Естетика і психологія

Дослідження проблеми взаємовідношен¬ня естетики і психології не має таких давніх традицій, як, скажімо, проблема співвідношення естетики і мистецтвознавства. Проте роз¬виток цих наук – естетики і психології – на сучасному етапі досить чітко виокремлює ті питання, які є загальнозначущими і водночас такими, що мають свої специфічні аспекти. Так, психологи активно роз¬робляють проблеми краси, ідеалу, пошуку гармонії, тобто ті, що тра¬диційно вважаються пріоритетом естетичної науки. Естетики більш поглиблено досліджують проблему творчості, виявляючи в ній есте¬тичні аспекти. Проблема творчості в цілому і художньої зокрема посту¬пово стає реальною зоною перетину теоретичних інтересів цих двох наук. Для того щоб зрозуміти це, звернімося до визначення творчо¬сті, запропонованого дослідниками в останні роки. Можна вважати традиційним таке тлумачення творчості: як культурно-історичне яви¬ще, творчість має психологічний аспект – особовий і процесуальний. Упродовж останніх десятиріч наука робила спроби хоча б частково спростувати цю традицію: стверджувалося, що творчість може розгля¬датися у двох аспектах – психологічному і філософському.

Психологія (від грец. рзуспє – душа та Іо§оз – вчення) – наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як специфічної форми життєдіяльності.

Психологія творчості досліджує процес, психологічний «меха¬нізм» – здійснення акту творчості. Філософія розглядає питан¬ня про сутність творчості, яке по-різному ставилося у різні історичні епохи. Слід наголосити, що зазначене ставлення до проблеми досить обмежене і не фіксує такої важливої особливості творчості, як «по-граничність», тобто єдність психологічного, філософського, естетич¬ного, етичного, мистецтвознавчого, педагогічного, навіть медичного підходів. Особистісний характер творчості, як одна з її важливих рис, робить вивчення «перехресних» ситуацій (морально-естетичних, ес¬тетико-психологічних, морально-педагогічних та ін.) можливим при опануванні категорії «творчість» в усій її повноті. Водночас ідею «пограничності» слід трансформувати у понятійний апарат, спи¬раючись на який можна досліджувати специфіку художньої обда¬рованості, етапи творчого процесу тощо. «Пограничність» понятій¬ного апарату передбачає значну теоретичну роботу щодо виявлення тих понять, які в конкретних науках можуть трансформуватися у дослідження художньої творчості. Це пов'язано з тим, що кожна наука має і такі поняття, що не піддаються трансформації в суміжні науки, хоча у загальнотеоретичному плані і формують певне світостав-лення, в якому існує як мистецтво в цілому, так і кожний конкретний митець.

До понять, які використовуються при вивченні художньої твор¬чості, але несуть у собі узагальнене значення, можна віднести поняття «калокагатія» і «катарсис», про зміст яких ішлося у попередніх розді¬лах. До «пограничних» понять також належать поняття «емпатія» – співпереживання, опанування емоційним станом іншої людини, «чут¬тя» в її переживаннях. Емпатія розкриває такий важливий аспект творчого процесу митця, як переживання ним тих самих емоційних станів, у яких перебуває інша людина. Це є наслідком ототожнення митця або з іншою людиною, яка є об'єктом художнього аналізу, або з героєм створюваного твору. Слід ураховувати, що емпатія начебто замкнена в межах безпосереднього емоційного досвіду і відрізняється, наприклад, від «ідентифікації», «відігравання ролі», що також можуть супроводжувати творчий процес і мають широко використовуватися у дослідженні художньої творчості. Значної теоретичної уваги заслу¬говує поняття «ідентифікація» – ототожнення, яке психологи роз¬глядають у єдності різних аспектів. Ідентифікація – це процес по¬єднання суб'єктом самого себе з іншим індивідом чи групою людей, спираючись на емоційний зв'язок. Це водночас включення у власний внутрішній світ (прийняття як власних) певних ціннісних норм, взірців, на які орієнтована інша людина. Ідентифікація – це процес і насліду¬вання, і «бачення» іншого індивіда як продовження самого себе. У процесі ідентифікації митець «переносить» себе у просторове і часове поле іншої людини, моделює її психологію, мотиви вчинків.

Досліджуючи художню творчість, варто розглянути і таке нетра¬диційне поняття, як «авторитарність» – соціально-психологічна характеристика митця, який намагається максимально підпорядкува¬ти своєму впливові партнера по творчості. Авторитарність породжує агресивність, переоцінку власних можливостей, суворий контроль за діями інших. Негативні аспекти авторитаризму чітко простежуються у колективних видах художньої творчості, наприклад у театрі, в кіно.

До системи понять, які залучаються для дослідження художньої творчості, слід включити і поняття «активність», «надситуативна активність», «пошукова активність», тобто ті поняття, що фіксу¬ють здатність суб'єкта ставити нові цілі, руйнувати стереотипи, зміню¬вати існуючі мистецькі, художні ситуації, авторитети, канони.Проблема понятійного апарату дослідження художньої твор¬чості перебуває, як уже зазначалося, у стані розробки. Проте, не¬зважаючи на це, слід ураховувати і необхідність категоризації по¬нять як наступний етап теоретичної роботи у з'ясуванні природи творчості.

Зв'язок естетики і психології творчо виявляється і при дослід¬женні інших проблем, зокрема сприймання мистецького твору, психо¬логії творчості, прогнозування шляхів розвитку мистецтва.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Поясніть вираз «суміжні науки».

2. З якими суміжними науками співвідноситься естетика?

3. Поясніть значення поняття «міф».

4. Що ви знаєте про слов'янську міфологію?

5. Які моральні конфлікти аналізує класична література? (На прикладі творів О. С. Пушкіна, Т. Г. Шевченка, Ф. М. Достоєвського, І. Я. Франка, М. М. Коцюбин¬ського, Л. М. Толстого та ін.).

6. Які моральні проблеми порушує сучасний кінематограф?

7. Кого з відомих українських мистецтвознавців ви знаєте?

8. Чи можна ототожнювати естетику з теорією мистецтва?

9. Який вид мистецтва вас цікавить найбільше? Поясніть чому.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

Поясніть, як ви розумієте поняття «філософія», «етика», «психологія», «мистецтвознавство». Чи збігається історія естетики з історією ін¬ших наук?

Підготуйте доповідь про міфологічних муз – покровительок мистецтв.

І. Я. Франко «Із секретів поетичної творчості». Поясніть ва¬ше розуміння зв'язку естетики і психології в теорії видатного україн¬ського письменника.

Проаналізуйте на конкретних прикладах з творів відомих україн¬ських письменників (Т. Шевченка, П. Мирного, І. Нечуя-Левицького) використання ними естетико-мистецтвознавчих принципів по¬будови твору.

За матеріалами українських газет і журналів («Культура і життя», «Літературна Україна», «Український театр» тощо) простежте за мистецтво- і літературознавчими статтями українських критиків. Які риси властиві сучасним художньо-критичним статтям? Чи допома¬гають вони зрозуміти і полюбити мистецтво?

ДОПОМІЖНА ЛІТЕРАТУРА

Диденко В. Д. Искусство и философия. – М., 1986. Кириленко Т. С. Вчинок краси // Основи психоло¬гії. – К., 1995.

Класична доба української філософії // Філософія. – К„1994.

Костомаров М. Слов'янська міфологія. – К., 1992. Кучерюк ^[. Ю. Естетика як метатеорія мистецтва // Естетика. – К., 1997.

Лосев ґ. В. Професійна етика // Етика. – К., 1992. Рубан Л. 0. Професійна етика митця. До постанов¬ки проблеми // Художня культура: історія, теорія, прак¬тика. – К„1997.

Словник української міфології. – К., 1992. Творчество II Психология: Словарь. – М., 1990. Фідер І. Іван Франко: від соціологічної до психологіч¬ної зумовленості літератури // Слово і час. – 1993. – № 5. Философский энциклопедический словарь. – М., 1983.