Театр для дітей та юнацтва у франції
(досвід виховання через театральне мистецтво)
Дослідження зарубіжного досвіду художньо-естетичного виховання засобами театрального мистецтва є актуальним завданням українського мистецтвознавства та педагогіки. Театральне мистецтво має величезне значення у соціально-культурному житті людини, зокрема, підростаючого покоління, як цілковито самодостатня сфера впливу людського чуття й інтелекту.
Донедавна проблема культурного виховання була пов'язана для західних вчених у першу чергу з кіно та телебаченням, і тільки в останній час у результаті розширення сфери театру для дітей та юнацтва підвищився педагогічний інтерес до продукту театру, зокрема, в аспекті виховання засобами театрального мистецтва.
Більш як 200 університетів і коледжів США включили у свої програми курси дитячого виховання засобами театру. Цікавий досвід виховання через театр є в Англії, Данії, Німеччині, Росії, Японії. У Франції наприкінці 70-х років створено 6 перших національних драматичних центрів для дітей, що фінансуються державою.
Ряд дослідників театру підкреслюють, що заняття мистецтвом, зокрема, театральною діяльністю, є важливим засобом соціалізації особистості. Історична еволюція ролі соціально-педагогічних умов естетичного виховання розкрита в педагогіці, філософії, мистецтвознавстві (С.Д.Безклубенко, А.В. Луначарський, В.І. Мазепа, К.Б. Соколов). Важливе значення для дослідження даної проблематики має теорія естетичного виховання як засіб гармонізації і соціалізації особистості (Ю.У. Фохт-Бабушкін, М.В.Гончаренко, М.С.Коган, А.С. Макаренко, В.О.Сухомлинський). Соціально-культурний контекст як фактор умов естетичного виховання дозволяє визначити детермінанти художнього розвитку особистості (І.А. Зязюн, О.Ф. Васильєв, Н. Б. Крилова, М.Ф. Овсянников, Ю.О. Станішевський, В.І. Чепелєв). При комплексному дослідженні проблеми виховання засобами театру важливими є наукові праці Н.М. Корнієнко, О.М.Семашко, Г.О. Товстоногова, Г.П.Юри, В.І.Немировича-Данченко (1).
Режисер Луісвільського (США) дитячого театру, драматург, автор книги «Дитячий театр: філософія і метод» М.Гольдберг обгрунтовує загальнометодологічні підходи щодо виховної ролі театральної діяльності та впровадження у навчальну практику загальноосвітніх шкіл програм з театральної справи та практики, що сприяє естетичній освіті та вихованню підростаючого покоління (6).
На думку автора, програма естетичного виховання повинна включати наступні параметри: 1) знайомство з основними категоріями, термінологією. «мовою» основних видів мистецтв; 2) участь у творчій діяльності, тобто естетичному процесі; 3) широке ознайомлення з подіями культурного життя, тобто залучення до формування та трансляції культурних цінностей (6). Підкреслимо, що М. Гольдберг зазначає, — процес залучення до цінностей театрального мистецтва має три ступеня: участь у театральній виставі з використанням природного бажання дитини до гри; ознайомлення в ході цієї участі з театральним стилем, що дозволяє дитині зрозуміти специфіку творів мистецтва, які мають естетичні параметри та естетичні коди. Згодом, на вирішальній стадії дитина вчиться встановлювати взаємозв'язок між мистецтвом та реальним життям, що формує самосвідомість дитини.
Автор принципово розрізняє «естетичне виховання» (виховання творчого мислення) та «естетичне навчання», тобто засвоєння певних прийомів, техніки мистецтва (6).
Основна ідея Б. Тарау — Ларег (7) полягає у впровадженні в систему шкільного виховання театру, що забезпечить розвиток творчої складової особистості учня.
В основі свого методу він вбачає гру як головний метод навчання та виховання. Автор пропонує ввести у навчальний план предмет — театр, що буде включати наступні розділи: історія театру, інформація щодо процесу створення вистави, вивчення практики театрального виробництва. Головним аспектом даного напрямку роботи є самодіяльній шкільний театр (7).
Необхідно підкреслити, що важливим напрямком художнього виховання підростаючого покоління є діяльність професійних театрів для дітей.
Деяку уяву щодо діяльності дитячих театрів сучасної Франції дає інформаційний бюлетень Французької асоціації театрів для дітей та юнацтва (національний центр АССІТЕЖ).
В кінці 70-років у Франції вперше почали працювати шість державних театрів для дітей — Національні драматичні центри в Кані, Лілі, Ліоні, Нансі та Парижі (у передмісті Сен-Дені та Сартрувілі). Ці театри фінансуються державою та місцевими органами влади. Крім того, у середині 80-років 440 приватних театрів та труп засвоїли дитячий репертуар (4).
Так, Національні драматичні центри в Кані та Сартрувілі у своєму репертуарі мають: сучасну казку-комедію «Крокомітен» (для дітей 7 років) у Кані та «Жорж Данден» (для дітей 13 років) у Сартрувілі.
Національні драматичні центри у Нансі та Лілі включили у свій річний репертуар по дві дитячих вистави, зокрема Нансі — музичну казку С.Прокоф’єва « Петя та вовк».Поряд з цим діють репертуарні театри. Як традиційний репертуарний театр працює Ліонський національний драматичний центр. У його афіші 5 назв дитячих вистав: казка «Таємниця» Р. Демарсі, «Кукуріку» П.Маара, «Блакитні очі дракону» С.Акіри, дедектив «Центральний парк» Е.Родеза, «Водяне курча» польського класика С. Віткевича.
Необхідно зазначити, у Франції є репертуарні театри, що спеціалізуються на конкретній тематиці. Так, наприклад, трупа «Пізнання класики» (Париж) пропонує афішу з 14 назв для дітей: «Байки Лафонтена», «Роман про Лисицю», «Фарс про метра Патлене», композиція «Гра слів» за творами Превера, Кено, Віана.
Трупа «Компані Сганарель», що працює у Паризькому районі, показує дітям комедії Мольєра (5 найменувань), виставу «Федо» А. Чехова, «Кнок» Ж.Ромена та ін.
Цікавим є репертуар трупи «Історія театру». Майже всі п'єси у репертуарі цього колективу написав його керівник Д.Нетер, в основі сюжету історичні події Франції. Наприклад, вистава « У пошуках Олімпіо» відтворює, як зазначається у анотації, образ Віктора Гюго — поета, людини, громадського діяча. Вистава «Жана Лотарингська» розповідає про життя та воєнний шлях Жанни д'Арк. У репертуарі цієї трупи 3 поетичних вистави за віршами Арагона, Бодлера, Елюара, Буало.
Часто Французькі театри для дітей та юнацтва звертаються до класичної драматургії. П’єси пропонують дітям у адаптованій до певного віку формі. На афішах фігурують Мольєр, Лабіш, Гюго, Ростан, Доде, Чехов. Один з театрів показує адаптованого Шекспіра («Репетиція в лісі», Н. Батая за комедією « Сон в літню ніч»).
Достатньо широко у репертуарі театрів представлена класика ХХ століття: А.Сент-Екзюпері («Маленький принц»), Е Іонеску («Стільці»), С.Бекет (« У чеканні Годо»), Ф.Кафка («Землемір»).
За класичними творами пропонуються вистави — монтажі: «Поезія свободи» (Арагон, Деснос, Хікмет, Превер).
Життя та творчість видатних діячів — літераторів, вчених, політичних діячів використовується як матеріал для вистави історико-біографічної тематики. Серед них «Гракх Бабеф», «Вольтер», «Життя Паскаля».
У репертуарі театрів багато вистав за казками та легендами різних країн світу: «Пінокіо», «Василіса Чарівна», «Маленький Гаргантюа» «Уліс», «Ікар», «Казки моєї Франції», індійські легенди 'Аладін та чарівна лампа', «Пригоди Братика Кроліка».
Театри не обмежуються традиційними постановками п’єс, вони вигадують нові форми вистав-імпровізацій, вистав-гри із залученням дітей до дійства.
Серед оригінальних вистав для малят — «Абетка», де засобами театральної техніки проецируються зображення різних тварин. У виставі «Пори року» під музику А. Вівальді ведмедик подорожує по порах року.
Деякі трупи, наприклад, Центр драматичної творчості у м. Лорьєн, на протязі багатьох років проводить у школах міста, спеціальних театральних клубах заняття, що розвивають творчі здібності дітей.
Заслуговує на увагу програма Національного драматичного центру для дітей та юнацтва паризького передмістя Сен-Дені (Театр «Пом’вер»). У його репертуарі дві виїзних вистави. Перша — «Між двома хвилями» Ж.Рулана, друга — «30- театральних скриньок». У тридцяти невеликих скриньках розміщуються макети театрального оформлення, освітлення, реквізит у мініатюрі. Поступово під час огляду розглядається наповнення скриньок та розігрується історія вигаданих персонажів, скриньки змінюються, змінюється освітлення і під час цієї дії діти розігрують сценки.
Організаційно-інформаційне управління діяльністю театрів для дітей та юнацтва здійснює Комісія по культурній роботі при Навчальних округах, що є у всіх адміністративних територіях Франції і які підпорядковуються Міністерству освіти.
Інформація щодо дитячих театрів та труп, що мають у своєму репертуарі вистави для дітей, які працюють на певній території, збирається та обробляється Комісією по культурній роботі відповідного округу. У 1978 році був уведений порядок схвалення та затвердження дитячих вистав Комісією по культурній роботі. Головним завданням Комісії є координація дій всіх зацікавлених сторін у розвитку культурної діяльності у школі — адміністрації, викладачів, культурних організаторів, діячів мистецтва.
Необхідно зазначити, що інформація щодо дитячих вистав та інших заходів зберігається, аналізується та систематизується Комісією і розповсюджується між школами.
Комісія також надає організаційну та фінансову допомогу школам у здійсненні театральних вистав. У склад Комісії входять інспектори Міністерства освіти, директор Центру досліджень з проблем педагогіки театру, представники Міністерства культури, Міністерства молоді та спорту, діячі мистецтва. Головуючим
Комісії є ректор Навчального округу.
Комісія затверджує план театральних вистав у школах відповідної адміністративної території, репертуар та необхідне фінансове забезпечення (3; 4).<Таким чином, можна зробити загальний висновок про те, що у Франції здійснюється відповідна робота щодо художньо-естетичного виховання дітей та юнацтва засобами театрального мистецтва. Театр стає навід'ємною частиною шкільної програми, забезпечує емоційно-чуттєвий, творчій розвиток підростаючого покоління. Поряд із шкільними методами виховання театром працює ряд національних та державних театрів для дітей та юнацтва, що здійснюють вистави для дітей різних вікових категорій. Це засвідчує існування у сучасній Франції системи естетичного виховання засобами театрального мистецтва, що є позитивним для втілення у практику виховання дітей в Україні.
Література
1.Білий Л.К. Соціально-педагогічні умови естетичного виховання дітей засобами самодіяльної художньої творчості: Автореферат дис… канд. пед. наук:13.00.05/ КДІК. — К.,1994. -18с.
2.Корнієнко Н.М. Театр як діагностична модель суспільства (Деякі універсальні механізми самоорганізації художньої культури): Дис. д-ра мистецтвознавства у формі наук. доп.: 17.00.01/ АН України. -К., 1993. -77с.
3.Theatre en France pour L’enfance et la jeunesse. Saison 1984–1985. - Paris: ATEJ, 1985. -252p.
4. Theatre en France pour L’enfance et la jeunesse. Saison 1983–1984. - Paris: ATEJ, 1984. -384p.
5.Jenkins L. W. Children and Community: Bondings and Deep strings // Children’s Theatre Review. -1984, Vol. 33. — P. 3–7.
6.Goldber M. Aesthetic Development: A Position Paper // Children’s Theatre Review. — 1985, Vol. 34. -N 1. — P. 3–6.
7.Tharau-Laregh B. Erziehung zum Theater untersucht am Beispiel bayerischer Hauptschulen //Forschheim. — 1984