ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ОБ’ЄДНАНЬ СТОСОВНО НОВОГО МІЖНАРОДНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОРЯДКУ

ЗМІСТ:

1.Вступ

2.Інформаційні технології в діяльності ООН

3.Проблеми інформації у світі. Взаємозв’язок ПРК і КР:

a.Політичні аспекти

b.Юридичні аспекти

c.Техніко-фінансові аспекти

4.Всесвітній порядок в галузі інформації:

a.Політичні аспекти

b.Юридичні аспекти

c.Техніко-фінансові аспекти

5.Висновки

ВСТУП

Аналізуючи останні дослідження у сфері міжнародних відносин, що стосуються, зокрема, взаємодії головних акторів світової арени, можна зробити висновок про відносне зменшення ролі держав у визначенні структури та особливостей функціонування світового порядку. Це пов’язано з прискоренням процесів глобалізації, що супроводжуються появою проблем, розв’язати які на національному рівні неможливо. У таких умовах певною мірою збільшується значення міжнародних об’єднань – міжнародних організацій, які на основі об’єднання ресурсів та потужностей окремих країн, утворюють інституцію нового якісного порядку, здатну оперативно реагувати на процеси в світовому суспільстві. Така оперативність є тим більш потрібною в умовах незнаної раніше динаміки цих процесів, яка збільшує середовище невизначеності і ускладнює процес прийняття рішень, що стосуються співтовариства в цілому.

Інформаційні технології в діяльності ООН

Сучасні технології неминуче гратимуть винятково важливу роль у підготовці ООН до розв'язання проблем XXI ст. Швидкий прогрес в об¬ласті комунікаційно-інформаційних технологій зумовлює появу нових методів компонування, передачі та використання інформації. Приєд¬нуючись до тріади традиційних засобів масової інформації (ЗМІ) - пре¬си, радіо й телебачення, - цей новий, четвертий, засіб привертає своїми перевагами: оперативністю, скороченням витрат та можливос¬тями прямого виходу на ширші аудиторії: такі, як молодь і особи, що відповідають за формування політики. Хоча інформаційна технологія усе ще знаходиться на ранніх етапах свого розвитку, вона швидко стає незамінним інструментом комунікації між усіма країнами й народами.

Департамент публічної інформації (ДПІ) ООН одним із перших скористався можливостями, наданими інформаційними технологіями, у своїх пріоритетних напрямах роботи. Життєво важлива інформація про діяльність ООН, глобальні статистичні дані, тексти міжнародних дого¬ворів, резолюцій та інші повідомлення для преси, поширення яких у свій час потребувало кількох годин і навіть днів, тепер вільно доступні на сайтах ООН у Всесвітній інформаційній мережі.

Використання інформаційних технологій обумовлює суттєву зміну комунікаційної стратегії ООН та організаційних засад її внутрішнього управління. Воно сприяє також встановленню тісного зв'язку між ООН та її партнерами, включаючи уряди, засоби інформації й громадянське сус¬пільство, у справі зміцнення миру та взаєморозуміння між країнами світу.

Разом з тим, інформаційні технології все ще не стали загально¬доступними, оскільки названі зміни дотепер відбувалися, головним чи¬ном, в окремих, найрозвиненіших регіонах. Завданням міжнародного співтовариства є забезпечення вільного доступу до будь-якої інформа¬ції, всебічне сприяння тому, щоб перевагами нових інформаційних технологій могло скористатися якомога більше країн.

Ефективна інформаційна діяльність не може здійснюватися без приділення першочергової уваги розвиткові технічного забезпечення та використанню новітніх технологій. З огляду на це в багатьох своїх ре¬золюціях Генеральна Асамблея ООН пропонувала ДПІ в контексті своєї ролі, а також завдань функціонування та методів роботи, впро¬ваджувати сучасні технології для збирання, підготовки, збереження та поширення інформаційних матеріалів.

Ще в 1989 р. ДПІ розпочав здійснення широкої програми модерні¬зації своїх засобів зв'язку, насамперед електронних, із усіма регіонами світу, а також створення мережі поширення інформації. Значно розширився обмін інформацією між центральними установами та відділеннями на місцях, що дозволило регіональним центрам швидко поширювати нову інфор¬мацію в тих районах, які вони обслуговують.

Здійснюються заходи щодо розширення співробітництва з неуря¬довою організацією "Global Education Motivators" для поширення інфор¬маційних матеріалів ООН через різні комп'ютерні мережі, обміну даними з використанням Інформаційної служби ООН (ЮНІСЕР).

В 1989 р. були запроваджені у дію програми , до яких були введені списки осіб, які підтримують зв’язок з ДПІ, а також інформація про рух і поширення інформаційних матеріалів.

У 1992 р. Департамент почав застосовувати для зав'язку з інфор-маційними центрами та іншими периферійними відділеннями ООН но¬ву цілком комп'ютеризовану систему. Вихідні матеріали за профілем суспільної інформації обробляються тепер за допомогою комп'ютерної програми, що забезпечує їх автоматичне поширення електронною по¬штою, телексом чи телефаксом.До середини 1994 р. було комп'ютеризовано понад 60 інфор¬маційних центрів ООН. Упродовж 1992 р. доступ до електронної пошти одержали інформаційні центри ООН у Делі, Ісламабаді, Празі, Каїрі та Порт-оф-Спейні, після чого число таких центрів досягло 31.

Сьомою офіційною мовою ООН все частіше стає "мова електро¬ніки". Інформаційні матеріали ДПІ поширюються нині через електронні мережі, що їх використовують як базову інфраструктуру мережі Інтер-нет, Агора та служба Програми розвитку ООН “Гоуфер". За¬стосування, зокрема, останньої дозволило ДПІ вийти на величезну аудиторію більш ніж у 40 країнах світу. ДПІ робить все нові кроки в електронно-інформаційному напрямку. Так, новим досягненням Депар¬таменту стало створення Відділу радіобюлетеня, що застосовує комп'ютеризовану систему аудіоновин. Вона надає доступ до останніх новин ООН за допомогою звичайного телефону.

Однак ООН треба приділити належну уваги проблемі, яку можна визначити як електронний бар'єр.

Доступ до інформаційних і комунікаційних технологій тягне за со¬бою величезні швидкі й очевидні вигоди для країн, що розвиваються. Проблема інформаційних технологій обговорювалася у 2000 р. на різ¬них етапах засідань високого рівня сесії Економічної та Соціальної Ра¬ди (ЕКОСОР), на Самміті тисячоліття, безпосередньо на самій Генера¬льній Асамблеї тисячоліття. Ця проблема стала також провідною те¬мою самміту Північ-Південь у Гавані і була одною з пріоритетних тем саммітів Європейського союзу в Лісабоні та Групи "восьми" на Окінаві. Внаслідок співробітництва ЕКОСОР і групи експертів з діловими колами та неурядовими організаціями (НУО) створилося переконання, що інфор¬маційні технології можна використовувати для прискорення розвитку й поліпшення інтеграції країн, що розвиваються, у світову економіку.

У декларації міністрів "Роль інформаційних технологій у контексті глобальної економіки, що базується на знаннях", яку було прийнято ЕКО¬СОР на її сесії 2000 р., вміщено рішучий заклик до погоджених дій на на¬ціональному, регіональному та міжнародному рівнях для того, щоб пере¬стрибнути "цифрову прірву" і поставити інформаційно-комунікаційні тех¬нології на службу розвитку в інтересах усього людства. Було підкреслено необхідність переборення основних труднощів - таких, як відсутність не¬обхідної інфраструктури, можливостей капіталовкладень, низькі рівні осві¬ти, охоплення системою зв'язку, які перешкоджають залученню більшої частини населення країн, що розвиваються, до користування наслідками революції в інформаційних і комунікаційних технологіях.

Створення в Інтернет інформаційних ресурсів, орієнтованих на місцевих користувачів, і МОЖЛИВОСТЕЙ вільного доступу до них пересіч¬них людей, допоможе виникненню різноманітного культурного й мовно¬го кіберпростору і буде сприяти широкому та стабільному використан¬ню Інтернету. Інфраструктура ООН, зокрема ЕКОСОР, може відіграва¬ти ключову роль у забезпеченні координації й послідовності зусиль, що започатковані. Ці структури надають підтримку національним заходам, виступають як міжнародний форум, роблять внесок у систематичне вивчення впливу інформаційних технологій та спрямовують дії щодо подолання "цифрової прірви" у світовому масштабі.

Згадана декларація закликає міжнародне співтовариство розпо¬чати ініціативні кроки з метою термінового сприяння програмам активі¬зації співробітництва, більш активного вивчення можливостей додат¬кового фінансування заходів в області інформаційних технологій, зме¬ншення вартості пристроїв для користування Інтернет у країнах, що розвиваються, і сприяння навчанню у сфері інформаційних і комуніка¬ційних технологій. Обговорення цих проблем на засіданнях високого рівня знаменує собою лише початок майбутнього постійного процесу, пов'язаного з цією дуже складною областю. Етап засідань високого рі¬вня, що відкрився в ООН 5 липня 2000 р., був історичним з багатьох причин. Уперше на ньому були присутні глави держав. У ньому також взяли участь керівники низки міжнародних організацій, включаючи Міжнародний союз електрозв'язку та Всесвітню торгову організацію.

Спільні зусилля урядів, міжнародних ор¬ганізацій та приватного сектору мають ключове значення для розв'язання проблеми "цифрової прірви". Подоланню її сприяє вся сис¬тема ООН. У 1999 р. Програма розвитку ООН (ПРООН) прийняла на озброєння дієву стратегію підтримки національних партнерів. Ключо¬вими елементами цієї стратегії є: підвищення рівня інформованості щодо революційних змін в різних галузях знань; інформаційно-пропагандистська робота й розроблення відповідної політики; забезпе¬чення загального й такого, що не потребує великих коштів, доступу до телекомунікаційної інфраструктури Інтернет; всебічний розвиток націо¬нального інтелектуального людського потенціалу; збільшення числа інформаційних матеріалів, поданих місцевими мовами; пошуку творчих підходів до розв'язання проблем, що виникають.Зокрема, на регіональному рівні в контексті ініціативи "Інтернет для Африки" багато зусиль докладається для надання п'ятнадцяти країнам, розташованим на південь від Сахари, можливості підключення до Інтернет і нарощування потенціалу, потрібного для забезпечення функціонування відповідних технічних засобів. В Азійсько-Тихооке-анському регіоні в рамках Інформаційної програми в області розвитку для країн Азії та Тихого океану низці країн, включаючи Бутан, Східний Тимор, Лаоську Народно-Демократичну Республіку й Тувалу, надано допомогу стосовно підключення до Інтернету. ПРООН, діючи через свою Програму створення мережі для забезпечення стійкого розвитку і на основі партнерських зв'язків із приватним сектором, пропагує вільне використання загальнодоступних засобів програмного забезпечення і надає інформацію з питань стійкого розвитку багатьма мовами.

На сьогодні одним із найважливіших завдань загальної стратегії ООН є досягнення до 2004 р. ''глобальної з'єднуваності засобами зв'язку". Це не означає оснащення кожного будинку комп'ютером; йдеться про забезпечення для всіх розумного доступу до глобальних інформаційних систем, можливо, через адміністративні установи міс¬цевих органів влади, програми розвитку сільського господарства чи школи. Для розв'язання такого спадання потрібна величезна робота, але керівники ООН вважають цю мету реальною.

Не можна забувати й про те, що стрімкий розвиток високих тех¬нологій, інформатизації та телекомунікації, поряд із безсумнівними пе¬ревагами розширення можливостей для міжнародного співробітництва, створюють водночас передумови для виникнення принципово нової, інформаційної, конфронтації на міжнародній арені. Ця проблема висувалася на Самміті "великої вісімки" на Окінаві, де поряд з іншими документами була прийнята "Окінавська хартія глобального інформаційного співтовариства", що закликає "як в державному, так і в приватному секторах, ліквідувати міжнародний розрив у галузі інфор¬мації та знань". Важливість балансу доступу до інформації підкреслює й прийнята на Самміті тисячоліття "Декларація тисячоліття ООН", яка закріплює невід'ємне "право громадськості на інформацію", що випли¬ває із Загальної декларації прав людини. Людям потрібне створення такого сучасного глобального інформаційного суспільства, яке гаран¬тувало б загальний широкий доступ до інформації, вираження волі та рівну участь для всіх.

Залучення світу, що розвивається, до користування плодами ре¬волюції в області інформаційних технологій є важким завданням. Ос¬новні труднощі - у трьох ключових областях: комунікації, потенціалу та змісту.

Інформаційні технології мають соціальну значущість тільки тоді, коли вони легко доступні й дешеві. Отже, головним питанням є забез¬печення доступності інформаційних технологій для бідних. При на¬лежних механізмах регулювання приватний сектор може ефективно забезпечувати доступ до інформаційних технологій за прийнятними цінами у досить великих містах світу, що розвивається. Однак у мало-населених сільських і віддалених районах, через відносну бідність і ве¬лику вартість налагодження комунікацій, не можна покладатися винят¬ково на ринкові важелі. Якщо забезпечення загального доступу до ін¬формаційних технологій є довгостроковою метою, то найближчим за¬вданням стосовно країн, що розвиваються, має бути встановлення ко¬мунікацій не між окремими людьми, а між громадами.

Іншим важливим аспектом є потенціал. Технічна грамотність є обов'язковою умо¬вою, але треба виходити з того, що при навчанні не можна перестри¬бувати через етапи. Традиційна грамотність, оволодіння загальною базовою освітою, як і раніше, залишається передумовою розвитку. Тим самим, необхідним є створення при ООН установи, яка б займалася навчанням різних груп населення певних країн навичкам застосування інформаційної техніки.

Основа процвітання кожної нації в XXI ст. - знання й освіта, і осо¬бливо це стосується країн, що розвиваються. У сучасному світі основ¬на задача - знайти розв'язок наболілих проблем освіти, тому що нині освіта більш ніж коли-небудь необхідна для прогресу націй. У багатьох країнах, що розвиваються, рівень освіченості за останні піввіку значно зріс. Швидке зниження рівня бідності в країнах Східної Азії багато в чому обумовлено їхніми інвестиціями у сферу освіти, але країнам Аф¬рики, наприклад, треба ще пройти довгий шлях. Через це на Всесвіт¬ньому форумі з питань освіти, що відбувся в 2000 р. в Дакарі, було по¬ставлене завдання зробити так, щоб до 2015 р. всі діти планети - і хлопчики, й дівчатка - мали можливість одержати початкову освіту. Для того, щоб використовувати інформаційні технології з максималь¬ним ефектом, африканським університетам необхідно надати фінансо¬ву й технічну підтримку. Дуже вчасним і важливим кроком є намір чоти¬рьох відомих американських організацій: корпорації Карнегі, фондів Рокфеллера, Форда Макартура - здійснити інвестиції в 100 млн до¬ларів США у вищу освіту в африканських країнах для допомоги в роз¬витку інфраструктури й у підготовці кадрів.Для подолання "цифрового розриву" потрібний глобальний ініціа¬тивний підхід і великі кошти. Тільки розвинені країни мають необхідні вплив, ресурси й експертний досвід. І для виконання цього завдання мають бути об'єднані зусилля всіх його учасників - ООН, донорів, при¬ватного сектору, громадських організацій та урядів, причому не в останню чергу - урядів країн, що розвиваються.

Проблеми інформації у світі. Взаємозв’язок ПРК і КР

Інформація грає першорядну роль в міжнародних відносинах як засіб комунікації між народами і як інструмент пізнання і розуміння між народами.

Ця роль інформації є тим більше важливою і вирішальною в сучасних міжнародних відносинах, що міжнародне співтовариство розташовує в даний час, завдяки новим відкриттям і значному прогресу техніки, дуже вчиненими і дуже швидкими засобами комунікації, які роблять майже миттєвою передачу інформації між різними районами земної кулі.

Проте слід зразу ж відзначити, що сучасна міжнародна система інформації характеризується глибокою незбалансованістю між розвиненими країнами і країнами що розвиваються. Ця незбалансованість характеризується тим фактом, що розвинені країни тримають в своїх руках потік інформації від початку до кінця. Це панування торкається всього комплексу міжнародної сучасної системи комунікацій, тобто агентств друку, радіо і телебачення, кінематографії, журналів, книг і багатотиражних ілюстрованих видань, банків даних і рекламних агентств.

Ця незбалансованість, природно, спричинила за собою думку про ''глибокий перегляд сучасної міжнародної системи інформації і про необхідність встановлення нового всесвітнього порядку в області інформації, який, будучи одним з численних аспектів необхідної зміни положення в світі, має на своїй основній меті надання допомоги проведенню інших реформ встановленню нових міжнародних порядків, більш справедливих і більш відповідаючих інтересам всього співтовариства людей.

Країни, що розвиваються, вимагаючи встановлення цього нового всесвітнього порядку в області інформації, лише нагадують про права, урочисто проголошених сучасним міжнародним співтовариством в таких важливих текстах, як стаття 19 Загальної декларації прав людини, стаття 19 Міжнародних пактів про цивільні і політичні права і про економічні, соціальні і культурні права, а також у відповідних резолюціях, прийнятих Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Нації.

Право на комунікацію, в основі своїй пов'язане зі всією рештою прав, торкається не тільки окремої особи, але також груп народів і суспільств, і повинне знайти відповідне місце в міжнародному плані, у відносинах між державами, народами, суспільствами і культурами. Крім того, право на комунікацію повинне гарантувати не тільки право на отримання інформації, але так само, як висновок з цього, право інформувати, доповнювати скорочену інформацію і виправляти невірну інформацію.

Новий всесвітній порядок в області інформації вимагає загального визнання, яке до теперішнього часу було обмеженим через насторожене відношення породженого певними побоюваннями. Ці побоювання виникли у зв'язку з перспективою змін, які можуть завдати збитку безпосереднім інтересам. Саме засоби інформації повинні настроювати громадську думку на користь змін, що проводяться на користь всього людства. Всюди повинна одержати визнання думка про те, що сучасний порядок є лише змішенням різних проявів безладдя і що у зв'язку з цим необхідно зміни.

В сучасному світі інформація характеризується істотними незбалансованостями, що відображають загальну незбалансованість, яка робить вплив на міжнародне співтовариство. Ці незбалансованості виявляються в багатьох сферах і, зокрема, в політичній, юридичній і техніко-фінансовій сферах.

Політичні аспекти незбалансування інформації

1. Пережитки колоніальної ери

Сучасна система інформації закріплює форму політичного, економічного і культурного колоніалізму. Він полягає в наданні особливої уваги подіям, значення яких в деяких випадках обмежено або які не мають ніякого значення; в підбірці окремих фактів, і представленні їх у вигляді єдиного цілого; у викладі фактів так, щоб витікаючі з цього висновки були сприятливими для інтересів транснаціональної системи; в роздуванні незначних фактів, щоб порушити необгрунтовані побоювання; в замовчанні проблем, що не відповідають інтересам країн яким належать ці засоби інформації. Таким чином, події в світі освітлюються лише залежно від інтересів певних суспільств. Інформація також спотворюється з урахуванням особливих моральних, культурних або політичних цінностей деяких держав у збиток цінностям і інтересам інших народів.

2. Вплив, що відчужує, в економічному, соціальному і культурному

планахОкрім панування і маніпулювання міжнародним ринком новин, розвинені країни використовують інші форми гегемонії над органами комунікації третього світу. Перш за все вони заволодівають засобами масової інформації за допомогою безпосередніх капіталовкладень. Існує також інша форма контролю, що має набагато більше значення в даний час, а саме, майже повна монополія реклами в світі, здійснювана великими рекламними агентствами, які діють як транснаціональні компанії в області комунікації і забезпечують собі дохід, обслуговуючи інтереси транснаціональних промислових і комерційних корпорацій, що очолюють в діловому світі. Інша форма панування полягає у впливі, який використовується для того, щоб перешкоджати соціальній еволюції і відкрито здійснюється органами пропаганди.

3. Кількісна незбалансованість між Північчю і Півднем

Ця незбалансованість створюється розривом між об'ємом повідомлень, витікаючих з розвиненого світу і призначеного для країн, що розвиваються, і об'ємом новин, що рухається у зворотному напрямі. Біля 80% інформації, поширюваної в світі, проводиться великими міжнародними агентствами, які присвячують лише 20-30% цього об'єму країнам, що розвиваються, не дивлячись на те, що на їх частку припадає близько 3/4 людства. Це перетворюється на фактичну монополію розвинених країн.

4. Незбалансованість засобів в області інформації

П'ять основних транснаціональних агентств монополізують в цій області основний матеріальний і людський потенціал, тоді як майже третину країн, що розвиваються, ще не мають свого національного агентства.

5. Фактична гегемонія і прагнення до панування

Ці тенденції виявляються у формі байдужості, яку проявляють засоби масової інформації розвинених країн, і особливо західних країн, по відношенню до проблем, інтересів і спрямувань країн, що розвиваються. Ці тенденції грунтуються на фінансовій, промисловій, культурній і технічній потужності, внаслідок чого більшість країн, що розвиваються, зводиться до статусу простих споживачів інформації, що продається як будь-який інший товар. Ці тенденції знаходять свій вираз понад усе по засобом контролю за рухом інформації, який здійснюють транснаціональні агентства, без жодних перешкод діючі в більшості країн, що розвиваються, що пояснюється перевагою в області техніки, прикладом чого є система зв'язку через супутники, цілком контрольована великими міжнародними кампаніями.

6. Відсутність інформації про країни, що розвиваються

Щоденна хроніка подій з країн, що розвиваються, передається світу за допомогою транснаціональних засобів масової інформації; паралельно, через ті ж канали, ці країни одержують "інформацію" про те, що відбувається за кордоном. Передаючи в країни, що розвиваються, лише ті новини, які були оброблені, тобто відфільтровані, адаптовані і спотворені, транснаціональні засоби інформації нав'язують країнам, що розвиваються, своє бачення світу. Якщо друк промислово розвинених країн об'єктивно освітлює проблеми, досягнення і спрямування країн третього світу, це робиться у формі спеціальних додатків або випусків, що продаються за високими цінами.

7. Повідомлення, погано адаптовані для районів їх розповсюдження

Навіть важлива інформація може свідомо ігноруватися ЗМІ за ради іншої інформації, яка цікава суспільству тієї країни, до якої відносяться дані засоби інформації. Ця інформація передається в країни-споживачі, яким вона практично нав’язується, хоча вона не представляє ніякої цікавості для читачі і слухачів цих країн.

6. Сучасний порядок в галузі інформації, якій заснован на практично монопольній концентрації влади

Юридичні аспекти незбалансування інформації

1. Вільна інформація чи вільне інформування

2. Право доступу к джерелам інформації

Це право розуміють одностороннім чином і використовують в інтересах тих, хто моє засоби отримання і розповсюдження інформації.

3. Неефективність права на виправлення

За виключенням Конвенції 1952 р., не існує засобів, які допоможуть забезпечити державам можливість виправити стосовно їх неправдиву або неточну інформацію. Але Конвенція 1952 р. є сама по собі малоефективною і регламентація в цій галузі є обмежувальною і невигідною для країн, що розвиваються.

4. Незбалансованість в області авторських правЦя тема протягом довгого часу регулювалася Бернською конвенцією 1886 р., яка носить протекціоністський характер відносно сфери свого вживання, тривалості покриття прав і обмеженості порушень, які можуть бути вчинені по відношенню до цих положень. Всесвітня конвенція 1952 р., переглянута В 1971 р., керівництво вживанням якої доручено ЮНЕСКО, передбачає менш суровий рівень захисту. Флорентійська конвенція через свої протекціоністські наслідки, які вона може мати, одночасно сприяючи розповсюдженню творів інтелектуальної творчості з промислово розвинених країн в країни, що розвиваються, не відповідала інтересам останніх. В цілому, міжнародна система видання і розповсюдження, діюча в даний час під приводом охорони прав авторів, привела до панування ряду комерційних інтересів в розвинених країнах і непрямим шляхом сприяла створенню сприятливих умов для культурного і політичного панування цих країн над всім міжнародним співтовариством.

5. Незбалансованість в розподілі спектру радіочастот

Слід відмінити положення статті 9 правил радіозв'язку, що закріплюють права, одержані в області розподілу шкали частот, і позбавляючих країни, що недавно одержали незалежність, задовільних засобів висловлювати свою думку.

6. Безладдя і відсутність координації в області електрозв'язку і використовування супутників

Через відсутність ефективної регламентації, нинішня нерівність в цій області може поглибитися, тоді як право сильного буде необоротно укріплено. Прогрес в цій області такий, що через відсутність відповідної регламентації слід чекати такого напливу передач і телепрограм, який набуває характеру порушень національної території.

Технічно-фінансові аспекти незбалансування інформації

Країни, що розвиваються, відчувають незручності від одночасно непридатної і дорогої сучасної системи комунікації. Технічний прогрес, досягнутий розвиненими країнами, і введені ними системи тарифів відносно міжнародної комунікації забезпечили їм монопольні позиції і привілеї як в тарифікації транспортування публікацій і електрозв'язку, так і у використанні технічних засобів комунікації і інформації.

Сучасні структури і моделі мереж електрозв'язку між країнами, що розвиваються, засновані лише на критеріях рентабельності і торгівлі, є серйозною перешкодою для розвитку інформації і комунікації. Ця перешкода виявляється на рівні інфраструктури і тарифів.

Планування інфраструктури, здійснюване колишніми колоніальними державами, позбавляє деякі країни, що розвиваються можливості передачі інформації за межі своїх кордонів (наземні станції, забезпечують тільки прийом телепередач, вироблених в промислово розвинених країнах).

Женевська конференція 1977 р. спробувала закласти основи процедури, направленої на попередження зловживань раціонального використання супутників, країни, що розвиваються, як і раніше знаходяться під загрозою анархічного використання космічного простору, що спричинить за собою збільшення незбалансованості, якою уражена сучасна система електрозв'язку.

З особливою гостротою встає сьогодні проблема розподілу спектру радіочастот, універсального, але обмеженого природного джерела. Країни, що розвиваються, більш ніж коли-небудь мають намір твердо поставити під питання права, які привласнили собі розвинені країни у використанні спектру частот. Вони також повні рішучості добитися урівноваженого розподілу цієї шкали.

Конференції глав держав неприєднаних країн, різні наради міжнародних організацій і зустрічі між установами, безпосередньо або побічно пов'язаними з сектором інформації, дозволили поступово виявити деякі заходи, які слід провести з метою встановлення нового всесвітнього порядку в області інформації. З цією метою були створені деякі структури як регіонального характеру (африканські, азіатські, латиноамериканські, арабські союзи і агентства радіомовлення), так і органи неприєднаних країн (Міжурядова рада з координації інформації), Координаційний комітет агентств, Кооперативний комітет радіомовлення, комітет експертів в області електрозв'язку і т.д.).

Всесвітній порядок в галузі інформації

Логічно і природно діяти сьогодні у напрямі встановлення нового всесвітнього порядку, який регулюватиме відносини між державами в різних областях; природно, передбачати одночасно новий всесвітній порядок в області інформації.

Новий порядок спричиняє за собою справжню перебудову. Сучасне положення, будучи продуктом тривалої історії, не може бути виправлено в короткі терміни. Це швидше процес, який повинен проходити на національному, регіональному і міжнародним рівнях.

Новий всесвітній порядок в області інформації, заснований на демократичних принципах, направлений на створення рівноправних відносин в області комунікації між розвиненими і країнами, що розвиваються, на велику справедливість і велику врівноваженість. Зовсім не ставлячи під сумнів свободу інформації, він направлений на вживання цього принципу справедливим і рівним чином для всіх народів, а не тільки для найрозвиненіших серед них.Для здійснення такої мети слід провести комплекс заходів, направлених на виправлення недоліків всесвітньої системи і заповнити пропуски і змінивши баланс в міжнародних відносинах в цій галузі.

З простих споживачів інформації країни, що розвиваються, повинні стати самостійними, повноправними виробниками в світі інформації і комунікації.

Політичні аспекти встановлення світового порядку

В цьому плані слід визначити політику в області інформації, її роль, а також заходи, які слід провести при зборі, редакції, відборі і розповсюдженні інформації для знищення наслідків колоніальної епохи. Слід постійно пам'ятати про те, що інформація є соціальною потребою, а не просто товаром. Надії, прагнення і боротьба співтовариства, груп і народів повинні розглядатися на основі рівності, повної чесності і повної об'єктивності, уникаючи провокацій, підтримуючи справу свободи і справедливості, захищаючи права людини у всіх міжнародних проявах, знищуючи наслідки колоніалізму, расизму, апартеїду і іншу дискримінаційну практику, слугуючи справі миру у всьому світі.

На рівні міжнародних організацій:

•розширити і диверсифікувати сферу надання підтримки з боку ЮНЕСКО і інших міжнародних організацій країнам, що розвивається, забезпечити засоби зв'язку для надання багатобічної і двосторонньої допомоги цим країнам в цілях посилення цієї допомоги і забезпечення її більшої ефективності;

•надавати допомогу в сприянні розвитку засобів інформації в

країнах, що розвиваються, як на національному, так і на регіональному рівнях на основі колективної опори на власні сили;

•надавати країнам, що розвиваються, можливість використовування форумів і трибун, діючих в рамках міжнародних організацій, ознайомлення з їх потребами і досягнення встановлення нового міжнародного порядку в області інформації;

•надавати підтримку здійсненню країнами, що розвиваються заходів направлених, на вживання і розвиток національної політики в області комунікації, сприяти розвитку наукових досліджень - зокрема, значення передачі технології - і центрів документації в області комунікації;

•ввести в розвинених країнах - постачальниках будь-яких форм літературних або художніх творів податковий збір, дохід від

якого поступав би до міжнародного фонду по авторському праву, управління яким здійснюватиметься ЮНЕСКО;

•розширити і диверсифікувати рамки допомоги, що надається країнам, що розвиваються, і надавати їм допомогу у використовуванні наук в області комунікації на користь соціального розвитку за допомогою проведення досліджень, що грунтуються на обгрунтовуваннях, предметах і методах, що відображають дійсність і відповідаючих потребам країн, що розвиваються;

•надавати максимальну технічну і фінансову допомогу

установам, діяльність яких присвячена здійсненню досліджень в області комунікації, відповідно до потреб, які випробовувалися б в кожній країні і в кожному регіоні;

•в співпраці з центрами підготовки фахівців в області масової комунікації, що є у всіх країнах, що розвиваються, ввести програму по розробці і координації науково-дослідних планів установ, департаментів, спеціальних програм по професійній підготовці в області комунікації.

•сприяти, за допомогою надання стипендій і подібних заходів, здійсненню програми вищої університетської підготовки кадрів для викладання наук в області комунікації. Така підготовка повинна була б здійснюватися відповідно до потреб, цілей і можливостей країн, що розвиваються; вона була би повинна фактично допомогти забезпеченню для майбутніх поколінь фахівців нового сприйняття комунікації і введенню інших теорії і практики, здатної сприяти встановленню національних і міжнародних відносин на основі рівності, а не влади;

•надавати допомогу в розробці науково-дослідних програма і створенні центрів підготовки фахівців, з тим щоб забезпечити країнам, що розвиваються, можливість випускати радіо- і телепередачі на користь виконання цілей нового міжнародного економічного порядку;

•надати сектору масової комунікації місце, відповідне значенню, яке він незаперечно має, нарівні з інших секторів діяльності, і його очевидній дії на кожний з них, з тим щоб розвинути корисні і злагоджені взаємостосунки не тільки з сектором культури, але також з сектором освіти і іншими секторами, які в даний час у меншій мірі пов'язані з ним;

•розробити чітку політику в області використовування систем комунікації за допомогою супутників, поважаючи при цьому, у всіх випадках, суверенні права кожної держави;

•сприяти розвитку експериментування, оцінки і розповсюдження нових технічних методів комунікації, що характеризуються низькою вартістю і легкістю їх використовування з тим, щоб забезпечити широкій громадськості, яка випробовує в них недолік, можливість доступу до повідомлень щодо розвитку;•сприяти розширенню участі країн, що розвиваються, в діяльності по стандартизації в цілях забезпечення правильного і швидкого використовування документів і більш широкій участі цих країн в діяльності міжнародних спеціалізованих організацій в даній області.

Юридичні аспекти встановлення світового порядку

Справедливість міжнародної комунікації зможе бути досягнута тільки в тому випадку, якщо буде змінено визначення прав в області комунікації і забезпечено їх широке вживання. Інформація повинна матися на увазі як соціальна цінність і культурна субстанція, а не матеріальна продукція або товар. В такій перспективі всі країни повинні були б мати однакову нагоду доступу до джерел інформації і участі в процесі комунікації. Соціально-культурні міркування повинні переважати над індивідуальними, матеріальними і меркантильними міркуваннями. Комунікація - це як повітря і світло. Всі повинні володіти однаковим правом доступу до неї. Вона належить всьому людству. Праву на комунікацію не повинні перешкоджати ні фізичні, ні юридичні особи.

Інформація не є надбанням тільки окремих фізичних або юридичних осіб, які мають в своєму розпорядженні технічні і фінансові засоби, що дозволяють їм панувати в області комунікації. Її слід розуміти як соціальну функцію, пов'язану з різними суспільствами, культурами і концепціями людської цивілізації. Виходячи з цього, право одержуючого інформацію повинне регламентуватися так, щоб узаконити функції взаємодії і участі і забезпечити вільне і збалансоване розповсюдження інформації.

Як соціальна потреба, комунікація повинна адаптуватися до кожного суспільства, до його задач і його сподівань. Виходячи з цього, кожна нація повинна бути здатна сама вибирати інформацію залежно від властивих їй реалій і потреб.

Техніко-фінансові аспекти встановлення світового порядку

Заходи, що передбачаються вище, зможуть бути конкретизовані тільки в результаті глобального перегляду технічних структур в міжнародному масштабі. В такій перспективі мета, яку необхідно досягти, або заходи, які необхідно провести, можна визначити таким чином:

•скласти міжнародний кодекс поведінки відносно передачі технології, відповідний реальним потребам і обстановці країн, що розвиваються;

•надавати, на більш сприятливих умовах, доступ до новітніх технічних засобів і адаптувати їх відповідно до конкретних економічних, соціальних і екологічних умов країн, що розвиваються, і зі стадіями розвитку цих країн, що варіюються;

•надавати більш широку допомогу із сторони розвинених країн країнам у формі програм наукових досліджень, що розвиваються, - розробок і за допомогою вироблення відповідних місцевих технічних методів;

•створити дійсно незалежну організацію, метою якої є надання консультацій країнам, що розвиваються, відносно вибору, створення і використання засобів зв'язку (устаткування і зміст).

Висновки

Концепція завойовує все більше визнання. Але її конкретизація, її успішне втілення в життя залежить від загального консенсусу, від серйозності і реалізму всіх партнерів, що належать до такої широкої області, як інформація.

Відносно засобів масової інформації йдеться про адаптацію до нових реалій. Їх внесок не тільки бажаний, але розглядається як вирішальне. Громадська думка, міжнародні організації, як, наприклад, ООН, ЮНЕСКО..., також повинні зіграти істотну роль за допомогою моральної, а також матеріальної підтримки, яку вони можуть надати здійсненню цієї задачі, що піде на користь всім країнам світу.

Початий процес не буде простим, і перебудова не зможе бути здійснена швидко. Головне - це ознайомити громадську думку зі змінами і дозволити виявитися настроям. "Дуже важливо переконати світову громадську думку, що проблеми носять глобальний характер, що світ в своїй різноманітності є сферою взаємозалежною, що між людьми існує глибока солідарність і що компромісні рішення служать інтересам усіх". Для країн, що розвиваються, йдеться, в основному, про опору на власні сили, вживаючи заходів для співпраці в горизонтальному плані, яка дозволить їм встановити збалансований обмін інформацією з промислово розвиненими країнами.