БАЛЕРИНА АННА ПАВЛОВА
Спиною до публіки сценою пливла вбрана в ле¬бединий пух, сама подібна до беззахисної пушинки, малесенька фігурка на пуантах, Знемагаючи в передсмертній агонії, вона відчайдушно металась у яскравому світлі прожектора. Сили покидали її, і вона відходила з життя, закам'янівши в позі, яка стала у світовому балеті символом безсмертя балерини Анни Павлової. Хореографічну композицію "Лебідь, що помирає" створив на музику Сен-Санса славетний балетмейстер Фокін спеціально для неї.
Коли Сен-Санс побачив свого "Лебедя" у вико¬нанні славетної балерини, він захотів зустрітися з нею, щоб сказати: "Мадам, завдяки вам я зрозумів, що дійсно написав безсмертну музику!"
...Уже перші зарубіжні гастролі забезпечили Анні Павловій славу. 1907 р. вона дебютувала в Стокголь¬мі. Після вистави до самого готелю за екіпажем ба¬лерини мовчки йшов натовп глядачів. Люди не аплодували, не перемовлялись, оберігаючи спокій танц¬івниці. Вони не розійшлися й тоді, коли Анна опини¬лась у своєму номері. Покоївка підказала балерині, що варто, вийшовши на балкон, подякувати прихиль¬никам. Анну зустріли овацією.
Сучасники писали, що секрет неповторності балерини Павлової полягав у винятковій полягав щирості, безпосередності природності. Анна й полюбила так само щиро й природно, як танцювала на сцені. По¬любила незрадливо й назавжди.
Коли Анна Павлова познайомилась з Віктором Дандре, вони були людьми полярних соціальних кла¬сів. Він — виходець із старовинної аристократичної французької родини, взірцевий представник "золо¬тої молоді" Петербурга, дженджуристий багатій. Во¬на — дочка швачки й солдата, нікому не відома дів¬чинка з кордебалету.
Найперші спогади Анни — дерев'яна халупа на околиці Петербурга, де вони жили удвох з матір'ю. Батька Анна не пам'ятала — Матвій Павлов, простий солдат, помер, коли дочці виповнилося два роки, не полишивши ні орденів, ні спадщини.
Незважаючи на жорстокі злидні, мати, швачка, яка "підробляла ще й пранням, як могла пестила свою дитину: то шоколадним яєчком на Великдень, то ялин¬кою з золотими горішками на Різдво. Коли дівчинці виповнилося вісім, мати оголосила: вони поїдуть у Марийський театр!
Побачене й почуте приголомшило дитину. Коли хлопчики й дівчатка танцювали "Вальс квітів", мати жартома запитала:
— Чи не хотіла 6 і ти так танцювати?
— Ні. Я танцюватиму, як ота дама, що зображує Сплячу Красуню. Колись я затанцюю саме в цьому театрі.
Мати поблажливо всміхнулась, звичайно, не пі¬дозрюючи, що Анна справді знайшла своє покликан¬ня. З тієї миті дівчинка "занедужала" театром.
Після її гарячих сліз та настійливих прохань мати відвела таки дочку до балетної студії. Того року її не прийняли. Та з 10 років вона вже учениця імператор¬ської балетної школи. Кар'єра Анни в Петербурзі бу¬дувалася за типовою схемою: випускні іспити, кор¬дебалет, надія на сольні партії... Вона була стрункою, гнучкою, граційною, мала чудову міміку. А ще здавалась якоюсь неземною, ніби аж невагомою.
Протегування гарненькій танцівниці було для Вік¬тора лише втіхою. Він винайняв для неї розкішне помешкання, обладнав у ньому танцклас. Такі витрати Віктор цілком міг собі дозволити. Але одружитися? Нізащо! Життя — не казка, в якій Принц одружується з Попелюшкою.
Становище утриманки боляче вражало Анну. Хто вона: кріпачка? невдаха? авантюристка? Для само¬ствердження почала наполегливо працювати. Стимулом стало самолюбство.
1909 р. Сергій Дягильов, талановитий юрист, тон¬кий шанувальник мистецтва, відкрив російський опер¬но-балетний сезон у Парижі. Анну Павлову з Дягильовим познайомив Віктор Дандре. Для участі в паризьких сезонах балерина потребувала вишуканого й дорогого гардеробу. Дандре пішов на значні витрати, у результаті яких опинившись... на лаві підсудних. Виснажливий судовий процес тривав більш як рік. Не дуже кмітливий у таких справах Дандре не вніс потрібної суми для вне¬сення застави, тому й опинився у в'язниці.
Усе, що сталося з Віктором, Анну відтепер не обходило. Сучасники зробили висновок: кохання-скінчилося разом з грішми покровителя. Нічого не спростовуючи, Анна виїхала з дягильовською тру¬пою за кордон. У Парижі вона та її партнер Вацлав Ніжинський сягнули небаченого успіху. Дягильов вів переговори про гастролі не лише в Європі, а й у Америці та Австралії. Несподівано Анна зраджує йо¬го, підписавши надзвичайно вигідний контракт з найвідомішим театральним агентством у Лондоні. Одер¬жавши аванс, несподівано для всіх переказує гроші як заставу для визволення з в’язниці Віктора Андре і викликає його до себе.
У Парижі Анна й Віктор таємно обвінчалися. Вона категорично заборонила йому навіть мріяти про оп¬рилюднення їхнього шлюбу. Тепер вона ПАВЛОВА! Їй смішно навіть уявити себе якоюсь там мадам Дан¬дре! А він, Віктор, просто буде при ній!Павлова не просто любила свого чоловіка — обо¬жнювала. Його життя поруч з видатною балериною перетворилося на самопожертву. Він став не лицю координатором усього її професійного життя, а й "еко¬номом" у величезному будинку, стежачи за тим, щоб усі забаганки дружини виконувалися негайно. Час від часу Павлова підбивала підсумки: "Підходящий для дружини чоловік — те саме, що для танцю музика".
З 1912 р. в Павлової й Дандре організувалася власна постійна балетна трупа. У передмісті Лондона вони орендували величезний особняк з колона¬ми. Тераса будинку виходила на став, де плавали лебеді, а серед них улюбленець Анни — білосніжний красень Джек, що часом, як собака, перевальцем ту¬потів англійським парком за господинею.
Балерина була заборонною. Вина жахалася гро¬зи, чорних кішок та порожніх відер. Якось, замилувавшись кущем розкішних чайних троянд, Анна ска¬зала: "Коли цей кущ помре, і я помру. Точно це знаю".
На жаль, ці слова виявилися пророчими. Коли, застудившись на гастролях у Гаазі, Анна занедужала, квіти вкрилися іржавими плямами і за кілька дні зів’яли. Через три дні, восьми днів не доживши до свого п'ятдесятиріччя, видатна балерина Анна Пав¬лова померла.
Свої останні слова вона промовила, піднявшись з постелі і ніби готуючись встати. Цілком чітко й стро¬го вона наказала: "Приготуйте для мене костюм Ле¬бедя" .
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь. 1.Найвідоміша партія балерини Анни Павлової -
а) Одетта в "Лебединому озері" Чайковського;
б) Одилія в "Лебединому озері" Чайковського;
в) "Либідь" у композиції на музику Сен-Санса.
2.Побачивши свій твір у виконані Павлової, композитор сказав:
а) "Завдяки вам я зрозумів, що обезсмертив своє ім'я!"
б) "Завдяки вам я зрозумів що написав безсмертну музику”.
в) "Завдяки вам я зрозумій, що балет безсмертний!"
3. Найперший балет, який пробачила на сцені восьмирічна Анна, це
а) "Лебедине озеро" Чайковського;
б) "Спляча красуня" Чайковського;
в) "Жизель" Адана.
4. Найперший успіх Анні Павловій забезпечили зарубіжні гастролі
а) 1907 р. в Стокгольмі;
б) 1908 р. в Парижі;
в) 1909 р. в Лондоні.
5. Сучасники писали, що секрет балерини Павлової по¬лягав у
а) гранично відпрацьованій техніці виконання;
б) природній красі й граційності;
в) винятковій щирості, безпосередності й природності.
6. Обранець Анни Павлової Віктор Дандре був
а) відомим балетмейстером;
б) організатором театрально-балетних сезонів у Парижі;
в) представником "золотої молоді" Петербурга.
7. Шлюб Анни Павлової з Дандре був неможливим через
а) соціальну нерівність;
б) вікову нерівність;
в) небажання самої Анни.
8. Найбільшого успіху Анна Павлова досягла, танцюю¬чи в Парижі із
а) Сержем Лифарем;
б) Вацлавом Ніжинським;
в) Маріусом Петіпа.
9. Дня порятунку порятунку Віктора Андре Павловій довелося підписати контракт з
а) Дягильовим у Парижі;
б) балетним агентством в Америці;
в) театральним агентством у Лондоні.
10. З 1912 р. в Павловоі сформувалася постійна балет¬на трупа в
а) Парижі:
б) Лондоні;
в) Петербурзі.
11. Видатна балерина померла у віці
а) 40 років;
б) 40 років;
в) 50 років.
12. У тексті виділено такі риси славетної балерини, як
а) енергійність, ініціативність, уміння пристосовуватись;
б) цілковита відданість сцені/професійний фанатизм;
в) гідність, наполегливість, вірність