Особливості культури поведінки, правила етикету, етикет службовця і працівника навчального закладу
Культура поведінки – це складова частина культури людини, яка виступає зовнішнім проявом духовного багатства особистості та її внутрішнього світу.
Культура поведінки – це сукупність форм поведінки людини, праці, побуту, спілкування і іншими людьми, де знаходять зовнішнє відображення моральної та естетичні норми поведінки.
В широкому плані поняття культура поведінки об’єднує всі сфери зовнішньої і внутрішньої культури людини, куди входить:
1)етикет, правила поводження з людьми і поведінки в громадських місцях;
2)культура побуту, що включає характер особистих потреб та інтересів, відносин людей поза роботою, організація особистого часу, гігієну, естетичні смаки у вигоді предметів споживання, естетику виразу обличчя, рук і тіла;
3)культура мови – вміння грамотно, якісно і красиво висловлювати думки не вживаючи вульгарних виразів та інше.
Важлива складова частина культури поведінки – етикет містить такі вимоги, які набувають характеру строго регламентованого церемоніалу, в дотриманні яких мають особливе значення певна форма поведінки.
Етикет – це сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву ставлення до людей, тобто порядок проведення певної церемонії.
Етикет має конкретно-історичний характер, він є соціально-зумовлений. Виникнення етикету пов’язане з досягненнями у галузі матеріальної культури з появою особливих надлишкових засобів, аксесуарів, предметів, що використовувалися для задоволення потреб у їжі, одязі, пересуванні.
Правила етикету мають утилітарний характер, упорядковуючи користування засобами громадських комунікацій, сферою обслуговування, етикет допомагає зберегти здоров’я охороняє нервову систему, забезпечуючи задоволення.
Крім історичного, соціально-класового характеру етикет має тієї етно-національної колори, який складався протягом усього періоду формування тієї чи іншої нації.
Певні особливості склалися в етикеті українського народу і в процесі історичного розвитку він змінювався.
Серед культури взаємовідносин виділяється:
1)ввічливість – форма взаємовідносин з оточенням як знайомими і близькими так і незнайомими, куди відноситься доброзичливість, коректність;
2)тактовність – почуття міри. Яке необхідно зберегти у розмові в особистих і службових стосунках, умінні відчувати межу, переступивши яку можна незаслужену образити людину;
3)скромність – риса культури взаємовідносин, яка виявляється вмінні були самим собою і з якою пов’язана просто так у відносинах з людьми;
4)точність – означає вміння відповідати за своє слово, а також точне вираження своєї думки.
В цілому ці риси людини формують її – стиль поведінки – сукупність норм, правил поведінки, які притаманні даному індивіду залежно від його моральних, естетичних, політичних, професійних поглядів, інтересів, настанов та життєвої позиції.
2.В сучасному світі склалися такі загальні правила етикету:
1.Уміти бути уважним до людини в усіх ситуаціях, які хоча б якось об’єднують її з вами, бачити і помічати її, виявляти цю увагу до неї зовнішніми знаками доносячи їх до людини.
2.Ввічливо звертатися з проханням про будь-яку послугу і самому подякувати за таку послугу.
3.Співчувати людині у її невдачах, поділяти з нею радість успіху, виявляючи їй свої послуги і допомогу у можливих формах.
4.Берегти робочий і вільний час інших людей, не марнувати його повільними беззмістовними розмовами і ні в якому разі не примушувати людину чекати на тебе.
5.Розмовляти мовою, зрозумілою більшості присутніх (усі), не допускати перепитування за присутності інших або є розмови незрозумілою їм мовою.
6.Не сміятися безпричинно за присутності людини, не давати їй приводу гадати, ніби ви смієтеся з неї.
7.Намагатися не помічати фізичних вад людини, не розглядати і не розпитувати про них.
8.Не допускати ніяких погроз щодо людини, тим більше – фізичних дій.
9.Бути терплячим до інших думок, смаків, не допускати приниження людської гідності того, чиї смаки не відповідають вашим.
10.Терпляче вислуховувати того, хто говорить, не перебивати його і виявляти інтерес до його думки.
11.Не нав’язувати співрозмовникові тему розмови про себе як найцікавішу, прагнути більше запитувати і слухати ніж говорити самому.
12.Не підкреслювати своєї шляхетності і жертовності у зробленій вами послузі, якою б важливою і значною вона не була, покажіть, що ви робите її легко, з задоволенням, без думки про взаємну віддяку.
13.Дбати про свій зовнішній вигляд, охайність і чистоту, пам’ятаючи, що неохайність, недбайливість і не увага, до себе це форма, неповаги до інших людей, зневага до їх думки.
14.Не привертати до себе уваги екстравагантністю зовнішнього вигляду.
Ці правила відбувають загальну форму поваги до людини.
3.Людина, яка навчається або працює в першу чергу повинна виконувати всі правила внутрішнього розпорядку, які існують у цьому навчальному закладі.Найістотніша вимога службового етикету це дисциплінованість – нормативна умова сумлінного ставлення до праці, а також свідчення високої професійної культури.
Правила етикету вимагають виявляти дружню увагу і турботу до особистих потреб, колег і підлеглих.
Особливості етикетних відносин педагогічного працівника повинні будувати на моральних засадах. Слід відмітити, що у відносинах між керівником і підлеглих педагогам і студентам необхідно дотримуватися таких вимог:
1.Пам’ятає ім’я та по батькові своїх підлеглих, завжди вітається з усіма;
2.Не зриває гнів на інших, особливо, якщо він знервований або у нього поганий настрій;
3.Не підвищує голос під час розмови;
4.не нагадує багаторазово підлеглому про зроблені ним помилки і вміє визнавати свої;
5.уміє цінувати жарт і посміятися разом з усіма;
6.Уміє в міру можливостей відгукнутися на прохання підлеглих особистого характеру;
7.ввічливо звертається до підлеглих з діловими дорученнями.
8.уміє бути досить толерантним до окремих недоліків своїх підлеглих у повсякденній роботі.
Засвоєння цих норм і правли етикету дозволить майбутньому спеціалісту легко влитись в трудовий колектив, правильно побудувати службові відносини, сприятливе швидкому оволодінню ним професійних навичок і допоможе стати справжнім фахівцем і культурною людиною.