Тематика у хороводах
У найдавніших піснях-хороводах в основному відтворюється землеробська тематика. Дія розгортається у формі запитань однієї і відповідей іншої групи, тобто у формі колективного діалогу. У класичній пісні-грі "А ми просо сіяли, сіяли", яка найтісніше пов'язана з весняною обрядовістю, у першій частині ілюструються сільськогосподарські процеси. Майже у всіх варіантах цього хороводу (українських, російських, білоруських) зустрічаємо розповіді про сіяння проса - найдревнішого культурного злаку на території Східної Європи.
Композиційне хоровод "А ми просо сіяли, сіяли" будується надзвичайно просто, але саме в цій невимушеності його привабливість. І хоча домінуюча роль належить музиці та поезії, слід зауважити, що тут є необмежена свобода і для хореографічної імпровізації: різноманітні ходи, притупи, виробничо-ілюстративні рухи. Вони допомагають розкрити і драматургічну основу сюжету, який і досі вабить дослідників-етнографів, фольклористів, мовознавців, театрознавців та ін.
У чому ж секрет довголіття цієї народної перлини? Два ключі (лінійне шикування виконавців) під слова пісні то наступають один на одною, то відступають. Здавалось, де ж ті мудрощі? Та зупинімось на цьому хороводі докладніше.
I ключ (дівчата).
1-3-й: такти. "А ми просто сіяли, сіяли", побравшись за руки, дівчата наступають на лінію парубків.
4-6-й такти. "Ой, див, ладо, сіяли, сіяли", - дівчата відступають від парубків.
II ключ (хлопці).
1-3 -й такти. "А ми просо витопчем, витопчем", парубки, побравшись за руки, просуваються до дівчат.
4-6-й такти. "Ой, див, ладо, втопчем, витопчем", хлопці відступають від дівчат.
Першого разу дівчата, наступаючи на парубків, йдуть простим танцювальним кроком. Це дає змогу зобразити виробничий процес сіяння проса.
Другого разу парубки виконують прості кроки в поєднанні з потрійним притулом: наприклад, чотири кроки вісімками (1-й такт), два - потрійними притулами (2-3-й такти). Парубки мажуть виконати і кроки-притупи (на кожну чверть - крок-приступ на всю стопу).
Топтання - один з найбільш архаїчних способів обмолоту у древніх слов'ян. Подальші рядки свідчать про завершення процесу обмолоту проса: випускають коней, щоб швидко витоптати, тобто обмолотити просо:
А ми коней випустим, випустим.
Ой, див, ладо, випустим, випустим.
З плином часу завдяки розвитку сільськогосподарського виробництва, його культури, з переходом з підсічної системи землеробства до переложної та трипільної епізод з кіньми мав уже інше значення, і в термін "топтання" вкладається новий зміст. Саме це дає поштовх подальшому розвитку обрядової гри, тобто поступовому створенню її другої частини.
Діалогічний спір між двома ключами за потраву кіньми проса закінчується тим, що потерпіла сторона не хоче ні грошей, аніякого викупу, крім красної дівиці.
- А за що ж вам викупляти, викупляти? Ой, див, ладо, викупляти, викупляти?
- А ми дамо сто срібних, сто срібних, Ой, див, ладо, сто срібних, сто срібних.
- Не візьмемо й тисячі, тисячі. Ой, дав, ладо, тисячі, тисячі.
- А ми дамо дівчину, дівчину. Ой, див, ладо, дівчину, дівчину.
- А дівчину возьмемо, возьмемо, Ой, див, ладо, возьмемо, возьмемо.
Як правило, одна з дівчат переходить до протилежного ключа. Разом з цим найелементарнішим вирішенням проблеми подаємо дещо ускладнені варіанти. Дівчата, шикуючись одна за одною у горизонтальний ключ, проходять у ворітця, створені чоловічим вертикальним ключем. Ворітця зачиняються тільки перед тією дівчиною, яка переходить до чоловічого ключа. Решта дівчат повертається на вихідні місця.
Таким чином, друга частина хороводної гри має зв'язок з весільним обрядом. Тут ми маємо протиставлення двох сторін (рід молодої та молодого). В результаті довгого торгу (зауважимо, саме торгу, а не викрадення!) одна з сторін за елементарні порушення відкупається красною дівицею.
Безперечно, з плином часу друга частина стала домінуючою. Від старого магічного обряду топтання проса залишилось кілька рядків тексту (залежно від варіанта хороводу). Нагадаємо, що раніше хоровод виконували тільки дівчата.
Варіанти, що дійшли до нас, не тільки не виключають чоловіків, а й надають їм домінуючу роль у ключі, коли вибирають дівчину.
Імітація хліборобських рухів характерна для хороводів "Льон", "Огірочки", "Мак".
У хороводі "Хрін" усі без винятку учасники ілюструють текст.
В Україні існують також і чоловічі хороводи, що, зазвичай, тією чи іншою мірою відтворюють певні трудові процеси ("Шевчик", "Коваль").Хороводи бувають з необмеженим та визначеним числом учасників (це пов'язано з дією та музичним супроводом). У хороводі "Бондар" маємо одного соліста, до якого з запитаннями звертається необмежена кількість учасників. Якщо порівняти темп виконання цього хороводу з темпами двох попередніх ("Шевчик", "Коваль"), то виявиться, що він значно повільніший. Справа в тому, що в попередніх хороводах дія ілюструвалась солістами, а в "Бондарі" разом з солістом (тешуть дощечки, денця, чопики, складають бочку тощо) виступають учасники.
Оригінальною є хороводна гра "Ой Василю", у якій виконавці, попередньо домовившись, демонструють перед Василем той чи інший трудовий процес-гру. Василь має відгадати, що саме роблять учасники (сіють, в'яжуть, колють, рубають дрова, збирають мед, загортають немовля тощо). У деяких хороводах гема праці супідрядна: персонажі зустрічаються в робочому процесі: дівчина вишиває рушник, полоще білизну, пасе гусей тощо.
У багатьох традиційних хороводах центральні образи, наприклад, весни та її доньки ("Ой, весна-красна. що нам принесла", "Ой, весна, весна, весняночка, де ж твоя дочка-паняночка"), зеленого шуму ("Зелений шум"), уже часто антропоморфізуються. Це пов'язано з донауковими уявленнями первісної людини, яка по-своєму пояснювала явища природи, уособлюючи їх, наділяючи тварин і рослин людськими рисами.
У хороводах, що можна об'єднати під однією назвою "Дарунки весни", маємо вже двох ряджених: "весну" - уквітчану зеленими гілочками дівчину та "літо" - меншу на зріст дівчину, закосичену кольоровими стрічками.
Рядження допомагає виконавцям умотивовувати драматургічну дію, глибип, наочніше розкриває сюжет хороводу чи окремих його епізодів, дає змогу учасникам вільніше себе почувати.
Переважна Тема веснянок - безпосереднє живе сприйняття природного довкілля, віра в невичерпну енергію, оптимізм па противагу церковній аскетичній моралі.
У народній пісні "ясне сонечко", "весна-краса", "личенько біле", "ночі ясні" - у дівчат, а парубки - "соколи", "удальці", "браві козаки" тощо. .
Безперечно, чільне місце в цій групі посідають жіночі та дитячі хороводи (веснянки, купальські, русальні). Деякі з них -ключові, Так, у хороводі "Жучок" дівчата стають обличчям одна до одної, обхоплюють свою ліву руку правою трохи нижче ліктя, лівими беруться за праві руки дівчини-візаві трохи нижче ліктя, утворюючи таким чином своєрідний місток. За першою парою шикується друга, третя й тд. У кінці ключа на руки підсаджують дитину (хлопчика чи дівчинку), і вона ступає по живому містку, просуваючись до голови хороводу. Пари, через які пройшла дитина, перебігають назад і знову займають місце в ключі. Ключів таких може бути декілька.
У хороводах є досить матеріалу для акторської гри. В них широко застосовуються монологічні та діалогічні форми. Це, по суті, ціла вистава.
У хороводі "Голуб-голубочок” ("голуб", "дощик", "вітерець") поєднуються з діями решти учасників. За першим разом учасники ведуть хороводи навколо основних трьох солістів і в кінці (за другим разом приспіву) показують, як половіє в степу трава.
Русалки, за народним повір'ям, - це молоді, вродливі істоти, що живуть у лісах, гаях, озерах, ставках і виявляють себе в період зеленого буйноцвіття. Звідси і "зелена", або "клечальна" неділя. Клечають хату віттям дерев, обожнюваних нашими предками: дуба, клена, липи, бука, граба тощо. Вони мають відганяти з . подвір'я, оселі та від людей, що там мешкають, усе зле.
Збираються русалки, як правило, біля води, ведуть хоровод, співом закликаючи хлопців та дівчат до себе, а потім лоскочуть (дівчину чи парубка) до смерті. Культові та магічні елементи відійшли в небуття, залишилось же прекрасне, сповнене поезії свято любові до природи, молодості, краси.
Теми русальних хороводів, у переважній більшості, продовжують мотиви веснянок з доповненням звичаїв та ритуалів, що виникали під час клечальної неділі. На Лівобережжі вибирають дівчину - "тополю" і водять селом, співаючи пісень. ПІД час проводів русалок роблять опудало (в образі жінки). Дівчата вбирають голови віночками, тримаючи в руках любисток, водять біля опудала хороводи, а потім виносять його за село, розривають і розвіюють по вітру.
У Наддніпрянському регіоні на майдані або вигоні встановлюють "ігорного дуба", тобто вибирають високе дерево і, закосичивши його квітами, паперовими стрічками, водять навкруг нього хороводи. На Київщині ставлять "віху", обкладають її травами, перев'язують перевеслом, зібраним із квітів; на Поліссі "завивають" берізку.У русальних піснях русалки просять у жінок наміток, у дівчат - сорочок (щоб вільніше себе почувати), загадують загадки і т.д. Русальні хороводи "Ой, кумочко", "Кумайтеся, та не дайтеся" та інші зв'язані з обрядом кумування дівчат, яке відбувалось клечальної неділі в окремих місцевостях України. Дівчата сходились у садках, обмінювались намистом і хустками до Петрового дня. Ті, що помінялися, називалися кумами. Однією з найпоширеніших тем веснянок є образ дівчини. За уважного аналізу можна виявити такі сюжетні лінії: перші гулі, зародження кохання, вибір пари, шлюб, стосунки в сім'ї. Тут виявляється і взаємна симпатія, прихована за елементами гри, турботливе ставлення до дівчини. Варто згадати узвичаєний поцілунок на людях, яким нагороджується переможець.
У хороводі "Подушечка" після вибору дівчина сідає хлопцеві на ліве коліно, і хлопець цілує дівчину.
Подушечка, подушечка
Моя пуховая,
Дівчинонько, дівчинонько
Моя молодая!
Кого люблю, кого люблю,
Того й поцілую;
Подушечку пуховую
Тому й подарю.
В ігрових (любовних) хороводах основне значення мало не те, як співали чи грали, а саме вибір пари, виявлення взаємних симпатій.