Традиції естетичного виховання в Україні
Особливу увагу викликає специфіка інтер¬претації естетичного виховання в Україні. Можна припустити, що практика естетичного виховання започаткована ще легендарними братами-просвітителями IX ст. Кирилом і Мефодієм, діяння яких було відзначено Нестором-літописцем. Просвітителі із Солуні пере¬клали Апостол і Євангеліє, і «раді були слов'яни, що почули [слова] про велич божу своєю мовою. А після цього переклали вони Псал¬тир, і Октоїх, і інші книги»*.
Певною мірою своєрідний процес естетичного виховання здійсню¬вався Ярославом Мудрим: зведення собору Святої Софії в Києві, відкриття школи та бібліотеки.
Фактично кожний історичний період в історії України так чи інакше пов'язаний з проблемою естетичного виховання, але логічним підсумком цього процесу стає створення Києво-Могилянської академії (1632), що органічно поєднувала просвітницьку діяльність з естетичним удосконаленням особистості і являла собою яскраву модель зв'язку педагогіки та естетики. «Києво-Могилянську академію порівнюють з такими національними святинями і світочами знань, як Оксфорд у англійців, Сорбонна у французів, Карлів університет у чехів, Ягеллон-
ський університет у поляків»**.
У практиці освіти і виховання Києво-Могилянської академії було природно відбито специфіку української національної культури, що, з одного боку, нерозривно пов'язана з власним корінням, давньо¬слов'янським світосприйняттям, специфікою давньослов'янської міфо¬логії, а з іншого – безпосередньо співвіднесена із загальноєвропей¬ським культуротворчим процесом, орієнтована на теоретичні пошуки науки Нового часу. Тут показовими видаються трансформація у площи¬ну української культури естетичних принципів бароко і виникнення нового, унікального явища – українського бароко.
Наступний етап практики естетичного виховання в Україні асо¬ціюється з іменем видатного філософа-просвітителя Г. С. Сковоро¬ди. Про його естетичні погляди вже йшлося у першій частині нашого посібника. Важливе місце в структурі філософсько-естетичної концеп-
*Лтопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. – К., 1989. – С. 15. **Історія світової культури / Під ред. Л. Т. Левчук. – К., 1997. – С. 432.
265
ції Г. Сковороди посідає проблема естетичного виховання. Під принци¬пово новим кутом зору український мислитель інтерпретував пробле¬му самопізнання, наголошуючи на необхідності кожній людині чітко усвідомлювати свою роль у природі і суспільстві, знайти своє «справжнє обличчя».
Ідеї Г. С. Сковороди мали значний вплив на процес худож¬ньої творчості. Так, теорія «трьох світів»: «макрокосм» (природа), «мікрокосм» (людина) та «світ символів» (Біблія) була інтерпрето¬вана М. Булгаковим в його романі «Майстер і Маргарита», а сам філософ став одним з прототипів головного героя твору.
Висуваючи ідею синтетичного методу дослідження істини, Г. Ско¬ворода наполягав на необхідності активної взаємодії філософії та мистецтва, і це стало наріжним принципом його теорії виховання гармонійної особистості. На думку мислителя, філософ має бути проро¬ком, а завдання мистецтва відповідно полягає в тому, щоб передбачи¬ти майбутнє.
Ідея Г. С. Сковороди знайшла своє яскраве підтвердження у мистецькій, передусім літературній, практиці XIX–XX ст. (Т. Шев¬ченко, І. Франко, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, В. Вин-ниченко, М. Вороний, М. Хвильовий, Л. Костенко та ін.). У цьому зв'язку показовим видається вислів українського поета і публі¬циста Є. Маланюка, спадщина якого сьогодні активно починає дос¬ліджуватися теоретиками, з приводу творчості Лесі Українки, яку «вповні сприйняти може лише сучасний читач».
Розвиток процесу естетичного виховання стимулює феномен культури (від лат. сиііига – догляд, освіта, розвиток) – історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей лю¬дини, виражений у темах і формах організації її життя й діяльності людей, а також у створюваних нею матеріальних і духовних цінностях. Загальнотеоретичні визначення терміна «культура» відкривають мож¬ливість звернутися до проблеми української національної культури, розглянути її специфічні особливості.
У зв'язку з цим необхідно зосередитися на феномені давньо-слов'янської міфології. що стимулювала розвиток національної культу¬ри і мистецтва України. Водночас слід враховувати чинник входження давньослов'янської міфології до структури індоєвропейської міфологічної системи, що зумовив «відкритість» української культури, її органічне існування у межах загальноєвропейського культурного простору.
Вивчення проблеми естетичного виховання свідчить, що найдіє¬вішим його заходом, який органічно поєднує суто естетичні завдання
266
з державно-патріотичними, є діалог між митцем і аудиторією. Яскравим прикладом, що підтверджує нашу думку, є відомий вірш М. Вороного «Краса!» (1912):
«Її я славлю і хвалю І кожну їй хвилину Готов оддати без жалю. Мій друже, я Красу люблю... Як рідну Україну!»*Отже, наріжним принципом, що має визначити на¬прям естетичного виховання в умовах незалежної Ук¬раїни, повинно стати врахування кращого культур¬но-мистецького досвіду минулого, його коректне ви¬користання у межах принципово нового періоду іс¬торії. Відчуття належності до культури великої краї¬ни, що вписана в європейський контекст, є найпро¬дуктивнішим заходом естетико-патріотичного вихо¬вання інтелектуального потенціалу незалежної Украї¬ни. Саме цей підхід сприятиме формуванню всебічно розвиненої особистості, яка має жити і працювати в умовах третього тисячоліття.
ЛІТЕРАТУРА
Азархин А. В. Мировоззрение и эстетическое развитие личности. – К., 1990.
Борее Ю. Эстетика. – М., 1988. – С. 479–482. Девальд Дж. История импрессионизма. – М.; Л., 1959.
Добротворский С., Аурье А. Диалоги // Сеанс. – 1994. – № 10. – С. 141–142. Історія світової культури. Культурні регіони. // А. Т. Левчук, В. С. Грииєнко, В. В. Єфіменко та ін. – К., 1997.
Кияіценко П. И. Цели, задачи и принципы эстети¬ческого воспитания // Эстетическое воспитание: вопро¬сы теории и практики. – М., 1990. – С. 5–23. Кучерюк Д. Ю. Культура слов'ян. Україна в контексті культурно-історичних доль слов'янства // Історія світо¬вої культури: Навч. посіб. – К., 1997. – С. 381– 443.
Миропольська Н. Естетична логосфера школи // Мис¬тецтво та освіта. – 1996. – № 2. – С. 7–11. Попович М. В. Мировоззрение древних славян. – К., 1985.
Художественная культура и эстетическое развитие личности. – К., 1989.
Шульга Р. П. Искусство как оппозиция обыденному сознанию // Искусство в мире обыденного сознания. – К., 1993. – С. 91–119.