Стиль ампір у перукарстві
У жіночій моді ще з часів Директорії залишилася популярною зачіска «під Тита» (рис. 4.1 а). Вона не змінювалася до 1815 р. Про це свідчить портретне зображення Марії-Луїзи (1810), вико¬нане П. Прудоном.
Для зачісок характерною є помірна форма. За силуетом вони нагадують античні грецькі та римські зачіски (рис. 4.2 а, б).
У період ампіру (від франц. втріте — «імперія»), тобто пізньо¬го класицизму, волосся набуло природного кольору, пудра і пе¬руки остаточно вийшли з моди. Зачіски стилю ампір сприяли розвитку перукарського мистецтва. Особливістю зачісок того ча¬су була віртуозна техніка завивки, за допомогою якої в зачісці створювали локони різних типів. У зачісках використовували шиньйони, їх кріпили за допомогою шпильок, гребінців, сіток, іноді каркасів конусоподібної форми. Якщо з 1810 р. в моді були зачіски з короткого завитого у локони волосся, то в 1815 — за¬чіски пірамідальної форми. Модний колір волосся — всі відтінки каштанового.
Косметику застосовували помірно: насамперед по¬маду, парфуми, рум'яна, білила, олівець для губ та ароматичні есенції.
У згаданий період у жінок стала популярною зачіска «а-ля Нінон». У такій зачісці волосся над чолом і на скронях завивали в щільно прилеглі до голови локони, на потилиці укладали бук¬лі, а маківку прикрашали пером. У межах стилю ампір відроди¬лася греко-римська зачіска «нодус», яка мала об'єм над чолом, джгутоподібний обідок навколо голови й невеликий вузол на потилиці знизу. Перукарі вивчали античні зачіски і майже без змін відтворювали їх. Популярними стали локони різноманітних видів. Залежно від їхньої форми з'явилися відповідні назви: «спіралепо¬дібні», «стружка», «стрічками», «трубчасті» та ін. Деякі зачіски, що були відроджені з античності, називали ім'ям жінок, які ко¬лись їх носили: «а-ля Лівія», «а-ля Плотина», «а-ля Клеопатра» тощо. Модним став золотаво-каштановий колір волосся.
Після повалення Директорії Наполеон Бонапарт проголосив себе консулом та імператором. Наполеон, захоплений культурою й устроєм античності, намагався відродити закони, характерні для римської імперії. Протягом усього періоду його правління (1804—1815) у мистецтві та моді панував стиль ампір. Класичні ознаки цього стилю запозичені переважно з греко-римського мис¬тецтва.
У період панування стилю ампір сформувалася зачіска, яка стала поштовхом для розвитку тенденцій, властивих наступному стилю. На тім'ї робили прямий проділ, зачісували волосся на скроні й завивали локони. З потилиці волосся підіймали догори, на маківку, і формували декоративний пучок або кріпили шинь¬йон. Прикрашали зачіску намистом, квітами, заколками, брошка¬ми (рис, 4.3).
Чоловічі зачіски стилю ампір продовжили тенденції періоду Директорії. В моді залишилися стрижки «а-ля Каракалла», «а-ля Титус». Після художнього оформлення зникла притаманна цим зачіскам недбалість (рис. 4.4 а, б}. Стрижки виконували на природному волоссі, про перу¬ки вже не згадували.
Волосся над чолом укладали в «кок», який дуже нагадував гребінь півня. У чоловічих зачісках стали модними проділи. Дедалі частіше волосся зачісу¬вали до обличчя. Такі зачіски мали назву «подих вітру» (рис. 4.5).
Головні убори чоловіків на¬бували форми циліндра, а неве¬ликі криси — дугоподібної фор¬ми. Популярними стали бакен¬барди.
Під впливом східних похо¬дів Наполеона в жіночій моді з'явилися головні убори, що нагадува¬ли чалму, тюрбан, їх прикрашали пір'ям, брошками. Але найпопулярнішим головним убором була «кибитка», оздоблена мереживом і стрічками.
Жіночі зачіски прикрашали діаде¬мами, обручами, квітами, перлами, брошками, пір'ям. Користувалися по¬пулярністю парфуми, ароматичні есен¬ції, помади, пудра, рум'яна. Чоловіки, наслідуючи Наполеона, користувались одеколоном (дослівно — «кельнська вода»).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Будур Н. История костюма. — М.: Олма-Пресе, 2001.
2.Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. — К.: Мис¬тецтво, 2003. 26 с.
3.Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. — М.: Иск, 1968.
4.Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. — 320 с.
5.Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.
6.Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук, 2000. - с. 63.
7.Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. — СПб.. 1910. - 176 с.
8.Матейко К. М. Український народний одяг. — К.: Науко¬ва думка, 1996.
9.Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографіч¬ний словник. - К.: Наукова думка, 1996. — 112 с.
10.Мода й стиль. Современная єнциклопедия. — М.: Аваита, 2002.
11.Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направле¬ння. - М.: 2003.
12.Пономарьжов А. Українська минувшина. — К.: Либідь, 1993.
13.Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. — К.: Мистецтво, 1978. - 192 с.
14.Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. — К.: Наукова думка, 1993. - 168 с.
15.Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Бі¬лозуба та ін. — К., 1961.16.Ясіевич В. Про стиль і моду. — К.: Мистецтво, 1968.