Мистецтво одягатися по-діловому

Вступ

Bci знають прислів‘я "Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму". При цьому підкреслюється, що розум, звичайно, - це головне, але зустрічають все ж таки по одягу...

Форма одягу - найкраща характеристика людини, це свого роду ієрогліф, що відображає особистість зі всіма, як кажуть, звичками i нахилами. Естетика костюму має не менше значення в житті людини, ніж естетика поведінки. Неохайність в одязі рівноцінна моральному самогубству. Вміння одягатись відноситься як до науки i мистецтва, так i до звичок та почуттів. I як говорив Оноре де Бальзак "Справа не стільки в костюмі, скільки в умінні його носити".

1. Значення одягу в ділових стосунках

Феномен моди, що глибоко проникає в повсягденне життя, перш за все асоціюється з одягом. В умовах сучасного темпу життя людина багато часу проводить за роботою, а дозвілля нерідко поділяє з колегами та знайомими, що можуть згодом опинитися в ролі ділових партнерів. Тому дуже важливими стають дослідження, що вивчають сприйняття зовнішнього вигляду людини та його впливу на ділові стосунки.

Перше враження, що складається у оточуючих при погляді на люину, формується продовж 10-20 секунд з початку контакту. За цей час можна встигнути отримати інформацію про вік, соціально-економічний стан, належність до певної соціальної групи та прфесії, систему життєвіх цінностей, навички у міжособистістних відносинах. В результаті такого експрес-аналізу у оточуючих формується настанова для використання адекватного зразку поведінки, що панує в соціумі. Про це свідчать результати експеременту, в ході якого характеристика однієї і тієї ж людини змінювалася в залежності від нового вбрання та зачіски. Одже, первинне вреження може зумовити подальший розвиток сприймання суб’єкта та відношення до нього оточуючих.

Слід відзначити рад досліджень, що узагальнюють досвід вивчення моди з погляду ролевого спілкування. В історії багато пикладів, що ілюструють обмеження або цілеспрямований підбір та “канонізацію” певного виду одягу. Використання спеціального одягу завжди було засобом для отримання бажаної предбачуваної реакції оточуючих згідно з запрограмованим змістом соціальної ролі суб’єкта. При цьому одяг являє собою швидкісний невербальний сигнал, для сприйняття ти обробки якого потрібно дукілька секунд, після чого може бути використаний адекватний зразок поведінки об’єкту впливу (наприклад, дружнє рукостискання чи низький уклін). Говорячи про вплив одягу на сприйняття людини соціумом, слід підкреслити зворотній ефект: вплив одягу на свідомість ії володаря, в результаті чого покращується адаптація до нової ролі та надбання специфічних якостей, що їй притаманні.

До інформативних компонентів одягу окрім його видів обов’язково слід додати колір, силуетну, конструктивну лінію, лінію малюнка тканини та її фактуру. Дослідження оцінки особистості через вибір суб’єктом певних кольорів є цікавим підгрунттям для вивчення сприйняття кольору спеціалістами, що створюють модний одяг.

Якщо говорити про створення моделі оптимального іміджу згідно зі стратегіями ділового спілкування, слід приділити увагу вивченню мотивації суб’єктів спілкування. Залежно від мотивації, що конкретизує характер створюваного чи змінюємого іміджу, а також при виявленні конкретних адресатів іміджу, можна більш ефективно використовувати весь арсенал інших перелічених методик та надбаннів у галузі створення бажаного враження.

Оскільки, як було зазначено вище, сучасні ділові стосунки не обмежуються робочим часом, а при теперішньому рівні розвитку комунікації саме поняття робочий час стає досить умовним, слід враховувати чітку тенденцію до уніфікації в моді. Ця тенденція останнім часом приносить більше шкоди, аніж користі, якщо говорити про стирання умовностей етикету та массовий занепад смаку серед широких кіл споживачив модного одягу. Це пизвело до створення еклектичного стилю в одязі, але частіше за все він межує з кічем. В пострадянському просторі ця тенденція має економічне підгрунття, але ж всі кризи минають – час верішувати їх соціально-психологічні наслідки.

2. Діловий одяг для чоловіків

Hixтo не буде заперечувати, що стиль одягу чоловіка впливає на його ycпix у ділових колах, а правильно вибраний костюм сприяє створенню його іміджу.

Розвиток ділового стилю в чоловічому одязі подібний, швидше, до спокійної річки, ніж до примхливого потоку. Ділові кола не надто страждають від випадкових впливів, i тому костюм бізнесмена досить консервативний.

Чоловік повинен бути:

•сoлiдним i впевненим в co6i,

•діловим i привабливим,

•порядним, що викликає довіру,

•не без претензій на вишуканість i елегантність.

Мистецтво поєднання елементів костюму, як відмічав визнаний спеціаліст у діловому одязі Дж.Т. Моллой, завжди повинно враховувати колір, лінію, фактуру i стиль. Невдале комбінування кольору може зробити зовнішність людини невиразною (світло-сірий костюм, блакитна сорочка, світло-блакитна краватка) чи зухвало крикливою (жовтогаряча краватка з малюнком, зелена сорочка).Лінія. Це не стільки загальний силует одягу, скільки загальне направлення ліній на піджаку, сорочці, краватці. На костюмі це або вертикальні смуги, або клітинка. Рекомендуються краватки без малюнка, з абстрактним малюнком або з чітко направленими смугами - горизонталь ними, вертикальними, діагональними. Різноманітний напрямок ліній може мати i малюнок сорочки.

Основні рекомендації: лінії елементів одягу не повинні різко перетинатися одна з одною, але й не повинні зливатися.

Стиль. Перше, що потрібно тут врахувати, - це відповідність стилів різних елементів одягу. Дуже дисгармонійно, наприклад, буде виглядати консервативний костюм у сполученні зі спортивною сорочкою в клітинку. Також безглуздим буде сполучення костюма з широкими лацканами i вузької краватки.

Єдності стилю легше всього домогтися, вибираючи однотонні елементи гардеробу. Багато чоловіків вважають, що такі комбінації нудні i непривабливі. Це не так. Якщо чоловік одягнутий, наприклад, в темно-синій костюм, білу сорочку i темно-червону краватку, то у нього гарний смак. Тому одноколірний костюм повинен бути основним елементом одягу ділового чоловіка. Такий костюм добре поєднується з однотонною гамою i малюнками інших елементів одягу, що полегшуе вибір правильної комбінації: костюм - сорочка - краватка. Костюм може бути темно-синім, сірим, коричневим.

3 однотонним костюмом поєднується будь-який малюнок сорочки. Якщо ж сюди додати i однотонну краватку, тоді будемо мати прекрасне тpio: однотонність - малюнок - однотонність. Треба пам‘ятати, що ніколи не поєднуються однакові малюнки, їx завжди треба розділяти однотонним елементом. Наприклад, мають чудовий вигляд однотонний сірий костюм, світла сорочка з темно-червоними смугами, однотонна cipa краватка, яка повторюе колір костюма. У наведених прикладах краватка повністю повторює колір одного з елементів, а поєднання костюма i сорочки досить привабливе. В інших випадках, якщо комбінація костюма i сорочки бліда, то її можна оживити контрастною краваткою. Наприклад, сірий костюм, блакитна сорочка i темно-червона краватка.

Отже, для однотонного костюма ми маємо три основні ваpiaнти:

однотонна сорочка - однотонна краватка;

сорочка з малюнком -- однотонна краватка;

однотонна сорочка - краватка з малюнком.

З костюмом у смужку не слід одягати сорочку в клітинку, тому що вони дисонують зі смугами костюма i не поєднуються з його діловим серйозним стилем. Тут більш доречі однотонна блакитна чи біла сорочка, а смуги на костюмі i поєднання їx кольору із сорочкою освіжають загальний вигляд.

Смугастий костюм i смугаста сорочка - також "граюча" комбінація, якщо смуги одного з її елементів не надто строкаті i не виділяються. Важче знайти правильне поєднання у випадку, коли i костюм, i сорочка, i краватка мають малюнок. "Не працює", наприклад, варіант з яскраво вираженими смугами на костюмі i такими ж яскравими діагональними смугами на краватці. Виграшним таке поєднання буде, коли окремі смуги менш виражені. До смугастого костюма з однотонною сорочкою більше пасують краватки в горошок, з ромбиками, трикутниками тощо.

Для костюма в клітинку сорочка повинна бути тільки однотонною, краватка - без чіткої направленості малюнка або одноколірною. Наприклад, синій костюм нудних барв освіжить яскраво-блакитна сорочка, особливо якщо вона буде в тон клітинкам костюма. Гарного ефекту можна досягти світло-сірою чи блакитною краваткою.

Цікаво, що поеднання коричневих і синіх кольорів надає зовнішньому вигляду авторитетності і солідності. Можливий такий варіант: коричневий чи синій костюм в клітинку, блакитна сорочка i краватка з абстрактним малюнком синіх i коричнсвих тонів.

Для костюма бурих чи золотистих кольорів в поєднанні з нейтральною білою сорочкою підійде краватка, що підкреслює буру чи золотисту складову костюма.

В ділових ситуаціях не слід надавати перевагу одягу яскравих забарвлень, оскільки такий костюм привертає до себе увагу i вимагає особливо вибагливого смаку i певного досвіду.

Від поєднання сорочки з краваткою змінюється загальний вигляд будь-якого костюма. В літньому вapiaнті найкраще світлий костюм-трійка, світла однотонна сорочка, темна краватка. Ефект - незвичайна свіжість зовнішнього вигляду в поєднанні з діловитістю. Непоганий i спортивний варіант: такий же костюм без жилетки i яскрава краватка-метелик.

Краватка - це головний показник смаку i статусу чоловіка, тому при її виборі необхідно:

Покладатись тільки на себе.

Довжина краватки повинна бути такою, щоб у зав‘язаному вигляді вона досягала до пряжки поясу.

Ширина краватки повинна відповідати ширині лацканів піджака.

Кращий матеріал: шовк, шерсть i бавовна. Дуже гарно виглядає синтетична тканина "під шовк" чи її суміш з шовком.Гладенький шовк трохи блищить, а плетений не має блиску. Шовкові краватки пасують до різних тканин i підходять до різних ситуацій. Шерстяна в‘язана краватка більше підходить до спортивного одягу. Краватка із шерстяної тканини - до теплої спортивної куртки. Краватка з тонкої шерсті, хоч i схожа на шовко-ву, але на відміну від неї не блищить, що надає їй менш манірного вигляду. Краватки з бавовняної тканини повинні бути легкими i за кольором, i за вагою. Їх носять влітку. Краватки з льону також гарні, але вони швидко втрачають вигляд; віскозні - швидко втрачають форму i виглядають жалюгідно.

3. Одяг для жінок

"Немає невродливих жінок,

є жінки, які не знають, як зробити себе вродливими".

Ж. де Лабрюйер

Tunoвi помилки. Дослідження показують, що не тільки чоловіки, але й жінки немов навмисне одягаються так, щоб зазнати фіаско.

Жінки в одязі припускають три головні помилки:

•дозволяють індустрії мод цілком визначати вибір свого одягу;

•схильні перебільшувати значення своєї власної привабливості;

•дозволяють своєму соціальному походженню впливати на манеру одягатися.

Дехто невірно вважає, що жінці, щоб досягти службового ycnixy, потрібно наслідувати в одязі чоловіків. Звичайно, нічого поганого немає, коли жінка одягнута у брючний костюм із синтетики. Але дослідження показують, що такий костюм не сприятиме діловому ycnixy. Інша справа - гарний костюм зі спідницею (з натуральних тканин). Biн підкреслює авторитет жінки i її високий життєвий рівень.

Спідниця повинна бути темного кольору на щільному поясі, краще із шерсті.

Для ділової жінки менш придатна сукня, але якщо вона її одягає, то кращим кольором сукні вважається темно-синій, коричневий, сірий, світло-сірий. Менше підходять зелений, яскраво-жовтий, ніжно-голубий, світло-рожевий.

Названі кольори визначені для однотонної тканини без малюнка, якій надається перевага.

Деякі гадають, що одяг створює жінку. Звичайно, це не зовсім так. I чоловіку, i жінці для ділового ycпixy необхідні також розум, освіта, честолюбство, стимули.

У жіночому одязі більш, ніж в чоловічому, відображається її індивідуальний стиль i особистий характер. У відомій казці "Попелюшка" ycnix мала не сукня, а дівчина у сукні. І яку б сукню не одягла А.Кареніна у Л.Толстого, було видно жінку, а не сукню. Хоча буває i так, що на окремій людині одяг видно, а самої людини - немає.

Зачіска, макіяж, біжутерія повинні гармонійно доповнювати діловий костюм. Зачіска має бути строгою, але разом з тим елегантною. Прикрас повинно бути якомога менше, але в той же час не можна від них відмовлятися зовсім. Носити краще дорогі прикраси. Косметика повинна бути помітною із близької відстані. Парфуми слід використовувати у такій кількості, щоб їx запах лише трохи відчувався. I, звичайно, це мають бути дорогі парфуми відомих фірм.

Висновки

Дехто вважає, що діловий костюм — це найпохмуріша деталь гардеробу, і ставляться до нього як до обов’язкової програми – без натхнення. І цілком даремно. Адже психологи стверджують, що саме костюм ( разом з діловими якостями його господині, звісно) може впливати на кар’єрний ріст.

Хороший костюм це не лише «лого» на підкладці – стверджує львівський модельєр одягу Наталія Вавринчук.

Діловий костюм — це, по-перше, хороша тканина, модний дизайн і, звичайно, якісне пошиття. Саме тому ділові костюми не коштують дешево. Та й жінка, котрій за 40, не дозволить собі одягатися дешево. Чим старша бізнес-леді – тим дорожчий її костюм. Це – аксіома.

Наступне правило ділової моди звучить так: статус жінки зростає прямо пропорційно довжині силуету. До речі, у багатьох серйозних закладах, котрі славляться своїм корпоративним стилем, жінки носять спідниці тільки довжиною до середини коліна, а взуття – на середньому каблучку.

Але це – лише правила. Їх, звісно, можна дотримуватися, а можна – ігнорувати. Та перш, ніж їх порушити, треба їх просто знати.

Отже, костюм. Це здебільшого піджак і спідниця. Цей одяг вважається денним. Піджак зі штанами більше пасує до другої половини дня. Універсальний варіант — сукня-футляр з коротким рукавом і подовжений піджак. У ділової моди є й кольоровий нюанс. У всьому ансамблі не повинно бути більше трьох кольорів. Найбільш ділова кольорова гама – чорно-біла, всі відтінки синього, кава з молоком і сірий колір.

Та щоб ви не одягнули, все ж «марку тримати» — вам!

Використана література:

1.Истоки имиджа / Петрова Е.А., Коробцева Н.А. - М., 2000.

2.Гофман А.Б. Мода и люди. Новая теория моды и модного поведения. М.: Знание, 1994.

3.Драгунский В.В. Цветовой тест личности. Москва - Минск. - АСТ Харвест, 2003.

4.Маценко В.Ф. Имидж: психология создания. Киев. Эльга. Ника-Центр.2002.

5.Палеха Ю.І. та ін. Етика ділових стосунків. – К., 2000.