Живе вчення Будди
Джерела
Це давнє вчення (VI ст. до н е.), що виникло на території Індостану І нараховує вже не одну сотню років. Згодом у нього з'явилося безліч послідовників у країнах Азії, але на батьківщині, як не дивно, буддизм поступово втратив свої позиції, І сьогодні кількість прихильників цього вчення обмежена.
Буддизм виник на основі життя і проповідницької діяльності Сиддхартхи Раутами Будди. Основним, фундаментальним віросповідальним документом буддизму стала знаменита бенареська проповідь Будди. Крім того, на виникнення вчення вплинуло кілька творів, що згодом увійшли до складу канонічного зведення буддизму, фундамент якого складає так звана Трипітака.
Трипітака — мовою означає - «три глеки», або «три кошики» Трипітака була кодифікована близько III ст. Тексти Трипітаки містять у собі три основні частини — літаки — Вінаяпітаку, Суттапітаку й Абхідхармапітаку. Перша, Вінаяпітака, присвячена головним чином правилам поведінки ченців І порядкам у чернечих громадах. Другу, центральну й найбільшу частину Трипітаки складає Суттапітака. У ній містяться оповідання про життя Будди і його вислов-Іювання щодо різних життєвих ситуацій До третього «глека» — Абхідхармапітаки - входять в основному проповіді й повчання з абстрактно-філософським поглядом на життя.
Буддизм, як і більшість філолофсько-етичних систем, складається з декількох напрямків, призначених для широкого кола, учнів і учених прихильників. Це махаяна — «широка колісниця», хшаяна — «вузька колісниця» (або тхеравада - «Істинне вчення») й варджаяна — «алмазна колісниця»
Догмати
Вчення про душу
Усесвіт у буддизмі має багатошарову будову Складається він Із десятків небес, тобто з 31 сфери буття, що розташовані одна над одною, знизу вгору за ступенем своєї височини І натхненності Вони поділяються на три розряди кармалока, рупалока й арупалока.
Кармалока це найнижча область буття, куди входять 11 ступенів — рівнів свідомості На цьому рівні усе підвладне кармі. Це сфера тілесного і матеріального буття Тільки на вищих рівнях вона починає перехопити в більш піднесену стадію.
До вищої сфери споглядання належить рупалока, куди входять 12—27-й рівні Тут уже не прийнятним є просте грубе споглядання, а потрібна уява, зв'язок н тілесним світом і формами речей
Арупалока - найвищий і останній рівень - повна воля, відчуженість віл форми і тілесного матеріального начала.
Почуттєвий світ у буддизмі добре показаний на картині релігійного змісту, що називається «сансаріїн-хурде». тобто «колесо сансари».
Величезний дух-мангус, слуга владики смерті, тримає в пазурах І зубах вели кий круг — символ сансари У центрі його, у невеликому круглому полі, сплелися тіла змії, півня і свині ці тварини є символами злості, хтивості й неуцтва, вони також відбивають ті якості, що викликають неминучі страждання
Центральне поле оточене п'ятьма секторами, що відповідають формам переродження, можливим у сансарі Верхні сектори відбивають світи людей І небожителів, нижній — пекло, яке завжди розташоване внизу
Правий верхній сектор присвячений світу людей Фігури, розташовані уздовж нижнього краю цього сектора, символізують прості земні людські страж дання народження, хворобу, старість І смерть (жінка, що народжує, хворий старий І мрець)
Лівий верхній сектор займають тенгріі й асури, що знаходяться між собою у вічній ворожнечі Вони кидають один в одного списи і стріли.
Лівий і правий бічні сектори присвячені тваринам і біритам Тварини мучать одна одну, тут перемагають найсильніші Страждання ж біритів полягають у невтолимому голоді
У нижньому секторі кола розташоване пекло На престолі сидить владика смерті й пекла — Ерлік-хан (санскритське — Яма) Тут знайшли відображення земні суди, катування і страти.
Картина роз'яснює і сам процес непорушного закону переродження в його буддійському розумінні 12 нідан охоплюють 3 життя, що йдуть одне за одним Всі етапи, що відбивають поступовий розпад буття, розташовані на чітко відведених для цього місцях і також символічні Малюнки широким ободом оперізують основне коло колеса.
Уже минуле життя представлене двома ніданами. Перша — у вигляді сліпої баби, що не бачить доріг, якими йде, і не знає, куди вона йде Цей малюнок символізує «затьмареність» (авідья). де Ілюзії у життєвих устремліннях і залежність від власних пристрастей неминуче призводять до переродження Другу нідану представляє гончар, зайнятий виготовленням глека Він символізує «вчинене» (сансара або карма)
Теперішнє (дане) життя передане вісьмома ніданами
1-а нідана — мавпа, що рве плоди з дерева, — символ «свідомості» (віджня на) Це перший момент переродження, що передує вступанню в нове життя І. відповідно до буддійських уявлень, починається з пробудження свідомості2-а І 3-я нідани — людина в човні й будинок Із забитими вікнами — нідани «теперішнього життя» протікають у період ембріонального розвитку людини Ембріон позбавлений емоційних переживань Тому показано, як поступово складаються «шість основних баз», що включають у себе зір, слух, нюх. дотик, смак і «манас», під яким мається на увазі «свідомість попереднього моменту»
4-а нідана — чоловік і жінка, що обнімаються, — «дотик» (спарша). Прийнято вважати, що дитина ще в утробі матері починає бачити і чути, тобто присутній взаємозв'язок почуттів зі свідомістю. Але почуття ембріона ще не можуть бути емоційно забарвлені, тобто бути приємними або неприємними.
5-а нідана — людина, в око якої влучила стріла, — «почуття» (ведана). Символізує емоційну область свідомості, тобто усвідомлене переживання або байдужність, сприйняття приємного або неприємного.
6-а нідана — людина з чашею вина — «почуття» поступове виростає в «жадання» (тришна). У «теперішньому житті» це переродження» відбувається в період статевого дозрівання.
7-а нідана — людина, що рве з дерева плоди — «прагнення», відповідає процесу всебічного формування людини, коли в неї складаються певні життєві Інтереси та здібності.
8-а, остання нідана, — курка, що висиджує яйця «Бава» — життя Це розквіт життєдіяльності людини, занепад, старіння і смерть.
Майбутнє життя представлене двома ніданами — «народженням» (джаті) і «старістю та смертю» (джара-марана) На першій зображена жінка, що народжує, на другий — фігура сліпого і немічного старого Народження — це зародження нової свідомості, а старість і смерть — усе життя, тому що з моменту народження починається «старіння», і в новому житті знову народжуються прагнення і бажання, що викликають нове переродження.
Що таке особистість і які визначення вкладаються в це поняття9 Звернемося до літератури Абхідхамми Відповідно до традиції, прийнято вважати, що особистість складається з:
«чистої свідомості» (чітта, або віджняна);
психічних явиш в абстракції від свідомості (чайтта);
«почуттєвого» в абстракції від свідомості (рупа);
сил, що формують і з'єднують попередні категорії у конкретні поєднання, конфігурації (сансара, четана).
У буддійських текстах дається посилання на те, що Будда заперечував Існування душі в тому розумінні, як усвідомлює її християнство. Вона не існує як якась самоспина духовна сутність, що тимчасово живе в матеріальному тілі, а потім покидає його після смерті, для того щоб знову знайти собі інше матеріальне тіло.
Однак буддизм ніколи не заперечував Індивідуальної «свідомості», яка включає увесь духовний світ людини. Ця «свідомість» трансформується в процесі особистих перероджень і має прагнути до заспокоєння в нірвані.
Відповідно до вчення про драхми «потік свідомого життя» Індивіда в кінцевому рахунку є породженням «світової душі», непізнаваного надбуття.
Ставлення до земного життя
З чого складається земне життя, з численних страждань. Яке формулювання дає йому буддійське вчення? «Народження — страждання; розлад здоров'я — страждання; смерть — страждання; скорбота, стогони, горе, нещастя і розпач — страждання, союз із нелюбом — страждання; розлука з коханим — страждання, неотримання жагуче бажаного — страждання; коротше кажучи, п'ять категорій існування, в яких виявляється прихильність (до земного) — страждання» Це перша з чотирьох «благородних Істин».
Світ страждань, за вченням буддизму, тільки ілюзія, породження «незнання», «заблукало!» свідомості. На думку буддійських теологів, свідомість не відбиває цей світ (він не існує), а породжує його своєю творчою активністю.
Шлях до спасіння
Що є джерелом страждання? «Жага задоволень, жага буття, жага могутності».
Що ж є шляхетною істиною про припинення страждання? Це повне загасання і припинення всіх бажань і пристрастей, їх відкидання і відмова від них, звільнення й відмежування від них.
Санскритське «нірвана» (палійське «ніббана») означає «загасання», «вгасання», «заспокоєння». Тобто це слово передає стан «повного небуття», при якому «переродження — страждання» закінчуються. Буддизм змушує поєднувати поняття нірвани зі станом повного небуття.
Що ж досягається в нірвані? Вгасає жага життя, жагуче бажання існування і насолоди; вгасають ілюзії і спокуси, їхні відчуття і бажання; гасне мерехтливе світло низинного я, минущої індивідуальності.
«Четверта благородна істина» — практичний шлях, що веде до придушення бажань. Цей шлях називають «серединним шляхом» або «благородним восьмеричним шляхом» порятунку і він містить у собі:
— правильні погляди, що ґрунтуються на «благородних істинах»;
— правильну рішучість, готовність до подвигу в ім'я істини;
— правильну мову: доброзичливу, щиру, правдиву;
— правильне поводження, неспричинення зла;
— правильний спосіб життя: мирний, чесний, чистий;
— правильне зусилля, звернене на самовиховання і самовладання;
— правильну увагу, активну пильність свідомості;
— правильне зосередження, вічне дотримання методів споглядання і медитації.Мораль
На відміну від ченців, мирянам давався простий етичний кодекс Панча Шила (П'ять заповідей), що зводився до наступного — утримуйся від убивства, злодійства, блуду, неправди і збуджуючих напоїв.
Крім цих заповідей «упасаки» (миряни) повинні були зберігати вірність Будді, його вченню й ордену.
Особистість засновника
Первісне ім'я Будди — Сиддхарха, фамільне прізвисько — Гаутама Він народився близько 563 р. до Р. X. біля Гімалаїв, на кордоні Непалу.
Батько Сиддхархи, Шуддходана, був раджею напівзалежного князівства Мати — померла через кілька днів після його народження. Раджа, який пристрасно кохав свою дружину, переніс усю свою любов і тепло на сина. У міру того як дитина росла, батька почав тривожити характер сина: хлопчик любив віддаватися неясним мріям і фантазіям; відпочиваючи в тіні дерев, він занурювався в глибокі споглядання, переживаючи моменти незвичайних просвітлінь.
Шуддходана різними способами намагався відвернути сина від споглядань, всі його спроби залишалися безуспішними.
Легенда розповідає, що одного разу Гаутама гуляв зі своїм візником Чанною і несподівано побачив старезного дідуся. Хлопчик був настільки враженний його виглядом, що почав розпитувати слугу про старість Гаутаму шокувало те, що старість — доля всіх людей. Його охопила відраза до всього, ніщо не могло повернути безтурботності дитинства. Світ, життя виявилися неприйнятими і не було своєрідним повстанням проти самих основ світобудови
«І от, покинув я рідний дім, — розповідав Будда, — заради безпритульного життя і став мандрівником, який шукає блага Істинного на незрівнянному шляху вищого світу»
На той час йому минав тридцятий рік.
Вивчивши філософські системи і зрозумівши, що вони не можуть вирішують проблеми, що його мучили, Гаутама звернувся до йогів-практиків Після навчання він покинув своїх наставників й усамітнився у джунглях для того, щоб самому безстрашно піти шляхом самокатування Одного разу, після багатоденної нерухомості він, перелякавши друзів, не зміг піднятися на ноги і замертво упав на землю. Усі вирішили, що на цьому завершився життєвий шлях Гаутами, але подвижник просто був у глибокій непритомності від виснаження.
І цей спосіб не відкрив секретів світобудови, і Гаутама вирішив відмовитися від марного самокатування.
Він вперше за довгий час прийняв їжу - рисову юшку, принесену молодою дівчиною. До йогів-аскетів, які пішли від світу та його благ заради пошук Істини, в Індії ставилися шанобливо і приносили пустельникам нехитру їжу.• Плоди, коржі, намагаючись не порушити їхнього спокою. Гаутама вийшов на per ріки Цвіла ашока — «безжурна», листя баньяну накрили берег візерунковою рухливою тінню Весь день Гаутама провів біля води, споглядаючи мінливі відблиски й стежачи, як повільно зміщується сонячна доріжка до протилежного берега. Настала ніч, і заспокоєний пустельник приліг серед могутніх коренів баньяну. І тут відбулася подія, що змінила життя Будди і стала згодом поштовхом до зовсім нового способу осягнення Істини.
Довгі й болісні розмірковування, самозречення й аскетизм, медитація біля води завершилися станом, що називають «просвітлінням» Гаутама побачив, зрозумів, відчув і незвичайною ясністю, що виключає будь-які сумніви в Істинності, як пов'язані життя всіх Істот у єдиному круговороті Життя, як пронизують один одного зримий і незримий світи. Йому відкрився загальний потік, що несе все суще і що змінює безупинно його, що зв'язує в єдиний ланцюг причин і наслідків найменші частинки світу. Народження і смерть, творення, руйнування постали перед ним у жорсткому взаємозв'язку колеса, яке обертає «будівельник дому» — Тришна, жага буття Гаутама впізнав свого ворога, який знову і знову відроджує минуле і кидає в потік страждань. Він зрозумів• якою дорогою потрібно йти, щоб вирватися з порочного кола, знайти спокій• тепер він став тим, кого світ знатиме під Ім'ям Будди — «Просвітленого».
Практика нелогічного і неаналітичного осягнення Істини глибоко увійшла в буддизм, дзен-буддизм Стан «саторі» - осяяння, просвітління - відомий хаосам. Цікаво, що в останні роки XX ст. спосіб одержання інформації про світ минаючи дослід і аналіз, визнається традиційною наукою і називається cпособом «розпакування смислу»