Весільні і обрядові танці

УКРАЇНСЬКИЙ ВЕСІЛЬНИЙ ТАНЕЦЬ. Це один із небагатьох танців, у якому повністю показано засобами хореографії весільний обряд, з дійовими особами, весільною атрибуцією тощо. Постановці передувала копітка експедиційна робота у селах Дніпропетровщини, зняття на плівку цікавих елементів дійства. Цей варіант записано у с.Аули, Криничанського району.

Танець складається з трьох частин: сватання, загального весільного танцю та фіналу. У першій частині маємо такі сцени: сватання, у якому беруть участь два свати та четверо бояр; приїзд молодого; вихід молодої (молода, мати, батько, дружки, дівчата); традиційний хліб-сіль, пов'язування рук молодим, подарунки нареченій; танець молодого й молодої; танець подружок з молодою; танець бояр, батька і матері, батька й свата і т.д.

Друга частина: великий весільний танець. Не перераховуватимемо усіх картин-епізодів, лише зауважимо, що часу й місця у танці знайшлося для усіх.

У фіналі весільний "поїзд" (він утворений з стрічок, подарованих молодій на святковий коровай) рухається до хати молодого, а сват запрошує всіх на весілля й разом з музиками замикає весільний "поїзд".

Лексика. У танці вперше на сцені було виконано цілий ряд трюкових рухів, комбінацій. Приміром, сцена з першим сватом, якого підіймають у повітря чотири юнаки, тримаючись лівими руками за пояс (на поясі закріплено чотири ручки) і водночас правими охоплюючи дівчат за талію, а дівчата міцно обіймають юнаків за шию - мить і дівчата та сват уже в повітрі. Виконавці рухаються по колу. Сват награє на гармошці. У танці таких трюків чимало, і всі вони добре вписались у загальний хореографічний контекст.

Окрім традиційних рухів, характерних для Центральної України (ходи; доріжки; вихиляси; найрізноманітніші присядки, причому багато віртуозних: "бочівочка"; закладка з револьтатом; "зайчик"; різновиди повзунців; стрибки через пояс тощо), деякі рухи були виконані у цьому танці вперше. Сама кількість рухів-39 - мовить про лексичне різнобарв'я.

Композиція. Крім основних композиційних побудов: кола; напівкола; горизонтальні, вертикальні лінії; каре; у найрізноманітніших варіантах вперше було використано “Хрестовини"; подвійні діагональні та горизонтальні лінії, на тлі яких виступали ті чи інші персонажі та солісти. У подальшому ці прийоми увійшли до композиційних побудов, особливо за постановок масових композицій на великих конах, стадіонах.

Музика. Розмір 2/4; темпи від величних, широких до грайливо-стрімких, граціозних. Створена К.Домінченом та А.Заболотним.

Виконання. Заслужений самодіяльний ансамбль танцю України "Дніпро" (м.Дніпродзержинськ) представив танець у і Москві 1957 р. на 6 Всесвітньому фестивалі молоді та студентів в постановці К.Василенка й одержав золоті медалі Міжнародного Всесоюзного художнього конкурсів. За виконання ролі першого свата окремим рішенням журі Олексія Матвєєва персонально нагороджено золотою медаллю з присвоєнням звання лауреата Міжнародного конкурсу. (У подальшому О. Матвєєв очолив згаданий колектив).

Запис цього танцю неодноразово перевидавався в Україні, Росії, Канаді.

ПОДІЛЬСЬКА КУПАЛЬНИЦЯ. Сюжетний танець - гра, побудований на купальських обрядах, що побутують на Поділлі, неабияку роль в ньому відіграють елементи акторської гри, а також танцювальні приспівки - триндички. Так, під час збирання квітів на купальські вінки дівчина - солістка звертається до дощика, приспівуючи та виголошуючи текст речитативом:

Іди, іди , дощик рясненький,

Покропи травицю - муравицю.....

Вийди, вийди, козак молоденький,

Винеси нам купальницю!

Козак виносить деревце, а дівчата його заквітчують, появляються хлопці:

Гей ви, дівчата, Йвана - Йвана,

Чом ваша верба ще не вбрана?

Гей, виходьте на вулицю

Та й вибирати купальницю.

Дівчата відповідають:

А наші хлопці - недбайливці

Не вирубали купальниці.

Якби вони рано встали,

Та й купалу вирубали.

Хлопці вигукують:

Го - ов!!!

Гей, дівчата-чарівниці,

Просим вас на вечорниці!!!

Цікава й форма переклику на початку вже власне танцю. Хлопці - до дівчат:

Біля річки, біля млина

Забивали хлопці клина.

А дівчата, присідаючи, запитують: " А як?" Хлопці відповідають: " Ось так ! ", ілюструючи свої слова синкопованим притулом.

У подальшому молодь весело танцює польки у парах навколо купальниці, час від часу вигукуючи триндички - і так до фіналу.

У фіналі юнаки підходять до купальниці, забирають вінки своїх суджених і, повертаючись до дівчат, надівають їм на голови вінки. Музика уповільнюється. Соліст та солістка виходять з купальницею уперед, і всі разом (дівчата попереду) прямують до лівих лаштунків.

Соліст на паузі вигукує:

Топити купальницю, топити!".

Хлопці хором: "Топити!"

Дівчата, вклонившись деревцю, співають:

"Гей, на Йвана, на Купала."

Як солістка виносить Купалу за лаштунки, знову лунає весела полька і, продовжуючи танок, виконавці залишають "лужок".Лексика. Тинок; бігунець; невеликі кроки - стрибочки; біг з високим підняттям ноги вгору - уперед; доріжка; доріжка з опорною лівою ногою; доріжка з дробіткою; зворотна доріжка; упадання з поворотом; дрібушечки; вибиванці; синкоповані притупи; синкопована підкуйка з подвійним вибиванцем; кружальце; різноманітні ходи польки (хід польки з винесенням робочої ноги уперед); полька у повороті; полька з ноги на ногу; подільський вихилясник у повітрі з угинанням; подільський кабріоль з подвійним притулом; присядки тощо.

Відмітимо, що, незважаючи на виконання польки, навіть перелічені рухи (а їх у танці налічується 30) дають уявлення про класичне багатство танцю.

Композиція. Найрізноманітніші варіанти кола (жіноче-внутрішнє, чоловіче-зовнішнє); коло у парах; півколо; два півкола (жіноче, чоловіче), діагоналі тощо.

Музика. Розміри залежно від дії: 2/4; 4/4; 6/8; 6/4.

На основі народних мелодій чудову музику написав Чуприна.

Виконання. Вперше цей номер поставлено 1985 р. на семінарі української хореографії у Форт - Капел (Саскачевань, Канада), після появи запису 1988 р. танець широко виконується самодіяльними колективами України.

КУПАЛЬСЬКІ РОЗВАГИ. Сценічна хореографічна композиція, поставлена на основі народних обрядів, ігор, забав, купальських традицій.

У зв'язку з тим, що в кінці 50-х років цей обряд у Центральній Україні майже не виконувався, постановник методом рекреації включив до танцю основні елементи купальської обрядовості, тому композиція й складається з 4-х взаємопов'язаних сценічною дією частин: парубоцькі ігри та забави, Маренонька, вогнище, запальний танок. Не подаючи змісту цього танцю, відзначимо, що у ньому вперше на українському кону було продемонстровано поетичну красу свята Купайла з усіма притаманними йому атрибуціями.

Так, у першій частині ми спостерігаємо, як вправно парубки майструють з дротів опудало-Купайло, одягають його, кабак замість голови і потопляють його у річці, а потім грають у "чагарди", "биток", "гилки". Захопившись грою, переможці злітають на спини переможених і зникають за лаштунками.

Стрімка мелодія, під яку розважались парубки, поступово згасає.

Тепер господині вигону - дівчата. Вони виконують навколо купальські ритуали з вінками, що закінчуються несподівано: в однієї з дівчат віночок не полинув за водою а зупинився на ній. Подружки втішають її: буде у неї суджений, але він і з'являється перед дівчиною, а за ним - химерні потвори, чудовиська - це перевдягнені парубки, жартуючи, лякають дівчат. Ті, наполохані, збиваються до центру галявини (кону). Настає горобина ніч. Парубки смолоскипами "підпалюють" ватру, утворену з учасників, яка своїм полум'ям освітлює річку. Велика ватра поступово перетворюється на звичайне багаття. Розпочинаються завзятті змагання - хто найвище і найкраще перестрибне через вогонь.

Світає. Зітліло багаття. Як гімн сонцю, виконується! життєдайний гопак.

Лексика. Використовується майже весь арсенал рухів! Центральної України, елементів ігор, які у поєднанні зі акторською грою перетворюються на танцювальні рухи.

Композиція. Кожна частина танцю має свою побудову. Перша - ігри, асиметричні побудови, що поєднуються з традиційними діагональними, ключовими тощо. У другій частині - "Мареноньці" - колові хороводи; у третій - "Вогнище" - дія акцентується відповідно у центрі кону, звідси й композиційні спрямування рухів-стрибків виконавців від різних лаштунків. У четвертій частині - найрізноманітніші гопакові структури: горизонтальні, вертикальні, діагональні лінії, півкола, кола тощо.

Музика. Розміри 2/4; 3/8; темпи від помірних - до стрімких. Характер найрізноманітніший - від іронічного, жартівливого, грайливо-задирикуватого до ліричного ("Маренонька"), соло дівчат у загальному танці.

Музична обробка народних мелодій А.Заболотного та В.Перепечкіна.

Виконання. Заслужений самодіяльний ансамбль танцю України "Дніпро" (м.Дніпродзержинськ). Уперше виконано Н на Декаді української літератури і мистецтва у Москві.

- Запис танцю здійснено К. Василенком і видано у зб.: "Золоті зерна" видавництвом "Молодь" 1963 р.