо¬тим прикрасам, які кріплять на намисто, головні убори, сереж¬ки, браслети (рис. 7.57).
І якщо в повсякденному житті африканці здебільшого носили сплетене або коротко стрижене волосся, то на свята вони прикрашали себе вигадливо, додаючи до свого образу різні дрібнички, амулети, розмальовки на тілі та татуювання (рис. 7.58).
Взагалі жіночі зачіски порівняно з чоловічими виглядали не такими вигадливими, але не менш оригінальними. Зустрічалися жіночі зачіски з голеними проділами у вигляді кола або борізд або все волосся було вистрижене. Жінки заплітали велику кіль¬кість кісок, які стирчали в різні боки, неначе промені, плелися по колу, закручувались у джгу¬ти, укладались у вигляді вели¬кої джгутоподібної петлі тощо.
Мистецтво плетіння та закру¬чування волосся наслідувалося з покоління в покоління. У де¬яких племенах існували навіть професійні перукарі-лікарі. Во¬ни мили і розчісували волосся великими дерев'яними гребін¬цями.
У племені рендилі жінки носили зачіску, що нагадувала дуже великий гребінь півня. Починалася зачіска на потилиці і закінчувалася над чолом. Цю зачіску жінки носили від дня народження й до зрілості сина.
Африканські жінки намага¬лися випрямляти своє дуже закручене волосся за допомо¬гою гарячих ножів. Фарбували волосся за допомогою глини, соків рослин.
В африканських племен іс¬нувала зачіска вдови. Якщо у родині помирав батько, тоді жінка носила дуже просту зачіс¬ку із закрученого в пучок волос¬ся, який покривали тканиною.
Дитячі зачіски були дуже прості: дівчаткам і хлопчикам волосся стригли, залишаючи на тім'ї невеликі пучки, що стирча¬ли. Дівчата та юнаки заплітали дрібні кіски, укладаючи одну до одної дуже щільними рядами.
Інколи й чоловіки повністю голили голови.
В Ефіопії у чоловіків можна було побачити зачіски, що нага¬дували голову павіана, який вважався священною твариною. Волосся збивали у форму шолома і прикрашали. Деякі чоловіки робили від чола до шиї по центру вигадливі валики діаметром до 10 см. їх вкривали куря¬чим послідом та попелом.У Південній Африці чоловіки розділяли волосся на дві час¬тини, скручували його в джгути, які спрямовували вниз, догори, вліво або вправо. У деяких випадках ці зачіски нагадували роги буйволів, биків, яких люди намагалися наслідувати.
У Західній Африці чоловіки створювали зачіски протягом де¬кількох місяців, користуючись глиною, тваринним жиром, попе¬лом. Ці «витвори» мистецтва нагадували широкі капелюхи. До свого волосся вони додавали середину листка пальми, мох.
Більш вишуканою була зачіска, що нагадувала гілку виногра¬ду. При цьому пасма волосся скуйовджували в невеликі кульки, скріплюючи їх попелом, горіховою олією, додатково прикрашали мушлями, мідними пластинами, ґудзиками, пір'ям птахів.
Чоловіки племен туркана зверху на голові ліпили з глини корж і вставляли в нього пір'я страуса. Вони вважали, якщо на го¬лові не буде цієї споруди, то вітер і сонце виб'ють із неї все, що ду¬хи вклали. Щоб корж не зменшувався, до нього весь час додавали нові прошарки глини. Чоловіки також носили на кінці списа зроб¬лені з дерева підголівники для збереження цієї дивної зачіски. Підголівники прикрашали різьбленням, малюнками, шкірою.
Цікавою була чоловіча зачіска африканського племені боран, яка нагадувала їжака. Змазане смолою, оформлене у вигляді голок волосся стирчало у різні боки. Посередині голови волосся було коротшим, з боків — довшим. Час від часу його підбивали дерев'яними паличками або гребенем, надаючи зачісці круглої форми. Поверх такої зачіски надівали тканину, формуючи її в чалму. В результаті утворювалася велика куля. Зустрічалися зачіски з горизонтальними та вертикальними проділами, підстриганням волосся, різноманітними малюнками.
Заможні люди носили зачіски з рівно підстриженого волосся, гладенькі, змазані глиною, жиром, прикрашені квітами, стрічка¬ми, шнурами, гілками.
Незвичними були зачіски із застосуванням штучного волосся. Це високі, до 50 см, зачіски, що нагадували валик, їх прикраша¬ли намистом, кольоровими нитками, порошком, додавали глину, сік трав. Особливо цінувалося чорно-блакитне пір'я райських" птахів.
В африканських племенах існували дивовижні обряди. Так, якщо чоловік готувався до шлюбу, він робив велику і круглу за¬чіску, яку зверху прикрашав кошиком із гілок верби або льону. З цією зачіскою чоловік в очікуванні шлюбу перебував у лісі, після чого волосся стригли, а голову змазували жиром тварин.
У деяких племен волосся накручували на дерев'яні па¬лички й укладали рядами. Зверху наносили сік трав, чер¬вону глину, смолу, кізяки.
У зачісках африканських народів ще й досі побутує зви¬чай єднання роду зачісками. Декілька родичів стригли во¬лосся, яке складали у глиняний глечик. Робили суміш із піску, води, глини і зрізаного волос¬ся. Потім ділили її на кілька частин, скачували в плоскі кор¬жі й клали на маківку. Це був символ споріднення, що пе¬редавався з покоління в поко¬ління. Навіть якщо помирав батько, його глиняний символ належав старшому синові, який продовжував рід.
У деяких племен, крім гілок, шнурів і глини, що абстрактно прикрашали зачіску, робили форми, які нагадували гриву лева, гребінь півня, роги тварин, крила птахів. Ці споруди доповню¬вали пір'ям страуса, бісером, мушлями, риб'ячими кістками, паличками, травою, кошиками з гілок верби. За формою вони нагадували кулі або конуси. У свята такі зачіски прикрашали пір'ям колібрі.
Найпопулярнішою африканською зачіскою була така: пасма волосся на маківці ховали під глиняною формою, а те, що зали¬шалося поза формою, стригли.
Велику увагу африканці приділяли прикрасам, які доповню¬вали зачіски, одяг, тіло. Чоловічі прикраси робили з мушель, камінців, шкаралупи яєць, глини, зубів тварин. Улюбленою при¬красою чоловіків було намисто (рис. 7.59).
Жінки віддавали перевагу намисту, прикрасам із соломи та глини, металевим обручам, які прикрашали шию. Робили також прикраси з кісток риб і крокодилів, плодів рослин, бісеру.
Особливо популярним у народів Африки були амулети, яким надавали великого значення, вірили в їхню магічну силу. Амуле¬ти носили на шнурку на шиї або на одязі.
Зустрічалися й дивовижні прикраси. Наприклад, воїни племе¬ні банту прикрашали одяг великою кількістю дзвоників, на паль¬ці рук і ніг надівали багато кілець. Жінки надівали на шию кільця, кількість яких із часом збільшувалася, на руках і ногах носили браслети у вигляді змій.
Жінки в Бенині носили прикраси з коралів та агата. Це були особливі прикраси, які вручали вожді племені, їх неможливо було губити, бо за це суворо карали.
Крім начіпних прикрас, у народів Африки велике значення ма¬ло татуювання. Кожне плем'я мало свої малюнки, узори. Татую¬ванню надавали великого значення, воно переходило з покоління в покоління. Це були справжні витвори мистецтва. Поступово зміст татуювання втрачався і залишалася тільки традиція розма¬льовувати тіло. Процедура татуювання була дуже болісною. Май¬стер брав гостру кістку або мушлю, малював нею узор на шкірі лю¬дини, а потім засипав деревним вугіллям, кольоровим порошком.Жінки розмальовували тіло червоною та жовтою фарбами. Використовували духмяні трави, олію, настоянки, якими для блиску змазували тіло.
Крім декоративних прикрас і косметики, африканці в свята користувалися головними уборами як доповненням до зачіски. Це були різноманітні тіари, що порушували природні пропорції своїми великими розмірами. Жінки скручували у вигадливі фор¬ми шматки строкатих тканин і прикрашали ними голову. Носи¬ли солом'яні капелюхи, головні убори з пір'ям.
Весільні зачіски прикрашали тонкими сріблястими сітками, які прикріплювали за допомогою гребінців. У Конго дівчата та жінки прикрашали зачіски широкою стрічкою. Волосся прихову¬вали від стороннього ока під конусоподібним головним убором, а дома обмежувалися круглим капелюшком, прикрашеним бісером.
Жінка вождя племені носила на голові незвичайне кубло. Це були складені в декілька ярусів широкі смуги тканини, до яких прикріплювали ікла собак, кольорове пір'я.
Взагалі африканські зачіски приваблюють самобутнім мис¬тецтвом плетіння та оформлення.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Будур Н. История костюма. — М.: Олма-Пресе, 2001.
2.Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. — К.: Мис¬тецтво, 2003. 26 с.
3.Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. — М.: Иск, 1968.
4.Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. — 320 с.
5.Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.
6.Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук, 2000. - с. 63.
7.Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. — СПб.. 1910. - 176 с.
8.Матейко К. М. Український народний одяг. — К.: Науко¬ва думка, 1996.
9.Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографіч¬ний словник. - К.: Наукова думка, 1996. — 112 с.
10.Мода й стиль. Современная єнциклопедия. — М.: Аваита, 2002.
11.Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направле¬ння. - М.: 2003.
12.Пономарьжов А. Українська минувшина. — К.: Либідь, 1993.
13.Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. — К.: Мистецтво, 1978. - 192 с.
14.Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. — К.: Наукова думка, 1993. - 168 с.
15.Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Бі¬лозуба та ін. — К., 1961.
16.Ясіевич В. Про стиль і моду. — К.: Мистецтво, 1968.