Конфігурація операційної системи
ПЛАН
Вступ
1. Поняття, класифікація та функції операційної системи.
2. Компоненти ОС, їх призначення, завантаження ОС.
3. Збереження інформації у зовнішній пам’яті. Файлова система.
4. Вказівки операційної системи для роботи з файлами та каталогами. Правила записування та зчитування інформації з дискет.
5. Оболонка користувача. Інтерфейс командного рядка. Графічний інтерфейс користувача.
6. Елементи графічного інтерфейсу.
7. Функції захисту операційної системи.
8. Правові та етичні питання використання програмного забезпечення, та збережуваної інформації на носіях.
Висновки.
Список використаної літератури.
ВСТУП
Оскільки, операційна система є основною складовою програмного забезпечення комп’ютера, тому автори вирішили вибрати саме цю тему. Метою даної курсової роботи є розкриття сутності операційної системи, її функцій, складових. У наш час широкого розповсюдження набувають графічні операційні системи типу Лінукс, Юнікс, Відовс тому велика частина цієї роботи буде присвячена елементам саме цих операційних систем. У роботі розглянуто різні підходи розробників до конфігурацій різного типу систем. Тобто автор показуватиме приклади команд та елементів цих ОС, хоча звичайно сама назва роботи вказує, що розгляд операційних систем іде в цілому. Це пов’язано з тим, що неможливо розглядати всю систему взагалі і не висвітлюючи деяких важливих деталей.
1. Поняття, класифікація та функції операційної системи.
Операційна система (ОС) — комплекс програмних засобів і даних, які забезпечують управління роботою апаратної та програмної складових обчислювальної системи, координують їх взаємодію, забезпечують виконання функції посередника між користувачем і комп'ютером.
В залежності від виконуваних задач, що потрібно вирішувати за допомогою обчислювальної системи добирається тип операційної системи. Помилка в цьому питанні призводить до невиправданих витрат на розробку прикладних програм, експлуатацію самої обчислювальної системи і її інтеграцію з іншими обчислювальними системами.
У залежності від функціонального призначення, ОС можна класифікувати за різними критеріями:
1) однозадачні та багатозадачні операційні системи;
Рис.1.Взаємозв'язок апаратного обладнання, системного
та прикладного програмного забезпечення.
Однозадачні операційні системи можуть виконувати наступну програму тільки після завершення поточної активної задачі.
Багатозадачні (мультизадачні) операційні системи, на відміну від однозадачних, надають можливість одночасного виконання кількох програм, розподіляючи між ними ресурси обчислювальної системи: процесорний час, пам’ять, периферійні пристрої.
2) однокористувацькі та багатокористувацькі;
3) з підтримкою роботи в мережі (мережеві ОС) та без підтримки роботи в мережі.
4) операційна система для виконання функцій сервера мережі або робочої станції (клієнта мережі).
Настільні (DeskTop) — найбільш поширений клас операційних систем призначений для виконання досить широкого класу задач, від домашнього використання до робочої станції мережі (сімейство операційних систем Windows 9x — для платформи Intel, Mac OS — для платформи Macintosh). Універсальність ОС досягається, шляхом прийняття розробниками певних компромісів у побудові ядра, алгоритмах роботи з пам’яттю, надійності, захищеності, продуктивності,
Мережеві операційні системи. Локальні обчислювальні мережі (ЛОМ) об'єднують десятки і навіть сотні комп'ютерів. Вони забезпечують користувачам мережі доступ до інформації, що зберігається в мережі, спільне використання обчислювальних ресурсів і периферійного обладнання. ЛОМ складається з окремих робочих станцій, приєднаних до потужних мережевих серверів за допомогою спеціального комунікаційного устаткування.
Найбільш популярними мережевими операційними системами є Windows NT та версії UNIX систем, зокрема все більшого застосування набуває вільно поширювана ОС Linux.
2. Компоненти ОС, їх призначення, завантаження ОС.
Складові компоненти ОС такі: ядро, драйвери пристроїв, оболонка, системні утиліти.
Ядро — основний компонент операційної системи, що координує всі події, що відбуваються в обчислювальній системі, розподіляє наявні ресурси між виконуваними програмами (рис. 3).
Рис. 2. Приклад виконання кількох задач (gtop).
Драйвери пристроїв забезпечують управління апаратними пристроями комп'ютера, що зводиться до обміну даними між процесором і периферійним обладнанням (терміналами; принтерами; гнучкими, твердими й оптичними дисками і т.д.) — "введення/виведення даних". Для кожної ОС використовуються "свої" драйвери пристроїв, що реалізуються у вигляді модулів, бібліотек ядра, що завантажуються на стадії ініціалізації системи або в міру звертання до послуг окремих пристроїв.Оболонка (shell) (командний інтерпретатор) — забезпечує інтерфейс користувача. Робота з ОС відбувається шляхом введення команд, які інтерпретуються оболонкою і передаються на виконання ядру. Сучасні операційні системи забезпечують інтерфейс користувача у вигляді командного рядка або більш інтуїтивно зрозумілий — графічний.
Оболонка користувача реалізується як окремий модуль (програма), що дає можливість використовувати як текстовий, так і графічний режими роботи — сімейство операційних систем Unix або вбудований в ядро — сімейство операційних систем Windows (графічний інтерфейс користувача).
Системні утиліти — програми (зовнішні команди), для виконання певних службових операцій, що не передбачені в оболонці користувача (внутрішні команди), діагностики функціонування ОС та інше.
3. Збереження інформації у зовнішній пам’яті. Файлова система.
Зовнішня пам'ять - це сукупність запам'ятовуючих пристроїв і носіїв інформації, яка використовується для довгострокового зберігання даних і має властивості:
—довгострокового збереження інформації на носієві при відключеному живленні комп'ютера.
—збереження досить великих обсягів даних.
—збережену в зовнішній пам’яті інформацію перед використанням завантажують в оперативну пам'ять комп'ютера.
Інформація зберігається на фізичному носієві довгострокової пам'яті у формі, обумовленій конкретним апаратним пристроєм. Для операційної системи при цьому не важливо, у якій саме фізичній формі зберігаються дані на носієві. Незалежно від цієї форми ОС використовує стандартизований набір команд для управління апаратним пристроєм. На фізичному рівні робота з накопичувачами відбувається у всіх файлових системах однаково на рівні команд:
1) підвести зчитуючий/записуючий елемент до вказаного місця (сектора);
2) прочитати дані з вказаного місця (сектора);
3) записати дані у вказане місце (сектор).
Найбільш розповсюдженими видами зовнішньої пам'яті є дискові магнітні й оптичні накопичувачі. Поверхня диску розглядається як тривимірна матриця, вимірами якої є номери поверхні, циліндра та сектору (рис.4).
Сектор — найменша фізична одиниця збереження даних, розмір сектора дорівнює 512 байт. Кожний сектор має свою адресу, номер. Нумерація проводиться послідовно (рис.3).
Доріжка — сектори, що належать одній поверхні і знаходяться на однаковій відстані від осі обертання.
Циліндр — сукупність усіх доріжок, що належать різним поверхням, і знаходяться на однаковій відстані від осі обертання.
Рис. 3. Організація дискового накопичувача.
Фізичне збереження і доступ до даних на зовнішньому носієві забезпечується:
1) спеціальним електронним обладнанням, контролером дискових накопичувачів, з стандартним інтерфейсом обміну даними.
2) частиною операційної системи для логічної організації забезпечення управлінням даними (рис.4).
Рис.4. Організація файлової системи.
Логічна організація даних підтримується операційною системою за допомогою спеціальних програм і структур даних, що дозволяє зберігати дані у вигляді файлів.
Структура даних — сукупність елементів даних різних типів, об'єднаних у єдиний логічний блок.
Файл — це пойменована область зовнішньої пам’яті, в яку можна записувати і з якої можна зчитувати дані, логічна одиниця збереження інформації на носієві.
Файли об'єднуються в групи — каталоги, що можуть містити підкаталоги утворюючи ієрархічну деревоподібну структуру з одним коренем (рис.5).
Рис.5. Способи логічної організації збереження даних.
Файлова система — це частина операційної системи, призначення якої полягає у забезпеченні:
1) зручного інтерфейсу для користувача при роботі з даними, що зберігаються на диску;
2) спільного використання файлів кількома користувачами і процесами.
У широкому розумінні поняття "файлова система" включає:
1) сукупність усіх файлів на диску;
2) набори структур даних, використовуваних для управління файлами: каталоги файлів, дескриптори файлів, таблиці розподілу вільного і зайнятого простору на диску;
3) комплекс системних програмних засобів, що реалізують функції управління файлами, зокрема: створення, вилучення, читання, запису, іменування, пошуку та інше.
Прикладне програмне забезпечення не звертається безпосередньо до фізичного рівня, а робота з накопичувачем відбувається за допомогою викликів функцій файлової системи, що забезпечують виконання високорівневих операцій, таких як відкриття файлу, запис, зчитування даних та інше. Несумісність різних операційних систем при роботі з однотипними носіями визначається саме різними принципами логічної організації та збереження даних — файловою системою.
Не існує єдиного стандарту на файлову систему. Для кожної ОС, відповідно до виконуваних задач, існують “свої” реалізації логічного рівня для роботи з даними, що розрізняються способами організації структур даних, призначених для збереження даних.FAT (File Allocation Table) або FAT16 — файлова система операційної системи Dos. Розділ (volume) FAT займає цілу дискету або розділ жорсткого диску.
VFat, Fat32 — модифіковані версії FAT16, для операційних систем сімейства Windows 9x/ME.
NTFS файлова система для Wіndоws NT, розроблялася як надійна, стійка до апаратних помилок файлова системи.
UFS (Unix File System) — перша файлова система для операційної системи UNIX, всі сучасні версії походять від неї.
Ext2 — достатньо функціонально розвинена файлова система з сімейства сумісних з Linux. На даний момент вважається найбільш популярною системою. Вона розроблена з врахуванням сумісності з наступними версіями, тому для установки нової версії коду системи не потрібно встановлювати її заново.
Sysv — файлові системи System V/386, Coherent і Xenix.
Iso9660 — стандартна файлова система для CD-ROM. Досить популярне розширення стандарту CD-ROM, розроблене Rock Rіdgе'm, для автоматичної підтримки імен файлів нестандартної довжини.
Nfs — мережева файлова система, що забезпечує спільне використання однієї файлової системи кількома комп'ютерами.
Hpfs — файлова система, розроблена для OS/2.
Minix — одна з перших файлових систем, досить обмежена за своїми можливостями (відсутні деякі параметри, довжина імені файлу обмежена 30-ма символами) і доступним об'ємом (максимум 64 Мб на одну файлову систему).
4. Вказівки операційної системи для роботи з файлами та каталогами. Правила записування та зчитування інформації з дискет.
Для виконання операцій з файлами, копіювання, вилучення, перейменування, навігації по файловій системі, усі операційні системи забезпечують необхідний мінімум команд (табл.1).
Поняття команди можна зрозуміти, якщо розглядати його як завдання для виконання певних дій, аргументів команди (рис. 6а), або як правила задання команд на прикладі копіювання або перенесення (рис.6б):
1) з’ясування змісту команди копіювання;
2) визначення об’єкта (об’єктів) операції (задання шляху до об’єкта);
3) означення нового місцезнаходження об’єкта;
Таблиця 1. Основні команди ОС Linux для роботи з файловою системою
ДіяКоманда
запуск програми на виконанняfile_name
копіювати cp
перенестиrn
вилучитиmv
пошук файла (файлів)find
змінити поточний каталогcd
створити каталогmk
вилучити каталогrm
ініціалізація файлової системиmkfs
4) визначення виконуваної операції (копіювання, перенесення), способи здійснення операції (командний рядок чи за допомогою графічного інтерфейсу шляхом “перенесення” об’єктів)
команда що_копіюємо куди_копіюємо
а)б)
Рис.6. Виконання команди копіювання.
Рис.7. Файл менеджер графічного середовища користувача.
Для спрощення виконання операцій з файлами найчастіше використовують спеціальні програми — файл-менеджери, що забезпечують інтуїтивне виконання операцій з файлами у візуальному режимі.
У графічних середовищах використовуються графічні файл-менеджери, що представляють файли у вигляді піктограм, а каталоги у вигляді папок (рис.7). Операції з файлами виконуються як операції над їх зображеннями, перенесення зображення файлу з однієї папки в іншу формує для операційної системи команду виконати копіювання вибраного файлу в новий каталог.
5. Оболонка користувача. Інтерфейс командного рядка. Графічний інтерфейс користувача.
Користувачі здійснюють управління комп'ютером використовуючи спеціальний модуль операційної системи — командний процесор або оболонку системи (shell). Основною функцією інтерфейсного модуля є отримання команд для виконання, уведених за допомогою клавіатури або допоміжних пристроїв (маніпулятор “мишка”, “трекболл”), та виведення результату виконання введеної команди.
Інтерфейс – засоби та сукупність команд операційної системи для здійснення діяльності користувачами щодо опрацювання інформації засобами обчислювальної системи.
Алгоритм роботи інтерфейсного модуля досить простий:
1) більшу частину часу він очікує введення команди користувача;
2) інтерпретує команду, що надійшла;
3) формує відповідний системний виклик або запускає визначену програму;
4) при необхідності видає на екран повідомлення про процес виконання;
5) після закінчення виконання команди переходить у режим очікування нової команди.
У сучасних операційних найбільш поширеними є:
— інтерфейс командного рядка дозволяє користувачеві набирати команди на клавіатурі після системного запрошення, що розташоване у рядку введення. Монітор працює в текстовому режимі.
— графічний інтерфейс користувача забезпечує уведення команд операційної системи за допомогою виконання дій з візуальним представленням об'єктів ОС. Файли, каталоги, команди, програми користувача представляються у вигляді значків (піктограм), меню, кнопок, вікон. Для задання команд використовується маніпулятор "мишка", "трекбол".
Командний рядокНайпершим способом забезпечення управління обчислювальною системою був інтерфейс командного рядка. При цій технології, як єдиний спосіб введення інформації від людини до комп'ютера використовується клавіатура, а комп'ютер виводить інформацію за допомогою алфавітно-цифрового дисплея (монітора). Таку комбінацію (монітор + клавіатура) стали називати терміналом або консоллю. Команди набираються в командному рядкові, що являє собою символ запрошення і миготливий прямокутник - курсор (рис.8.)
[student@avalon student$ps –a | grep[ gimp
868 pts/0 00:00:30 gimp
[student@avalon student$ps –a | grep[ gimp > myproc
[student@avalon student$
Рис.8. Інтерфейс командного рядка.
При натисканні клавіші на місці курсору з'являються символи, а сам курсор зміщується вправо, неправильно набраний символ можна вилучити. Введення команди закінчується натисканням клавіші Enter (або Return.) Після цього починається процес виконання програми, що супроводжується виведенням на екран (в міру необхідності) результатів виконання. Після закінчення виконання програми знову на екрані монітора з'являється системне запрошення.
У багатозадачних операційних системах оболонки користувача дозволяють запустити програму на виконання у фоновому режимі, не змушуючи чекати завершення попередньої програми (табл. 2)
Таблиця 2. Засоби управління процесами консольного режиму ОС Linux
ДіяКоманда
запуск програми на виконанняназва_програми
призупинити виконання активної задачі [Ctrl z]
перервати виконання активної задачі [Ctrl c]
запуск програми на виконання у фоновому режиміназва_програми&
отримати перелік виконуваних завдань оболонкою користувачаjobs
перенести задачу у основний режим виконання [номер завдання — виводиться командою jobs]fg % [номер завдання ]
перенести задачу у основний режим виконання [номер завдання — виводиться командою jobs]Bg %[номер завдання ]
отримати перелік виконуваних системою завданьps –all [номер завдання ]
вилучити виконуване завдання [номер завдання — виводиться командою ps]kill –9
отримати перелік виконуваних завданьtop
В різних операційних системах передбачено різні можливості щодо надання сервісних послуг при використанні командного рядка (табл. 3).
Таблиця 3. Додаткові можливості, що надаються командним процесором
Unix
Зміна системного запрошення+
Редагування командного рядка+
Швидке повторення введення останньої команди+
Ведення журналу введених команд+
Написання сценаріїв для автоматизації виконання завдань+
Контроль та управління виконанням процесів+
Графічний інтерфейс
Ідея використання графічного інтерфейсу користувача зародилася в середині 70-х років, коли в дослідницькому центрі Xerox Palo Alto Research Center (PARC) була розроблена концепція візуального інтерфейсу. Передумовою появи графічного інтерфейсу з'явилося зменшення часу реакції комп'ютера на введену команду, зумовлене зростанням потужності центрального процесора, та додаткового обладнання. Перша система з графічним інтерфейсом 8010 Star Information System групи PARC з'явилася за чотири місяці до виходу у світ першого персонального комп'ютера фірми IBM у 1981 році. На перших етапах візуальний інтерфейс використовувався тільки для прикладного програмного забезпечення: текстовий редактор, електронні таблиці. Зростання попиту на обчислювальну техніку змусило розробників ОС використовувати засоби візуального управління в операційних системах: спочатку на комп'ютерах Atari і Apple Macintosh, а потім і на IBM-сумісних комп'ютерах.
Паралельно з розробкою графічних інтерфейсів для ОС проходив процес уніфікації використання клавіатури і мишки прикладними програмами. Злиття цих двох тенденцій привело до створення користувацького інтерфейсу, за допомогою якого, при мінімальних затратах часу і засобів на перенавчання, можна працювати з будь-якими програмними продуктами.
Основною концепцією сучасних графічних інтерфейсів є подання компонентів операційної системи (файл, каталог, програма) у вигляді візуальних графічних об'єктів, що мають певні властивості, команди операційній системи відображаються як зміна властивостей об'єктів (табл. 4).
Таблиця 4. Типові операції з об'єктами графічного інтерфейсу.
ФайлПапкаВікно
Копіювати
Перенести
Переіменувати
Вилучити
ВиконатиВідкрити
Копіювати
Перенести
Переіменувати
ВилучитиВідкрити
Перенести
Змінити розміри
ЗакритиКонцепція об'єктного підходу не нова. Дослідження в галузі психології довели, що мислення людини в процесі діяльності оперує поняттями на рівні об'єктів та зміни їх властивостей. Враховуючи особливості сприймання та діяльності, потреби максимально наблизити роботу користувача з ЕОМ до природної, зумовили виникнення об'єктно-орієнтованих мов програмування (Small Talk, C++, Object Pascal та інші). Використання об‘єктно-орієнтованного підходу до розробки прикладного програмного забезпечення призвело до відповідних нововведень і в операційні системи. В графічному інтерфейсі користувача, програмному інтерфейсі операційної системи почали застосовувати об'єктно-орієнтовані парадигми.
Першу реалізацію об'єктно-орієнтованих концепцій щодо інтерфейсу користувача втілено в операційній системі фірми IBM OS/2, та в персональних комп'ютерах Next. Усі апаратні і програмні примітиви представлені як об'єкти з певними властивостями та засобами їх зміни: пам'ять, дисплей, принтер, папка, звукова карта, дисковод. Наступним розширенням ідеології об'єктно-орієнтованого інтерфейсу (ООІ) стала концепція робочого столу (desktop), як аналогія робочого столу, на якому розміщуються (рис. 8).
1) документи — файли, папки з документами;
2) програми — інструменти для роботи з цими документами.
Рис 8. Робочий стіл користувача OC Linux
графічний інтерфейс користувача.
Протягом тривалого часу desktop-ідеологія була складовою частиною різних користувацьких інтерфейсів, починаючи з Macintosh і закінчуючи Workplace Shell операційної системи OS/2. У сучасних операційних системах Windows, MacOS, Linux "робочий стіл" користувача набув подальшого розвитку та вдосконалення.
6. Елементи графічного інтерфейсу.
Аналізуючи графічні інтерфейси користувачів, що надаються різними операційними системами, можна виділити деякі інваріантні елементи, об'єкти, способи їх використання відносно функціонального призначення (табл. 5).
Таблиця 5. Елементи графічного інтерфейсу
Елемент інтерфейсуФункціональне призначення
Головне меню (кнопка запуску програм)Запуск прикладних прог-рам на виконання
Панель задачПеремикання між викону-ваними завданнями
Кошик (Trash, Recycle bin)Тимчасове зберігання ви-лучених файлів, каталогів
ВікноПрикладна програма користувача, яка виконується
Найперше на, що необхідно звернути увагу, що з розвитком графічних інтерфейсів поняття курсору і його зміст змінився. Оскільки дії відбуваються як зміна певних властивостей об'єктів, то об'єкти необхідно виділяти (select), переміщувати (move) ті інше певним способом використовуючи графічний покажчик (graphic pointer). Цей універсальний покажчик і став використовуватися як графічний курсор (graphic cursor), що управляється маніпулятором "мишка". Використовуючи мишку можна:
"клацнути" (click) — швидко натиснути і відпустити клавішу мишки;
"двічі клацнути" (double click) — двічі дуже швидко натиснути і відпустити клавішу мишки;
"натиснути" (press) —натиснути і утримувати клавішу мишки;
"відпустити" (down) —відпустити клавішу мишки;.
"перевести курсор мишки" (move the cursor) — означає, що мишка без натискання клавіш просто переміщується в інше місце. При цьому змінюється положення курсора мишки, а сам він не повинен змінювати форми, якщо це не обумовлено окремо. Переміщення курсору не повинно впливати на розміщенні об'єкти на екрані.
З зображеними на екрані об’єктами за допомогою мишки можна виконати операції:
"вибрати" (choose) - вказати мишкою на об'єкт і клацнути лівою клавішею мишки, або просто вказати на об'єкт;
"відкрити" (open) - вказати на об'єкт і двічі клацнути лівою клавішею мишки, або вказати на об'єкт і клацнути лівою клавішею миші;
"перемістити" (move) - переміщення курсору при натиснутій лівій клавіші. Це досить специфічна дія, тому як правило вона супроводжується візуальним ефектом на екрані: курсор як би "тягне" за собою об'єкт. Звільнення об'єкта відбувається шляхом відпускання лівої клавіші мишки; при цьому об'єкт фіксується в місці, на яке вказує курсор.
Основним елементом графічного інтерфейсу є вікно, з яким можна виконувати операції:
1.відкрити вікно — запустити на виконання певну програму;
2.закрити вікно — припинити виконання програми;
3.розгорнути на весь екран чи згорнути до попереднього розміру;
4.мінімізувати вікно, розгорнути мінімізоване вікно;
5.змінити розміри;
6.перенести вікно в інше місце робочого столу;
7.активізувати вікно.
Кожне вікно, що відображається на екрані, асоціюється з виконуваною програмою. Відкриті вікна під час роботи (для зручності) можна розміщувати каскадом; зліва направо чи зверху вниз; довільно за бажанням користувача використовуючи мишку або клавіатуру, вибравши необхідний варіант в меню. Вікно містить типові управляючі та інформаційні елементи:
1) заголовок — рядок з назвою об’єкта і кнопками управління вікном.2) кнопка системного меню вікна — дозволяє згорнути чи розгорнути вікно, змінити його розмір, перемістити його з допомогою клавіатури. При роботі з мишкою це меню не використовується.
3) кнопки управління вікном (табл.6).
4) головне меню — ієрархічний список команд відповідної програми. В ньому, як правило, наявні такі пункти:
8.Файл – використовують для роботи з дисками, папками, файлами та ярликами. Залежно від типу обраного об’єкта може змінюватись перелік команд цього меню.
9.Виправлення – використовується для вибору (відмічання) об’єктів, а також їх редагування.
10.Вид – використовується для зміни параметрів перегляду інформації у вікні.
11.? (Допомога) — отримання довідки.
Таблиця 6. Кнопки управління вікном різних графічних інтерфейсів користувачів
Елемент управлінняОпераційна система
WindowsLinux, графічний інтерфейс користувача KDE
Розгорнути на весь екран
Відновити (згорнути до неповного екрану) вікно
Закрити вікно і відповідний додаток, з яким працював користувач
5) панель інструментів — кнопки управління, що повторюють основні команди меню. Використовуються для швидкого доступу до послуг програми.
6) рядок стану — виводить інформацію про об’єкти, розміщені у вікні.
7) робоча область — виводиться основна інформація
Крім вікна графічний інтерфейс включає додаткові елементи (табл. 7) для введення певнних значень параметрів шляхом набору з клавіатури, вибору з наперед заданого списку тощо.
Перемикач – для вибору зі списку параметрів.
Лічильник – віконце, в якому зображаються числові значення параметра.
Список – для вибору з переліку наперед вказаних значень.
Рядок введення – використовується для введення текстової інформації за допомогою клавіатури. Для появи курсору в рядку введення треба натиснути ліву кнопку мишки в полі рядка.
Так – закриває вікно зі збереженням всіх змін.
Таблиця 7. Елементи управління графічного інтерфейсу ОС Linux.
Елемент управлінняЗображення
Список
Лічильник
Перемикач
Рядок введення
Кнопки
Відмінити – відмовитися від змін, закрити вікно.
Для кожного об’єкту робочого столу визначений певний операції, які можна проводити з вибраним об’єктом. Отримати перелік операцій можна натиснувши праву кнопку мишки навівши курсор на об’єкт, після чого відкриється локальне меню (рис. 9). Для виконання операції слід перемістити курсор на назву операції і натиснути ліву кнопку мишки.
Рис. 9. Локальне меню для файла.
Налагоджування робочого середовища.
Усі графічні інтерфейси користувача надають достатньо широкі можливості, щодо налагоджування параметрів робочого середовища: вибір кольорової палітри, колір фону або фонове зображення, шрифт, види курсору, вид оформлення вікна, звуки як реакція на певні події операційної системи та інше (рис.10).
Рис. 10. Вікно налагоджування параметрів робочого столу.
Комплексний набір параметрів, що формують зовнішній вигляд робочого столу, називають темою. Всі сучасні інтегровані середовища користувачів мають певну кількість готових тем.
Управління багатозадачністю.
Використання багатозадачності у віконних інтерфейсах має свої особливості. Кожна програма користувача асоціюється з вікном, яке може знаходитися в двох станах: активний і неактивний. Процес, пов'язаний з активним вікном, є процесом переднього плану, з неактивним вікном — фоновий процес. Перемикання між програмами, тобто зміна стану процесу переднього плану — фоновий і навпаки, зводиться до перемикання між вікнами вибравши мишкою відповідне вікно.
Іншими способом перемикання між задачами є використання панелі задач. В деяких віконних середовищах Unix замість панелі задач на робочому столі розміщуються піктограми виконуваних процесів: обираючи ту чи іншу піктограму, можна активізувати задачу, переводити її з фонового режиму в режим задачі переднього плану.
Для контролю та управління виконанням задач можна використовувати засоби консольного режиму використовуючи емулятор терміналу, а також засоби, що використовують графічний інтерфейс (табл.). Останні забезпечують більш інтуїтивний процес моніторингу системи (табл 8).
Таблиця 8.Програми контролю виконання процесів з графічним інтерфейсом користувача ОС Linux.
ДіяКоманда
припинити виконання програми, після запуску програми навести курсор на вікно, що необхідно закрити. Xkill
розширений моніторинг операційної системи та обчислювальної системи. Sysguard
контроль за виконанням процесів, використанням пам’яті та дискових накопичувачів.Gtop
Альтернативні способи управління графічним інтерфейсом.
Сучасні графічні інтерфейси дозволяють використовувати для роботи не тільки графічний маніпулятор "мишка", а і клавіатурні скорочення — “гарячі клавіші” (одночасне натискання кількох клавіш) (табл 9), та клавіш управління курсором і Enter (Return). Також можна використовувати спеціальні програми емуляції маніпулятора "мишка" за допомогою клавіатури.Таблиця 9. Деякі клавіатурні скорочення управління KDE.
Alt-Esc или ALT - Esc виклик програми контролю використовуваних ресурсів
Alt-Tab або Alt-Shift-Tab перемикання між виконуваними прикладними програми
Ctrl-Alt або Ctrl-Shift-Tab циклічне перемикання між робочими столами
Alt-F2 викликати командний рядок
Alt-F3 меню Вікно
Alt-F4 закрити активне вікно
Ctrl-F [1 .. 8] встановити активним рабочий стіл [1…8]
Ctrl-Alt-Esc вилучення активного вікна
Ctrl-Alt-Backspace аварійне завершення сеанс роботи з графічного інтерфейсу
Ctrl-Alt-Numpad +;
Ctrl-Alt-Numpad - перемикання між режимами з різною роздільною здатністю
7. Функції захисту операційної системи.
Поширення на робочих місцях багатокористувацьких обчислювальних систем, засобів комп’ютерних комунікацій для зберігання та опрацювання інформації вимагає від кожного, хто використовує названі засоби, елементарних вмінь і навичок захисту конфіденційної іформації підприємства, особистої інформацію від викрадення, вилучення, спотворення. Питання забезпечення захисту інформаційних систем досить серйозні і складні, але нехтувати ними не можна.
Як театр починається з роздягалки, так використання обчислювальної системи починається з операційної системи і саме від ОС залежить наскільки надійно буде захищена збережувана інформація. Насамперед необхідно звернути увагу, що не існує ідеального захисту на всі випадки життя. При практичній реалізації заходів щодо захисту системи необхідно враховувати, що це є цілий комплекс який складається з:
1)забезпечення фізичної безпеки комп’ютера;
2)забезпечення локального захисту системи від втручання несанкціонованих користувачів та неправомірних дій легальних користувачів.
3) забезпечення захисту під час роботи в мережі.
Забезпечення фізичної безпеки комп’ютера;
При забезпеченні фізичної безпеки комп’ютера необхідно чітко визначити коло фізичних осіб, що можуть мати до системи права, надані їм для роботи, які вирішують завдання; наявність сигналізації в приміщенні де знаходиться комп’ютер, адже якщо викрадуть комп’ютер то у зловмисника можуть опинитися файли паролів; структура і адресація мережі, що зробить прозорим проникнення в мережу організації.
Забезпечення локального захисту системи
Одним із методів забезпечення локального захисту є автентифікація користувачів перед початком роботи, введення реєстраційної імені та пароля. Необхідно звернути увагу на правила вибору пароля, для зменшення ймовірності його підбору:
1) не можна використовувати власні імена дружини, дітей, батьків, сестер, братів;
2) не використовуйте в якості пароля номер паспорта, машини, телефону;
3) не використовуйте як пароль повторюючі символи на зразок 44444, ggggg;
4) довжина пароля має бути не меншою 4 символів, оптимально 6.
5) найкращий пароль це комбінація букв різного регістру і цифр. Наприклад : 6Kd3rP.
Не можна передавати свої реєстраційні дані, ім’я та пароль, стороннім особам, надавати інформацію про втановлені права доступу до робочих файлів, каталогів, інстальоване програмне забезпечення. Як показує досвід, більшість комп’ютерних злочинів відбувається саме з вини користувачів, які не дотримувалися елементарних правил використання обчилювальної техніки. У більшості ситуацій достатньо заборонити доступ до системи випадкових відвідувачів.
Ще одним засобом захисту локальної системи є встановлення відповідних прав доступу до файлів, каталогів.
Також існують ще засоби забезпечення безпеки, що надаються системою BIOS, використання паролів при включенні системи і на модифікацію системних параметрів BIOS. Хоча це не є достатньо ефективним заходом, при певних навиках такий пароль легко змінити, але для захисту від ненавмисного втручання може бути цілком достатнім.
Забезпечення захисту під час роботи в мережевому середовищі.
Встановлюючи захист не можна забувати, що з кожним бар’єром легальному користувачу буде все важче виконувати свої повсякденні функції. Отже, потрібно шукати компроміс, “золоту середину“, щоб користувачі могли нормально працювати і зловмисник не міг проникнути в систему. Одним з критеріїв оцінки заходів забезпечення захисту є співвідношення витрат на отримання доступу до інформації і вартістю цієї інформації, якщо витрати на забезпечення захисту значно перевищують цінність інформації, зрозуміло, що організація таких заходів буде недоцільною.
8. Правові та етичні питання використання програмного забезпечення, та збережуваної інформації на носіях.Сучасна інформаційна технологія, заснована на використанні комп’ютерної і телекомунікаційної техніки, перетворює не тільки комунікаційну систему суспільства, але і його структури, зумовлює виникнення питань, що спонукають до перегляду власних переконань на суспільні відносини і часто змінювати основи цих переконань. Зокрема ці питання торкаються як правової сфери так і етичної, і часто вимагають врегулювання з боку законодавчої влади. Використовуючи обчислювальну техніку, програмне забезпечення ми в тій чи іншій мірі вирішуємо певні правові, соціальні та етичні питання.
Ми вважаємо, що існує необхідність формування певних етичних та правових норм поведінки використання інформації, засобів комп’ютерних технологій. А це зумовлює до проведення занять з відповідної тематики ще у школі, а пізніше й в університеті, під час вивчення курсу інформатики. Пропонується провести з учнями та студентами обговорення проблеми вирішення етично-моральних питань, що досить часто виникають при використанні обчислювальної техніки:
1. Припустимо, Ви використовуєте багатокористувацьку ОС, що дозволяє переглядати назви та вміст файлів, що належать іншим користувачам. Чи буде перегляд даної інформації виглядати так, ніби Ви ходите, без дозволу, у чужому незакритому будинку, чи це більше подібно на читання журналів, які пропонуються відвідувачам при очікуванні прийому у лікаря, адвоката, юриста тощо.
2. Коли файл знищується з диску вміст його, як правило, не вилучається, а просто відмічається як вилучений у таблиці розміщення файлів. Інформація, що міститься у файлі, може зберігатися на диску протягом деякого часу, поки ця частина диску не буде повторно використана для розміщення нових даних. Чи етично відновлювати файли, які використовувалися іншими людьми?
3. Ознайомитися з ліцензіями на використання кількох провідних фірм виробників програмного забезпечення Microsoft, Borland, та ліцензією на вільнопоширюване програмне забезпечення GNU — GPL. Обговорити переваги та недоліки ліцензування програмного забезпечення розглянутих ліцензій.
На нашу думку, якщо підіймати такого роду питання на поверхню, то і проблем на посягання чужої власності у подальшому буде набагато менше.
ВИСНОВКИ
В даній курсовій роботі розкрито сутність операційної системи, її складових та функцій. Особливу увагу автори звертали на графічні операційні системи. Було розглянуто деякі команди роботи з операційною системою Лінукс та Юнікс, а також основні елементи цих ОС, оскільки багато користувачів та програмістів надають перевагу саме цим операційним системам.
В останніх двух розділах розглянуто способи захисту інформації від викрадення та знищення, а також правові та етичні питання використання програмного забезпечення. Ми вважаємо, що дані питання особливо важливі в теперішній час, оскільки існує багато випадків несанкціонованого доступу до важливої та секретної інформації різних фірм, підприємств та організацій, тому потрібно приділяти більше уваги до такого роду проблем.
Список використаної літератури.
1.Брукшир Дж. Введение в компьтерные науки. Общий обзор, 6-е издание. : Пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2001. – 688 с.
2.Верлань А.Ф., Апатова Н.В. Інформатика. Підручник для учнів 10-11 класів середньої школи.-К.:Квазар-Мікро, 1998.-200с.
3.Габрусєв В.Ю. Заручники Microsoft, чи не краще звернутися до Linux.// газета Інформатика. 2000. Вересень. С.7-8.
4.Габрусєв В.Ю. Операційна система Linux // Комп’ютер в школі та сім’ї. - 2000. - №4. - С. 22-27; - 2001. - №1. - С. 22-25.
5.Жалдак М.І., Морзе Н.В. Інформатика 7. – К.: ДіаСофт. 2000.— 208 с.
6.Закон України про авторське право і суміжні права. К.: Парламентське видавництво, 1998.— 31 с.
7.Концепція програми інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, ком'ютеризації сільських шкіл // Комп’ютер в школі та сім’ї. -2000.- №3. – С.3-10.
8.Олифер Н.А., Олифер В.Г. Сетевые операционные системы.- СПб.: Питер, 2001. – 544с.
9.Петерсен Р. Linux: руководство по операционной системе. BHV, 2 изд, 1997. - 688 с.
10.Руденко В.Д. Макарчук О.М. Патланжоглу М.О. Практичний курс Інформатики / За ред. Мадзігона В.М. - К.: Фенікс, 1997. - 304 с.
11.Руденко. В.Д. Збірник практичних робіт з інформатики / За ред. Мадзігона В.М. — К.: Видавнича група "BНV", 1999.— 96 с.
12.UNIX : Руководство системного администратора: Пер. с англ. - К.: (c) BHV, 1996 - 832 c. ISBN 5-7733-0025-7 (оригинал: UNIX System Administration Handbook, second edition, Evi Nemeth, Garth Snyder, Scott Seebass, Trent R. Hein, (c) Prentice Hall PTR, 1995, ISBN 0-13-151051-7).
13.Informatics for secondary education. A curriculum for schools. – Paris. UNESCO. 1994. – 35p.
14.Maurice J. Bach. The design of the Unix operating system. – Prentice-Hall. 1996. - 475 p.